Конституційно-правовий статус народного депутата України

При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80% місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу.

Народним депутатам надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі двох місячних зарплат.

Дружина (чоловік) народного депутата діючого скликання, у разі її (його) переїзду на проживання до м. Києва, за її (його) бажанням звільняється із свого місця роботи і повертається на нього у порядку переведення, а державна служба зайнятості першочергово пропонує їм рівноцінну роботу (службу)

4.Підстави та порядок дострокового припинення депутатських повноважень

Відповідно до ст.81 Конституції України, Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Уразі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Повноваження народного депутата України згідно з Конституцією можуть припинятися достроково за його особистою заявою про складення повноважень. Мотиви, якими керується народний депутат України в цьому випадку, не мають юридичного значення. Заява про складення повноважень має бути подана у письмовій формі на ім'я Голови Верховної Ради України, підписана народним депутатом України особисто. Рішення щодо заяви приймає Верховна Рада України.

Незалежно від волевиявлення народного депутата України його повноваження припиняються достроково у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього. При цьому не має значення, який вид покарання визначено судом щодо народного депутата України.

Підставою для дострокового припинення повноважень народного депутата України є також визнання його в судовому порядку недієздатним або безвісно відсутнім.

Припинення громадянства народного депутата України або виїзд його на постійне проживання за межі України є самостійними підставами для дострокового припинення повноважень народного депутата України. Підстави припинення громадянства України визначаються Законом України «Про громадянство України»

Повноваження народного депутата України припиняються також у разі його смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України, в тому числі за його особистою заявою, приймає Верховна Рада України більшістю від її конституційного складу. За встановленим Законом України «Про статус народного депутата України» порядком воно приймається у десятиденний строк за поданням комітету Верховної Ради України, до компетенції якого належать питання депутатської етики.

Прийняте Верховною Радою України рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України перегляду не підлягає, оскільки Конституція і закони України не передбачають можливості поновлення цих повноважень.

У контексті ж порівняння та розкриття підстав і порядку дострокового припинення повноважень народного депутата України слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р, «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)», яким, зокрема, розтлумачено, що частина третя статті 81 Конституції України, яка передбачає порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України за рішенням Верховної Ради України, стосується виключно випадків, передбачених частиною другою статті 81 Конституції України, і не поширюється на випадки, передбачені частиною другою статті 78 Конституції України. А до випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 78 Конституції України, застосовується відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України судовий порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України за нормами цивільного судочинства.

Порядок дострокового припинення повноважень народного Депутата України визначено ч. 2 ст. 5 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до якої комітет Верховної Ради України, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду.

Комітет Верховної Ради України, до компетенції якого входять питання депутатської етики, у разі повернення Головою Верховної Ради України матеріалів з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду розглядає їх і у разі незгоди з ними вносить пропозицію про розгляд цього питання на засіданні Верховної Ради України.

За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України, який не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.

Причому відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України заява про дострокове припинення повноважень такого народного депутата України розглядається Київським апеляційним судом. У мотивувальній частині рішення обов'язково має бути зазначено, якою діяльністю, несумісною з депутатською, займається народний депутат України, якими доказами це підтверджується і яким законом встановлено несумісність даної діяльності з депутатською діяльністю або наведено мотиви, з яких суд визнав заяву необґрунтованою. З набранням відповідним рішенням суду законної сили повноваження народного депутата України вважаються припиненими. Стаття 81 Конституції України містить вичерпний перелік як загальних підстав, так і підстав, за яких повноваження народного депутата України припиняються достроково в індивідуальному порядку і потребують спеціального порядку їх застосування. Особливо це стосується набрання законної сили обвинувальним вироком. Суть цієї процедури полягає в тому, що повноваження народного депутата припиняється де-юре з дня набрання законної сили судовим рішенням, а де-факто - після видачі головою Верховної Ради України розпорядження щодо припинення відповідних виплат такому народному депутату. На перший погляд у цих діях немає нічого надзвичайного, якщо не враховувати, що пріоритетне місце в цьому процесі займає не конституційно-правовий, а процесуальний порядок позбавлення депутата його повноважень. А тому притягнення до кримінальної відповідальності та винесення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили, не завжди може бути причиною дострокового припинення депутатських повноважень

