У дисертації розроблено наукові положення і отримано результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему адміністративно-правового регулювання державного гірничого нагляду, а також визначено актуальні напрями та способи посилення його ефективності в Україні.

Отримані у процесі дослідження результати підтверджують покладену в його основу гіпотезу, а реалізовані мета й задачі дають підстави для висновків, рекомендацій і узагальнень, котрі мають як теоретичне, так і практичне значення.

Основними із них можна вважати наведені нижче.

1. Державний гірничий нагляд формувався протягом тривалого історичного періоду та увібрав у себе певні характерні ознаки й специфічні риси. Проведений аналіз правового регулювання у цій сфері дав підстави для визначення основних етапів становлення організації та діяльності органів державного гірничого нагляду, які в сукупності показують дію принципу еволюціонізму в адміністративно-правовому регулюванні державного гірничого нагляду на українських землях. На підставі інституціональних і функціональних ознак розроблено класифікацію, якою констатується, що виникнення та розвиток функцій, іманентно притаманних сучасному нагляду, простежується від початку XVIII ст. - появи першого центрального органу управління гірничою справою, який було відокремлено в державному апараті.

1700-1775 рр. - Приказ рудокопних справ (1700), Рудний приказ (1715), Берг-Колегія (1719) - самостійні державні органи, які виконували розпорядчі, дозвільні, контрольні та каральні функції.

1775-1796 рр. - Експедиція з гірничих справ при Скарбничій палаті - виконувала лише фіскальну функцію щодо користувачів надр у складі іншого за призначенням органу, нагляд за приватною промисловістю скасовано.

1796-1917 рр. - відновлення дії Берг-Колегії; установлення в складі Міністерства державного майна Гірничого департаменту (1806), який виконував функцію нагляду за правильністю розробки покладів корисних копалин, згодом доповнену наглядом за безпекою їх розробки (1892).

1917-1922 рр. - у період УНР та національно-демократичних революцій орган гірничого нагляду був відсутній, його функції в компетенції інших органів виконавчої влади не простежуються.

1922-1933 рр. - самостійний орган державного управління з функціями нагляду за правильністю та безпекою розробки родовищ.

1933-1947 рр. - орган гірничого нагляду введений до складу центрального органу державного управління важкою промисловістю зі збереженням його функцій.

1947-1991 рр. - створено Держгіртехнагляд як самостійний орган, підпорядкований уряду, з наданням додаткових, не притаманних для гірництва функцій.

1991-1993 рр. - Державний комітет України по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду зі статусом центрального органу державного управління, підвідомчого Кабінету Міністрів України (попередні функції збережено).

1993-1998 рр. - Державний комітет України по нагляду за охороною праці - центральний орган державної виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України (попередні функції збережено).

1998-2003 рр. - Комітет по нагляду за охороною праці України (з 2000 р. - Державний департамент з нагляду за охороною праці зі статусом органу державного управління, який діє у складі Мінпраці України та йому підпорядковується (попередні функції збережено).

2003-2005 рр. - Державний комітет України з нагляду за охороною праці зі статусом центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (попередні функції збережено).

2005-2006 рр. - Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду - урядовий орган державного управління в складі МНС України (попередні функції збережено).

2006-2011 рр. - Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду зі статусом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (попередні функції збережено).

2011-2015 рр. - Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України - центральний орган виконавчої влади, чия діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України (попередні функції збережено).

2015 р. - Державна служба України з питань праці зі статусом центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (з функцій виключено охорону надр.).

Окремі елементи періодизації слугують структурно-функціональним тлом при визначенні рівня результативності й ефективності державного гірничого нагляду, а також динаміки застосування заходів адміністративного впливу стосовно користувачів надр.

2. У сучасній системі адміністративно-правових відносин виникає правовий зв'язок між органом державного гірничого нагляду й іншим суб'єктом - користувачем надр. Такий зв'язок реалізується у формах надання адміністративної послуги і контрольно-наглядової діяльності, а також вказує на місце цього органу в системі адміністративно-правового регулювання. При наданні адміністративної послуги предметом правовідносин є, зокрема, акт про надання гірничого відводу, який має характеристику юридичного факту; а також документи, що видаються органом державного гірничого нагляду в режимі дозвільних або погоджувальних процедур.

