Правове регулювання банківського нагляду в Україні та державах – членах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове регулювання банківського нагляду в Україні та державах - членах Європейського Союзу

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Шевченко Андрій Юрійович

Запоріжжя - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, (м. Запоріжжя).

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, ЯКИМЧУК Наталія Яківна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, профессор ДМИТРЕНКО Емілія Станіславівна, Науково-дослідний інститут Національної академії прокуратури України, головний науковий співробітник відділу досліджень проблем злочинності у сфері службової діяльності та корупції;

кандидат юридичних наук, доцент СТАРИНСЬКИЙ Микола Володимирович, ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (м. Суми), доцент кафедри цивільно-правових дисциплін і банківського права.

Захист відбудеться 30 квітня 2015 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.09 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 114.

Автореферат розісланий 30 березня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

АНОТАЦІЯ

Шевченко А.Ю. Правове регулювання банківського нагляду в Україні та державах - членах Європейського Союзу. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2015.

Дисертацію присвячено розкриттю суті та визначення перспективних напрямів здійснення банківського нагляду в Україні й державах - членах Європейського Союзу. Розвинуто апарат науки фінансового права через дослідження змісту та особливостей здійснення банківського нагляду. Досліджено фінансово-правовий статус Національного банку України як органу банківського нагляду. Охарактеризовано систему банківського нагляду в державах - членах Європейського Союзу. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до ст. 19-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо розширення підстав для відмови у видачі банківської ліцензії. Визначено ознаки угод, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. Надано характеристику сумнівним банківським операціям у спектрі здійснення банківського нагляду. Запропоновано зміни до нормативно-правових актів Національного банку України щодо ефективного здійснення банками фінансового моніторингу. Запропоновано внесення змін до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо розширення прав банківських установ у виявленні сумнівних операцій. Досліджено та визначено фінансово-правову природу заходів впливу за порушення банківського законодавства України. Розроблено пропозиції щодо структури проекту Банківського кодексу України в частині систематизації заходів впливу за порушення банківського законодавства України.

Ключові слова: банківський нагляд, банківська діяльність, банківські операції, комерційній банки, заходи впливу, штраф, банківське законодавство.

АННОТАЦИЯ

Шевченко А.Ю. Правовое регулирование банковского надзора в Украине и государствах - членах Європейского Союза. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право, информационное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2015.

Диссертация посвящена раскрытию сути и определения перспективных направлений осуществления банковского надзора в Украине и государствах - членах Европейского Союза. Усовершенствован понятийный аппарат науки финансового права путем определения понятия банковского надзора как надзора, в процессе которого осуществляется проверка деятельности банковских учреждений относительно выполнения ими требований действующего законодательства о банковской деятельности и банковских правил, в том числе применение своевременных мер по приостановке и (или) прекращению проведения опасной или необоснованной практики, суть которой заключается в государственном регулировании банковской деятельности вместе с лицензированием деятельности банковских учреждений, установлением правил осуществления банковских операций и некоторыми другими мерами влияния за нарушение банковского законодательства Украины.

Определен финансово-правовой статус Национального банка Украины. Установлена четырехуровневая система банковского надзора в Европейском Союзе, которая была одобрена и утверждена Европейским советом 23 марта 2001 г. правовий банк нагляд

Предложено дополнить ч. 1 ст. 19-1 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 г. № 2121 - III п. 8. Такие изменения к банковскому законодательству Украины дадут возможность более эффективно осуществлять надзор за банковскими учреждениями путем формирования определенных историй репутации вышеприведенных лиц.

Сформулированы признаки соглашений, направленных на легализацию (отмывание) доходов, полученных преступным путем, или финансирования терроризма, и предложено внести их в ч. 2 в. 24 Закона Украины «О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, или финансированию терроризма» от 28.11.2002 г. № 249 - IV.

Под сомнительной банковской операцией предложено понимать операцию, которая осуществляется банковским учреждением по поручению клиента или в собственных интересах, отражение которой в финансовой отчетности не отвечает ее реальному экономическому содержанию и законодательно имеет определенные признаки, которые дают основания считать, что денежные средства, которые участвуют в соглашении, используются с целью уклонения от уплаты налогов, таможенных пошлин, коррупции, легализации преступных доходов, а также в других противоправных целях и подлежат обязательному контролю.

С целью эффективного осуществления банками финансового мониторинга предложено к п. 5.10 Положения об осуществлении банками финансового мониторинга, утвержденного постановлением Правления Национального банка Украины от 14.05.2003 г. № 189, внести перечень сведений, которые предоставляются юридическими лицами по требованию банковских учреждений. Такие предложения предоставят возможность в более полном объеме осуществлять финансовый мониторинг банками своих клиентов, более детально анализировать историю деятельности своих деятельности и обнаруживать фиктивность деятельности клиентов банка, который будет способствовать улучшению системы банковского надзора в Украине.

