Розвиток приватного права в Україні

3.2 Особливості розвитку цивільного права роки незалежності

Потожним поштовхом української приватноправової доктрини стали розробка і прийняття спочатку Цивільного кодексу України (да лі -- ЦК України), а невдовзі -- Сімейного кодексу України (далі -- СК України) і Цивільного процесуального кодексу України. Незважаючи на те, що прийняття ЦК України було процесом складним, суперечливим і не до кінця послідов- ним, у цілому не можна не сказати про те, що цей Кодекс закріпив основні засади приватноправового регулювання особистих і майнових відносин і створив підґрунтя для подальшого розвитку цивільного законодавства на принципово оновленій основі.

Важливим здобутком ЦК України стало закріплення у ньому важливих складових принципу верховенства права у приватноправовій сфері та принципів побудови й дії позитивного приватного права. Закріплення загальних засад цивільного законодавства у ЦК України свідчить перш за все про підтвердження законодавцем «першо- джерела» цивільного законодавства, яким виступає природне право, що випливає з раціональності й розумно- сті. Воно складається із норм і принци- пів, які визначають поведінку людей у суспільстві незалежно від позитив- ного права. Ці принципи мають загально обо- в'яз ковий характер і тому їх дотримання та врахування при нормотворенні й вирішенні конкретних правових ситуацій є обов'язковою вимогою закону. Основоположні засади цивільного права стали повноцінними регуляторними конструкціями. Практичне значення цього положення полягає, зокрема, в тому, що суд повинен не лише аналізувати конкретний юридичний матеріал у вигляді юридичних документів, а й усвідомлювати принципи та цілі, що лежать в основі їх прийняття [2].

Велике значення для функціонування всієї системи приватного права має об'єктивізація принципів справедливості, добросовісності та розумно- сті. По-перше, вони акумулювали в собі не тільки наведені вище засади, а й інші принципи цивільного права.

По-друге, застосування всіх інших принципів цивільного права не повин но призводити до несправедливого, неро- зумного та недобросовісного ре зуль тату. По-третє, саме ці принципи є доконеч- ною сутністю права та вказують на його природне походження. З позицій природного права справед- ливість -- це застосування моральних вимог як вимог правових до актів цивільного законодавства, це поняття про належне, яке відповідає розумінню сутності людини та її прав. Дуже часто справедливість розуміють як рівність пропорцій, або як концепцію пропорційності обраних засобів постав леній меті.

Проте визначити понят тя справедливості та закріпити його нормативно в законах неможливо. Справед ли вість є категорією, яка може бути реалізована через правозастосовну діяльність. Слід пам'ятати, що коли несправедливість закону стає нестерпною, суд повинен захищати справедливість. Складовою нового ЦК України стала концепція добросовісності. Так само як і справедливість, загальне поняття добросовісності не може бути поставле- не законодавцем у чітко визначені юри- дичні межі. Крім того, добросовісність можна охарактеризувати як чесність і додержання стандартів чесного веден- ня справ. Особу можна вважати добро- совісною, коли вона діє без умислу завдання шкоди іншій особі, а також не допускає легковажності (самовпевне- ності) та недбалості щодо можливого завдання шкоди. Основною ідеєю природного права є також розумність позитивних законів. Стосовно позитивного права це означає, що норма права повинна бути сформульована чітко, не містити в собі протиріч, не суперечити іншим нормам, інакше її вимоги неможливо буде виконати.

Принципи справедливості, добросовісності, розумності, так само, як і інші загальні засади цивільного законодавства, закріплені у ст. 3 ЦК Украї- ни, виконують в українському приват- ному праві щодо позитивного права, договорів, звичаїв та інших джерел інтерпретаційну, доповнювальну та виправну функції. ЦК України, побудований на основі прогресивних демократичних тенденцій сучасного світового приватного права, може стати міцним фундаментом для побудови в Україні громадянського суспільства [2]. Прийняття окремого СК України і Закону України «Про міжнародне при- ватне право» розширило зону приват- ноправового регулювання суспільних відносин у сімейно-правовій та між- народно-правовій сферах. Водночас перед цивілістичною доктриною було поставлене важливе питання щодо предмета, методу, принципів і функцій сучасного цивільного права, його системи і місця у правовій системі України.

