Правове регулювання організації, внутрішнього розпорядку та охорони праці на сільськогосподарських підприємствах

Невід'ємним складовим елементом широкого поняття охорони праці є і правовий аспект, тобто правове забезпечення охорони праці. Тому поняття охорони праці в правовому сенсі має вузький характер, оскільки є складовою частиною комплексного (широкого) поняття охорони праці ⁾ Трудове право України: підруч. / Н.М. Хуторян, А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк та ін. ; за ред. Н.М. Хуторян. - К. : Видавництво "А.С. К.", 2004. - С. 474-475.). Легальне визначення охорони праці вироблене законодавчим органом України і закріплене в ст. 1 Закону України "Про охорону праці" ⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 688.) від 14 жовтня 1992 року, де, зокрема, записано, що "охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності". Це визначення передбачає цілий комплекс взаємообумовлених заходів та засобів, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов трудової діяльності працівникам.

Правова охорона праці являє собою діючу на основі відповідних законодавчих та інших нормативних актів систему соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і способів, що обумовлюють безпеку, збереження здоров'я та працездатності людини у процесі праці. Таке розуміння даного поняття є характерним для всіх галузей права, у першу чергу трудового та аграрного. Регулювання суспільних відносин, що виникають при реалізації названих заходів щодо створення безпечних для здоров'я умов праці та сільськогосподарських та інших підприємствах АПК, здійснюється за допомогою законодавчих та інших нормативних актів загального і спеціального призначення. Загальні норми поширюються на забезпечення охорони праці у всіх галузях народного господарства. До них відносять Закон України "Про охорону праці" ⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 688.) від 14 жовтня 1992 р., Кодекс законів про працю, Закони України "Про сільськогосподарську кооперацію" ⁾ Там само. - 1997. - № 39. - Ст. 261.) від 17 липня 1997 р., "Про фермерське господарство" ⁾ Там само. - 2003. - № 45. - Ст. 363.) від 19 червня 2003 р. "Про пестициди і агрохімікати"⁾ Відомості Верховної ради України. - 1995. - № 14. - Ст. 91.) від 2 березня 1995 р., "Про дорожній рух"⁾ Там само. - 1993. - № 31. - Ст. 338.) від 30 червня 1993 р., "Кодекс Цивільного Захисту України"⁾ Там само. - 2013. - № 34. - Ст. 458 ) від 02.10.2012 р., Постанову Верховної ради України № 4005-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"⁾ Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218. ) від 24 лютого 1994 р.

Застосування сільськогосподарських машин та обладнання, мінеральних добрив, пестицидів, використання тварин, інших живих організмів у процесі суспільного виробництва визначає особливі правила охорони здоров'я працівників сільського господарства, правила інструктування щодо безпечних умов праці, встановлення своєрідних правил контролю за дотриманням вимог техніки безпеки та виробничої санітарії⁾ Гайворонський В.М. Аграрне право України: підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - С. 116-117.).

Ураховуючи особливості функціонування сільськогосподарського виробництва, законодавство надає працівникам державних сільськогосподарських підприємств, підприємств колективної власності, сільськогосподарських кооперативів додаткові права і покладає на них обов'язки, що характеризують професійно-галузеві умови їх праці. Тим самим їх правовий статус набуває рис, які відрізняють його від статусу працівників інших галузей господарства України.

Із урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва загальні вимоги названих законодавчих актів конкретизуються у спеціальних (галузевих) нормативних актах, а саме: в різних правилах, інструкціях, положеннях стосовно виконання робіт із сільськогосподарськими машинами, отрутохімікатами, тваринами тощо.

Так, зокрема, експлуатація сільськогосподарських машин (сільськогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем складових частин та окремих технічних вузлів) повинна здійснюватися відповідно до ГОСТ 12.2.019-86 "ССБТ. Трактори й машини сільськогосподарські самохідні. Загальні вимоги безпеки". Транспортування, зберігання та застосування пестицидів необхідно здійснювати з дотриманням вимог Закону України "Про пестициди і агрохімікати", Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві", затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 3 серпня 1998 року № 1 (далі - ДСП 8.8.1.2.001-98). Утримання великої рогатої худоби необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці у тваринництві, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці України від 6 грудня 2004 року № 268, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 226/10506 (далі - НПАОП 01.2-1.10-05). Утримання свиней необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці у тваринництві, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці України від 6 грудня 2004 року № 269, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 227/10507 (далі - НПАОП 01.2-1.09-05).

Основними правилами, що встановлюють вимоги до охорони праці під час одержування продукції рослинництва і тваринництва, вирощування сільськогосподарських культур на відкритому ґрунті, в оранжереях і теплицях, є Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 26.11.2012 р. № 1353, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 грудня 2012 р. за № 2075/22387. Ці Правила є обов'язковими для роботодавців і працівників, які виконують роботи з вирощування, збирання, оброблення продукції рослинництва і тваринництва.