Предложено внесение изменений к ст. 63 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 г. № 2121 - III относительно расширения прав банковских учреждений в выявлении сомнительных операций. Предложенные изменения помогут повысить эффективность противодействия легализации преступных доходов, разработать новые механизмы их противодействия, сформировать финансовые механизмы эффективного противодействия отмыванию грязных денежных средств, разработать, внедрить и постоянно возобновлять правила внутреннего финансового мониторинга и программы его осуществления с учетом требований законодательства о предотвращении легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем.

Классификация мер влияния за нарушение банковского законодательства дала возможность размежевать меры влияния, которые применяются Национальным банком Украины к банковским учреждениям, определить их финансово-правовую природу и отделить их от мер административной ответственности.

Разработаны предложения относительно структуры проекта Банковского кодекса Украины в части систематизации мер влияния за нарушение банковского законодательства Украины. Система мер, которые будут применяться к банковским учреждениям в порядке надзора, может быть сгруппирована в Банковском кодексе за тремя направлениями: 1) превентивные меры, которые применяются при нарушении законодательства о банковской деятельности и предписаний наблюдательного органа; 2) меры, которые применяются в случае невыполнения в срок предписаний об устранении нарушений; 3) меры, которые применяются в случае неоднократного или грубого нарушения законов, других нормативно-правовых актов, а также нарушения законных прав и интересов кредиторов банка.

Ключевые слова: банковский надзор, банковская деятельность, банковские операции, коммерческой банки, меры влияния, штраф, банковское законодательство.

SUMMARY

Shevchenko A. The legal regulation of bank supervision in Ukraine and states-members of European Union. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 12.00.07 - Administrative law and process; financial law; informative law. - Classic privat university. - Zaporizhzhia, 2015.

Dissertation is devoted to the opening of essence and determination of perspective directions of realization of bank supervision in Ukraine and states-members of European Union. The vehicle of science of financial law has been developed through research of maintenance and features of realization of bank supervision. Financially-legal status of the National bank of Ukraine has been considered as the organ of bank supervision. The system of bank supervision has been described in the states - members of European Union. The suggestions have been worked out in relation to making alteration to the century of the article 19-1 the Law of Ukraine «About banks and bank activity» in relation to expansion of grounds for a refuse in delivery of bank license. The signs of the agreements, sent to legalization (washing) of the profits got a criminal way, or financing of terrorism, have been considered. Description has been given to the doubtful bank transactions in the spectrum of realization of bank supervision. The changes have been offered to the normatively-legal acts of the National bank of Ukraine in relation to effective realization by the banks of the financial monitoring. Making alteration has been offered to the century of article 63 of the Law of Ukraine «About banks and bank activity» in relation to expansion of rights for bank institutions in the exposure of doubtful operations. It has been considered the financially-legal nature of measures of influence for violation of bank laws of Ukraine. The suggestions have been worked out in relation to the structure of project of the Bank code of Ukraine in part of systematization of measures of influence for violation of bank laws of Ukraine.

Keywords: bank supervision, bank activity, bank transactions, commercial banks, measures of influence, fine, bank legislation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах глобалізації фінансових ринків посилюється значення ефективного обміну з органами банківського нагляду іноземних держав інформацією про діяльність фінансових установ і банківських груп. Банківський сектор України на сьогодні є відносно невеликим і поки що не відіграє істотної ролі в економічному розвитку держави. Рівень захисту прав кредиторів, чиї вимоги забезпечені запорукою, не відповідає міжнародним нормам права. Не повною мірою реалізовані завдання вдосконалення правової бази розвитку конкуренції на ринку банківських послуг, підвищення прозорості процедур банкрутства й ліквідації банківських установ.

Основною метою розвитку банківського сектора на середньострокову перспективу має бути підвищення стійкості банківської системи й ефективності функціонування банківського сектора економіки. У сфері правового забезпечення банківської діяльності для цього необхідно, насамперед, створити правові умови функціонування банківських установ відповідно до міжнародних норм, визначених, зокрема, у документі Базельського комітету з банківського нагляду. Необхідно внести зміни до банківського законодавства України щодо участі іноземного капіталу в банківській сфері. Основою вдосконалення системи регулювання банківської діяльності та банківського нагляду має стати впровадження міжнародно визнаних норм і міжнародного досвіду з урахуванням особливостей організації й функціонування вітчизняного ринку банківських послуг. Це передбачає істотний розвиток Національним банком України змістовних підходів при здійсненні банківського нагляду.

Банківський нагляд у найближчій перспективі передбачає розвиток змістовних ризик-орієнтованих підходів, що включають оцінку діяльності банківських установ і застосування заходів наглядового реагування, виходячи, передусім, зі змісту й реальної оцінки ризиків банківської діяльності з позицій їх потенційного впливу на стійкість банківських установ.

Важливою передумовою організації банківського нагляду на консолідованій основі є належна обізнаність органу банківського нагляду про організаційну структуру банківської групи (банківського холдингу). У зв'язку із цим мають бути розширені повноваження Національного банку України з отримання від банківських установ, а також їх власників вичерпної інформації, що дає змогу скласти повне уявлення про організацію банківських груп і банківських холдингів. Загалом в Україні банківська реформа й реформа банківського нагляду зокрема має істотне значення для диверсифікації економіки та сталого довгострокового економічного зростання. Європейський Союз також активно модернізує свій фінансовий сектор. Прийняття Базельської угоди з капіталу, присвяченої банківському нагляду, підкреслює важливість реформи нагляду для економіки ЄС. У всьому світі розвиток банківської реформи свідчить про рух у напрямі міжнародної конвергенції. Тому реформа банківського сектора будь-якої країни також видається запорукою успішної інтеграції її у світову економіку.

Значний внесок у розвиток науки фінансового права та питань банківського нагляду зробили такі українські науковці та практики: О. Є. Алісов, Л. К. Воронова, О. П. Гетманець, Е.С. Дмитренко, І. Б. Заверуха, М. П. Кучерявенко, Т. А. Латковська, А. О. Монаєнко, В. В. Нагребельний, О. П. Орлюк, Н. Ю. Пришва, Л. А. Савченко, О. В. Солдатенко, М. В. Старинський, Р. М. Сухий, В. В. Сухонос, В. Д. Чернадчук, Н. Я. Якимчук та ін.

Проте на сьогодні в наукових дослідженнях недостатньо уваги приділено розширенню прав банківських установ щодо виявлення сумнівних операцій; визначенню фінансово-правової природи заходів впливу за порушення банківського законодавства, фінансово-правового статусу Національного банку України, особливостей проведення сумнівних банківських операцій, ефективності здійснення банками фінансового моніторингу; розробці чинного законодавства України щодо підвищення результативності здійснення банківського нагляду.

Актуальність проблеми, недостатнє її висвітлення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Класичного приватного університету «Фінансово-правове регулювання публічних відносин» (номер державної реєстрації 0111U001102). Особисто здобувачем науково обґрунтовано та запропоновано внести зміни до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III щодо розширення прав банківських установ у виявленні сумнівних операцій; доведено, що заходи впливу за порушення банківського законодавства не слід розглядати як самостійні заходи фінансово-правової відповідальності, вони мають фінансово-правову природу, проте належать до заходів фінансово-правового примусу, а не адміністративної відповідальності; удосконалено науковий підхід до визначення поняття банківського нагляду; визначено фінансово-правовий статус Національного банку України; запропоновано зміни до структури проекту Банківського кодексу України, завдяки яким систематизовано заходи впливу за порушення банківського законодавства.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття суті та визначення перспективних напрямів здійснення банківського нагляду в Україні й державах - членах Європейського Союзу; визначення проблем застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства України; розробка нових теоретичних положень і науково-практичних рекомендацій щодо розвитку чинного банківського законодавства України.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- розвинути апарат науки фінансового права через дослідження змісту та особливостей здійснення банківського нагляду;

- дослідити фінансово-правовий статус Національного банку України як органу банківського нагляду;

- охарактеризувати систему банківського нагляду в державах - членах Європейського Союзу;

- розробити пропозиції щодо внесення змін до ст. 19-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III щодо розширення підстав для відмови у видачі банківської ліцензії;

- визначити ознаки угод, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та запропонувати відповідні зміни до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 р. № 249-IV.

- надати характеристику сумнівним банківським операціям у спектрі здійснення банківського нагляду;

- запропонувати зміни до нормативно-правових актів Національного банку України щодо ефективного здійснення банками фінансового моніторингу;

- науково обґрунтувати та запропонувати внесення змін до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III щодо розширення прав банківських установ у виявленні сумнівних операцій;

- дослідити та визначити фінансово-правову природу заходів впливу за порушення банківського законодавства України;

- розробити пропозиції щодо структури проекту Банківського кодексу України в частині систематизації заходів впливу за порушення банківського законодавства України.

Об'єкт дослідження - сукупність суспільних відносин, що виникають на підставі фінансово-правових норм та пов'язані із здійсненням банківського нагляду.

