Сучасні напрями правового забезпечення охорони комерційної таємниці

Збереження режиму комерційної таємниці щодо відомостей, які фігурували в матеріалах судової справи в господарському суді, забезпечується не тільки процесуальним законодавством, а й законодавством України про статус суддів, державну службу та ін. Так, відповідно до п. 3 ст. 6 Закону країни «Про статус суддів» [30], судді зобов'язані не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю, таємницю нарадчої кімнати та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання. Працівники апарату господарських судів, котрі можуть дізнатися про ті чи інші відомості по справі, також зобов'язані в силу ч. 2 ст. 130 Закону України «Про судоустрій» та ст. 10 Закону України «Про державну службу» [31] зберігати таємницю інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню. Хоча у вищезазначених вимогах законодавства про статус суддів і державну службу суддям та працівникам апарату господарського суду прямо не заборонено використовувати здобуті конфіденційні відомості у власних інтересах та на користь третіх осіб, така заборона випливає зі ст. 231 КК України [32], якою передбачено відповідальність за незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Підсумовуючи викладене у розділі, необхідно відзначити принципову важливість та новизну запроваджених в Україні юридичних гарантій та механізмів правової охорони суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які забезпечують належне набуття, здійснення та охорону цих прав, а також підвищують ефективність правового регулювання правовідносин, в яких такі права реалізуються. Разом з тим, проведений аналіз правових засобів гарантування та охорони прав на комерційну таємницю в Україні свідчить про необхідність їх вдосконалення і подальшого розвитку.

Висновки

Проведене комплексне наукове дослідження юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю в Україні дозволяє сформулювати узагальнені теоретичні висновки та внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм діючого законодавства України в даній сфері.

Перспективи розвитку законодавства про комерційну таємницю в Україні вбачаються в усуненні неузгодженостей та колізій між існуючими правовими нормами про комерційну таємницю; прийнятті комплексного закону про комерційну таємницю, який би, зокрема, регламентував цивільний обіг комерційної інформації, уніфіковані умови доступу до неї органів влади, містив чіткий перелік інформації, яка не може становити комерційної таємниці, закріплював суб'єктивні права на комерційну таємницю, розкривав їх зміст, встановлював основні засади їх реалізації та захисту, визначав суб'єктів прав на комерційну таємницю, в тому числі якщо відповідна інформація була отримана за підрядними або трудовими договорами, та ін.; у врегулюванні питань збереження конфіденційності комерційної таємниці в трудових відносинах тощо. При цьому вдосконалення законодавства у всіх з названих напрямків має здійснюватись з урахуванням міжнародних стандартів охорони комерційної таємниці.

На фоні зростаючої відкритості судочинства та утвердження принципу гласності у всіх галузях процесуального права чітко прослідковується тенденція посилення процесуально-правової охорони конфіденційної інформації. Проте юридичні механізми такої охорони комерційної таємниці в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному процесах не уніфіковані, істотно різняться між собою і застосовуються через призму охорони конфіденційної інформації взагалі.

Ключовим моментом для подальшої еволюції законодавства та теоретичних розробок проблем комерційної таємниці в цивілістичній доктрині України стало визнання в ст. 177 ЦК України інформації самостійним об'єктом цивільних прав. Комерційна таємниця з притаманними їй специфічними юридично значимими властивостями не виокремлюється в переліку об'єктів цивільних прав, оскільки виступає одним із видів інформації як більш загального правового об'єкта. Дослідження поняття та ознак комерційної таємниці дозволяє встановити правову природу комерційної таємниці, характер та зміст прав на неї, сприяє вирішенню проблем, породжених непослідовним, асинхронним і безсистемним розвитком українського законодавства про комерційну таємницю, а також виробленню чітких підходів до однакового застосування його норм у правозастосовчій практиці.

Українське законодавство про комерційну таємницю не містить будь-яких специфічних вимог до форми об'єктивації інформації, яка становить комерційну таємницю. Відтак правозастосовча практика має піти шляхом поширення правового режиму комерційної таємниці також на усну, електронну, просту письмову (без необхідних реквізитів та грифу «комерційна таємниця») форми, фото-, відео-, графічну та іншу інформацію, яка володіє необхідними ознаками комерційної таємниці. Права та обов'язки щодо комерційної таємниці, а також захист таких прав не повинні залежати від форми об'єктивації інформації, носія, на якому вона зафіксована, та способу її передачі третім особам.

