Правове регулювання митних відносин в Україні та в країнах Європейського Союзу: фінансово-правовий аспект

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі задачі:

– з'ясувати правову природу митних відносин та їх місце у системі права;

– визначити поняття, ознаки, види та специфіку структури митних правовідносин;

– виокремити та дослідити фінансово-правовий аспект митних відносин;

– розкрити сутність фінансово-правових відносин у митній сфері, виділити їх види та специфічні особливості;

– визначити поняття, сутність та структуру фінансово-правового статусу органів доходів і зборів у сфері реалізації державної митної політики;

– виділити та розглянути напрями публічної фінансової діяльності органів доходів і зборів у сфері реалізації державної митної політики;

– дослідити особливості правового регулювання митних платежів як правового інституту;

– з'ясувати специфіку валютних цінностей як предмета митних правовідносин;

– проаналізувати законодавство країн Європейського Союзу у сфері фінансово-правового регулювання митних відносин;

– здійснити порівняльно-правовий аналіз фінансово-правового регулювання митних відносин України та країн Європейського Союзу;

– сформулювати концептуальні підходи щодо удосконалення фінансово-правового регулювання митних відносин в Україні;

– запропонувати пропозиції щодо удосконалення чинного митного та фінансового законодавства.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері фінансово-правового аспекту регулювання митних відносин в Україні та в країнах Європейського Союзу.

митний правовий політика платіж

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, показано зв'язок роботи із науковими програмами й темами, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічну основу, сформульовано наукову новизну, наукове та практичне значення одержаних результатів, викладено дані щодо їх апробації, впровадження його результатів та публікації у фахових наукових виданнях, структуру та обсяг дисертації.

Розділ перший «Теоретико-правові питання регулювання митних відносин в Україні» містить чотири підрозділи і присвячений загальній характеристиці правової природи митних відносин, визначенню їх місця у системі права, поняття, ознак, видів, специфіки структури та фінансово-правовим аспектам регулювання митних відносин.

У підрозділі 1.1 «Правова природа митних відносин» проаналізовано рівень наукової розробленості проблематики за темою дисертаційного дослідження, розглянуто дискусійні у правовій літературі питання щодо галузевої належності митних відносин. Обґрунтовано, що митні відносини регулюються як нормами митного законодавства, так і положеннями різних галузей законодавства.

Встановлено, що митні відносини формуються за допомогою значного впливу норм адміністративного, фінансового, цивільного та міжнародного права. На наявність норм адміністративного права у митних відносинах свідчить Розділ XVIII «Порушення митних правил та відповідальність за них» (згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням) та Розділ ХХ «Органи доходів і зборів» (сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі організації та проходженні державної служби у органах доходів і зборів) Митного кодексу України. Згідно ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 544 Митного кодексу України одним із завдань митниці є контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. З огляду на це, митні відносини формуються за допомогою значного масиву норм такої галузі законодавства як фінансове. Крім цього, Митний кодекс України визначає такі види підприємницької діяльності, що пов'язані із наданням послуг з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, яку здійснюють митний брокер, перевізник, утримувач митного складу відкритого типу, утримувач вільної митної зони комерційного або сервісного типу, утримувач складу тимчасового зберігання відкритого типу, утримувач вантажного митного комплексу. Дана діяльність здійснюється за допомогою укладення відповідних договорів (про надання послуг, про зберігання товару, про перевезення вантажу тощо), основою для складання яких є норми цивільного законодавства. Все це вказує на те, що митні відносини формуються за допомогою значного масиву норм такої галузі законодавства як цивільне. Національне митне законодавство формується за тенденціями і принципами міжнародного митного законодавства. Митний кодекс України побудований на загальній правовій основі - положеннях Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, рамкових стандартів Всесвітньої митної організації, ряду багатосторонніх міжнародних договорів. Все це вказує на те, що митні відносини формуються за допомогою значного масиву норм такої галузі законодавства як міжнародне.