Предмет дослідження - банківський нагляд в Україні та державах - членах Європейського Союзу.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дисертації наукових завдань застосовано комплексний системний підхід, який дав змогу використати в процесі аналізу наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних дослідників, сучасні загально- та спеціально-наукові методи дослідження, у тому числі:

- методи аналізу й синтезу - у ході всієї роботи над проблемою, починаючи від добору фактичного матеріалу для дослідження, вивчення праць науковців та аналізу нормативної бази;

- історико-правовий метод - під час розгляду нормативно-правової бази щодо здійснення банківського нагляду в Україні та державах - членах Європейського Союзу (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2);

- метод конкретно-історичного аналізу - для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі аналізу особливостей здійснення банківського нагляду (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3);

- формально-логічний і прогностичний методи - для теоретичного узагальнення та розробки пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання банківського законодавства України (підрозділи 3.1-3.3);

- абстрактно-логічний метод - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців з питань банківського права та банківської системи. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України в галузі банківської діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із наукових досліджень, у якому визначено особливості здійснення банківського нагляду в Україні та в державах - членах Європейського Союзу, проаналізовано застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства й запропоновано внесення змін до чинного банківського законодавства України щодо підвищення ефективності здійснення банківського нагляду. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- науково обґрунтовано та запропоновано внести зміни до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III щодо розширення прав банківських установ у виявленні сумнівних операцій, зокрема, закріпити право банківських установ: виявляти факти надання клієнтами недостовірних (фіктивних) документів; виявляти випадки нецільового використання готівкових грошових коштів у ході перевірки дотримання касової дисципліни, при отриманні платіжного доручення на оплату послуг або на закупівлю продукції зажадати від клієнта документи на угоди (договір на надання цих послуг, акт, що підтверджує їх виконання тощо); звертатися до юридичних осіб, які є клієнтами банківської установи, з пропозицією надати первинні документи, що є підставою для зняття готівкових грошових коштів зі свого розрахункового рахунку, а також для здійснення операцій з перерахування грошових коштів; розривати договір банківського рахунку в односторонньому порядку за умови попереднього повідомлення клієнта про намір розірвати договір і причинах, що спричинили це в разі неодноразової відмови клієнта надати банківській установі інформацію, що вимагається банком з метою отримання відомостей про клієнта і/або вигодоотримувача за його операціями;

- доведено, що заходи впливу за порушення банківського законодавства не варто розглядати як самостійні заходи фінансово-правової відповідальності, вони мають фінансово-правову природу, проте належать до заходів фінансово-правового примусу, а не адміністративної відповідальності. Виняток становлять лише штрафи на керівника банку в розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але в розмірі не більше ніж 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку в розмірі до 10 відсотків придбаної (збільшеної) частки, які мають не тільки фінансово-правовий характер, а і є заходами фінансово-правової відповідальності;

удосконалено:

- науковий підхід до визначення поняття банківського нагляду як нагляду, у процесі якого здійснюється перевірка діяльності банківських установ щодо дотримання ними вимог чинного законодавства про банківську діяльність і банківських правил, у тому числі застосування своєчасних заходів з призупинення і (чи) припинення проведення небезпечної або необґрунтованої практики, суть якого полягає в державному регулюванні банківської діяльності разом з ліцензуванням діяльності банківських установ, встановленням правил здійснення банківських операцій і деякими іншими заходами впливу за порушення банківського законодавства України;

- категорійний апарат науки фінансового права через визначення фінансово-правового статусу Національного банку України як його правового становища у фінансових правовідносинах з його участю, зміст якого виражається сукупністю фінансово-правових прав і обов'язків, спрямованих на виконання поставлених перед ним завдань та функцій забезпечення стабільності грошової одиниці України; визначення та проведення грошово-кредитної політики; емісії національної валюти України й організації готівкового грошового обігу; встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; організації створення та методологічно забезпечення системи грошово-кредитної й банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; регулювання діяльності платіжних систем і систем розрахунків в Україні; здійснення банківського регулювання та нагляду; здійснення інших функцій у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції тощо;

набуло подальшого розвитку:

- законодавче забезпечення банківського нагляду шляхом доповнення ч. 1 ст. 19-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, яка регламентує підстави для відмови у видачі банківської ліцензії пунктом 8: «якщо на посаді керівника, головного бухгалтера і його заступників; засновників банківської установи, членів ради директорів (наглядової ради) є особи, які займали в минулому посади керівників банківських установ, у яких була відкликана ліцензія»;

- визначення ознак угод, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та розробка положень з метою внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 р. № 249-IV: 1) загальні ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму; 2) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при проведенні операцій з грошовими коштами в готівковій формі і переказів грошових коштів; 3) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при проведенні операцій за кредитними договорами; 4) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при проведенні розрахунків за клірингом; 5) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при використанні клієнтом схем за участю страховиків; 6) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при проведенні міжнародних розрахунків; 7) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при проведенні операцій із цінними паперами і похідними фінансовими інструментами; 8) ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму, при здійсненні електронного банкінгу й розрахунків за пластиковими картами;

