Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.95:347.72

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правові гарантії авторського права в Україні

кандидата юридичних наук

Шишко Ігнаци Антоні

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Чомахашвілі Олена Шотаєвна, Київський університет права Національної академії наук України, завідувач кафедри конституційного, адміністративного, господарського права та процесу

Офіційні опоненти:

Анотація

Шишко І.А. Адміністративно-правові гарантії авторського права в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2015.

Дисертація присвячена дослідженню історичних причин виникнення авторського права та нормативно-правовим закріпленням їх діяльності. Автором розглядає місце авторського права в системі прав особи за традиційною класифікацією прав людини та громадянина його слід відносини до основних культурних прав, яке гарантується державою на рівні конституційних норм.

В роботі досліджуються всі гарантії авторського права людини та громадянина, які знаходяться в тісному взаємозв'язку із загальними гарантіями людини та громадянина і співвідносяться як загальне та спеціальне. Крім цього, вони є взаємозалежними та взаємопов'язаними категоріями: процесуальні гарантії авторського права є формою втілення в реальність матеріальних їх гарантій; функціонування організаційно-правових гарантій авторського права базується на матеріальних та процесуальних і цілком залежить від них; внутрішньодержавні матеріальні та процесуальні гарантії авторського права базуються на загальновизнаних міжнародно-правових гарантіях прав людини, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах, які стали частиною національного законодавства України; юридична відповідальність як особливий вид гарантій авторського права людини та громадянина забезпечує реальність усіх зазначених гарантій авторського права.

Дисертантом запропоновані напрями підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання внаслідок удосконалення норм чинного законодавства та управлінського механізму. Сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ключові слова: охорона прав, адміністративно-правові гарантії, міжнародні гарантії, форми управління, юридична відповідальність.

Аннотация

Шишко И.А. Административно-правовые гарантии авторского права в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека "Украина", Киев, 2015.

Диссертация посвящена исследованию административно-правовых гарантий авторского права в Украине, историческим причинам их возникновения и нормативно-правовому закреплению. Автор рассматривает место авторского права в системе прав человека и делает вывод, что по традиционной классификации прав человека и гражданина его следует относить к основным культурным правам, которое гарантируется государством на уровне конституционных норм.

В диссертации отмечается, что общие гарантии делятся на нормы-принципы, обязанности, юридическую ответственность и процессуальные гарантии. Институциональные гарантии авторского права делятся так: в зависимости от территории распространения - на внутригосударственные (национальные), которые делятся на государственные локальные и корпоративные, а также на международные гарантии, которые делятся на всемирные и региональные; в зависимости от формы закрепления в нормативных актах - на конституционные и отраслевые; в зависимости от характера правовых норм - на материальные и процессуальные; по способу изложения в нормативно-правовых актах - на простые, сложные и смешанные; в зависимости от того, какие органы привлекаются к защите прав и свобод человека - на судебные и несудебные; в зависимости от функциональной направленности - на гарантии реализации, гарантии охраны и гарантии защиты. К организационно-правовым гарантиям авторского права человека относят деятельность государственных органов и общественных организаций, направленную на обеспечение, реализацию, охрану прав и свобод человека и гражданина.

Также исследуются международные нормативно-правовые гарантии авторского права - это такие акты, содержащие правила деятельности, которые формулируют права и обязанности соответствующих субъектов (конвенции, пакты, соглашения, договоры и т.п.), а также международные документы, которые не содержат норм, правил поведения (в частности, декларации, заявления).

В работе исследуются все гарантии авторского права человека и гражданина, которые находятся в тесной взаимосвязи с общими гарантиями человека и гражданина и соотносятся как общее и специальные. Кроме этого, они являются взаимозависимыми и взаимосвязанными категориями: процессуальные гарантии авторского права являются формой воплощения в реальность материальных их гарантий; функционирования организационно-правовых гарантий авторского права базируется на материальных и процессуальных и полностью зависит от них; внутригосударственные материальные и процессуальные гарантии авторского права базируются на общепризнанных международно-правовых гарантиях прав человека, закрепленных в соответствующих международно-правовых нормах, которые стали частью национального законодательства Украины; юридическая ответственность как особый вид гарантий авторского права человека и гражданина обеспечивает реальность всех указанных гарантий авторского права.

Предложена такая периодизация публично-правовой политики в сфере авторского права, на основании анализа законодательных актов: 1) ранний этап становления авторского права, то есть период монополии монарха и очевидного доминирования прав издателей над правами автора; 2) второй этап ознаменовался первым современным законом об авторском праве - Закон королевы Анны 1709 г., который прекратил монополию Организации книгоиздателей; 3) третий этап начался с принятия Бернской конвенции об охране литературных и художественных произведений 1886 г. и продолжается до сих пор.

