Публічно-правовий спір у сфері інтелектуальної власності як предмет юрисдикції адміністративних судів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.97

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИЙ СПІР У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ЮРИСДИКЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

ТРОЯНОВСЬКА ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного і адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет державної податкової служби України,

начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Мінка Тетяна Павлівна,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності;

кандидат юридичних наук, доцент

Джафарова Олена В'ячеславівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Захист відбудеться “29” вересня 2015 року о “12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “27” серпня 2015 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. М. Сопілко

АНОТАЦІЯ

Трояновська Т.М. Публічно-правові спори у сфері інтелектуальної власності як предмет юрисдикції адміністративних судів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет, Київ, 2015.

Дисертацію присвячено встановленню сутності публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності, визначенню їх елементів, здійсненню їх систематизації, визначенню особливостей вирішення таких спорів в іноземних державах, виявленню недоліків у правовому регулюванні, вирішенню таких спорів та обґрунтуванню на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

На основі вивчення існуючих доктринальних положень щодо визначення публічно-правового спору, а також чинного адміністративного процесуального законодавства, урахування особливостей публічно-правових конфліктів у сфері інтелектуальної власності сформульовано поняття публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративних судів. Досліджено значення адміністративної судової юрисдикції як способу захисту прав інтелектуальної власності. Здійснено систематизацію публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності за критеріями, обґрунтованими у роботі. Визначено, що у сфері інтелектуальної власності можуть виникати спори про право, компетенційні спори, особливі спори. Встановлено елементи публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету судової адміністративної юрисдикції: предмет, підстава виникнення, сторони. Виділено особливості таких спорів з точки зору його елементів, а саме - предмету та сторін. Обґрунтовано, що підставу виникнення таких спорів слід розуміти у суб'єктивному та об'єктивному значеннях. Окрему увагу надано участі суб'єкта владних повноважень у публічно-правових спорах, що виникають у сфері інтелектуальної власності. Проаналізовано світовий досвід вирішення публічно-правових спорів, зокрема і у сфері інтелектуальної власності, та визначено основні напрямки врахування цього досвіду у адміністративному матеріальному та процесуальному законодавстві Украйни. Особливу увагу звернено на імплементацію до адміністративного законодавства України позасудових способів вирішення зазначених спорів, зокрема медіації. Визначено напрямки вдосконалення визначення публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності. Особливу увагу приділено такій категорії справ, як особливі спори, тобто спори за зверненнями суб'єктів владних повноважень на виконання своїх завдань.

Ключові слова: публічно-правовий спір, інтелектуальна власність, адміністративне судочинство, адміністративна процесуальна правосуб'єктність, суб'єкт владних повноважень, Державна служба інтелектуальної власності України, медіація.

публічний правовий спір інтелектуальний власність

АННОТАЦИЯ

Трояновская Т.М. Публично-правовые споры в сфере интеллектуальной собственности как предмет юрисдикции административных судов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный авиационный університет, Киев, 2015.

Диссертация посвящена установлению сущности публично-правовых споров в сфере интеллектуальной собственности, определению их элементов, осуществлению их систематизации, определению особенностей разрешения таких споров, выявлению недостатков в правовом регулировании и обоснованию на этой основе предложений по внесению изменений в административное материальное и процессуальное законодательство.

На основе изучения существующих доктринальных положений об определении публично-правового спора, действующего административного процессуального законодательства, особенностей публично-правовых конфликтов в сфере интеллектуальной собственности сформулировано понятие публично-правового спора в сфере интеллектуальной собственности как предмета юрисдикции административных судов. Исследовано значение административной судебной юрисдикции как способа защиты прав интеллектуальной собственности. Осуществлена систематизация публично-правовых споров в сфере интеллектуальной собственности по определенным критериям. Определено, что в сфере интеллектуальной собственности могут возникать споры о праве, компетенционные и особые споры. Определены элементы публично-правового спора в сфере интеллектуальной собственности: предмет, основание возникновения и стороны.

Выделены особенности предмета и сторон такого спора. Обосновано, что основание возникновения таких споров следует понимать в субъективном и объективном смыслах. В субъективном смысле такое основание представляет собой обоснованное допущение судьёй о наличии нарушения прав, свобод, законних интересов физических, юридических лиц в публично-правовых отношениях в сфере интеллектуальной собственности. В объективном смысле - это определённые юридические факты, на основании которых возникает такое допущение и в соответствии с нормами Кодекса административного судопроизводства Украины возникает обязанность судьи открыть производство по административному делу. Указанные факты имеют исключительно процессуальный характер.

