Правове регулювання оплати праці в сільському господарстві

Інші заохочувальні й компенсаційні виплати (10-5 %) можуть виплачуватися за виконання та перевиконання планових (нормативних) завдань з урахуванням їх впливу на результати праці: збільшення виробництва продукції та підвищення її якості, а також галузевих і власних, які розробляє, затверджує підприємство, виходячи з доцільності та ефективності. Потреба у преміальній системі повинна бути обгрунтованою розрахунками, які свідчать, що кошти на преміювання будуть отримані завдяки результатам виробництва та стимулюватимуть підвищення його ефективності.

У тваринництві погодинну заробітну плату використовують лише на роботах, які важко чи недоцільно нормувати (охоронці, обліковці, прибиральники).

До обов'язкових елементів відрядної оплати праці належать розцінки за одиницю виробленої продукції, які розраховують для окремих категорій робітників ферм або всього колективу з подальшим розподілом її між членами колективу пропорційно відпрацьованому часу в такій послідовності:

· уточнюють норму обслуговування тварин залежно від системи утримання та механізації виробничих процесів;

· обчислюють річну планову продуктивність і порівнюють із фактично досягнутою за останні три роки;

· розраховують вихід продукції від закріпленої за працівником групи тварин;

· установлюють розряди робіт, за якими тарифікується робітник (оператор машинного доїння, тваринник, слюсар та ін.);

· обчислюють річний тарифний фонд заробітної плати (множенням суми денних тарифних ставок робітника на нормативну кількість відпрацьованих днів за 1 рік, період);

· основою розрахунку є мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника I розряду на ручних роботах у тваринництві з розрахунку на 1 місяць. Відрядні розцінки визначають виходячи зі встановлених розрядів робіт, тарифних ставок (окладів) робітників, норм продуктивності часу.

У молочному скотарстві відрядні розцінки розраховують окремо за кожною групою, за кожним працюючим, а також за періодами року або єдині за 1 рік залежно від способу годівлі корів. Крім того, враховують суміжні види продукції: в молочному скотарстві прийнято до 90 % від річного тарифного фонду відносити на молоко, 10 % - на приплід, а у родильному відділенні на молоко - 70 %, приплід - 10 %, роздоювання корів - 20 %; на обслуговуванні худоби - дорощуванні, нагулі та відгодівлі - за приріст живої маси - 100 %, на свинофермах на догляді за підсисними свиноматками з поросятами до двомісячного віку за приплід - 40 %, а за приріст живої маси поросят - 60 % тощо. Розцінка є ефективним виміром виробництва кожного виду продукції, тому її переглядають при зміні мінімального рівня заробітної плати, кормової бази, впровадженні нової технології виробництва й комплектуванні стада високопродуктивною худобою. Розрахунок розцінки підписується головним зоотехніком, погоджується з профспілкою підприємства і затверджується його керівником.

Тому для удосконалення оплати праці, підвищення її продуктивності та ефективності виробництва при обчисленні розцінок і систем заробітної плати підприємствам варто дотримуватися таких принципів:

· відповідність заробітної плати ціні робочої сили;

· залежність заробітної плати від кількості та якості праці, кінцевих результатів роботи підприємств;

· забезпечення переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять найбільший трудовий внесок;

· удосконалення тарифної системи та нормування праці;

· поєднання індивідуальних інтересів із колективними.

Ефективне ведення галузі тваринництва у ринкових умовах можливе за упорядкування системи норм і нормативів, приведення їх у відповідність із конкретними умовами господарювання і досягнутого рівня продуктивності на кожному підприємстві.

Недотримання підприємствами при виплатах законодавчо визначених норм із мінімального рівня заробітної плати, її структури або несвоєчасні виплати не стимулюють підвищення продуктивності праці.

