Конституційно-правові засади національної безпеки України

В роботі наголошено також на важливості духовної сфери життєдіяльності суспільства як об'єкта системи національної безпеки, значення національної ідеї для консолідації громадянського суспільства, виваженої гуманітарної політики.

У підрозділі 3. 5 «Захист конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України - найважливіша функція держави» досліджено конституційно-правові засади забезпечення системи національної безпеки України в аспекті такого об'єкта, яким є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

На думку автора, сучасний конституційний лад України є перехідною формою або способом організації суспільства і держави, закріплених у Конституції України, що зумовлено особливостями розвитку суспільства, держави і права. За своїм змістом конституційний лад України складають передбачені і гарантовані Конституцією України суспільний, державний і територіальний устрій країни, конституційний статус людини і громадянина, система безпосереднього народовладдя, система державної влади і місцевого самоврядування, інші найважливіші конституційно-правові інститути, що ґрунтуються на відповідних загальних базових принципах.

Забезпеченню національної безпеки держави в аспекті її конституційного ладу присвячено систему конституційно-правових гарантій, визначених у загальних засадах Конституції України. Це, зокрема, встановлене статтею 5 Конституції виключне право Українського народу визначати і змінювати конституційний лад; заборона узурпації цього виключного права будь-ким, в тому числі державою, її органами чи посадовими особами; заборона будь-кому узурпувати державну владу; надання Конституції України найвищої юридичної сили щодо будь-яких інших актів. Міжнародні договори України стають частиною національного законодавства лише за згодою Верховної Ради України.

Відзначається, що найбільш нагальними зараз є зовнішні виклики національній безпеці. На це звертається увага в новій редакції Стратегії національної безпеки України. Російська загроза, що має довгостроковий характер, інші докорінні зміни у зовнішньому та внутрішньому безпековому середовищі України зумовлюють необхідність створення нової системи забезпечення національної безпеки України, що передбачає ця Стратегія.

У контексті дослідження зазначеної проблематики, дисертант аналізує безпосередні виклики, які загрожують безпеці нашої держави: наявність неврегульованого конфлікту у придністровському регіоні Республіки Молдова, що безпосередньо межує з Україною; невирішеність питання розмежування лінією державного кордону акваторії Чорного і Азовського морів та Керченської протоки, відсутність демаркації державного кордону України з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова, що стримує врегулювання правових засад забезпечення його режиму, ускладнює ефективну протидію транснаціональним загрозам; недосконалість державної політики у сфері міграції, тощо.

Особливу загрозу для розвитку безпекової ситуації в державі створюють міжконфесійні протистояння та міжцерковні конфлікти. До дестабілізуючих факторів національної безпеки України відносяться також міжнаціональні відносини, складність і суперечливість етнополітичної ситуації в Україні, зумовлені нинішньою суспільно-політичною ситуацією. Ці чинники разом із незадовільним станом системи забезпечення національної безпеки, тотальною корупцією в органах влади перешкоджають розв'язанню нагальних проблем суспільного розвитку, спричиняють політичну радикалізацію, призводять до зростання екстремістських настроїв і рухів, що в стратегічній перспективі може стати реальною загрозою для держави, втрати нею свого суверенітету. У зв'язку з цим автором розглядаються можливі шляхи розв'язання вказаних проблем як при здійсненні внутрішньополітичних, так зовнішньополітичних функцій держави, розбудови системи забезпечення національної безпеки України.

Підрозділ 3. 6 «Суб'єкти системи забезпечення національної безпеки та їх основні функції» присвячено проблемі суб'єктів конституційно-правових відносин у рамках конституційно-правового інституту національної безпеки.

Аналізуються погляди в юридичній літературі на поняття цих суб'єктів та їх види. Відзначається, що суб'єктами конституційно-правових відносин у даній сфері виступають: 1) спільності (народ, нація, національні меншини, корінні народи, територіальні громади тощо) ; 2) держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, депутати, посадові та службові особи; 3) політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації) ; 4) громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці; 5) підприємства, установи, організації; 6) міжнародні органи та організації; 7) органи самоорганізації населення; 8) засоби масової інформації.

Коло суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України зумовлене відносинами у цій системі. На думку автора, суб'єктам системи забезпечення національної безпеки притаманні такі найбільш характерні ознаки, як: а) особливий статус у відносинах влади, з огляду на конституційний рівень їх визначення в системі забезпечення національної безпеки; б) наділення особливими повноваженнями; в) владно-імперативний характер здійснення управління суб'єктами системи забезпечення національної безпеки; д) особливий механізм реалізації наданих їм повноважень.

Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки» до суб'єктів системи забезпечення національної безпеки належать, крім Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та РНБО, також: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили, Служба безпеки, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об'єднання громадян України.

В роботі на основі аналізу Конституції та законів України наводиться функціональна характеристика основних суб'єктів системи національної безпеки України. Відповідно до статей 106 і 107 Конституції України, статті 9 Закону України «Про основи національної безпеки» одним із найважливіших суб'єктів системи забезпечення національної безпеки Української держави є Президент України. Як глава держави і гарант державного суверенітету, він здійснює загальне керівництво у всіх сферах національної безпеки та оборони України.

У даному підрозділі розглядаються також функціональні характеристики щодо забезпечення системи національної безпеки інших державних органів. Найважливішим конституційно-правовим суб'єктом системи забезпечення національної безпеки України автор визначає Український народ.

Розділ 4 «Проблеми конституційно-правового забезпечення національної безпеки України» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто питання реалізації стратегічних завдань національної безпеки України на сучасному етапі, її конституційних гарантій і актуальні питання законодавчого забезпечення реалізації стратегії національної безпеки України.

У підрозділі 4. 1 «Стратегія національної безпеки України в сучасних умовах: завдання і проблеми реалізації» вказано, що стратегія національної безпеки є відправним пунктом для формування конституційно-правових засад системи національної безпеки, всієї діяльності по розбудові незалежної України. Адже саме стратегія національної безпеки визначає пріоритетні цілі, завдання, принципи та механізми захисту життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз. Підкреслюється, що головна мета стратегії - забезпечити такий рівень національної безпеки, який би гарантував права і свободи людини і громадянина, сталий інноваційний розвиток України, її культури та ідентичності, конкурентоспроможність економіки, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави в сучасному світі. Забезпечення національної безпеки держави постає як одна з найважливіших умов здійснення вказаних перетворень, реалізації стратегічної мети побудови України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.

Стратегія національної безпеки України в редакції 2012 р. визначила в якості стратегічної мети формування сприятливих умов для забезпечення інтересів громадян, суспільства і держави зі сталою та зростаючою ринковою економікою, держави, що керується європейськими політичними й економічними цінностями, в якій повага і захист прав і законних інтересів усіх територіальних громад, суспільних верств, етнічних груп є запорукою незалежного, вільного, суверенного і демократичного розвитку єдиної України. Автором здійснено аналіз цього акту і зроблено висновок про недостатність зафіксованих у ньому гарантій забезпечення національної безпеки України.

Наголошено у цьому зв'язку, що оцінка потенційних загроз національним інтересам України і ступеня їх небезпеки повинна стати пріоритетним напрямом діяльності відповідних суб'єктів. Ключовою засадою політики національної безпеки має стати захист таких важливих національних інтересів України як: утвердження конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення умов для вільного розвитку людини, реалізації її творчого потенціалу через різноманітні форми суспільної організації; захист державного суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканності державного кордону; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення підвищення рівня життя і добробуту населення; гарантування безпечних умов життєдіяльності населення, захисту і відновлення навколишнього природного середовища; збереження і розвиток духовних і культурних цінностей українського суспільства, зміцнення його ідентичності на засадах етнокультурної різноманітності.

Зазначається, що стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, що, на думку автора, вимагає відмови України від політики балансування і визначення нею свого геополітичного вибору на користь приєднання України до Північно-Атлантичного альянсу. Місце України в майбутній архітектурі міжнародної та регіональної безпеки значною мірою буде залежати від здатності політичного керівництва держави реалізувати виважену політику відносин з країнами Європи, Росією і США.

