Провадження в справах про банкрутство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Провадження в справах про банкрутство



1. Учасники провадження в справах про банкрутство

Учасники провадження в справах про банкрутство - це особи, які при вирішенні справи про визнання боржника банкрутом господарським судом здійснюють передбачені законом процесуальні дії. Учасниками провадження є такі учасники господарського процесу, які мають юридичний інтерес у справі та внаслідок цього наділені правом впливати на рух арбітражного процесу. Їх інтерес до процесу може бути спрямований на захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб у передбачених законом випадках. За цією ознакою розрізняють матеріально-правовий інтерес та інтерес суспільний (державний, службовий, функціональний).

Інтерес кожної особи, яка бере участь у справі, є юридичним, тобто таким, що є підставою для участі в справі та одночасно відрізняється від інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав та обов'язків. Цю обставину важливо враховувати при вирішенні питання про місце в процесі тієї чи іншої особи.

Матеріально-правовий інтерес до процесу існує об'єктивно і означає можливість впливу судового рішення на права, обов'язки особи, що бере участь у справі. Відсутність можливості такого впливу свідчить про те, що особа не має юридичного інтересу до процесу і відповідно не може брати участі в ньому як учасник Арбитражный процесс : учебное пособие. - М. : Юрид. лит., 1996. - С. 66-67..

Склад учасників процесу нормативно закріплений у розділі IV ГПК України, а також у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До нього входять сторони, а також інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених законодавством. Таким чином, до учасників процедури банкрутства законодавством віднесені: кредитори, боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні в справі про банкрутство, зокрема, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника тощо.

Слід зазначити, що участь третіх осіб у розгляді справ про банкрутство не передбачена; це суттєво відрізняє процедуру банкрутства від процедури судового розгляду справ позовного провадження. Перелік учасників процедури банкрутства, передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дещо відрізняється від учасників процедури в законодавстві інших країн. Це звичайна законодавча практика, оскільки коло таких учасників визначається залежно від мети, завдань та інших умов формування законодавства, що регулює процедуру банкрутства. Але введення до складу учасників процедури арбітражних керуючих повністю відповідає світовій практиці організації процедури банкрутства і враховує позитивний досвід удосконалення відповідного законодавства Росії, яке також передбачає участь у процедурі банкрутства арбітражних керуючих (на різних стадіях провадження - тимчасового керуючого, зовнішнього керуючого, конкурсного керуючого) Притика Д. М. Арбітражний процес. - С. 203..

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суб'єкт банкрутства (банкрут) - це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

До суб'єктів банкрутства віднесені юридичні особи:

- суб'єкти підприємницької діяльності (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

- банки. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом під час розгляду судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- споживчі товариства, благодійні чи інші фонди (ч. 4 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

- юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, у частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

- гірничі підприємства (гірничодобувні підприємства, шахти, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створені в процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків, і продаж акцій яких розпочався. Стосовно цієї категорії справи про банкрутство можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій) (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

- юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування не прийняте рішення щодо незастосування процедури банкрутства;

- суб'єкти підприємницької діяльності - громадяни (ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Не можуть бути суб'єктами банкрутства відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філії, представництва, відділення тощо (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); казенні підприємства (ч. 7 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняте рішення щодо обмеження сфери застосування процедури банкрутства (ч. 8 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Сторонами в процедурі банкрутства є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), упродовж трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Після встановлення неплатоспроможності боржника постановою суду він визнається банкрутом. Боржники можуть ініціювати порушення справи про банкрутство у випадку власної неплатоспроможності або загрози її настання.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

На підставі аналізу законодавства Б. М. Поляков дійшов висновку про наявність семи видів кредиторів: ініціюючі, вимушені, заставні, кредитори поточної заборгованості, привілейовані, реєстрові (конкурсні), кредитори погашеної заборгованості Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства /

Б. Поляков // Право України. - 2001. - № 7. - С. 39-40..

Ініціюючий кредитор - це кредитор (кредитори), з ініціативи якого (яких) порушена справа про банкрутство. Не можуть бути ініціюючими кредиторами особи, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю; з виплати авторської винагороди; засновники (учасники) боржника - юридичної особи за зобов'язаннями, що випливають з такої участі, а також особи, чиї вимоги забезпечені заставою.