- визначення поняття сумнівної банківської операції як операції, що здійснюється банківською установою за дорученням клієнта або у власних інтересах, відображення якої у фінансовій звітності не відповідає її реальному економічному змісту й законодавчо має певні ознаки, які дають підстави вважати, що грошові кошти за угодою використовуються з метою ухилення від сплати податків, митних зборів, здійснення корупційних діянь, легалізації злочинних доходів, а також з іншою протиправною метою та підлягають обов'язковому контролю;

- нормативно-правове забезпечення банківського нагляду шляхом доповнення п. 5.10 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189, який регламентує перелік відомостей, що надаються юридичними особами, інформацією про те: коли і з якою метою створена юридична особа; хто є дійсним власником юридичної особи і в чиїх інтересах вона створена; хто входить до складу керівництва юридичної особи і який досвід ведення бізнесу мають представники керівництва; які основні напрями бізнесу юридичної особи; чи формуються доходи юридичної особи від її основної діяльності або від випадкових операцій і угод; хто входить до основних партнерів (контрагентів) юридичної особи і яка їх роль у співпраці з нею; чи має юридична особа банківські рахунки в інших банках; чи має юридична особа намір підтримувати з банком довгострокові відносини та отримувати комплексне обслуговування або вона зацікавлена в здійсненні окремих разових операцій і угод;

- визначення структури проекту Банківського кодексу України, в якому запропоновано систематизувати заходи впливу за порушення банківського законодавства, які згруповані за трьома напрямами: 1) превентивні заходи, що застосовуються при порушенні законодавства про банківську діяльність і приписів наглядового органу; 2) заходи, що застосовуються в разі невиконання в строк приписів про усунення порушень банківського законодавства; 3) заходи, що застосовуються в разі неодноразового або грубого порушення законів, інших нормативно-правових актів України, а також порушення законних прав і інтересів кредиторів банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування запропонованих напрямів розвитку банківського нагляду, заходів впливу за порушення банківського законодавства України призведе до створення передумов для ефективного застосування цих заходів впливу, покращення системи банківського нагляду за діяльністю банківських установ, запобігання порушенням банківського законодавства.

Одержані результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у:

- науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розвитку системи банківського нагляду й заходів впливу за порушення банківського законодавства України;

- правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення ряду законодавчих і підзаконних актів з питань банківської діяльності;

- правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дасть змогу вдосконалити наглядову діяльність органів прокуратури у сфері функціонування банківської системи, виявлення та протидії порушенням банківського законодавства (довідка про впровадження в діяльність органів прокуратури України від 15.07.2014 р.);

- навчальному процесі - результати дослідження можуть бути використані при викладанні таких навчальних дисциплін: «Фінансове право», «Банківське право» (довідка про впровадження від 24.09.2014 р. № 56).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах: «Актуальні питання публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 2013 р.), «Права та обов'язки людини у сучасному світі» (м. Одеса, 2014 р.), «Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 2014 р.), «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 2014 р.), «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» (м. Київ, 2014 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з яких: 4 - статті в наукових фахових виданнях України, 1 - стаття в науковому періодичному виданні, включеному до міжнародної наукометричної бази, 5 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 255 сторінок, список використаних джерел містить 220 найменувань й займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й задачі дослідження, його наукову новизну; вказано практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо апробації результатів та їх оприлюднення.

Розділ 1 - »Теоретичні основи банківського нагляду в Україні та державах - членах Європейського Союзу» - включає чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Юридичний зміст банківського нагляду» удосконалено поняття банківського нагляду, про що свідчить відповідний об'єкт наукової новизни дисертаційної роботи. Сформульоване нами визначення містить усі необхідні юридичні ознаки, що дають змогу вважати банківський нагляд фінансово-правовою категорією.

Банківський нагляд класифікується відповідно до специфіки нормативного й економічного змісту банківської діяльності, яка є предметом нагляду. Для юридичної науки і правозастосовної діяльності найбільше значення має класифікація за нормативним критерієм. Відповідно, за нормативним критерієм банківський нагляд можна поділити на два види: загальний (юридичний) і пруденційний (фінансово-правовий). Виявлені критерії і запропонована класифікація дають змогу краще зрозуміти юридичну природу усього банківського нагляду і його окремих аспектів, виявити недоліки правового регулювання і визначити шляхи його вдосконалення.

Нагляд за банками Національний банк України та його установи здійснюють двома методами: безвиїзний (дистанційний) нагляд та виїзне інспектування банків. З'ясовано, що як критерій для розмежування видів банківського нагляду слід використати критерій інституту норм права, дотримання яких банківськими установами підлягає нагляду з боку Нацбанку України. Використовуючи цей критерій, встановлено такі різновиди нагляду: пруденційний; вимоги обов'язкового резервування; валютний; операцій з цінними паперами; дотримання порядку здійснення розрахунків; проведення інших банківських операцій.