Розмаїття цих видів об'єктивізується органічним і функціональним взаємозв'язком та взаємозалежністю, що інтегрує їх у категорію гірничих правовідносин, яка є загальним об'єктом державного гірничого нагляду. Водночас цим відносинам іманентна відносна самостійність, внутрішня організація, окремі правові режими та процедури, різний зміст діяльності тощо. Тому виділяється видовий і родовий об'єкти правових відносин, суб'єктом яких є орган державного гірничого нагляду. Предмет нагляду - дотримання та виконання користувачами надр законодавства, правил, вимог нормативно-правових актів і галузевих нормативних документів щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, переробки мінеральної сировини й інших видів діяльності, пов'язаних із надрокористуванням. Наглядова діяльність має за мету оцінку відповідності закону поведінки (дія, бездіяльність) надрокористувача, який проводить: а) геологічну розвідку корисних копалин; б) проектування, будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення), експлуатацію, ліквідацію або консервацію гірничих підприємств; в) організацію протиаварійного захисту гірничих підприємств; г) охорону праці, забезпечення безпеки та здоров'я людей в особливо небезпечних умовах.

У процесі надрокористування гірничі підприємства є інтегрованим явищем, в якому фактично збігаються навколишнє природне середовище (надра, що її містять), предмет діяльності (корисна копалина) та виробничі приміщення (гірничі виробки). Цим об'єктивним фактом зумовлюється доцільність зосередження повноважень щодо забезпечення раціонального, ефективного, безпечного використання та охорони надр в межах єдиного центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного гірничого нагляду. Об'єднанням компетенції мають охоплюватися сфера промислової безпеки, охорони праці, здоров'я та гігієни осіб, які зайняті на роботах, пов'язаних із використанням надр, і надроохоронна сфера.

3. Із метою ефективної реалізації покладених завдань органи державного гірничого нагляду наділяються повноваженнями, які класифіковано за предметною ознакою на: а) регуляторні; б) організаційно-розпорядчі; в) координаційні; г) дорадчі й консультативні; ґ) експертно-оцінювальні; г) дозвільні та погоджувальні; д) інформаційно-реєстраційні; е) контрольно-наглядові; є) деліктно-юрисдикційні. За функціональною ознакою організаційно-розпорядчі та координаційні повноваження об'єднані в класифікаційну групу повноважень, що забезпечують реалізацію функції державної і галузевої політики у сфері гірничого нагляду. Дорадчі, консультативні, експертно-оцінювальні, дозвільні, ліцензійні, погоджувальні, інформаційно-реєстраційні - у групу повноважень, пов'язаних із наданням органами державного гірничого нагляду адміністративних послуг. Окрему групу утворюють контрольно-наглядові та деліктно-юрисдикційні повноваження.

4. Дослідженням міжгалузевих зв'язків норм законодавства про надра й адміністративно-деліктного законодавства, якими встановлюється відповідальність у сфері надрокористування, встановлено прогалини, пов'язані з: відсутністю адекватних правових засобів реагування, недоліками юридичної техніки при формулюванні окремих норм законодавства, невідповідністю диспозицій окремих норм напрямам встановлення юридичної відповідальності у гірничому законодавстві, некоректним застосуванням гірничо-правової термінології в законодавстві про адміністративну відповідальність тощо. За результатами внесені науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кодексу України про надра.

5. Позитивним досвідом країн Європейського Союзу для удосконалення правового регулювання організації та діяльності державного гірничого нагляду є передусім дія на наднаціональному рівні acquis communautaire щодо видобувної промисловості та закріплення на національному рівні обширного переліку вимог і умов, які кореспондуються з обов'язками та відповідальністю користувачів надр щодо належного забезпечення безпеки гірничих робіт, охорони здоров'я працівників тощо.