На підставі аналізу чинного законодавства України, зроблено висновок, що митні відносини регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності. Митні правовідносини складаються з найрізноманітніших зв'язків, що істотно відрізняються один від одного, але пов'язані вони тим, що виникають у процесі або з приводу переміщення предметів через митний кордон України.

Звернуто увагу на те, що у чинному законодавстві України використовується категорія «законодавство з питань державної митної справи». На думку, дисертанта вживання поняття «митне законодавство» є доречнішим, оскільки у структурі системи законодавства виділяється класифікація законодавства за галузевим (горизонтальним) критерієм, яка відображає предмет правового регулювання. Саме за цим принципом формуються адміністративне, фінансове, цивільне, кримінальне та інші види законодавства, а не іншим. Наголошено, що митне законодавство України - це комплексна галузь законодавства, що представляє собою систему правових норм різної галузевої належності, які встановлюються державою і призначені для регулювання суспільних відносин, пов'язаних з переміщенням предметів через митний кордон України.

У підрозділі 1.2 «Поняття, ознаки та види митних правовідносин» окреслено як загальні (нормативність, вольовий та державно-владний характер, взаємозв'язок суб'єктів митних правовідносин за допомогою наділення їх суб'єктивними правами і юридичними обов'язками, охорона від правопорушень засобами державного примусу) так і специфічні (комплексний, майновий та публічно-правовий характер, в основі даних відносин знаходиться фактор переміщення предметів через митний кордон, засновані на принципах владності і підпорядкування) ознаки митних правовідносин.

Зазначається, що основною специфічною ознакою митних правовідносин є їх комплексний характер. Аргументується позиція автора, що митні відносини - це врегульовані нормами різної галузевої належності суспільні відносини, засновані на принципах владності і підпорядкування, що виникають у процесі або з приводу переміщення предметів через митний кордон України.

Наводяться різноманітні класифікації митних відносин: регулятивні та охоронні; прості та складні; прямі та непрямі; матеріальні та процесуальні; в залежності від тривалості дії; за напрямами діяльності суб'єктів митних правовідносин; з урахуванням різновидів предмета митних правовідносин; за способом переміщення предметів через митний кордон; виходячи з правогалузевого регулювання логічно виділяти такі види відносин, що формуються у митній сфері, як: митно-адміністративні, митно-фінансові, митно-цивільні та митно-міжнародні. Відмічається, що аналіз поділу митних правовідносин за класифікуючими ознаками свідчить про їх різноманітність, складність та комплексність.

У підрозділі 1.3 «Структура митних правовідносин» наголошується, що дослідження даного питання відносин у митній сфері має важливе як теоретичне, так і практичне значення, насамперед, для правозастосовної діяльності, оскільки дозволяє з'ясувати, хто може вступати у ці правовідносини, та з приводу чого вони складаються, і у чому полягають.

У роботі зроблено висновок, що як і будь-які інші правовідносини, митні, мають свою чітко визначену структуру, яка складається з таких складових частин, як суб'єкти, об'єкт і зміст. Суб'єктами митних правовідносин є широке коло осіб. Окремі суб'єкти митних правовідносин мають загальні (властиві декільком суб'єктам) та особливі (специфічні для кожного) ознаки. Для встановлення характеру взаємозв'язку суб'єктів митних правовідносин важливе значення має їх класифікація. Запропоновано класифікувати суб'єктів митних правовідносин на дві групи: 1) суб'єкти, що наділені владними повноваженнями; 2) суб'єкти, що не наділені владними повноваженнями. До першої групи входять, насамперед, органи доходів і зборів, а також інші органи держави, що не входять до системи органів доходів і зборів, але уповноважені здійснювати деякі функції у сфері реалізації державної митної політики (наприклад, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України). Суб'єктами митних правовідносин, що не наділені владними повноваженнями, є широке коло осіб. До них можна віднести як індивідуальних, так і колективних суб'єктів, що вступають в різні правовідносини з митницями. Зазначено, що основну групу серед них складають суб'єкти, які наділені статусом декларанта.

