Правові засади діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Тернущак Михайло Михайлович

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент СЕРГЄЄВ Анатолій Вікторович, Сумський національний аграрний університет, доцент кафедри правового забезпечення агропромислового комплексу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ПРОЦЕНКО Тарас Олександрович, Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, начальник;

кандидат юридичних наук, доцент ЛИТВИН Олексій Валерійович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри організації оперативно-розшукової діяльності.

Захист відбудеться „27” лютого 2015 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий „23” січня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. О. Мацелик

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

центр обслуговування платник податок

Актуальність теми. Реформування податкової та митної служб у єдину структуру стало важливою інституційною реформою, яка відповідає загальносвітовим і, насамперед, європейським трендам. Унаслідок цього в складі центральних органів виконавчої влади створено відомство, на яке покладено відповідальність за поповнення державного бюджету, якісного сервісу в адмініструванні обов'язкових платежів. Наявність єдиного центру управління, який повинен зробити процес прийняття рішень швидким та ефективним, дозволить державі вчасно реагувати на стрімкі зміни економічної кон'юнктури, актуальні тенденції, нагальні потреби платників. Державну фіскальну службу України (далі - ДФСУ) визначено головним органом у системі органів центральної влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного соціального внеску.

За роки незалежності податкову службу в Україні реформували та реорганізовували кілька разів: з Головної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів та зборів України (далі - Міндоходів) до ДФСУ. Але зазначені зміни не змогли позитивно вплинути на діяльність податкових інспекцій, функції яких залишилися майже такими як і до цього часу. Підприємці постійно нарікали на бюрократизм податкових процедур у зазначених структурах, що викликало негативне ставлення до них. Важливим кроком при впровадженні змін у цій сфері стало прийняття 6 вересня 2012 р. Закону України „Про адміністративні послуги”, у якому вказувалося про створення таких структурних одиниць як центри надання адміністративних послуг.

Сьогодні перед ДФСУ, як і перед іншими органами публічної адміністрації, на порядку денному стоїть актуальне питання щодо вивчення, розробки та впровадження новітніх концепцій реалізації положень інституту адміністративних послуг, а саме: правових засад діяльність центрів обслуговування платників (далі - ЦОП). Дослідженням і розробкою засад надання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування адміністративних послуг в Україні займалися такі вітчизняні науковці, як В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, К. К. Афанасьєв, О. М. Бандурка, А. І. Берлач, І. О. Бондаренко, І. Б. Коліушко, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, В. П. Тимощук та інші. Питання правового регулювання діяльності податкових органів України були висвітлені у працях В. Т. Білоуса, О. О. Бандурки, Л. К. Воронової, Н. В. Воротіної, М. К. Золотарьової, Л. М. Касьяненко, М. П. Кучерявенка, О. В. Кузьменко, О. В. Литвина, І. А. Мордвіна, В. М. Поповича, Т. О. Проценка, В. І. Полюховича, Л. А. Савченко та ін.

Однак незважаючи на велику кількість розробок науковців з цього питання, поза увагою вчених залишається проблематика дослідження правових засад діяльність ЦОП. Теоретичні аспекти та правові засади цієї діяльності донині не вивчалися комплексно, сучасні ж дослідження застосування в органах фіскальної служби не знайшли свого відображення у розробках науковців. Визначення теоретико-правових підходів щодо забезпечення діяльності ЦОП та шляхи її удосконалення у сфері надання адміністративних послуг мають як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 90-р, Плану заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1076-р; Програми економічної реформи на 2010 - 2014 рік „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, затвердженої Указом Президента України від 27 квітня 2011 р. № 504/2011; при розробці науково-дослідної теми „Практичні аспекти оцінки схильності працівників органів доходів і зборів України до корупційних діянь у розрізі галузей національної економіки, притаманних відповідним регіонам”, що виконується на замовлення Міністерства доходів і зборів України від 7 жовтня 2013 року відповідно до тематики наукових досліджень Міндоходів України Науково-дослідним центром з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (державний реєстраційний номер 0114U002297).

Тема затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23 лютого 2012 року (протокол № 2) та уточнена 25 вересня 2014 року (протокол № 10) і розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його застосування розглянути правові засади забезпечення діяльності ЦОП та теоретично обґрунтувати і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення роботи цих центрів, як засобу протидії корупції в органах ДФСУ. Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

- визначити передумови, що спонукали виникнення та функціонування ЦОП;

- розкрити сутність, зміст та особливості адміністративно-правового статусу ЦОП;

- проаналізувати поняття, ознаки та класифікацію адміністративних послуг, що надаються платникам податків і зборів;

- визначити основні функції та принципи функціонування ЦОП;

- розглянути організаційні форми адміністративно-правового забезпечення діяльності ЦОП;

- узагальнити позитивний зарубіжний досвід діяльності фіскальних органів щодо налагодження партнерських відносин з платниками податків і зборів та запропонувати шляхи його імплементації в національне законодавство;

- розробити пропозиції щодо удосконалення роботи ЦОП як засобу протидії корупції в органах ДФСУ.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності ЦОП щодо надання адміністративних податкових послуг у органах ДФСУ.

