Адміністративно-правові засади діяльності державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг

Размещено на http://allbest.ru

1

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

УДК 342.951

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади діяльності державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Гринцов Олександр Васильович

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Ануфрієв Микола Іванович, Інститут права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом професор кафедри історії та теорії держави і права.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Кінащук Лариса Леонідівна, Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільних та адміністративно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук Джафарова Марина Вячеславівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права та процесу.

Захист відбудеться «27» березня 2015 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ-39, Фрометівська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2.

Автореферат розісланий «25» лютого 2015 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сутність інституту надання адміністративних послуг закладена в основу діяльності суб'єктів публічної адміністрації, адже виходячи з нової доктрини адміністративного права адміністративно-обслуговуюча діяльність таких органів повинна здійснюватись поряд з їх управлінською діяльністю, при чому пріоритет повинен надаватись саме обслуговуючій діяльності, яка і являє сутність створення суб'єкта публічної адміністрації (органа виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів опосередковано наділених владними повноваженнями), які фінансуються переважно за рахунок платників податків та повинні здійснювати обслуговування останніх засобом надання публічних (адміністративних) послуг.

Попри загальні тенденції впровадження інституту адміністративних послуг в діяльність суб'єктів публічної адміністрації та наявність проблем на цьому шляху, наукового осмислення потребують особливості надання адміністративних послуг конкретними суб'єктами владних повноважень, які відповідно до своєї сутності створення надають досить широкий спектр адміністративних послуг, зокрема це стосується органів Державної фіскальної служби України (далі - ДФС). Свідченням тому, що ДФС є одним із основних органів виконавчої влади, який надає адміністративні послуги є перелік послуг, які відповідно до законодавства ним надаються та результати діяльності щодо їх надання. Так, слід відмітити, що органами ДФС надаються 83 види адміністративних послуг на безоплатній основі та 20 - на платній основі. За результатами діяльності ДФС у 2014 році цим органом було надано понад 3,4 млн. адміністративних послуг.

Правовою основою діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг є перед усім Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року. В той же час, даним законом лише в загальному визначено правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг та визначено, що порядок надання адміністративних послуг та повноваження відповідних суб'єктів по їх наданню має регулюватись законами, відсутність яких на сьогодні очевидна. Таким чином неврегульованими залишаються питання: визначення видів адміністративних послуг, що надаються органами ДФС, критеріїв платності та безоплатності адміністративних послуг, строків отримання адміністративних послуг, порядку їх надання, критеріїв оцінки якості їх надання. Потребує підвищення ефективності організація діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг.

Окремі аспекти діяльності суб'єктів публічної адміністрації щодо надання адміністративних послуг були висвітлені у працях В.Б. Авер'янова, В.М. Гаращука, А.В. Головача, І.О. Драгана, О.В. Кузьменко, О.В. Куріного, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, І.А. Мордвіна, І.М. Пахомова, С.В. Пєткова, Г.М. Писаренко, Л.І. Приймак, В.П. Тимощука, Л.В. Ткаченка, А.В. Юрмача. Проте проблеми надання адміністративних послуг саме органами ДФС України спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу.

Необхідність посилення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб та прав і законних інтересів юридичних осіб в Україні, важливість подальшого зміцнення партнерських відносин між населенням та органами ДФС на засадах довіри та взаємоповаги з одного боку, та відсутність теоретичних розробок із означених питань, - з іншого, обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних із наданням органами ДФС адміністративних послуг.

Таким чином, наявність вищезазначених проблем та необхідність винайдення науково обґрунтованих шляхів їх вирішення зумовлюють актуальність тематики роботи та необхідність проведення поглибленого наукового дослідження адміністративно-правових засад надання адміністративних послуг органами ДФС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана: у відповідності до Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV, Перехідних положень Закону України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. № 5203-VI, Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, затвердженої розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р, Стратегічного плану розвитку Міністерства доходів і зборів на 2013-2018 роки, затвердженого розпорядженням КМУ від 23 жовтня 2013 р. № 869-р., пп. 1-6 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених Загальними зборами НАПрН України від 24 вересня 2010 р.; в межах загальноінститутської науково-дослідної теми Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП: «Правові засади управління у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України» 2012-2017 р.р.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його застосування визначити адміністративно-правові засади діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг і на цій основі розробити науково-обґрунтовані рекомендацій для їх удосконалення.

