Актуальність теми. Ринок цінних паперів в Україні виступає для сучасної економіки універсальним механізмом переміщення капіталу та вкладення інвестицій. Для нормального функціонування ринку цінних паперів необхідним є створення державою належного правового середовища. Міжнародний та вітчизняний досвід показує, що якість регулювання ринку цінних паперів, зокрема ринку акцій, є одним із ключових аспектів, що визначає становище самого ринку серед ринків фінансових послуг, а також формує рівень довіри інвесторів до нього.

У 2014 році обсяг випуску акцій мав позитивну динаміку, досягнув свого максимуму за останні п'ять років та становив 144,35 млрд грн. Водночас сучасний стан економіки у нашій державі потребує пошуку найбільш оптимального напряму адміністративно-правового регулювання ринку акцій. Сьогодні особливо гостро постають проблеми забезпечення прозорості ринку акцій, доступу інвесторів до достовірної інформації, яка є необхідною для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень та захисту прав інвесторів.

Правовою основою функціонування ринку акцій в Україні є Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року, який зумовив необхідність дослідити проблему адміністративно-правового регулювання ринку акцій в Україні відповідно до стандартів, принципів та норм, які існують у цілому світі. Незважаючи на наявність спеціального Закону України, а також великої кількості інших нормативних актів, що регламентують функціонування ринку акцій та визначають напрями здійснення на ньому діяльності різними учасниками - професійними та непрофесійними, та надають значний обсяг повноважень державним органам, сьогодні не можна беззастережно стверджувати про досконалість правового регулювання ринку акцій. Для ефективного функціонування ринку акцій у нашій країні важливим є суттєве оновлення адміністративного та фінансового законодавства України, а також інтеграція й гармонізація національного законодавства, яке регулює ринок акцій та діяльність, що здійснюється суб'єктами на ньому, із законодавством країн Європейського Союзу. Нагальною потребою є розробка нових теоретичних і практичних підходів до проблеми адміністративно-правового регулювання ринку акцій в Україні в рамках досить жорстких стандартів і норм щодо надійного захисту вказаного ринку.

Актуальність дослідження зумовлена важливістю забезпечення ефективної системи органів, які здійснюють адміністративно-правове регулювання ринку акцій. Чільне місце у такій системі органів беззаперечно посідають державні органи, проте малодослідженим залишається питання статусу саморегулівних організацій при здійсненні ними адміністративно-правового регулювання ринку акцій. Вдосконалення потребують правові засади адміністративного контролю та нагляду на ринку акцій. Також необхідним є ґрунтовний аналіз адміністративних стягнень, що застосовуються за правопорушення на ринку акцій України.

Проведення наукового дослідження правових проблем функціонування ринку акцій в Україні з точки зору адміністративного права зумовлено необхідністю більш детального врегулювання відповідної сфери суспільних відносин чинним законодавством України, а також недостатньою теоретичною розробкою та дискусійністю окремих юридичних аспектів адміністративних правовідносин, що виникають на ринку акцій.

Питання адміністративно-правового регулювання ринку акцій в Україні практично не досліджувалось в правовій літературі. Здебільшого науковці вивчали в цілому ринок цінних паперів та основні аспекти його діяльності. Ринок акцій у дослідженнях практиків та науковців не виділявся окремо від ринку цінних паперів та не вивчався як окрема самостійна частина ринку цінних паперів, саме з точки зору адміністративного права.

В дисертації використано наукові погляди та досягнення, які містяться в працях таких провідних науковців, як: В. Б Авер'янов, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, А.Й. Іванський, Л.М. Касьяненко, С.В. Ківалов, К.В. Котельникова, М.П. Кучерявенко, Д.М. Лук'янець, П.М. Пальчук, Т.О. Проценко, Л.А. Савченко, Ю.О. Тихомиров, Р.А. Усенко, Н.В. Хорощак, І.М. Шопіна та ін.

