Правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом

Наголошується, що представники різних галузей права зосереджують увагу на дослідженнях місця у фінансовій системі аудиторської та банківської діяльностей. На основі аналізу наукової літератури доводиться, що в умовах ринкової економіки необхідно відходити від абсолютизації ролі держави у регулюючому впливі на фінансову систему. Робиться висновок, що відносини у сфері аудиторської та банківської діяльностей слід віднести до сфери впливу фінансового права.

У підрозділі 1.2. «Становлення аудиторської та банківської діяльностей в Україні й місце в них аудиторської та банківської таємниць» зазначається, що у Київській Русі існували проблеми з достовірністю фінансових звітів, країна не знала аудиторської діяльності. Проте у той час вже почалося формування грошової системи, в обігу з'явилася гривня. Робиться висновок, що в цей період відбувалося зародження правового регулювання фінансового контролю за банківською діяльністю.

Звертається увага на те, що Україна в середньовіччі довгий час входила до складу різних держав, тому правове регулювання фінансового контролю та аудиторської й банківської діяльностей на різних частинах території України мало свої особливості. Проте, загалом, розвиток промисловості і торгівлі при феодалізмі викликав необхідність заснування банківських установ, хоча питання банківської таємниці не було врегульовано. Доводиться, що аудиторська таємниця, та й сама аудиторська діяльність у сучасному розумінні були відсутні. В цілому, державний контроль був єдиною багатофункціональною державною системою.

Наголошується, що при капіталізмі було проведено реформу банківської системи, що сприяло розширенню мережі банків на Україні. Проте в українську банківську діяльність було державне втручання. Капіталістичні реформи вимагали запровадження й аудиторської діяльності, внаслідок чого в Росії в 1892 р. було відкрито Спілку Рахівників. Робиться висновок, що це не була та аудиторська діяльність, яка існує сьогодні в Україні.

Підкреслюється, що у радянський період в Україні існували різні форми власності, діяли різноманітні економічні закони, однак фінансова діяльність у колишньому СРСР, у тому числі і в Україні, багато років і десятиліть залежала від адміністративно-командної системи в державі. Звертається увага, що в радянський період розширюється міжнародне співробітництво у сфері банківської та аудиторської діяльностей. Водночас в нормативно-правових актах банківська таємниця не була врегульована, а аудиторської таємниці не існувало взагалі, адже держава здійснювала тотальний контроль за діяльністю аудиторів.

Аналізується становлення аудиторської й банківської діяльностей в незалежній Україні, уточнюється місце в них аудиторської й банківської таємниць.

У підрозділі 1.3. «Особливості правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць у зарубіжних країнах» наголошується, що сьогодні відбувається розширення міжнародного співробітництва в сфері боротьби з фінансовими порушеннями у банківській сфері. Акцентується увага, що практично всі члени ЄС (наприклад, Великобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія) підписали угоди про обмін банківською інформацією. Проте ряд країн, наприклад, Австрія, Ірландія та Люксембург, відмовляються від тотальної системи фінансового контролю, що фактично ліквідує банківську таємницю.

При дослідженні діяльності міжнародних організацій, які розробляють єдині вимоги до аудиту, пропонується аналіз їх рішень. Адже у 2003 р. в якості національних стандартів впроваджено Міжнародні стандарти аудиту, що підлягають обов'язковому застосуванню аудиторами і аудиторськими фірмами. Доводиться, що інститути аудиторської та банківської таємниць в українському законодавстві потребують належної уніфікації вимог щодо додержання й обмеження аудиторської та банківської таємниць з урахуванням досвіду зарубіжних країн, а також прагненням України до євроінтеграції.

Підкреслюється, що у кожній із зарубіжних країн правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць має свої особливості. Доводиться, що конкретний досвід Німеччини, Великобританії, Швейцарії щодо забезпечення високого рівня дотримання аудиторської та банківської таємниці буде корисним для України, на основі чого пропонується включити до українського законодавства певні норми права, що закріплюють основні ознаки професії аудитора, порядок розкриття банківської та аудиторської таємниць, загальні принципи аудиту та модель взаємодії банків з правоохоронними органами.

Звертається увага на особливості правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць, а також на особливості аудиторської й банківської діяльностей у США, Франції, Швеції, Угорщині, Росії, Австрії, Ірландії, Люксембурзі та інших країнах.