Дослідження визначальних методо- логічних засад проводилися основними науковими центрами України в різних регіонах: у м. Києві (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України та Інститут приватного права і підпри- ємництва НАПрН України), м. Харкові (Національний юридичний універси- тет імені Ярослава Мудрого, Харківський університет імені В. Н. Каразіна), м. Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка), м. Одесі (Національний університет «Одеська юридична академія» та Оде- ський національний університет іме- ні І. І. Мечникова). Важливим етапом у розвитку юридичної науки України в цілому і приватноправової зокрема стала підготовка п'ятитомного видання «Правова система України: історія, стан та перспективи» (Т. 3. Цивільно-правові науки. Приватне право).

Це дослідження було проведене за участю провідних фахівців у галузі цивільного, сімейного, міжнародного приватного, трудового та цивільного процесуального права України. Були визначені основні тенденції розвитку цивільного права на сучасному етапі з огляду на загальну характеристику сфери приватного права і місця цивільного права в системі права України, проведений глибокий аналіз теоретичних засад сучасної кодифікації цивільного права, розглянуті проблеми гармонізації та уніфікації сучас- ного приватного права p21, c.110].

. Характеризуючи стан розвитку цивільно-правових наук в Україні, слід вказати на активізацію у проведенні наукових заходів загальнодержавного і регіонального масштабу. Відділення цивільно-правових наук НАПрН України разом із провідними цивілістичними науковими центрами регулярно проводить міжнародні конференції, присвячені актуальним проблемам приватного права. Починаючи з 2011 р., щорічно проводяться цивілістичні форуми із залученням не тільки представників циві- лістичної науки з усіх регіонів України, а й з країн далекого і близького зарубіжжя.

Черговий Четвертий форум у зв'язку зі складними політичними подіями в Україні був перенесений, його планується провести у жовтні в м. Києві. Стали регулярними регіональні цивілістичні заходи. У Київському націо- нальному університеті імені Та раса Шев ченка проводяться цивілістичні читання пам'яті професора О. Підопригори, відновлені «Мат вєєв ські читання» пам'яті професорів Г. Матвєєва та Ю. Матвєєва, у На ціональному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого проводяться читання пам'яті професора В. Маслова, в Одеському національному університе- ті імені І. І. Мечникова -- пам'яті про- фесора Є. Васьковського.

Традиція проводити наукові заходи, вшановуючи пам'ять видатних україн- ських цивілістів, які зробили значний внесок у формування й розбудову української цивілістики, була започаткована кафедрою цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, коли у м. Харкові була проведена перша наукова конференція, присвя- чена пам'яті професора О. Пушкіна. Спільні наукові заходи (конферен- ції, читання, круглі столи) дають можливість здійснювати обговорення най- більш актуальних і дискусійних проблем у колі науковців із різних регіо- нів, що представляють як традиційні (класичні) наукові центри, так і нові, що сформувалися в останні 23 років, вже за часів незалежності України. Крім того, проведення наукових конференцій сприяє консолідації науко- вих сил, зміцненню наукових шкіл, виробленню нових напрямів у науці, а також формуванню у покоління молодих науковців цивілістичних традицій і наукової культури [21, c.134].

Важливим кроком на шляху розвитку української правничої науки, в тому числі цивільно-правової, стало видання «Правової доктрини України» у п'яти томах, підготовленої НАПрН України до 20-річчя свого заснування. Третій том цього видання присвяче- ний формуванню і розвитку доктрини приватного права. У написанні цієї монографічної праці взяли участь не тільки члени НАПрН України, а й практично всі провідні фахівці у сфері приватного права України.

Дослідження актуальних проблем сучасного цивільного права дозволило визначити основні напрями перспективного розвитку цивілістичної думки в Україні, якими, зокрема, є гармонізація цивільного права України з цивільним правом ЄС та окремих європейських країн, що входять до його складу.