Установлено, что административное судопроизводство создает достаточно надежную основу охраны авторских прав административными судами в случае нарушения последнего субъектами властных полномочий. Нормы КАС Украины, посвященные определению юрисдикции административных судов, в совокупности с нормами другого процессуального законодательства, позволяют четко разграничивать подведомственность споров в этой сфере между судами различных юрисдикций.

Автором заостряется внимание на том, что основой классификации административно-правовых гарантий должен быть тип их внешнего выражения, то есть тип нормативно-правовой указания. При этом можно выделять: 1) гарантии, закрепленные в нормативно-правовых предписаниях, которые выражают нормы права и 2) гарантии, закрепленные в нормативно-правовых предписаниях, которые не закрепляют нормы права. Необходимо разграничивать правовые гарантии, правовые стимулы и средства защиты, учитывая при этом, что закреплены они могут быть в одних и тех же нормативно-правовых предписаниях.

Также отмечается, что принуждение необходимо рассматривать не как правовые гарантии или гарантии самого права, а как качество самого права, разграничивая при этом государственное и правовое принуждение. Относительно конкретных правоотношений как правовые гарантии необходимо рассматривать правовые презумпции, правовые дефиниции, правовые декларации и правовые принципы.

Диссертант раскрывает природу административно-правовых гарантий как: а) закономерности; б) средства; в) средства и условия; г) средства и способы; д) средства, способы и условия; е) социальные условия; ж) обеспечение.

Также раскрываются средства юридической ответственности за нарушение права интеллектуальной собственности, которые законодатель предусмотрел в КУоАП, признав их общественно вредными и установив административную ответственность за такие проступки: ст. 51-2 КУоАП «Нарушение прав на объект права интеллектуальной собственности», 164-6 «Демонстрация и распространение фильмов без государственного удостоверения на право распространения и демонстрации фильмов», 164-7 «Нарушение условий распространения и демонстрации фильмов, предусмотренных государственным удостоверением на право распространения и демонстрации фильмов», 164-9 «Незаконное распространение экземпляров аудиовизуальных произведений, фонограмм, видеограмм, компьютерных программ, баз данных».

Автор утверждает, что общетеоретическое исследование различных аспектов проявления института юридической ответственности будет способствовать повышению эффективности механизма ее реализации в конкретных видах, что в итоге является необходимым условием для обеспечения законности и правопорядка в обществе.

Определено, что система международной охраны авторского права в своей основе базируется на праве внутригосударственном. Бернская, Всемирная и Римская конвенции созданы по принципу национального регулирования с гарантией обязательного минимума охраны. Несмотря на присоединение к Бернской конвенции и других международных договоров в сфере авторского права, в Украине продолжается рост нарушений авторских прав. Указанное свидетельствует о том, что ни гарантированный обязательный минимум охраны авторского права, ни нормы Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах» не достаточны на сегодняшний день для эффективного воздействия на тяжелое положение в области охраны авторских прав в нашей стране.

Автором акцентировано внимание на том, что производство по делам об административных правонарушениях определяется как ряд последовательных действий уполномоченных органов (должностных лиц), а в некоторых случаях - других субъектов, которые в соответствии с нормами административного законодательства осуществляют меры, направленные на привлечение правонарушителей к ответственности и обеспечение исполнения вынесенного постановления. Иными словами, административно-деликтное производство - это деятельность уполномоченных субъектов по применению административных взысканий, осуществляемая в административно-процессуальной форме, которая является составной частью административно-юрисдикционного процесса. Производство, осуществляемое в Комиссии США по международной торговле, является судебным по своему характеру и предусматривает отправку сообщения о жалобе, поступившей соответствующим сторонам, производство по товарам в случае, когда стороны находятся за пределами юрисдикции Комиссии, а также выявление документальных доказательств с целью получения сведений о заявленном правонарушения.

Установлено, что специфика авторского права заключается в том, что, с одной стороны, его задачей является поддержка творчества отдельного человека-гражданина, обеспечения его личных неимущественных и имущественных интересов. Административно-правовое регулирование в сфере охраны авторских прав в определенной степени осуществляется всеми органами государственной власти, но главными субъектами управленческой деятельности в этой сфере остаются органы исполнительной власти.

Указано, что судебная практика в Украине подтверждает правомерность взыскания с ответчика компенсации за каждый самостоятельный способ неправомерного использования произведений. Исковые требования о возмещении убытков или взыскания дохода с нарушителя авторских прав имеют один существенный недостаток: истцу приходится обосновывать их размер. Применение компенсации позволяет субъектам авторского права добиться реального возмещения своих убытков. В случае если стоимость иска рассчитана по формуле, истец дает возможность судье с гуманитарным образованием вынести решение о выплате компенсации без проведения судебной экспертизы экономических расчетов, что значительно сокращает время проведения судебного процесса.

Автор отмечает, что принимая во внимание мировые тенденции, перед Украиной стоит задача определиться с такими важными и сложными вопросами в области защиты авторского права и смежных прав в сети Интернет как разграничение прав и ответственности между создателями контента и теми, кто его распространяет, включая посредников, и провайдером услуг, раскрытие информации Интернет-провайдером об индивидуальном пользователе, который незаконно использовал той или иной медиа-контент, блокировка доступа потребителей к Интернет-сайту, который нарушает или создает угрозу нарушения авторского права и/или смежных прав, и многие другие. В Кодексе Украины об административных правонарушениях автор предлагает внести дополнения:

1) дополнить статьей 164-17 следующего содержания: «Статья 164-17. Непринятие мер по пресечению нарушения авторского права и (или) смежных прав в сети Интернет. Нарушение владельцем сайта, руководителем сервисной службы требований порядка защиты авторского права и (или) смежных прав в сети Интернет, что привело к дальнейшему нарушению авторского права и (или) смежных прав в сети Интернет, - влечет ...

Действия, предусмотренные частью первой настоящей статьи, совершенные повторно в течение года, или осуществление владельцем сайта, руководителем сервисной службы мер по изменению, сокрытию, удалению информации о лицах, которым предоставляются услуги по доступу веб-сайта в сети Интернет по адресу, что определяется по цифровым идентификаторам в соответствии с международными стандартами, или услуги по размещению информации на веб-сайте, - влекут за собой ... ».

Система охраны авторского права должна быть укреплена эффективной системой защиты прав, имеющей соответствующую нормативно-правовую базу и инфраструктуру, укомплектованную необходимым количеством специалистов с соответствующей подготовкой и опытом.

Ключевые слова: охрана прав, административно-правовые гарантии, международные гарантии, формы управления, юридическая ответственность.

Summary

Shishko I.A Administrative and legal guarantees of copyright in Ukraine. - Manuscript.

The Ph.D. thesis in Law in major 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - The Open International University of Human Development `Ukraine', Kyiv, 2015.

This research focuses on the historical causes of the copyright and regulatory consolidating their operations. The author examines the place of copyright in the system of individual rights on the traditional classification of human rights and civil relations should be the main cultural rights, as guaranteed by the state-level constitutional norms.

It analyzes all warranties of copyright and civil rights that are strongly correlated with the general guarantees of human and civil and correlated as general and special. In addition, they are interdependent and interrelated categories: procedural safeguards Copyright is a form of expression in the material reality of warranty; functioning organizational and legal guarantees of copyright based on material and procedural and entirely dependent on them; domestic material and procedural safeguards of copyright based on generally accepted international legal guarantees of human rights enshrined in the relevant international legal norms that have become part of the national legislation of Ukraine; legal liability as a special kind of guarantees copyright rights and civil reality provides all these guarantees copyright.

The author suggested ways to increase the efficiency of the administrative and legal regulation due to the improvement of the current legislation and management mechanism. A number of proposals for changes and additions to the existing legislation, including the Code of Ukraine on Administrative Offences.

Keywords: protection of human, administrative and legal guarantees, international guarantees, forms management, legal responsibility.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Поступово в наше суспільство приходить розуміння того, що саме інтелект і знання сьогодні є дійсним капіталом нації. У зв'язку з цим не можна не відзначити значну законодавчу та організаційно-правову роботу у сфері авторського права, здійснену нашими фахівцями за ці роки. Результати цієї діяльності були визнані впливовими міжнародними організаціями і наблизили нашу країну до входження в світову спільноту як рівноправного партнера.

Сьогодні необхідно активізувати роботу щодо подальшого удосконалення норм, пов'язаних із захистом авторського прав, які містяться в загальному та спеціальному законодавстві України. Підвищену увагу слід приділяти проблемі забезпечення ефективного адміністративного і судового захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

У сучасному світі використання авторських творів перетворилося у потужну індустрію, яка живе за своїми законами та правилами, вимагає спеціальних знань і навичок у різних галузях законодавства, виробництва та надання послуг, для освоєння яких необхідна спеціальна підготовка. Тому держава має створити для авторів сприятливі умови для реалізації своїх прав, розкриття їх творчого потенціалу, завоювання прихильності публіки, захисту у разі необхідності порушених прав.