У підрозділі 4. 2 «Конституційні гарантії забезпечення національної безпеки Української держави» вказується, що правову основу національної безпеки становлять Конституція та інші нормативно-правові акти, які закріплюють і гарантують захист фундаментальних прав людини і громадянина, організацію державної влади, утвердження загальнолюдських цінностей, на яких ґрунтується громадянське суспільство.

Розглядається ієрархія політико-правових і нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини у сфері національної безпеки України, починаючи з Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., які стали основою розбудови України як незалежної держави. Крім Основного Закону України, такими актами є міжнародні договори, закони України та міжнародно-правові звичаї і рішення міждержавних (міжурядових) організацій; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; міжвідомчі нормативні джерела (накази, інструкції тощо) ; нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади (накази, інструкції, положення, постанови, програми, листи, статути тощо) ; локальні нормативні акти; нормативно-правові договори та звичаї.

Конституція України є правовою основою вказаних актів нижчого рівня у сфері національної безпеки, вона містить основні установчі норми, якими регулюються суспільні відносини у сфері національної безпеки. Закріплюючи повновладдя народу, вона регулює серцевину суспільних відносин, які виникають у зв'язку із захистом національних інтересів і гарантуванням в Україні безпеки людини, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки Конституція визначає як справу всього Українського народу і відносить до найважливіших функцій держави. Конституцією визначаються найважливіші національні інтереси та закріплені базові правові засади діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки, принципи і вимоги до її здійснення.

На основі аналізу змісту Конституції України встановлено, що положення стосовно законодавчого регулювання інституту національної безпеки містяться як у Загальних засадах (ст. ст. 3, 5, 8, 9, 16, 17, 18, 19 та інших), так і в окремих розділах Конституції (ст. ст. 22, 23, 31, 32, 37, 39, 44, 64, 85, 92, 106, 107, 116 та інших). За результатами вказаного аналізу автором пропонуються відповідні зміни до конституційного регулювання окремих питань даного інституту, зокрема, щодо уточнення редакції положень частин першої, другої і третьої статті 17 Конституції України.

У підрозділі 4. 3. «Законодавче забезпечення національної безпеки України» висвітлено роль і значення законів у регулюванні питань забезпечення національної безпеки України. До цих законів, зокрема, належать: «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) ; «Про Раду національної безпеки і оборони України» (1998 р.), «Про Національну поліцію» (2016 р.), «Про Службу безпеки України» (1992 р.), «Про контррозвідувальну діяльність» (2002 р.), «Про розвідувальні органи України» (2001 р.), «Про державну прикордонну службу України» (2003 р.), «Про державний кордон України» (1991 р.), «Про Збройні Сили України» (1992 р.), «Про оборону України» (1991 р.), «Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України» (2002 р.), «Про режим надзвичайного стану» (2000 р.), «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (2003 р.), «Про Національну гвардію України» (2014 р.), «Про прокуратуру» (2014 р.), «Про судоустрій і статус суддів» (2016 р.), «Про боротьбу з корупцією» (1995 р.), «Про боротьбу з тероризмом» (2003 р.), «Про державну таємницю» (1994 р.), «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992 р.), «Про інформацію» (1992 р.) та ін.

Важливий вплив на регулювання відносин у сфері національної безпеки справляють: Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Митний, Бюджетний, Господарський та інші кодекси України, а також законодавство про судоустрій щодо регулювання, зокрема, питань військового правосуддя і відновлення системи військових судів, на необхідності якого наголосив у 2017 р. Президент України.