Підсумовуючи викладене, необхідно зауважити, що коли інформація стає об'єктом власності, виникають певні питання щодо правомірності її використання. Це пов'язують з тим, що власність звичайна або інформаційна - це певного роду монополія особи на об'єкт права. Монополія дозволяє отримувати прибутки за дозвіл використовувати об'єкт. А ця можливість - мрія будь-якої структури, як приватної так і державної. Вступ України до СОТ створює нові виклики інноваційній безпеці України. Так, згідно аналізу Національного інституту проблем міжнародної безпеки з вступом до СОТ українське інноваційне законодавство не орієнтоване на функціонування економіки в жорсткому конкурентному середовищі. Можна і надалі очікувати загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції, що негативно відіб'ється на фінансових результатах та інвестиційних можливостях вітчизняних високотехнологічннх підприємствах.

Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» №611 від 9.08.1993 р. // Зібрання постанов Уряду України, 1993, №12, ст. 269.

2. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Редкол.: М.М. Богуславский и др. - 2-е изд., доп. - М.: Сов. Энциклопедия, 1987. - 528 с.

3. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - 544 с.

4. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. - К.: Український центр правничих студій, 2000. - 336 с.

5. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2004. - 512 с.

6. Гаврина С. Ноу-хау: объект охраны // Юридическая практика. - 2003. - №44 (306).

7. Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560-XII від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991 р. - №47. - ст. 646.

8. Чечі Дердь Правочини у сфері промислової власності в угорському праві та проблеми договорів щодо ноу-хау // Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, М.В. Ненецька, І. М. Кучеренко та ін. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - 367-394.

9. Стратонович Р.Л. Теория информации. - М.: «Советское радио». - 1975. - 423 с.

10. Кохановская Е.В. Проблемы гармонизации гражданско-правового регулирования информационных отношений в условиях информационного общества // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под.общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. - К.: Юринком Интер, 2003. - С. 539-555.

11. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів). Автореф. дис…. канд. юр. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2002. - 15 с.

12. Чумин А.Н. Как ответить АМКУ? // Юридическая практика. - 2003. - №42 (304).

13. Белинский П. Аргументы для беседы с АМК Украины // Юридическая практика. - 2002. - №42 (252).

14. Балабанова Н.В. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України. - К.: Арістей, 2005. - 104 с.

15. Stim R. Intellectual Property: Patents, Trademarks and Copyrights. - N.Y., 1994. - 680 p.

16. Алексеев С.В. Правовое регулирование предпринимательской деятельности: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. - 502 с. - (Серия «Dura lex, sed lex»).

17. Снытников А.А., Туманова Л.В. Обеспечение и защита права на информацию. - М.: Городец-издат, 2001. - 344 с.

18. Завидов Б.Д. Комментарий к Федеральному закону «О коммерческой тайне» от 20 июля 2004 г. №98-ФЗ. - М.:КНОРУС, 2005. - 52 с.

19. Баюра Д. Обязательство неразглашения // Украинская Инвестиционная Газета. - 2002. - №10 (334).

20. Кузьмин А.Э. Правовая защита коммерческой тайны // Правоведение. - 1992. - №5. - С. 45 -53.

21. Плаксин В.А. Макогон Ю.В. Коммерческая тайна: правовые проблемы // Государство и право. - 1992. - №8. - С. 73-80.

22. Эффективность правовых норм / Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В. - М.: Юрид. лит., 1980. - 280 с.

23. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. І. - 832 с.

24. Тимофеенко О. В выдаче информации отказать // Юридическая практика. - 2002. - №35 (245).

25. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» №2782-XII від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради. -1993. - №1. - ст. 1.

26. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» №3759-XII від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - №10. - ст. 43.

27. Закон України «Про інформаційні агентства» №74/95-ВР від 28 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №13. - ст. 83.

28. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» №539/97-ВР від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради. - 1997. - №49. - ст. 299.

29. Закон України «Про судоустрій» №3018-ІІІ від 7 лютого 2002 р. // Урядовий Кур'єр. - 2002. - №58 (Орієнтир. - №12).

30. Закон України «Про статус суддів» вiд 15.12.1992 №2862-XII (зі змінами станом на 21.06.2001 р.) // Відомості Верховної Ради. - 1993.- №8.-ст. 56.

31. Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. - ст. 490.

32. Кримінальний кодекс України №2341-III від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26. - ст. 131.

33. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. - К.: Істина, 2004. - 976 с.

34. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Матузова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

35. Постульга В. Некоторые аспекты правового статуса информации с ограниченным доступом // Юридическая практика. - 2003. - №11 (273).

36. Моргунова Е., Погуляев В., Рузакова О. Свобода информации и «неестественные» монополии // Хозяйство и право. - 2002. - №8. - С. 85-92.

37. Бачило И.Л. Институты интеллектуальной собственности и информация // Интеллектуальная собственность: современные правовые проблемы. Проблемно-теоретический сборник. ИГП, ИНИОН РАН. - М., 1998. - С. 71-74.

38. Закон України «Про інформацію» №2657-XII від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48. - ст. 650.

39. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - ст. 141.

40. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» №2132-XII від 18.02.1992 р. (втратив чинність). // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №21. - ст. 296.

Размещено на Allbest.ru