Фундаментальною основою для даного наукового дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів: В. Авер'янова, М. Ануфрієва, О. Бандурки, А. Берлача, Ю. Битяка, В. Білоуса, С. Бондаренка, В. Галунька, І. Голосніченка, Е. Демського, Є. Додіна, С. Ківалова, Ф. Кіріленко, В. Коваленка, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Комзюка, В. Конопльова, О. Кузьменко, Н. Нижник, О. Остапенка, Д. Приймаченко, О. Рябченко, О. Чомахашвілі, В. Шкарупи, І. Шопіної, Х. Ярмакі та інших. Окремі питання щодо проблематики вказаного дослідження відображено у працях вчених-цивілістів та дослідників права інтелектуальної власності, які використовувалися автором, зокрема: О. Дзери, Н. Кузнєцової, О. Кохановської, О. Підопригори, О. Святоцького, Г. Андрощука, О. Голяшкіна, В. Дроб'язка, Ю. Капіци та інших. При написанні дисертації були використані наукові розробки таких відомих зарубіжних фахівців: А. Антонової, Л. Бентлі, І. Блізнеця, Є. Гаврілова, К. Ідріса, Ю. Лермонтової, Д. Ліпника, Л. Максимової, А. Сергеєва В. Старжецького, В. Терлецького, А. Туркіна, М. Фіцшора, П. Шепенса, Б. Шермана та інших.

Разом з тим, безпосередньо комплексне дослідження особливостей адміністративно-правових гарантій авторського права, до цього часу не проводилося. Недостатня теоретична розробленість зазначених питань і нагальна потреба в дослідженні викликані розвитком правотворчої діяльності у сфері авторського права та невпорядкованістю процесу правозастосування. Саме тому вивчення адміністративно-правових гарантій авторського права крізь призму реалій сьогодення видається актуальним, необхідним і своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” на тему: “Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 14, та перспективним напрямам кандидатських та докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, Перелік яких затверджено рішенням Президії Національної академії правових наук України від 18.10.2013 № 86/11. Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 26 грудня 2011 року, протокол № 5.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо оптимізації застосування адміністративно-правових гарантій авторського права в Україні.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі задачі:

- сформулювати поняття та надати авторську класифікацію адміністративно-правих гарантій авторського права;

- висвітлити становлення і розвиток інституту адміністративно-правових гарантій авторського права;

- розкрити практичні і правові аспекти охорони адміністративно-правових гарантій авторського права;

- охарактеризувати юридичну відповідальність за порушення авторського права;

- розглянути міжнародно-правові засади забезпечення авторського права;

- показати адміністративні процедури щодо забезпечення авторського права;

- розкрити особливості діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення авторського права;

- навести зарубіжний досвід забезпечення адміністративно-правових гарантій авторського права;

- виокремити проблеми та визначити особливості вдосконалення адміністративно-правових гарантій у сфері авторського права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері встановлення та реалізації адміністративно-правових гарантій авторського права в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові гарантії авторського права в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, поглядів вчених на окремі питання, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). Історичний метод застосовувався під час аналізу становлення і розвиток інституту адміністративно-правових гарантій авторського права (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб'єктів, задіяних у сфері забезпечення адміністративно-правових гарантій авторського права, з'ясування елементів адміністративно-правового регулювання, а також міжнародно-правового досвіду встановлення адміністративно-правових гарантій у названій сфері (підрозділи 2.1-2.4; 3.1-3.2). За допомогою системного та функціонального методу було здійснено аналіз структури єдиної державної системи охорони авторського права та суміжних прав (підрозділи 2.1-2.4; 3.1-3.2). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб'єктів з охорони авторського права та суміжних прав (підрозділ 3.1, 3.3). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Застосування методів моделювання, аналізу та синтезу дозволили сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Нормативною основою роботи стали Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти‚ норми яких регулюють відносини у сфері адміністративно-правових гарантій авторського права, а також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового забезпечення адміністративно-правових гарантій можна використати в Україні.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання авторського права, зокрема Державної служби інтелектуальної власності, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, результати опитування та анкетування авторів (180 особи), державних службовців та працівників органів внутрішніх справ України (60 осіб), працівників організацій колективного управління (70 осіб), фахівців у галузі права, які захищають авторське право та суміжні права в судовому порядку (40 осіб) і студентів юридичних вузів (340 осіб). Також використовувався власний досвід автора у сфері діяльності щодо захисту авторського права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виробленні авторської концепції щодо поняття, системи, змісту, класифікації адміністративних гарантій авторського права та оптимізації їх застосування.

