Європейський суд з прав людини

Німеччина вважає за необхідне виконувати не тільки рішення ЄСПЛ, що винесені стосовно неї, а також вважає за необхідне інтегрувати у свою правову систему рішення по інших країнах. У Німеччині процедури виконання рішень ЄСПЛ у цілому формалізовані законодавчими і підзаконними актами, що визначають компетенцію і порядок роботи різних органів влади, однак спеціального закону, в якому б були зведені всі норми, які стосуються виконання рішень ЄСПЛ, у Німеччині немає. Найбільш детально врегульовано питання виплати компенсацій. Також є норми, що визначають порядок перегляду вироків і адміністративних рішень, якщо по справі було винесено рішення ЄСПЛ. Порядок перегляду судових рішень по цивільних та інших категоріях справ на даний час не врегульовані.

Реалізація заходів індивідуального характеру, що зумовлені рішенням ЄСПЛ, покладається на той орган влади, дії якого призвели до порушення прав і свобод заявника. За бажанням заявника вказаний орган влади переглядає свої рішення по даній справі (можуть бути переглянуті адміністративні або судові рішення). Якщо заявник не погоджується з результатами перегляду і вважає, що вони не призвели до повного захисту його прав і свобод, він має право звернутися зі скаргою в Конституційний Суд.

Завдання щодо реалізації заходів загального характеру розподіляються між різними органами влади, координацію діяльності яких у сфері виконання рішень ЄСПЛ здійснює Уповноважений з прав людини при Міністерстві юстиції.

Значне навантаження щодо реалізації заходів загального характеру виконують судові органи, до обов'язків яких входить тлумачення і застосування національних законів зважаючи на рішення ЄСПЛ, якщо це не призводить до зниження рівня забезпечення прав і свобод громадян у порівнянні з національною Конституцією [28]. Виходячи з такої позиції Федерального Конституційного Суду Німеччини, в порядку винятку можливе недотримання прав, що визначені міжнародними договорами, за умови, що це є єдиним можливим способом уникнути порушень основних конституційних принципів [33, с. 112]. У зв'язку з цим юрисдикція ЄСПЛ слугує допоміжним засобом тлумачення змісту і об'єму основних прав і фундаментальних правових принципів Основного закону.

Таким чином, Конституційний Суд ФРН визначив положення Основного закону за юридичною силою вище, ніж положення Конвенції, що передбачає здійснення національного конституційного контролю положень Конвенції і практики її тлумачення Європейським Судом. Яскравим прик ладом, що підтверджує таку позицію Федерального Конституційного Суду Німеччини, є резонансна справа «Gorgulu v. Germany» .

Виконавчі органи влади, в тому числі уряд, відповідають за розробку законопроектів і адміністративних заходів, які необхідні для виконання рішень ЄСПЛ у частині реалізації заходів загального характеру. Законодавчий орган бере участь у процесі в тому випадку, якщо при виконаннірішень ЄСПЛ необхідне прийняття закону.

Контроль за виконанням рішень ЄСПЛ здійснюють різні органи. Так, представницький орган (Бундестаг) через парламентські запити і слухання контролює реалізацію заходів загального характеру органами виконавчої влади. Бундестаг має практику роботи із запитами з приводу виконання конкретних рішень ЄСПЛ і розвитку системи виконання рішень ЄСПЛ у цілому. Також контроль за виплатою компенсацій і реалізацією заходів загального характеру здійснює Уповноважений з прав людини при Міністерстві юстиції.

Конституційний Суд контролює виконання індивідуальних заходів: за запитом заявника він може відмінити рішення нижчого суду або органу, який переглядав справу заявника після рішення ЄСПЛ. Крім цього, Конституційний Суд контролює реалізацію заходів загального характеру, оскільки він наділений повноваженнями щодо вирішення колізій між міжнародними нормами і національними законами, а також має право перевіряти правозастосовну практику, в тому числі на її відповідність конституційному принципу «дружелюбності міжнародному праву».

ВИСНОВОК

Особливим міжнародним договором, що встановлює унікальний механізм захисту прав людини на європейському континенті, є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р . Унікальність її полягає в діяльності Європейського Суду з прав людини, що покликаний максимально гарантувати права людини, передбачені Конвенцією, а тому питання, пов'язані із застосуванням Конвенції, заслуговують на окремий розгляд.

Питання місця Конвенційної системи захисту прав людини як у правовій системі загалом, такі і з точки зору конституційного права вже частково розглядались у працях Т.І. Дудаш, Д. Шпільмана, А. Світа, X. Келлер, А. Дідікіна, А. Мелешевича, В. Палюка, Ю. Попова, Р. Арнольда, А. Фон Богданди та інших. Таким чином, Конвенційна система захисту прав людини грає важливу роль у системі національного права зарубіжних країн , зокрема конституційного, що викликає необхідність розгляду природи такої як конституційного інструменту, що є універсальним досягненням європейської практики конституціоналізму.

Відповідно, метою даного дослідження був аналіз ролі Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та практики Європейського суду з прав людини саме як конституційного інструменту в системі гарантій конституційних прав і свобод , що виник та розвивається як досягнення спільного європейського конституційного простору.

Серед усіх міжнародно-правових механізмів захисту прав людини, доступних на теренах Європи, Європейський суд з прав людини справді можна вважати найефективнішим засобом захисту прав та свобод людини. По-перше, його рішення, на відміну від рішень інших інституційних механізмів, доступних країнам Європи, мають зобов'язальний характер, тобто є обов'язковими до виконання державами-членами Конвенції про захист прав людини і основоположних. По-друге, Європейський суд з прав людини здатний до змін відповідно до потреб міжнародної спільноти та викликів, що вона перед ним ставить. Так, наприклад, у відповідь на перенавантаження Суду великою кількістю заяв Рада Європи здійснила реформування Суду, прийнявши в 2004 р. Протокол № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини виступає однією із основних міжнародних правозахисних інституцій загальноєвропейської системи захисту прав людини. Нині він разом із Міжнародним Судом в м. Гаазі, Європейським Судом у Люксембурзі є одним із трьох головних судів міжнародного рівня.

Таким чином , на фоні різноманіття контрольних механізмів сучасної міжнародної системи захисту прав людини Суд є унікальним міжнародним юрисдикційним органом, оскільки, на відміну від класичного міжнародного суду в сфері прав людини, право на звернення до нього не тільки є відкритим в тому числі для індивідів, але й не обумовлюється необхідністю висловлення на це згоди відповідної держави-відповідача та, на відміну від квазісудових контрольних органів в сфері прав людини, його рішення є не тільки юридично обов'язковими для держави-відповідача, але й безпосередньо впливають на розвиток європейської правової системи,на становлення, реформування й модернізацію сучасних національних правозахисних систем, практичне застосування європейських правових стандартів при прийняті рішень національними судами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституция Чехии (Чешской Республики) от 16 декабря 1992 г. // Конституции государств Европы: в 3 т. - М., 2001.

2. Регламент Європейського суду з прав людини від 1 листопада 2003 року, // Практика ЄСПЛ. Рішення. Коментарі. - 2003. - № 3.

3. Протокол № 9 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 6 листопада 1990 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 32. - Ст. 2376.

4. Протокол № 11 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає побудову контрольного механізму, створеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - С. 291.

5. Протокол № 14 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції від 13 травня 2004 року // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 215. - від 17.11.

6. Yearbook of the European Convention on Human Rights 2. Application № 434/58. -- Strasbourg, 1959. -- P. 355.

7. Балик С. Опыт Конституционного суда Чешской Республики по приведению в исполнение решений Европейского Суда по правам человека // Имплементация реше- ний Европейского Суда по правам человека в практике конституционных судов стран Европы: сб. докладов. - М., 2006. - С. 232-237.

8. Буроменский М. В. Обращение в Европейский суд по правам человека практика Суда и особенности украинского законодательства) /Харьковская правозащитная группа. - Харьков: Фолио, 2000. - 32 с.

9. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. - СПб.: Издательство «Юридический журнал».

10. Коротеев К. Исполнение решений Европейского Суда по правам человека во Франции // Сравнительное конституционное обозрение. - 2009. - № 1 (68). - С. 83-97.

11. Лукьянцев Г.Е. Европейские стандарты в области прав человека: теория и практика функционирования Европейской системы защиты прав человека и основных свобод. - М.: Звенья, 2000. - С. 67.

12. Мармазов В.Є. Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини як специфічний об'єкт судового тлумачення / В.Є. Мармазов Право України. -- 2002. -- № 10. -- С. 33--35.

13. Мункян В. И. Европейский Суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии: Научно-практическое пособие. - К.: Истина, 2007. 368 с.

14. Российский ежегодник Европейской конвенции по правам человека. 2015. № 1. С. 437.

15. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. - М., 1992.

16. Туманов В.А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности / В.А. Туманов. -- М.: НОРМА, 2001. -- 304 с

Размещено на Allbest.ru