Роль та місце принципу гендерної рівності в сучасному міжнародному праві

3. Виникнення національних правових норм у сфері захисту прав людини традиційно пов'язувалося з необхідністю захисту, як вважалося, найбільш слабких категорій людей - дітей і жінок - від тяжких умов праці. Міжнародне право першої половини ХХ ст. також стало виходити з наявності статевих ролей, які ґрунтуються на біологічних відмінностях жінок від чоловіків. Це визначило формування особливого напряму в міжнародному співробітництві з прав людини - захисту прав жінок, яке з часом під впливом розвитку суспільства трансформувалося в нову категорію, яке охоплює сферу забезпечення ґендерної рівності.

4. Права жінок є складовою частиною універсальних прав людини, тому створення спеціальних засобів їх захисту в демократичному суспільстві є актуальною міжнародно-правовою проблемою ХХІст. Для цього кожне суспільство має дійти до сучасного розуміння прав жінок, розробити концепцію подолання стереотипів щодо них та створити необхідні механізми забезпечення принципу ґендерної рівності як на міжнародному так і на національному рівні.

5. Період активної діяльності міжнародної спільноти з реалізації принципу ґендерної рівності в усьому світі починається з 1975р., коли під егідою ООН і за участю міжнародних НУО кожні п`ять років проводилися всесвітні конференції з становища жінок. Результатом цих Конференцій стало прийняття таких міжнародних документів як: План дій; Стратегії з поліпшення становища жінок; Пекінська декларація і Платформа дій, Декларації тисячоліття ООН 2000р. і Цілі Сталого Розвитку до 2030р., в яких знайшла своє підтвердження важливість досягнення ґендерної рівності.

6. Становлення принципу ґендерної рівності пройшло декілька періодів: 1) період 1919-1944рр., пов'язаний з діяльністю Ліги Націй, і особливо МОП, у рамках якої з огляду на особливості материнського статусу жінок було прийнято низку конвенцій і рекомендацій з питань регламентації робочого часу жінок та безпеки на виробництві; 2) період з 1945 по 70-ті роки, що характеризується діяльністю Організації Об'єднаних Націй (ООН) та МОП як її спеціалізованої установи в умовах визначеного в їх міжнародно-правових актах принципу ґендерної рівності та встановлення механізмів його реалізації під міжнародним контролем; 3) період 70-х років - кінець ХХ ст. характеризується проведенням під егідою ООН та за участю міжнародних неурядових організацій всесвітніх конференцій зі становища жінок, результатами яких було розроблення таких документів: План дій, стратегія з поліпшення становища жінок, Пекінська декларація і Платформа дій; підтвердження принципу ґендерної рівності в Декларації тисячоліття ООН та Цілях сталого розвитку до 2030року, серед основних цілей яких визначено завдання у сфері забезпечення ґендерної рівності; 4) нинішній період, який характеризується загостренням проблем правового забезпечення соціальних прав людини практично у всіх країнах світу, що позначається й на дотриманні державами своїх міжнародно-правових зобов'язань у сфері ґендерної рівності;

7. Ґендерна рівність є особливим соціальним явищем, що складається з таких структурних елементів, як: рівні права і обов'язки; рівні можливості; рівні умови для реалізації. Досягнення такої рівності можливе лише з урахуванням не тільки біологічних відмінностей організму людини, а й відмінностей її соціальної ролі в суспільстві.

8. Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок 1979р. є другим за своїм значенням міжнародно-правовим актом з прав людини, який водночас лідирує за кількістю висловлених до нього державами-учасницями застережень, позбавляючи тим самим жінок ряду гарантій, які надаються нею в таких найважливіших сферах як рівність і недискримінація.

9. Одну з ключових ролей у встановленні ґендерної рівності як на внутрішньодержавній, так і міжнародній арені відіграють міжнародні НУО, оскільки вони часто ініціюють проведення широкомасштабних дискусій з проблемних питань реалізації ґендерної рівності. Крім того, поряд із міжнародними урядовими організаціями вони активно залучаються до процесу пошуку шляхів вирішення важливих проблем, особливо тих, що стосуються порушень рівноправності жінок і чоловіків.

10. Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок є основним міжнародним контролюючим органом, відповідальним за виконання державами своїх конвенційних зобов'язань. Він займається вивченням періодичних доповідей держав-учасниць про стан дотримання прав жінок і за результатами їх розгляду може виносити рекомендації, що мають загальний характер. Ключову роль у цих звітах відіграє позиція НУО, яка зазвичай є більш радикальною, висвітлюючи фактичний стан речей. Зважаючи, однак, на те, що ці рекомендації готуються для всіх держав-учасниць, а не для окремих держав, вони мають дещо абстрактний характер, ускладнюючи контроль за їх виконанням.

11. Організація семінарів за участю жінок, які обіймають посади топ-менеджерів великих компаній, НУО, й інших осіб, які займаються проблематикою ґендерної рівності, має бути забезпечена на державному рівні. В Україні необхідно, за рекомендацією ООН, створити національні програми з планування сім`ї. Відповідно, пропонується створення постійно діючих консультативних органів на місцевому та державному рівнях, які б забезпечували проведення семінарів/тренінгів для жінок з питань: планування вагітності з огляду на вік і кар'єрні перспективи; можливості поєднання материнства й освіти або кар'єри; необхідності підтримки професійних навичок під час декретної відпустки через відвідання майстер-класів/тренінгів та підтримки робочих контактів; доцільного часу виходу з декретної відпустки. Поза тим, необхідно розробити механізми з подолання стереотипів стосовно жіночих і чоловічих ролей у сім'ї та фінансової мотивації для родин, де чоловіки виходять у декретну відпустку.

