Шляхи та форми реалізації мовного законодавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи та форми реалізації мовного законодавства в Україні

Ялова О.В. - кандидат юридичних наук, доцент

кафедри юридичного документознавства

навчально-наукового інституту № 1

Національної академії внутрішніх справ

м. Київ

Анотація

Мета статті - запропонувати шляхи й форми реалізації мовного законодавства, аргументувавши необхідність виконання органами державної та місцевої влади, громадськими організаціями і громадянами положень Закону України «Про забезпечення функціонування української державної мови» 2019 року. Методологія. Під час підготовки статті було використано загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема: порівняльний, історичний, філософсько-правовий, системний, функціональний, узагальнення. Наукова новизна статті полягає в тому, що це одне з перших досліджень, присвячених питанню шляхів і форм реалізації нещодавно прийнятого Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Доведено, що в Україні в умовах конституційного перезавантаження влади постійно призупиняли реалізацію більшості позитивних заходів мовної політики. Для системного та комплексного висвітлення окресленої проблематики, її юридично-правового виміру в контексті сучасного конституційного права та загального сприйняття наукових тенденцій проаналізовано значну кількість законодавчих актів, актів Президента й Кабінету Міністрів України, що вдало поєднано з посиланнями на публіцистичні джерела, оскільки суто наукових досліджень мовної політики останніми роками обмаль. Висновки. Запропоновано розглядати питання про виконання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, оскільки питання державної мови належить до сфери національної безпеки. Обґрунтовано, що парламентські слухання «Про функціонування української мови в Україні», які також є дієвою формою реалізації мовної політики, достатньо проводити раз на каденцію парламентського скликання, проте саме з метою ефективної реалізації положень закону про мову, визначення прогалин і недоліків, окреслення шляхів їх подолання. Доведено, що Міністерство культури України не спроможне вирішувати питання мовної політики адекватно до мовної ситуації в державі з огляду на значну кількість напрямів його діяльності. Тому доцільним є створення спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань державної мовної політики. Визначено роль Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності в реалізації мовної політики держави. Аргументовано, що активне висвітлення в засобах масової інформації діяльності цього Комітету за аналізованим напрямом було б корисним для органів місцевої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій і формувань, громадян, зацікавлених в утвердженні державної мови, її подальшому розвитку. Окреслено місце Кабінету Міністрів України в контролі за виконанням мовного законодавства. Зокрема, Уряду спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності запропоновано здійснити вивчення стану виконання положень Закону № 2704-VIII в одному з регіонів, заслухати результати дослідження на засіданні, розробити рекомендації щодо його поліпшення або схвалити такий досвід і рекомендувати його для впровадження. Проаналізовано наявний в Україні досвід реалізації мовної політики й забезпечення функціонування української державної мови, а саме такі його форми, як наукові конференції, круглі столи, симпозіуми, з'їзди, обговорення тощо. Обґрунтовано високу ефективність таких заходів з огляду на можливість отримати схвалення чи обґрунтовані зауваження, пропозиції, максимально враховувати в подальшій діяльності позиції наукового, політичного, громадянського і громадського середовища, що сприятиме поліпшенню мовної ситуації. Доведено, що ефективними формами поширення та розвитку в суспільстві української державної мови є Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, Всеукраїнський диктант національної єдності та Міжнародний день рідної мови.

Ключові слова: мова; державна мова; мовна політика; закон; Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; державна безпека.