Отдельное внимание уделено участию субъекта властных полномочий в публично-правовых спорах, возникающих в сфере интеллектуальной собственности. Проанализирован мировой опыт разрешения публично-правовых споров, в том числе и в сфере интеллектуальной собственности, и определены основные направления учета этого опыта в административном материальном и процессуальном законодательстве Украины. Особое внимание обращено на вопросы имплементации в административное законодательство Украины внесудебных способов разрешения указанных споров, в частности медиации. Выделены направления совершенствования правового регулирования определения публично-правового спора в сфере интеллектуальной собственности. Обоснована целесообразность временного создания отдельных структурних подразделений в административных судах для решения публично-правовых споров в сфере интеллектуальной собственности. Особое внимание уделено такой категории дел, возникающих в этой сфере, как особые споры, то есть споры по обращениям субъектов властных полномочий на исполнение задач, возложенных на них законодательством.

Ключевые слова: публично-правовой спор, интеллектуальная собственность, административное судопроизводство, административная процессуальная правосубъектность, субъект властных полномочий, Государственная служба интеллектуальной собственности Украины, медиация.

SUMMARY

Troyanovska T.M. The public-law controversies in the intellectual property sphere as a subject of the administrative courts jurisdiction. - The manuscript.

The dissertation for scientific degree of the Candidate of Juridical Sciences, speciality 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - National Aviation Univtrsity, Kyiv, 2015.

The thesis is devoted to establishing entity of public-law controversies in the intellectual property sphere, to determination of their elements, to the implementation of their systematization, to identify resolve characteristics such controversies in foreign States, to the identification of shortcomings in the legal regulation of resolving such controversies and to justification on the basis of proposals on changes in the administrative material and procedural legislation.

Based on the study of existing doctrinal provisions about the public-law controversy definition, and its definition in the applicable administrative procedure law, taking into account peculiarities of publicly-legal conflicts in the sphere of intellectual property the public-law controversy concept in the intellectual property field as a subject of the administrative courts jurisdiction has formulated. The administrative court jurisdiction importance as a way to protect intellectual property rights is studied. The systematization of public-law controversies in the intellectual property sphere is made on specific criteria. It is defined that in the intellectual property field may be next kinds of controversies: controversies about the law, competention and special controversies. The elements of public-law controversy in the intellectual property field as an object of administrative court jurisdiction are defined: the subject, the cause of origin and parties. Such controversies features from the point of view of its elements, namely the subject and the parties are defined. It is proved that the controversies origin cause should be understood in the subjective and objective way. Special attention is paid to the involvement of state authorities in public-law controversies in the intellectual property sphere. The public-law controversies permission foreign experiences, including the intellectual property field is analysed and the basic directions of the this experience light in the administrative material and procedural legislation of Ukraine are defined. Special attention is paid to implementation to the Ukrainian administrative legislation of these controversies extrajudicial resolution, in particular - mediation. The directions of improvement of the public-law controversies definition in the intellectual property field are defined. Special attention is given to a specific controversies as the category of cases arising in this sphere, i.e. controversies at the request of the authorities to perform their tasks.

Key words: public-law controversy, intellectual property, administrative proceedings, the administrative procedural legal personality, authority subject, the State intellectual property service of Ukraine, mediation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова належної системи правового захисту прав інтелектуальної власності є важливим чинником соціально-економічного розвитку України, а також розвитку її міжнародного авторитету. Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності займає чільне місце серед інших шляхів захисту цих прав. Слід відмітити значну кількість органів державної влади щодо захисту прав інтелектуальної власності та реальну затребуваність їх діяльності в цій сфері. На сьогодні загальноприйнятим є визначення завдання адміністративного судочинства як, зокрема, захист порушених прав та законних інтересів осіб у сфері публічно-правових управлінських відносин. У зв'язку із зазначеним постає питання про значення адміністративного судочинства як способу захисту прав інтелектуальної власності.

Практика захисту прав інтелектуальної власності засобами адміністративного судочинства свідчить про наявність в цій сфері значної кількості проблем, причому на такому рівні, як правильне визначення юрисдикції таких справ, сторін у таких справах, покладення на суди невластивих їм функцій тощо. Причинами таких проблем є, як уявляється, неврахування практичними працівниками та суддями особливостей публічно-правових спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності. Так, наприклад, спори, що пов'язані з визнанням недійсними документів, які засвідчують право на об'єкти інтелектуальної власності (свідоцтва, патенти) відносять до юрисдикції господарських судів, обґрунтовуючи це тим, що особа подає відповідний позов на захист своїх цивільних прав інтелектуальної власності. При цьому не враховується те, що насправді предметом спору тут є обов'язок відповідного органу утримуватись від незаконної видачі охоронного документу і, з іншого боку, відповідне право особи-творця. Крім того, поширеною є позиція, що в таких справах як відповідача слід залучати першочергово особу, якій видано охоронний документ, хоча порушником прав виступає, передусім, саме орган, що видав такий документ.