12. Жінки, намагаючись реалізувати себе у житті, часто спрямовують свої зусилля на навчання та кар`єрне зростання, відкладаючи заснування родини й народження дітей на невизначений термін і це, фактично, перешкоджає чоловікові реалізувати своє право на сім`ю. У свою чергу, часто «радикальний фемінізм» деструктивно впливає на справжню мету принципу ґендерної рівності.

13. Жінки, у яких виникають перешкоди труднощі на шляху самореалізації в роботі або навчанні, виправдовуються наявністю в соціумі дискримінації за ознакою статі, при цьому спостерігається тенденція до зростання кількості чоловіків, які, на противагу жіночим рухам, засновують свої групи з боротьби проти дискримінації чоловіків як механізм для захисту своїх прав.

14. Найбільшою помилкою владних структур багатьох держав є відкладання реформ у сфері ґендерної рівності, виходячи з їх нібито другорядної ролі. Сприяння розвитку як жінок, так і чоловіків, розширення їх економічних та інших можливостей є необхідними факторами, які можуть гарантувати принцип ґендерної рівності в його міжнародно-правовому та національному вимірі.

Література

1. Гончарова Ю.А. Законодавче забезпечення міжнародного захисту прав жінок/ Ю.А. Гончарова // Часопис Київського університету права. - 2013. - №1. - С.334-338.

2. Гончарова Ю.А. Ефективність міжнародно-правового співробітництва як критерій новітніх підходів у сфері захисту прав жінок / Ю.А. Гончарова// Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету права імені короля Данила Галицького. - 2015. - Вип.11. - С.164-171.

3. Гончарова Ю.А. Проблеми ефективності міжнародно-правового співробітництва України у сфері захисту прав жінок та шляхи їх вирішення/ Ю.А. Гончарова // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2015. - №5. - С.128-133. - (Серія: Юридичні науки).

4. Гончарова Ю.А. Становление и развитие института защиты прав женщин в системе обеспечения прав человека / Ю.А. Гончарова // Национальный юридический журнал: теория и практика О.О.О. Научно-практическое правовое издание; № 6 (10). - Кишинев (Республика Молдова), 2014. - С.45-51.

5. Goncharova Y. International Legal Endorsement of Gender Equality Principle and its Contribution to the Democratic Society Development / Y. Goncharova // Visegrad journal on human rights; № 2. - Bratislava (Slovak Republic), 2016. - P.29-35.

6. Гончарова Ю.А. Правові аспекти двостороннього міжнародного співробітництва України у сфері захисту прав жінок / Ю.А. Гончарова // Зовнішня торгівля: право і економіка. - 2015. - № 4. - С.68-75.

7. Гончарова Ю.А. Проблеми захисту прав жінок в Україні/ Ю.А. Гончарова // Сучасні проблеми правової системи України: IV Міжнар. наук.-практ. конф., 22листоп. 2012р., м. Київ: зб. матеріалів. - К., 2012. - Вип.4. - С.435-438.

8. Гончарова Ю.А. Розвиток інституту міжнародного захисту прав жінок в рамках ООН / Ю.А. Гончарова // Права людини: історія та сучасність: V наук. конф. студентів та молодих учених факульт. правознавства та міжнародних відносин УДУФМТ, 6 груд. 2012р., м. Київ: зб. матеріалів. - К., 2012. - С.7-10.

9. Гончарова Ю.А. Міжнародний захист репродуктивних прав жінок в контексті реалізації Програми дій Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку/ Ю.А. Гончарова // Зовнішньоекономічна політика України в умовах інтеграційних процесів: XVII Міжнар. наук.-практ. конф., 29трав. 2014р., м. Київ: зб. матеріалів. - К., 2014. - С.267-269.

10. Гончарова Ю.А. Універсальна система міжнародного захисту прав жінок/ Ю.А. Гончарова // Права людини: історія та сучасність: VII наук. конф. студентів та молодих учених, 10 груд. 2014р., м. Київ: зб. матеріалів. - К., 2014. - С.28-34.

11. Гончарова Ю.А. Місце та роль міжнародних неурядових організацій у сфері захисту прав жінок // Ю.А. Гончарова // Проблеми модернізації економіки України в контексті угоди про асоціацію з ЄС та їх вирішення (економічний, правовий і фінансовий аспекти): XV Міжнар. наук.-практ. конф. молодих науковців, 16 квіт. 2015р., м. Київ: зб. матеріалів. - К., 2015. - С.234-237.

12. Гончарова Ю.А. Некоторые аспекты международно-правовой защиты репродуктивных прав женщин // Ю.А. Гончарова // Юридична наука та практика:виклики сучасних євроінтеграційних процесів: Міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 листоп. 2015р., м. Братислава (Словацька Республіка): зб. матеріалів. - Братислава, 2015. - С. 227-229.

Размещено на Allbest.ru