Вимушені кредитори - це кредитори, що звертаються до господарського суду після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або при визнанні боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури.

Заставні кредитори - це кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою (мається на увазі застава, що виникла на підставі договору або закону відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу»). Заставні кредитори не мають права звертатися із заявою про порушення провадження, однак зобов'язані подавати свої вимоги до господарського суду (під страхом втрати права вимоги) після публікації оголошення, тобто бути вимушеними кредиторами. Водночас заставні кредитори мають право на погашення своїх вимог у першу чергу (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та право вето (дають письмову згоду) на укладення мирової угоди (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження в справі про банкрутство. Вимоги таких кредиторів погашаються в процедурі банкрутства без визнання господарським судом. У випадку відкриття ліквідаційної процедури кредитори поточної заборгованості зобов'язані звернутися до господарського суду, і тоді погашення їх заборгованості здійснюється нарівні з іншими кредиторами.

Привілейовані кредитори - це кредитори, чиї вимоги не потребують визнання господарським судом і погашаються впродовж усієї процедури банкрутства. Вони можуть звернутися до суду із заявою про визнання їх кредиторами і в цьому випадку користуються правами реєстрових кредиторів. Але навіть якщо ці кредитори не звертаються до господарського суду, їх вимоги на відміну від вимог інших кредиторів не вважаються погашеними, тобто погашення їх вимог здійснюється незалежно від визнання їх судом. З іншого боку, на їх вимоги не поширюється дія мораторію, і такі вимоги погашаються у процедурі банкрутства. Привілейованими кредиторами є громадяни у зв'язку з виплатою заробітної плати, відшкодуванням шкоди життю і здоров'ю. Такі вимоги погашаються в другу чергу (п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження в справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження в справі про банкрутство.

Кредитори погашеної заборгованості - це такі кредитори, вимоги яких погашені на підставі строку, встановленого спеціальними нормами закону. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а також незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника на період провадження в справі про банкрутство в порядку, встановленому законом.

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

- звертатися до господарського суду у випадках, передбачених зазначеним вище законом;

- одержувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено законом або рішенням комітету кредиторів;

- подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати разом із посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому законом порядку;

- вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та внесення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

- виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

- скликати збори кредиторів;

- надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

- виконувати інші функції, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Він несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.

Керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов'язаний:

- прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків із кредиторами;

- розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

- організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів;

- звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

- повідомляти в десятиденний строк із дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган із питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна в процедурі санації;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів щодо забезпечення його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- висуває щодо третіх осіб вимоги про повернення дебіторської заборгованості банкруту;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Вихідна допомога звільненим працівникам банкрута виплачується ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

- заявляє в установленому порядку заперечення за заявленими до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

- з підстав, передбачених ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб;

- передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- повідомляє про своє призначення державний орган із питань банкрутства в десятиденний строк із дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

- здійснює інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, на різних стадіях процедури банкрутства арбітражний керуючий наділяється повноваженнями щодо розпорядження і контролю за майном боржника, керує фінансовим оздоровленням підприємства або безпосередньо організує продаж майна банкрута, особисто очолює ліквідаційну комісію. Арбітражний керуючий вправі давати приписи, що мають обов'язкову силу для боржника, накладати заборону на дії адміністрації з відчуження майна боржника, здійснення інших господарських операцій підприємства, або навіть особисто очолити неплатоспроможне підприємство на час проведення окремих процедур банкрутства. Арбітражний керуючий на кожну із стадій провадження в справах про банкрутство призначається господарським судом за пропозицією кредиторів з-поміж осіб, які підготовлені Агентством з питань банкрутства та отримали в установленому порядку ліцензії на цей вид діяльності. Арбітражний керуючий реєструється як суб'єкт підприємницької діяльності і отримує винагороду за участь у процедурі банкрутства. Закон не передбачає точного переліку вимог до арбітражного керуючого, встановлюючи лише умови, за додержанням яких він може бути залучений до участі в процедурі: мати юридичну чи економічну освіту або володіти спеціальними знаннями, не бути заінтересованою особою стосовно боржника чи кредитора. Арбітражний керуючий несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень у встановленому законом порядку.