Подібні та інші проблеми, пов'язані із розглядом судами публічно-правових спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності, як уявляється, є наслідком недостатньої уваги науковців щодо цієї категорії спорів, насамперед щодо їх поняття, елементів, видів тощо.

Огляд наукових досліджень у сфері адміністративної юстиції та адміністративного судочинства показує, що основна увага була приділена визначенню загального поняття “публічно-правовий спір” (В.Б. Авер'янов, Ю.С. Шемшученко, Ю.С. Педько, В. Шавінський та інші), або суміжним із ним поняттям, таким як “адміністративно-правовий спір” (Н.Б. Писаренко; Л.В. Бринцева; К.О. Тимошенко, Г. Ткач). Питанням визначення публічно-правового спору приділяли увагу також вчені, які досліджували окремі категорії таких спорів (М.І. Цуркан, А.К. Гасанова, М.Г. Кобилянський), разом із тим, їх висновки обмежені спрямованістю їх досліджень. Окремим питанням визначення публічно-правового спору приділялась увага вченими, роботи яких стали основою існуючої доктрини адміністративного судочинства та адміністративної юстиції в цілому: В.Б. Авер'яновим, О.М. Бандуркою, Ю.П. Битяком, Ю.В. Георгієвським, Е.Ф. Демським, Є.В. Додіним, С.В. Ківаловим, І.Б. Коліушком, Р.О. Куйбідою, О.М. Пасенюком, О.П. Рябченко, А.О. Селівановим та ін. Були опрацьовані наукові дослідження вчених з цивільного права, господарського права, які аналізували проблему охорони і захисту права інтелектуальної власності: Москаленко В. С., Степаненко Т. В., Шишка Р. Б. та ін.

Отже, тема дисертації є актуальною як теоретичної точки зору, так і з позицій необхідності розробки теоретично обґрунтованих змін до адміністративного процесуального законодавства.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 глави 4, та абз. 1-2 глави 9). Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи Національного авіаційного університету - “Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні” (державний реєстраційний № 0108U008955).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у встановленні сутності публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності, визначенні їх елементів, здійсненні їх систематизації, визначенні особливостей вирішення таких спорів в іноземних державах, виявленні недоліків у правовому регулюванні вирішення таких спорів та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі задачі:

- сформулювати поняття публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності;

- визначити умови виникнення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності;

- визначити сутність і зміст судової адміністративної юрисдикції у системі юрисдикційної діяльності суб'єктів захисту права інтелектуальної власності;

- здійснити систематизацію публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності;

- охарактеризувати сторони публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності та його предмет;

- узагальнити світовий досвід вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності та обґрунтувати шляхи його імплементації у законодавство України;

- визначити напрямки вдосконалення визначення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності у законодавстві України;

- обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України в напрямку вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства.

Предметом дослідження є публічно-правові спори в сфері інтелектуальної власності як предмет юрисдикції адміністративних судів.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи наукового пізнання. Застосування логіко-семантичного методу у поєднанні із формально-юридичним дало змогу сформулювати поняття публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності (Розділ 1, підрозділ 1.1). Застосування методу аналізу у поєднанні із формально-юридичним методом дало змогу визначити умови виникнення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності (Розділ 1, підрозділ 1.2). За допомогою методів порівняння та аналізу у взаємозв'язку із формально-юридичним методом визначено сутність і зміст адміністративної юрисдикції у системі юрисдикційної діяльності суб'єктів захисту права інтелектуальної власності (Розділ 1, підрозділ 1.3), а також відображено специфіку елементів публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності (Розділ 2, підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою методу класифікації та групування здійснено систематизацію публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності (Розділ 2, підрозділи 2.1). Застосування таких методів як логіко-семантичний та системно-структурний дозволило визначити такі елементи публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності, як предмет та сторони, а застосування методів порівняння та аналізу дозволило визначити визначальні особливості цих елементів (Розділ 2, підрозділи 2.2, 2.3) За допомогою методу синтезу у поєднанні із порівняльно-правовим (компаративістським) та формально-юридичним методами узагальнено світовий досвід вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності та обґрунтовано шляхи його імплементації у законодавство України (Розділ 3, підрозділ 3.1). При визначенні напрямків вдосконалення визначення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності у законодавстві України застосовано такі методи, як синтез, аналогія та системно-структурний (Розділ 3, підрозділ 3.1). Застосування у взаємозв'язку формально-юридичного методу, порівняльного аналізу, синтезу дозволило обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України.