Відповідно до цих Правил роботодавець повинен забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці, створити службу охорони праці, зобов'язаний за власні кошти організувати проведення медичних оглядів працівників під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та впродовж трудової діяльності (періодичні медичні огляди), працівники повинні проходити навчання і перевірку знань із питань охорони праці відповідно до вимог, не допускається залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, роботодавець повинен забезпечити безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, роботодавець повинен забезпечити стан пожежної безпеки, роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, роботодавець зобов'язаний опрацювати і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій та інше.

Організація роботи з охорони праці на сільськогосподарських підприємствах здійснюється відповідно до розділу III "Організація охорони праці" Закону України "Про охорону праці".

Так, відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

· розробляє за участі сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінювання технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства) та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У ст. 15 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

· видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

· зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

· надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону праці" на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів із безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Чинним законодавством України про охорону праці передбачається, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (упродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

· центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

· центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

· центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки;

· центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

· професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Гарантії забезпечення прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці сільськогосподарських працівників

Чинне законодавство визначає дві групи гарантій щодо забезпечення реалізації права працівників сільськогосподарських підприємств АПК на охорону здоров'я і створення безпечних умов праці.

До першої групи відносять гарантії права на охорону праці при прийманні на роботу. До другої групи - гарантії права працівників сільського господарства на охорону праці у процесі трудової діяльності.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Для осіб, які вперше улаштовуються на роботу, а також тих, хто переводиться на іншу роботу, адміністрація зобов'язана проводити інструктаж з охорони праці, організовувати навчання безпечних прийомів виконання робіт і надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків. Трудове законодавство України вимагає, щоб ні один працівник не був допущений до самостійної роботи без інструктажу з техніки безпеки (первинний інструктаж). Крім того, повинен проводитись і позаплановий інструктаж у випадках, коли зафіксовані факти порушення правил техніки безпеки. На кожного працівника оформляються особисті картки, у яких записуються відомості про проведений інструктаж і про видані допуски до роботи

⁾ Аграрне право України / В.З. Янчук, В. І. Андрійцев С.Ф. Василюк та ін. ; за ред. В.З. Янчука. - 2-ге вид. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - С. 444-445.).

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки і таких, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

У ході реалізації трудового договору адміністрація сільськогосподарського та іншого підприємства АПК зобов'язана впроваджувати сучасні засоби охорони праці й забезпечувати санітарно-гігієнічні умови праці, що запобігають виробничому травматизму і професійній захворюваності. При виявленні у працівника ознак професійного захворювання адміністрація на підставі медичного висновку зобов'язана перевести його на іншу роботу в установленому порядку.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участі представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за його згодою на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Роботодавець може за свої кошти додатково увстановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть нормативно-правові акти, спрямовані на поліпшення праці у сільському господарстві.

2. Форми організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах.

3. Професійний склад сільськогосподарського підприємства.

4. У чому відмінність виборних і призначуваних керівників сільськогосподарських підприємств?

5. Хто є фахівцями на сільськогосподарських підприємствах?

6. Організація робочого часу в сільськогосподарських підприємствах.

7. Час відпочинку працівників сільськогосподарських підприємств.

8. Трудова дисципліна в сільському господарстві.

9. Трудові обов'язки працівників сільського господарства, в яких локальних актах вони закріплюються?

10. Особливості охорони праці в сільському господарстві.

Юридичний тренінг

Завдання 1. Неповнолітні Пронін і Бутко (по 16 років кожному) працювали вантажниками у товаристві з обмеженою відповідальністю "Нива". Вони працювали по 8 годин щоденно, залучилися до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищувала для них граничні норми, періодично у вихідні, святкові та неробочі дні до надурочних робіт і до робіт у нічний час. Які порушення норм чинного трудового законодавства були допущені дирекцією товариства?

Завдання 2. Перекладачу ПАТ "Україна" Солоненко за допущення помилок у перекладі зовнішньоекономічного договору була оголошена сувора догана через три місяці після виконання зазначеної роботи, враховуючи те, що Солоненко 62 дні хворів. Дайте правильну відповідь, позначивши її галочкою:

1. Які види дисциплінарних стягнень може застосувати правління акціонерного товариства?

2. В який термін може бути оголошена догана в даному випадку?

Завдання 3. Член виробничого сільськогосподарського кооперативу "Промінь" Петренко, працюючи бухгалтером, самовільно використав два дні відгулів за роботу у вихідні дні (складав звіти). Які стягнення може застосовувати до нього правління кооперативу? Відмітьте галочкою.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Янчук В.З. Аграрне право України / В.З. Янчук, В. І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та ін. ; за ред. В.З. Янчука. - [2-ге вид.]. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.

2. Гайворонський В.М. Аграрне право України: підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - 240 с.

3. Пилипенко П.Д. Трудове право України / [Пилипенко, В. Бурак, З.Я. Козак та ін.] ; за ред. П.Д. Пилипенко. - К. : Вид. дім "Ін Юре", 2004. - 536 с.

4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. - К. : Знання, 2008. - 375 с.

5. Панченко В. Деякі питання співвідношення внутрішньогосподарських локальних нормативних актів і спеціальних законів щодо сільськогосподарських колективів / В. Панченко // Підприємництво, господарство та право, 2010. - № 3. - Ст. 157-159.

Размещено на Allbest.ru