Використання форм і систем оплати праці, які розкривають зв'язок між заробітною платою і продуктивністю праці при різному рівні інтенсивності виробництва підприємств, відповідній ціновій політиці цін не лише сприятиме нормативній оплаті праці, а й буде вищим рівнем її мотивації, дотримання структури заробітної плати і наближення її до рівня галузей економіки на основі ефективного використання продуктивних, фізіологічно обумовлених показників тварин, птиці та ін.

Колективний договір - це основний акт підприємства, що об'єднує права, обов'язки роботодавця і найманого працівника, члена кооперативу та регулює рівень основної і додаткової оплати праці та інших заохочувальних, компенсаційних виплат; розрахунок балансу робочого часу і доцільності застосовування місячного підсумованого обліку робочого часу.

Оплата праці в рослинництві

Для галузі рослинництва характерною ознакою є те, що робочий період не збігається з періодом виробництва продукції. Проте така особливість не виключає тісного взаємозв'язку між якістю виконання робіт в один із робочих періодів та кінцевими результатами виробництва. Наприклад, неякісне проріджування цукрових буряків, без сумніву, призведе до зниження врожайності. Тому системи оплати праці, що застосовуються у рослинництві, повинні забезпечувати умови для додержання виконавцями технологічних вимог, термінів виконання робіт, сумлінного виконання покладених на них обов'язків; спонукати до економного використання ресурсів, у тому числі робочого часу; стимулювати збільшення виробництва кінцевої продукції. З огляду на ці особливості у галузі рослинництва можуть застосовуватися системи оплати праці, що передбачають поточне авансування та стимулювання впродовж року і доплати та премії за кінцеві результати виробництва (отриману продукцію). Цим вимогам відповідають акордно-преміальна оплата, оплата праці від валового доходу (чистої продукції) та система оплати праці за внутрішньо-господарськими розрахунковими цінами. Однак необхідно зауважити, що останніми роками системи оплати праці від чистої продукції та за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами використовуються лише окремими підприємствами.

Згідно із Законом України "Про оплату праці" заробітна плата має три складові: основну, додаткову та інші заохочувальні й компенсаційні виплати. Підкреслимо, шо додаткова оплата праці тісно пов'язана з основною, оскільки здебільшого визначається у відсотковому відношенні до основної оплати праці. Отже, основна та додаткова оплати праці формують суму поточного авансування і стимулювання впродовж року, а заохочувальні та компенсаційні виплати - розміри доплат за кінцеві результати.

У рослинництві усі види робіт, пов'язані з вирощуванням продукції, можна об'єднати в кілька великих груп: механізовані польові роботи з основного обробітку ґрунту; механізовані польові роботи на сівбі, садінні та догляді за сільськогосподарськими культурами; роботи з унесення добрив та захисту рослин, механізовані польові роботи зі збирання сільськогосподарських культур, а також ручні та кінно-ручні роботи. Специфіка перелічених робіт повинна враховуватися під час вибору форм поточного авансування та стимулювання впродовж року, серед яких виділяють почасове й відрядне авансування.

Погодинне авансування доцільно застосовувати на тих видах робіт, де складно проводити їх облік, або там, де він не є головним критерієм ефективності. Таку форму авансування можна застосовувати на ручних роботах з догляду за посівами культур, зокрема, на обриванні волоті, пасинкуванні, сортовому та видовому прополюванні зернових культур, скиртуванні зернових, вибиранні стебел кукурудзи, соняшнику, коріння капусти після піддобрювання зі складанням у купи та ін. За почасового авансування сума авансу визначається множенням погодинної тарифної ставки на роботах відповідної складності на кількість відпрацьованих годин або денної тарифної ставки на кількість відпрацьованих нормо-змін. Отже, передумовами застосування погодинного авансування є тарифікація робіт на вирощуванні культур та присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам⁾ Боброва О.Г. Організація і стимулювання праці : навч. посіб. для сам. вивч. дисц. / О.Г. Боброва. - К. : КНЕУ, 2004. - С. 47-48.).