Акцентовано увагу на тому, що проблема об'єкта правовідносин в теорії права є однією з найбільш дискусійних. На думку дисертанта, найбільш точним визначенням об'єкта правовідносин є те, заради чого вони виникли, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх суб'єктів. Об'єктом правовідносин виступає поведінка людей, яка у свою чергу може бути різною за змістом. Відмічається, що особливий інтерес представляє виділення в науці категорій об'єкта і предмета правовідносин. Автор поділяє погляди тих учених, які прагнуть розмежувати ці категорії. Об'єкт правовідносин представляє собою абстрактно-правові положення абстрактної норми права, а предмет правовідносин - це реалізоване, індивідуально-конкретизоване вираження об'єкта правовідносин. Відзначено, що у чинному Митному кодексі України дані поняття не знайшли відповідного законодавчого відображення. Разом з цим, наголошується, що до прийняття нині діючого Митного кодексу України, у законодавстві чітко підкреслювалось, що розуміється під предметом митних правовідносин.

Аналіз чинного Митного кодексу України дає підстави зробити висновок, що в якості предмета митних правовідносин виступають такі матеріальні блага, як товари і транспортні засоби, що безпосередньо переміщуються через митний кордон. Звернуто увагу на те, що Митний кодекс України до товарів відносить валютні цінності. Наголошується, що у правовій і економічній літературі, а також у законодавстві України існують різні визначення поняття «товару». Доводиться, що при переміщенні через митний кордон валюти у фізичної особи виникає обов'язок щодо її декларування, який регламентується імперативними приписами з боку держави. Звідси слідує, що «валюта» виступає не як «товар», а як певна сума коштів. З огляду на це, на думку дисертанта, у Митному кодексі України доцільно віднести «валютні цінності» не до категорії «товар», а до поняття «предмет» митних правовідносин. У зв'язку з цим зроблено висновок, що об'єктом митних правовідносин є дії суб'єктів, направлені на переміщення предметів через митний кордон, а предметом - матеріальні блага (товари, транспортні засоби, валютні цінності), що безпосередньо переміщуються через митний кордон.

Особливу увагу звернуто на те, що головний нормативно-правовий акт у митній сфері не містить визначення дефініції «переміщення через митний кордон». І це при тому, що всі митні процедури законодавець пов'язує з переміщенням. У зв'язку з цим пропонується під переміщенням через митний кордон розуміти сукупність дій, пов'язаних із ввезенням на митну територію України, вивезенням з цієї території або транзитом через територію України предметів у будь-який спосіб. Відмічається, що зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які характеризують вид та міру належної і можливої поведінки їх суб'єктів.

У підрозділі 1.4 «Фінансово-правові основи регулювання митних відносин» обґрунтовується позиція, що митні відносини формуються за допомогою значного масиву норм такої галузі права як фінансове.

Зроблено висновок, що концепція фінансово-правового регулювання митних відносин включає: 1) митно-тарифні правовідносини (в їх основі лежить мито - обов'язковий платіж при переміщенні предметів через митний кордон, і незважаючи на те, що дані відносини врегульовані митним законодавством, за своїм змістом є фінансовими); 2) податкові правовідносини (у митній сфері вони стосуються питань сплати акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі переміщення предметів через митний кордон); 3) відносини, що виникають у процесі здійснення публічного фінансового контролю (митниці здійснюють контроль за сплатою платежів при перетинанні митного кордону та валютний контроль, які є видами державного фінансового контролю, і відповідно регулюються нормами фінансового права).

Аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у обкладенні предметів, що переміщуються через митний кордон, митом. У свою чергу, ставки мита систематизовані у спеціальні таблиці - тарифі. Зазначене дозволяє зробити висновок про існування такого різновиду митних правовідносин як митно-тарифні. На думку дисертанта, митно-тарифні правовідносини - це суспільні відносини, що пов'язані зі сплатою мита при переміщенні предметів через митний кордон. Правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням митно-тарифного регулювання, за своїм змістом деякою мірою є фінансовими. Це пояснюється тим, що митно-тарифні правовідносини являють собою грошові відносини, зумовлені дією закону вартості і специфікою грошових відносин, і їм деякою мірою властивий податковий характер.

Відмічається, що у відносинах щодо справляння митних платежів найбільше проявляється фінансово-правовий аспект у митній сфері. Наголошується, що у жодному навчальному посібнику України з митного права не розглядається правове регулювання інституту митних платежів, хоча останні є системоутворюючою категорією митного регулювання. У зв'язку з цим запропоновано внести окрему тему щодо інституту митних платежів до навчальних посібників, присвячених митному регулюванню. Встановлено, що згідно чинного законодавства України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються митним та податковим законодавством України. Законодавець до митних платежів відносить мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Головна особливість цих обов'язкових платежів полягає у тому, що всі вони справляються при переміщенні товарів через митний кордон. В той же час, правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України митом, регламентуються Митним кодексом України, а акцизного податку та податку на додану вартість - Податковим кодексом України. Наявність серед митних платежів податків обумовило взаємозв'язок митних правовідносин з податковими, які є видом фінансових.

Особливу природу мають митні відносини, що формуються у процесі здійснення митного контролю. Доведено, що митний контроль є напрямом публічного фінансового контролю, оскільки регулюється нормами такого галузевого інституту фінансового права як фінансовий контроль, а не лише нормами митного законодавства. Зроблено висновок, що публічний фінансовий контроль у митній сфері покликаний, насамперед, забезпечити дотримання чинного законодавства у сфері оподаткування, переміщення валютних цінностей через митний кордон України, розрахунків за експортними та імпортними операціями.

Розділ другий «Фінансово-правовий статус органів доходів і зборів України у сфері реалізації державної митної політики» складається із трьох підрозділів, в яких досліджено специфіку фінансово-правового статусу органів доходів і зборів, адже саме на них покладається обов'язок щодо реалізації державної митної політики та безпосереднього здійснення державної митної справи.

У підрозділі 2.1 «Загальна характеристика правового статусу органів доходів і зборів» зазначається, що створення такого відомства як Міністерство доходів і зборів України в структурі органів виконавчої влади є нововведенням для України. До цього часу реалізацію державної політики у митній сфері здійснювала єдина система митних органів, до складу якої входили Державна митна служба України, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости. Звернуто увагу на те, що схема з єдиним Міністерством доходів і зборів уже апробована в десяти країнах. З 34 держав-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, функції зборів податків і соціальних платежів об'єднанні в 13 країнах, податкових і митних платежів - в 11 країнах.

Встановлено, що органи доходів і зборів здійснюють різносторонню та специфічну діяльність у сфері митно-правового регулювання. Водночас перелік завдань органів доходів і зборів є не досить коректним, оскільки залишає за собою деяку розпливчастість та неоднозначність. Ця неоднозначність, у свою чергу, породжує проблему, пов'язану з визначенням функцій, встановленням повноважень органів доходів і зборів, функціонуванням механізму їх взаємодії між собою та з іншими суб'єктами митно-правового регулювання суспільних відносин. Ситуація, яка склалася в сфері регламентації правового статусу органів доходів і зборів, повною мірою не сприяє ефективності діяльності цих органів та ускладнює користування відповідними нормативно-правовими актами в процесі правозастосування. Завдання, здійснення яких покладається на всю систему органів доходів і зборів, потрібно уточнити і деталізувати для центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та його територіальних органів шляхом законодавчого закріплення у відповідних статтях Митного кодексу України.