Вагомими для автора у науковому плані стали також праці вчених, що досліджували питання правового регулювання ринку цінних паперів та окремі його складові, зокрема: О.В. Зенькович, О.П. Корнійчука, Ю.Я. Кравченка, Н.С. Кузнєцової, О.М. Мозгового, Я.М. Міркіна, І.Р. Назарчука, О.І. Онуфрієнка, Г.М. Остапович, Є.Ю. Петруні, В.О. Поворозника, В.І. Полюховича, А.О. Приступко, О.В. Регурецької, Г.М. Терещенко та ін.

Незважаючи на те, що ринок цінних паперів та ринок акцій розглядали у своїх роботах багато науковців, чимало питань цієї проблематики і надалі залишаються малодослідженими чи дискусійними та потребують подальшого вивчення та опрацювання. Зазначене зумовлює актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження корелюється зі Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, та Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року, затвердженою рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 червня 2015 року № 931, а також є складовою частиною наукових досліджень Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема науково-дослідної теми "Адміністративно-правове регулювання в Україні: проблеми та тенденції" (державний реєстраційний № 0111U000941).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації є комплексне дослідження адміністративно-правових аспектів функціонування ринку акцій та розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення адміністративно-правового регулювання ринку акцій. Окрема увага у дослідженні приділена розробці науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює ринок акцій України.

Відповідно до зазначеної мети наукового дослідження, були поставлені та вирішувалися такі завдання:

дослідити сутність і зміст ринку акцій з точки зору його адміністративно-правового регулювання в Україні;

з'ясувати структуру адміністративних правовідносин на ринку акцій;

дослідити систему та правовий статус органів державної влади, що здійснюють адміністративно-правове регулювання ринку акцій в Україні;

з'ясувати правовий статус саморегулівних організацій у здійсненні адміністративно-правового регулювання ринку акцій;

проаналiзувати особливостi здiйснення контролю та нагляду на ринку акцій;

визначити класифікацію правопорушень, що вчиняються на ринку акцій;

вивчити проблеми застосування адміністративних стягнень, що використовуються за правопорушення на ринку акцій;

розробити пропозиції та практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання ринку акцій в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі функціонування ринку акцій та здійснення його адміністративно-правового регулювання уповноваженими державними органами та недержавними інституціями - саморегулівними організаціями.

Предмет дослідження - функціонування ринку акцій в Україні: адміністративно-правовий аспект.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність теоретико-методологічних засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі застосовано загальнонаукові методи пізнання, а саме: діалектичний метод, історичний метод, метод комплексного аналізу, системно-структурний метод тощо. Також у роботі було використано суто юридичні прийоми та методи: догматичний, порівняльно-правовий тощо.

Діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що вирішуються в цій роботі, розглядаються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, застосовано при дослідженні адміністративно-правового регулювання відносин на ринку акцій (підрозділ 1.2). У ході дослідження використано історичний метод, який дав можливість розглянути в ретроспективі історію становлення і розвитку законодавства, що врегульовує діяльність на ринку акцій (підрозділи 1.3, 2.2). За допомогою системно-структурного методу досліджено проблеми правового статусу органів адміністративно-правового регулювання ринку акцій (підрозділи 2.1, 2.2). Застосування методу дедукції дало можливість визначити поняття ринку акцій, а також дозволило з'ясувати співвідношення поняття "ринок акцій", "ринок цінних паперів" та "фондовий ринок" (підрозділ 1.1). Метод індукції сприяв дослідженню ринку акцій як самостійної частини ринку цінних паперів (підрозділ 1.1). Метод моделювання, аналізу та синтезу використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства, що регулює ринок акцій в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Догматичний метод допоміг сформулювати нові правові поняття та обґрунтувати окремі теоретичні положення на основі проведеного дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). Порівняльно-правовий метод було використано при дослідженні та порівнянні вітчизняного та зарубіжного законодавства, що врегульовує відносини на ринку акцій (підрозділи 1.3, 2.2).

Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять: акти вітчизняного, міжнародного та зарубіжного законодавства; науково-правові публікації; дисертації та автореферати дисертацій; статистичні дані Державної служби статистики України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; матеріали правозастосовної практики Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; дані Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертації на основі аналізу чинного законодавства України та наукової юридичної літератури здійснено комплексне дослідження адміністративно-правових аспектів функціонування ринку акцій, обґрунтовано нові наукові положення та визначено шляхи вирішення проблем й способи вдосконалення правового механізму реалізації адміністративних правовідносин на ринку акцій України.