Відрядне авансування здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт за розцінками, які визначаються на підставі норм виробітку за окремими видами робіт та запровадженими тарифними ставками. Відрядну форму авансування доцільно застосовувати для оплати праці як за отриману продукцію, так і за виконану роботу, зокрема на посіві, садінні, шаруванні сходів, прориванні гнізд, проріджуванні з розпушенням просапних культур за 1 га, на перебиранні й сортуванні продукції за 1 ц.

Варто зазначити, що крім індивідуального, у рослинництві може застосовуватися авансування за єдиним нарядом для бригади чи ланки за умови, якщо для них установлене нормоване завдання. Наприклад, для ланки можна встановлювати нормоване завдання (тонни за зміну) щодо перебирання картоплі з кагату, доочищення буряків, моркви та ін. Відрядний заробіток між членами ланки може розподілятися пропорційно до відпрацьованого часу чи за встановленими рішенням ланки коефіцієнтами трудової участі. Також потрібно враховувати, що, крім об'єктивного фактора вибору погодинної та відрядної форм авансування - специфіки робіт, багато важать і суб'єктивні чинники: свідомість працюючих, їх ставлення до роботи, рівень кваліфікації керівників середньої ланки (ланкових, бригадирів), можливості об'єктивного вимірювання обсягів виконаних робіт.

Поточне стимулювання в рослинництві може передбачати такі види доплат:

· доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці розмірам 12 % від тарифної ставки за фактично відпрацьований час (відповідно до галузевої угоди) працівникам згідно з "Переліком професій і посад, зайнятих на роботах із захисту рослин від сільськогосподарських шкідників, хвороб і бур'янів, яким у зв'язку із шкідливими умовами праці підвищуються тарифні ставки і посадові оклади";

· підвищену оплату на збиранні сільськогосподарських культур і заготівлі кормів у розмірах, що встановлюються в господарствах диференційовано за строками збирання та культурами і щодо працівників з огляду на фінансові можливості суб'єктів господарювання.

Проте існують загальні підходи до встановлення підвищених тарифних ставок на збиранні врожаю:

1) під час збирання зернових тарифні ставки для трактористів- машиністів підвищуються в перші 10 днів збирання до 60 %, для допоміжних працівників - до 15 %, а на збиранні інших культур - відповідно до 30 і 15 % за виконання змінної норми виробітку. У наступні кілька днів доплата встановлюється, як правило, у меншому розмірі;

2) до 20 % може підвищуватися тарифна ставка трактористів- машиністів, які працюють на складних агрегатах;

3) за виконання агрегатом упродовж 1 доби не менше від двох змінних норм; на збиранні зернових культур і сої тарифна ставка підвищується до 20 % (до 10 % - на збиранні інших культур);

4) нарахування зерна в натурі в перші 5 днів масового збирання зернових та зернобобових культур;

5) за виконання сезонної норми збирання диференційовано від рівня перевищення норми збирання;

6) надбавка за класність трактористам-машиністам І і II класів, за звання "Майстер рослинництва", "Майстер зрошення" І і II класів - відповідно 20 і 10 %;

7) надбавка за підвищення якості збирання та зменшення втрат трактористам-машиністам, які намолотили зерна з 1 гектара не менше ніж установлено контрольним обмолотом; може здійснюватися доплата за останній зібраний на кожному гектарі центнер зерна диференційовано залежно від урожайності.

Отже, сума оплати праці, розрахована на основі погодинного чи відрядного авансування, разом із доплатами становить аванс працівника, який згідно з відрядно-преміальною чи акордно-преміальною системами оплати праці буде доповнений стимулювальними виплатами за отриману продукцію та преміями за перевиконання певних показників.

Акордна розцінка може розраховуватися не лише за окремою культурою, а й загалом за комплексом робіт із вирощування групи культур бригадою. Крім того, у постійно діючих бригадах до суми нарахованого авансу впродовж поточного року може включатися сума авансу за роботу під урожай майбутнього року.