Проведений автором аналіз зазначених актів свідчить про наявність прогалин та інших недоліків у законодавчому регулюванні відносин у сфері забезпечення національної безпеки. Йдеться, зокрема, про:

- невідповідність прийнятих законів змінам, що відбуваються у безпековому середовищі. На практиці це призводить до того, що сектор безпеки і оборони запізнюється з адекватним реагуванням на виклики;

- декларативність багатьох положень, що стосуються національної безпеки і оборони, і відсутність чіткого механізму їх реалізації на практиці;

- наявність неузгодженостей і дисбалансу між законами і підзаконними нормативними актами у безпековій сфері;

- недостатній рівень професіоналізму при напрацюванні законодавчих актів, що негативно відбивається на оцінці нових тенденцій, які є джерелами значних загроз національній безпеці в частині захисту державного суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканності державного кордону;

- невизначеність позиції законодавця при прийняття законодавчих актів, концепцій, доктрин, стратегій, програм щодо пріоритетів і завдань політики національної безпеки держави;

- відсутність належного рівня інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої діяльності у сфері національної безпеки.

Потреба в оновленні базового закону про національну безпеку була констатована рішенням РНБО, затвердженим Указом Президента України №744 від 24 вересня 2014 р. Автором відзначається, що важливе значення для вдосконалення законодавства України про національну безпеку має ухвалений Верховною Радою України у першому читанні проект Закону України «Про національну безпеку України», який відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України «визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз». Разом з тим, експерти вказують на ряд істотних недоліків даного законопроекту, які мають бути усунені в процесі його доопрацювання.

Усунення відзначених вище недоліків у законодавчому регулюванні відносин сфери забезпечення національної безпеки потребує, на думку автора, формування правової політики держави на основі комплексного системного підходу до законодавчого регулювання конституційно-правового інституту національної безпеки України, а також більш глибокого впровадження наукових засад у процес законодавчого регулювання цієї важливої сфери відносин.

У висновках викладено найбільш суттєві результати дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове наукове осмислення проблеми конституційно-правових засад одного з найбільш важливих суспільних інститутів, яким є інститут національної безпеки України в життєдіяльності сучасного суспільства.

За результатами дослідження сформульовано наступні основні теоретичні, методологічні та практичні висновки:

1. Аналіз використання поняття «безпека» свідчить про те, що не існує безпеки відокремлено від життєдіяльності людини і що категорія безпеки детермінована усіма об'єктивними і суб'єктивними чинниками життя людини, суспільства і держави. Саме тому безпека набуває змістовного вираження тільки у зв'язку з конкретними чинниками цієї життєдіяльності.

2. Сприйняття людиною національної безпеки як багатоаспектного явища відбувається у двох основних вимірах, на двох рівнях пізнання - практичному і теоретичному (науковому). На практичному рівні зміст сприйняття національної безпеки залежить від емпіричних знань і набутого людьми досвіду, у процесі їх повсякденної практичної діяльності. На теоретичному рівні вказане явище сприймається через призму наукових знань і категорій.

3. У науковому пізнанні категорії національної безпеки вкрай важливе значення має дослідження останньої як специфічного конституційно-правового інституту і вироблення належної методології цього дослідження. Принциповим у підході до визначення національної безпеки є її розгляд під кутом зору забезпечення безпеки людини, що є найважливішою конституційно-правовою засадою вказаного інституту, визначальною для регламентації відносин у сфері забезпечення національної безпеки.

4. Історія становлення та розвитку української державності свідчить, що інститут національної безпеки обумовлювали такі чинники, як: суспільний поділ праці; соціальна диференціація членів суспільства; боротьба за економічну та політичну владу; національно-визвольний рух за утвердження національної держави. У Конституції Української Народної Республіки 1918 року інститут національної безпеки набув конституційного виразу. У цій Конституції вперше встановлена вимога про забезпечення безпеки Української держави власними Збройними Силами.

5. Національна безпека в Україні за своєю суттю є системним об'єктом конституційно-правового регулювання. Це система відносно самостійних і взаємопов'язаних елементів, головною метою яких є захист життєво важливих прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

6. Структура системи національної безпеки виступає як формальний спосіб зв'язку елементів національної безпеки в їх взаємодії, підпорядкованій цілісності вказаної системи; а її характер залежить від балансу інтересів різних соціальних і політичних сил суспільства та адекватного відображення їх у політико-правовому і конституційно-правовому механізмі функціонування держави. У цій структурі виділяються в якості елементів конституційно-правових відносин об'єкти - визначені Конституцією та чинним законодавством України індивідуальні людські, загальносуспільні та державні блага і цінності, що задовольняють потреби суб'єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники здійснюють свої конституційні права та обов'язки з метою захисту національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави.