2. Строки провадження в справах про банкрутство

Аналізуючи тривалість окремих етапів процедури банкрутства, зручно спиратися на те, що основні строки процедури обчислюються від таких подій:

- дати надходження до суду заяви про порушення провадження в справі про банкрутство;

- дати проведення підготовчого засідання;

- дати проведення судового засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом.

За ознакою події, від якої відраховуються процесуальні строки у справах про банкрутство, їх можна умовно поділити на групи.

Від дати надходження заяви до суду обчислюються строки першої групи:

- на винесення ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство або ухвали про повернення заяви чи ухвали про відмову у прийнятті заяви - 5 днів;

- строк надання боржником відзиву на заяву - до дати проведення підготовчого засідання;

- дата проведення підготовчого засідання - 30 днів (може бути проведене пізніше ніж через 30 днів із дати надходження заяви кредитора до суду).

Друга група строків обчислюється з дати проведення підготовчого засідання суду:

- строк на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - 10 днів. Слід зазначити, що суттєвими особливостями публікації оголошення є стислість відведеного на неї строку та можливість його розміщення не тільки в центральних офіційних друкованих органах, а й у друкованому органі обласної ради за місцем знаходження боржника;

- дати складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше ніж за два місяці та десять днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження в справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Третя група строків обчислюється з дати проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом:

- строки на складення плану санації - до 3 місяців;

- строки на оцінку плану санації комітетом кредиторів - 4 місяці;

- строк на подання схваленого комітетом кредиторів плану санації на затвердження господарського суду - не пізніше 5 днів із дня проведення засідання комітету кредиторів;

- строк, по закінченні якого господарський суд, не одержавши на затвердження плану санації, може відкрити ліквідаційне провадження, - 6 місяців;

- звичайні та подовжені строки проведення процедури санації - 12 або 18 місяців;

- звичайні та подовжені строки санації містоутворювальних та особливо небезпечних підприємств - 12 місяців або від 2 до 10 років;

- звичайні та подовжені строки санації окремих суб'єктів підприємницької діяльності;

- звичайні та подовжені строки ліквідаційної процедури - 12 або 18 місяців.

Четверта група строків, які обчислюються:

а) з дати прийняття арбітражним керуючим рішення про відмову від виконання договорів боржника:

- строк, упродовж якого контрагенти за угодами, від виконання яких відмовився арбітражний керуючий, можуть заявляти свої вимоги, - 30 днів;

б) із дня завершення процедури санації:

- строк, упродовж якого керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт, - за 15 днів до закінчення санації;

- строк, що відводиться на розгляд комітетом кредиторів звіту керуючого санацією, - 10 днів від дати його надходження;

- строк, що відводиться на подання схваленого комітетом кредиторів звіту керуючого санацією до господарського суду, - 15 днів (у разі порушення цього строку суд може відкрити ліквідаційне провадження).

Таким чином, максимальна тривалість процедури банкрутства для звичайного суб'єкта банкрутства, тобто такого, який не належить до суб'єктів банкрутства, щодо яких встановлені подовжені строки провадження, за умови, що вона вбирає в себе і максимально можливу за тривалістю процедуру санації, яка потім припиняється, і максимально можливу за тривалістю ліквідаційну процедуру, становить 3 роки та 6 місяців.