У разі застосування відрядно-прогресивної системи оплати праці розраховують шкалу оплати праці за прогресивно зростаючими розцінками за обсяг отриманої продукції, розмір яких забезпечує суму оплати праці на рівні основної й додаткової оплат та премій.

Застосування системи оплати праці від чистої продукції передбачає обчислення доплат у кінці року як частини чистої продукції, отриманої за рахунок економії матеріальних витрат. Використання цієї системи оплати праці включає розрахунок нормативу відрахувань на оплату праці від чистої продукції окремо за кожною культурою. Установлення зазначеного нормативу передбачає:

· розрахунок суми матеріальних витрат на виробництво продукції;

· обчислення фонду оплати праці на виробництво продукції;

· визначення обсягу виробництва продукції в натуральному вираженні;

· обчислення обсягу чистої продукції як різниці між товарною продукцією і сумою матеріальних витрат;

· установлення питомої ваги фонду оплати праці щодо вартості чистої продукції, що і є нормативом відрахувань на оплату праці.

Як і за акордно-преміальною системою оплати праці, у разі оплати праці від чистої продукції працівники впродовж року отримують аванс на основі відрядного чи погодинного авансування та встановленої суми поточних доплат. У кінці року визначають суму оплати праці множенням нормативу на фактичний обсяг отриманої чистої продукції. Сума доплат, яку повинні отримати працівники, визначається як різниця між розрахованою сумою оплати праці за нормативом та отриманим авансом без нарахованих поточних доплат.

Важливим і досить складним питанням є застосування оплати праці за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами, що передбачає отримання працівниками впродовж року авансу, а в кінці року доплат як частини від прибутку, одержаного внутрішньогосподарським підрозділом. Застосування такої системи оплати праці передбачає існування на підприємстві госпрозрахункових відносин, тобто такого механізму розрахунків на рівні підрозділів підприємства, коли кожний із них самостійно визначає розмір отриманого прибутку.

Система оплати праці за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами обумовлює закріплення за кожним підрозділом засобів виробництва та працівників, які, як належить, виконують роботи лише в цьому підрозділі; надання самостійності підрозділу щодо виконання всіх оперативно- виробничих завдань, а також установлення внутрішньогосподарських розрахункових цін на рівні підприємства. Внутрішньогосподарські розрахункові ціни використовуються як для розрахунків між підрозділами, так і для розрахунків між підрозділами і керівництвом підприємства. Тобто будь-які послуги чи продукція, що виходить за межі підрозділу, має внутрішньогосподарську розрахункову ціну. Водночас отримання будь-якої продукції чи послуг підрозділом також здійснюється за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами.

Порядок визначення внутрішньогосподарської розрахункової ціни для певного виду продукції (чи послуг) рослинницького підрозділу такий:

1. Розраховуються матеріальні витрати в грошовому виразі на виробництво продукції виходячи з установлених на підприємстві норм їх витрат і цін (для продукції власного виробництва за собівартістю плюс нормативний рівень рентабельності, для придбаної зі сторони - за цінами придбання плюс витрати на транспортування до підрозділу).

2. Розмір авансових витрат на оплату праці визначається виходячи з чинної системи авансування (почасова чи відрядна), включаючи нарахування на оплату праці.

3. Загальногосподарські витрати на організацію й управління обчислюють на основі попередньо установленого нормативу на 100 грн прямих витрат або на 1 людино-годину прямих витрат.

4. Нормативним методом визначають планову суму прибутку внутрішньогосподарського підрозділу; зазвичай застосовують норматив прибутку з розрахунку на 100 грн авансових витрат на оплату праці.

5. Нормативним методом обчислюють суму відрахувань у загальногосподарських фондів (якщо вони створюються на підприємстві); як правило, застосовують норматив у відсотках до загальної суми прямих витрат.

6. У результаті ділення загальної суми розрахованих планових витрат за підрозділом на плановий обсяг виробництва продукції в натуральному вираженні отримують внутрішньогосподарську розрахункову ціну на певний вид продукції чи послуг⁾ Боброва О.Г. Організація і стимулювання праці : навч. посіб. для сам. вивч. дисц. / О.Г. Боброва. - К. : КНЕУ, 2004. - С. 52-53.).