Вказана мета обумовлює постановку та вирішення наступних задач:

- сформулювати авторське визначення поняття адміністративних послуг, що надаються органами ДФС, розкрити їх зміст;

- розробити класифікацію адміністративних послуг, що надаються органами ДФС;

- визначити правові засади діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг;

- з'ясувати принципи, засоби та способи надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів;

- надати характеристику стадій та етапів провадження щодо адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів;

- визначити критерії оцінки якості надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів;

- з'ясувати особливості практики надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів в зарубіжних країнах та виробити напрями її впровадження в Україні;

- з'ясувати вади в діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг, сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативного та організаційного забезпечення такої діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності Державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади діяльності Державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг. адміністративний фіскальний законодавство україна

Методи дослідження. У дисертації використано сукупність наукових методів пізнання. Поліметодичність дослідження обумовлена методологією системного підходу, який дає змогу досліджувати правові явища в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Так, можливості історико-правового методу дозволили простежити ґенезу становлення інституту адміністративних послуг в сучасній доктрині адміністративного права України (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження співвідношення критеріїв оцінки якості надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів (підрозділ 2.3). Методи класифікації і групування використовувались для дослідження видів адміністративних послуг, що надаються органами ДФС (підрозділ 1.2), для розробки критеріїв поділу провадження щодо адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів на відповідні стадії та етапи (підрозділ 2.2). Системно-структурний метод дозволив охарактеризувати ознаки адміністративних послуг, що надаються органами ДФС (підрозділ 1.1). Статистичний та документальний аналіз застосовувалися для визначення недоліків в діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг, формулювання пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативного і організаційного забезпечення такої діяльності (розділ 3).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони та підзаконні акти України, що регулюють порядок надання адміністративних послуг органами публічної адміністрації, в цілому та підрозділами ДФС, зокрема; проекти нормативних актів; законодавство Німеччини, Великобританії, Франції, Нідерландів, Польщі, Литви та інших держав Європейського Союзу.

Емпіричною базою дослідження є узагальнення результатів діяльності органів ДФС щодо надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів за період 2010-2014 рр.; матеріали опитування 115 посадових осіб ДФС, які відповідно до своїх функціональних обов'язків надають адміністративні послуги платникам податків, 225 - суб'єктів звернення за адміністративною послугою ДФС в порядку анкетування їх в центрах обслуговування платників податків різних регіонів України; аналіз наукових публікацій, довідкових видань щодо діяльності ДФС по наданню адміністративних послуг.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, присвяченим аналізу адміністративно-правових засад діяльності Державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг. У роботі сформульовано наукові положення, висновки, пропозиції, що відображають її наукову новизну, зокрема:

вперше:

- сформульовано авторське визначення поняття адміністративної послуги ДФС, як урегульованої законом публічної діяльності органу (посадової особи) ДФС, яка спрямована на реалізацію прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері податків і зборів, митних та інших платежів шляхом прийняття відповідного адміністративного акту та розкрито його зміст;

- виокремлено дві групи адміністративних послуг, які надаються підрозділами ДФС: 1) первинні, надання яких завершується виданням адміністративного акта; 2) вторинні, тобто ті послуги, надання яких не потребує видання певного адміністративного акта;

- систематизовано процедуру надання адміністративних послуг, що надаються підрозділами ДФС шляхом виокремлення таких її стадій: визначення суб'єкта надання адміністративної послуги; подання та реєстрації заяви та документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; розгляд матеріалів та винесення рішення про надання адміністративної послуги;

- сформульовано та обґрунтовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про адміністративні послуги», зокрема, щодо: визначення диференціації строку надання адміністративної послуги в залежності від її вартості, тобто визначення коефіцієнту вартості адміністративної послуги; визначення критеріїв платності адміністративних послуг; вироблення чітких критеріїв оцінки якості надання послуг. Обґрунтовано аргументи на користь прийняття Положення про порядок надання адміністративних послуг підрозділами ДФС України;

удосконалено:

- критерії розмежування рівнів правового регулювання процедури надання адміністративних послуг підрозділами ДФС, відповідно до яких: 1) на рівні законів має регулюватись загальний порядок надання адміністративних послуг, загальна процедура розгляду адміністративної справи з надання адміністративної послуги, яка завершується прийняттям адміністративного акту; критерії їх платності; 2) на підзаконному рівні має визначатись перелік адміністративних послуг ДФС, розмір оплати за їх надання, повноваження органів ДФС та алгоритм їх дій щодо надання адміністративної послуги;

- систему принципів провадження щодо надання адміністративних послуг підрозділами ДФС, виходячи з їх класифікації на: 1) загальні, до яких віднесено: законність, рівність, справедливість, гласність, свободу вибору, системність, гуманізм, демократизм та науковість; 2) спеціальні, серед яких: територіально-галузевий, безперервності, цілеспрямованості, економічної доцільності, результативності, професійності, відповідальності, доступності, єдності, централізації (підпорядкованості), зручності, своєчасності;

дістали подальшого розвитку:

- визначення критеріїв поділу видів адміністративних послуг, які надаються органами ДФС, запропоновано класифікувати їх за такими критеріями: 1) платністю; 2) рівнем правового регулювання; 3) видом адміністративного акта, який є кінцевим результатом розгляду звернення громадянина за тією чи іншою послугою; 4) залежно від суб'єкта, тобто конкретного органу чи підрозділу ДФС, який надає адміністративні послуги;

- систематизація та аналіз критеріїв оцінки якості надання адміністративних послуг органами ДФС, в основу яких покладено: результативність, своєчасність, доступність, відкритість, цінову обґрунтованість, зручність, повагу до особи, професійність;

- концептуальні положення щодо можливості імплементації в законодавство України закордонного досвіду сервісно-публічної діяльності владних суб'єктів, світових моделей організації надання адміністративних послугу сфері податків і зборів, митних та інших платежів;

- положення про те, що надання адміністративних послуг платникам податків органами ДФС має стати пріоритетним напрямком їх діяльності, що вимагатиме переосмислення їх ролі та призначення в державі, радикальної зміни відносин між ними та громадянами, а саме в переході від карального до соціально-сервісного змісту їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується тим, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані та використовуються:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшої розробки теоретико-правових питань організації та забезпечення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг;

- у правотворчості - для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань організаційного забезпечення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг, зокрема, щодо розроблення Положення про порядок надання адміністративних послуг підрозділами ДФС (лист у Державну фіскальну службу України від 19 грудня 2014 р.);

- у правозастосовчій діяльності - для вдосконалення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів (акт впровадження в діяльність Роменської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Державної фіскальної служби у Сумській області від 3 лютого 2015 р.);

- у навчальному процесі - для вдосконалення навчально-методичного забезпечення дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративно-процесуальне право» у Міжрегіональній Академії управління персоналом (акт впровадження від 9 вересня 2014 р.) Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 24.12.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки, проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (Київ, 15 жовтня 2013 р.); «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Одеса, 14-15 лютого 2014 р.); «Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (Львів, 22-23 серпня 2014 р.); «Актуальні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки» (Дніпропетровськ, 14 листопада 2014 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, та у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 208 сторінок; список використаних джерел містить 186 найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, використані методи, нормативну й емпіричну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів і наведено дані щодо їхньої апробації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади надання адміністративних послуг органами Державної фіскальної служби України» складається з трьох підрозділів і присвячений з'ясуванню поняття, ознак, видів адміністративних послуг, що надаються органами ДФС та дослідженню правових засад діяльності ДФС щодо їх надання.

У підрозділі 1.1 «Поняття та ознаки адміністративних послуг, що надаються органами ДФС» розглянуто науковий доробок проблем сутності адміністративних послуг та виокремлено ознаки адміністративних послуг, що надаються органами ДФС.

З'ясовано, що становлення, розвиток та удосконалення інституту адміністративних послуг в Україні здійснюється протягом останніх двох десятиріч і має як позитивні так і негативні тенденції. До позитивних тенденцій слід віднести: інтенсивний розвиток науки адміністративного права, яка останнім часом все більше звертає увагу на необхідність розвитку інституту адміністративних послуг в Україні, чому присвячено ряд наукових досліджень результатом яких є вироблення понятійного апарату та механізмів надання адміністративних послуг, як наслідок розробка та прийняття ключових нормативних актів в яких визначається поняття, зміст та порядок надання адміністративних послуг. Негативними тенденціями такого процесу є: неготовність суб'єктів публічної адміністрації до надання своєчасних та якісних адміністративних послуг; перекладення обов'язків адміністративних органів із збирання довідок або погодження документів на фізичних та юридичних осіб; вимагання від фізичних та юридичних осіб документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі; необґрунтоване справляння плати або необґрунтовано великі розміри плати за надання окремих видів адміністративних послуг; необґрунтовано тривалий строк надання окремих послуг; обмеженість доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг; неналежне законодавче регулювання процедурних питань надання послуг; зловживання владою та вчинення корупційних діянь осадовими особами органів публічної адміністрації в процесі надання адміністративних послуг; віднесення до повноважень одного органу здійснення контролю і надання відповідних послуг; відсутність належного державного та неналежне створення умов для громадського контролю за порядком надання таких послуг; відсутність ефективних мір відповідальності за неякісне надання адміністративних послуг.

На основі дослідження виробленої в адміністративно-правовій науці концепції розуміння поняття «адміністративних послуг», а саме як результату публічно-владної діяльності адміністративного органу спрямованої на забезпечення (юридичне оформлення) умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи, яка здійснюється на підставі заяви особи, запропоновано авторське розуміння адміністративної послуги, що надається ДФС, систематизовано та виокремлено її ознаки.

У підрозділі 1.2 «Види адміністративних послуг, що надаються органами ДФС» використовуючи напрацьовані наукою адміністративного права критерії класифікації адміністративних послуг, наведено систему адміністративних послуг, що надаються ДФС України.

