Правове регулювання банківського нагляду в Україні та державах – членах Європейського Союзу

Окрім цього, функція виявлення сумнівних банківських операцій і їх замовників повинна поступово переходити від Національного банку України, Держфінмоніторингу України, правоохоронних органів до спеціалізованих підрозділів банківських установ. Для цього мають бути істотно розширені повноваження банків з виявлення сумнівних операцій. Тому запропоновано законодавчо закріпити право банківських установ шляхом внесення змін до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III виявляти сумнівні банківські операції їх клієнтів через застосування певних показників, про що свідчить відповідний об'єкт наукової новизни.

У підрозділі 3.2 «Колізії норм юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства та шляхи їх подолання» встановлено, що чинне законодавство передбачає систему заходів відповідальності за порушення банківського законодавства. Основу нормативно-правових актів, що встановлюють відповідальність банківських установ, становлять Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X (далі - КУпАП) (ст. 155-1, ст. 166-5, ст. 166-8), Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (ст. 73), Закон України «Про Національний банк України» від від 20 травня 1999 року № 679-XIV, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (ст. 16), Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 р. № 346.

Порівняння нормативно-правових актів свідчить, що норми адміністративного й фінансового законодавства дублюють одна одну в частині застосування штрафних санкцій за порушення банківськими установами нормативів та інших обов'язкових вимог Національного банку України.

Так, відповідно до КУпАП, штраф застосовується до посадових осіб банківських установ за здійснення таких діянь: порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, порушення керівниками банків або іншими особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, порушення законів України та нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють переказ коштів в Україні тощо. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, за порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належить накладення штрафів на: керівника банку у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог ст. 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків придбаної (збільшеної) частки;

Принциповими відмінностями штрафів, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, від штрафів, передбачених КУпАП, є спосіб вираження грошового стягнення (КУпАП визначає розмір штрафу, виражений у гривнях, а Закон встановлює залежність штрафу від розміру статутного капіталу), а також суб'єкт - одержувач штрафів (відповідно до КУпАП, штрафи перераховуються до державного бюджету, а відповідно до Закону України «Про Національний банк України» - в дохід Національного банку України).

Неузгодженість адміністративного й фінансового законодавства в частині застосування штрафних санкцій за порушення банківськими установами нормативів та інших обов'язкових вимог Національного банку України негативно впливає на правозастосовну діяльність Національного банку України. Доцільним є розробка Національним банком України рекомендації про застосування КУпАП, відповідно до яких має бути вказано, що доцільним є застосування штрафів, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» щодо банківських установ, а заходи відповідальності, визначені КУпАП, - до їх посадових осіб.

Також слід наголосити, що заходи відповідальності, які містяться в Законі України «Про банки і банківську діяльність», в інших підзаконних нормативно-правових актах Національного банку України, що становлять систему банківського законодавства, не слід розглядати як самостійні заходи фінансово-правової відповідальності. Вони мають дещо іншу юридичну природу порівняно із заходами адміністративної відповідальності. Виняток становлять лише штрафи на керівника банку в розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог ст. 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків придбаної (збільшеної) частки. Такі штрафи мають фінансово-правовий характер, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

У підрозділі 3.3 «Реформування банківського нагляду відповідно до вимог норм міжнародного права» наголошено, що одним з ключових питань, що стоять перед банківським сектором України в середньостроковій перспективі, є питання про взаємодію з міжнародним фінансовим співтовариством і приведення банківського законодавства у відповідність з міжнародними нормами.

За результатами аналізу банківського законодавства встановлено, що воно до теперішнього часу не систематизоване, розрізнене, його норми містяться в різних законах і підзаконних нормативно-правових актах України, які часто суперечать один одному, що знижує ефективність наглядової діяльності Національного банку України. Також відсутня єдина позиція щодо того, які нормативно-правові акти відносити до банківського законодавства. Вирішити цю проблему може об'єднання всіх нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність, у Банківському кодексі України, який допоможе систематизувати банківське законодавство.