Новизна дисертаційного дослідження охоплює такі основні науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації:

вперше:

здійснено ґрунтовне дослідження адміністративно-правових відносин на ринку акцій та запропоновано визначення ринку акцій як одного із самостійних сегментів ринку цінних паперів, на якому основним інструментом є цінні папери - акції, відносно яких виникають адміністративні, а також цивільні, господарські та фінансові правовідносини між учасниками цього ринку, пов'язані з емісією, обігом та обліком акцій, а також здійсненням контролю за цим ринком;

сформульовано визначення адміністративно-правового регулювання ринку акцій як постійного, цілеспрямованого впливу держави на діяльність, пов'язану з емісією та обігом акцій на ринку цінних паперів України, що реалізується через Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку й інші уповноважені державні та недержавні органи, а також через саморегулівні організації. Формами такого регулювання є: нормативно-правова регламентація, видача ліцензій та спеціальних дозволів, контроль та нагляд, правозастосування;

запропоновано класифікацію правопорушень, що вчиняються на ринку акцій, а саме: правопорушення, вчинення яких порушує процедуру випуску акцій; правопорушення, що порушують ліцензійну діяльність на ринку цінних паперів; правопорушення, що порушують право користування та розпорядження акціями; правопорушення, пов'язані із інформаційними процесами, що виникають при діяльності акціонерних товариств;

удосконалено:

питання щодо необхідності закріплення у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" підстав зупинення та підстав анулювання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

наукові підходи щодо здійснення регулювання ринку акцій саморегулівними організаціями та обґрунтовано необхідність прийняття спеціального Закону України, який би детально врегулював діяльність саморегулівних організацій на ринку цінних паперів;

положення щодо співвідношення адміністративного контролю та нагляду на ринку акцій та визначено особливості адміністративного нагляду на ринку акцій, які полягають у такому: а) нагляд проявляється в перевірці виключно законності діяльності об'єкта правовідносин, що виникають на ринку акцій; б) нагляд на ринку акцій реалізується щодо необмеженого кола осіб; в) нагляд спрямовується на достатньо вузьке коло спеціальних питань; г) при здійсненні нагляду на ринку акцій відсутня організаційна підпорядкованість суб'єктів нагляду; ґ) нагляд на ринку акцій реалізується шляхом безпосереднього постійного спостереження за відповідними об'єктами;

дістали подальшого розвитку:

дослідження понять "ринок цінних паперів" та "фондовий ринок", та встановлено, що поняття "фондовий ринок" включає у себе поняття "ринок цінних паперів";

наукові погляди щодо застосування попередження за правопорушення, вчинені на ринку акцій, та запропоновано внести зміни до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", закріпивши у ньому, що попередження застосовується за правопорушення, вчинені на ринку акцій, виключно у тому разі, якщо законодавством не встановлено більш жорсткіше стягнення;

наукові положення щодо суб'єктів адміністративної відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів та визначено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені на ринку акцій, можуть притягуватися юридичні особи та фізичні особи (зокрема посадові особи юридичних осіб), які здійснюють операції, пов'язані з випуском та подальшим обігом акцій;

дослідження питання реєстраційно-дозвільної діяльності на ринку акцій та ринку цінних паперів, та визначено, що ліцензування на ринку акцій - система заходів, що здійснюється органом державної влади - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, щодо видачі, переоформлення, анулювання ліцензій на провадження відповідного виду діяльності на ринку акцій, а також здійснення контролю за діяльністю суб'єктів цього ринку за умови виконання ліцензійних умов щодо кожного виду професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у межах дисертаційного дослідження висновки та пропозиції становлять науково-теоретичний і практичний інтерес та можуть бути використані:

у правотворчій діяльності - для розвитку та удосконалення законодавства, що регулює ринок акцій та в цілому ринок цінних паперів у нашій державі (довідка про впровадження у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2014 № 08/23255/НК);

у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень проблем, пов'язаних з адміністративно-правовим регулюванням ринку акцій;