За результатами вивчення особливостей правового регулювання нагляду та контролю за безпекою робіт, пов'язаних із використанням надр, зокрема у США, Німеччині, Франції, окремих країнах - учасницях СНД, виявлено й обґрунтовано напрями запозичення позитивних практик, а саме:

1) визначення у законі автентичної категорії "безпечне надрокористування" (аналог - Закон про надра та надрокористування Республіки Казахстан);

2) запровадження принципів організації та функціонування органів державного гірничого нагляду, які притаманні Адміністрації з охорони праці та безпеки при видобутку корисних копалин США;

3) визначення функцій і обсягу повноважень органів державного гірничого нагляду на прикладі закріплення компетенції Агентства по геології та мінеральних ресурсах Республіки Молдова;

4) формування системи публічного адміністрування заходів (зокрема, цивільно-правовими засобами) захисту працівників гірничих підприємств і населення (третіх осіб) від аварій та інших виробничих інцидентів (Гірничі закони США, Німеччини та Франції);

5) нормативне закріплення вимог щодо рівня професійної компетентності працівників гірничого підприємства та службових осіб, уповноважених на здійснення контролю за безпекою робіт, пов'язаних із використанням надр (Німеччина, Франція).

Євроінтеграційні прагнення України потребують застосування не лише кращих практик країн ЄС, а й європейських стандартів як правових умов модернізації державного гірничого нагляду. Процес модернізації має ґрунтуватися на: а) принципах доброчесного врядування: прозорості діяльності органу державного гірничого нагляду, його підзвітності, відповідальності, ефективності та результативності; б) законах, адаптованих до законодавства ЄС acquis communautaire шляхом імплементації європейських стандартів у сфері безпеки, охорони праці і здоров'я; в) технічному регулюванні сфери промислової безпеки, гігієни й охорони праці шляхом приведення системи стандартизації і нормування сфери діяльності органів державного гірничого нагляду у відповідність до міжнародних стандартів ISO; г) підвищенні рівня інституційної компетентності органу державного гірничого нагляду, що передбачає здійснення діяльності на засадах наукової обґрунтованості, довгостроковості, стабільності; оптимальному розподілі функцій тощо; ґ) закріпленні завдань органу способом неконфліктної кореляції типів функцій: надання адміністративних послуг і здійснення нагляду; д) забезпеченні професійної компетентності службовців державного гірничого нагляду шляхом застосування єдиних стандартів до їх професійних і ділових якостей, конкурсних основ заміщення посад з додержанням принципів рівного доступу кожного громадянина до державної служби та відбору найбільш кваліфікованих осіб; е) прозорості та передбачуваності оплати праці, що досягається законодавчим врегулюванням її системи, чіткою класифікацією посад; матеріальним стимулюванням результатів осіб інспекторського складу у кореляції з рівнем аварійності на піднаглядному гірничому підприємстві.

6. В умовах розвитку тенденції переходу від адміністративного до цивільно-правового регулювання відносин надрокористування альтернативою державному гірничому нагляду можуть стати приватноправові інститути, передусім контрольна діяльність на підставі угоди про:

1) авторський нагляд за виконанням проектів будівництва шахт, кар'єрів та інших гірничих об'єктів, планів розвитку гірничих робіт, проектів ліквідації (консервації) гірничодобувних підприємств;

2) гірничий аудит як договірний інструмент контролю і сприяння найефективнішому використанню потенційних можливостей ділянки надр та застосованих технологій: здійснення контролю за виконанням умов спеціального дозволу на користування надрами, меж гірничого відводу, щодо недопущення незаконної їхньої переуступки, самовільного користування надрами, своєчасного та правильного внесення гірничої ренти, дотримання екологічних вимог тощо;

3) страхування ризиків третіх осіб, пов'язаних із проведенням видобувних та інших робіт у сфері використання надр, тощо.

7. За результатами дослідження сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" тощо. Відповідні проекти нормативних актів подано у додатках до дисертації.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації