Інформаційна функція української держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Климентьєв Олександр Павлович

Київ -- 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному авіаційному університеті

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Сопілко Ірина Миколаївна,

Національний авіаційний університет,

доцент кафедри конституційного і адміністративного права

Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Ліпкан Володимир Анатолійович,

Національна академія внутрішніх справ,

доцент кафедри управління в органах внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Новицька Наталія Борисівна,

Національний університет державної податкової служби України,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Захист відбудеться «27» січня 2015 р. о «____» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

Автореферат розісланий «23» грудня 2014 р.

В.о. ученого секретаря

спеціалізованої вченої ради

В.М. Вишновецький

Анотація

Климентьєв О.П. Інформаційна функція Української держави. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Національний авіаційний університет, Київ, 2014.

Дисертацію присвячено вивченню правової природи, змісту та сутності інформаційних функцій сучасної Української держави як різновиду основних функцій держави, визначенню факторів, що зумовлюють форми та межі впливу держави на інформаційні відносини та обґрунтування можливих напрямів удосконалення та підвищення ефективності правового регулювання інформаційної функції Української держави.

Визначено рівень розвитку наукових досліджень за темою дисертації, на основі теорії функцій держави з'ясовано поняття та сутність функцій держави на сучасному етапі, а також сформульовано поняття та визначено сутність інформаційних функцій Української держави, подано розгорнуту їх класифікацію. Встановлено місце інформаційної функції серед основних функцій держави.

Науково обґрунтовано вплив форми держави на реалізацію інформаційної функції держави, визначено, що для України оптимальною формою держави є демократична унітарна республіка. Подано теоретико-правові основи концепції інформаційної взаємодії як прояву інформаційної функції держави, проаналізовано її елементи, надано визначення основним поняттям. Сформульовано принципи інформаційної функції держави.

Визначено перспективи розвитку інформаційної функції держави, а також сформульовані напрями підвищення правового регулювання інформаційної функції. Окрема увага приділена вивченню основ правового регулювання діяльності хакерів як чинника реалізації інформаційної функції держави.

Ключові слова: інформаційна функція держави, функції держави, інформаційне суспільство, державна інформаційна політика, електронне урядування, інформаційна безпека, інформація, інформаційні ресурси, інформаційне законодавство, інформаційні відносини.

Аннотация

Климентьев А. П. Информационная функция Украинского государства. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Национальный авиационный университет, Киев, 2014.

Диссертация посвящена изучению правовой природы, содержания и сущности информационных функций современного Украинского государства. Информационная функция государства презентуется как основная конституционно закреплённая функция. Определены факторы, которые обуславливают организационные и правовые формы реализации информационной функции, определены направления её правового регулирования.

Доказано, что в отечественных работах по информационной тематике превалируют политологический и социологический подходы к пониманию информационного общества, а информационная функция трактуется исключительно как функция обеспечения государственной политики. Таким образом, превалирующий в информационно-правовых исследованиях редукционистский и фрагментарный подходы делают невозможным понимание имманентной системной корреляции топологического размещения функций государства и определенной группы правоотношений с последующим вычленением отдельной сферы жизнедеятельности государства и сегментированием предметной сферы той или иной функции государства.

В работе критикуется не всегда аргументированные мысли апологетов построения гражданского общества с минимизацией участия государства. Четко демонстрируется, что такая тенденция приводит к усилению роли надгосударственных органов и частичной потере суверенитета, который в информационной сфере должен быть незыблемым правом национального государства. В противовес научным подходам, обосновывающим необходимость уменьшения роли в регулировании информационных отношений, в работе предложен авторский подход трансформации роли государства, в соответствии с которой государство должно превратиться на определяющего коммуникатора между различными социальными системами, в тому числе между государственными и институтами гражданского общества. Принципом объединения интересов различных групп предлагается постулировать информационную идентичность, а также необходимость реализации национальных информационных интересов.

При рассмотрении функций государства акцентируется внимание на актуальности обращения к этой теме различными факторами. Особое внимание уделяется дифференциации функций государства, а также применению целевой функции.

Сформулирован собственный вариант определения понятия функций государства: опосредствованные целью эффективного развития государства, обусловленные приоритетами реализации первоочередных задач государственной политики основные направления её деятельности во внутренней и внешней сферах, которые выражают её реальную роль, форму, сущность, природу и социальное назначение в определённой сфере жизнедеятельности.

Ключевым при выяснении природы информационных функций стало формирование её имманентных признаков: представляет собой самостоятельную основную функцию государства; пронизывает все сферы жизнедеятельности общества, а также все виды информационных отношений; реализует единую государственную политику в информационной сфере; выступает органичной и априорной составляющей системы функций современного государства; развивает положения государственной политики в информационной сфере; обусловлена необходимостью реализации приоритетных национальных информационных интересов Украины; детерминирована целью государственной политики и четко нормативно определена в соответствующем законодательстве; выступает составляющей государственной информационной политики.

Проведённый анализ места информационной функции среди иных функций государства позволил сделать вывод о том, что информационная функция государства занимает ключевое место среди иных функций государства, успешная реализация коих детерминирована ею.

Информационная функция государства определяется как самостоятельное и приоритетное направление государственной информационной политики, осуществляемое с помощью информационных средств для достижения информационного суверенитета, свободного и безопасного информационного развития информационного общества в рамках конкретного национального государства, в тому числе для защиты информационных прав, свобод и законных интересов человека, одновременно с этим выступает формой достижения иных целей общества и государства в иных наиболее важных сферах жизнедеятельности.

Научное обоснование воздействия формы государства на реализацию информационной функции привело к формированию оптимальной формы государства для Украины: демократическая унитарная республика. Отдельное место уделено аргументации научной несостоятельности идей применения федерализма в Украине. Разработаны теоретико-правовые основы концепции информационного взаимодействия, а также сформулированы принципы информационной функции.

На основании изложенного представлены перспективные направления развития информационной функции государства: законодательное закрепление информационной функции в качестве конституционной основной функции государства; разработка и принятие Концепции государственной информационной политики Украины; систематизация информационного законодательства посредством принятия Информационного кодекса Украины, а также приведение информационного законодательства в единую непротиворечивую систему, в том числе с учетом его гармонизации с законодательством ЕС; правовое регулирование деятельности хакеров; создание отдельного центрального органа государственной власти, в компетенцию которого входили бы формирование, реализация и контроль за реализацией информационной функции государства.

Ключевые слова: информационная функция государства, функции государства, информационное общество, государственная информационная политика, электронное правительство, информационная безопасность, информация, информационные ресурсы, информационное законодательство, информационные отношения.

Summary

Klymentjev O.P. The Information Function of Ukrainian State. -- Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in Law in specialty 12.00.07 -- Administrative law and procedure; financial law; information law. -- National Aviation University, Kyiv, 2014.

The thesis is devoted to the study of legal nature, content and essence of information functions of the modern Ukrainian state as a kind of basic state functions, defining the factors that determine the forms and limits of government influence on information relations and study possible ways to improve and increase the efficiency of the legal regulation of information function Ukrainian state.

The level of research on the topic of the thesis is determined, based on the theory of state functions clarified the concept and essence of state functions at present, and formulated the concept and the essence of information functions Ukrainian state submitted a detailed classification. The place of information among the main features of state functions is determined.

Scientifically substantiated impact on the shape of the state of implementation of the information function of the state, determined that the best form of Ukrainian state is a democratic unitary republic. Posted theoretical and legal foundations of the concept of information interaction as a display of information interaction function of the state, analyzed its elements, given the definition of basic concepts. The principles of information functions of the state is formulated.

Is defined the prospects of development of information functions of the state and defined areas of increasing regulation information function. Special attention is paid to the research of foundations of legal regulation of hackers as a factor of implementation of state information function.

Keywords: information function of state, state functions, information society, state information policy, e-government, information security, information, information resources, information legislation, information relations.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлена необхідністю законодавчого визначення інформаційної функції як основної конституційно визначеної функції держави.

Сучасне суспільство характеризується якісно новими тенденціями розвитку в інформаційній сфері: стрімким формуванням глобального інформаційного простору, поєднаного із розвитком глобального інформаційного суспільства, корелятивно пов'язаного зі зростанням рівня глобального інформаційного протиборства; розробленням і використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, виникненням принципово нових суспільних відносин за різноманітними напрямами інформаційної діяльності; об'єктивно зумовленої типом інформаційного суспільства диференціацією основних функцій держави і появою нових. Також вагомою складовою інформаційної політики залишається правове регулювання ефективного функціонування об'єктів інформаційної інфраструктура.

Однією із системних наукових проблем, що гальмує остаточний перехід до наукової доктрини інформаційного права як окремої галузі права і наукової спеціальності, можна вважати постійне протиборство вітчизняних наукових шкіл інформаційного та адміністративного права щодо визначення першого як окремої комплексної галузі права та відповідної структуризації його інститутів за частинами і формування відповідної предмету даної науки основної функції держави -- інформаційної.

На нинішньому етапі проблематика функцій держави в контексті сучасних трансформаційних процесів досліджується такими вченими, як: О.В. Бермічева, О.Г. Варич, О.Є. Гіда, М.В. Гордон, Й.І. Горінецький, В.І. Гуцель, В.Н. Денисов, В.В. Копєйчиков, О.І. Косілова, Е.Б. Кубко, В.К. Мамутов, Л.Р. Наливайко, П.В. Онопенко, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович., О.В. Романенко, В.І. Сало, О.В. Скрипнюк, О.В. Тюріна, В.В. Цвєтков, Ю.С. Шемшученко та ін.

Окремі аспекти проблематики інформаційної функції держави у той чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчизняних учених, як: І.В. Арістова, В.Ю. Баскаков, В.Д. Гавловський, О.О. Григор, В.І. Гурковський, М.В. Гуцалюк, Д.В. Дубов, В.А. Залізняк, О.В. Єропудова, Є.О. Калашнюк, Р.А. Калюжний, М.Г. Каращук, І.А. Кисарець, О.В. Кохановська, Г. М. Красноступ, В.А. Ліпкан, О.В. Логінов, Є.А. Макаренко, Ю.Є. Максименко, О.О. Маруховський, А.І. Марущак, П.Є. Матвієнко, Г.П. Несвіт, Н.Б. Новицька, А.М. Новицький, О.О. Проскуріна, С.Я. Прохоренко, А.Л. Свящук, І.М. Сопілко, К.Г. Татарникова, Т.П. Хлівнюк, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець, Т.А. Шевцова, О.В. Шепета, М.Х. Ялі, проте конкретні пропозиції щодо розв'язання досліджуваних проблемних питань у комплексі не знайшли свого адекватного відображення.

Водночас сучасні тенденції розвитку глобального інформаційного суспільства, недосконалість механізму правового регулювання здійснення державної інформаційної політики, а також аналіз праць зазначених авторів надає підстави дійти висновку, що питання формування інформаційної функції держави як основної функції держави порушується на науковому рівні окремого та самостійного монографічного дослідження уперше.

Зазначене вище зумовлює актуальність та нагальність для теорії і практики дослідження інформаційної функції як основної функції держави на сучасному етапі її розвитку, вироблення механізмів її правового регулювання.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконано відповідно до основних положень законів України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про інформацію», Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 2250-р, Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 634-р., Указу Президента України № 398/2014 «Про інформаційно-аналітичний центр» від 12 квітня 2014 р,. Указу Президента України № 449/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України»» від 1 травня 2014 р., Переліку індикаторів розвитку інформаційного суспільства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 р. № 1134, Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні», схвалених Постановою Верховної Ради України від 3 липня 2014 року № 1565-VII.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у з'ясуванні правової природи, змісту та сутності інформаційних функцій сучасної Української держави як різновиду основних функцій держави, визначення факторів, що зумовлюють форми та межі впливу держави на інформаційні відносини та обґрунтування можливих напрямів удосконалення та підвищення ефективності правового регулювання інформаційної функції Української держави.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких задач:

— визначити рівень розвитку наукових досліджень за темою дисертації;

— з'ясувати поняття та сутність функцій держави на сучасному етапі;

— сформулювати поняття та визначити сутність і види інформаційної функції Української держави на сучасному етапі, її місце серед основних функцій держави;

— обґрунтувати вплив форми держави на реалізацію інформаційної функції держави;

— здійснити теоретико-правовий аналіз концепції інформаційної взаємодії як прояву інформаційної функції держави;

— сформулювати принципи інформаційної функції держави;

— визначити перспективи розвитку інформаційної функції держави;

— сформулювати пропозиції щодо структурування напрямів підвищення правового регулювання інформаційної функції держави;

— визначити засади правового регулювання діяльності хакерів як чинника реалізації інформаційної функції держави.

Об'єктом дослідження визначаються суспільні відносини, що пов'язані з функціями держави.

Предметом дослідження є інформаційна функція Української держави на сучасному етапі.

Методи дослідження та методологічна основа визначаються загальнотеоретичним і спеціально-галузевими підходами, способами, засобами, а також загальними та спеціальними методами права.

Завдяки діалектичному та історичному підходам було сформовано теоретико-правові положення щодо інформаційної функції держави на основі огляду наукових публікацій (підрозділи 1.1); системний підхід застосовано при формуванні теоретико-правових основ інформаційної функції держави в системі функцій держави (розділ 1) та науково-доктринальних положень, пов'язаних із визначенням сутності інформаційної функції держави (підрозділ 1.2); аксіологічний метод було застосовано для з'ясування співвідношення інформаційної функції держави із іншими основними функціями держави та встановлення корелятивного зв'язку між пріоритетами реалізації національних інформаційних інтересів і розвитком інформаційної функції держави (підрозділи 1.2, 1.3); догматико-юридичний підхід було застосовано для аналізу легальних дефініцій сфери інформаційних відносин (підрозділ 2.2); герменевтичний метод надав можливість здійснити тлумачення базових концептів інформаційного законодавства і сформулювати чинники, які впливають на реалізацію інформаційної функції держави (підрозділ 1.3); структурно-функціональний підхід застосовано для з'ясування історичних етапів становлення наукових уявлень про детермінованість форми держави її функціями, формування мережевого суспільства та окремої субкультури хакерів (підрозділи 2.1, 3.3); структурний -- при визначенні складових системи правового регулювання інформаційної функції у сфері інформаційних відносин, формулюванні засад інформаційної взаємодії (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий метод застосовувався для вивчення законодавства про інформацію України та інших країн, а також міжнародних нормативно-правових актів (розділ 2).

Нормативною базою дисертації є Конституція України, закони України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, міжнародні нормативно-правові акти та нормативно-правові акти окремих країн світу, які регулюють правовідносини у сфері формування та реалізації інформаційної функції держави.

Емпіричну базу дисертації становлять: 4000 нормативно-правових актів, у тому числі 188 законодавчих актів, що регулюють різні напрями інформаційної діяльності, а також індекси та індикатори стосовно розвитку окремих складових суспільних інформаційних відносин та експертні оцінки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні на основі узагальнення теорії і практики інформаційної діяльності здійснено вивчення інформаційної функції як різновиду основних функцій Української держави, внесені пропозиції щодо вдосконалення їх правового регулювання. Проведені дослідження дали змогу сформувати та аргументувати основні положення, що відображають складові рівні наукових розвідок:

уперше:

– подано концепцію та науково обґрунтовано необхідність законодавчого визначення інформаційної функції як основної конституційно визначеної функції держави. Відповідно до викладеного подано авторське визначення поняття інформаційної функції держави -- це самостійний і пріоритетний напрям державної інформаційної політики, котрий здійснюється за допомогою інформаційних засобів для досягнення інформаційного суверенітету, вільного та безпечного інформаційного розвитку інформаційного суспільства в рамках конкретної держави, в тому числі для захисту інформаційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, і водночас виступає інформаційною формою досягнення цілей суспільства і держави, в інших найбільш важливих сферах життєдіяльності суспільства;

– сформовано науковий алгоритм дослідження інформаційної функції держави, який складається з таких елементів: середовище формування інформаційної функції держави; сутність та зміст інформаційної функції держави; ознаки, що характеризують інформаційну функцію на конкретному етапі історичного розвитку держави; методи та засоби (ресурси та чинники: конструктивні та деструктивні) реалізація інформаційної функції держави; класифікація інформаційних функцій держави; встановлення місця інформаційної функції в системі функцій держави;

– здійснено систематизацію інформаційних функцій держави, виділено основні їх групи та підгрупи, сформовано критерії поділу інформаційних функцій держави. Встановлено, що сучасна Українська держава має такі інформаційні функції: за сферою інформаційних відносин (інформаційна безпека, розвиток інформаційного суспільства, е-урядування, інформатизація, телекомунікації та зв'язок, захисту прав і свобод людини); за об'єктами реалізації життєво важливих національних інтересів (особи, суспільства, держави); за суб'єктами реалізації (за складом: одноособові й колективні, за терміном дії: постійні й тимчасові; за походженням: державні й недержавні; за характером компетенції: загальні й спеціальні); за локалізацією (секторальні, державні, міждержавні, наддержавні); за часом реалізації (тимчасові, постійні); за пріоритетністю (пріоритетні, основні, забезпечувальні); за формою визнання (відкриті, латентні), за сферами інформаційної безпеки (в інформаційній сфері; в екологічній сфері; у соціальній та гуманітарній сферах; в економічній сфері; у внутрішньополітичній сфері; у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України; у сфері державної безпеки України; у зовнішньополітичній сфері);

– сформовано засади інформаційної взаємодії через визначення інформаційного середовища, чинників, що впливають на інформаційну взаємодію, мету і завдання, види. Визначено поняття інформаційної взаємодії у широкому і вузькому значенні: у широкому розумінні Ї це певна система правових засобів та процедур, що полягає у синтезі узгоджених дій різних суб'єктів інформаційних відносин як окремих організаційних систем, спрямована на досягнення загальної мети, якою є розвиток орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на формування інноваційної моделі високотехнологічного суспільства, в якому кожен громадянин має можливість створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися та обмінюватися ними, щоб дати змогу кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал для забезпечення особистого і суспільного розвитку та підвищення якості життя, з найменшими витратами сил, засобів і часу; у вузькому розумінні Ї це заснована на законах та підзаконних актах, погоджена за метою, місцем та часом діяльність різних суб'єктів інформаційних відносин, що полягає у раціональному поєднанні сил, засобів і методів, властивих цим суб'єктам з метою безумовної реалізації інформаційної функції держави;

– сформовано алгоритм удосконалення правового регулювання інформаційної функції держави на сучасному етапі, який має наступний вигляд: 1) законодавче закріплення інформаційної функції як конституційної основної функції держави; 2) розроблення та ухвалення Концепції державної інформаційної політики, в якій мають бути визначені засадничі суспільні інформаційні відносини, завдання даної політики в них, а також інформаційні функції; 3) систематизація інформаційного законодавства України через ухвалення Інформаційного кодексу України, а також систематизацію інформаційного законодавства, приведення його у відповідність до необхідності ефективної реалізації інформаційної функції держави з урахуванням доцільності гармонізації інформаційного законодавства України та ЄС; 4) утворення окремого центрального державного органу влади для формування, реалізації та здійснення контролю за реалізацією інформаційної функції держави;

– сформовано принцип розумного балансу права і сили, за якого сила вважається складовим компонентом інформаційної політики держави і може бути застосована відповідно до норм національного права з урахуванням норм міжнародного права, у разі порушення життєво важливих інтересів держави і за умови реальної небезпеки настання незворотних наслідків для об'єкта насильства.

дістали подальшого розвитку:

– визначення поняття функцій держави: опосередковані метою ефективного розвитку держави, зумовлені пріоритетами реалізації першочергових завдань державної політики, основні напрями її діяльності у внутрішній та зовнішній сферах, що виражають її реальну роль, форму, сутність і соціальне призначення в певній сфері життєдіяльності;

– дослідження правових та організаційних форм інформаційної функції держави, а також методів їх реалізації;

– методологічні положення щодо взаємозв'язку інформаційної функції держави і державної інформаційної політики;

– дослідження проблем правового регулювання інформаційної функції держави, зокрема аргументовано, що в державі триває практика правового регулювання суспільних інформаційних відносин на рівні підзаконних нормативно-правових актів, хоча вони мають визначатися винятково законами;

– аргументація актуальності звернення до теоретичного розгляду функцій держави, яка може бути вирішена через: 1) визначення напрямів державної політики, які держава повинна здійснювати на тому чи іншому етапі свого історичного розвитку і за допомогою яких засобів; 2) формування напрямів діяльності органів державної влади у сфері інформаційних відносин, які перекликатимуться та будуть співвідноситися із напрямами державної політики у конкретній сфері життєдіяльності, зокрема інформаційній;

– пропозиції щодо закріплення системи сучасних інформаційних функцій в розробленій Концепції державної інформаційної політики України;

– підходи до удосконалення правотворчої форми реалізації інформаційних функцій шляхом систематизації інформаційного законодавства і ухвалення Інформаційного кодексу України;

– положення щодо створення за участі провідних міжнародних державних і недержавних структур відповідно до національних інформаційних інтересів України модельних нормативно-правових актів в інформаційній сфері; інформаційної взаємодії;

– визначення принципів інформаційної функції держави;

– вивчення генезису поняття «інформаційна функція» у рамках концепту функцій держави та інформаційної політики, розвиток якої задля її кінцевої інституціоналізації має пройти наступні етапи: конвенційний; концептуальний; легітимації; когнітивно-інструментальний;

– положення щодо виділення актуального напряму підвищення правового регулювання інформаційної функції, яким є забезпечення інформаційної безпеки, зокрема кібернетичної;

– напрями формування системи правового регулювання інформаційної функції держави через розроблення та прийняття наступних правових актів: закони, концепції та доктрини, програми за певними напрямами;

– положення щодо відсутності наукових і практичних підстав для дискусій щодо федералізації України через невичерпаність потенціалу і нереалізованість Концепції державної регіональної політики, відповідно до якої визначено основні завдання з реалізації інформаційної функції в контексті формування регіональної політики;

удосконалено:

– положення щодо критеріїв поділу основних функцій держави, науково доведено що інтерпретацію та інституціоналізацію інформаційної функції потрібно здійснювати залежно від сфери діяльності інституалізованих елементів держави -- сфер життєдіяльності суспільства -- як єдиної та неподільної, і провадити, аналізуючи дві органічно пов'язані між собою сторони: зовнішню та внутрішню;

– аргументацію щодо необхідності розроблення та ухвалення Концепції державної інформаційної політики України і внесення на цій підставі до неї змін та доповнень у відповідне інформаційне законодавство;

– аргументацію щодо системної кореляції питань захисту та забезпечення інформаційних прав, цінностей української нації та національних інформаційних інтересів з реалізацією інформаційної функції держави, побудови безпечного інформаційного суспільства;

– формулювання засад концепції щодо інституціоналізації інформаційної функції через дослідження: основних ознак та системи чинників, вимог та тенденцій, що впливають на формуванню та реалізацію інформаційної функції держави;

– підходи до виділення оптимальної форми держави для реалізації інформаційної функції держави, якою є демократична унітарна республіка.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть бути використані у таких сферах:

– у науково-дослідній діяльності -- для проведення подальших досліджень проблем розвитку інформаційної функції як основної функції держави;

– у правотворчій діяльності -- під час розроблення та удосконалення проектів нормативних актів, що регулюють суспільні відносин у сфері реалізації інформаційної функції держави (Концепції державної інформаційної політики України, Концепції електронного урядування, Концепції інформаційної взаємодії, Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, Стратегії кібернетичної безпеки);

– у правозастосовній діяльності -- при реалізації правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері реалізації інформаційної функції держави;

- у навчально-методичному процесі -- при підготовці підручників, навчальних посібників із таких дисциплін, як: «Інформаційне право», «Правове регулювання інформаційної діяльності», «Інформаційна безпека України» та при викладанні вказаних дисциплін, а також для підвищення рівня інформаційної освіти населення.

Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. Сформульовані положення і висновки є результатом особистих досліджень автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших вчених, на які обов'язково зроблено посилання.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету.

Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних наукових-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, зокрема: «Правові та політичні проблеми сучасності» (м. Луцьк, 22 квітня 2012 р.), „Юридична наука: виклики і сьогодення (м. Київ, 8-9 серпня 2014 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки відображено у дев'яти наукових публікаціях, з яких шість статей - у наукових фахових виданнях, затверджених МОН України, одна стаття - у зарубіжному юридичному виданні, дві тези - у збірниках наукових праць міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (475 найменувань) на 45 сторінках, додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них загальний обсяг тексту 174 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, висвітлено зв'язок роботи з науковими та державними програмами, планами, темами; визначено мету і задачі, об'єкт і предмет дослідження; його методологічну основу; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, апробацію та опублікування одноосібних результатів дослідження, його структуру та обсяг. За розділами структура дослідження викладена наступним чином.

Розділ 1 «Правова природа інформаційної функції Української держави» складається із трьох підрозділів і присвячений визначенню рівня розвитку наукових досліджень за темою дисертації, з'ясуванню поняття та сутності функцій держави на сучасному етапі, а також формулюванню поняття та визначенню сутності та видів інформаційних функцій Української держави на сучасному етапі, встановленню місця інформаційної функції серед основних функцій держави.

У підрозділі 1.1 «Рівень розвитку наукових досліджень за темою дисертації» здійснено аналіз стану наукових досліджень проблем розвитку інформаційного суспільства.

Незважаючи на значну кількість інформаційно-правових досліджень, безпосередньо проблеми становлення та розвитку інформаційної функції держави, а особливо правового регулювання її розвитку комплексно та системно досі не розглядалися. Конструюючи визначення ключового поняття, більшість дослідників, сповідуючи фрагментарний та редукціоністський підхід, не пов'язують окремі функції держави із реалізацією державної політики у відповідній сфері. Формуючи орієнтири та тенденції розвитку окремих функцій держави автори здебільшого схиляються до систематизації нормативно-правих актів, що регулюють суспільні відносини у відповідній сфері з метою подолання неузгодженостей і прогалин в нормативно-правових актах різної юридичної сили. Стосовно практичних рекомендацій щодо підвищення правового регулювання тих чи інших функцій, то серед авторів превалює позиція щодо удосконалення окремих нормативно-правових актів на противагу внесенню змін та доповнень до законодавчих актів або ж взагалі розробленню окремих актів концептуального характеру на кшталт концепцій, стратегій та доктрин.

Однією з тенденцій розвитку державних функцій є подальша диференціація складних функцій і виокремлення в їх рамках нових функцій держави. Дане положення є справедливим і для застосування при формуванні інформаційної функції, адже суспільні відносини у сфері інформації постійно розвиваються, утворюються дедалі нові підвиди, що потребує адекватного реагування і своєчасного прогнозування з боку держави. Важливим етапом формування системної інформаційної функції виступає вироблення та затвердження системи індикаторів та індексів розвитку даної функції.

Таким чином, аналіз рівня дослідженості теми дисертації дає змогу стверджувати, що формування глобальної інформаційної системи передбачає унормування державної інформаційної політики, закріплення та легітимацію інформаційної функції як самостійної окремої функції держави -- важливого напряму розвитку держави, ефективної організації розвитку інформаційного суспільства та реального впровадження системи е-урядування.

У підрозділі 1.2 «Поняття та сутність функцій держави на сучасному етапі» додатково обґрунтовано актуальність розгляду функцій держави, визначено ознаки, удосконалено визначення поняття, надано підходи до класифікації, а також сформовано алгоритм теорії функцій держави.

Актуальність звернення до теоретичного розгляду функцій держави зумовлена необхідністю вирішення двох основних теоретичних питань: 1) які напрями державної політики вона повинна здійснювати на тому чи іншому етапі свого історичного розвитку і за допомогою яких засобів; 2) як напрями діяльності органів державної влади, особливо суб'єктів реалізації владних повноважень у сфері інформаційних відносин, будуть перекликатися та співвідноситися із напрямами державної політики у конкретній сфері життєдіяльності, зокрема в інформаційній.

Окремо було досліджено ознаки функцій держави з метою встановлення та подальшого застосування через метод гіперзв'язку та екстраполяції отримання даних для формулювання змісту та ознак інформаційної функції держави. Встановлено, що у сучасній науці можна спостерігати тенденцію відмови від класифікації функцій держави на внутрішні й зовнішні, оскільки ті й інші тісно пов'язані між собою, діють у певній єдності, доповнюючи одна одну, адже сьогодні будь-якій державі властиві загальні функції, що здійснюються як усередині країни, так і за її межами.

Сформовано алгоритм теорії функцій держави, який стосовно інформаційної функції держави включає поступове дослідження наступних: 1) середовище формування інформаційної функції держави; 2) сутність та зміст інформаційної функції держави; 3) ознаки, що характеризують інформаційну функцію на конкретному етапі історичного розвитку держави; 4) методи та засоби (ресурси та чинники: конструктивні та деструктивні) реалізація інформаційних функцій держави; 5) класифікація інформаційних функцій держави; 6) встановлення місця інформаційних функцій в системі функцій держави.

Обґрунтовано важливу роль застосування цільової функції, яка у поєднанні з інституціональним підходом дозволила виділити рівні цілей за пріоритетами: 1) реалізація стратегії інформаційного розвитку; 2) інформатизація найбільш важливих сфер життєдіяльності та формування надійних гарантій забезпечення інформаційної безпеки; 3) ефективність діяльності суб'єктів інформаційних відносин щодо реалізації інформаційної функції та державної інформаційної політики, які в цілому мають забезпечувати інформаційний прогрес та розвиток.

Сформульовано власний варіант визначення поняття функції держави: опосередковані метою ефективного розвитку держави, зумовлені пріоритетами реалізації першочергових завдань державної політики, основні напрями її діяльності у внутрішній та зовнішній сферах, що виражають її реальну роль, форму, сутність і соціальне призначення в певній сфері життєдіяльності.

У підрозділі 1.3 «Поняття та сутність інформаційної функції держави» при дослідженні середовища формування інформаційної функції держави було встановлено, що її інтерпретацію та інституціоналізацію потрібно здійснювати залежно від сфери діяльності інституалізованих елементів держави -- сфер життєдіяльності суспільства -- як єдиної та неподільної, і провадити, аналізуючи дві, органічно пов'язані між собою сторони: зовнішню та внутрішню.

Головним пріоритетом реалізації інформаційної функції зсередини держави є створення оптимальних умов для реалізації законних інформаційних інтересів, їх самоорганізації та взаємодії всередині інформаційного суспільства, забезпечення оптимального функціонування інституалізованих елементів інформаційного суспільства у найбільш важливих сферах життєдіяльності. Водночас зовнішній бік інформаційної функції більше спрямований на використання владних ресурсів або здійснення впливу на характер діяльності її інститутів в інтересах держави у сфері міжнародних відносин і міжнародної інформаційної безпеки.

Інформаційна функція держави на нинішньому етапі розвитку України посідає ключову позицію серед інших функцій держави, проте водночас є взаємопов'язаною з ними. Адже інші функції держави не можуть здійснюватися без попереднього інформування громадян про їх зміст (наприклад, до проведення референдуму чи виборів як прояву політичної функції держави населення інформують про питання, яке буде винесено на розгляд, або кандидатури осіб, які балотуються на виборні посади тощо). Будь-який вплив держави на свідомість чи поведінку особи, соціальну групу чи суспільство в цілому здійснюється через інформаційні канали -- засоби масової інформації: офіційні друковані видання, телебачення, Інтернет тощо.

Сутність інформаційної функції полягає в організації і забезпеченні системи створення, збирання, одержання, поширення, зберігання, використання, охорони, захисту інформації, а також в активній участі держави в особі її представницьких органів, у розвитку національного та світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами шляхом здійснення відповідної інформаційної політики. Специфіка інформаційної функції полягає у способах її впливу на суспільство. Змістом інформаційної функції держави є діяльність у сфері забезпечення інформаційних прав, свобод та відповідальності суб'єктів права, які є учасниками інформаційних правовідносин. Серед даних суб'єктів, як і основних учасників інформаційних правовідносин, слід визначити: фізичних осіб; юридичних осіб; об'єднання громадян та суб'єктів владних повноважень.

Здійснено аналіз форм реалізації інформаційних функцій держави. Визначено, що структурно-функціональна характеристика інформаційної функції держави охоплює не тільки зміст її функцій, а й форми та методи їх реалізації. Здійснення інформаційної функції сучасної держави відбувається в процесі її діяльності та виражається в правових і організаційних формах, а також методах їх здійснення.

З'ясовано, що до основних об'єктів інформаційної функції держави можна віднести такі: 1) природні права і свободи людини та громадянина; 2) інформаційні права людини, визначені в законодавстві конкретної держави, зокрема України; 3) інформаційну безпеку людини і громадянина, суспільства і його інститутів, держави; 4) стан інформаційної свідомості та інформаційної культури; 5) інформаційні технології; 6) інформаційну діяльність в цілому. Суб'єктами реалізації інформаційної функції Української держави можуть бути: одноособові, колективні; постійні, тимчасові; державні, недержавні; загальні, спеціальні (основні, допоміжні). Визначено основні ознаки та систему чинників, що впливають на формування та реалізацію інформаційної функції держави, а також подано розгорну їх класифікацію.

Виділено іманентні риси інформаційної функції держави: становить собою окрему самостійну основну функцію держави; пронизує усі сфери життєдіяльності суспільства, а також усі види інформаційних відносин; реалізує єдину державну політику в інформаційній сфері; виступає складовою системи функцій сучасної держави; розвиває положення державної політики в інформаційній сфері; обумовлена необхідністю реалізації пріоритетних національних інформаційних інтересів України; детермінована метою державної політики чітко та нормативно визначеною у відповідному законодавстві; виступає складовою державної інформаційної політики, вона не заміняє її, а виступає одним із компонентів.

Класифікація функцій держави дозволила не лише виявити спільні родові ознаки функцій, а й отримати уявлення про їх видову різноманітність і виробити практичні рекомендації щодо удосконалення функцій держави не взагалі, а диференційовано. У роботі висловлене критичне ставлення до поділу функцій на основні та неосновні через відсутність об'єктивного критерію їх розмежування.

З урахуванням вищезазначеного сформульовано власне визначення поняття інформаційної функції держави -- самостійний і пріоритетний напрям державної інформаційної політики, котрий здійснюється за допомогою інформаційних засобів для досягнення інформаційного суверенітету, вільного та безпечного інформаційного розвитку інформаційного суспільства в рамках конкретної держави, в тому числі для захисту інформаційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, і одночасно виступає інформаційною формою досягнення цілей суспільства і держави, в інших найбільш важливих сферах життєдіяльності суспільства.

Визначаючи місце інформаційної функції серед інших основних функцій держави було встановлено, що інформаційна функція держави посідає ключову позицію серед інших функцій держави та взаємопов'язана з ними.

Розділ 2 «Сучасний стан реалізації інформаційної функції Української держави» складається із трьох підрозділів і присвячений обґрунтуванню впливу форми держави на реалізацію інформаційної функції держави, теоретико-правовому аналізу концепції інформаційної взаємодії як прояву інформаційної функції держави; формулюванню принципів інформаційної функції держави.

У підрозділі 2.1 «Вплив форми держави на реалізацію інформаційної функції» аргументована важливість порушення питання саме в даному контексті. Додатково аргументовано відсутність наукових і практичних підстав для дискусій щодо федералізації України через невичерпаність потенціалу Концепції державної регіональної політики, відповідно до якої деякими основними завданнями з реалізації інформаційної функції в контексті формування регіональної політики можна визнати: 1) запровадження більш глибокого вивчення та оцінки внутрішнього інформаційного потенціалу кожного регіону, розроблення комплексних інформаційних, правових, організаційних, економічних та інших механізмів його ефективного використання; 2) здійснення на інноваційній основі структурної перебудови інформаційного розвитку регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу; 3) поетапне зменшення рівня територіальної диференціації інформаційного розвитку регіонів та рівня надання інформаційних послуг громадянам відповідно до розроблених та нормативно затверджених індексів розвитку інформаційного суспільства або реалізації інформаційної функції держави; 4) широкий розвиток на інноваційній основі інформаційного ринку товарів робіт та послуг як головного рушія інформаційного розвитку держави та її регіонів, підвищення зайнятості населення в інформаційній сфері; 5) забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання інформаційного розвитку та реалізації інформаційної функції держави, створення ефективних механізмів забезпечення їх активної участі у формуванні та проведенні державної регіональної інформаційної політики.

Констатовано, що оскільки сутність інформаційної функції держави полягає в забезпеченні людині та громадянину права на доступ до інформації, інформаційної відкритості та ін., оптимальною для реалізації інформаційної функції держави за формою буде демократична унітарна республіка.

У підрозділі 2.2 «Інформаційна взаємодія як прояв інформаційної функції» визначено, що за своєю сутністю інформаційна взаємодія становить собою перетворення окремих дій на органічну сукупність, що утворює нову якість -- систему, найбільш придатну для досягнення мети інформаційної функції держави. Основними умовами такої діяльності є оптимальна координація, узгодження і спеціалізація суб'єктів інформаційної взаємодії, розподіл не лише інформаційних прав, а й інформаційних обов'язків, формування засад кіберморалі на основі історичних традицій кіберкультури України, коли кожен суб'єкт реалізації інформаційної функції виконує дану функцію на постійній та професійній основі, що вимагає особливих навичок у колективній роботі.

Інформаційну взаємодію визначено як певну систему правових засобів та процедур, що полягає у синтезі узгоджених дій різних суб'єктів інформаційних відносин як окремих організаційних систем, яка спрямована на досягнення загальної мети, якою є розвиток орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на формування інноваційної моделі розвитку високотехнологічного суспільства, в якому кожен громадянин має можливість створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися та обмінюватися ними, щоб дати змогу кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал для забезпечення особистого і суспільного розвитку та підвищення якості життя з найменшими витратами сил, засобів і часу.

У підрозділі 2.3 «Принципи інформаційної функції держави» акцентовано увагу на відсутності будь-якого закріплення принципів інформаційної функції держави. Як пропозицію до заповнення даної прогалини було вказано на можливість використання принципів, які закріплені в окремих нормативних актах, а також доктринальних дослідженнях. Було виділено такі принципи інформаційної функції держави: верховенства права, розумного балансу права і сили, гарантованість права на доступ до інформації, рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин, системності, принцип пріоритету міжнародного законодавства, несуперечності, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємної відповідальності, захисту національних інтересів, забезпечення культурної, ідеологічної, інформаційної та політичної багатоманітності, протекціоністської політики щодо виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції, сприяння постійному збагаченню, оновленню та захисту національних інформаційних ресурсів, забезпечення незалежності засобів масової інформації, єдності, системності та координації дій органів державного управління і регулювання в інформаційній сфері, забезпечення належної охорони і захисту інформації, впровадження демократичних стандартів щодо одержання, збирання, зберігання і поширення інформації на міжнародному рівні.

Розділ 3 «Напрями удосконалення інформаційної функції Української держави» складається із трьох підрозділів, в яких розглянуто перспективи розвитку інформаційної функції держави, напрями підвищення правового регулювання інформаційної функції, а також основи правового регулювання діяльності хакерів як чинника реалізації інформаційної функції держави.

У підрозділі 3.1 «Перспективи розвитку інформаційної функції держави» на підставі здійсненого аналізу інформаційної функції держави виділені тенденції реалізації інформаційної функції: 1) формування інформаційної функції держави в якості самостійної, зумовленої інтенсивним інформаційним розвитком суспільства та прийняттям нормативно-правових актів в інформаційній сфері (після проголошення незалежності України); 2) необхідність прийняття спеціального законодавчого акта, який закріплював би дефініцію інформаційної функції держави та визначав основні способи її здійснення; 3) забезпечення інформаційної функції держави повинне бути підтримане дієвими законодавчими механізмами та активними діями органів державної влади; 4) при здійсненні кодифікаційного процесу, а саме прийняття Інформаційного кодексу, в ньому слід закріпити інформаційну функцію держави; 5) вироблення ефективних заходів щодо забезпечення поінформованості міжнародного співтовариства коректними даними про події, що мають місце в Україні.

...