Встановлено, що в основу видової різноманітність адміністративних послуг, що надаються органами ДФС покладено такі критерії: зміст адміністративної діяльності; рівень встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання; форми їх реалізації; предмет (характер) питань, за розв'язанням яких звертаються особи до органів ДФС; оплата (безоплатність); суб'єкт, що надає адміністративні послуги. З'ясовано, що відповідно до вказаних критеріїв, адміністративні послуги, що надаються ДФС поділяються: а) за змістом адміністративної діяльності щодо надання адміністративних послуг на: видача довідок; реєстрація з веденням реєстрів; надання та відкликання дозволів; надання та відкликання спеціальних дозволів (ліцензій); б) за критерієм платності на: платні за надання яких стягується державне мито та безоплатні за які державне мито не стягується, що пов'язані з наданням різного виду довідок фізичним та юридичним особам - платникам податків; в) за сферою надання адміністративних послуг: у сфері податкового законодавства; митного законодавства; г) за критерієм організаційно-структурних особливостей суб'єктів надання адміністративних послуг на ті, що надаються: підрозділами Департаменту обслуговування платників податків; підрозділами Департаменту оподаткування та контролю об'єктів і операцій; підрозділами Департаменту митної справи.

У підрозділі 1.3 «Правові засади діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг» аналізується нормативно-правова основа діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг, розкриваються принципи такої діяльності.

Встановлено, що правову основу діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг складають нормативно-правові акти, які можна поділити на дві групи: 1) ті, що визначають систему, структуру і повноваження органів ДФС щодо надання адміністративних послуг (Положення про Державну фіскальну службу); 2), ті, що визначають перелік адміністративних послуг, які надаються органами ДФС (Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною податковою службою; Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною митною службою); 3) ті, що регулюють загальний порядок надання адміністративних послуг (Закон України «Про адміністративні послуги»); 4) ті, регулюють окремі процесуальні питання, що виникають під час порушення та вирішення адміністративної справи щодо надання адміністративної послуги (Закон України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»; Інформаційна картка адміністративної послуги); 5) ті, що безпосередньо не регулюють процедуру надання адміністративної послуги, але визначають структурно-організаційні форми надання адміністративних послуг (Примірне положення про Центр обслуговування платників (далі - ЦОП)) та форми оприлюднення результатів надання таких послуг (Єдиний державний портал адміністративних послуг (далі - ЄДПАП).

На підставі проведеного опитування 115 посадових осіб ДФС, які відповідно до своїх функціональних обов'язків надають адміністративні послуги платникам податків, 225 - суб'єктів звернення за адміністративною послугою ДФС, в порядку анкетування їх в центрах обслуговування платників податків різних регіонів України щодо ефективності діяльності ДФС по наданню адміністративних послуг визначено, що вадами нормативно-правового регулювання такої діяльності є відсутність нормативно-правових актів (недостатня їх кількість та якість), які б регулювали: 1) порядок діяльності ДФС по наданню адміністративних послуг(на це вказали 62% опитаних); 2) межі компетенції та повноважень ДФС по наданню адміністративних послуг (- 24,5%); 3) порядок дій конкретної посадової особи органу ДФС по наданню адміністративних послуг та її відповідальність (- 11,3%); 4) порядок оприлюднення та набуття чинності нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії, які стосуються діяльності ДФС по наданню адміністративних послуг (- 5,2%). Запропоновано напрями удосконалення нормативно-правового регулювання досліджуваної діяльності.

Розділ 2 «Механізм надання адміністративних послуг органами Державної фіскальної служби України» складається з трьох підрозділів, в межах яких виокремлено принципи, засоби та способи надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів, розкрито процедуру надання таких послуг та оцінку якості їх надання.

У підрозділі 2.1 «Принципи, засоби та способи надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів» особливу увагу приділено аналізу принципів діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів, зокрема: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; стабільності; рівності перед законом; відкритості та прозорості; оперативності та своєчасності; доступності інформації про надання адміністративних послуг; захищеності персональних даних; раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг; неупередженості та справедливості; зручності для суб'єктів звернень.

Визначено, що платник податків, зборів, митних та інших платежів може отримати адміністративну послугу в органах ДФС у три способи: безпосередню (суб'єкт звернення напряму звертається до суб'єкта надання адміністративних послуг); через ЦОП (взаємодія між суб'єктом звернення та суб'єктом надання адміністративних послуг відбувається через адміністратора ЦОП); через ЄДПАП; розкрито їх зміст.

Розкрито зміст засобів надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів, зокрема таких як: підготовка та видання інформаційної картки адміністративної послуги, розміщення її офіційному веб-сайті ДФС та на інформаційних стендах у ЦОП ДФС; доведення до відома заявника технологічної картки адміністративної послуги, яка містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги; надання інформаційних довідок, проведення консультацій та ін.

У підрозділі 2.2 «Порядок надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів» проаналізовано процедуру надання адміністративних послуг органами ДФС, яка включає такі стадії: 1) визначення суб'єкта надання адміністративної послуги, способів та місця її отримання; 2) визначення форми заяви на отримання адміністративної послуги та з'ясування переліку та вимог до документів, необхідних для її отримання, порядку оплати адміністративної послуги (у разі якщо вона віднесена до платних); 3) реєстрація заяви та документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) розгляд матеріалів справи про надання адміністративної послуги; 5) винесення рішення за матеріалами справи про надання адміністративної послуги його оформлення у формі адміністративного акту, реєстрація та доведення (вручення) суб'єкту отримання адміністративної послуги.