Предметом дослідження є правові засади діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань у роботі використано сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі адміністративного, фінансового та податкового права.

Історичний метод застосовувався при розгляді передумов виникнення ЦОП та науково-методичних і правових засад адміністративних послуг (підрозділи 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1 - 3), визначено поняття, ознаки та класифікацію адміністративних послуг (підрозділ 1.2), функції та принципи діяльності ЦОП (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження адміністративно-правового статусу ЦОП та визначення організаційних форм адміністративно-правового забезпечення їх діяльності (підрозділи 2.2, 2.3), аналіз позитивного зарубіжного досвіду діяльності фіскальних органів щодо налагодження партнерських відносин з платниками податків і зборів (підрозділ 3.1). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи застосовано для розроблення шляхів удосконалення надання адміністративних послуг ЦОП (підрозділи 3.1, 3.2)

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права та інших галузевих правових наук. Нормативною основою дисертації стали Конституція України, закони України, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, які регулюють діяльність ЦОП органів ДФСУ.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів ДФС України, довідкові видання, статистичні й аналітичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, присвяченим теоретичному обґрунтуванню та законодавчому закріпленню правових засад діяльності ЦОП в органах ДФСУ. На основі проведеного дослідження автором сформульовано ряд висновків, рекомендацій і пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

уперше:

– здійснено періодизацію становлення та розвитку ЦОП;

– запропоновано визначення понять: „центр обслуговування платників податків і зборів”, „організаційне забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів”, „організаційні форми адміністративно-правового забезпечення діяльності ЦОП”;

– обґрунтовано потребу адміністративно-правової регламентації відповідальності працівників ЦОП;

удосконалено:

- класифікацію адміністративних послуг, що надаються платникам податків та зборів за такими критеріями: за суб'єктом надання; за суб'єктом звернення; за способами надання; за прийняттям кінцевого рішення по зверненню;

- перелік принципів дільності ЦОП, а саме: Примірне положення про ЦОП доповнити принципами законності та верховенства права при наданні адміністративних послуг у ЦОП та принципом, що регулюватиме процес надання адміністративних послуг у ЦОП, дотримуючись принципів „єдиного вікна” та „організаційної єдності”;

- класифікацію функцій з надання адміністративних послуг, яка реалізовується за допомогою таких підфункцій: дозвільної, реєстраційної, звітної та консультаційної (інформаційної);

- підхід щодо визначення організаційних форм адміністративно-правового забезпечення діяльності ЦОП;

набуло подальшого розвитку:

- пропозиції щодо впровадження в Україні позитивного зарубіжного досвіду удосконалення діяльності фіскальних служб у рамках налагодження партнерських відносин з платниками податків і зборів та надання їм якісних адміністративних послуг;

- заходи щодо ефективності роботи ЦОП, які забезпечують виконання профілактично-мінімізуючих засобів протидії корупції в органах ДФСУ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення правових проблем діяльності ЦОП та визначення нових напрямів розвитку законодавства в даній сфері (акт впровадження від 27 червня 2014 р.);

- у законотворчій діяльності - при підготовці законодавчих пропозицій про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також окремого проекту Закону України „Про відповідальності за неякісне надання адміністративних послуг” (акт впровадження від 25 вересня 2013 року);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить поліпшити діяльність органів ДФСУ щодо підвищення ефективності діяльності ЦОП (довідка від 16 вересня 2014 р.);

- у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з дисциплін „Адміністративне право” і „Адміністративний процес”, а також під час проведення занять із зазначених дисциплін (акт впровадження від 10 вересня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовано автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень. Ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані праці, в дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися автором на наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі на міжнародних: Міжнародний збірник наукових статей „The state and the civil society: legal regulation and the partnership between the state and private businesses” (Держава і громадянське суспільство: правове регулювання і державно-приватне партнерство) (2014 р., м. Сан-Франциско), Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні питання правової теорії та юридичної практики” (11 - 12 жовтня 2013 р., м. Ужгород), науково-практичний круглий стіл „Проблеми застосування відповідальності за ухилення від сплати податків” (20-21 червня 2013 р., м. Сімферополь), IV Міжнародна науково-практична конференція „Экономика. Право. Менеджмент: Современные проблемы и тенденции развития” (18 червня 2013 р., м. Краснодар), І Міжнародна науково-практична конференція „Юридическая наука и практика: история и современность” (Юридична наука і практика: історія та сучасність) (5 червня 2013 р., м. Рязань), XVIII Міжнародна заочна науково-практична конференція „Инновации в науке” (25 травня 2013 р., м. Новосибірськ), ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Сучасні проблеми фінансового моніторингу” (4 - 5 квітня 2013 р. м. Ірпінь), Міжнародна науково-практична конференція „Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні” (16 - 17 лютого 2013 р., м. Ужгород), збірник наукових доповідей „Teoretyczne i praktyczne innowacje naukowe” (Теоретичні і практичні наукові інновації) (29 - 31 січня 2013 р., м. Краків).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць, сім з яких - наукові статті у фахових виданнях України, одна у фаховому виданні Республіки Молдова, і дев'ять тез доповідей у науково-практичних конференціях, круглих столах та міжнародних збірниках статей.

Структура дисертації за планом складається зі вступу, трьох розділів і семи підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (190 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, теоретичну і практичну значимість, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробацію результатів дослідження, наведено наукові публікації з теми дисертації.

Розділ 1 „Теоретико-правові підходи щодо доцільності створення центрів обслуговування платників податків і зборів” складається із двох підрозділів, у яких конкретизовано поняття, ознаки та класифікацію адміністративних послуг, що надають органи державного управління. Здійснено всебічний аналіз передумов виникнення та сучасних перспектив функціонування центрів обслуговування платників податків і зборів.

У підрозділі 1.1 „Поняття, ознаки та класифікація адміністративних послуг, що надаються платникам податків і зборів” проаналізовано думки вчених-адміністративістів щодо розуміння поняття „адміністративна послуга”, на підставі чого визначено, що термін „адміністративна послуга” вчені розглядають у вузькому та широкому значенні, а публічність адміністративної послуги полягає у тому, що завжди однією зі сторін при наданні відповідної послуги (суб'єкт надання) виступає адміністративний орган (переважно орган виконавчої влади (далі - ОВВ)) та орган місцевого самоврядування (далі - ОМС) як суб'єкт який реалізовує свої владні функції та управлінськість адміністративної послуги, що пов'язана із суб'єктом надання, тобто характеризується тим, що адміністративні послуги складаються у процесі діяльності ОВВ та ОМС при виконанні ними виконавчих функцій, делегованих ОВВ, що, по суті надає можливість ототожнювати адміністративну послугу із управлінською.

До основних ознак адміністративних послуг віднесено надання їх тільки за ініціативності суб'єкта звернення (фізичної та юридичної особи), а у законодавчому акті визначено право щодо отримання адміністративної послуги. Надаючи адміністративні послуги, суб'єкт надання (адміністративний орган (ОВВ та ОМС, їх посадові особи)) реалізовує свої владні повноваження та виконує владні функції; остаточним документально-процесуальним рішенням у якому задовольняється ініціатива суб'єкта звернення щодо отримання тієї чи іншої адміністративної послуги, є індивідуально-конкретний адміністративний акт.

Характерною особливістю та суттєвою відмінністю надання адміністративних послуг від інших публічних послуг, таких як: фінансових, медичних та освітніх, виступає те, що адміністративні послуги надаються виключно суб'єктом владних повноважень (суб'єктом публічного права), а фінансові, медичні та освітні послуги можуть надаватися як суб'єктами публічного, так і приватного права. На підставі цього визначено, що адміністративні послуги виникають та здійснюються тільки у процесі публічних, управлінських правовідносин, на відміну від фінансових, медичних та освітніх послуг, сфера надання яких охоплює як публічні, так і приватні правовідносини.

У підрозділі 1.2 „Передумови виникнення функціонування центрів обслуговування платників податків і зборів” зазначено, що відносини органів виконавчої влади з громадянами та юридичними особами є однією з актуальних проблем українського суспільства, а надання адміністративних послуг - однією з основних категорій таких відносин.

Зазначено, що податкову службу в Україні було реформовано кілька разів. Попри це зазначені зміни суттєво не вплинули на роботу податкових інспекцій. Бюрократизм у зазначених структурах значною мірою впливав на їх авторитет, тому у 2012 р. було прийнято Закон України „Про адміністративні послуги”, який вперше прописував на законодавчому рівні доцільність, перспективи та переваги функціонування центрів надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП).