На основі проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків, зокрема:

вперше:

- визначено поняття «адміністративно-правові гарантії авторського права», згідно з яким адміністративні гарантії авторського права - це правові засоби, які виражені у нормативно-правових вказівках, реалізація яких може забезпечити чи забезпечує можливість реалізації інших нормативно-правових вказівок;в основу класифікації яких в якості головного критерію покладено тип їх зовнішнього вираження в нормативно-правових актах;

- запропоновано та аргументовано доповнити КУпАП статтею 164¹⁷ "Невжиття заходів щодо припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет", якою встановити адміністративну відповідальність власника веб-сайту, керівника сервісної служби вимог порядку захисту авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет за порушення, що призвело до подальшого порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет;

удосконалено:

- періодизацію розвитку адміністративно-правових гарантій авторського права: перший етап - період монополії монарха й очевидного домінування прав видавців над правами автора (до 1709 р.); другий етап - припинення монополії Організації книговидавців із прийняттям закону про авторське право Закон королеви Анни 1709 р.; третій етап - прийняття Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886 р. (триває до сьогодні);

- розуміння тенденцій подальшого розвитку правових та організаційних засад гарантування авторського права в Україні, що полягає в гармонізації законодавства, комерціоналізації об'єктів авторського права; зменшенні державного впливу у сфері діяльності організацій колективного управління, формуванні правової свідомості громадян;

- розуміння адміністративної відповідальності, як однієї з основних адміністративно-правових гарантій авторського права, як правовідносин між державою в особі органів адміністративної юрисдикції та особою, яка скоїла адміністративне правопорушення у сфері авторського права, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника адміністративних стягнень;

дістала подальшого розвитку:

- характеристика адміністративно-правового захисту авторського права, як одна з його гарантій, що полягає в активних діях публічної адміністрації, серед яких автором обґрунтовується значна роль органів внутрішніх справ, щодо відновлення порушеного авторського права і усунення перешкод в його здійсненні та притягнення порушників до адміністративної відповідальності;

- положення про міжнародно-правову охорону авторського права та доведено, що безпосередній вплив міжнародних актів на стан дотримання в Україні авторського права є малоефективний без розробки його адміністративно-правових гарантій на національному рівні;

- характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері авторського права, як ряду послідовних дій уповноважених органів, які відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності та забезпечення виконання винесеної постанови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, і можуть використовуватись: у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правових гарантій авторського права; у правотворчій сфері - у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення (акт впровадження Державного департаменту інтелектуальної власності України від 16.01.2012); у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність організацій колективного управління (довідка Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» від 23.01.2012); у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються при викладанні відповідних тем навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Митне право”, “Господарське право” (акт впровадження Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній Академії управління персоналом від 30.01.2012).

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, де була виконана дисертація. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на дев'яти наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених» (м. Донецьк, 25 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (м. Київ, 16-17 лютого 2011 р.); 11 Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі» (м. Київ, 23-24 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми зміцнення української державності» (м. Одеса, 29-30 листопада 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Національне та міжнародне право як інструменти забезпечення державної та глобальної стабільності» (м. Львів, 25-26 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «VII При бузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 25-26 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне право та законодавство: новий погляд» (м. Запоріжжя, 14 грудня 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 17-18 грудня 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено у п'яти наукових статтях (чотири з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України та одна у зарубіжному виданні) та дев'яти тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (174 найменувань на 20 сторінках) та 3-х додатків (на 6 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробленості проблеми, вказується зв'язок роботи з науковими планами та програмами, розкриваються мета, задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів із наведенням даних про їх апробацію, наводяться відомості про публікації.

Розділ перший “Теоретичні та історичні аспекти адміністративно-правових гарантій авторського права в Україні” містить три підрозділи, які присвячені дослідженню історико-правових аспектів становлення та розвитку адміністративно-правових гарантій авторських та суміжних прав, видам прав, загальнотеоретичним питанням визначення практичних і правових аспектів адміністративно-правових гарантій авторського права в Україні.

У підрозділі 1.1 “Поняття та класифікація адміністративно-правових гарантій авторського права” досліджено історичні причини виникнення авторського права та їх нормативно-правового закріплення. Загалом визначаючи місце авторського права в системі прав особи за традиційною класифікацією прав людини та громадянина його слід відносини до основних культурних прав, яке гарантується державою на рівні конституційних норм.