Нормативну базу роботи склали Конституція України, міжнародні акти у сфері судочинства та основних прав людини, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, інші нормативно-правові акти. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних та господарських судів з 2012 року і по теперішній час, дані судової статистики Управління вивчення та аналізу судової практики Верховного Суду України, відділу узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України, політико-правова публіцистика, енциклопедичні та довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам сутності публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративних судів, відображає авторську позицію у розв'язанні конкретних правових проблем, пов'язаних із визначенням сутності й змісту, систематизацією публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності, їх вирішенням у адміністративних судах. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

уперше

- визначено особливості публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності. Вони виявляються у: 1) предметі; 2) сторонах такого спору;

- здійснено систематизацію публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності за такими критеріями: 1) ознака їх предмету та правосуб'єктності учасників публічно-правових відносин; 2) вид оскаржуваного акта (нормативний чи акт індивідуальної дії);

удосконалено

- визначення публічно-правового спору шляхом обґрунтування доцільності виключення з цього поняття окремих справ за зверненням суб'єкта владних повноважень до суду із позовом до особи на виконання вимог закону. У зв'язку із цим доведено необхідність внесення відповідних змін до ч. 1 ст. 2 КАС України щодо визначення завдання адміністративного судочинства, а також до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України щодо визначення справи адміністративної юрисдикції;

- положення про зміст публічно-правового спору у частині, що стосується врахування умов виникнення публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності;

- процедуру розгляду адміністративними судами досліджуваних спорів шляхом обґрунтування доцільності включення до КАС України окремих положень, пов'язаних із запровадженням процедури медіації;

- процедуру розгляду окремих публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності адміністративним судом шляхом обґрунтування доцільності застосування до таких спорів окремого порядку розгляду та визначення його загальних засад;

дістали подальшого розвитку

- процедура забезпечення доказів в адміністративних справах через введення до КАС України норм про відповідальність позивача за вжиття заходів забезпечення позову за наявності певних умов;

- положення щодо визначення адміністративної юрисдикції із врахуванням необхідності віднесення до неї окремих категорій публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності;

- обґрунтування необхідності створення системи патентних судів із врахуванням результатів узагальнення судової практики адміністративних і господарських судів щодо розгляду і вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності. Передбачено наступність та поступове формування системи патентних судів, зокрема шляхом виділення із системи адміністративних судів окремих підрозділів з розгляду справ, що випливають з відносин інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності для удосконалення чинного адміністративного матеріального та процесуального законодавства щодо вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів правозастосування - суддів адміністративних судів;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності;

- у навчальному процесі - при викладанні дисципліни “Адміністративний процес” у юридичних вищих навчальних закладах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було апробовано на II Международной научно-практической конференции “Приоритетные направления развития правовой системы Украины” (17-18 октября 2014 г., г. Хмельницкий), VII (XLVII) Международной научно-практической конференции “От теории и гипотез к практическим шагам в науке” (24-25 июля 2014 г., г. Горловка).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у п'ятьох статтях, вміщених у фахових юридичних виданнях (в тому числі одна - у іноземному), та тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації складає 211 сторінок, з них основний текст - 182 сторінки, список використаної літератури (217 найменувань) - 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 Сутність публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративних судів

Підрозділ 1.1. “Поняття публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності” присвячений дослідженню сутності та визначенню особливостей публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності та на основі цього визначенню його поняття.

Визначення такого спору формується на основі дослідження існуючого у правовій науці загального розуміння публічно-правового спору. Визначено відмітні особливості публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності: 1) особливий характер права, що захищається: право на утримання іншого суб'єкта від вчинення певних дій; 2) надання захисту у справах щодо таких спорів має превентивне значення для реалізації особою своїх цивільних прав інтелектуальної власності. Доведено, що органи, які видають охоронні документи на об'єкти права інтелектуальної власності або вчиняють реєстраційні дії у цій сфері слід залучати у таких справах як відповідачів у випадках, якщо неправомірною видачею охоронних документів або вчиненням реєстраційних дій вони створюють підвищену небезпеку порушення прав інтелектуальної власності.

Обґрунтовано доцільність відображення публічної природи компетенції суб'єктів владних повноважень як сторін у справах адміністративного судочинства у п. 7 ст. 3 КАС України.

Підрозділ 1.2. “Умови виникнення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності” присвячений визначенню кола суспільних явищ, які сприяють виникненню вказаних спорів.

Зазначена категорія з'ясована виходячи, перш за все, з загальнофілософського розуміння терміну “умова”, а також співвідношення цього терміну із термінами “підстава” та “причина”. Враховуючи існуюче розуміння правовою доктриною терміну “юридичний конфлікт”, з метою встановлення значення його як умови виникнення досліджуваної категорії спорів визначено основні відмінності публічно-правового спору та юридичного конфлікту у сфері інтелектуальної власності, які полягають у тому, що публічно-правовий спір виступає як підстава порушення діяльності компетентних органів щодо його розгляду, а юридичний конфлікт можливим є розглядати як зміст публічно-правового спору.