у навчальному процесі - при підготовці підручників та навчальних посібників, методичних матеріалів та рекомендацій для студентів при викладанні дисциплін "Правове регулювання ринку цінних паперів", "Адміністративне право і процес", "Фінансове право";

у практичній діяльності - для підвищення ефективності взаємодії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з іншими суб'єктами ринку акцій - професійними учасниками ринку цінних паперів, саморегулівними організаціями (акт про впровадження в саморегулівній організації Асоціація "Українські фондові торговці" від 11.12.2014 № 11-185).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана особисто автором. Усі положення, результати та висновки дисертації базуються на власних дослідженнях автора, а також на системному критичному аналізі наукових та нормативних джерел, судової та правозастосовної практики.

Апробація результатів дисертації. Ключові питання дослідження, а також окремі теоретичні висновки та пропозиції, які сформульовано в дисертації, були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні" (м. Хмельницький, 14-15 травня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 31 березня 2011 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції "Європейська юридична освіта і наука" (м. Ужгород, 12-14 жовтня 2012 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми правової системи України" (м. Київ, 22 листопада 2012 р.); XV Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених "Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених" (м. Черкаси, 18-19 квітня 2013 р.); VІІІ Міжнародній конференції молодих вчених та студентів "Від громадянського суспільства - до правової держави" (м. Харків, 26 квітня 2013 р.); XV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 27 березня 2014 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в п'ятнадцяти наукових публікаціях, з яких п'ять - у наукових фахових юридичних виданнях України, одна - в іноземному юридичному виданні, дві - у інших виданнях України, та сім - у тезах доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (206 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з яких основний текст - 207 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та основні завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, охарактеризовано методологічні основи, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, вказано положення, що складають наукову новизну, наукове та практичне значення дисертації, наведено відомості про апробацію та публікації її результатів, вказано структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 "Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання ринку акцій в Україні" складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються основні правові засади функціонування ринку акцій в Україні з точки зору адміністративного права.

У підрозділі 1.1 "Ринок акцій як об'єкт адміністративно-правового регулювання" досліджено співвідношення понять "ринок акцій", "ринок цінних паперів", "фондовий ринок" та зроблено висновок, що поняття "фондовий ринок" включає у себе поняття "ринок цінних паперів".

Ринок акцій досліджено, як самостійну частину ринку цінних паперів, певну ланку цього ринку.

Визначено поняття "ринок акцій" та запропоновано вивчати його, як один із самостійних сегментів ринку цінних паперів, на якому основним інструментом є цінні папери - акції, відносно яких виникають адміністративні, а також цивільні, господарські та фінансові правовідносини між учасниками цього ринку, пов'язані з емісією, обігом та обліком акцій, а також здійсненням контролю за цим ринком.

До особливостей адміністративно-правових відносин на ринку акцій віднесено такі: обов'язковим учасником цих відносин виступає державний орган - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР, Комісія) або посадова особа, наділена державно-владними повноваженнями; відносини на ринку акцій виникають у результаті державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети (цей вплив на ринку акцій знаходить своє вираження у встановленні правил та виданні рішень НКЦПФР, завдяки яким врегульовуються види основної діяльності); ці відносини виникають за ініціативи однієї із сторін (на ринку акцій часто це може бути орган державної влади - НКЦПФР), і згода іншої - підвладної сторони при цьому не потрібна, інколи ці відносини виникають навіть всупереч бажанню іншої сторони; у разі порушення учасником ринку акцій обов'язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб (при вчиненні правопорушення на ринку акцій емітентом чи професійним учасником саме орган державної влади - НКЦПФР застосовує визначені чинним законодавством стягнення); спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідносин на ринку акцій, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку.

Запропоновано визначення адміністративно-правового регулювання ринку акцій як постійного, цілеспрямованого впливу держави на діяльність, пов'язану з емісією та обігом акцій на ринку цінних паперів України, що реалізується через Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку й інші уповноважені державні і недержавні органи, а також через саморегулівні організації (СРО).

У підрозділі 1.2 "Структура адміністративних правовідносин на ринку акцій України" досліджується суб'єкт, об'єкт та зміст адміністративних правовідносин на ринку акцій.