Україна зробила свій європейський вибір, на часі довга і важлива робота із формування правового середовища, яке дасть можливість українській державі органічно вписатися у сім'ю євро- пейських країн. Не менш важливим напрямом є формування, а в подальшому і поглиб- лення приватноправових засад громадянського суспільства в Україні. Останні політичні події яскраво продемонстрували готовність українського соціуму прийняти на себе відповідальність за розвиток суспільного прогресу, прихильність до ідеалів демократії і справедливості. Безумовно, ці процеси потребують наукового осмислення та обґрунтування, розробки приватноправової концепції громадянського суспільства, основи якої закладені ЦК України.

Не знижується також рівень актуальності досліджень як загальних теоретико-методологічних засад, так і основних інститутів особливої частини сучасного цивільного права України, які традиційно є об'єктом колективних та індивідуальних цивілістичних досліджень. Особливого значення набувають розробки, пов'язані із фомуванням єдиної практики застосу- вання норм цивільного права. Співпраця з судами всіх ланок, постійний моніторинг судової та нотаріальної практики створює підґрунтя для нових цікавих досліджень і слугує як подальшому розвитку цивілістич- ної науки, так і зміцненню практики правозастосування.

ВИСНОВКИ

Таким чином, У період після 1917 р. до початку 1920-х рр. (до НЕПу) в цивілістиці обґрунтовується мінова концепція, згідно з якою цивільне право розглядалося як форма опосередкування приватновласницьких, товарних відносин, що в умовах посилення тенденції до заперечення всього буржуазного в соціалістичному суспільстві того періоду призводило до заміни в ряді випадків самої назви «цивільне право» на термін «господарське право», який у той період за своєю сутністю нічим не відрізнявся від цивільного права. В умовах багатоукладності вітчизняної економіки у цей період, значне поширення отримала теорія двосекторного права, згідно з якою наявність приватного сектору в економіці країни зумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектору -- господарського права, яке має регулювати відносини всередині громадського сектору народного господарства, які втратили товарний характер і тому мали регулюватися у порядку плановості та підпорядкованості.

Початок у Радянському Союзі політики на подолання багатоукладності в економіці за рахунок розширення соціалістичного сектору і витіснення приватного зумовив формування юридичною наукою модифікованої теорії господарського права, що отримала назву єдиного господарського права, покликаного регулювати всі майнові відносини, незалежно від сектору економіки.

У другій половині 50-х років XX ст. відроджується ідея господарського права й обґрунтовується ідея існування поряд із цивільним правом іншої самостійної галузі -- господарського права, згідно з якою майнові відносини громадян повинні регулюватися цивільним правом, а відносини між соціалістичними організаціями, які виникають у зв'язку з організацією та здійсненням їх господарської діяльності, -- господарським правом.

Важливим кроком на шляху розвитку української правничої науки, в тому числі цивільно-правової, стало видання «Правової доктрини України» у п'яти томах, підготовленої НАПрН України до 20-річчя свого заснування. Третій том цього видання присвяче- ний формуванню і розвитку доктрини приватного права. У написанні цієї монографічної праці взяли участь не тільки члени НАПрН України, а й практично всі провідні фахівці у сфері приватного права України.

Дослідження актуальних проблем сучасного цивільного права дозволило визначити основні напрями перспективного розвитку цивілістичної думки в Україні, якими, зокрема, є гармонізація цивільного права України з цивільним правом ЄС та окремих європейських країн, що входять до його складу.