Annotation

мова закон державний влада

Yalova O. - Ph.D in Law, Associate Professor of the Department of Legal Documentation of the Educational and Research Institute No. 1 of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

Ways and Forms of Implementation of language legislation in Ukraine

The purpose of the article is to propose ways and forms of implementation of language legislation, arguing the need to implement the provisions of the Law of Ukraine «On Ensuring the Functioning of the Ukrainian State Language» in 2019 by state and local authorities, public organizations and citizens. Methodology. During the preparation of the article, general and special scientific methods of cognition were used, in particular: comparative, historical, philosophical- legal, systemic, functional, generalization. The scientific novelty of the article is that it is one of the first studies on the ways and forms of implementation of the recently adopted Law of Ukraine «On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as State». It has been proved that in Ukraine, under the conditions of constitutional restart, the authorities have permanently suspended most of the positive measures of language policy. For systematic and comprehensive coverage of the outlined issues, its legal and legal dimension in the context of modern constitutional law and general perception of scientific tendencies, a considerable number of legislative acts, acts of the President and the Cabinet of Ministers of Ukraine have been analyzed, which has been successfully combined with references to non-fiction sources since there has been a lack of policy in recent years. Conclusions. It is proposed to consider the implementation of the Law of Ukraine «On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as State» at the NSDC meetings, since the issue of state language belongs to the sphere of national security. It is substantiated that parliamentary hearings «On the

Functioning of the Ukrainian Language in Ukraine», which are also an effective form of implementation of language policy, are sufficient to hold once a cadence of parliamentary convocation, but in order to effectively implement the provisions of the law on language, identify gaps and deficiencies, outline their ways. overcoming. It is proved that the Ministry of Cultural Policy of Ukraine is not able to solve the language policy issues adequately to the language situation in Ukraine due to the considerable number of directions of its activity. Therefore, it is advisable to create a specially authorized body of executive power on state language policy. The role of the Committee of the Verkhovna Rada of Ukraine on Culture and Spirituality in the implementation of the state language policy has been determined. It is argued that active media coverage of this Committee's activities in the analyzed area would be useful for local authorities, local self-government, public organizations and entities, citizens interested in the adoption of the state language, its further development. The place of the Cabinet of Ministers of Ukraine in monitoring the implementation of language legislation is outlined. In particular, the Government, together with the Committee of the Verkhovna Rada of Ukraine on Culture and Spirituality, was invited to study the implementation of the provisions of Law No. 2704-VIII in one of the regions, to hear the results of the study at a meeting, to develop recommendations for its improvement or to approve such experience and to recommend it for implementation. The experience of implementing language policy and ensuring the functioning of the Ukrainian state language is explored in Ukraine, namely its forms, such as scientific conferences, round tables, symposia, congresses, discussions, etc. The high efficiency of such measures is justified in view of the possibility of obtaining approvals or substantiated comments, suggestions, and to take maximum account of the position of the scientific, political, civic and social environment in the further activity, which will contribute to the improvement of the linguistic situation. It is proved that the effective form of distribution and development in the society of the Ukrainian state language is the International Competition on the Ukrainian Language named after Peter Yatsik, the All-Ukrainian Dictator of National Unity and International Mother Language Day.

Keywords: language; official language; language policy; law; Law of Ukraine «On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as State»; state security.

Вступ

25 квітня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2704-VNI «Про забезпечення функціонування української мови як державної» ("Zakon Ukrainy", 2019), майже через тридцять років потому, як було прийнято Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року, з якого й розпочато реалізацію на теренах України мовної політики. Саме відтоді гарантія національно-культурних і мовних прав усіх громадян почала поєднуватися з пріоритетним розвитком української мови, що одержала статус державної.

Щоправда, 3 липня 2012 року було прийнято Закон України «Про засади державної мовної політики», однак за змістом він був спрямований, на наш погляд, не на розвиток і забезпечення функціонування української державної мови, а на забезпечення подальшого захисту й функціонування мови російської. 23 лютого 2014 року його скасувала Верховна Рада України, а 28 лютого 2018 року Конституційний Суд України визнав його таким, що не відповідає Конституції України ("Rishennia Konstytutsiinoho Sudu", 2018).

Закон України від 25 квітня 2019 року вже не містить таких недоліків. Група фахівців працювала над текстом законопроєкту понад чотири роки. У процесі його підготовки до другого читання до нього було внесено понад дві тисячі поправок, доповнень, які розглянула Верховна Рада України (Koba, & Sokolan, 2019). Андрій Смолій з Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України зазначив в інтерв'ю «Газеті по-українськи», що закон про мову не дискримінує жодну категорію населення, є ліберальнішим, ніж аналогічні закони в Польщі, Латвії, Литві, Естонії, і в ньому немає жодної норми, що порушує права російськомовного населення в приватному житті (Kokora, & Shevchenko, 2019). Директор Європейського центру з питань меншин Т. Г. Маллой визнала, що український мовний закон відповідає міжнародним стандартам, заявивши, що він не порушує право національних меншин розмовляти й навчатися рідною мовою. Аналіз полеміки в соціальних мережах дає змогу констатувати переважно схвальні оцінки громадян щодо мовного закону.

Загалом позитивно оцінюючи факт прийняття закону про мову, ми вважаємо, що зміст законопроєкту № 5670-Д був значно ефективнішим щодо забезпечення функціонування української мови як державної.

Водночас тривалий розгляд законопроєкту про мову в другому читанні засвідчив, що в Україні й досі є політичні сили, які фактично виступають проти будь-яких упорядкованих законів у сфері забезпечення функціонування української мови як державної, заявляючи, що будуть оскаржувати цей закон у Конституційному Суді України.

Делегація Російської Федерації одразу ж після опублікування мовного закону звернулася до Голови Ради Безпеки ООН з проханням скликати засідання у зв'язку з прийняттям цього нормативноправового акта Верховною Радою України й намагалася представити його як порушення Мінських угод. 20 травня Рада Безпеки ООН відхилила запит Росії про проведення засідання з цього приводу. «Росія проводить сумнозвісну політику залякування, - повідомив після закінчення засідання посол Німеччини при ООН Крістоф Гойсґен. - Ми вітаємо той факт, що Рада відхилила пропозицію Росії розглядати український закон. Він не вимагає негайної уваги Ради Безпеки, яка має зосереджувати свої зусилля на питаннях миру та безпеки. Цим ми повинні займатися першочергово, а не обговорювати внутрішні питання суверенної країни та члена ООН, що не матиме жодного впливу на мир і безпеку в регіоні» (Mandziuk, 2019).

Мета і завдання дослідження

З огляду на зазначене, завдання статті - запропонувати шляхи та форми реалізації мовного законодавства, аргументувавши необхідність неухильного виконання органами державної та місцевої влади, громадськими організаціями й громадянами положень Закону України «Про забезпечення функціонування української державної мови» 2019 року.

Виклад основного матеріалу

Загалом проблематика мовної політики та ролі й статусу державної мови в країнах європейського простору та в Україні розглядали у своїх публікаціях різні науковці.

Зокрема, Б. Ажнюк сформулював основні положення, якими визначаються європейські уявлення про мовну політику: 1) провідна роль державної мови як фактора національної єдності; захист і підтримка міноритарних мов; двомовність із достатнім володінням державною мовою; 4) ефективний механізм дотримання мовних прав. Дослідник дійшов висновку, що підтримання балансу між об'єднавчою роллю державної мови, з одного боку, і задоволенням мовних потреб етномовних меншин, із другого, відповідає засадам лінгвістичної екології, яка пропонує теоретичне обґрунтування і практичні рекомендації для налагодження безконфліктних міжмовних стосунків (Azhniuk, 2019).

Знаний вчений П. Гриценко аналізував роль української мови в процесі державотворення останнього двадцятиріччя. Автор зауважує складність процесів мовної ідентифікації українців наприкінці 80-х років ХХ ст., висвітлив основні аспекти, за яких відбуваються глибокі зміни мовної ситуації, акцентував на тому, що протягом останніх двадцяти років змін зазнала й українська мова, і мовна ситуація, і суспільство щодо ставлення до української мови та мовної проблематики загалом (Hrytsenko, 2018).

