Методологія протидії екологічним загрозам, ризикам та екологічному тероризму: системний підхід

Як свідчить аналіз, при дослідженні феномену “екологічного тероризму”, доцільно зважати на чотири основні характеристики. По-перше, “екологічний тероризм” -- це одна із форм організованого насильства. По-друге, “екологічний тероризм” переслідує політичні цілі і мотиви, це специфічна форма насильства. По-третє, характерним змістом екологічного тероризму є свідома спрямованість на чисельні людські жертви, руйнування навколишнього середовища та природних ресурсів, що сприяє виникненню і поглибленню антагонізмів у світі. По- четверте значно розширилися дії, які терористи можуть реалізувати проти людства: масові отруєння, радіоактивне зараження, зараження небезпечними хворобами, поширення епідемій та епізоотій тощо. Знаряддями для здійснення терористичних актів можуть бути вибухові пристрої широкого спектра дії, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні біохімічні речовини.

“Екологічний тероризм” успадкував від історичних попередників усі риси насильства. Він володіє специфічними особливостями і становить новий ступінь розвитку цього явища. Трактування об'єктивного загальноприйнятого розуміння “екологічного тероризму” потребує врахування складності структури цього феномену, який є єдиним монолітним явищем із чітко визначеними межами. “Екологічний тероризм” - динамічне явище, яке зазнає істотних змін у процесі історичного розвитку під впливом соціально-суспільних чинників. Це стосується не тільки мети, засобів і методів терористичної діяльності, а також особистостей тих, хто бере в ній участь.

Сьогодні в Україні є чинники, існування котрих складає ґрунт для виникнення різних за масштабами та систематичністю терористичних проявів. В умовах загострення кризи, що охопила політичні, економічні та соціальні відношення в Україні, можна окреслити фактори, які сприяють розвитку тероризму: криміналізація суспільства, корупція, низький економічний рівень країни, ріст цін, затримка виплат заробітної плати, безробіття, відсутність засобів до існування, зубожіння населення, невдоволення існуючими суспільними відносинами, значний рівень злочинності. Такі переломні моменти в житті країни, як правило, супроводжуються підвищеною нервовою готовністю її громадян до різких, необдуманих агресивних вчинків [6-8].

Системні чинники “екологічного тероризму”. Істотна складність, різноманіття форм, політичні протиріччя при його оцінюванні визначають і відсутність єдиного підходу до класифікації видів екологічного тероризму. Закордонні й вітчизняні філософи, політологи, історики, юристи систематизують і класифікують екологічний тероризм, пропонуючи специфічні критерії класифікації, відображаючи при цьому багатовимірність і складність цього явища. До системних чинників “екологічного тероризму” на функціональній основі, на думку авторів, з урахуванням відсутності загально визначеного юридичного тлумачення, доцільне віднести:

1. “Біологічний тероризм”. Він проявляється у залякуванні незаконного використання бактеріологічної зброї або його компонентів, патогенних мікроорганізмів. Використання біологічних засобів ведення війни (бактерій, вірусів, грибків, токсинів або речовин, вироблених цими організмами) проти населення з метою загрози знищення або знищення максимальної кількості людей є біологічним тероризмом. Десятки різних біологічних агентів можна використовувати для виробництва біологічної зброї, і дія кожного агента призводить до різних ефектів. Ці відмінності дії формуються під впливом різних властивостей конкретного агента, тривалості впливу після зараження, навколишніх умов, дози, необхідної для зараження, виду хвороби. Деякі види біологічної зброї призначені для знищення посівів і худоби. Порівняно з іншими видами озброєння (ядерне, хімічне, звичайне) біологічна зброя унікальна у своєму різноманітті. Є два типи біологічної зброї: рідина і сухий порошок. Біологічна зброя відносно недорога, принципово її легко виготовити. Хоча найскладніші й найефективніші її варіанти потребують застосування дорогого устаткування і спеціальних наукових знань, у примітивному вигляді вона може бути виготовлена на мінімальному устаткуванні та за обмеженого рівня підготовки.

Три основні способи застосування біологічної зброї: зараження їжі або води, які потім потрапляють до населення; інфікування переносників, таких як комарі та блохи, які заражають населення і худобу; створення аерозольних хмар, які через вдихання заражають населення, та зараження місцевості.

Фахівці вважають, що найімовірнішим є застосування біологічної зброї у вигляді аерозольних хмар, які можуть бути створені різними способами: вибух бомби, розпилення тощо. Уражальна здатність біологічної зброї визначається багатьма чинниками: кількістю використаного агента, напрямком і силою вітру, погодними умовами.

Терористичні організації можуть виготовляти біологічні засоби власними силами або купувати їх на “чорному ринку”. Виробництво бактеріологічної (біологічної) зброї потребує високого рівня оснащення лабораторій і значних витрат, що для більшості терористичних організацій здійснити досить складно.

Можливість використання біологічної зброї виглядає менш вірогідно, хоча порівнюючи можливість використання біологічної та ядерної зброї, вірогідність застосування біологічної зброї є більш реальною. По-перше, відносна легкість придбання і використання окремих її видів; по-друге, низька її вартість, можливість прихованого використання, вибірковість дій. Найбільш вірогідним є застосування біологічної зброї в якості смертельних вірусів тифу, сибірської язви, паратифів, токсинів ботулізму та інших в будинках, оснащених системами вентиляції повітря. Об'єктами здійснення терактів також можуть стати сховища питної води і косметичні товари.

Біологічні речовини, матеріали, що становлять підвищену небезпеку для оточення, це «біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо)» (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. № 2245).

2. “Хімічний тероризм”. Він який проявляється у залякуванні незаконного використання хімічної зброї або його компонентів, високотоксичних хімічних речовин;Новою загрозою безпеці людства, масштаб якої значно перевищує наслідки від застосування найсучаснішої вогнепальної зброї, є хімічний тероризм, що визначається як засіб застосування хімічних агентів терористами для створення загрози життю населення.

Основою уражальної дії хімічних агентів є отруйні речовини (ОР) - хімічні сполуки, здатні проникати разом із повітрям у різні споруди й уражати людей, які знаходяться в них; вони зберігають свою уражальну дію в повітрі, на місцевості, в різних об'єктах протягом доволі тривалого часу. Поширюючись у великих об'ємах повітря й на великих площах, вони уражають усіх людей, які потрапили у сферу їхньої дії без засобів захисту.

Нині як ОР застосовують такі хімічні речовини: зарин, зоман, У-гази, іприт, синильну кислоту, фосген, диметиламід лізергинової кислоти. Припускають, що для несподіваного застосування хімічних агентів терористи використовуватимуть засоби їх розпилення у повітрі, отруєння водойм, сільськогосподарських угідь.

Хімічна зброя доволі приваблива для терористичного застосування з таких причин: доступність і можливість цілком легального придбання компонентів хімічної зброї; можливість приховано доставляти хімічні компоненти до місця здійснення теракту; інформаційна відкритість для створення хімічної зброї; висока уражальна здатність, особливо в густонаселених районах. Ці якості хімічної зброї сприяють росту загрози терористичного акту з її застосуванням. Небезпека зростає з розширенням можливостей терористів отримати у своє розпорядження промислові ОР. Прикладом застосування хімічної зброї безпосередньо в терористичних цілях може слугувати атака, розпочата бойовиками секти “Аум Синрике” у 1995 р. в токійському метро. Вона показала, що небезпека застосування терористами хімічної та інших видів зброї масового ураження стала реальністю.

Хімічна зброя може бути використана в будь-яких дозованих масштабах і здатна забезпечити заданий час впливу на організм. Ні населення, ні державні служби не чекають несподіваного її застосування і, можливо, не відразу виявлять їх дію. Хімічні речовини, що становлять підвищену небезпеку для оточення, -- це хімічні речовини, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю (наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України і Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 березня 2001 р. № 173/82/64/122).

3. “Радіаційний тероризм”. Він проявляється у залякуванні незаконного використання ядерної зброї або його компонентів, ядерних, радіоактивних речовин. Терористичні напади звичайно ставлять своєю метою досягнення “миттєвого драматичного ефекту”. Його можна домогтися і за допомогою радіоактивних матеріалів. Так, напад невеликої групи легкоозброєних терористів на атомний об'єкт чи заява про використання ядерної зброї, радіоактивних матеріалів можуть і не заподіяти реального збитку, але дадуть величезний психологічний ефект, викличуть істерію, народять страх.

До чинників, які викликають найбільше занепокоєння, належить таке негативне явище, як незаконний обіг ядерно- радіаційних-матеріалів (ЯР) і джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ). Одиничні інциденти розкрадання ЯР- матеріалів, зафіксовані на початку 1980-х років, сьогодні характеризуються неухильним ростом випадків несанкціонованого поширення, перетворюються майже на масове явище. Зростання загрози поширення ядерних матеріалів останнім часом зумовлене такими причинами:

• вивільнення значної кількості ядерного матеріалу збройової якості в результаті скорочення ядерних озброєнь;

• ускладнення для держав, які не мають ядерної зброї, але розвивають власні ядерні програми, умов отримання матеріалів для розвитку таких програм у зв'язку зі зміцненням міжнародної системи експортного контролю;

• збільшення кількості, ріст впливу й фінансових можливостей у міжнародних відносинах терористичних груп, транснаціональних організованих злочинних угруповань, сепаратистських рухів на релігійному ґрунті, релігійних сект.