Зазначається, що об'єктом адміністративно-правових відносин на ринку акцій є поведінка, дія чи бездіяльність учасників, які беруть участь у випуску та обігу акцій на ринку цінних паперів України.

Визначено, що учасниками адміністративно-правових відносин на ринку акцій виступають: юридичні особи (зокрема професійні учасники фондового ринку, емітенти акцій), фізичні особи (це можуть бути акціонери, клієнти та працівники професійних учасників фондового ринку), державні органи та саморегулівні організації фондового ринку. Таке широке коло суб'єктів адміністративно-правових відносин на ринку акцій пов'язано, перш за все, із різними видами діяльності, яку здійснюють учасники цих правовідносин на ринку акцій, а також із особливостями такого ринку.

Зміст адміністративних правовідносин на ринку акцій складають суб'єктивні юридичні права та обов'язки, які переважно закріплені у спеціальних нормативно-правових актах, відповідно до яких учасники ринку акцій здійснюють свою діяльність на досліджуваному ринку.

У підрозділі 1.3 "Становлення та розвиток законодавства, що регулює ринок акцій в Україні" проаналізовано історичний розвиток законодавства, що забезпечує функціонування ринку акцій та встановлено, що історія сучасного фондового ринку України почалась від дня прийняття у 1991 році Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Саме з цього моменту розвиток законодавства про ринок акцій у дисертації розподілено на кілька етапів:

1) з 1991 р. до 1995 р. - законодавство, що врегульовувало ринок акцій, було доволі специфічним та часто дублювало законодавчі акти СРСР;

2) з 1995 р. до 2008 р. - цей етап став найбільш вагомим для розвитку та вдосконалення ринку акцій у нашій державі, оскільки саме у цей період було розроблено та прийнято основні акти, що забезпечили функціонування та подальший розвиток ринку акцій. Визначено основні напрями державного регулювання ринку акцій;

3) з 2008 р. і до сьогодні законодавство, що врегульовує ринок акцій, перебуває у стані постійного оновлення. Саме у 2008 р. було прийнято Закон України "Про акціонерні товариства", який повністю набув чинності лише у 2011 р., проте вже з моменту прийняття цього Закону почався етап реформування законодавства у сфері акцій та приведення наявних нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства".

Негативними аспектами сучасного етапу розвитку законодавства про ринок акцій визначено наявність великої кількості підзаконних нормативно-правових актів - рішень НКЦПФР, які визначають основні аспекти функціонування ринку акцій та здійснення відносин на ньому, а також нестабільність законодавства в сфері адміністративно-правового регулювання ринку акцій.

Розділ 2 "Організаційно-структурне забезпечення регулювання ринку акцій в Україні" складається із трьох підрозділів, в яких досліджено державні органи, що забезпечують адміністративно-правове регулювання ринку акцій, визначено роль та місце саморегулівних організацій при здійсненні регулювання ринку акцій, а також особливості адміністративного контролю у цій сфері.

У підрозділі 2.1 "Система державних органів, що здійснюють регулювання ринку акцій України" встановлено, що центральне місце в системі органів, що здійснюють державне регулювання ринку акцій, посідає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, Державна служба фінансового моніторингу України - здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку акцій у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Окрему увагу у дослідженні зосереджено на формах державного регулювання ринку акцій, які реалізуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме: прийняття нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; встановлення вимог до здійснення емісії акцій та інформації про випуск; реєстраційно-дозвільна діяльність, що включає видачу ліцензій; здійснення контролю на ринку акцій та попередження правопорушень.

Зазначається, що у своїй діяльності НКЦПФР співпрацює із Центральним депозитарієм, який формально не є державним органом, проте наділений державою можливістю здійснювати владні повноваження. З метою удосконалення депозитарної системи у нашій державі, яка має безпосередній вплив на розвиток та функціонування ринку акцій, зроблено висновок щодо необхідності більш детального на законодавчому рівні визначення місця Центрального депозитарію у депозитарній системі нашої держави, зокрема, шляхом закріплення на законодавчому рівні за Центральним депозитарієм статусу публічно-правової особи, тобто суб'єкта, який формально, хоча і не є державним органом, водночас наділений державою можливістю здійснювати певні владні повноваження.

