Шляхи послаблення та усунення причин правопорушень

Помічається негативна тенденція дії сукупності факторів, які впливають на протиправну поведінку неповнолітніх та молоді. Порівняно з „дорослою” мотивацією до вчинення правопорушень у підлітків вона набагато чутлива і залежна від дії конкретних джерел шкідливого впливу. За відсутності конкретних активних протидій, індивідуально-виховних заходів підліток цілком природно може стати на шлях здійснення антисоціальних вчинків. Заходи для усунення їх причин та умов мають вживатися як на державному, так і на місцевому рівнях.

У процесі дослідження проведеного центрами соціальних служб для молоді, було виявлено, що причинами скоєння злочинів самі підлітки вважають: не усвідомлення наслідків своїх вчинків - 67 %; надмірне вживання алкоголю, наркотиків - 28 %; незнання законів України - 5 %; недостатнє виховання та увага з боку батьків - 59 %; вплив друзів, негативної компанії - 50 %; важке матеріальне становище - 18,5 %.

Отже, серед ключових чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати такі: недостатній рівень правосвідомості та правових знань; брак організованої системи дозвілля; вживання алкогольних та наркотичних речовин; низький рівень правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо.

Проблему профілактики правопорушень серед дітей розглядають переважно як частину педагогічної діяльності, зокрема, у межах навчальних закладів. Проте вищенаведені причини правопорушень вказують, що для подолання злочинності серед неповнолітніх виховної роботи лише в межах навчальних закладів недостатньо.

Заходи правового виховання, спрямовані на профілактику правопорушень, можна розподілити на такі напрями:

- надання правових знань педагогами під час викладання певних предметів;

- проведення вікторин, тематичних уроків (для молодших школярів);

- зустрічі з працівниками правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ, організацій).

У науковій літературі описано різні методи, що можуть використовуватися з метою правового виховання неповнолітніх. Серед них: роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів, лекції, дискусії, диспути з правових питань, «круглі столи» з правових питань та інші вербальні методи, інтерактивні методи - ігри, рольові ігри, вправи, тренінги, конкурси.

Фактором ризику щодо можливості скоєння правопорушень неповнолітніми є не тільки брак правових знань, а й відсутність системи дозвілля, проведення часу без певної мети та заняття.

Відповідно, існує напрям профілактики, спрямований на організацію дозвілля.

У цьому зв'язку слід вирішити ряд питань.

На державному рівні необхідно більше уваги приділити з'ясуванню конкретних причин протиправної поведінки серед неповнолітніх. Без єдиної науково обґрунтованої загальнонаціональної програми дій щодо подолання цієї проблеми неможливо розгорнути відповідну роботу на місцевому рівні. Це стосується політичної стабілізації, соціально-економічного розвитку, програми дій щодо належного виховання та розвитку потенціалу нації у таких напрямках, як навчання, спорт, дозвілля тощо.

Діяльність відповідних органів, у тому числі і органів внутрішніх справ щодо загальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх повинна базуватися на врахуванні таких основних елементів, як вивчення особистісних якостей підлітка, умов життя та виховання, соціального оточення та потреб.

Потрібно налагодити тіснішу співпрацю з чітким розподілом функцій широкого кола суб'єктів - представників державної влади, навчальних закладів, громадських організацій, засобів масової інформації. Ця співпраця має бути націлена на усунення причин, що спонукають до протиправних дій, на створення умов, які виключають антисоціальні вчинки конкретних осіб, на створення сприятливих умов для інтелектуального, фізичного виховання підлітків та корисного проведення дозвілля, на формування поваги до особистості, до норм права тощо.

Особливу увагу слід приділити поліпшенню якості сучасних продуктів кіно, телебачення, реклами, комп'ютерних ігор та Інтернету, оскільки вони мають найбільший плив на розвиток молодого покоління на формування особистості. У цьому сенсі доцільно може підтримувати створення виховних інтерактивних Інтернет-ресурсів, комп'ютерних ігор, соціальної реклами, налагодження широкої пропагандистської роботи, підготовку відповідних тематичних телепрограм.

У діяльності органів внутрішніх справ треба активізувати використання соціально-профілактичних методів роботи з неповнолітніми. Головним чином вона повинна спрямовуватися на виховання ціннісних орієнтацій, зокрема пов'язаних з повагою до норм права, на пропаганду здорового способу життя, нестерпного ставлення до антисоціальних вчинків та згубних звичок. Йдеться про проведення тематичних зустрічей, лекцій, масових спортивних змагань, екскурсій тощо. Вважаємо, що за умов комплексного послідовного та системного поєднання зазначених заходів можна досягти суттєвого зниження рівня протиправної поведінки серед підлітків та молоді.

ВИСНОВКИ

В даній роботі було розглянуто основні положення категорії правопорушення та з'ясовано причини їх виникнення.

Складна економічна і політична ситуація в країні, розпад духовних і етичних цінностей, крах колишнього світогляду і відсутність нового, невпевненість у завтрашньому дні привели до дезорієнтації людей різних соціальних груп до навколишнього світу і до внутрішніх конфліктів особи. Це отримало яскраве вираження не лише в дорослому середовищі, але торкнулося і підростаючого покоління.

Люди погано знають закони, через це важко вимагати виконувати їх норми. Це сприяє збільшенню кількості правопорушень. Правопорушення може зумовити темперамент, наявність певних психічних відхилень.

На жаль, великого поширення сьогодні набули такі соціальні лиха, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, перелюбство, аморальність та інші. Ці умови діють завжди і всюди. У багатьох випадках вони сприяють скоєнню правопорушень, а то й виступають їх головними причинами.