У підрозділі 1.2 «Фінансово-правові основи банківського регулювання та нагляду в Україні» акцентовано увагу на тому, що через регулювання банківської діяльності відбувається реалізація правового статусу Національного банку України як особливого центрального органу державного управління, визначеного Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV. Тобто державне управління у сфері банківської діяльності здійснює НБУ переважно через регулювання банківської діяльності. Стаття 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III визначає повноваження НБУ щодо регулювання банківської діяльності шляхом визначення відповідних його форм.

Зміст регулювання банківської діяльності полягає у здійсненні Національним банком України в межах наданих йому повноважень впливу на банки та інші кредитно-фінансові установи з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, сприяння дотриманню стабільності банківської системи, а також цінової стабільності. Це випливає із закріплених Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України» функцій НБУ.

Чинне законодавство України визначає форми банківського регулювання. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III, державне регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України в таких формах:

- Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їхньої діяльності; 2) встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. Всі ці форми адміністративного регулювання утворюють певний управлінський цикл. Перший етап цього циклу полягає у встановленні вимог та обмежень щодо діяльності банків. На цьому етапі відбувається банківське регулювання, яке полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Другим етапом є реєстрація банків і ліцензування їх діяльності. Третім етапом є нагляд за діяльністю банків.

- Індикативне регулювання: 1) встановлення обов'язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов'язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій. Тут Національний банк України реалізує свої владні повноваження через інструменти, що мають суто економічний зміст.

Здійснення банківського нагляду регламентується законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», постановами Правління Національного банку України. За результатами здійснення банківського нагляду у випадку виявлення відхилень від закріплених у законодавстві або нормативно-правових актах НБУ правил залежно від їх характеру та можливих наслідків НБУ може застосовувати до банків чи інших фінансово-кредитних установ заходи впливу адміністративного чи фінансового характеру (ст. 73 і 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III) або надавати рекомендації щодо діяльності банків.

У підрозділі 1.3 «Фінансово-правовий статус Національного банку України як органу банківського нагляду» визначено поняття фінансово-правового статусу Національного банку України, про що свідчить відповідний об'єкт наукової новизни дисертаційної роботи.

Встановлено, що віднесення Національного банку України до суб'єктів фінансового права зумовлене публічними цілями діяльності цього органу влади. Національний банк України є головним грошово-кредитним органом держави, що зобов'язує цей орган при вирішенні питань, віднесених до його повноважень, керуватися, у першу чергу, публічними інтересами фінансової діяльності держави, координувати свою діяльність з діяльністю інших органів держави, а в певних випадках надавати їм безпосереднє сприяння. Важлива роль Національного банку України зумовила і високий рівень правового регулювання його становища. Фінансово-правовий статус, цілі діяльності, функції і повноваження Національного банку України визначаються Конституцією України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність».

Чинне законодавство України прямо не визначає статус Національного банку України і не відображає його місце розташування в системі розподілу влади. Проте, аналіз Конституції України дав змогу розглядати Національний банк України як самостійну ланку державної влади України. Так, ст. 99 Конституції України надає виключне право НБУ здійснювати забезпечення стабільності грошової одиниці. Національний банк України є одним із органів держави, але не входить в жодну з відомих гілок влади. Конституція України надає Національному банку України певну незалежність діяльності від інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Водночас незалежність Національного банку України має конституційно встановлені межі, які конкретизовані чинним законодавством України і можуть бути піддані будь-якій зміні тільки за допомогою внесення поправок у чинне законодавство нормативно-правовими актами відповідної юридичної сили.

У підрозділі 1.4 «Особливості здійснення банківського нагляду в державах - членах Європейського Союзу» встановлено, що право ЄС не пропонує ні ліквідацію національних банківських систем, ні їх пряму гармонізацію в матеріальних питаннях. Навпаки, концепція взаємного визнання вимагає, щоб держава-член визнавала на своїй території банківські установи, створені в інших державах-членах. Беручи до уваги те, що існує мінімальна гармонізація в питаннях пруденційного нагляду, матеріальне право держав-членів може помітно відрізнятися; і навіть стандарти нагляду можуть відрізнятися, оскільки їх зміст може перевищувати вимоги мінімальних стандартів.

У дисертаційній роботі розглянуто історію нормативного регулювання у процесі становлення єдиного фінансового ринку і сучасної банківської системи держав-членів ЄС, починаючи з документів, що лежать в основі створення ЄС, і закінчуючи історією директивного регулювання сфери банківського нагляду. Проаналізовано роль різних інститутів і органів у системі банківського нагляду - як європейських, так і міжнародних, що здійснили і продовжують здійснювати сьогодні значний вплив на правове регулювання нагляду за банківською діяльністю у рамках Євросоюзу.