Під актом “ядерного радіаційного тероризму” розуміють:

• застосування або загрозу застосування ЯР-матеріалів, ядерного палива, відходів радіоактивних речовин, ДІВ у комбінації з підривними або токсичними речовинами;

• застосування або загрозу застосування ядерних установок, ядерних підривних пристроїв, радіаційних розсіювальних пристроїв, а також їхніх компонентів, що можуть здійснюватися окремими особами, групами або організаціями за допомогою незаконного оволодіння та застосування ЯР-матеріалів, відходів ядерного виробництва й ізотопної продукції для досягнення своїх політичних, економічних чи інших цілей.

Незаконний обіг ЯР-матеріалів не тільки посилив існуючи загрози в ядерній сфері, а й створив абсолютно нову загрозу “ядерного тероризму”.

Отже, сьогодні масштаби та уявлення щодо ядерної безпеки формуються додатковими чинниками, особливо таким негативним явищем, як незаконний обіг ЯР-матеріалів та ймовірність ядерного тероризму.

У доповіді МАГАТЕ зазначалось, що терористами чи іншими зловмисниками деякі джерела радіації можуть бути використані зі злочинною метою, наприклад, для виготовлення засобів для розпилювання радіаційних матеріалів - так званих “брудних бомб”. Радіоактивні джерела, які широко використовують в усьому світі у сільському господарстві, промисловості, медицині, науково-дослідних установах, не мають такої системи контролю та обліку, які існують для ядерних матеріалів.

За даними МАГАТЕ, у світі сьогодні використовується понад 10 млн ДІВ, які відповідно до міжнародної класифікації поділені за ступенями небезпеки на 5 категорій. Як показує аналіз випадків, загублене або викрадене ДІВ може призвести до серйозного радіологічного інциденту: завдати значної шкоди здоров'ю, спричинити радіоактивне забруднення навколишнього середовища, мати негативні економічні наслідки. Аварії, пов'язані з ДІВ, належать до категорії високого ризику, причому факти незаконного обігу відбивають високий ступінь загрози щодо безпеки і зберігання ДІВ, не охоплених ефективним результуючим контролем.

В Україні сьогодні накопичено величезну кількість радіоактивних відходів (РАВ). Загальний обсяг РАВ становить близько 3300- 4600 тис. мз, і щорічно тільки на АЕС утворюється 13 000 м³ рідких радіоактивних відходів і 28 000 м³ твердих радіоактивних відходів. Існуючий стан справ у сфері обігу з РАВ не дає змоги забезпечити необхідний рівень їх захисту, що збільшує ймовірність терористичних актів.

4. “Технологічний тероризм”. Цій різновид тероризму спрямований на залякування руйнування або погіршення умов функціонування та працездатності техногенно-небезпечних об'єктів. Дефініція “технологічний” тероризм отримала правове визначення у Договорі Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з тероризмом. Під “технологічним тероризмом” розуміють дві групи злочинів терористичного характеру:

• по-перше, це дії, скоєні із застосуванням нових технічних засобів (хімічних, біологічних, ядерних, радіаційних);

• по-друге, це дії, спрямовані проти особливо небезпечних об'єктів та об'єктів життєзабезпечення, руйнування яких призводить до тяжких наслідків, які супроводжуються масовою загибеллю населення і забрудненням територій.

У широкому розумінні “технологічний тероризм” можна визначити як сукупність інноваційних способів здійснення терористичних дій (до яких сьогодні можна віднести космічний та ін.). Характерними особливостями “технологічного тероризму” є:

• масштабність як щодо кількості жертв, так і обсягу матеріальних збитків;

• поєднання з надзвичайними ситуаціями техногенного характеру; синергічність - дії технологічного тероризму можуть призвести до послідовності інших негативних наслідків;

• мультиплікативний деструктивний вплив (прямий чи опосередкований) на ті сфери, проти яких безпосередньо вони не були спрямовані.