Серед суб'єктивних умов зростання злочинності в незалежній Україні слід назвати також байдужість значної частини населення до державних справ взагалі і, зокрема, до правопорядку. Люди стурбовані своїм становищем (нерегулярна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги, низький рівень соціального забезпечення; цим держава вільно чи невільно провокує нестабільність правомірної поведінки).

Держава повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім'я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості. Для того, щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості населення, необхідна розвинута економіка, стабільний демократичний політичний режим, дотримання законності всіма посадовими особами та громадянами, високий рівень правової культури.

Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:

- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;

- організувати статистичний облік злочинності;

- боротися з наркобізнесом;

- громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які пред'являються до них державою;

- підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.

Правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Вони об'єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Правопорушення складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності.

Найбільшу розробку правопорушення, причини і шляхи їх подолання отримали в кримінології, але цього замало необхідно активізувати дослідження про правопорушення і відповідальність в усіх галузевих науках.

Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки - не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства.

В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.

Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкарно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. 1996, №30, ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2001. №25-26. ст. 131.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) від 07.12.1984р. // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР). 1984. додаток до № 51. ст.1122.

4. Теорія держави і права: Підручник. - 3-тє видання. / За ред. Скакун О.Ф. К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. 524 с.

5. Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник. К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.

6. Адміністративне право України: Підручник. Вид. 2, змін. і доп. / За заг. ред. Т.О. Коломоець. К.: Істина, 2012. 528 с.

7. Теория государства и права: учебник для бакалавров. 2-е издание, переработанное и дополненное. Перевалов В. Д. Уральская государственная юридическая академия. "Издательство Юрайт", 2012.

8. Організація судових та правоохоронних органів: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / І.Є. Марочкін, Н.В. Сібльова, В.П. Тихий та ін. За ред. І.Є. Марочкіна і Н.В. Сібльової. Харків: Одіссей, 2009. 320 с.

9. Костенко А.Н. Культура и закон в противодействии злу. Киев: Атика, 2008. 352 с.

10. Бабін І.І. Податкове право України: навч. Посібник / І.І. Бабін. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. С. 10-27.

11. Штанько А. О. Правопорушення: теорія і законодавча практика. Держава і право: збірник наукових праць. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. Вип. 38. С. 129-137.

12. Дмитрієнко Ю. М. Дві вісі формування української правової свідомості та культури / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. 2012. № 2. С. 221-241.

13. Штанько А. О. Правосвідомість та її роль у формуванні правової поведінки. Держава і право: збірник наукових праць. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. Вип. 43. С. 144-152.

14. Минюк Д.І. Організаційно-правові аспекти протидії правопорушенням у сфері зовнішньоекономічної діяльності: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Минюк Дмитро Іванович; Національний ун-т держ. податкової служби України. Ірпінь, 2007. с. 219-228.

15. Штанько А. О. Об'єктивні та суб'єктивні чинники правопорушень. Держава і право: збірник наукових праць. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. Вип. 44. С. 89-94.

16. Штанько А. О. Теоретико-правові аспекти суспільної небезпеки і соціальної шкідливості правопорушення: критерії розмежування. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. Вип. 44. С. 21-29.

17. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / за ред. В. В. Сташиса. X. : Право, 2008. 840 с.

18. Штанько А. О. Філософсько-правові основи формування інституту правопорушення як виду правової поведінки. Юриспруденція: теорія і практика. 2009. № 10 (60). С. 47-53.

19. Дмитрієнко І. В. Суперечності та протиріччя української правової свідомості та культури / І. В. Дмитрієнко, Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. 2012. № 2. С. 205- 220.

20. Штанько А. О. Причини правопорушень у сучасному суспільстві. -Принцип гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави” (пам'яті професора В. В. Копєйчикова): матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (Київ, 26 груд. 2008 р.) К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2008. С. 160-162.

21. Власов А.В. Контроль як форма попередження вчинення податкових правопорушень. К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2012. 19 с.

22. Стоцька Л.А. Організаційно-правові основи взаємодії правоохоронних органів і державної екологічної інспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології. К.: Каб. Мін. України Нац. ун-т біоресурсів і природокористування Укр. 2013. 21 с.

23. Іванцов В.О. Адміністративно-правові засоби протидії правопорушенням в галузі фінансів. Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2010. 20 с.

24. Стовба О. Правосвідомість: проблеми і перспективи // Право України. 2010. с. 64-69.

25. Деменко О.І. Правосвідомість студентської молоді в Україні: теоретико-правове дослідження. Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2012. 20 с.

26. Козенко Ю. Демократичні принципи права в ролі засобів формування юридичного світогляду особи // Вибори та демократія. 2011. №3. с. 39-43.

27. Колосова О.В. Формування у молодших школярів основ правової культури в процесі позаурочної діяльності. Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. 2011. 20 с.

28. Оверченко А.І. Психологічні особливості правосвідомості підлітків, схильних до правопорушень. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2012. 20 с.

29. Ткачук А. Роль правосвідомості та правової культури у формуванні правової держави // Право України. 2012. №1-2. с. 421-425.

30. Осташова В.О. Правове самовиховання студентської молоді в умовах формування громадянського суспільства в Україні. Полтава: РВВ ПДАА. 2012. 169 с.

31. Амджадін Л., Гончарук О. Суспільні практики та законодавство у сфері правопорушень неповнолітніх / Л. Амджанін, О. Гончарук. НАН України, Ін-т соціології, Центр соц. експертиз. К.: К.І.С. 2011. 184 с.

32. Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства в Україні (2006--2011 роки). Частина 1. Загальні положення і досудове провадження: монографія / Лобойко Л. М.; Донец. юрид. ін-т МВС України. К.: Істина, 2012. 288 с.

Размещено на Allbest.ru