Висловлено та обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення діяльності органів ДФС щодо надання адміністративних послуг в цілому і зокрема, шляхом розробки Порядку надання адміністративних послуг підрозділами ДФС, яке буде затверджено наказом ДФС та буде регулювати внутрівідомчий порядок (алгоритм дій) надання таких послуг, норми якого будуть узгоджені і з проектом АПК і з Законом України «Про адміністративні послуги».

У підрозділі 2.3 «Оцінка якості надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів» з'ясовано критерії оцінки якості надання адміністративних послуг органами ДФС, запропоновано визначення стандартів їх надання.

Встановлено, що стандарт адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів повинен містити елементи: перелік адміністративних послуг; перелік категорій одержувачів послуг; перелік документів, необхідних для надання послуги; склад і послідовність дій одержувача та адміністративного органу, опис етапів надання послуги; вимоги до строку надання послуги, а також до строків здійснення дій, прийняття рішень у процесі надання послуги; вичерпний перелік підстав для відмови у наданні послуги; опис результату, який повинен отримати одержувач; інформацію про платність або безоплатність надання послуги та розмір плати за її надання, якщо плата передбачена; вимоги до посадових осіб, які безпосередньо забезпечують надання послуги, включаючи вимоги до їх кваліфікації; вимоги до місця надання послуги з урахуванням його транспортної і пішохідної доступності; режим роботи органу надання послуги, порядок прийому одержувачів, у тому числі можливість одержання бланків запитів про надання послуги та їх реєстрації тощо; черговість надання послуги (здійснення дій та прийняття рішень) у випадку перевищення попиту на послугу над можливістю її надання без очікування, у тому числі терміни й умови очікування надання адміністративної послуги; вимоги до інформаційного забезпечення одержувача при зверненні за одержанням та у ході надання послуги; особливості надання послуги особам похилого віку та інвалідам тощо; порядок подачі, реєстрації і розгляду скарг на недотримання стандарту; порядок виправлення можливих недоліків наданої послуги і відшкодування збитків одержувачу.

Виокремлено критерії з урахуванням яких мають розроблятись стандарти якості адміністративних послуг, що надаються ДФС.

Розділ 3 «Напрями удосконалення адміністративно-правових засад діяльності Державної фіскальної служби України щодо надання адміністративних послуг» складається з двох підрозділів в яких на підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної (переважно європейської) практики надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів виокремлено напрями удосконалення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг.

У підрозділі 3.1 «Європейські стандарти надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів та напрями їх впровадження в Україні» аналізуються правові засади та практика діяльності фіскальних органів окремих європейських держав щодо надання адміністративних послуг.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду надання адміністративних послуг суб'єктами публічної адміністрації в цілому, та фіскальних органів, зокрема встановлено, що сфери їх надання у світі і в Україні відрізняються за цілями, змістом, метою функціонування. Цілями функціонування систем адміністративних послуг у світі є здебільшого забезпечення державою необхідного рівня соціальних гарантій у суспільстві. В Україні поки що така система функціонує скоріше для забезпечення контролю держави над суспільством (переважно над господарською діяльністю фізичних і юридичних осіб та для додаткового фінансування органів державної влади). Змістом діяльності держави з надання адміністративних послуг у світі є досягнення результату за мінімальних витрат, в Україні вона орієнтується в основному на сам процес надання послуг. Метою використання таких послуг у світі є забезпечення державою для громадян прозорих правил взаємовідносин у суспільстві та зниження навантаження на державний бюджет (за рахунок делегування функцій держави приватним структурам і оплатою вироблення досліджуваних послуг цими структурами, а не державою). В Україні такі послуги переважно спрямовані на поповнення Державного бюджету.

Узагальнюючи досвід надання адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів у Німеччині, Великобританії, Франції, Нідерландах, Польщі, Литві та інших країнах, перед усім моделей діяльності єдиних офісів платників податків (“one-stop-shop”), з'ясовано, що у всіх них існує єдина тенденція - поліпшення якості послуг, наближення їх до народу та зовнішнього і внутрішнього моніторингу діяльності органів публічної адміністрації, що надають такі послуги, яка реалізується шляхом: впровадження принципу екстериторіальності обслуговування клієнтів; оптимізація процесів надання послуг платникам у напрямку розширення дистанційного обслуговування платників; спрощення процедур надання послуг; розвиток електронних сервісів (електронного кабінету платника податків), розширення переліку онлайн сервісів, розвиток телефонних сервісів (SMS повідомлень, адаптація веб-порталів фіскальних органів для користувачів мобільних пристроїв) та ін.

У підрозділі 3.2 «Напрями удосконалення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг» висловлено та обґрунтовано авторську позицію щодо виокремлення напрямів удосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності ДФС по покращенню умов надання адміністративних послуг та підвищення їх якості.