Крім того, встановлена за результатами дослідження чотирирівнева система банківського регулювання, яка була схвалена й затверджена Європейською радою 23.03.2001 р. (резолюція Європейської ради «Про ефективне регулювання ринку цінних паперів в Європейському Союзі» від 23.03.2001 р.), структура законодавчих і наглядових органів, що здійснюють нормативне регулювання у сфері банківського нагляду. Досліджено роль Європейського центрального банку в здійсненні наглядової функції за банківською діяльністю, функції органів ЄС, що беруть участь у регулюванні та здійсненні нагляду за діяльністю фінансових установ. Також виявлено три основні моделі здійснення в ЄС нагляду за банківським сектором: здійснення нагляду центральним банком держави; здійснення нагляду спеціалізованим державним органом; поєднання двох вищеперелічених варіантів.

Розділ 2 - «Досвід держав-членів Європейського Союзу в здійсненні банківського нагляду» - містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Зарубіжний досвід функціонування органів банківського нагляду» з'ясовано, що Норвегія була першою країною, яка прийняла систему єдиного нагляду за фінансовими послугами в 1986 р. (FSA). Спочатку до компетенції цього наглядового органу належав нагляд і регулювання банківського сектора і ринку цінних паперів, потім до цих сфер додався нагляд за діяльністю брокерів ринку нерухомості й аудиторських компаній. У Фінляндії до 1993 р. система нагляду діяла не системно. Створене агентство адміністративно було пов'язане з ЦБ, проте в плані прийняття рішень воно було незалежним.

До подібної об'єднаної моделі в 1998 р. перейшла Великобританія. Британська модель характерна тим, що в компетенцію FSA входять не лише пруденційний нагляд фінансового ринку, але й регулятивні функції за поведінкою бізнесу в плані захисту інтересів клієнтів - розробка пруденційних стандартів із захисту прав клієнтів, наявність механізмів примусу при порушеннях, створення інституту фінансового омбудсмена. Перший етап реформи завершився в червні 1998 р., коли FSA було наділене функціями банківського нагляду, що перейшли йому від Банку Англії. Він набув чинності в грудні 2001 р. Відповідно до Акта про фінансові послуги і ринки, політика консолідації регулювання на фінансових ринках була продовжена передачею FSA функцій ряду організацій: Комісії з будівельних товариств; Організації з регулювання інвестиційного менеджменту; Управлінню приватних інвестицій; Управлінню цінних паперів і ф'ючерсів.

У США банківський нагляд у рамках своєї компетенції здійснюють декілька агентств - Офіс валютного контролю, Федеральна корпорація страхування депозитів, Федеральний резервний банк і Уряди штатів. До повноважень агентств належать: ліквідація комерційних банків, що закриваються; розробка інструкцій, правил, вказівок і регламентацій; вжиття запобіжних заходів; консультування керівництва комерційних банків; періодичні комплексні перевірки стану, операцій і політики підвідомчих комерційних банків; узагальнення звітів і статистичної інформації комерційних банків. Агентства працюють у складі робочих груп, а Федеральні агентства координують їх роботу і розробляють стандарти для спільних перевірок. У США діє ризик-орієнтована модель банківського нагляду, де поєднується безвиїзний нагляд, регулярні зустрічі з керівництвом комерційного банку й інспекція. На початку виявляються найбільш ризиковані сфери діяльності комерційного банку, потім під час проведення виїзної інспекції проводиться перевірка діяльності банку в цих сферах, на підставі чого виставляється загальна оцінка стану певного комерційного банку.

У підрозділі 2.2 «Моделі здійснення банківського нагляду в ЄС на національному рівні» особливості здійснення нагляду за діяльністю фінансових установ в окремих державах-членах ЄС були розглянуті на прикладах Німеччини, Великобританії і Франції. Вибір саме цих держав був зумовлений тим, що в них використовуються різні варіанти здійснення нагляду за банківською діяльністю, але при цьому добре простежується важлива, на наш погляд, тенденція розвитку моделей банківського нагляду у бік створення єдиних наглядових органів, що контролюють усі сектори фінансових ринків.

Встановлено, що у національному законодавстві держав-членів ЄС сьогодні існує три основні моделі розподілу повноважень зі здійснення банківського нагляду між наглядовими органами: перша модель передбачає здійснення нагляду за банківською діяльністю єдиним органом, що здійснює нагляд також за іншими секторами фінансових ринків - страхуванням і ринком цінних паперів; друга модель передбачає здійснення нагляду за діяльністю фінансових установ національним центральним банком держави - члена ЄС; у рамках третьої моделі передбачається здійснення нагляду спеціально створеним органом нагляду.