Зазначається, що загальні гарантії поділяються на норми-принципи, обов'язки, юридичну відповідальність та процесуальні гарантії. Інституційні гарантії авторського права поділяються так: залежно від території поширення на внутрішньодержавні (національні), які поділяються на державні локальні та корпоративні, а також на міжнародні гарантії, які поділяються на всесвітні та регіональні; залежно від форми закріплення в нормативних актах - на конституційні та галузеві; залежно від характеру правових норм - на матеріальні та процесуальні; за способом викладення в нормативно-правових актах - на прості, складні і змішані; залежно від того, які органи залучаються до захисту прав і свобод людини, - на судові і несудові; залежно від функціональної спрямованості - на гарантії реалізації, гарантії охорони та гарантії захисту.

До організаційно-правових гарантій авторського права людини відносять діяльність державних органів і громадських організацій, спрямовану на забезпечення, реалізацію, охорону прав і свобод людини та громадянина.

У цьому підрозділі також досліджуються міжнародні нормативно-правові гарантії авторського права - це такі акти, що містять правила діяльності, формулюють права й обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, договори тощо), а також міжнародні документи, які, не містять норм, правил поведінки (зокрема, декларації, заяви.

У підрозділі 1.2 “Становлення і розвиток інституту адміністративно-правових гарантій авторського права” визначається огляд законодавчих актів що регулюють питання охорони авторського права, тобто історії розвитку авторського права з виокремленням історичних періодів спираючись на законодавство.

Всі гарантії авторського права людини та громадянина знаходяться в тісному взаємозв'язку із загальними гарантіями людини та громадянина і співвідносяться як загальне та спеціальне. Крім цього, вони є взаємозалежними та взаємопов'язаними категоріями: процесуальні гарантії авторського права є формою втілення в реальність матеріальних їх гарантій; функціонування організаційно-правових гарантій авторського права базується на матеріальних та процесуальних і цілком залежить від них; внутрішньодержавні матеріальні та процесуальні гарантії авторського права базуються на загальновизнаних міжнародно-правових гарантіях прав людини, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах, які стали частиною національного законодавства України; юридична відповідальність як особливий вид гарантій авторського права людини та громадянина забезпечує реальність усіх зазначених гарантій авторського права.

Запропоновано таку періодизацію публічно-правової політики у сфері авторського права, на підставі аналізу законодавчих актів: 1) ранній етап становлення авторського права, тобто період монополії монарха й очевидного домінування прав видавців над правами автора; 2) другий етап ознаменувався першим сучасним законом про авторське право Закон королеви Анни 1709 р., який припинив монополію Організації книговидавців; 3) третій етап розпочався з прийняття Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886 р і триває до сьогодні.

Встановлено, що адміністративне судочинство створює досить надійне підґрунтя охорони авторських прав адміністративними судами у випадку порушення останнього суб'єктами владних повноважень. Норми КАС України, присвячені визначенню юрисдикції адміністративних судів, у сукупності з нормами іншого процесуального законодавства дозволяють чітко розмежовувати підвідомчість спорів у цій сфері між судами різної юрисдикції.

Підрозділ 1.3 «Практичні і правові аспекти охорони адміністративно-правових гарантій авторського права в Україні» визначено, що адміністративно-правові гарантії виконують регулятивну, охоронну і забезпечувальну функції у системі правового регулювання.

Основою класифікації адміністративно-правових гарантій має бути тип їх зовнішнього вираження, тобто тип нормативно-правової вказівки. При цьому можна виділяти: 1) гарантії, які закріплені в нормативно-правових вказівках, які виражають норми права та 2) гарантії, які закріплені в нормативно-правових вказівках, не висловлюють норми права.

Необхідно розмежовувати правові гарантії, правові стимули і засоби захисту, враховуючи при цьому, що закріплені вони можуть бути в одних і тих самих нормативно-правових вказівках.

Зазначається, що примус необхідно розглядати не як правову гарантію або гарантію самого права, а як якість самого права, розмежовуючи при цьому державний і правовий примус. Відносно конкретних правовідносин як правові гарантії необхідно розглядати правові презумпції, правові дефініції, правові декларації і правові принципи.

Природа адміністративно-правових гарантій розглядається як: а) закономірності; б) засоби; в) засоби і умови; г) засоби і способи; д) засоби, способи і умови; е) соціальні умови; ж) забезпечення.

Засади аналізу категорії «адміністративно-правові гарантії»: 1) гарантії виступають умовами і засобами, які забезпечують реалізацію будь-якого явища; 2) правові гарантії є одним з видів гарантій, поряд з політичними, економічними і духовними. Організаційні гарантії самостійна різновидність; 3 правові гарантії виконують регулятивну, охоронну і забезпечувальну функції у системі правового регулювання.