Визначена таким способом планова внутрішньогосподарська розрахункова ціна є договірною ціною, за якою підрозділ відповідно до укладених договорів постачає продукцію іншим підрозділам та керівництву підприємства. Як бачимо з методики розрахунків, внутрішньогосподарська розрахункова ціна залежить від таких двох збільшених факторів: загальної суми планових витрат та планового обсягу виробництва продукції. Цей висновок має важливе значення, бо якщо підприємство досягло скорочення планових витрат або збільшило обсяги виробництва продукції за незмінної суми витрат, то фактична внутрішньогосподарська розрахункова ціна буде меншою від планової, що забезпечить підрозділу отримання прибутку, що буде спрямований на додаткове стимулювання працівників. Крім того, додатковими джерелами формування прибутку підрозділу можуть бути страхові відшкодування у зв'язку з ушкодженням чи загибеллю від стихійного лиха врожаю сільськогосподарських культур, виробничих запасів; штрафи, стягнені з інших підрозділів за невиконання умов договорів, та ін.

Із заохочувальних та компенсаційних виплат, що можуть виплачуватися наприкінці року за акордно-преміальної та відрядно-преміальної систем оплати праці, виділяємо:

1) доплату за стаж роботи;

2) преміювання за економію прямих витрат (як правило, розміром 70 % від одержаної економії);

3) за перевиконання завдань із виробництва продукції (стимулювання продукцією в натурі);

4) за підвищення врожайності сільськогосподарських культур;

5) за підвищення якості продукції (за її залежності від працівників);

6) стимулювання за продовження терміну служби техніки (цей вид стимулювання може застосовуватися також як поточний);

7) стимулювання за економію коштів на ремонті тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин.

Не варто забувати, що умови та розміри преміювання встановлюються індивідуально в кожному господарстві або в окремому виробничому підрозділі з огляду на специфіку технології робіт, фінансові можливості господарства, соціально-психологічні особливості членів підрозділів та їх потреби. Але загальною вимогою до розроблення системи преміювань є визначення обмеженого переліку (не більше 3) показників преміювання.

У насінництві залежно від галузі можна застосовувати такі види преміювання за підвищення якості продукції (як у виробництві, так і в зберіганні) та за перевиконання завдань виробництва продукції: багаторічні трави - до 20 % сум сортових надбавок за проданий посівний матеріал, до 40 % виручки від реалізації понадпланово вирощеного насіння; у картоплярстві - до 10 грн за 1 т заготовленого насіння, до 5 % сум сортових надбавок за продане насіння; на вирощуванні цибулі-сіянки - до 10 % вартості вирощеної сіянки в межах завдання і до 50 % вартості сіянки, отриманої понад план.

На вирощуванні та збиранні картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду, баштанних культур можуть установлюватися премії в натуральному вираженні за виконання та перевиконання змінної норми виробітку у відсотках до змінної норми виробітку. Цей відсоток коливається від 1 % зібраної продукції в натуральному вираженні за виконання змінної норми виробітку на збиранні капусти, моркви, столових буряків, цибулі-ріпки до 10 % у разі перевиконання норм виробітку на збиранні огірків і помідорів. У кормовиробництві основними показниками преміювання є виконання та перевиконання планових показників обсягу виробництва продукції (премія у відсотках до вартості продукції, виробленої понад план) за підвищення кількості кормових одиниць, отриманих з 1 га, за підвищення якості кормів.