Розділ 2. «Теоретико-методологічні засади правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття та правової регламентації банківської й аудиторської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом, аналізу завдань і принципів аудиторського й банківського контролів у забезпеченні аудиторської та банківської таємниць, виокремленню особливостей дотримання аудиторської таємниці в процесі проведення аудиту банків.

У підрозділі 2.1. «Поняття і правова регламентація аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом» акцентується увага на тому, що у нинішній час, коли в Україні проходить період становлення ринкових відносин гостро постало питання про необхідність удосконалення правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом. Для ефективного здійснення фінансового контролю автором обґрунтовуються напрями реформування фінансового законодавства стосовно дотримання аудиторської й банківської таємниць. На основі дослідження законодавства України, робиться висновок, що сьогодні немає окремого правового документа в сфері регулювання банківської та аудиторської таємниць. Пропонується прийняти Закон України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць». Обґрунтовується, що прийняття цього Закону допоможе врегулювати проблемні питання аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом.

Наголошується, що таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємниці, а отже й аудиторську таємницю. Робиться висновок про потребу внести доповнення до другого абзацу частини першої статті 8 «Таємна інформація» Закону України «Про доступ до публічної інформації». Пропонується дане положення включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць».

Звертається увага, що в Законі України «Про банки та банківську діяльність» не враховано права осіб, які перестали бути клієнтами банку, а також осіб, які з тієї чи іншої причини не стали ними, що, в свою чергу, позбавляє їх права на гарантійний захист інформації про себе, що була надана банку.

Крім того, у Законі України «Про аудиторську діяльність» взагалі не враховуються права суб'єктів, в яких проводиться аудит. Пропонується на законодавчому рівні встановити, що банківська та аудиторська таємниці мають зберігатися безстроково.

З урахуванням проведеного аналізу, уточнюється, яка саме інформація з обмеженим доступом відноситься до аудиторської та банківської таємниць. Формулюються авторські визначення понять «аудиторська таємниця» та «банківська таємниця». Дані положення пропонується включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який необхідно прийняти.

У підрозділі 2.2. «Завдання і принципи аудиторського та банківського контролів у забезпеченні аудиторської та банківської таємниць» наголошується, що завдання, які виконують фінансовий контроль, аудиторський контроль, банківський контроль та нагляд пов'язані з захистом і зміцненням фінансової системи держави, здійсненням постійного регулювання банківських установ, потребі в стабільній та ефективній роботі платіжної системи. Тому сьогодні необхідно вичерпно визначити завдання аудиторського й банківського контролів у забезпеченні аудиторської та банківської таємниць.

Пропонується класифікація фінансового контролю, в якій здійснено поєднання сукупності суб'єктів контролю на основі виконуваних ними завдань. На основі проведеного теоретико-методологічного аналізу встановлюється, що при розмежуванні фінансового контролю за суб'єктним складом одним із його видів є аудиторський фінансовий контроль. Серед видів фінансового контролю за функціональною спрямованістю виділяється банківський фінансовий контроль.

Проводиться теоретико-правовий аналіз досліджень представників різних галузей права й норм чинного законодавства, якими регламентується проведення державного аудиту.

Робиться висновок про необхідність вилучити із повноважень Рахункової палати, Державної фінансової інспекції України, Фіскальної служби України проведення державного аудиту. Пропонується покласти на них завдання щодо здійснення правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом.

Уточнюються принципи фінансового, банківського та аудиторського контролів, на основі чого пропонується включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць» статтю «Принципи фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць».

У підрозділі 2.3. «Особливості дотримання аудиторської таємниці в процесі проведення аудиту банків», з урахуванням приналежності аудиторської та банківської діяльностей до впливу норм фінансового права на теоретичному, методологічному та законодавчому рівнях з позиції фінансово-правової науки, а також на основі порівняння понять «аудиторська діяльність» і «банківська діяльність» доводиться недоречність проведення внутрішнього аудиту банківськими працівниками. Формулюються наукові бачення термінів «аудиторська діяльність» та «банківська діяльність», в яких акцентується увага на тому, що для кожної діяльності характерною ознакою є професійна спеціалізація.

Досліджується мета, значення та завдання аудиторської та банківської діяльностей. З урахуванням проведеного аналізу робиться висновок, що лише діяльність незалежних аудиторів може вирішувати завдання при проведенні аудиту банків, які зводяться до основних базових: забезпечити організацію проведення аудиторського фінансового контролю; надати необхідне методичне забезпечення для якісного проведення аудиторського фінансового контролю; безпосереднє проведення аудиторського фінансового контролю з виконанням аудиту та наданням інших аудиторських послуг.

Крім того, проведення аудиту незалежною аудиторською фірмою досить високо оцінили працівники банку, які приймали участь у нашому анкетуванні. Так, 92 % опитаних дали позитивну оцінку зовнішньому аудиту банку. Для проведення аудиту банківської діяльності пропонується запрошувати лише аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності або працівників аудиторських фірм.

З метою забезпечення зберігання та захисту аудиторської таємниці в додатках дисертації наводиться авторська редакція Правил зберігання, захисту, використання і відповідальності за розкриття аудиторської таємниці під час проведення та за результатами аудиту банків. Про необхідність впровадження в практичну діяльність розроблених Правил свідчать результати, що отримані під час проведення анкетування. Так, 95 % опитаних аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності та працівників аудиторських фірм вважають, що Правила допоможуть забезпечити зберігання, захист, використання та відповідальність за розкриття аудиторської таємниці під час проведення аудиту банків. Дану позицію підтримали 98 % працівників банку.

Розділ 3. «Аналіз та напрями вдосконалення правового регулювання фінансового контролю за порядком розкриття аудиторської і банківської таємниць, а також відповідальності за порушення їх правового режиму» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу порядку розкриття аудиторської й банківської таємниць та напрямів його вдосконалення, дослідженню фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць і формулюванні напрямів вдосконалення відповідальності за порушення їх правового режиму.

У підрозділі 3.1. «Аналіз порядку розкриття аудиторської та банківської таємниць і напрями його вдосконалення» наголошується, що в Україні правове регулювання порядку розкриття аудиторської й банківської таємниць потребують вдосконалення.

Підкреслюється, що банківська або аудиторська таємниці мають надаватися розпорядниками цих таємниць (у нашому випадку банками чи аудиторами або аудиторськими фірмами), якщо вони правомірно оприлюднювали її раніше та якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до таких таємниць. Робиться висновок, що банківська та аудиторська таємниці, за своїм правовим режимом, відносяться до таємної інформації з обмеженим доступом, її розголошення повинно охоронятися законодавством України.

Аналізується порядок доступу до аудиторської та банківської таємниць співробітників правоохоронних органів. Пропонується при виявленні аудиторськими фірмами (аудиторами) або банками (банківськими працівниками) фактів шахрайства при веденні фінансово-господарської діяльності та бухгалтерської документації клієнтів банків чи аудиту інформувати про це правоохоронні органи. Адже аудитор чи банківський працівник повинні діяти відповідно до закону, а інтереси господарюючих суб'єктів, в яких проводилася аудиторська перевірка, чи клієнтів банку не повинні суперечити інтересам держави.

Звертається увага, що визначені законодавством режими аудиторської та банківської таємниць не мають абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо їх розкриття. Зокрема, на суд покладено обов'язок у кожному конкретному випадку встановити необхідність у розкритті інформації.

У підрозділі 3.2. «Фінансовий контроль за дотриманням аудиторської та банківської таємниць і напрями вдосконалення відповідальності за порушення їх правового режиму» звертається увага, що сьогодні в Україні відсутнє повноцінне правове регулювання питань, пов'язаних з правом осіб на інформацію, яка відноситься до аудиторської та банківської таємниць, не врегульовані питання фінансового контролю за дотриманням аудиторської й банківської таємниць та відповідальність за порушення їх правового режиму, не повною мірою визначені повноваження Аудиторської палати України та Національного банку України у цій сфері.

Підкреслюється, що відповідно до норм чинного законодавства, обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців Національного банку України, які здійснюють банківський нагляд та контроль. Подібна ситуація щодо порядку обмеження аудиторської таємниці виникає при виконанні контрольних повноважень Аудиторською палатою України щодо діяльності аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності та аудиторських фірм. Робиться висновок, що існування аудиторської та банківської таємниць в абсолютній та безумовній формі є неможливим, адже зобов'язання аудиторських фірм та банків зберігати інформацію може поступатися перед фінансовим контролем Національного банку України та Аудиторської палати України.

Досліджуються заходи впливу у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Аналізуються заходи впливу Аудиторської палати України на аудиторів (аудиторські фірми). Наголошується, що законодавством України не передбачені фінансово-правові санкції за порушення аудиторської та банківської таємниць, хоча фінансове законодавство однозначно визначає органи, які мають право застосовувати фінансові санкції до правопорушників. Ними є, зокрема, Національний банк України та Аудиторська палати України.

На підставі проведеного аналізу чинного законодавства, наукових публікацій у сфері аудиторської та банківської діяльностей, робиться висновок, що питання фінансово-правової відповідальності за розголошення аудиторської та банківської таємниць у правовому полі недостатньо врегульовані. Тому, пропонується передбачити в Законі України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який доцільно прийняти, фінансово-правову відповідальність за розголошення аудиторської таємниці та фінансово-правову відповідальність за розголошення банківської таємниці.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми щодо правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом. Визначається низка наукових понять і категорій, тлумачаться чинне національне законодавство та міжнародно-правові акти, а також формулюються пропозиції щодо покращання законодавства у сфері правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської і банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом.

1. Аналізуючи відповідні теоретичні положення, висновки щодо аудиторської і банківської діяльностей та пропонуючи нові підходи до їх вирішення, ми спиралися на теоретичні джерела філософського, соціологічного знання, досягнення теорії держави і права, фінансового права, адміністративного права та процесу, науки управління. До таких джерел відносяться роботи вітчизняних і зарубіжних учених, що розкривають, передусім, питання фінансової, банківської та аудиторської діяльностей. У розроблення шляхів вирішення проблем аудиторської та банківської діяльностей вносять вагомий вклад фахівці у галузі фінансового права (Л.К. Воронова, Л.Л. Кінащук, М.П. Кучерявенко, О.П. Орлюк, Н.Ю. Пришва, Л.А. Савченко та інші), а також адміністративного права і процесу (В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, В.М. Гаращук, М.Й. Климко, Ю.А. Тихомиров та інші), що, в свою чергу, позитивно впливає на становлення теорії і практики аудиторської та банківської таємниць в Україні, забезпечення ефективного правового регулювання фінансового контролю за їх дотриманням. Водночас, комплексність банківських та аудиторських правовідносин породжує до них різноманітні підходи представників окремих галузей права. В результаті проведеного аналізу наукової літератури встановлено, що комплексне монографічне дослідження правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом, з позиції фінансового права, - відсутнє.

2. Сучасний етап пізнання соціально значимих явищ таких, як фінансовий контроль та аудиторська і банківська діяльності, неможливий без їх історико-правового дослідження. Тим більше, що сьогодні особливо гостро стоїть завдання прийняття Закону України, який би вирішив питання правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом. Тому з метою вивчення та використання історико-правового досвіду актуальним є виокремлення основних етапів виникнення і розвитку українського законодавства щодо аудиторської та банківської діяльностей у системі фінансового контролю.

3. У кожній із зарубіжних країн правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом має свої особливості, ознайомлення з якими дозволило підготувати пропозиції до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який запропоновано прийняти.

4. До Закону України «Про аудиторську діяльність» і до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який запропоновано прийняти, доцільно включити статтю «Аудиторська таємниця», в редакції: «Аудиторська таємниця - це інформація з обмеженим доступом, яка зберігається аудитором (аудиторською фірмою) безстроково щодо діяльності та фінансового стану суб'єкта господарювання, що стала відомою у процесі проведення в нього аудиту та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні аудиторських послуг і розголошення якої може завдати йому матеріальної чи моральної шкоди». Банківська таємниця - це інформація з обмеженим доступом, яка зберігається банком безстроково щодо діяльності та фінансового стану клієнтів банку, колишніх клієнтів банку, осіб, що вступили у ділові відносини з банком з приводу укладення відповідних угод, яка стала відомою банку у процесі їх обслуговування та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати йому матеріальної чи моральної шкоди. Дану норму доцільно включити до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць». З урахуванням того, що відомості, які складають аудиторську та банківську таємниці є, перш за все, відомостями про замовників аудиту і клієнта банку, вважаємо, що власник аудиторської таємниці - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, або юридична особа, яка правомірно володіє, користується та розпоряджається інформацією, яка в процесі аудиту надавалася аудитору - суб'єкту підприємницької діяльності (аудиторській фірмі) і складає аудиторську таємницю. Власник банківської таємниці - фізична (в тому числі зареєстрована відповідно до законодавства суб'єктом підприємницької діяльності) або юридична особа, яка є, була чи мала стати клієнтом банку, яка правомірно володіє, користується та розпоряджається інформацією, що складає банківську таємницю. Дані положення доцільно включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць».

5. Проведений теоретико-правовий аналіз досліджень представників різних галузей права й норм чинного законодавства щодо завдань, які ставляться перед державним аудитом, дозволив дійти висновку, що державний фінансовий контроль здійснюється Рахунковою палатою в межах наявної компетенції та базується на специфічних принципах владного впливу; в процесі проведення державного фінансового аудиту органи Державної фінансової інспекції України фактично проводять ревізії та перевірки, а завдання, які вони виконують при проведенні аудиту, не притаманні аудиту як складовій аудиторській діяльності; проведення державного аудиту Фіскальною службою України також не відповідає основному призначенню аудиторської діяльності. Більш доречно цим органам делегувати функцію правового регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць з метою урегулювання питань, які виникають під час проведення їх співробітниками фінансового контролю. Отже, у Законі України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць» доцільно передбачити статтю «Державний фінансовий контроль за дотриманням аудиторської та банківської таємниць» у редакції: «Рахункова палата України, Державна фінансова інспекція України, Фіскальна служба України відповідно до покладених на них завдань здійснюють правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом». Враховуючи, що банківський контроль та аудиторський контроль є одними із видів фінансового контролю, а проведений аналіз дозволив дійти висновку, що всі ці контролі діють на спільних принципах, доцільно до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який ми пропонуємо прийняти, включити статтю «Принципи фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць» у редакції: «При правовому регулюванні фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць як видів інформації з обмеженим доступом органам державного фінансового контролю, аудиторам (аудиторським фірмам), банкам доцільно дотримуватися принципів: незалежності, об'єктивності, компетентності, законності, системності, плановості, конфіденційності».

6. На основі проведеного теоретико-методологічного порівняльного аналізу аудиторської та банківської діяльностей сформульовано наукове бачення термінів «аудиторська діяльність» і «банківська діяльність», які запропоновано включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», а також до Законів України «Про аудиторську діяльність» і «Про банки і банківську діяльність» - відповідно. На підставі дослідження аудиторської та банківської діяльностей, а також функцій, прав і порядку роботи служби внутрішнього аудиту банку нами обґрунтовано доречність запрошення аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності чи працівників аудиторських фірм для проведення аудиту банківської діяльності. Водночас, запрошені аудитори повинні дати письмове зобов'язання про нерозголошення інформації щодо діяльності банку та збереження банківської таємниці. В Законі України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який запропоновано прийняти, доцільно передбачити статтю «Дотримання аудиторської таємниці в процесі проведення аудиту банків», в якій врахувати це положення. Крім того, з метою забезпечення зберігання та захисту аудиторської таємниці були підготовлені в авторській редакції Правила зберігання, захисту, використання і відповідальності за розкриття аудиторської таємниці під час проведення та за результатами аудиту банків, які розроблено спеціально для використання аудиторами (аудиторськими фірмами) під час проведення аудиту в банках. Правила спрямовані на застереження аудиторам (аудиторським фірмам) щодо збереження аудиторської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання за результатами аудиту банків.

7. Доцільно включити до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», статті, які б встановлювали, що розпорядниками аудиторської таємниці є аудитори - суб'єкти підприємницької діяльності та аудиторські фірми, а розпорядниками банківської таємниці є банки. Надання відомостей, що становлять аудиторську і банківську таємниці, посадовим особам органів державної влади і управління повинно здійснюватися відповідно до Закону України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», який запропоновано прийняти. У законопроекті доцільно передбачити, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, яка містить аудиторську таємницю, розкривається аудиторами: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; за рішенням суду; державним органам при проведенні фінансового контролю за заявою; при виявленні фактів порушення фінансового законодавства з ознаками шахрайства в процесі проведення аудитором (аудиторською фірмою) аудиту та наданні аудиторських послуг. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; за рішенням суду; державним органам при проведенні фінансового контролю за заявою; при виявленні фактів порушення фінансового законодавства з ознаками шахрайства в процесі здійснення банківської діяльності. Крім того, Закон України «Про правове регулювання фінансового контролю за дотриманням аудиторської та банківської таємниць», слід доповнити статтею, яка б закріплювала право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.