Встановлено, що органи доходів і зборів як на центральному, так і на регіональних рівнях, через систему своїх органів створювали всі необхідні умови для реалізації ідеї партнерства податкових органів та платника податків у практичну площину. Підтвердженням цього стало створення концептуально нових органів у структурі ДПС, а саме центрів обслуговування платників податків (далі ЦОП), метою яких було надання якісно нових адміністративних послуг, що, в свою чергу, задовольнило б потреби платників податків у професійному та швидкому обслуговуванні.

Виділено основні етапи створення ЦНАП:

1 етап - 2000 - 2006 рр. - створення Єдиних дозвільних центрів (далі - ЄДЦ) почалося за методологічної, консультаційної, технічної підтримки проекту USAID BIZPRO (регіональний проект з розвитку підприємництва, який здійснюється міжнародною консалтинговою фірмою „Development Alternatives”);

2 етап - 2006 - 2009 рр. - створення центрів адміністративних послуг „Прозорий офіс”, де було запроваджено нові стандарти управління якості, проводилися такі заходи: алізувалася власна практика роботи зі зверненнями громадян та юридичних осіб; запроваджувалася система підвищення кваліфікації, було створено Муніципальний університет; було виділено типові послуги, що надають державні органи, з відпрацюванням порядку надання кожної; розроблялося програмне забезпечення; відпрацьовувалися системні шляхи координації роботи управлінь міської ради та інших державних органів для роботи у єдиному офісі; розроблялися найбільш сприятливі рішення щодо організації робочого простору;

3 етап - 2009 - 2012 рр. - створення нових ЦОПП, де в органах доходів і зборів з метою забезпечення комфортних умов платникам податків суттєво удосконалили порядок надання адміністративних послуг та підвищили їх якість;

4 етап - 2013 - 2018 рр. - розробка та подальша реалізація нових електронних сервісів ДФСУ.

Констатовано, що вперше в Україні Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” було введено принцип організаційної єдності, який передбачав видачу дозвільних документів суб'єктам господарювання у ЄДЦ державним адміністратором у взаємодії з представниками місцевих дозвільних органів.

Розділ 2 „Адміністративно-правове забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів” складається із трьох підрозділів, у яких розглянуто функції та принципи діяльності ЦОПП, їх адміністративно-правовий статус та організаційні форми адміністративно-правового забезпечення діяльності ЦОПП.

У підрозділі 2.1 „Основні функції та принципи діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів” зазначено, що функція у діяльності органів державного управління виступає конкретним видом (видами) діяльності відповідного владного суб'єкта управління для виконання та досягнення визначених завдань та цілей шляхом забезпечення владного впливу суб'єкта на об'єкт управління. Акцентовано увагу на тому, що більшість науковців розрізняють дві основні функції податків - фіскальну та регулюючу, та інші підфункції (складові) відповідних функцій, такі як: контролююча, економічна, соціальна, стимулююча, де стимулююча, та підфункції відтворювального призначення. Інші ж навпаки не виділяють фіскальну та регулюючу функції як першорядні, поряд з ними вони ставлять контролюючу, соціальну та стимулюючу.

Запропоновано виділити такі функції органів ДФСУ: контролюючі, превентивно-стягуючі, нормативні, інформаційно-аналітичні функції, організаційні, функції з надання адміністративних послуг.

Доведено, що головною функцією ЦОП виступає функція з надання адміністративних послуг, яка реалізовується за допомогою таких підфункцій: дозвільної, реєстраційної, ліцензійної, підфункції по прийняттю податкової звітності та консультаційної (інформаційної). Крім того, до функцій ЦОП належать контрольна та організаційна функції.

Аналізуючи принципи діяльності ЦОП, акцентовано увагу на тому, що, по-перше, деякі принципи, визначені у відповідних Концепції та Положенні, прямо випливають із принципів, регламентованих у Законі України „Про адміністративні послуги”; по-друге, у Примірному положенні про ЦОП, не визначені загальноправові принципи, такі як верховенства права та законності при наданні адміністративних послуг. Зазначене визначено як недолік, оскільки надання адміністративних послуг у ЦОП, яке здійснюється за трьома основними напрямами, а саме: надання адміністративних послуг (видача довідок та дозвільних документів), прийом податкової звітності та вхідної кореспонденції, обслуговування платників податків, та є одним із проваджень податкового процесу.

На підставі проведеного аналізу ряду чинних нормативно-правових актів розроблено конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення загальних принципів функціонування ЦОП.

У підрозділі 2.2 „Адміністративно-правовий статус центрів обслуговування платників податків і зборів” зазначено, що адміністративно-правовий статус ЦОП здійснюється через призму таких складових компетенції, як права, обов'язки та відповідальність посадових та службових осіб ДПІ, задіяних у діяльності ЦОП.

Акцентовано увагу на регламентації розподілу функціональних обов'язків посадових і службових осіб ДПІ, задіяних у діяльності ЦОП, завдяки чому визначено як позитивні, так і негативні його складові.

У процесі дослідження прав посадових і службових осіб ЦОП доведено, що не потрібно вважати недоліком відсутність регламентації прав цих осіб, задіяних у діяльності ЦОП, у Примірному положенні про центр обслуговування платників, оскільки ці самі права закріплено у положеннях відповідних ДПІ.

Встановлено, що у Примірному положенні про центр обслуговування платників та в положеннях відповідних ДПІ недостатньо регламентовані норми, що стосуються відповідальності посадових та службових осіб ДПІ, задіяних до діяльності ЦОП.

У підрозділі 2.3 „Організаційні форми адміністративно-правового забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів” зазначено, що дослідження організаційних форм адміністративно-правового забезпечення діяльності ЦОП, його особливостей та характерних рис є вирішальним фактором підвищення ефективності діяльності центрів та, як наслідок, забезпечення підвищення якості надання адміністративних послуг, скорочення часу, зменшення документів та спрощення форм документів, необхідних для отримання послуг платником податку.

Зазначено, що до організаційних форм адміністративно-правового забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків потрібно віднести матеріально-технічні, фінансові, кадрові та інформаційно-методологічні заходи тощо.

Визначено, що матеріально-технічне та фінансове забезпечення органів ДФСУ - це товарно-грошові та господарські відносини, які виникають між органами ДФСУ та їх підрозділами, з одного боку, і органами влади, підприємствами, організаціями - з іншого, у процесі постачання матеріально-технічних ресурсів (паливо, обладнання, речове майно, будівельні та інші матеріали); виконання договорів купівлі-продажу; надання матеріально-технічної допомоги та фінансування їх діяльності.

Результатом аналізу кадрового забезпечення працівників органів ДФСУ, залучених до діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів стала пропозиція автора розробити нормативно-правовий акт, який би регулював не тільки загальні вимоги щодо реалізацій відповідних кадрових заходів до працівників ДПІ, залучених у ЦОП, що нині врегульовано у Примірному положенні про ЦОП, а саме заходів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, що передбачав би певну процедуру їх виконання.

Доведено, що пріоритетним напрямом удосконалення інформаційного забезпечення ЦОП є спрощення процедури отримання адміністративних послуг, а саме: удосконалення електронних сервісів, за допомогою якого платник податків мав би можливість, використовуючи інформаційні системи, зокрема мережу Інтернет, подавати необхідний пакет документів на електронну пошту відповідної ДПІ, при якій функціонує ЦОП, для видачі відповідного дозвільного документа. Для цього потрібно ІТ-фахівцям органів ДФС надалі розширювати можливості сервісу „Електронний кабінет платника податків” з подальшою можливістю платникам за допомогою власних електронних цифрових підписів надсилати необхідні пакети документів та отримувати індивідуально-дозвільні документи в дистанційно-зворотному порядку без попереднього відвідування ЦОП.

Розділ 3 „Шляхи удосконалення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів” складається з двох підрозділів, які присвячено визначенню позитивного світового досвіду діяльності податкових служб з налагодження партнерських відносин з платниками податків і зборів, а також з'ясуванню шляхів, що сприятимуть мінімізації корупційних дій з боку обслуговуючого персоналу ЦОП.

У підрозділі 3.1„Позитивний зарубіжний досвід діяльності фіскальних органів щодо налагодження партнерських відносин з платниками податків і зборів” висвітлено практичний механізм та підходи реалізації принципу партнерства у відносинах із платниками податків на прикладі таких країн, як Республіка Молдова, Естонська Республіка, Російська Федерація.

Зазначено, що у Республіці Молдова одним із основних напрямів модернізації процедури обслуговування платників є удосконалення інформаційних інструментів управління податковою звітністю платниками. Основною ідеєю цього напряму визначено можливість подавати платниками свою податкову звітність дистанційно (за допомогою електронних засобів у мережі Інтернет). Крім того, органи ДПС Молдови повністю завершили впровадження цієї ідеї у життя вже у 2009 р., запустивши автоматизовану інформаційну систему „Швидка декларація”, яка прийшла на зміну попередній „Електронна декларація”.

В Естонській Республіці (далі - ЕР) державним виконавчим органом, що впроваджує кращі стандарти податкової та митної політики та регулює правовідносини, які виникають у відповідних сферах, є Податково-митний департамент (далі - ПМД). Одним із правових стандартів ЕР, у якому визначено пріоритетні шляхи діяльності та напрями подальшого розвитку податкових органів виступає стратегічний план діяльності ПМД на 2013 - 2016 р. „Податково-митний департамент 2013 - 2016”. За допомогою цього плану здійснюється широкомасштабне удосконалення процесу обслуговування платників у податкових відомствах даної країни.

Одним із яскравих свідчень впровадження правових механізмів щодо надання якісних послуг платникам податків у Російській Федерації стало розроблення та прийняття в 2011 р. у Федеральній податковій службі (далі - ФПС) „Концепції ФПС Росії по роботі з платниками податків”. Відповідно до цієї Концепції ФПС Росії характеризує свою діяльність, як високотехнологічну, інноваційну та насамперед орієнтовану на надання послуг платникам податків. Тобто ФПС Росії позиціонує себе як помічника та консультанта платників податків. Основними напрямами даної Концепції щодо реорганізації процесів надання послуг платникам податків є такі: розширення дистанційного обслуговування; розвиток, спрощення та стандартизація сервісів і процедур; мінімізація особистих звернень платників податків.

У підрозділі 3.2 „Ефективна робота центрів обслуговування платників податків і зборів як засіб протидії корупції в органах Державної фіскальної служби України” розглянуто основні напрями протидії корупції ЦОП.

Зазначено, що створення та подальшу діяльність ЦОП при ДПІ необхідно вважати позитивним чинником, що значною мірою за допомогою певних факторів сприятиме мінімізації корупційних дій з боку, насамперед, обслуговуючого персоналу ЦОП (співробітників ДПІ).

Визначено основні заходи щодо мінімізації корупційних чинників у діяльності ЦОП, якими є: постійне дотриманням співробітників ДПІ у ЦОП, усіх процедур (порядків), визначених у чинному законодавстві, що регулює сферу надання адміністративних послуг; запровадження зворотного зв'язку між платниками та податковими інспекціями; встановлення в приміщеннях ЦОП (окремо по залах (секціях), а також кабінеті консультанта-модератора) прихованих камер відеоспостереження.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснено узагальнення теоретичних положень та запропоновано вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці науково-прикладних положень та розв'язанні проблем організаційно-правових засад надання адміністративних послуг центрами обслуговування платників податків і зборів. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового та організаційного забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів, зокрема:

1. Для реалізації положень Концепції заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг у частині підвищення ефективного механізму надання адміністративних послуг ДФС України платникам податків визначено основні передумовами створення ЦОП, а саме:

- заохочення платників податків до добровільної реалізації ними податкового обов'язку;

- створення зручних, сприятливих та комфортних умов для платників податків шляхом удосконалення процедури надання адміністративних послуг та докорінної зміни пріоритетів з метою покращання взаємовідносин із платниками податків.;

- надання адміністративних послуг у електронній формі за принципом «єдиного вікна», що відповідатиме європейським та світовим стандартам;

- розширення переліку послуг, що надаються платникам податків, з урахуванням їх потреб та побажань;

- формування позитивної громадської думки щодо діяльності фіскальної служби.

2. Удосконалено теоретико-правові підходи щодо визначення окремих положень надання адміністративних послуг платникам податків та зборів.

По-перше, надання послуг платникам податків має такі характерні ознаки адміністративної послуги: надання адміністративної послуги здійснюється тільки за ініціативи суб'єкта звернення; тільки у законодавчому акті визначено право щодо отримання; суб'єкт, який надає послуги, реалізовує та виконує свої владні повноваження; остаточним документально-процесуальним рішенням, у якому задовольняється ініціатива суб'єкта звернення щодо отримання тієї чи іншої адміністративної послуги, є адміністративний акт.

По-друге, встановлено, що поняття „адміністративна послуга” і „дозвільна послуга”, „ліцензійна послуга”, „реєстраційна послуга” співвідносяться як загальне і особливе. Адміністративна послуга платникам податків складається із послуг дозвільного, ліцензійного та реєстраційного характеру, а дозвільна, ліцензійна, реєстраційна послуги, відповідно, є різновидом наданої послуги.

По-третє, на основі аналізу нормативних положень вітчизняного та зарубіжного законодавства та теоретичних напрацювань учених адміністративістів щодо категорії „адміністративна послуга” необхідно класифікувати останні за такими критеріями:

а) за суб'єктом надання адміністративні послуги потрібно поділяти на:

- державні (ті, що надаються органами державної виконавчої влади);

- муніципальні (ті, що надаються органами місцевого самоврядування);

б) за суб'єктом звернення адміністративні послуги класифікують на:

- індивідуальні (ті, що надаються за зверненням фізичної особи);

- колегіальні (ті, що надаються за зверненням юридичної особи);

в) за способами надання адміністративні послуги потрібно розділяти на:

- контактні (ті, що надаються через центри надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП);

- електронні (ті, що надаються через Єдиний державний портал адміністративних послуг та електронні сервіси органів державного управління);

г) за прийняттям кінцевого рішення по зверненню адміністративні послуги поділяють на:

- позитивні (ті, які передбачають задоволення звернення шляхом видачі: довідок, ліцензій, сертифікатів, патентів, посвідчень та відповідних дублікатів щодо зазначених документів);

- негативні (передбачають відмову у задоволенні звернення з підстав визначених законом).