У рослинництві якість виконання багатьох операцій залежить від злагодженої, ефективної роботи трактористів-машиністів. Тому в аграрних підприємствах перелік доплат і надбавок, які застосовуються для трактористів-машиністів, може бути дещо ширший, ніж для інших категорій працівників у рослинництві. Як правило, для інших категорій працівників її розмір установлюється у відсотках до фактичного заробітку трактористів-машиністів. Зокрема, для майстрів-наладників, працівників, які здійснюють технічне обслуговування, цей відсоток визначається як співвідношення денних тарифних ставок цих працівників і тарифної ставки тракториста-машиніста, яких працює на комбайні. Помічнику тракториста-машиніста виплачують 70 % доплати, нарахованої трактористу-машиністу, а за двозмінної роботи доплата змінному комбайнеру нараховується в такому самому розмірі, як і основному⁾ Боброва О.Г. Організація і стимулювання праці : навч. посіб. для сам. вивч. дисц. / О.Г. Боброва. - К. : КНЕУ, 2004. - С. 55.).

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте суть поняття "заробітна плата".

2. Охарактеризуйте функції заробітної плати за сучасних умов.

3. Назвіть та охарактеризуйте основні елементи організації оплати праці.

4. Назвіть суб'єктів організації оплати праці в Україні.

5. Розкрийте зміст державного регулювання оплати праці.

6. Як ви розумієте мінімальну заробітну плату та особливості її визначення й установлення?

7. Які інші норми та гарантії в оплаті праці регулює держава?

8. Охарактеризуйте основні аспекти договірного регулювання оплати праці.

9. Особливості регулювання на державному рівні виплати заробітної плати в натуральній формі.

10. Яка різниця між виплатою заробітної плати в натуральній формі та видачею (продажем) продукції в рахунок оплати праці?

11. Які складові елементи вміщує тарифна система? Призначення тарифної системи оплати праці.

12. Дайте визначення таких категорій, як тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів.

13. Чи регулюється максимальний рівень оплати праці на приватних і державних сільськогосподарських підприємствах? Які чинники впливають на формування максимального рівня оплати праці в аграрних підприємствах?

14. Як і хто визначає форми, системи і розміри оплати праці працівників та членів аграрних підприємств?

15. Від чого залежить мінімальний розмір оплати праці працівників аграрних підприємств?

16. Які існують форми оплати праці?

17. Що покладено в основу відрядної форми оплати праці?

18. На чому базується погодинна оплата праці?

19. Що ви розумієте під поняттям "система оплати праці"?

20. Які ви знаєте системи оплати праці?

21. Які фактори впливають на вибір системи оплати праці на певному аграрному підприємстві?

22. Назвіть різновиди систем оплати праці за відрядної форми.

23. Системи оплати праці керівників, спеціалістів, службовців (обслуговуючого персоналу).

24. Визначення груп господарств з оплати праці.

25. Оплата праці керівників виробничих підрозділів (середньої ланки).

26. Оплата праці керівників та спеціалістів.

27. Особливості оплати праці у тваринництві.

28. Яких варто дотримуватися принципів при обчисленні розцінок і систем оплати у тваринництві.

29. Вибір систем оплати праці працівників рослинництва.

Юридичний тренінг

1. Підготуйте реферат на тему "Проблеми оплати праці на сільськогосподарських підприємствах в умовах фінансової та економічної кризи".

2. Вирішити завдання:

2.1. Механізатору, який у листопаді 2013 р. працював і виконав місячну норму праці, було виплачено заробітну плату разом із доплатами, а також матеріальну допомогу загальною сумою 960 грн, у тому числі: премія 100 грн до дня працівника сільського господарства; матеріальна допомога 150 грн, доплата за роботу в надурочний час 100 грн.

Визначте, чи дотримується підприємство вимог ст. З Закону України "Про оплату праці" щодо розміру мінімальної заробітної плати? Які дії повинно здійснити підприємство у разі недотримання згаданих вимог?

2.2. Водій сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" Петренко виконує обов'язки вантажника та експедитора. Наказом директора ТОВ йому встановлена доплата розміром 50 % від тарифної ставки водія. Петренко, не погодившись із наказом, звернувся до суду із заявою, зазначивши, що він працює за трьох і що йому як мінімум потрібно виплачувати ставку водія, 50 % за вантажника, 50 % за експедитора.