У підрозділі 2.2 "Роль саморегулівних організацій у здійсненні регулювання ринку акцій України" досліджено сутність та значення саморегулівних організацій у здійсненні регулювання ринку акцій України.

Зазначається, що у світовій практиці розрізняють дві моделі регулювання ринку цінних паперів: з переважаючою функцією державних органів і тільки незначним делегуванням повноважень СРО; з делегуванням державою значної частини повноважень СРО при збереженні за державою основних контрольних позицій.

Встановлено, що ринок цінних паперів України належить до тієї моделі регулювання, за якої переважаючою у здійсненні регулювання є роль державних органів і тільки незначна частина повноважень передається державою СРО.

Акцентується увага на нормах чинного законодавства, якими закріплено, що СРО не відразу набуває цього статусу шляхом простого делегування НКЦПФР їй певних функцій для управління та контролю за професійними учасниками. Передбачена так звана диференціація, коли спочатку може бути створено об'єднання професійних учасників фондового ринку, яке лише згодом, при дотриманні певних законодавчих вимог, може набути статусу СРО.

Зроблено висновок, що коло повноважень, які можуть бути передані СРО, повинно бути чітко окреслено чинним законодавством, оскільки це виключить можливість СРО зловживати наданими їм правами, а також дозволить забезпечити стабільну діяльність на ринку акцій, яку вони передусім повинні спрямовувати на неухильний контроль за професійними учасниками фондового ринку.

Внесено пропозицію щодо необхідності прийняття спеціального закону "Про діяльність саморегулівних організацій на ринку цінних паперів України", в якому слід чітко закріпити повноваження з регулювання ринку акцій, які НКЦПФР може делегувати СРО.

У підрозділі 2.3 "Адміністративний контроль на ринку акцій України" досліджуються особливості адміністративного контролю на ринку акцій.

Зосереджено головну увагу на реалізації контролю саме НКЦПФР, оскільки відповідно до законодавства саме цей державний орган здійснює державне регулювання ринку акцій.

Під час дослідження адміністративного контролю на ринку акцій зазначається, що науковці виділяють у ньому власні функції. У дисертації зроблено висновок, що при здійсненні контролю за емісією та обігом акцій на ринку цінних паперів України НКЦПФР використовує такі основні функції контролю, як регулювання, профілактики, правоохоронна, інформаційна та нормотворення. Усі функції контролю взаємодіють між собою при виконанні Комісією завдань. В ході реалізації цих функцій проявляється активна роль контролю у досягненні основних цілей.

При дослідженні адміністративного контролю окрема увага зосереджується на з'ясуванні сутності нагляду на ринку акцій. Підтримано наукові погляди науковців, які вважають, що нагляд слід розглядати як різновид контролю. Водночас у роботі встановлено, що відмінність між контролем та наглядом на ринку акцій полягає в їх змісті. Адміністративний нагляд і контроль реалізуються в різних організаційно-правових формах. Методи здійснення адміністративного нагляду та контролю також є різними.

Вперше при дослідженні ринку акцій встановлено, що однією з форм державного регулювання ринку цінних паперів є пруденційний нагляд.

Зазначається, що основними цілями пруденційного нагляду є забезпечення реалізації єдиної державної політики, захист активів інвесторів і, як наслідок, посилення довіри інвесторів до ринку акцій України, запобігання настанню неплатоспроможності професійних учасників фондового ринку через застосування відповідних заходів.

Зроблено висновок, що нагляд за ринком акцій можна визначити як різновид контролю на ринку акцій, оскільки багато ознак контролю і нагляду співпадають, зокрема відсутність організаційної підлеглості, наявність спеціального об'єкта діяльності, яким є нормативні акти, що містять певні вимоги, надання права застосування заходів примусу. Головною відмінністю контролю від нагляду є те, що основна мета контролю полягає не тільки в досягненні законності та правопорядку, а й у забезпеченні ефективності та доцільності.