7. Єдиним державно-правовим механізмом, який охоплює всі елементи системи національної безпеки, призначеним для ефективної реалізації цільових установок вказаної системи шляхом виконання функцій щодо захисту життєвих інтересів особи, суспільства і держави в межах повноважень, визначених чинним законодавством, є механізм «забезпечення системи національної безпеки», що виступає як найважливіша підсистема в системі національної безпеки. Її призначення полягає в організованій державою взаємодії державних органів, посадових осіб, громадських організацій і окремих громадян, спрямованої на убезпечення особи, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

8. Функціонування системи національної безпеки здійснюється в рамках державної безпекової політики. Відповідно до неї прогнозуються, плануються, організовуються і здійснюються заходи безпекового характеру (доктрини, стратегії, концепції і програми), спрямовані на захист національних інтересів України. Центральне місце в безпековій політиці належить забезпеченню встановленого ст. 48 Конституції права громадян на достойний життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, оскільки внутрішні суперечності соціально-економічного розвитку України та глобальні світові кризові явища провокують цілу низку реальних і потенційних загроз в економічній і соціальній сфері та створюють небезпеку життєвим інтересам суспільства, самому його існуванню.

9. Забезпечення національної безпеки держави постає як одна з найважливіших умов реалізації стратегічної мети - розбудови України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Саме тому діяльність влади в Україні повинна спрямовуватися на збереження стабільності та контрольованість політичних і соціально-економічних процесів. Важливу роль у цьому відіграє духовна сфера життєдіяльності суспільства як об'єкта системи національної безпеки, наявність національної ідеї для консолідації громадянського суспільства, виваженої гуманітарної політики.

10. Відправною у формуванні конституційно-правових засад системи національної безпеки України є стратегія національної безпеки. Головна мета стратегії - досягнення рівня національної безпеки, що гарантує права і свободи людини і громадянина, сталий інноваційний розвиток України, її культури та ідентичності, конкурентоспроможність економіки та міцні міжнародні позиції.

11. Ключове значення для реалізації державної політики у сфері національної безпеки має її конституційне та законодавче забезпечення. Разом з тим, на даному етапі розвитку мають місце істотні недоліки такого забезпечення, подолання яких зумовлює необхідність у науковому обґрунтуванні безпекової політики України, з визначенням її стратегічних цілей і тактичних завдань; формування відповідно до цього правової політики держави на основі комплексного підходу до законодавчого регулювання конституційно-правового інституту національної безпеки України та концептуальної основи правової бази регулювання суспільних відносин у процесі захисту людини і громадянина, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз; внесення відповідних змін до Конституції та законів України, зокрема, щодо формулювання положень статті 17 Конституції України.

12. Сформульовані у роботі пропозиції і рекомендації щодо законодавчого регулювання системи національної безпеки в Україні загалом співпадають з новелами нещодавно прийнятого у першому читанні Закону України «Про національну безпеку України». Йдеться, зокрема, про принципи державної політики у сферах національної безпеки і оборони, планування, керівництво і координацію у цих сферах; засади демократичного цивільного контролю, державні програми у сферах національної безпеки і оборони; відповідальність за порушення законодавства про національну безпеку України. Разом з тим, даному акту бракує комплексного системного підходу до регулювання інституту національної безпеки в цілому на основі чітко визначених конституційно-правових засад національної безпеки України.

13. Формування правової політики держави з питань національної безпеки і оборони України має передбачати унормування структури і складу сектору безпеки і оборони, системи управління, координації та взаємодії його органів, удосконалення державної системи стратегічного планування, якісне вдосконалення системи демократичного цивільного контролю на органами сектору безпеки і оборони, посилення парламентського контролю у цій сфері.

14. Необхідність оновлення базового системоутворюючого законодавчого акту про національну безпеку України має сформувати правову базу для розбудови системи національної безпеки та організації взаємодії державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями захисту національних інтересів.

15. Важливе значення для вдосконалення законодавства України про національну безпеку має ухвалений Верховною Радою України у першому читанні проект Закону України «Про національну безпеку України» (від 4 квітня 2018 р.), який відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України «визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз».

16. З огляду на ухвалений Верховною Радою України у першому читанні проект Закону України «Про національну безпеку України» доцільно розглянути можливість поряд із Стратегією воєнної безпеки, що відповідає положенням частини другої статті 17 Конституції України, та згаданою у законопроекті Стратегією громадської безпеки та цивільного захисту передбачити також розробку і ухвалення Стратегії забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, яка може включати такі основні питання: захист конституційного ладу, державного суверенітету і територіальної цілісності України; боротьба з тероризмом; забезпечення охорони державної таємниці; контррозвідувальний режим та контррозвідувальна діяльність; охорона і захист державного кордону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія:

Антонов В. О. Конституційно-правові засади національної безпеки України: монографія / В. О. Антонов; наук. ред. Ю. С. Шемшученко. К. : Талком, 2017. 576с.

Рецензії:

Опришко В. Ф. Конституційно-правові аспекти національної безпеки України: реалії та перспективи // Право України. № 10. 2017. С. 214-215;

Ковальчук В. Б. Становлення конституційно-правових засад національної безпеки України // Держава і право: Збірник наукових праць. Серія Юридичні науки. Випуск 77 / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. С. 363-367

Мельничук О. Ф. Теоретико-правові засади національної безпеки України: проблеми та реалії // Часопис Київського університету права. 2017. № 2. С. 336-337.

Розділи в колективних монографіях:

Антонов В. О. Органи державної влади в галузі оборони і безпеки // Органи державної влади України / За редакцією В. Ф. Погорілка: Монографія. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. 592 с. С. 506-534.

Антонов В. О. Теоретико-правові аспекти національної безпеки Української держави // Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко: Монографія. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, А. С. К., 2003. 652 с. (Нормативні документи та коментарі). С. 611-645.

Антонов В. О. Особливості джерел конституційного права України у сфері оборони та національної безпеки // Джерела конституційного права України: [колективна монографія]; відп. ред-ри: Ю. С. Шемшученко. д. ю. н., акад. НАН України; О. І. Ющик, д. ю. н. К. : Проект «Наукова книга». Київ, «Наукова думка», 2010. 710 с. С. 610-635.

Антонов В. О. Проблеми забезпечення національної безпеки України: конституційно-правовий аспект // Держава і право у світлі сучасної юридичної думки: Збірник наукових праць на пошану академіка Юрія Сергійовича Шемшученка. До 75-річчя від дня народження. К. : Видавництво «Юридична думка», 2010. 456 с. С. 254-262.

Антонов В. О. Захист суверенітету та територіальної цілісності Української держави як складові національної безпеки //Проблеми теорії конституційного права України: монографія /Шемшученко Ю. С., Скрипнюк О. В., Батанов О. В., Прокопов Д. Є., Ющик О. І. та ін. / За заг. редакцією Ю. С. Шемшученка. К. : Парламентське вид-во, 2013. 616 с. С. 509-526.

Антонов В. О. Підвищення ефективності взаємодії органів виконавчої влади у сфері національної безпеки України // Система органів виконавчої влади України: правові проблеми вдосконалення організації та діяльності: монографія / [кол. авт. : Андрійко О. Ф., Нагребельний В. П., Кисіль Л. Є. та ін. ]; за заг. ред. д. ю. н., проф. О. Ф. Андрійко. Х. : Планета-Принт, 2013. 384 с. С. 236-252.