Висновки

Народний депутат зобов'язаний виражати і захищати інтереси суспільства та своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої, установчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Народний депутат є обраною народом особою, котрій надано право реалізовувати суверенітет народу шляхом представництва народу чи його частини у органі державної влади, наділеною повноваженнями різноманітного характеру з метою реалізації певного політичного та соціального призначення, конституційно-правовий статус якої зумовлюється конституційно-правовим статусом та функціями органу, до якого її обрано, та є одним із гарантів конституційного ладу держави. Парламентарій є представником усього народу (нації), ніхто не може відкликати його або давати обов'язкові накази.

Народний депутат України зобов'язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

2. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12.

3. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17.

4. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затв. Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/379/95.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 6 статті 4 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа щодо сумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України) від 04 липня 2002 р. № 14-рп/2002 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v014p710-02.

6. Конституционное право Украины: учеб. пособ. М.Н. Воронов, А.В. Зубенко, Т.Е. Кагановская и др.; под ред. М.Н. Воронова. Х.: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2012. 404 с.

7. Парламентське право України: навч. посіб. Ю.М. Коломієць, О.В. Марцеляк, В.О. Серьогін та ін.]; за ред. О.Н. Ярмиша. Х.: Вид-во ХНУВС, 2007. 500 с.

8. Серьогін В. О. Конституційне право України: навч. посіб. Х.: ХНУВС, 2010. 368 с.

9. Конституційно-правові засади становлення української державності: монографія. за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. Х.: Право, 2003. 328 с.

10. Чепель О.Д. Конституційно-правовий статус та професіоналізація діяльності депутатів парламенту на сучасному етапі (порівняльно-правове дослідження): монографія. Чернівці: Рута. 2010. 256 с.

11. Болдирєв С.В. Участь народних депутатів у діяльностітимчасових комісій Верховної РадиУкраїни: проблеми теорії і практики. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 25. С. 127-136.

12. Данилюк Ю.В. Проблемні питання конституційно-правового статусу народного депутата України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 3. С. 31-37 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nzizvru_2014_3_8.pdf.

13. Депутат в українському парламенті (науково-практичний посібник). [В.О. Зайчук (керів. авт. кол.), О.Л. Копиленко, Ю.В. Ясенчук та ін]. - К.: Парлам. вид-во, 2013. - 260 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pdp.org.ua/materials-pdp/2770--l-r-2013-.

14. Добкін М.М. Гарантії забезпечення статусу народного депутата України. Право України. 2003. № 11. С. 123-127.

15. Журавський В.С. Конституційно-правовий статус народних депутатів та їх парламентських об'єднань: монографія. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. 267 с.

16. Ніконорова Н.Ю. Деякі теоретичні підходи до поняття конституційно-правового статусу народного депутата України. Альманах права. 2011. Вип. 2. С. 306-309.

17. Радченко О.І. Загальна характеристика правового становища депутата парламенту. Підприємництво, господарство і право. 2002. № 10. С.80-82.

18. Радченко О.І. Особливості набуття статусу народного депутата України. Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. 2004. № 26. С. 139-143.

19. Чепель О.Д. Основні засади несумісності мандата члена парламенту з іншими видами діяльності: порівняльно-правовий аналіз.Наук. вісник Чернівецьк. ун-ту. Сер. Правознавство. 2010. Вип. 525. С. 22-27.

20. Александров О.А. Депутатська недоторканість. Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. Юридичні науки. 2001. Вип. № 42. С. 24-29.

21. Александров О.А. Повноваження народного депутата України: питання класифікації. Бюл. Мін-ва юстиції України. 2007. № 1 (63). С. 123-132.

22. Александров О. А. Конституційна відповідальність парламентарія. Бюл. Мін-ства юстиції України. 2007. № 2 (64). С. 94-103.

Размещено на Allbest.ru