Обґрунтовано, що умови виникнення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності слід розглядати з фактичної та юридичної сторін. З фактичної сторони такими умовами слід вважати юридичні факти, що виникають у зв'язку з реалізацією права інтелектуальної власності та сприяють виникненню таких спорів. Зазначені факти розкриваються з позиції стадій юридичного конфлікту. З юридичної сторони - це суперечності, колізії, двозначності у правовому регулюванні публічно-правових відносин у сфері інтелектуальної власності. Обґрунтовано значення дій сторін публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності у рамках юридичного конфлікту у системі умов виникнення такого спору. Такі дії належать до фактичних умов такого спору. Доведено, що юридичними умовами виникнення окремих публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності може бути наявність приватних прав осіб.

У підрозділі 1.3. “Сутність і зміст судової адміністративної юрисдикції у системі юрисдикційної діяльності суб'єктів захисту права інтелектуальної власності” встановлюється значення судової адміністративної юрисдикції як способу захисту прав інтелектуальної власності.

На основі порівняння юрисдикції адміністративних судів з розгляду індивідуальних адміністративних справ щодо порушень прав, свобод, законних інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності із такими повноваженнями інших судів та суб'єктів позасудової юрисдикції встановлено особливості адміністративної судової юрисдикції: 1) надання “упереджувального захисту” правам, свободам та інтересам осіб; 2) це єдині (окрім Конституційного Суду України) суди, які своїм рішенням можуть впливати на фактичну компетенцію суб'єктів публічно-владних повноважень, причому такий вплив носить нормативний характер. Обґрунтовано, що публічно-правові спори у сфері інтелектуальної власності не входять до кримінальної судової юрисдикції.

У результаті дослідження юрисдикції Конституційного Суду України виділено категорії спорів у сфері інтелектуальної власності, що належать до юрисдикції названого органу, а саме спори щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у сфері інтелектуальної власності; 2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість у сфері інтелектуальної власності; 3) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Значення судової адміністративної юрисдикції у системі юрисдикційної діяльності адміністративних органів захисту права інтелектуальної власності зумовлене сутністю суду як органу правосуддя, а також підвищеними, порівняно із позасудовим вирішенням таких спорів, гарантіями прав учасників такого процесу.

Обґрунтовано доцільність відображення публічної природи компетенції суб'єктів владних повноважень як сторін у справах адміністративного судочинства у п. 1 ст. 3 КАС України.

Розділ 2 Види та структура публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності

Підрозділ 2.1. “Види публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності” присвячений систематизації публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності.

Здійснено систематизацію вказаних спорів за визначеними критеріями. Особливу увагу звернуто на основні проблеми правового забезпечення розгляду одного з виділених видів спорів у цій сфері - особливих спорів (за зверненнями суб'єкта владних повноважень). Існування особливих спорів передбачає доцільність внесення певних змін як до КАС України, так і до адміністративного матеріального законодавства. Зміни до КАС України стосуються переформулювання завдання адміністративного судочинства в напрямку врахування у ньому фактично здійснюваної адміністративними судами охорони прав осіб у сфері інтелектуальної власності. Зміни до адміністративного матеріального законодавства стосуються юридичного закріплення повноваження окремих органів охорони та захисту прав інтелектуальної власності щодо звернення до адміністративного суду на виконання своїх повноважень. Такими органами визначено Державну службу інтелектуальної власності України, державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України, Державну службу з охорони прав на сорти рослин. Доведено, що фактично такі органи звертаються до адміністративних судів із позовами навіть попри відсутність закріплення такого їх повноваження.

Підрозділ 2.2. “Предмет та підстава виникнення публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності” присвячений загальній характеристиці зазначених елементів публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності, а також визначенню їх особливостей.

Предмет публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності визначено, виходячи з існуючих наукових напрацювань щодо загального поняття публічно-правового спору. В цілому предмет такого спору можливо визначити з позиції прав, обов'язків, повноважень його сторін. Разом із тим, предмет таких спорів слід розглядати в контексті їх основних видів, а саме: спір про право, компетенційний спір, особливий спір (за зверненням суб'єкта владних повноважень). Зокрема, у випадку спору про право предмет може бути виражено через терміни “право” та “обов'язок”. У компетенційному спорі до зазначених понять додається ще термін “повноваження”. У особливих спорах предметом є виключно повноваження суб'єктів владних повноважень у сфері інтелектуальної власності щодо прийняття певних рішень у конкретному випадку.