Систему заходів, що застосовуватимуться до банківських установ у порядку нагляду, запропоновано згрупувати у проекті Банківського кодексу України за трьома напрямами: 1) превентивні заходи, що застосовуються при порушенні законодавства про банківську діяльність і приписів наглядового органу; 2) заходи, що застосовуються в разі невиконання в строк приписів про усунення порушень; 3) заходи, що застосовуються в разі неодноразового або грубого порушення законів, інших нормативно-правових актів, а також порушення законних прав і інтересів кредиторів банку.

До заходів, що застосовуватимуться в разі невиконання в строк приписів про усунення порушень, необхідно віднести: порядок стягнення штрафів, вимоги про заміну керівних посадових осіб банківських установ, зміни обов'язкових нормативів, призупинення окремих банківських операцій і відкриття філій, вимога від банківських установ щодо призначення загальних зборів їх засновників (учасників) та засідань наглядових рад (рад директорів).

У межах заходів, що застосовуватимуться в разі неодноразового або грубого порушення законів, інших нормативно-правових актів України, а також порушення законних прав і інтересів кредиторів банку, у Банківському кодексі необхідно закріпити повноваження наглядового органу з видання приписів щодо здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку; введення заборони на здійснення окремих банківських операцій; призупинення ліцензії; призупинення розподілу прибутку між учасниками (засновниками) банку; заборони на здійснення угод з придбання нерухомості та внесення вкладів у статутний капітал інших юридичних осіб; призначення уповноваженого представника наглядового органу.

Як крайні заходи необхідно закріпити права наглядового органу із списання капіталу банку до його реального значення, призначення тимчасової адміністрації з управління банком і обмеження повноважень його виконавчих органів, а також відкликання банківської ліцензії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми правового регулювання банківського нагляду. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати такі висновки та внести пропозиції, що мають вагоме теоретичне й практичне значення:

1. Удосконалено понятійний апарат науки фінансового права шляхом визначення поняття банківського нагляду як нагляду, в процесі якого здійснюється перевірка діяльності банківських установ щодо дотримання ними вимог чинного законодавства про банківську діяльність і банківських правил, у тому числі застосування своєчасних заходів з призупинення і (чи) припинення проведення небезпечної або необґрунтованої практики, суть якого полягає в державному регулюванні банківської діяльності разом з ліцензуванням діяльності банківських установ, встановленням правил здійснення банківських операцій і деякими іншими заходами впливу за порушення банківського законодавства України.

2. Фінансово-правовий статус Національного банку України визначено як правове становище Національного банку України у фінансових правовідносинах з його участю, зміст якої виражається сукупністю фінансово-правових прав і обов'язків, спрямованих на виконання поставлених перед ним цілей і функцій забезпечення стабільності грошової одиниці України; визначення та проведення грошово-кредитної політики; емісії національної валюти України та організації готівкового грошового обігу; встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку й звітності, захисту інформації, коштів та майна; організації створення й методологічно забезпечення системи грошово-кредитної та банківської статистичної інформації й статистики платіжного балансу; регулювання діяльності платіжних систем і систем розрахунків в Україні; здійснення банківського регулювання та нагляду; здійснення інших функцій у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції тощо.

3. Встановлено, що чотирирівнева система банківського нагляду була схвалена й затверджена Європейською радою 23.03.2001 р. (резолюція Європейської ради «Про ефективне регулювання ринку цінних паперів в Європейському Союзі» від 23.03.2001 р.). Перший рівень органів, що здійснюють нормативне регулювання у сфері банківського нагляду, представлений Європейською комісією; Європейським парламентом; Європейським комітетом міністрів фінансів. Ці структури під патронажем Європейської комісії здійснюють діяльність з прийняття рамкового законодавства у сфері нагляду за діяльністю фінансових установ. Комісія здійснює розробку нормативно-правових актів за підтримки чотирьох комітетів: Європейського банківського комітету; Європейського комітету з цінних паперів; Європейського комітету із страхування і пенсійного забезпечення в державах - членах ЄС і, нарешті, Комітету з фінансових конгломератів. Ці чотири комітети фактично становлять другий рівень структур, що здійснюють банківське регулювання. Механізм розробки рішень такий: або комітети на своєму рівні приймають рішення з реалізації прийнятих Комісією рамочних нормативних актів, або Комісія санкціонує прийняття таких рішень самостійно за умови узгодження їх більшістю членів відповідного комітету.