У юридичній літературі висловлюються різні думки щодо тривалості строків. Так, М. І. Тітов вважає, що положення ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо встановлення граничного терміну в три місяці та десять днів на скликання перших зборів кредиторів є недостатньо обґрунтованим, оскільки залишає господарському суду на розгляд заяв кредиторів і їх визнання чи відхилення не більше двох місяців і десяти днів. Підстави для такого висновку дає практика судового розгляду справ даної категорії. Для того щоб рішення зборів кредиторів точно відповідали волевиявленню всіх можливих кредиторів, тобто для того щоб реалізувати принцип справедливого врахування інтересів кожного з кредиторів, господарському суду необхідно розглянути вимоги всіх без винятку кредиторів, які звернулися з вимогами до боржника і винести відповідні ухвали про розмір визнаних вимог. При цьому для розгляду вимог кредиторів необхідно призначити судове засідання, вислухати сторони, перевірити докази, повно та всебічно вивчити матеріали, надані кредитором на підтвердження своїх вимог, що потребує об'єктивно більш тривалого часу. На практиці до одного боржника надходить у середньому не менше десяти заяв кредиторів. А тому встановлення досить стислого строку на розгляд всіх можливих заяв від потенційних кредиторів може позбавити господарський суд реальної можливості виконати вимоги закону або щодо повноти судового розгляду вимог кредиторів, або щодо строків проведення процедури банкрутства, що є однаково неприпустимим. І в цій частині закон потребує певних змін Притика Д. М. Арбітражний процес. - С. 212-213..

3. Порядок порушення провадження в справах про банкрутство

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником упродовж трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За загальним правилом заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

- найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, у заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

- номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

- виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

- перелік документів, що додаються до заяви.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Однак ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного чи кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, ухвалив рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Заява боржника додатково має містити такі відомості:

- суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями в розмірі, який не оспорюється боржником;

- розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за податками і зборами (обов'язковими платежами);

- розмір заборгованості із відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

- відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

- найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

- рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

- перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

- рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств із обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

- протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств із обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження в справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств із обмеженою чи додатковою відповідальністю;

- інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

У разі якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації.

Заява кредитора додатково має містити такі відомості:

- розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

- виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, із якого виникла вимога, а також строк його виконання;

- докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати;

- докази обґрунтованості вимог кредитора;

- інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

До заяви кредитора додаються відповідні документи:

- рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

- копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів із рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

- докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою в разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.

До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), - додаються докази вжиття заходів щодо отримання заборгованості за обов'язковими платежами у встановленому законодавством порядку.

Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського процесуального кодексу України.

Суддя господарського суду відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

- боржник не внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, у сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови в прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами. Цю ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Суддя не пізніше п'яти днів із дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

- заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначене;

- у заяві не подані повне найменування сторін, їх поштова адреса та інші відомості, перелічені в ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

- заявник не дотримав тримісячного строку;

- з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви. Ухвала про повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо впродовж місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і надсилає сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження в справі про банкрутство (додаток Х), в якій зазначається про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, а також дата проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачене цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати до господарського суду та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відзив боржника має містити:

- наявні в боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);

- загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати працівникам боржника, а також заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за податками і зборами (обов'язковими платежами);

- відомості про наявне в боржника майно, у тому числі й кошти на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків або інших фінансово-кредитних установ.

На підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження в справі про банкрутство (додаток Х) або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, зазначається про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження й ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути оскаржена у встановленому порядку. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути подовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

- реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

- створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

- створення філій та представництв;

- виплату дивідендів;

- проведення боржником емісії цінних паперів;

- вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;

- про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням із розпорядником майна укладає угоди щодо:

- надання нерухомого майна в оренду, під заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

- одержання та надання позик (кредитів), поручительства і надання гарантій, відступлення вимоги, переведення боргу, а також передання в довірче управління майна боржника;

- розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо вони не вживають заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, створюють перешкоди діям розпорядника майна чи допускають інші порушення законодавства. У такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна впродовж трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження в справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структур боржника.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше ніж дванадцять місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності в нього ліцензії. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.

З дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади в порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника впродовж трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

- арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду. У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому законом порядку.

Впродовж трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк із дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачене законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів дає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п'яти днів із дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Якщо впродовж шести місяців із дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації забезпечить відновлення платоспроможності боржника.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів надсилаються до господарського суду не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів. До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і за наявності скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні. Звіт та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом. У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кредиторів господарський суд може відмовити в затвердженні звіту керуючого санацією.

Про затвердження звіту керуючого санацією, або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, або про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження в справі про банкрутство. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочення та (або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника або арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

...