До напрямів удосконалення нормативно-правового забезпечення такої діяльності запропоновано віднести: 1) визначення в Законі України «Про адміністративні послуги» диференціації строку надання адміністративної послуги в залежності від її вартості, тобто визначення коефіцієнту вартості адміністративної послуги, критеріїв платності адміністративних послуг, вироблення чітких критеріїв якості надання послуг; 2) визначення повного переліку безоплатних адміністративних послуг та тих, що надаються ДФС на платних засадах хоча б на рівні Постанови КМУ; 3) визначення повноважень ДФС щодо надання адміністративних послуг в Положенні про ДФС; 4) прийняття Положення про порядок надання адміністративних послуг підрозділами ДФС України, в якому слід визначити принципи надання адміністративних послуг підрозділами ДФС, перелік та вимоги до документів, необхідних для її отримання, основні вимоги до порядку діяльності підрозділів ДФС щодо їх надання а також алгоритм дій посадової особи ДФС, яка надає адміністративну послугу.

Напрямами удосконалення організаційного забезпечення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг є: підвищення рівня обслуговування та створення комфортних умов платникам податків; розширення переліку послуг, що надаються платникам податків, з урахуванням їх потреб та побажань; спрощення процедури надання послуг та відповідно зменшення часу та вартості виконання платниками податків податкових зобов'язань, в перспективі - отримання послуг без відвідування органів ДФС; можливість звернення для отримання адміністративної послуги в електронній формі з використанням мережі Інтернет через ЄДПАП; забезпечення належної роботи та взаємодії ІТ-серверів всіх суб'єктів, які надають адміністративні послуги в Україні; оновлення комп'ютерної техніки, оргтехніки, що забезпечить прискорений процес оброки даних та придбання потужних серверів для безперебійної обробки даних платників податків; щомісячна публікація вичерпних консультацій та роз'яснень з податкового законодавства забезпечить регулярну обізнаність щодо можливих змін у податковому законодавстві щодо отримання адміністративних послуг; забезпечення безкоштовною бланковою продукцією в залах обслуговування платників податків, що заощадить час і витрати платника податків.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні та вдосконаленні адміністративно-правових засад надання адміністративних послуг органами ДФС. В результаті дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеної задачі, зокрема:

1. Запропоновано визначення поняття адміністративної послуги, що надається органами ДФС, як урегульованої законом публічної діяльності пов'язаної з реалізацією владних повноважень органом (підрозділом, службою) чи окремої посадовою особою, яка здійснюється за ініціативою фізичної (юридичної) особи, спрямована на охорону, захист та реалізацію її прав, свобод і законних інтересів у сфері податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики, і результатом якої є прийняття адміністративного акту.

Виокремлено ознаки, які властиві адміністративним послугам, що надаються цим органом публічної адміністрації, а саме: 1) підстави та порядок надання такої послуги регламентуються тільки законом; 2) виключно закон наділяє повноваженнями органи ДФС щодо надання такої послуги; 3) суб'єктом отримання послуги виступає платник податків - фізична чи юридична особа; 4) ініціатива на отримання послуги повинна надходити лише за бажання фізичних та юридичних осіб, без стороннього впливу на них суб'єкта владних повноважень; 5) фізична або юридична особа на будь-якій стадії отримання послуги має право відмовитись від неї або отримавши її має право, а не обов'язок реалізовувати її зміст; 6) отримання послуги фізичними та юридичними особами можливе виключно при виконанні вимог, визначених законом; 7) надання послуги засвідчується адміністративним актом встановленого зразка; 8) отримання послуги фізичною та юридичною особою в окремих випадках є передумовою їх правосуб'єктності в податкових та митних правовідносинах, що породжує взаємні права та обов'язки (наприклад, права платника податків здійснювати певну господарську діяльність та обов'язку дотримуватись законодавства у процесі її здійснення; або права органів ДФС здійснювати перевірку діяльності суб'єкта, який отримав послугу та обов'язку надавати правову та організаційну (інформаційну) допомогу такому суб'єкту); 9) за надання послуги, яка оформлюється адміністративним актом суб'єктом її отримання сплачується державне мито або інші види платежів; 10) відмова в наданні послуги або неякісне її надання може бути оскаржена у судовому та позасудовому порядку.

2. Виокремлено дві групи адміністративних послуг, які надаються підрозділами ДФС: 1) первинні, надання яких завершується виданням адміністративного акта, який надає певне право або підтверджує його, і надання яких безпосередньо пов'язане з реалізацією владних повноважень ДФС (видача дозволів, ліцензій); 2) вторинні, тобто ті послуги, надання яких не потребує видання певного адміністративного акта, безпосередньо не пов'язане з реалізацією наданих їм владних повноважень, однак зобов'язує посадову особу ДФС здійснити певні дії, які пов'язані із забезпеченням реалізації прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб (видача довідок, виписок з реєстрів).