У підрозділі 2.3 «Вплив діяльності міжнародних установ на правове регулювання банківського нагляду в Європейському Союзі» акцентовано увагу на тому, що у сфері правового регулювання банківського нагляду найважливіше значення для розвитку права ЄС мають норми, принципи й рекомендації, розроблені міжнародними інституціями, чия діяльність стосується функціонування фінансових ринків. У сфері нагляду за діяльністю фінансових установ функціонує ряд міжнародних організацій, чиї розробки, маючи рекомендаційний характер, здійснюють найбільший вплив на формування законодавчої бази ЄС і зрештою на імплементацію міжнародних принципів у право ЄС та уніфікацію законодавства держав - членів Євросоюзу. Таке явище називають «м'яким правом». Цей термін застосовується до правил, стандартів, рекомендацій, інструкцій і положень, прийнятих різноманітними організаціями, вимоги яких хоч і не мають нормативного характеру, але справляють значний вплив на формування як права Європейського Союзу, так і внутрішнього права держав - членів ЄС. Так, основні рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду мали виключно важливе значення для формування банківського права ЄС.

У червні 2004 р. Базельським комітетом був ухвалений документ «Міжнародна конвергенція виміру капіталу і стандартів капіталу: нові підходи» (Базель II). Базель II не є обов'язковим до застосування документом, проте закладені в документі нові підходи вже впроваджуються в державах - членах ЄС і в Україні. З істотних нововведень Базеля II слід виділити активніше використання внутрішньобанківських оцінок ризиків як передумови розрахунку капіталу. Документ надає широкий спектр можливих способів визначення вимог до капіталу стосовно кредитних і операційних ризиків, що дає змогу банкам і органам нагляду обрати підходи, які найбільше відповідають характеру здійснюваних ними операцій та інфраструктурі фінансових ризиків.

Також серед міжнародних організацій, що здійснюють вплив на формування принципів банківського нагляду, слід назвати Групу розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ 1989 р.) - міжурядову структуру, яка встановлює стандарти, розробляє і впроваджує заходи з боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. Важливим документом ФАТФ є «Сорок рекомендацій», які сьогодні є новим усеосяжним комплексом заходів з боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. У жовтні 2001 р. ФАТФ розширила свій мандат на питання, пов'язані з фінансуванням тероризму, та зробила важливий крок, розробивши «Вісім спеціальних рекомендацій з питань фінансування тероризму». Ці Рекомендації містять набір заходів, спрямованих на боротьбу з фінансуванням терористичних актів і терористичних організацій, та доповнюють «Сорок рекомендацій».

Розділ 3 - «Удосконалення правового регулювання банківського нагляду в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду» - містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Вдосконалення норм банківського законодавства України з метою попередження здійснення правопорушень у банківській сфері» зазначено, що в основному заходи Національного банку України спрямовані на припинення правопорушень. Серед заходів превентивного характеру можна назвати ті, що передбачені п. 1.16 розділу 1 Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 р. № 306, Національний банк може відмовити в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, за наявності підстав, визначених у ст. 18 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На особливу увагу заслуговують вимоги до ділової репутації засновника, засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III).

На наш погляд, Національному банку України необхідно переймати досвід західних країн Європи, де діють жорсткі вимоги з погляду відповідальності, ділової репутації та професійної придатності. Перевірки відповідності займаної посади діловій репутації доцільно провести щодо осіб, які визначають фінансову політику банківської установи й осіб, відповідальних за формування фінансової звітності. До таких осіб належать: керівники, члени правління, головні бухгалтери банківських установ, керівники й головні бухгалтера їх філій, а також їх засновники, які володіють значним пакетом у банках (більше ніж 5%). Це вимоги повинні поширюватися не лише на вищеперелічених керівників банківських установ при видачі ліцензій, процедуру перевірки репутації повинні пройти вищезгадані керівники вже діючих банківських установ.

Вимоги до ділової репутації повинні передбачати, що протягом року перед створенням банку особа не повинна мати судимості, здійснювати адміністративні правопорушення у сфері фінансів, податків, цінних паперів, а також у сфері підприємницької діяльності. Керівник банківської установи, у якої була відкликана ліцензія, не повинен допускатися до професійної банківської діяльності на керівних посадах в цих установах. У зв'язку із цим запропоновано доповнити ч. 1 ст. 19-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка регламентує підстави для відмови у видачі банківської ліцензії п. 8, про що свідчить відповідний об'єкт наукової новизни.

За результатами дослідження також запропоновано та класифіковано ознаки угод, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, про що свідчить відповідний об'єкт наукової новизни. Удосконалено також поняття сумнівної банківської операції.

У дисертаційній роботі наголошено, що необхідно розширити перелік відомостей, які слід перевіряти банківським установам під час проведення ідентифікації своїх клієнтів. Тому запропоновано до п. 5.10 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189, внести перелік відомостей, що надаються юридичними особами, доповнити інформацією, наведеною у відповідному об'єкті наукової новизни дисертаційної роботи.