Обґрунтовано, що підставою виникнення публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету адміністративного судочинства слід вважати сукупність юридичних фактів, які свідчать про порушення прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб у публічно-правових відносинах у сфері інтелектуальної власності. Такими фактами слід вважати: 1) подання до адміністративного суду позовної заяви, що за своїм оформленням, змістом та порядком подання відповідає вимогам КАС України; 2) інші дії чи бездіяльність позивача, відповідача, що мають місце протягом розгляду справи та свідчать про підтримання позивачем своїх вимог та невизнання їх відповідачем.

Доцільним є юридичне закріплення поширення положень ч. 3 ст. 2 КАС України щодо вирішення справ за зверненням суб'єкта владних повноважень у сфері інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.3. “Сторони публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності” проводиться систематизація суб'єктів, що можуть бути сторонами вказаного спору, надається їх загальна характеристика як суб'єктів адміністративних правовідносин у сфері захисту права інтелектуальної власності, а також як сторін у справі адміністративної юрисдикції.

Сторонами публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності є: з одного боку - фізичні та юридичні особи, яким дійсно або імовірно належать спірні права інтелектуальної власності, а з іншого - суб'єкт владних повноважень.

Суб'єктів адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності систематизовано за критерієм можливості і спроможності суб'єкта адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності брати участь у правозахисних відносинах. Виділено три групи таких суб'єктів: 1)суб'єкти, які безпосередньо беруть участь у таких відносинах, у зв'язку з наділенням їх правовою нормою повноваженнями щодо здійснення такого захисту у вказаній сфері (основні); 2) суб'єкти, участь яких у правозахисних відносинах може бути охарактеризована як додаткова, оскільки вони здійснюють такий захист поряд із правозахисної діяльністю у інших сферах суспільних відносин (додаткові); 3) суб'єкти, повноваження у правозахисній сфері яких стосуються діяльності допоміжного характеру щодо визначення наявності чи відсутності підстав прийняття юридично владного рішення іншими суб'єктами правозахисної діяльності (допоміжні). Надано коротку характеристику зазначеним групам суб'єктів.

Використовуючи науковий підхід професора Р.Б. Шишки, визначено суб'єктів охорони права інтелектуальної власності.

Окремі суб'єкти владних повноважень у сфері інтелектуальної власності можуть бути як суб'єктами захисту, так і суб'єктами охорони: Державна служба інтелектуальної власності України, інспектор цієї служби з питань інтелектуальної власності, Державна служба з охорони прав на сорти рослин.

В окремих випадках суб'єктний склад сторін публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності та суб'єктний склад сторін розгляду цього спору в адміністративному суді можуть не співпадати. Зазначене стосується ситуацій, коли: 1) рішення суб'єкта владних повноважень не зачіпає права, обов'язки чи повноваження іншої сторони публічно-правового спору; 2) наявні проблеми у правовій регламентації права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду на виконання своїх повноважень; 3) неправильно визначена правова природа спору у сфері інтелектуальної власності; 4) до адміністративного суду звертаються окремі органи державної влади на захист прав невизначеного кола осіб, зокрема прокурор, за умови відсутності у таких органів (посадових осіб) матеріальної юридичної заінтересованості.

Обґрунтовано, що елементи публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративного суду мають ідентифікуюче значення щодо таких спорів в аспекті вирішення питання про відкриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Розділ 3 Шляхи вдосконалення правового регулювання судової адміністративної юрисдикції у спорах у сфері інтелектуальної власності

Підрозділ 3.1. “Світовий досвід вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності та шляхи його імплементації у законодавство України” присвячений визначенню шляхів вдосконалення правового регулювання вирішення вказаних спорів з урахуванням світового досвіду їх вирішення.

Виділено напрямки врахування міжнародного досвіду вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності: а) вирішення питань про запровадження спеціалізованих судів щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності; б) вдосконалення правового регулювання альтернативних (позасудових) процедур вирішення зазначеної категорії спорів, зокрема медіації; в) врахування окремих положень Угоди ТРІПС, зокрема стосовно права на відшкодування шкоди, завданої забезпечення позову по таких категоріях публічно-правових спорів, в окремих випадках.

Обґрунтовано доцільність та визначено загальний порядок запровадження патентних судів для вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, передбачається як проміжний захід створення спеціалізованих підрозділів в складі адміністративних судів із поступовим виділенням їх у самостійні судові органи.

Обґрунтовано можливість та доцільність застосування медіації як способу позасудового вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності. Визначено категорії таких спорів щодо вирішення яких застосування процедури медіації уявляється перспективним. Такими є спори щодо: визначення розміру штрафу за порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (ст. 104-1 КУпАП); вирішення питань, віднесених до компетенції Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України; прийняття суб'єктом владних повноважень інших рішень - у випадках виникнення у особи, щодо якої їх прийнято, сумнівів щодо відповідності їх вимогам, визначеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Доведено доцільність внесення до КАС України норм в напрямку закріплення, в окремих випадках, права на відшкодування шкоди, завданої заходами забезпечення позову.