На третьому рівні розробляються заходи з втілення в життя нормативних актів, прийнятих на першому й другому рівнях. Основну роль тут відведено таким структурам: Комітету європейських органів банківського нагляду; Комітету європейських органів регулювання ринку цінних паперів; Комітету з нагляду за страхуванням і пенсійним забезпеченням у державах - членах ЄС. Ці комітети сформовані в значній частині з представників органів національного нагляду. Крім вищезгаданої функції, в їх відання також передані обмін наглядовою інформацією, упорядкування методів здійснення нагляду.

Четвертий рівень регулювання відповідно до системи, розробленої Комітетом мудреців, полягає в перевірці послідовності застосування законодавства Євросоюзу, що здійснюється Європейською комісією в співпраці з державами-членами, представниками приватного сектора й комітетами третього рівня регулювання.

4. Визначено, що про Європейський центральний банк як про інститут, що безпосередньо здійснює наглядові функції за банківською діяльністю, можна говорити лише з певною умовністю. Ця можливість закладена існуючим законодавством ЄС, проте ЄЦБ бере участь у наглядовому процесі поки що в основному в частині нормативного регулювання наглядової діяльності. Функції ж із здійснення безпосередньо банківського нагляду лежать на уповноважених органах держав - членів ЄС. У межах ЄС існують три основні моделі здійснення нагляду за банківським сектором: здійснення нагляду центральним банком держави; здійснення нагляду спеціалізованим державним органом; поєднання двох попередніх варіантів.

5. За результатами дослідження запропоновано доповнити ч. 1 ст. 19-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III п. 8 у такій редакції: «якщо на посаді керівника, головного бухгалтера та його заступників; засновників банківської установи, членів ради директорів (наглядової ради) є особи, які займали в минулому посади керівників банківських установ, у яких була відкликана ліцензія». Такі зміни до банківського законодавства України дадуть змогу більш ефективно здійснювати нагляд за банківськими установами шляхом формування певних історій репутації вищенаведених осіб.

6. За результатами дослідження сформульовано ознаки угод, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та запропоновано внести їх до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 р. № 249-IV. Ці ознаки згруповані залежно від характеру операцій: операції з грошовими коштами в готівковій формі і перекази грошових коштів; операції за кредитними договорами; розрахунки за клірингом; використання операцій за участю страховиків; міжнародні розрахунки; операції із цінними паперами та похідними фінансовими інструментами; здійснення електронного банкінгу й розрахунків за пластиковими картами; загальні ознаки, що свідчать про можливе здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму. Визначення таких ознак вищенаведених угод сприятиме покращенню практики наглядової роботи Національного банку України, дасть змогу виявити сумнівні операції, що здійснюються банківськими установами від свого імені й у своїх інтересах або за дорученням клієнтів.

7. Під сумнівною банківською операцією запропоновано розуміти операцію, що здійснюється банківською установою за дорученням клієнта або у власних інтересах, відображення якої у фінансовій звітності не відповідає її реальному економічному змісту й законодавчо має певні ознаки, які дають підстави вважати, що грошові кошти, які беруть участь в угоді, використовуються з метою ухилення від сплати податків, митних зборів, корупції, легалізації злочинних доходів, а також в інших протиправних цілях і підлягають обов'язковому контролю.

8. З метою ефективного здійснення банками фінансового моніторингу запропоновано до п. 5.10 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189, внести перелік відомостей, що надаються юридичними особами на вимогу банківських установ. Такі пропозиції нададуть можливість у більш повному обсязі здійснювати фінансовий моніторинг банками своїх клієнтів, більш детально аналізувати історію діяльності своїх діяльності й виявляти фіктивність діяльності клієнтів банку, що буде сприяти покращенню системи банківського нагляду в Україні.

9. Науково обґрунтовано та запропоновано внесення змін до ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III щодо розширення прав банківських установ у виявленні сумнівних операцій. Запропоновані зміни допоможуть підвищити ефективність протидії легалізації злочинних доходів, розробити нові механізми їх протидії, сформувати фінансові механізми ефективної протидії відмиванню брудних грошових коштів, розробити, впровадити та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу й програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

10. Доведено, що заходи впливу за порушення банківського законодавства, визначені ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, не слід розглядати як самостійні заходи фінансово-правової відповідальності, вони мають фінансово-правову природу, проте належать до заходів фінансово-правового примусу. Виняток становлять лише штрафи на керівника банку; банк; власників істотної участі у банку, які мають не тільки фінансово-правовий характер, а і є заходами фінансово-правової відповідальності. Така класифікація заходів впливу за порушення банківського законодавства дала змогу розмежувати заходи впливу, які застосовуються Національним банком України до банківських установ, визначити їх фінансово-правову природу та відокремити їх від заходів адміністративної відповідальності.