3. Дано авторські визначення понять, а саме:

- центром обслуговування платників податків і зборів виступає, з одного боку, як організація, яка забезпечує комфортні умови для отримання платниками податків певної інформації стосовно прийому звітності, видачі адміністративних довідок, оформлення необхідних заяв, для успішного ведення бізнесу та співпраці з органами ДФС, з іншого - структурна одиниця (утворення) податкових інспекцій ДФСУ, метою якої є надання адміністративних податкових послуг шляхом виконання та дотримання нормативно-визначених процедур;

- організаційне забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів полягає в системі узгоджених заходів, засобів та методів матеріально-технічного, фінансового, кадрового та інформаційно-методологічного характеру, спрямованих на організацію діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів з метою якісного, всебічного та ефективного надання адміністративних послуг органами ДФСУ;

- організаційними формами адміністративно-правового забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів є структура внутрішньоузгоджених заходів, засобів та методів універсального характеру (матеріально-технічного, фінансового, кадрового та інформаційно-методологічного тощо), що здійснюються суб'єктами владних повноважень і які спрямовано на організацію діяльності ЦОП з метою якісного, всебічного та ефективного надання адміністративних послуг органами ДФСУ.

4. З'ясовано, що працівники ДПІ (службові та посадові особи) у залах (секціях) ЦОП при виконанні ними своїх функціональних обов'язків здійснюють три основні етапи обробки документації при безпосередньому контакті із платниками податків (у присутності платників).

Перший етап - здійснення прийому необхідного пакета документів, потрібного для отримання адміністративної послуги працівниками ДПІ у залах (секціях) ЦОП.

Другий етап - звірка даних у поданій документації із даними, визначеними у посвідчувальних документах платників уповноваженими працівниками ДПІ у ЦОП.

Третій етап - перевірка поданої документації на предмет відповідності іншим загальним правилам (правильності та повноти форми документа, правильності зазначених офіційних даних (назву територіального органу ДФСУ, коду діяльності та податкового періоду тощо)).

5. У Примірному положенні про центр обслуговування платників та в Положеннях відповідних ДПІ відсутня правова регламентація відповідальності посадових та службових осіб ДПІ, задіяних до діяльності ЦОП. У зв'язку з цим запропоновано р. 9 Примірного положення про центр обслуговування платників доповнити нормами та викласти їх у такій редакції:

9.1. Посадові та службові особи ЦОПП несуть відповідальність за порушення виконавчої та трудової дисципліни.

9.2. Посадові та службові особи ЦОПП не несуть відповідальність за достовірність та дійсність поданих фізичними особами та представниками юридичних осіб документів (їх копій) та проставлених печаток для отримання адміністративних послуг.

6. До функцій ЦОП належить функція з надання адміністративних послуг, контрольна та організаційна, при чому функція з надання адміністративних послуг реалізовується за допомогою таких підфункцій: дозвільної, реєстраційної, ліцензійної, звітної та консультаційної (інформаційної).

Функція з надання адміністративних послуг реалізовується уповноваженими працівниками структурних підрозділів ДПІ залежно від напряму діяльності залу ЦОП, в яких надають відповідні адміністративні послуги.

7. Загальні принципи роботи ЦОП, визначені у Примірному положенні про ЦОП, запропоновано розширити такими принципами: законності та верховенства права при наданні адміністративних послуг у ЦОП та принципом, що регулюватиме процес надання адміністративних послуг у ЦОП, дотримуючись принципів „єдиного вікна” та „організаційної єдності”.

Запропоновано доповнити р. 1.3 Примірного положення про ЦОП, затвердженого наказом Міндоходів України від 13.02.2012 р. № 519, нормами, які б визначали загальні принципи функціонування ЦОП, та викласти його у відповідній редакції.

8. З метою удосконалення нормативно-правового регулювання кадрового забезпечення ЦОП запропоновано розробити наказ „Про заходи кадрового забезпечення працівників Державної фіскальної служби України, залучених до діяльності центрів обслуговування платників”, у якому врегулювати відповідні положення.

9. Аналіз інформаційно-методологічного забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів дозволив визначити, що одним із пріоритетних напрямів удосконалення інформаційного забезпечення ЦОП є спрощення процедури отримання адміністративних послуг.