Ретроспективний огляд мовної політики в Україні за період незалежності здійснила Т. Приступенко. Дослідниця аналізує низку законо- проєктів, що безпосередньо чи опосередковано стосуються питань національної, державної мови, її функціонування в суспільстві, передусім - у засобах масової комунікації України як головного носія інформації. Вона окреслила основні напрями державної мовної політики в сучасній Україні як визначального чинника й головної ознаки ідентичності української нації, а також виокремила проблеми й суперечності реалізації мовної політики держави, обґрунтувавши пропозиції щодо посилення мотивації використання державної мови та підвищення її престижу (Prystupenko, 2018).

Сучасну державну мовну політику аналізували Ю. Куць, О. Сергєєва. Автори доводять, що у сфері внутрішньої політики має бути всебічна підтримка державної мови, яка є одним із символів державності. Основна її функція - забезпечення єдиного політичного, економічного та освітнього простору на території всієї країни. Мовна політика держави має здійснюватися на базі чітко розробленого мовного законодавства. Державна мовна політика України має достатній набір формалізованих і відокремлених цілей, а також інших властивостей та якостей, щоб виокремити її як тип державної політики. Кожна з мов, що існують в Україні, є об'єктом правового регулювання в державній мовній політиці України, оскільки вони є об'єктом ділової, культурної, наукової та інших видів діяльності. Державна мова України також є інструментом державного управління, що слугує виявленню волі народу й волі держави (Kuts, & Sergieieva, 2019).

Регулювання статусу державної мови в Україні за напрямами конституційного регулювання та регулювання в інших законах вивчала С. Пеньковська. Авторка аргументує, що використання української мови як державної не є належно врегульованим, бракує ефективних правових механізмів належного захисту державної мови та її популяризації. З огляду на зазначене, очевидною видається необхідність прийняття нової законодавчої бази для унормування використання та захисту української мови як державної. У своєму дослідженні С. Пеньковська окреслила напрями розвитку такого правового регулювання статусу української мови: прийняття закону, який регулював би статус державної мови; встановлення відповідальності за порушення його норм із закріпленням її у відповідних кодексах; створення державних органів зі здійснення державної мовної політики тощо (Penkovska, 2019).

На підставі аналізу значного масиву матеріалів за темою дослідження слід констатувати, що в Україні з часів визнання її незалежності, попри відсутність мовного закону, було здійснено чимало кроків на шляху визначення її мовної політики й забезпечення функціонування української державної мови. Засади мовної політики було регламентовано вже в Конституції України 1996 року. Важливими віхами стали рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використанням її в навчальному процесі в начальних закладах України (Yevhrafov, 2001) та парламентські слухання «Про функціонування української мови в Україні» від 12 березня 2003 року, а також ухвалена ними відповідна постанова Верховної Ради України від 22 травня 2003 року ("Oberezhno - mova", 2003).

Глибокими й змістовними були, на наш погляд, Комплексні заходи щодо всебічного розвитку та функціонування української мови, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 998 ("Postanova Kabinetu Ministriv", 1997).

Цей документ передбачав важливі напрями й завдання у сферах української мови як державної; української мови як мови української нації, основи її духовної та художньої культури, науки, освіти; української мови в засобах масової інформації; української мови у світі, а також у фінансовому забезпеченні їх реалізації.

На початку 2000 року в пресі з'являються повідомлення про проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи по розширенню функціонування української мови як державної», що передбачав: переатестацію державних службовців усіх категорій і рангів з урахуванням рівня володіння ними українською мовою та використання її в процесі виконання службових обов'язків; перевірку стану реалізації державної мовної політики в усіх сферах суспільного життя всіх регіонів держави, зокрема з дотриманням вимог щодо вживання мови під час здійснення ними своїх повноважень; недопущення порушень українського режиму в повсякденній роботі апаратів органів виконавчої влади й місцевого самоврядування тощо (Masenko). Ці додаткові заходи Кабінету Міністрів України, спрямовані саме на зміцнення позицій державної мови, в офіційних джерелах навіть не було опубліковано. Однак їх украй негативно, як засвідчив здійснений нами аналіз публікацій у друкованих засобах масової інформації того часу, оцінювали представники офіційних кіл Російської Федерації й окремі політичні партії, політики, науковці й пересічні громадяни України.