У підрозділі 3.2. “Напрямки вдосконалення визначення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності у законодавстві України” визначено напрямки вдосконалення цього поняття, враховуючи сучасний стан адміністративного процесуального законодавства та тенденції розвитку правової доктрини.

Перший напрямок зумовлений специфікою предмету окремих спорів цієї категорії, а саме входженням до нього одночасно як публічних, так і приватних прав, що зумовлює необхідність відповісти на питання: чи має тут місце особливий публічно-правовий спір, який містить у собі також приватний елемент, або ж необхідно виділяти два спори (публічно-правовий та приватноправовий), що поєднані в одному позові. Відповідь на ці питання визначає судову юрисдикцію щодо розгляду і вирішення цих спорів.

Другий напрямок полягає у виключенні з поняття “публічно-правовий спір” випадків звернення суб'єктів владних повноважень на виконання своїх функцій та виключенні таких справ з юрисдикції адміністративних судів у перспективі за умови вдосконалення адміністративного матеріального законодавства.

Третій напрямок полягає у вдосконаленні правового регулювання компетенції суб'єктів, що забезпечують охорону та захист права інтелектуальної власності в напрямку усунення їх невиправданої роздрібненості, а також виключенні дублювання повноважень, що викликає ускладнення у визначенні сторін відповідних спорів, а також створює умови виникнення компетенційних спорів.

Обґрунтовано, що окремі адміністративні справи у сфері інтелектуальної власності можуть бути розглянуті у порядку скороченого провадження, для забезпечення чого запропоновані зміни до КАС України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету адміністративного судочинства, у результаті чого отримані такі найважливіші результати.

1. Під публічно-правовим спором у сфері інтелектуальної власності як предметом юрисдикції адміністративних судів слід розуміти суперечність, що виникає між учасниками публічних правовідносин щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності у зв'язку із різним тлумаченням ними відповідних норм права, що зумовлює наявність між ними взаємних претензій.

2. Елементами публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності слід вважати предмет, підставу та сторони. Визначення цих елементів випливає з загального розуміння публічно-правового спору, поширеного у сучасній правовій доктрині. Разом із тим, можливо виділити певні особливості таких елементів саме у досліджуваних спорах. Предмет: а)залежність від характеру спору: у випадку спору про право предмет може бути виражено через терміни “право” та “обов'язок”. У компетенційному спорі у сфері інтелектуальної власності до зазначених понять додається ще термін “повноваження”. У особливих спорах у вказаній сфері предметом є виключно повноваження органів влади (посадових осіб) у сфері інтелектуальної власності щодо прийняття певних рішень; б) до предмету спору про право можуть входити як публічні права, так і приватні. Сторони: а) суб'єкт владних повноважень у таких спорах може виступати порушником одночасно як публічних, так і приватних прав фізичних та юридичних осіб; б) щодо спорів про визнання недійсними охоронних документів обґрунтовано недоцільність залучення як співвідповідача особу, якій видано такий документ.

3. Відмітними рисами публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративних судів можна вважати: 1) суб'єктний склад спірних правовідносин, до якого належать суб'єкти владних повноважень, які мають відповідну компетенцію (зокрема, Державна служба у сфері інтелектуальної власності України, інспектор цієї служби з питань інтелектуальної власності, Державна служба з охорони прав на сорти рослин тощо) з одного боку та фізичні і юридичні особи з іншого; 2) особливий характер права, що захищається: право на утримання суб'єкта владних повноважень від вчинення певних дій (предмет спору); 3) надання захисту у справах щодо таких спорів має превентивне значення для реалізації особою своїх цивільних прав інтелектуальної власності.

4. Виділено види публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності за такими критеріями: 1) ознака їх предмету та правосуб'єктності учасників публічно-правових відносин; 2) вид оскаржуваного акта (нормативний чи акт індивідуальної дії). За першим критерієм виділено: 1) спори про право; 2) компетенційні спори; 3) особливі спори (спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом). В рамках спорів про право (за другим критерієм) виділено: 1) спори щодо оскарження індивідуальних актів; 2) спори щодо оскарження нормативних актів.

5. Причиною звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду у випадках, встановлених ч. 1 ст. 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р. № 2782-XII, ч. 5 ст. 5 Закону України “Про театри і театральну справу” від 31.05.2005 р. № 2605-IV, ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. № 959-XII є не наявність протиріччя із особою, а зобов'язуюча норма законодавства. Тому ці випадки не слід розглядати як публічно-правовий спір. Зважаючи на законодавче формулювання завдання адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України), а також визначення справи адміністративної юрисдикції (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України), необхідне врахування у цих нормах фактичного поширення юрисдикції адміністративних судів на такі справи.