Розділ другий “Система адміністративно-правових гарантій авторського права” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню системі адміністративно-правових гарантій авторського права.

Підрозділ 2.1 “Юридична відповідальність за порушення авторського права в Україні” присвячено питанню щодо настання юридичної відповідальності, яка характеризується включенням особи на підставі спеціального правового акту у сферу суспільних відносин, які регулюються даним правовим інститутом.

Засоби юридичної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності законодавець передбачив у КУпАП, визнавши їх суспільно шкідливими та встановивши адміністративну відповідальність за такі проступки: ст. 51-2 КУпАП «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності», 164-6 «Демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів», 164-7 «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів», 164-9 «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних». Проаналізувавши всі вище зазначені норми права автор дійшов висновку про необхідність посилення санкцій у даних нормах.

При розбудові демократичної, правової та соціальної держави в Україні, економічною основою якої є цивілізована ринкова економіка, особливої актуальності набуває розвиток концепції адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Визначено, що адміністративна відповідальність має чітко виражений публічний характер, оскільки суб'єктом притягнення до даного виду відповідальності є держава в особі її спеціальних правоохоронних органів.

Автор зазначає, що загальнотеоретичне дослідження різноманітних аспектів прояву інституту юридичної відповідальності сприятиме підвищенню ефективності механізму її реалізації в конкретних видах, що, в кінцевому рахунку, є необхідною передумовою для забезпечення законності та правопорядку в суспільстві.

У підрозділі 2.2 “Міжнародно-правові засади забезпечення авторського права” акцентується увага на вивчені досвіду та механізму правового регулювання досліджуваних відносин у США. Це зумовлено необхідністю виведення в Україні високих стандартів та недопущення повторення ситуації, за якої Україна як держава потрапляє у списки порушників прав у сфері інтелектуальної власності, що шкодить іміджу країни.

Законодавство США надає правоволодільцям досить широкий спектр правових засобів і методів захисту порушених авторських прав. Способи захисту від порушень авторських прав, що існують за законодавством США, включають мінімальні способи захисту, передбачені Угодою ТРІПС, серед яких - судові заборони, відшкодування передбачених законом збитків, відшкодування витрат на послуги адвоката та судові витрати, вилучення товарів, з якими пов'язані правопорушення, або їх знищення. Передбачено також відповідальність за дії інших осіб та співучасть.

Автором наведені способи захисту від порушень авторських прав, що існують за законодавством США, включають мінімальні способи захисту, передбачені Угодою ТРІПС, серед яких - судові заборони, відшкодування передбачених законом збитків, відшкодування витрат на послуги адвоката та судові витрати, вилучення товарів, з якими пов'язані правопорушення, або їх знищення.

Міжнародні договори й угоди є важливими джерелами українського авторського права. Серед них головними є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (1971 р.), Брюсельска конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.), Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.). Національне законодавство взагалі, і зокрема у сфері авторського права базується на принципі: якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. Практична значимість цього означає, що норми міжнародних договорів мають перевагу перед внутрішнім національним законодавством, у зв'язку з чим їх роль у регулюванні авторських відносин надзвичайно важлива.

Визначено, що система міжнародної охорони авторського права у своїй основі базується на праві внутрішньодержавному. Бернська, Всесвітня та Римська конвенції створені за принципом національного регулювання з гарантією обов'язкового мінімуму охорони. Незважаючи на приєднання до Бернської конвенції та інших міжнародних договорів у сфері авторського права, в Україні продовжується зростання порушень авторських прав. Зазначене свідчить про те, що ні гарантований обов'язковий мінімум охорони авторського права, ні норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» не достатні на сьогоднішній день для ефективного впливу на скрутне становище в галузі охорони авторських прав у нашій країні.

Підрозділ 2.3 “Адміністративні процедури забезпечення авторського права” присвячено розгляду питань адміністративно-правового захисту авторського права, що є активними діями публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права інтелектуальної власності, усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права та притягнення винних у порушенні авторських прав і до адміністративної відповідальності.

Огляд судової практики свідчить про те, що найбільш поширеними правопорушеннями в галузі авторського права і суміжних прав сьогодні є незаконне відтворення та розповсюдження примірників фонограм й аудіовізуальних творів, незаконне відтворення, розповсюдження, зберігання комп'ютерних програм.

Одним з напрямків запобігання порушенням авторського права та їх припинення є відведення більш значної ролі органам внутрішніх справ. У більшості країн світу в органах поліції та прокуратури існують спеціальні відділи, що опікуються лише питаннями охорони інтелектуальної власності, зокрема і охорони авторських прав. Тим паче, що важелі впливу існують.