Антонов В. О. Конституційно-правові гарантії національної безпеки в функціонуванні політичної системи України // Правові основи розвитку сучасних політичних систем: досвід та перспективи (До 95-річчя створення Національної академії наук України) : монографія [Скрипнюк О. В., Василевич Г. О., Пархоменко Н. М. та ін] / передм. Ю. С Шемшученка та Г. О. Василевича. К. : Вид-во «Юридична думка», 2013. 290 с. С. 263-280.

Антонов В. О. Стратегія національної безпеки України в сучасних умовах: проблеми та реалії // Теоретичні проблеми розвитку конституційного законодавства України на сучасному етапі: монографія / [Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик, О. В. Скрипнюк та ін. ]; за ред. Ю. С. Шемшученка, О. І. Ющика К. : Вид-во «Юридична думка», 2014. 316 с. С. 126-155.

Статті у наукових фахових виданнях:

Антонов В. О. Проблеми розвитку національного законодавства про національну безпеку і оборону // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 14. К., 2003. С. 166-176.

Антонов В. О. Система національної безпеки і оборони // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 15. К., 2004. С. 121-127.

Антонов В. О. Особливості конституційно-правових відносин в галузі національної безпеки // Держава і право. 2008. Вип. 41. С. 201-206.

Антонов В. О. Поняття та зміст національної безпеки // Правова держава. К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. Вип. 19. С. 153-162.

Антонов В. О. Становлення конституційно-правових засад національної безпеки та оборони Української держави //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 38. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2007. К., 2008. С. 235-241.

Антонов В. О. Національна безпека як складовий елемент національного суверенітету // Держава і право. 2011. Вип. 51. С. 210-214.

Антонов В. О. Захист державного суверенітету та територіальної цілісності української держави як стратегічна мета політики національної безпеки // Держава і право. 2011. Вип. 52. С. 168 - 172

Антонов В. О. Проблема взаємодії органів виконавчої влади у сфері національної безпеки України // Держава і право. 2011. Вип. 53. С. 186-190.

Антонов В. О. Проблеми правового забезпечення національної безпеки України // Держава і право. 2011. Вип. 54. С. 145-150.

Антонов В. О. Проблеми формування політики національної безпеки як гаранта суверенітету Української держави // Правова держава. - К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. Вип. 22. С. 217-223.

Антонов В. О. Економічна складова системи національної безпеки України // Держава і право. 2012. Вип. 55. С. 147 - 151.

Антонов В. О. Виклики та загрози національній безпеці України // Правова держава. К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. Вип. 23. С. 212-218.

Антонов В. О. Проблеми диференціації та класифікації структури системи національної безпеки // Держава і право. 2012. Вип. 56. С. 147-151.

Антонов В. О. Рада національної безпеки і оборони України як важливий суб'єкт системи забезпечення національної безпеки української держави // Держава і право. 2012. Вип. 58. С. 140-143.

Антонов В. О. Проблема введення надзвичайного стану як важлива складова у діяльності Верховної Ради України // Держава і право. 2012. Вип. 57. С. 107-111.

Антонов В. О. Об'єкти національної безпеки та їх особливості // Держава і право. 2013. Вип. 59. С. 65-71.

Антонов В. О. Суспільство як об'єкт національної безпеки української держави // Держава і право. 2013. Вип. 60. С. 79-84.

Антонов В. О. Проблеми формування зовнішнього безпекового середовища Української держави // Держава і право. 2013. Вип. 61. С. 90-95.

Антонов В. О. Методологія дослідження принципів системи забезпечення національної безпеки України // Держава і право. 2013. Вип. 62. С. 104 - 108.

Антонов В. О. Політика національної безпеки України в сучасних умовах: проблеми та реалії // Право України. 2014. № 5. С. 106-114.

. Антонов В. О. Воєнна політика як важлива складова забезпечення національної безпеки України // Публічне право. 2015. № 4. С. 54-61.

. Антонов В. О. Забезпечення безпеки людини як важлива складова у розбудові Української держави в контексті сучасних реалій // Альманах права. Правовий світогляд: людина і право. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. Вип. 5. С. 93 - 96.