6. Умова виникнення публічно-правового спору у сфері інтелектуальної власності як предмету юрисдикції адміністративного суду - це певне явище, яке робить можливим виникнення такого спору. З фактичної позиції - це конфліктна ситуація, що виникає у зв'язку із реалізацією права інтелектуальної власності і яку можна розглядати як фактичний склад обставин конфлікту у сфері інтелектуальної власності. З юридичної позиції це - суперечності, колізії, двозначності та прогалини у правовому регулюванні публічно-правових відносин у сфері інтелектуальної власності.

7. Обґрунтовано доцільність для вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності тимчасово створити окремі підрозділи при адміністративних судах. Вказано обумовлено наступним: 1) при вирішенні публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності часто підлягають одночасному застосуванню норми як публічних, так і приватних галузей права; 2) нерідко при вирішенні таких спорів недостатнім є володіння суддею лише знаннями у галузі права; 3) у багатьох зарубіжних країнах існують спеціалізовані підрозділи з вирішення розглядуваних спорів; 4) створення таких підрозділів здатне істотним чином підвищити якість розгляду таких спорів; 5) одночасне створення системи спеціалізованих судів у цій сфері є досить проблематичним як з організаційної, так і з фінансової точки зору; 6) ускладненою є підготовка суддів для таких судів; 7) на сьогоднішній день судова практика свідчить, що однією з найбільш поширених категорій спорів у цій сфері є спори про визнання недійсними охоронних документів та вчинення реєстраційних дій, які за своєю природою є публічно-правовими, але водночас їх вирішення потребує застосування норм не тільки у сфері адміністративного, а й у сфері господарського права; 8) господарське право саме по собі є специфічною галуззю права, що поєднує в собі норми як публічних, так і приватних галузей права. Разом із тим, після напрацюванням судової практики підрозділами щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності, доречно створити окремий судовий орган із розгляду таких справ.

8. На основі вивчення зарубіжного досвіду (США, Польща, Німеччина, Велика Британія, Норвегія тощо) застосування альтернативних засобів вирішення публічно-правових спорів, з урахуванням стану вітчизняної доктрини адміністративного права та адміністративного судочинства обґрунтовано можливість та доцільність внесення змін до чинного законодавства (як адміністративного матеріального, так і адміністративного процесуального) у напрямку створення законодавчого підґрунтя застосування медіації при вирішенні публічно-правових спорів у сфері інтелектуальної власності. Головною вимогою щодо таких змін постає збереження можливості судового контролю щодо забезпечення прав фізичних та юридичних осіб у процесі медіації. Для досягнення зазначених результатів доцільним уявляється внести відповідні норми до проекту Закону України “Про медіацію” (реєстрац. № 2425а-1), існуючих основних нормативних актів, що визначають правовий статус суб'єктів владних повноважень та до КАС України. Так, у вказаному проекті доцільно закріпити повноваження адміністративного суду відносно скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо якого відбулась медіація. Зміни до КАС України розподілено на два напрями: правове забезпечення затвердження медіаційної угоди між учасниками, які не звертались за вирішенням спору до адміністративного суду; правове забезпечення затвердження такої угоди у процесі провадження у справі. Зміни до адміністративного матеріального законодавства спрямовані на створення підґрунтя для закріплення обов'язку суб'єкта владних повноважень щодо сприяння особі в питанні участі в медіаційному процесі, а також для накладення дисциплінарної відповідальності на нього за нехтування таким обов'язком.

9. Окремі спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у сфері інтелектуальної власності за своєю природою значним чином подібні до спорів, передбачених ст.ст. 183-2 та 183-3 КАС України. Зазначене стосується спорів за зверненнями у випадках, передбачених ч.1 ст.3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р. № 2782-XII, ч. 5 ст. 5 Закону України “Про театри і театральну справу” від 31.05.2005 р. № 2605-IV, ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. № 959-XII. Вивчення умов, передбачених КАС України щодо спорів, які можуть розглядатись у порядку скороченого провадження (ст. 183-2 КАС України), показує, що зазначені вище спори відповідають таким умовам. Слід також вказати про необхідність швидкого розгляді таких спорів, оскільки існує висока вірогідність завдання шкоди інтересам держави, виникнення значних збитків у випадку тривалого їх вирішення. Тому з метою усунення невиправдано складного тривалого розгляду таких справ у порядку позовного провадження доцільно поширити порядок, передбачений ст. 183-2 КАС України, на такі спори.

...