Чи законні вимоги Петренка? Яке рішення повинен прийняти суд? Що розуміють під суміщенням професій (посад)? У яких розмірах виплачується суміщення?

2.3. Слюсар приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" Олещенко за тарифною ставкою з основної роботи 1100 грн отримує доплату за суміщення в сумі 300 грн. Упродовж минулого місяця він шість разів залучався до надурочних робіт по три години та два рази до роботи у вихідні дні. На його вимогу виплатити за надурочну роботу та додати 2 дні до відпустки за роботу у вихідні дні йому було відмовлено директор підприємства, який посилався на те, що при суміщенні професій не може бути надурочних робіт, тому що Олещенко отримує доплату, яка передбачає перероблення робочого часу в окремі дні, а приєднання відгулів до відпустки не передбачене чинним законодавством України. Не погодившись із директором підприємства, Олещенко звернувся до суду.

Яке рішення повинен прийняти суд? Які правила виплати суміщення професій (посад) при відхиленні від нормальних умов праці?

2.4. На загальних зборах членів виробничого сільськогосподарського кооперативу "Україна" було ухвалено рішення про виплату разової заробітної плати за надурочну роботу і роботу у вихідні та святкові дні після проведення таких робіт. Крім того, було прийнято рішення, що заробітну плату осіб, які зловживають спиртними напоями, повинні отримувати їх жінки, а заробітна плата за час відпустки буде виплачуватися не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки.

Чи правомірне таке рішення? Який порядок і терміни виплати заробітної плати?

2.5. Лобов звернувся до комісії з трудових спорів державного сільськогосподарського підприємства "Нива" із заявою про стягнення заробітної плати з підприємства. У заяві він зазначив, що працював на підприємстві водієм, а потім директор перевів його на 3 місяці слюсарем з ремонту автомашин. Під час виконання цих обов'язків дирекція не проводила доплату до його середнього заробітку, що становила за період переведення 700 грн, які він просив стягнути з підприємства.

Яке рішення повинна прийняти КТС?

1. Аграрне право України / В.З. Янчук, В. І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та ін. ; за ред. В.З. Янчука. - [2-ге вид.]. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.

2. Гайворонський В.М. Аграрне право України: підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - 240 с.

3. Пилипенко П.Д. Трудове право України / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін. ; за ред. П.Д. Пилипенко. - К. : Вид. дім "Ін Юре", 2004. - 536 с.

4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. - К. : Знання, 2008. - 375 с.

5. Боброва О.Г. Організація і стимулювання праці : навчальний методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / О.Г. Боброва. - К. : КНЕУ, 2004. - 145 с.

6. Дієсперов В.С. Організація та оплата праці в сільськогосподарських підприємствах / В.С. Дієсперов. - К. : Університет аграрної економіки, УААН, 1999. - 260 с.

7. Лузан Ю.Я. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві / Ю.Я. Лузан. - К. : Центр "Агропромпраця", 2000. - 118 с.

8. Колот А.М. Мотивація персоналу: підручник / А.М. Колот. - К. : КНЕУ, 2002. - 120 с.

9. Лобас М.Г. Аграрні соціально-трудові відносини / М.Г. Лобас. - К. : НВАТ "Агроінком", 1997. - 243 с.

10. Вітренко В.В. Кінно-ручні роботи в рослинництві / В.В. Вітренко. - К. : ТОВ "Комплекс Віта", 1996. - 582 с.

11. Панченко В. Деякі питання співвідношення внутрішньогосподарських локальних нормативних актів і спеціальних законів щодо сільськогогосподарських колективів / В. Панченко // Підприємство, господарство та право. - 2010. - № 3. - С. 157-159.

12. Панченко В. Внутрішні локальні акти як основа ефективної виробничо-господарської діяльності сільсько-господарського підприємства / В. Панченко // Підприємство, господарство та право. - 2009. - № 12.

Размещено на Allbest.ru