Відмічається, що важливою складовою частиною системи органів доходів і зборів є митниці. Якраз саме цей територіальний орган Міністерства доходів і зборів безпосередньо забезпечує дотримання митного законодавства та виконання інших завдань, покладених на органи доходів і зборів, у суспільних відносинах, які виникають у процесі або з приводу переміщення предметів через митний кордон України. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область; міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України. Констатується, що усього в Україні станом на 2013 рік діє 27 митниць.

У підрозділі 2.2 «Фінансово-правовий статус органів доходів і зборів: поняття, сутність та структура» розглядається компетенція митниці у фінансовій сфері.

Зазначається, що для того щоб повноцінно з'ясувати сутність участі митниці у фінансових правовідносинах, варто більш детально розкрити зміст фінансово-правового статусу - однієї із системоутворюючих категорій фінансового права, оскільки від її сутності, змісту та правового закріплення залежить не тільки розподіл фінансової компетенції в державі, але в кінцевому підсумку і державна цілісність. На думку дисертанта, фінансово-правовий статус - це встановлена нормами різної галузевої належності сукупність прав, обов'язків та відповідальності, що безпосередньо закріплюються за конкретними суб'єктами у сфері формування, розподілу, перерозподілу і використання публічних фондів коштів.

Зроблено висновок, що специфіка фінансово-правового статусу митниці полягає у тому, що даний контролюючий орган наділений повноваженнями в трьох сферах: митній, податковій та валютній. До складу фінансово-правового статусу митниці належать: цілі та завдання публічної фінансової діяльності митниці; функції митниці у процесі здійснення публічної фінансової діяльності; повноваження (права та обов'язки), що становлять основний зміст фінансово-правового статусу митниці; форми і методи публічної фінансової діяльності митниці; гарантії як елемент фінансово-правового статусу митниці.

Дослідження змісту фінансово-правового статусу митниці дає підстави стверджувати, що його реалізація здійснюється у публічній фінансовій діяльності даних органів виконавчої влади. Наголошується, що фінансово-правовий статус митниці пов'язаний з формуванням фінансових ресурсів та складається з наступних його різновидів: 1) податково-митний правовий статус - реалізується через інститут митних платежів та інших платежів, що справляються при перетині митного кордону; 2) валютно-правовий статус - здійснення валютного контролю в межах своєї компетенції.

У підрозділі 2.3 «Публічна фінансова діяльність як сфера реалізації фінансово-правового статусу органів доходів і зборів» підкреслюється, що у зв'язку з функціонуванням фінансів держава наділяє митниці спеціальною компетенцією і уповноважує їх на здійснення публічної фінансової діяльності.

На думку автора, публічна фінансова діяльність митниці - це планова та систематична діяльність у процесі мобілізації публічних фондів коштів із метою виконання покладених на них завдань і функцій у митній сфері. В межах даної діяльності митниці виділено два її напрямки: 1) дії щодо мобілізації державних доходів (реалізація податково-митного правового статусу); 2) здійснення валютного контролю в межах своєї компетенції (реалізація валютно-правового статусу).

Основним напрямком публічної фінансової діяльності митниці є мобілізація державних доходів. Сутність його полягає у комплексі заходів за допомогою яких митниці формують доходну частину Державного бюджету України. Звернуто увагу на те, що аналіз норм Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок, що митниці здійснюють контроль за сплатою екологічного податку податковими агентами, які здійснюють ввезення палива на митну територію України. Загалом реалізація податково-митного правового статусу митниці здійснюється в таких напрямах: 1) контроль за сплатою митних платежів та інших платежів, що справляються при перетині митного кордону; 2) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів; 3) розстрочення та відстрочення сплати митних платежів; 4) забезпечення сплати митних платежів; 5) стягнення заборгованості зі сплати митних платежів; 6) визначення сум податкових зобов'язань, нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, а також нарахування пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу; 7) контроль за іншими видами бюджетних надходжень.