Антонов В. О. Український народ як визначальний суб'єкт системи забезпечення національної безпеки // Держава і право. 2015. Вип. 67. С. 86-96.

Антонов В. О. Політична складова системи національної безпеки України: проблеми теорії та практики // Альманах права. Ціннісно-правові засади сучасних інтеграційних процесів в Україні. Випуск 6. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. К., 2015. С. 124-129.

Антонов В. О. Збройні Сили України як найважливіший гарант забезпечення національної безпеки Української держави // Правова держава. К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2015. Вип. 26. С. 219-225.

Антонов В. О. Державна політика у сфері національної безпеки як гарантія забезпечення сталого розвитку Української держави в сучасних умовах // Альманах права. Право і прогрес: складові забезпечення в сучасних умовах. Випуск 7. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2016. К., 2016. 448 с. С. 260-263.

Антонов В. О. Воєнна політика України: сучасні реалії та перспективи // Часопис Київського університету права. 2017. № 2. С. 45-48.

Статті у наукових фахових виданнях України з юридичних наук, включених до міжнародних наукометричних баз даних:

Антонов В. О. Місце та роль загальних (діалектико-матеріалістичних) принципів у системі забезпечення національної безпеки // Держава і право. 2014. Вип. 63. С. 75- 81

Антонов В. О. Проблема формування реалізації стратегії національної безпеки України на тлі посилення загроз // Держава і право. 2014. Вип. 64. С. 122-127.

Антонов В. О. Проблеми визначення пріоритетних напрямів конституційного забезпечення національної безпеки української держави в умовах сучасних викликів та загроз // Держава і право. 2014. Вип. 65. С. 59-65.

Антонов В. О. Національна безпека як конституційно-правова гарантія політичної системи України // Часопис Київського університету права. 2014. № 4. С. 75-78.

Антонов В. О. Конституційно-правові аспекти функціонування політичної складової системи національної безпеки в умовах викликів і загроз // Часопис Київського університету права. 2015. № 1. С. 86-90.

Антонов В. О. Проблеми формування нормативно-правової бази національної безпеки України на тлі нових викликів і загроз // Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 70-73.

Тези наукових доповідей та повідомлень:

Антонов В. О. Конституційно-правові основи національної безпеки України // Юридична наука: сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13 травня 2009 р.). До 60-річчя Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 1949-2009 / За ред. академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. К. : «Видавництво «Юридична думка», 2009. 156 с., іл. С. 139-144.

Антонов В. О. Правові аспекти безпеки мореплавства // Матеріали І Науково-практичної конференції «Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавства» (м. Київ, 11 грудня 2012 р.) / Київський університет права НАН України [редкол. : Шемшученко Ю. С., Бошицький Ю. Л. та ін. ]. Вип. 1. К. : Видавництво Ліра-К, 2013. 270 с. С. 18-22.

Антонов В. О. Правовий аналіз Конвенції ООН про боротьбу з незаконними актами спрямованими проти безпеки морського судноплавства // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції «Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавства» (м. Київ, 12 грудня 2013 р.) /Київський університет права НАН України [редкол. : Шемшученко Ю. С., Бошицький Ю. Л. та ін. ]. Вип. 2. К. : Видавництво Ліра-К, 2014. 188 с. С. 30-33.

Антонов В. О. Виклики та загрози національній безпеці України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Міжнародний правопорядок: сучасні проблеми та їх вирішення. До 125-річчя від Дня народження Володимира Михайловича Корецького» (м. Київ, 19 лютого 2015 року). Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Київський університет права НАН України; Українська асоціація міжнародного права; Українська асоціація порівняльного правознавства. С. 149-151.

Антонов В. О. Конституційні засади забезпечення національної безпеки Української держави // Збірка тез міжнародної науково-практичної конференції «Конституційний полілог. 20 років Конституції України: суспільство і влада в конституційному процесі» (м. Київ, 23 червня 2016 року). Координатор проектів ОБСЄ в Україні; Видавництво «ВАІТЕ», 2016. 400 с. С. 191-196.

національна безпека україна

Размещено на Allbest.ru