Автором акцентовано увагу на тому, що провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається як ряд послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках - інших суб'єктів, які відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності та забезпечення виконання винесеної постанови. Іншими словами, адміністративно-деліктне провадження - це діяльність уповноважених суб'єктів із застосування адміністративних стягнень, здійснена в адміністративно-процесуальній формі, яка є складовою частиною адміністративно-юрисдикційного процесу. Провадження, що здійснюється в Комісії США з міжнародної торгівлі, є судовими за своїм характером і передбачає відправлення повідомлення про скаргу, що надійшла, відповідним сторонам, провадження щодо товарів у разі, коли сторони перебувають за межами юрисдикції Комісії, а також виявлення документальних доказів з метою отримання відомостей про заявлене правопорушення.

Розділ третій “Оптимізація застосування адміністративно-правових гарантій авторського права”, що складається із трьох підрозділів, присвячено вивченню діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення авторського права; зарубіжному досвіду забезпечення адміністративно-правових гарантій авторського права; проблем та особливостей вдосконалення адміністративно-правових гарантій у сфері авторського права.

У підрозділі 3.1 “Діяльність органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення авторського права” проведене дослідження напрямів оптимізації застосування адміністративно-правових гарантій авторського права.

Встановлено, що специфіка авторського права полягає в тому, що, з одного боку, його завданням є підтримка творчості окремої людини, забезпечення її особистих немайнових та майнових інтересів. Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони авторських прав певною мірою здійснюється всіма органами державної влади, але головними суб'єктами управлінської діяльності у цій сфері залишаються органи виконавчої влади.

Автором зазначено, що судова практика в Україні підтверджує правомірність стягнення з відповідача компенсації за кожний самостійний спосіб неправомірного використання творів. Позовні вимоги про відшкодування збитків або стягнення доходу з порушника авторських прав мають один істотний недолік: позивачеві доводиться обґрунтовувати їхній розмір. Застосування компенсації дозволяє суб'єктам авторського права домогтись реального відшкодування своїх збитків. У разі якщо вартість позову розрахована за формулою, це дає можливість суду винести рішення про виплату компенсації без проведення судової експертизи економічних розрахунків, що значно скорочує час проведення судового процесу.

У підрозділі 3.2 “Зарубіжний досвід забезпечення адміністративно-правових гарантій авторського права” проаналізовано міжнародні стандарти адміністративно-правових гарантій авторського права та їхнє відображення у вітчизняних нормативно-правових актах.

Розглянуто досвід в Румунії, де адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності є провідним національним стратегічним напрямком діяльності держави, який забезпечується комплексом законодавчих, управлінських та організаційний заходів.

Встановлено, що у Болгарії адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності розглядається як один з основних економічних чинників, що забезпечується через дотримання балансу між двома різними інтересами - свободи інформації та захисту прав інтелектуальної власності, зокрема через створення ефективної системи підготовки фахівців-практиків у галузі права інтелектуальної власності (адвокатів, державних службовців, вчених, винахідників, власників авторських організацій), взаємодії всіх державних службовців (суддів, поліції, митниці та урядових чиновників), збільшення послуг, що надаються Болгарським патентним відомством, створення Національного інноваційного центру та його мережі на місцях.

З метою зниження кількості випадків порушення прав інтелектуальної власності взагалі та авторських прав зокрема в країнах Європейського Союзу склалась практика щодо: інформування суб'єктів авторського права та інших зацікавлених осіб про вжиті адміністративні заходи щодо охорони їх власності та про заходи правового характеру, які є доступними для реалізації за їх ініціативою; створення сприятливої атмосфери державно-приватного партнерства між публічною адміністрацією та суб'єктами авторського права; при забезпеченні адміністративно-правової охорони об'єктів авторського права використовувати гнучкий підхід, який враховує різний рівень розвитку країн.

У підрозділі 3.3 “Проблеми та особливості вдосконалення адміністративно-правових гарантій у сфері авторського права” автор наголошує, що беручи до уваги світові тенденції, перед Україною стоїть завдання визначитися з такими важливими і складними питаннями у сфері захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет як розмежування прав та відповідальності між творцями контенту та тими, хто його розповсюджує, включаючи посередників, та провайдером послуг, розкриття інформації Інтернет-провайдером про індивідуального користувача, що незаконно використав тай чи інший медіа-контент, блокування доступу споживачів до Інтернет-сайту, що порушує або створює загрозу порушення авторського прав та/або суміжних прав, та багато інших. У Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонуємо внести доповнення: