Адміністративно-правова охорона права на справедливий судовий розгляд в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

УДК 342.951: 351.713

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД В УКРАЇНІ

КОНОНЕНКО ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському університеті ринкових відносин, МОН України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Глух Марина Василівна,

Київський університет ринкових відносин, проректор з науково-педагогічної роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Олефір Віктор Іванович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук, доцент Манжула Андрій Анатолійович, Кіровоградський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету, професор кафедри конституційного, адміністративного та господарського права

Захист відбудеться «5» березня 2015 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «3» лютого 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради C.Г. Братель

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із проголошенням незалежності Україна розпочала власний шлях державотворення, спрямований на створення дієвого механізму захисту прав і свобод людини та громадянина, центральний аспект якого пов'язаний із визначальною роллю незалежних та неупереджених судів. Саме ці принципи відображено у Конституції України (ст.ст. 55, 124, 126) та задекларовані ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, яка передбачає право кожного на справедливий судовий розгляд.

Адміністративно-правова політика, як елемент правової політики держави в цілому, є базою для прийняття управлінських рішень у сфері охорони важливіших для суспільства відносин, благ та інтересів. Саме тому, однією із складових реформи правової системи є розробка механізму адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд.

До стратегічних завдань розвитку судової влади України на 2013-2015 роки віднесено: зміцнення незалежності суддів та самостійності судів; чесність у відправленні правосуддя; доступ до правосуддя; інноваційне використання технологій та вдосконалення судових процедур; професіоналізм і процес його безперервного вдосконалення; громадська довіра.

Поступ України на шляху до євровроінтеграції зумовлює важливість відповідності вимогам міжнародних інституцій, оскільки, Парламентська асамблея ради Європи ухвалила резолюцію «Функціонування демократичних інституцій в Україні» № 1862 від 26 січня 2012 року, у якій висловила глибоке занепокоєння через відсутність незалежності судової системи та численні порушення права кожного на справедливий судовий розгляд в Україні.

Отже, в умовах несформованості правової держави надзвичайної актуальності набуває саме адміністративно-правове регулювання охорони права на справедливий судовий розгляд як визначального критерію наявності дієвої судової системи.

До розв'язання проблем адміністративної реформи, загалом, та щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд, зокрема, системно підходили вітчизняні вчені: В.Б. Авер'янов, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, Н.А. Берлач, В.В. Гречишникова, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.М. Колодій, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, І.Є. Марочкін, В.Т. Маляренко, Н.Р. Нижник, О.Б. Прокопенко, О.М. Овчаренко, В.І. Олефір, С.В. Шевчук та інші. Загальні питання адміністративно-правової охорони правосуддя досліджувались у роботах М.В. Шкіля. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти захисту права на справедливий суд опрацьовано в працях С.Є. Дідика, Н.Д. Квасневської, О.Л. Котовича, В.І. Осадчого, В.А. Мисливого, А.А. Музики та інших.

Опубліковані праці склали вихідні науково-теоретичні основи дослідження автором обраної теми, однак ці роботи не містять комплексного наукового аналізу адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні, тому дане дисертаційне дослідження не повторює, а доповнює їх.

Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю з'ясування ролі адміністративно-правового регулювання у забезпеченні права кожного на справедливий суд, виявлення недоліків адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд та обґрунтування рекомендацій щодо їх усунення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених Загальними зборами Національної академії правових наук України 24 вересня 2010 року, у межах Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. №810/98), якою передбачено проведення науково-теоретичних і прикладних досліджень з проблематики адміністративного права.

Напрям дисертаційного пошуку органічно пов'язаний із завданнями розвитку України визначеними у плані розвитку країни до 2020 року «Стратегія - 2020», презентованої Главою держави 25 вересня 2014 р.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних засад охорони права на справедливий судовий розгляд в адміністративному праві та обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правової охорони права на справедливий суд.

Для досягнення цієї мети визначені такі задачі:

- обґрунтувати соціальну зумовленість адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд та визначити поняття права на справедливий судовий розгляд як об'єкта адміністративно-правової охорони;

- вивчити історичні аспекти вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд;

- проаналізувати рішення ЄСПЛ щодо порушення права на справедливий суд в якості джерел адміністративного права;

- визначити загальні засади адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд;

- окреслити підстави адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд та оцінити стан провадження у таких справах;

- узагальнити чинники детермінації порушення права на справедливий судовий розгляд та визначити суб'єктів запобігання правопорушенням;

- з'ясувати роль організацій громадянського суспільства в удосконаленні адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд;

- сформулювати рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у зв'язку з адміністративно-правовою охороною права на справедливий судовий розгляд.

Предмет дослідження - адміністративно-правова охорона права на справедливий судовий розгляд в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об'єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, системний, статистичний та соціологічний. Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати аналіз елементів складів адміністративного правопорушення. Так, історико-правовий метод застосовувався в аналітичному огляді еволюції вітчизняного та зарубіжного законодавства та розвитку наукової думки з приводу окремих категорій адміністративного права (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1); формально-логічний - при аналізі поняття права на справедливий судовий розгляд як об'єкта адміністративно-правової охорони, аналізі ознак адміністративних проступків та при обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення норм КУпАП (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, розділ 3); порівняльний - у процесі аналітичного огляду основних засад адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд правосуддя в Україні та деяких зарубіжних країнах (підрозділ 1.2, 1.3); системний метод надав змогу визначити чинники детермінації порушення права на справедливий судовий розгляд, заходи та суб'єкти їх усунення (3.1, 3.2); статистичний і соціологічний - при опрацюванні даних соціологічних досліджень, судової статистики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування.

Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права і процесу, кримінології, соціології, психології, теорії управління, статистики.

Правовою базою дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади охорони права на справедливий судовий розгляд.

Емпіричною основою дослідження стали результати анкетування 145 суддів місцевих судів в Київській, Херсонській, Тернопільській областях, результати опитування 420 відвідувачів судів м. Києва та Київської області, практика ЄСПЛ, відомості правозахисних організацій, матеріали судової статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним дослідженням адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні, в якому сформульовано важливі для правозастосовної практики положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем. Найбільш значущими з них є такі:

вперше:

- до підстав адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд віднесено комплекс адміністративно-правових норм, які визначають систему адміністративних правопорушень у сфері здійснення правосуддя (ч. 1, 2 ст. 185-3, ст. 185-5, ч. 1, 2 ст. 185-6, ст. 185-11 КУпАП), правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, систему адміністративних стягнень, які можуть бути накладені за їх вчинення;

- виявлено відсутність нормативної підстави адміністративної відповідальності за порушення розумних строків судового розгляду та сформульовано пропозиції щодо її запровадження;

- оцінено роль організацій громадянського суспільства в удосконаленні адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд, яка полягає в забезпеченні громадського контролю державної політики у сфері захисту прав людини;

удосконалено:

- тлумачення поняття права на справедливий судовий розгляд з позицій об'єкта адміністративно-правової охорони як гарантовану державою суб'єктивну можливість кожного звернутися до суду для справедливого, відкритого, упродовж розумного строку розгляду правового конфлікту незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону, а також вимагати примусового виконання рішення суду;

- підходи щодо визнання рішень ЄСПЛ про порушення права на справедливий судовий розгляд як джерел адміністративного права, у зв'язку з чим запропоновано зміни ч. 1 ст. 2 КУпАП;

- теоретичні положення про загальні засади адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд, серед яких виділено: повнота прав і свобод громадян у адміністративно-правовій сфері, служіння органів державної влади людині, обмеженість втручання органів державної влади в громадське й особисте життя людини, взаємна відповідальність держави й особи;

дістало подальшого розвитку:

- генезис законодавства про адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд, витоки якого пов'язують із запровадженням у 1989 р. адміністративної відповідальності за неповагу до суду;

- характеристика адміністративно-деліктного законодавства країн континентальної Європи норми про охорону права на справедливий судовий розгляд в якому згруповані у структурні частини як правопорушення проти органів державної влади (Австрія, Албанія, Данія, Росія, Франція, Швейцарія) або проти правосуддя (Республіка Білорусь);

- розуміння визначального впливу суб'єктивних чинників детермінації порушення права на справедливий судовий розгляд (панування в суспільстві правового нігілізму, корумпованість працівників правоохоронних органів та суду; низький рівень правосвідомості) та суб'єктів запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд;

- пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд шляхом редакційних змін до ч. 3 ст. 126 Конституції України, ч. 3 ст. 32, ст. 83, ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 185-3, 185-11, 249, 297-2, 297-5 КУпАП.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані у:

- науково-дослідницькій сфері - як основа для подальшої розробки концепції запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд як самостійного напряму адміністративно-правової науки та для подальшого вивчення теоретичних проблем адміністративно-правової охорони прав людини. Матеріали дослідження використані у ході виконання науково-дослідної теми Київського університету ринкових відносин (акт впровадження № 32/04-14 від 30 квітня 2014 р.);

- навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуються при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та окремих спецкурсів (акт впровадження Київського університету ринкових відносин №589/12 від 28 грудня 2013 р.);

- правотворчості - пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки законодавчих актів, що в подальшому сприятиме удосконаленню правового регулювання адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток сучасного права в умовах глобальної нестабільності» (м. Одеса, 5-6 квітня 2013 р.); «Права людини та проблеми організації і функціонування публічної адміністрації в умовах становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Запоріжжя, 26-27 квітня 2013 р.); «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства» (м. Київ, 18-19 травня 2013 р.); «Юридическая наука в ХХІ веке: перспективные и приоритетные направления исследований» (г. Симферополь,
13-14 сентября 2013 г.).

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, одна - у науковому періодичному виданні Республіки Молдова, та тезах доповідей на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (224 найменування) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них основного тексту - 172 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об'єкт, предмет, мета, задачі та методи дослідження; його основні нормативно-правові джерела; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ 1 «Соціальна зумовленість адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Право на справедливий судовий розгляд як об'єкт адміністративно-правової охорони» досліджується правова регламентація поняття права кожного на справедливий судовий розгляд у системі національного законодавства та у міжнародних правових актах.

Автор вважає, що для функціонування механізму забезпечення прав і свобод людини на справедливий судовий розгляд необхідні передумови: матеріальні (економічні, політичні, культурні, релігійні), за яких відкриваються реальні можливості для розвитку відносин у сфері реалізації і захисту прав і свобод людини і громадянина; ідеологічні (правосвідомість, правові ідеї, концепції), що передбачають презумпцію знання громадянами своїх основоположних прав і свобод, формують активні правові настанови на їх реалізацію і захист.

Будучи об'єктом адміністративно-правової охорони, право на справедливий судовий розгляд розглянуто є гарантованою державою можливістю кожного звернутися до суду для справедливого, відкритого, упродовж розумного строку розгляду будь-якого правового конфлікту незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону; а також вимагати примусового виконання рішення суду.

Підсумовано, що адміністративно-правова охорона права на справедливий судовий розгляд - це стан правомірної його реалізації під контролем державних органів з метою запобігання правопорушенням проти правосуддя.

У підрозділі 1.2. «Генезис вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд» аналізуються історичні аспекти та європейський досвід законодавчого регулювання адміністративної відповідальність за порушення права на справедливий суд.

З'ясовано, що у давніх правових джерелах охорона права на справедливий судовий розгляд опосередковано здійснювалась шляхом декларування підстав кримінальної відповідальності за ті чи інші посягання на правосуддя.

Витоки законодавства про адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд пов'язані із прийняттям Закону СРСР від 2 листопада 1989 р. «Про відповідальність за неповагу до суду» та Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР» від 4 травня 1990 р., відповідно до яких вперше було запроваджено адміністративну відповідальність за різного роду порушення судових процедур.

Підсумовано, що у адміністративно-деліктному законодавстві країн континентальної Європи норми про охорону права на справедливий судовий розгляд згруповані у структурні частини як правопорушення проти органів державної влади або проти правосуддя. З позицій можливого запозичення привертають увагу норми законодавства Іспанії про відповідальність посадових осіб за такі проступки як обструкція правосуддю та порушення професійного обов'язку.

У підрозділі 1.3. «Рішення ЄСПЛ щодо порушення права на справедливий суд як джерела адміністративного права України» досліджуються питання визнання рішень ЄСПЛ джерелами національного адміністративного права.

Стверджується, що ЄСПЛ як орган, що здійснює офіційне тлумачення Конвенції створює обов'язкові для адміністративного права правові позиції, які в свою чергу впливають і враховуються при встановленні відповідності законодавства України про адміністративну відповідальність основоположним принципам міжнародного права, зокрема принципу верховенства права.

З'ясовано, що дотримання права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ передбачає поступове розширення кола правопорушень публічного характеру, які визнаються кримінальними по суті, а у національному законодавстві визначаються як адміністративні правопорушення.

Розділ 2 «Адміністративна відповідальність за порушення права на справедливий судовий розгляд в Україні» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Загальні засади адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд» досліджено поняття та принципи адміністративної відповідальності за посягання на справедливий судовий розгляд.

Розуміння адміністративної відповідальності як специфічного становища правопорушника, який поряд з адміністративно-примусовими заходами впливу реалізує процесуальні права дозволяє автору підкреслити важливість дотримання права особи на справедливий судовий розгляд під час провадження у справах про адміністративні правопорушення та доцільність аналізу загальних засад адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд.

Запропоновано під загальними засадами адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд розуміти основоположні ідеї які визначають механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері взаємодії держави, суспільства, особи щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Завершується підрозділ переліком загальних засад адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд до яких віднесено: повноту прав і свобод громадян у адміністративно-правовій сфері; служіння органів державної влади людині; обмеженість втручання органів державної влади в громадське й особисте життя людини; взаємну відповідальність держави й особи.

У підрозділі 2.2. «Адміністративні проступки про порушення права на справедливий судовий розгляд та стягнення за їх вчинення» проаналізовано нормативні підстави адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на вимоги сучасного етапу реформуванням адміністративного права, який зумовлений процесом новелізації кримінального процесуального права автор вважає, що запровадження інститут кримінального проступку недоцільно здійснювати шляхом механічного об'єднання злочинів невеликої тяжкості та окремих адміністративних правопорушень, оскільки це неминуче призведе до розширення меж криміналізації, розбалансує правову систему.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд пропонується вважати комплекс адміністративно-правових норм, які визначають систему адміністративних правопорушень у сфері здійснення правосуддя (ч. 1, 2 ст. 185-3, ст. 185-5, ч. 1, 2 ст. 185-6, ст. 185-11 КУпАП), правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, систему адміністративних стягнень, які можуть бути накладені за їх вчинення. Однією із правових гарантій адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд є адміністративне стягнення у виді штрафу, найбільший розмір якого встановлено у санкції ст. 185-3 КУпАП - від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Завершується підрозділ пропозиціями про посилення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд шляхом доповнення КУпАП окремою нормою: «Стаття 184-3. Порушення розумних строків», а також змін до ст.ст. 185-3, 185-11.

У підрозділі 2.3. «Провадження у справах про порушення права на справедливий судовий розгляд» досліджено порядок провадження у адміністративних справах про порушення права на справедливий судовий розгляд.

Провадження у справах про порушення права на справедливий судовий розгляд - це врегульована нормами адміністративного права діяльність суду, спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили протиправні діяння, що посягають на правосуддя.

Автором виявлено суперечливість існуючого порядку спрощеного розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185-3, 185-5, ч. 1 ст. 185-6 КУпАП, яка дозволяє думати, що на суддю покладаються різні за змістом процесуальні функції: адміністративного розслідування і вирішення справи та ставить під сумнів дотримання права на справедливий суд у провадженні такого виду.

Підсумовано, що додаткові механізми реалізації права на об'єктивний і неупереджений розгляд справи незалежним судом створює право на доступ сторін до вищого судового органу держави шляхом ліквідації процедури допуску справи вищим спеціалізованим судом до її провадження у Верховному Суді України із наданням права подавати заяви про перегляд судових рішень безпосередньо до Верховного Суду України. У зв'язку з чим пропонуються зміни до ст.ст. 297-2, 297-5 КУпАП.

Розділ 3 «Удосконалення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд» наголошено, що належну адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд необхідно пов'язувати із найгуманнішим засобом підтримки правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних законом цінностей - запобіганням правопорушенням.

Констатовано, що порушення права на справедливий судовий розгляд як явище не може існувати поза межами влади, тому основою зловживань у сфері правосуддя є наявність у суб'єкта владних повноважень, а визначальний вплив на стан дотримання права на справедливий судовий розгляд мають: панування в суспільстві правового нігілізму, корумпованість працівників правоохоронних органів та суду; низький рівень правосвідомості суб'єктів правореалізації.

Серед суб'єктів адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд виділено: державні органи, на які покладається обов'язок сприяти спеціально уповноваженим суб'єктам щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд у межах виконання покладених на них основних функцій, пов'язаних із здійсненням контрольних повноважень (Вища Рада юстиції України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України, Державна виконавча служба України); органи та особи, наділені адміністративними повноваженнями з виявлення, припинення, розслідування правопорушень (спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон», судові розпорядники, секретарі судового засідання та суд).

З метою модернізації суб'єктів адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд запропоновано: запровадити систему державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правосуддя із залученням громадського та відомчого контролю; підвищити якість системи добору кандидатів на посаду судді, в тому числі шляхом спеціалізації юридичної освіти, та визначити систему показників, за якими має оцінюватися діяльність суддів; підвищити якість підготовки кадрів прокуратури для формування Державного бюро розслідувань як органу, якому підслідні кримінальні правопорушення суддів.

Завершується підрозділ пропозиціями щодо вирішення проблемних питань правового регулювання реалізації права на справедливий судовий розгляд шляхом змін та доповнень чинного законодавства.

У підрозділі 3.2. «Роль організацій громадянського суспільства в удосконаленні адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд» констатовано, що стан виконання державою правозахисної і правоохоронної функцій актуалізує роль організацій громадянського суспільства в удосконаленні адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на суттєві недоліки існуючої системи збору показників офіційної статистики щодо фактів порушень права на справедливий судовий розгляд громадський контроль державної політики у сфері захисту прав людини, загалом, та щодо права на справедливий судовий розгляд, зокрема, забезпечують правозахисні громадські організації.

Підсумовано, що посилення впливу організацій громадянського суспільства на стан дотримання права на справедливий судовий розгляд серед іншого передбачає: забезпечення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів через публікування або надання правозахисним громадським організаціям оперативної інформації щодо порушень прав людини; проведення спільних комплексних заходів правової освіти громадян з питань захисту прав людини; використання механізмів взаємодії органів державної влади з громадськістю через систему консультацій з громадськістю, громадських рад, громадських слухань; обов'язкове громадське обговорення проектів законів, які стосуються питань забезпечення та захисту прав людини.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо комплексного адміністративно-правового дослідження охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні, у результаті чого отримані такі висновки:

1. Адміністративно-правова охорона права на справедливий судовий розгляд - це стан правомірної його реалізації під контролем державних органів з метою запобігання правопорушенням, який передбачає наявність правових відносин, що характеризуються достатністю механізму правового регулювання забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Право на справедливий судовий розгляд як об'єкт адміністративно-правової охорони - це гарантована державою суб'єктивна можливість кожного звернутися до суду для справедливого, відкритого, упродовж розумного строку розгляду будь-якого правового конфлікту незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону, а також вимагати примусового виконання рішення суду.

З метою гарантування належного рівня державного забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд нормами КУпАП передбачена відповідальність за: прояв неповаги до суду (ст. 185-3), перешкоджання явці до суду народного засідателя (ст. 185-5), невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді (ст. 185-6), розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 185-11), а також встановлено порядок перегляду постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (глава 24 КУпАП).

2. У давніх правових джерелах охорона права на справедливий судовий розгляд опосередковано здійснювалась шляхом декларування підстав кримінальної відповідальності за різного роду посягання на правосуддя. Витоки законодавства про адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд доцільно пов'язувати із прийняттям Закону СРСР від 2 листопада 1989 р. «Про відповідальність за неповагу до суду» та Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР» від 4 травня 1990 р., відповідно до яких вперше було запроваджено адміністративну відповідальність за різного роду порушення судових процедур.

3. У адміністративно-деліктному законодавстві країн континентальної Європи норми про охорону права на справедливий судовий розгляд згруповані у структурні частини як правопорушення проти органів державної влади (Австрія, Албанія, Данія, Росія, Франція, Швейцарія) або проти правосуддя (Республіка Білорусь). З позицій можливого використання зарубіжного досвіду адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні привертають увагу норми законодавства Іспанії про відповідальність посадових осіб за такі проступки як обструкція правосуддю та порушення професійного обов'язку.

4. У практиці ЄСПЛ має місце поступове розширення кола правопорушень публічного характеру, які визнаються кримінальними по суті, а у національному законодавстві визначаються як адміністративні правопорушення, а саме ті, санкція за вчинення яких у КУпАП передбачає адміністративний арешт. адміністративний правовий судовий закон

ЄСПЛ як орган, що здійснює офіційне тлумачення Конвенції створює обов'язкові для адміністративного права правові позиції, які в свою чергу впливають і враховуються при встановленні відповідності законодавства України про адміністративну відповідальність основоположним принципам міжнародного права, зокрема принципу верховенства права.

Визнання рішень ЄСПЛ щодо порушення права на справедливий судовий розгляд як джерел адміністративного права зумовлює необхідність наступних змін ч. 1 ст. 2 КУпАП: «Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, які ґрунтуються на Конституції України, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права».

5. Під загальними засадами адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд слід розуміти основоположні ідеї, які визначають механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері взаємодії держави, суспільства, особи щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Загальними засадами адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд є: повнота прав і свобод громадян у адміністративно-правовій сфері; служіння органів державної влади людині; обмеженість втручання органів державної влади в громадське й особисте життя людини; взаємна відповідальність держави й особи.

6. З метою забезпечення належного правового регулювання підстав адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд в Україні доцільно на законодавчому рівні закріпити основні принципи адміністративної відповідальності в окремій нормі. Зокрема, доповнити КУпАП ст. 3 наступного змісту: «Стаття 3. Принципи законодавства про адміністративну відповідальність.

Законодавство про адміністративну відповідальність ґрунтується на принципах: верховенства права, законності, гуманізму, справедливості та невідворотності відповідальності за наявності вини».

7. Підставою адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд слід вважати комплекс адміністративно-правових норм, які визначають систему адміністративних правопорушень у сфері здійснення правосуддя (ч. 1, 2 ст. 185-3, ст. 185-5, ч. 1, 2 ст. 185-6, ст. 185-11 КУпАП), правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, систему адміністративних стягнень, які можуть бути накладені за їх вчинення. Однією із правових гарантій адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд є адміністративне стягнення у виді штрафу.

8. З метою посилення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд норму про відповідальність за прояв неповаги до суду слід викласти в такій редакції: «стаття 185-3. Прояв неповаги до суду

Злісне ухилення від явки в судове засідання, яке виразилося в повторній неявці в судове засідання при розгляді однієї і тієї ж самої справи, без поважних причин (за умови належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи) свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, спеціаліста, перекладача, іншої особи, особиста участь яких в розгляді справи визнана судом обов'язковою, або непідкорення зазначених чи інших осіб розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-якою особою інших дій в приміщенні суду, що свідчать про явну зневагу до суду, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ненадання суду у строк, визначений у його запиті, інформації чи документів, необхідних для розгляду судом справи - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку під час судового засідання, що призвело до зриву засідання - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб».

9. З огляду на відсутність нормативної підстави відповідальності за порушення розумних строків судового розгляду існує потреба запровадити адміністративну відповідальність за умисне порушення строків, об'єктивно необхідних для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному провадженнях та провадженні у правах про адміністративні правопорушення.

Зокрема, доповнити КУпАП окремою нормою: «Стаття 184-3. Порушення розумних строків

Умисне порушення строків, об'єктивно необхідних для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному провадженнях та провадженні у справах про адміністративні правопорушення, вчинені посадовою органів досудового розслідування, прокуратури, суду, -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Для конкретизації суб'єкта правопорушення, передбаченого ст. 185-11 КУпАП пропонується така редакція: «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, вчинене посадовою особою якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її посадовим становищем, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

10. Нормами чинного закону про адміністративну відповідальність за порушення права на справедливий судовий розгляд передбачено лише один вид стягнень - штраф. Санкції цих норм є відносно визначеними, тобто містять вказівку на розмір стягнення у виді штрафу. Найбільший розмір штрафу встановлено у санкції ст. 185-3 КУпАП - від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

11. Існуючий порядок спрощеного розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185-3, 185-5, ч. 1 ст. 185-6 КУпАП, дозволяє вважати, що на суддю покладаються різні за змістом процесуальні функції: адміністративного розслідування і вирішення справи, що ставить під сумнів дотримання права на справедливий суд у провадженні такого виду.

Додаткові механізми реалізації права на об'єктивний і неупереджений розгляд справи незалежним судом створює право на доступ сторін до вищого судового органу держави шляхом ліквідації процедури допуску справи вищим спеціалізованим судом до її провадження у Верховному Суді України із наданням права подавати заяви про перегляд судових рішень безпосередньо до Верховного Суду України. У зв'язку з чим пропонуються зміни та доповнення до ст.ст. 297-2, 297-5 КУпАП

12. З метою законодавчого забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо фіксації судового засідання технічними засобами вважаємо за доцільне доповнити ст. 249 КУпАП частинами третьою та четвертою такого змісту: «Особи, присутні в залі судового засідання, мають право вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіо записуючі пристрої.

Особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право проводити у залі судового засідання фотозйомку, відеозапис, транслювати засідання по радіо і телебаченню, проводити звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури без згоди на це суду чи осіб, які беруть участь у справі».

13. За даними проведеного автором дослідження визначальний вплив на стан дотримання права на справедливий судовий розгляд мають суб'єктивні чинники детермінації, зокрема такі: панування в суспільстві правового нігілізму (73,7 %), корумпованість працівників правоохоронних органів та суду (98,8 %); низький рівень правосвідомості суб'єктів реалізації права на справедливий судовий розгляд (95,5 %).

Належну адміністративно-правову охорону права на справедливий судовий розгляд необхідно пов'язувати із найгуманнішим засобом підтримки правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних законом цінностей - запобіганням правопорушенням.

Запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд пов'язано, насамперед, з модернізацією суб'єктів адміністративно-правової охорони - органів влади, діяльність яких спрямована на забезпечення гарантованої державою суб'єктивної можливості кожного звернутися до суду для справедливого, відкритого, упродовж розумного строку розгляду будь-якого правового конфлікту незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Реалізація завдань запобігання правопорушенням передбачає виділення таких суб'єктів адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд: державні органи, на які покладається обов'язок сприяти спеціально уповноваженим суб'єктам щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд у межах виконання покладених на них основних функцій, пов'язаних із здійсненням контрольних повноважень (Вища Рада юстиції України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України, Державна виконавча служба України); органи та особи, наділені адміністративними повноваженнями з виявлення, припинення, розслідування правопорушень (спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон», судові розпорядники, секретарі судового засідання та суд).

14. Стан виконання державою правозахисної і правоохоронної функцій та низький рівень позитивної оцінки громадянами діяльності суб'єктів правоохоронної системи актуалізує роль організацій громадянського суспільства в запобіганні порушення права на справедливий судовий розгляд.

Організації громадянського суспільства забезпечують громадський контроль державної політики у сфері захисту прав людини, загалом, та щодо права на справедливий судовий розгляд, зокрема, в такий спосіб сприяючи коригуванню правозахисної складової державної політики (моніторингова діяльність поєднується із забезпеченням правового захисту, наданням правової допомоги).

Посилення впливу організацій громадянського суспільства на стан дотримання права на справедливий судовий розгляд серед іншого передбачає: забезпечення громадського контролю за діяльністю системи правоохоронних органів через публікування або надання правозахисним громадським організаціям оперативної інформації щодо порушень прав людини, з метою їхнього усунення; проведення комплексних заходів правової освіти громадян, зокрема з метою популяризації серед населення участі громадян у діяльності інституцій громадянського суспільства та розширення практики спільних навчальних та просвітницьких заходів (конференцій, тренінгів, фокус-груп), за участі органів державної влади та громадських організацій, з питань прав людини та їх захисту; використання механізмів взаємодії органів державної влади з громадськістю через систему консультацій з громадськістю, громадських рад, громадських слухань; обов'язкове громадське обговорення проектів законів, які безпосередньо стосуються питань забезпечення та захисту прав людини, в процесі їхнього ухвалення.

15. Удосконалення адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд передбачає низку змін та доповнень чинного законодавства, зокрема:

- ч. 3 ст. 126 Конституції України викласти в такій редакції: «... суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку або до винесення обвинувальної постанови у справі про адміністративне правопорушення»;

- ч. 3 ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доцільно викласти в такій редакції: «Порушенням присяги судді, що обіймає адміністративну посаду в суді, є також порушення принципу незалежності суддів шляхом його втручання у розподіл чи у розгляд судових справ»;

- доповнити перелік підстав відповідальності суддів, що міститься у ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів», такою підставою: «помилки при застосуванні законодавства при розгляді справ через низький рівень професійної кваліфікації»;

- ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викласти у наступній редакції: «1. До суддів може застосовуватись дисциплінарні стягнення у виді попередження або догани. Стягнення у виді догани застосовується до судді після того як було застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження»;

- розділ VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнити окремою главою. 3 «Служба дисциплінарних інспекторів».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кононенко Ю. В. Соціальна зумовленість адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Серія ПРАВО. - Вип. 20, Ч. ІІ. - Т. 2. - 2012. - С. 123-126.

Кононенко Ю. В. Адміністративно-правові заходи запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Порівняльно-аналітичне право. - 2013. -№ 2. - С. 251-254.

Кононенко Ю. В. Засади адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2013. - № 3. - С. 82-87.

Кононенко Ю. В. Адміністративно-деліктне провадження у справах про порушення права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2013. - № 5. - С. 101-106.

Кононенко Ю. В. Понятие права на справедливое судебное разбирательство в практике Европейского суда по правам человека / Ю. В. Кононенко // Молдавский журнал международного права и международных отношений. - 2013. - № 4. - С. 108-116.

Кононенко Ю. В. Адміністративна відповідальність за порушення права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Розвиток сучасного права в умовах глобальної нестабільності : матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (Одеса, 5-6 квіт. 2013 р.), у 2-х ч. - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2013. - Ч. 2. - С. 42-44.

Кононенко Ю. В. Генезис адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Права людини та проблеми організації і функціонування публічної адміністрації в умовах становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 25-27 квіт. 2013 р.), у 2-х ч. - Запоріжжя : Запорізька міська ГО «Істина», 2013. - Ч. ІІ. - С. 51-54.

Кононенко Ю. В. Рішення Європейського суду з прав людини як джерела адміністративного права України / Ю. В. Кононенко // Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства : матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (Київ, 18-19 трав. 2013 р.), у 2-х ч. - К. : Центр правових наукових досліджень, 2013. - Ч. І. - С. 136-138.

Кононенко Ю. В. Функції суб'єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд в Україні / Ю. В. Кононенко // Юридическая наука в ХХІ веке: перспективные и приоритетные направления исследований : материалы Междун. научн.-практ. конф. (Симферополь, 13-14 сент. 2013 г.). - Симферополь : Научное объединение «Юридическая мысль», 2013. - С. 80-84.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2015.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню і новому вирішенню наукового завдання щодо охорони права на справедливий судовий розгляд нормами адміністративного права, виявлення недоліків у її правовому регулюванні та розробці пропозицій щодо їх усунення.

Поняття права на справедливий судовий розгляд з позицій об'єкта адміністративно-правової охорони визначено як гарантовану державою суб'єктивну можливість кожного звернутися до суду для справедливого, відкритого, упродовж розумного строку розгляду правового конфлікту незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону, а також вимагати примусового виконання рішення суду.

До підстав адміністративної відповідальності за порушення права на справедливий судовий розгляд віднесено комплекс адміністративно-правових норм, які визначають систему адміністративних правопорушень у сфері здійснення правосуддя, правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, систему адміністративних стягнень, які можуть бути накладені за їх вчинення. Виявлено відсутність нормативної підстави адміністративної відповідальності за порушення розумних строків судового розгляду та сформульовано пропозиції щодо її запровадження.

Виділено суб'єктивні чинників детермінації порушення права на справедливий судовий розгляд: панування в суспільстві правового нігілізму, корумпованість працівників правоохоронних органів та суду; низький рівень правосвідомості та суб'єктів запобігання порушенню права на справедливий судовий розгляд.

Оцінено роль організацій громадянського суспільства в удосконаленні адміністративно-правової охорони права на справедливий судовий розгляд, яка полягає в забезпеченні громадського контролю державної політики у сфері захисту прав людини.

Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції про внесення змін до законодавства України за темою дисертації.

Ключові слова: право на справедливий судовий розгляд, адміністративно-правова охорона, адміністративна відповідальність, заходи запобігання, юридична відповідальність, правовий вплив.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел, Киев, 2015.

Диссертация посвящена теоретическому обобщению и новому решению научной задачи состояния охраны права на справедливое судебное разбирательство нормами административного права Украины, выявления недостатков ее правового регулирования и разработке предложений по совершенствованию законодательства.

Административно-правовая охрана права на справедливое судебное разбирательство определено как состояние правомерной его реализации под контролем государственных органов с целью предотвращения правонарушений, которое предусматривает наличие правовых отношений, характеризующихся достаточностью механизма правового регулирования обеспечения реализации права на справедливое судебное разбирательство.

...