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів -- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років (Стаття 261 КК “Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення”). Це злочин терористичної спрямованості, його суспільна небезпечність полягає в тому, що сам факт нападу на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, порушує нормальне (безпечне) їх функціонування, створює загрозу аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій, загибелі людей та спричинення шкоди їх здоров'ю, а також довкіллю, матеріальним і культурним цінностям, викрадення та використання в злочинних цілях небезпечних предметів.

Предметом злочину є об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються, або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Останні через свої фізико-хімічні властивості становлять підвищену небезпеку для оточення, тобто загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Саме ці предмети роблять об'єкти, на яких вони знаходяться, об'єктами підвищеної небезпеки.

Слід підкреслити, що потенційно небезпечні техногенні об'єкти (атомні електростанції, електро- та теплові електростанції, хімічні підприємства) останнім часом стають привабливими для терористичних угруповань щодо створення на них аварійних ситуацій, аварій, техногенних катастроф, оскільки за мінімального впливу з боку терористів вони завдадуть максимальної шкоди супротивнику та отримають при цьому максимальний ефект. Наслідки від терористичних дій при руйнуванні гідротехнічних споруд, хімічних підприємств, об'єктів ядерно-паливного циклу можуть мати масштаби регіональної і навіть національної катастрофи. Руйнування систем управління, енергозабезпечення, водопостачання та зв'язку великих міст здатне паралізувати його життєзабезпечення і призвести до масової паніки, економічних втрат, загибелі населення. Промислово розвинені регіони з високою щільністю населення найуразливіші до дії уражальних чинників техногенної природи.

5. “Природний тероризм”, спрямований на залякування руйнування об'єктів природно-заповідного фонду, забруднення водного середовища, ґрунтів та атмосферного повітря, знищення біо-різноманіття.

6. “Сільськогосподарський тероризм”, спрямований на порушення стабільності забезпечення виробництва продуктів харчування, зниження сільськогосподарського виробництва і тваринництва, з метою погіршення харчування, недоїдання і голоду.

Сьогодні можна констатувати реальний факт, що екологічний тероризм намагається взяти на озброєння найпередовіші технології, які можуть спричинити масові ураження населення, завдати значних екологічних чи економічних збитків.

Системні заходи боротьби та запобігання “екологічному тероризму”.

Пропонуються наступні системні заходи щодо попередження екологічних ризиків та боротьби з “екологічним тероризмом” [12-29].

1. Удосконалення законодавчої бази. Законодавча база боротьби з тероризмом в Україні, на наш погляд, недостатня і негативно впливає на ефективність цієї боротьби. “Екологічний тероризм”, як окремий склад злочину не передбачений у чинному законодавстві України. Поряд з цим у Кримінальному кодексі є ряд статей, якими передбачена відповідальність за діяння, які визначаються як прояви терористичної спрямованості. Стаття 258 Кримінального кодексу України, наприклад носить назву «Терористичний акт». В Україні необхідно закріпити в законодавчому порядку правове визначення поняття “екологічний тероризм” і спеціальну норму щодо відповідальності за його вчинення. Відсутність в Україні чіткого правового визначення поняття “екологічного тероризму” не дає можливості з погляду кримінологічної науки повноцінно розкрити істотні характеристики цієї небезпеки і зашкоджує виробленню шляхів її запобігання і створення можливостей протидії. Базуючись на надбаннях вітчизняної та іноземної антитерористичної законотворчості, слід створити спеціальне законодавство по боротьбі з “екологічним тероризмом” в Україні. Насамперед, воно б несло у собі ефективну попереджувально-профілактичну функцію. Цільовий закон щодо протидії “екологічному тероризму” дозволив би у законодавчому порядку визначити організаційно-правові основи боротьби з проявами “екологічного тероризму”, дати йому визначення як політичному і соціально-економічному явищу, законодавче визначити державні силові органи, функціями яких було б попередження екологічних загроз, екологічних ризиків та припинення “екологічного тероризму” в Україні.

2. Інформаційне забезпечення. Як показує досвід країн Європи, треба налагодити своєчасне надходження інформації про діяльність і наміри екстремістських угруповань, а також відповідне законодавство відносно боротьби з “екологічним тероризмом”. Необхідно створити дієву загальнодержавну систему координування антитерористичної екологічної діяльності з використанням наявних сил і засобів міністерств і відомств, потенціалу суспільства. А це неможливо зробити без інформаційного аналізу та ґрунтовних досліджень “екологічного тероризму”. Відтак адекватне висвітлення терактів у засобах масової інформації, поєднане з донесенням ідеології протидії “екологічного тероризму” та екстремізму є оптимальною допомогою силовому сектору.