Для покращання інформаційного забезпечення діяльності центрів обслуговування платників податків і зборів потрібно удосконалити механізми електронного зворотного зв'язку між підрозділами ДФСУ та платниками податків, що передбачатиме розробку та впровадження системи електронного діловодства, а саме: вдосконалити електронний сервіс, за допомогою якого, платник податків мав би можливість, використовуючи мережу Інтернет, подавати необхідний пакет документів на електронну пошту відповідної ДПІ, при якій функціонує ЦОП, для видачі відповідного дозвільного документа.

10. Визначено, що дослідження позитивного зарубіжних досвіду діяльності фіскальних органів щодо налагодження партнерських відносин з платниками, порівняння його з вітчизняним досвідом, виокремлення позитивних здобутків, апробованих часом, та виокремлення основних напрямів його запозичення в Україні є доцільним для вітчизняного нормотворення. Доведено можливість запозичення зарубіжного досвіду щодо вдосконалення нормативного закріплення адміністративних процедур на законодавчому рівні.

11. На посадових осіб ЦОП покладено виконання таких функціональних обов'язків: консультування клієнтів, розробка та надання нових, сучасних і зручних послуг, а також стеження за процесами, що передбачають отримання усіма платниками податків вчасної ділової інформації щодо декларування і сплати податків.

12. Виділено основні напрями розвитку та функціонування ЦОП, які полягають у впровадженні принципу екстериторіальності обслуговування клієнтів шляхом поєднання дистанційного обслуговування платників з можливістю надання їм свободи вибору незалежно від їх місця реєстрації чи місцезнаходження в отриманні адміністративних податкових послуг та сервісів органів ДФСУ.

13. Визначено, що оптимізація адміністративних процедур задля отримання платниками адміністративних послуг у ЦОП, створення комфортних умов шляхом зручного облаштування внутрішнього простору приміщення ЦОП камерами та скриньками для подання звернень, позитивне ставлення з боку обслуговуючого персоналу ЦОП (уповноважених працівників структурних підрозділів ДПІ у ЦОП) є першочерговими факторами, що дозволяють мінімізувати корупційні дії (прояви) у процесі отримання платниками податків адміністративних послуг.

Сформовано два основні фактори, що мінімізують корупційні прояви у ЦОП: 1) систематичне проведення внутрішнього та зовнішнього контролю за працівниками у інспекціях у ЦОП, стосовно якості надання ними адміністративних послуг та відповідності вимогам наказу Міндоходів від 30.09.2013 р. № 519 та інших нормативно-правових актів, матеріально-технічного забезпечення та інформаційного наповнення ЦОП; 2) облаштуванням внутрішнього простору ЦОП спеціальними засобами: прихованими камерами та скриньками для звернень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Тернущак М. М. Щодо втрати чинності Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та внесення до Податкового кодексу України норм, які регулюють правовий статус, функції та правові основи діяльночті органів державної податкової служби [Електронний ресурс] / М. М. Тернущак // Форум права. - 2012. - № 3. - С. 736 - 740. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.uf/e-journals/FP/2012-2/12bpeopp.pdf.

2. Тернущак М. М. Питання доцільності створення центрів обслуговування платників податків у податкових інспекціях / М. М. Тернущак // Наука і правоохорона. - 2013. - № 1(19). - С. 229 - 234.

3. Тернущак М. М. К вопросам о правовом статусе центров обслуживания налогоплатильщиков в Украине / М. М. Тернущак // Закон и жизнь. - 2013. - № 9/3(261). - С. 221 - 225.

4. Тернущак М. М. Правове визначення функцій центрів обслуговування платників податків / М. М. Тернущак // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - 2013. - № 2 (61). - С. 70 - 75.

5. Тернущак М. М. Про доцільність залучення центрів обслуговування платників податків до процедури надання ліцензійних послуг / М. М. Тернущак // Митна справа. - 2013. - № 6(90). - Частина 2, книга 1. - С. 211 - 215.

6. Тернущак М. М. Про принципи роботи центрів обслуговування платників податків: шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання / М. М. Тернущак // Право і суспільство. - 2014. - № 4. - С. 213 - 218.

7. Тернущак М. М. Окремі теоретико-правові підходи щодо визначення категорії „адміністративна послуга” / М. М. Тернущак // Соціологія права. - 2014. - № 3 - 4(10 - 11). - С. 106 - 112.

8. Тернущак М. М. Передумови прийняття Закону „Про адміністративні послуги”: правотворча діяльність Кабінету Міністрів України / М. М. Тернущак: матеріали Міжн. наук.-практ. конфер. Частина 4. (Польша, м. Краков, 29 - 31 січня 2013 р.). - Краков, 2013. - С. 12 - 14.

...