Україна зробила свій європейський вибір, на часі довга і важлива робота із формування правового середовища, яке дасть можливість українській державі органічно вписатися у сім'ю європейських країн. Не менш важливим напрямом є формування, а в подальшому і поглиб- лення приватноправових засад громадянського суспільства в Україні. Останні політичні події яскраво продемонстрували готовність українського соціуму прийняти на себе відповідальність за розвиток суспільного прогресу, прихильність до ідеалів демократії і справедливості. Безумовно, ці процеси потребують наукового осмислення та обґрунтування, розробки приватноправової концепції громадянського суспільства, основи якої закладені ЦК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 06.1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 2017. - № 254к/96. - Ст.161

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.//Відомості Верховної Ради України. - 2017. - № 435-IV. - Ст.1308

3. Цивільний - процесуальний кодекс від 18.03.2004р.//Відомості Верховної Ради України. - 2017. - № 1618-IV. - Ст.419

4. Гражданский Кодекс УССР: Постановление ВУЦИК от 16 декабря 1922 года // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. - 1923. - № 55. - С. 1039-1084.

5. Гражданский кодекс УССР: Постановление ВУЦИК от 16 декабря 1922 года: по состоянию на 07 июля 1926 года // ЗУ УРСР. - 1926. - № 42. - Ст. 286.

6. Гражданский кодекс УССР: Постановление ВУЦИК от 16 декабря 1922 года: по состоянию на 06 февраля 1929 года // ЗУ УРСР. - 1929. - № 8. - Ст. 64. 52. Гражданский кодекс УССР: Постановление ВУЦИК от 16 декабря 1922 года : по состоянию на 05 апреля 1930 года // ЗУ УРСР. - 1930. - № 10. - Ст. 103. 205 53. Гражданский кодекс УССР

7. Гражданский кодекс УССР: Постановление ВУЦИК от 16 декабря 1922 года: по состоянию на 15 апреля 1931 года // ЗУ УРСР. - 1931. - № 13. - Ст. 121.

8. Красавчиков О. А. Советская наука гражданского права (понятие, состав, система). -- Сверд- ловск, 1961. 3. Гонгало Б. М. Мысли и речи о науке гражданского права // Цивилистические записки : межвуз. сб. науч. тр. -- М. ; Екатеринбург, 2002. --

9. . Аскназий С. И. Очерки хозяйственного права в СССР. -- Л., 1926. 7. Гражданское право : учеб. : в 3 т. / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев и др. ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. -- 6-е изд., перераб. и доп. -- М., 2004. -- Т. 1.

10. Стучка П. И. Курс советского гражданского права. -- М. ; Л., 1931. -- Т. 1. 9. Курс советского хозяйственного права / под ред. Е. Б. Пашуканиса и Л. Я. Гинцбурга. -- М., 1935. -- Т. 1.

11. Лаптев В. В. К вопросу о хозяйственном праве // Вопросы экономики. -- 1959. -- № 12. -- С. 75-81.

12. Азимов Ч. Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса : дис. … д-ра юрид. наук. -- Харьков, 1981. -- 349 с.

13. Бару М. И. Возмездность и безвозмездность в советском гражданском праве : дис. … д-ра юрид. наук. -- Харьков, 1957. -- 630 с.

14. Боброва Д. В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве : автореф. дис. … д-ра юрид. наук. -- Харьков, 1988.

15. Вильнянский С. И. Источники ГП. -- Машинопись. -- М., Б. г. -- 273 с.

16. Вильнянский С. И. Толкование и применение гражданско-правовых норм // Методические материалы ВЮЗИ. -- М., 1948. -- Вып. 2.

17. Гордон М. В. Советское гражданское право. -- М., 1955. -- 232 с. 17. Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию. -- М., 1967. -- 120 с.

18. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. -- 1996. -- № 3. -- С. 22-34. 3.

19. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. -- 1998. -- № 1. -- С. 3-15.

20. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. -- М., 2008 -- 353 с. (Серия «Классика рос. цивилистики»).

21. Довгерт А., Калакура В. Про підготовку проекту Цивільного кодексу України // Українське право. -- 2010 -- № 1 (6). -- С. 110-116.

22. Довгерт А., Кузнєцова Н. Участь українських цивілістів у підготовці модельного цивільного законодавства країн СНД // Українське право. -- 2011. -- № 1 (6). -- С. 117-121.

Размещено на Allbest.ru