Виокремлено умови платності адміністративної послуги, що надаються органами ДФС, зокрема: вартість адміністративної послуги не може бути нижчою ніж затрати на її надання; по кожній послузі має бути проведена калькуляція, яка має включати всі затрати, пов'язані з наданням адміністративної послуги; до такої калькуляції має бути включено коефіцієнт оплати праці адміністратора надання адміністративної послуги; інформація про вартість послуги та чіткий алгоритм її надання повинна бути доступною; частина коштів від оплати адміністративних послуг має бути направлена на підвищення рівня заробітної плати публічних службовців та модернізацію засобів та способів їх діяльності; визначаючи розмір плати за послуги, слід також враховувати недопустимість обмеження реалізації прав і свобод громадян через надмірну плату за адміністративні послуги.

Обґрунтовано авторську позицію щодо необхідності на законодавчому рівні (в проекті закону «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання») або на підзаконному рівні - Постанові КМУ визначити чіткий перелік адміністративних послуг, що надаються безкоштовно, до яких слід віднести адміністративні послуги: 1) у сфері соціального та пенсійного забезпечення громадян; 2) щодо внесення відомостей до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг; 3) які надаються фізичній та юридичній особі з метою реалізації їх основних прав і свобод (видача свідоцтва про народження дитини, видача національного паспорта особі, видача довідок особі, які підтверджують її правовий статус - працівника, юридичної особи-платника податків та ін.).

3. Запропоновано критерії розмежування рівнів правового регулювання процедури надання адміністративних послуг органами ДФС, відповідно до яких: 1) Законом України «Про адміністративні послуги» регулюється загальний порядок надання адміністративних послуг; 2) перелік адміністративних послуг ДФС, а також розмірів оплати за їх надання повинен регулюватись законом або постановою КМУ; 3) повноваження щодо надання адміністративної послуги ДФС мають визначатися в Положенні про ДФС; 4) загальна процедура розгляду адміністративної справи, яка завершується прийняттям адміністративного акту, в тому числі прийняття рішення про видачу довідки, сертифікату, ліцензії має регулюватись Адміністративно-процедурним кодексом України; 5) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги а також алгоритм дій посадової особи ДФС, яка надає послугу має бути визначено в підзаконному нормативному акті - Положенні про порядок надання адміністративних послуг підрозділами ДФС.

4. З'ясовано, що формулювання юридичної моделі надання адміністративних послуг ДФС повинно відбуватися із врахуванням матеріальних (законності, рівності перед законом, пропорційності, об'єктивності та неупередженості; правової певності, прозорості та відкритості) і процесуальних (доступу до державних органів, ввічливості, права бути вислуханим, поваги до приватності, права на представництво та допомогу, розумного строку, повідомлення, пояснення причин та зазначення засобів оскарження, виконання адміністративних рішень) принципів адміністративної процедури. Доведено, що підвищенню якості надання адміністративних послуг ДФС сприятиме запровадження: 1) принципу «єдиного вікна», відповідно до якого приватна особа лише подає заяву про отримання адміністративної послуги, а збір документів, необхідних для її надання покладається на орган (посадову особу) ДФС, який і вирішує адміністративну справу по суті, тобто приймає остаточний адміністративний акт, в результаті чого приватна особа має спілкується з адміністративним органом не більше двох разів - коли подає документи та коли отримує результат розгляду її справи, і в більшості випадків це має відбуватися засобом почтових відправлень, що є типовим для багатьох зарубіжних країнах; 2) концепції «універсаму послуг» («єдиних офісів»), відповідно до якої отримання декількох супутніх адміністративних послуг у сфері податків і зборів, митних та інших платежів можливе в одному місці.

5. Систематизовано процедуру надання адміністративних послуг, що надаються підрозділами ДФС шляхом виокремлення таких її стадій: 1) визначення суб'єкта надання адміністративної послуги, способів та місця її отримання; 2) визначення умов необхідних для її отримання; 3) подання та реєстрація заяви та документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) розгляд матеріалів справи про надання адміністративної послуги; 5) винесення рішення за матеріалами справи про надання адміністративної послуги його оформлення у формі адміністративного акту, реєстрація та доведення (вручення) суб'єкту отримання адміністративної послуги;

6. З'ясовано, що при визначенні стандартів якості адміністративних послуг, що надаються ДФС необхідно враховувати такі критерії: 1) результативність, при якій діяльність ДФС повинна бути спрямована на кінцеве задоволення потреб особи в отриманні послуги - отриманні довідки, свідоцтва, ліцензії, патенту; 2) простота процедури надання адміністративної послуги, яка є доступною для сприйняття суб'єктом звернення та мінімізує його залучення до її надання; 3) строковість, оперативність та своєчасність полягають в тому, що послуга повинна надаватися не пізніше визначеного строку (строковість), за можливістю якнайшвидше (оперативність) та з урахуванням конкретних потреб особи у певній ситуації (своєчасність); 4) зручність проявляється у доступності до суб'єкта надання послуги (територіальної наближеності ЦОП до фізичної або юридичної особи - отримувача послуги), можливості отримання адміністративної послуги в у найбільш зручний час (наприклад, з 8.00 до 20.00 год.) і в будь-який спосіб (наприклад особисто, поштою, електронною поштою) тощо; 5) відкритості, тобто, по-перше, доступності інформації про адміністративну послугу та порядок її отримання, яка має бути розміщена на інформаційних стендах ЦОПП, та на офіційних сайтах органу ДФС; по-друге, надання консультацій споживачам послуг з усіх питань, пов'язаних з її отриманням; по-третє, доведення інформації до суб'єкта звернення про порядок і результати надання конкретної послуги; 6) рівності всіх суб'єктів звернення незалежно від того фізична чи юридична особа, постійний платник податків чи особа, яка вперше зареєстрована, як платник податків; 7) мінімальної (справедливої) вартості послуги, яка повинна вираховуватись виходячи із стандартів ціноутворення, тобто, за загальним правилом, не повинна перевищувати вартості фактичних витрат на надання цього виду послуг.

7. На підставі узагальнення зарубіжного досвіду діяльності офісів надання адміністративних послуг у сфері оподаткування, виокремлено напрями вдосконалення законодавства про діяльність ЦНАП ДФС, зокрема щодо необхідності: визначити статус регламенту ЦНАП як нормативно-правовий документ (акт); визначити чітку структуру його регламенту з урахуванням вимог законодавчих актів; ввести чітке розмежування між положенням та регламентом ЦОП їх цілей, ролі та сфери застосування; чітко регламентувати усі можливі аспекти взаємодії адміністраторів із суб'єктами надання адміністративних послуг; забезпечити неухильне використання термінів у їх значенні, що наведені в Законі України «Про адміністративні послуги»; у регламентах ЦОП чітко визначити відповідальність усіх посадових осіб, які надають послуги; передбачити інформування заявників про можливість отримання адміністративних послуг через ЄДПАП; затвердити виключний перелік та форми всіх документів, що використовуються для оформлення результатів адміністративних послуг; передбачити інформування заявників про Реєстр адміністративних послуг; переглянути і уніфікувати адміністративні послуги; привести технологічні картки у відповідність до вимог законодавства; у відповідних розділах про моніторинг діяльності ЦОП та якість послуг використовувати критерії та показники за якими буде здійснюватися моніторинг та оцінки ефективності їх діяльності; передбачити можливість залучення громадськості до моніторингу, контролю та оцінки якості адміністративних послуг та діяльності ЦОП; вжиття заходів щодо переведення процесу надання адміністративних послуг у дистанційному режимі з використанням сучасних інформаційних технологій; усунення можливостей безпосереднього контакту заявника із суб'єктом надання адміністративної послуги, що сприятиме зменшенню корупційних проявів.

8. Виокремлено напрями удосконалення діяльності ДФС щодо надання адміністративних послуг, зокрема: 1) оптимізації видів адміністративних послуг шляхом об'єднання процедури щодо надання схожих за змістом адміністративних послуг (наприклад, реєстрації платника податку на додану вартість та надання витягу з реєстру платників податку на додану вартість); 2) визначення критеріїв платності адміністративних послуг; 3) мінімізації строків отримання послуг; 4) визначення двохступеневої форми оплати за послугу - при поданні документів заявником і при отриманні адміністративного акта, що свідчить про надання послуги; 5) розробки та унормування Порядку надання адміністративних послуг підрозділами ДФС, відповідно до якого процедура надання адміністративних послуг повинна ґрунтуватися на принципах цілісності (результативності) адміністративної послуги та «єдиного вікна» при якій суб'єкт звернення звільняється від збирання довідок, погодження тощо, а такі функції покладаються на посадову особу, яка займається оформленням адміністративної послуги - адміністратора; 6) визначення єдиного підрозділу, який має надавати адміністративні послуги в системі органів ДФС, розроблення та прийняття положення про його діяльність; 7) підвищення ефективності безконтактного спілкування заявника та адміністратора при наданні послуги та можливості перевірки ходу її виконання; 8) включення до показників ефективності діяльності конкретного підрозділу ДФС показників ефективності надання адміністративних послуг, які повинні базуватись на виробленні чітких критеріїв якості надання послуг та проведення анкетування отримувачів послуги; 9) запровадження відповідальності за неякісне надання адміністративної послуги - дисциплінарної, та адміністративної (у вигляді штрафу) для адміністратора та посадових осіб задіяних в надані такої послуги.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гринцов О.В. Поняття та ознаки адміністративних послуг, які надаються органами Міністерства доходів та зборів / О.В. Гринцов // Наше право. - 2013. - № 11. - С. 25-30.

2. Гринцов О.В. Правові засади надання та види адміністративних послуг в діяльності Міністерства доходів та зборів України / О.В. Гринцов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 3. - С. 233-241.

3. Гринцов О.В. Система адміністративних послуг, які надаються органами Державної фіскальної служби України // О.В. Гринцов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2014. - Випуск 28. - Том 2. - С. 105-109.