11. Розроблено пропозиції щодо структури проекту Банківського кодексу України в частині систематизації заходів впливу за порушення банківського законодавства України. Система заходів, що застосовуватимуться до банківських установ в порядку нагляду, може бути згрупована в Банківському кодексі за трьома напрямами: 1) превентивні заходи, що застосовуються при порушенні законодавства про банківську діяльність і приписів наглядового органу; 2) заходи, що застосовуються в разі невиконання в строк приписів про усунення порушень; 3) заходи, що застосовуються в разі неодноразового або грубого порушення законів, інших нормативно-правових актів, а також порушення законних прав і інтересів кредиторів банку. Запропоновані зміни мають важливе значення для реформування банківського законодавства України, що регулює заходи відповідальності, дадуть змогу Національному банку України і правоохоронним органам впливати на фінансову стійкість банківських установ, якість корпоративного управління, систему управління ризиками й внутрішнього контролю, якість капіталу, облік і звітність, їх достовірність, адекватне відображення в них ризиків і в цілому на дотримання ними банківського законодавства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях України та виданнях, включених до міжнародної науково-метричної бази:

1. Шевченко А.Ю. Колізії норм юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства та шляхи їх подолання / А.Ю. Шевченко // Право та державне управління. - 2013. - №3. - С. 78-82.

2. Шевченко А.Ю. Фінансово-правові основи банківського регулювання та нагляду в Україні / А.Ю. Шевченко // Держава та регіони. Серія: Право. - 2014. - №3. - С. 45-49.

3. Шевченко А.Ю. Моделі здійснення банківського нагляду в ЄС на національному рівні / А.Ю. Шевченко // Право та державне управління. - 2014. - №3. - С. 54-59.

4. Шевченко А.Ю. Вплив діяльності міжнародних установ на правове регулювання банківського нагляду в ЄС / А.Ю. Шевченко // Право та державне управління. - 2014. - №4. - С. 63-66.

5. Шевченко А.Ю. Зарубіжний досвід функціонування органів банківського нагляду / А.Ю. Шевченко // Адміністративне право і процес. - 2014. - №4 (10). - С. 107-114.

Матеріали науково-практичних конференцій та круглих столів:

6. Шевченко А.Ю. Вдосконалення норм банківського законодавства України з метою попередження здійснення правопорушень у банківській сфері // Актуальні питання публічного та приватного права : тези доповідей ІV Міжнародної науково-практичної конференції, 25 жовтня 2013 р. / за ред. В.М. Огаренка, А.О. Монаєнка та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2013. - С. 234-235.

7. Шевченко А.Ю. Аналіз міжнародних принципів банківського нагляду / А.Ю. Шевченко // Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів,

24-25 жовтня 2014 р. - У 2-х частинах. - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. - Ч. 2. - С. 50-51.

8. Шевченко А.Ю. Поняття банківського нагляду: теоретико-правові аспекти / А.Ю. Шевченко // Актуальні проблеми публічного та приватного права : тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції 17 жовтня 2014 р. / за ред.

В. М. Огаренка, А. О. Монаєнка та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2014. - С. 119-121.

9. Шевченко А.Ю. Ознаки банківського нагляду за чинним законодавством України / А.Ю. Шевченко // Права та обов'язки людини у сучасному світі : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 14-15 листопада 2014 р.). - Одеса :

ГО «Причорноморська фундація права», 2014 - Ч. ІІ. - С. 83-84.

10. Шевченко А.Ю. Наглядова діяльність національного банку України / А.Ю. Шевченко // Проблеми теорії фінансового права в сучасний період : матеріали науково-практичного круглого столу / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21 листопада 2014 р. - Запоріжжя : КПУ, 2014. - С. 94-96.

Размещено на Allbest.ru