Особливості адміністративного нагляду на ринку акцій полягають в тому, що: нагляд проявляється в перевірці виключно законності діяльності об'єкта правовідносин, що виникають на ринку акцій; нагляд на ринку акцій реалізується щодо необмеженого кола осіб; нагляд спрямовується на достатньо вузьке коло спеціальних питань; при здійсненні нагляду на ринку акцій відсутня організаційна підпорядкованість суб'єктів нагляду; нагляд на ринку акцій реалізується шляхом безпосереднього постійного спостереження за відповідними об'єктами.

У межах цього підрозділу досліджено види контролю залежно від часу його проведення. Звертається увага на те, що досить часто при дослідженні питання державного контролю у різних сферах управління спостерігається змішування видів, форм і методів контролю.

При дослідженні адміністративного контролю на ринку акцій окрема увага зосереджена на особливостях моніторингу, який часто відносять до пасивної форми контролю. Зроблено висновок, що здійснювані НКЦПФР завдання в сфері фінансового моніторингу можна класифікувати як заходи нормативно-правового, організаційного, контрольного, інформаційно-аналітичного, навчально-методичного характеру, а також організацію міжвідомчої взаємодії.

Розділ 3 "Особливості адміністративно-правової відповідальності за правопорушення на ринку акцій України" містить два підрозділи, в яких досліджено правові засади застосування адміністративної відповідальності та особливості адміністративних стягнень за правопорушення на ринку акцій.

У підрозділі 3.1 "Підстави адміністративно-правової відповідальності за правопорушення на ринку акцій України" досліджуються види заходів адміністративного примусу до учасників ринку акцій, підстави їх застосування. Зроблено висновок, що адміністративна відповідальність за правопорушення на ринку акцій виступає складовою адміністративного примусу у зазначеній сфері.

Проаналізовано склад адміністративних правопорушень на ринку акцій як підстав для застосування заходів відповідальності.

Значну увагу зосереджено на суб'єктах адміністративного правопорушення на ринку акцій, серед яких виділяються юридичні та фізичні особи. Підтримано наукові погляди щодо віднесення юридичних осіб до суб'єктів адміністративних правопорушень.

У підрозділі 3.2 "Адміністративні стягнення, що застосовуються за правопорушення на ринку акцій України" досліджуються характерні риси адміністративних стягнень та підстави їх застосування до учасників ринку акцій.

Дослідження застосування адміністративних стягнень за правопорушення на ринку акцій дозволило встановити, що стягнення, які застосовуються до юридичних осіб за правопорушення на ринку акцій, є різними за формулюваннями в нормативних актах (паралельно в законодавстві, що регулює ринок акцій, вживаються два поняття, а саме: штраф і фінансова санкція), а не за своєю юридичною природою. Для уникнення неоднозначності у закріпленні та подальшому застосуванні стягнень слід чітко розмежувати в чинному законодавстві заходи адміністративної відповідальності, які можуть застосовуватися до фізичних та до юридичних осіб за адміністративні правопорушення на ринку акцій.

Дослідивши стягнення, що застосовуються до учасників ринку акцій, зроблено висновок, що за вчинення правопорушень на ринку акцій до фізичних осіб може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу, а також скасування сертифіката на право здійснення дій, пов'язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на фондовому ринку сертифікованої особи з подальшим можливим звільненням із займаної посади та необхідністю додаткового навчання й можливістю отримати сертифікат повторно. До юридичних осіб, що є учасниками ринку акцій можуть бути застосовані, передусім, такі адміністративні стягнення, як: штраф, зупинення дії та анулювання ліцензії, зупинення розміщення (продажу) чи обігу акцій, попередження.

В межах дослідження запропоновано здійснити класифікацію правопорушень, що вчиняються на ринку акцій, з метою чіткого застосування адміністративних стягнень у зазначеній сфері, а саме:

правопорушення, вчинення яких порушує процедуру випуску акцій, тобто такі, що виникають ще на першому етапі існування акцій - при здійсненні емісії;

правопорушення, що порушують ліцензійну діяльність на ринку акцій та на ринку цінних паперів, а саме діяльність без спеціального дозволу - ліцензії чи здійснення професійної діяльності з порушенням ліцензійних вимог;

правопорушення, що порушують право користування та розпорядження акціями;

правопорушення, що пов'язані із інформаційними процесами, що мають місце при діяльності акціонерних товариств.

Висновки