Прогнозування в адміністративно-правовому забезпеченні протидії організованій злочинності в Україні

Більш виваженими, на нашу думку, є методи аналітичних експертних оцінок і «мозкового» штурму.

Метод аналітичних експертних оцінок передбачає відносно тривалу, ретельну роботу експертів над підготовкою аналізу стану і тенденцій розвитку організованої злочинності, шляхів вирішення наявних проблем та інше. Під час підготовки до здійснення аналізу експерти мають можливість використовувати всю необхідну інформацію про стан організованої злочинності, її причини й умови, заходи протидії їй та інше, що, безсумнівно, підвищує точність і обґрунтованість такого прогнозування.

Метод «мозкового» штурму базується на колективних експертних оцінках спільної праці групи експертів, з метою отримання найбільш об'єктивної оцінки причин і умов стану організованої злочинності і перспектив її розвитку.

Форми такої співпраці експертів можуть бути різними: науково-практичні конференції, засідання «круглого столу», семінари тощо. Під час такої співпраці можуть пропонуватися різні варіанти прогнозу, але в кінцевому варіанті розробляється зазвичай єдиний обґрунтований варіант рекомендацій щодо досліджених питань. І побоювання окремих авторів, що в основі вироблення єдиної думки лежить логіка компромісу, котра може призвести до надмірного впливу окремих експертів (через їхній авторитет) на міркування решти членів експертної групи [5, с. 433] ми не поділяємо, оскільки багато чого залежить від обґрунтування і достовірності дослідження.

В.М. Плішкін експертну процедуру визначає ще за методом суду, яка відбувається за аналогією з судовим процесом. Частина експертів оголошується прибічниками розглядуваної альтернативи (в нашому разі - варіанта прогнозу), котрі, виступаючи захисниками, наводять доводи на користь цієї альтернативи. Інша частина експертів оголошується її супротивниками, котрі намагаються виявити в ній недостатньо аргументовані або непереконливі місця. І нарешті, третя група експертів регулює перебіг експертизи та підбиває остаточний підсумок. У процесі «суду» функції експертів можуть змінюватися.

Достоїнство перерахованих експертних методів автор вбачає в тому, що колективна, спільна праця експертів у принципі є фактором, який підвищує об'єктивність експертних оцінок. Це пов'язано з тим, що під час такої праці експерти, вислуховуючи думки своїх колег, їх аргументацію на користь запропонованого варіанта прогнозу, одержують нову для себе інформацію, підвищуючи тим самим рівень своєї компетенції.

Однак назване достоїнство за певних умов може виявитися серйозною перешкодою для здобування об'єктивної експертної інформації. Річ у тім, що сукупна робота справляє значний психологічний вплив на експертів, змушує деяких експертів відмовитись від своєї позиції (навіть якщо вона й правильна) на користь думки більш авторитетних членів експертної комісії (з погляду їх відомості, посадового становища тощо) [5, с. 433].

У науковій літературі з кримінології розглядаються деякі й інші методи здійснення прогнозування, але, враховуючи, що предметом нашого дослідження не є процес здійснення прогнозування і його методи, обмежимось вищевикладеним, що, за нашими даними, частіше за все використовується під час здійснення прогнозування організованої злочинності та протидії їй на сучасному етапі.

Слід відмітити, що для підвищення точності прогнозування необхідно враховувати наявність і вплив на організовану злочинність політичних, соціально-економічних, правових та інших чинників. При цьому необхідно враховувати не тільки наявність цих чинників, а й механізм їх впливу на стан та протидію організованій злочинності. Чим більш всебічним є аналіз, глибоко вивченим і врахованим механізм дії різних чинників, тим обгрунтованішим буде прогноз і вища цінність прогностичної інформації, яка може використовуватися в практичній діяльності.

Натомість визначення механізмів і результатів впливу цих чинників на організовану злочинність - це досить важке наукове завдання, враховуючи, що політичний клас завжди відкидає свій зв'язок (у різних формах: спонукання, замовчування, некомпетентність дій тощо) з організованою злочинністю. Але для об'єктивного і обґрунтованого прогнозу необхідна попередня оцінка кожного чинника на рівні експертів, визначення його впливу на організовану злочинність загалом і за окремими її видами (наприклад, у сфері економіки, банківській, соціальній, військовій та інших сферах). Слід також враховувати, що визначені чинники можуть мати як загальнодержавний, так і регіональний характер, що свідчитиме про рівень і масштаби прийняття необхідних адміністративно-управлінських рішень.

Здійснюючи прогнозування організованої злочинності, необхідно враховувати її латентність у багатьох сферах суспільного життя, наприклад: фінансово-економічній, банківській, торгівлі людьми, протиправного обігу наркотиків, торгівлі зброєю, зв'язку з корумпованими особами та багато інших. Неврахування цього може призвести до помилкових висновків стану, динаміки, структури, небезпеки організованої злочинності, а відтак вироблення помилкових управлінських рішень.

Ми уже зазначали, що прогнозування організованої злочинності, як й інших соціальних явищ, за своєю природою має ймовірний характер. Оскільки самі закономірності такої злочинності мають складний статистично-наслідковий характер і зв'язок, то побудоване на них прогнозування відбувається на підставі і в рамках теорії ймовірності. А це значить, що на підставі прогнозу можна робити лише припущення (з більшою чи меншою мірою вірогідності), що в майбутньому організована злочинність зазнає тих чи інших змін, але не можна говорити про це як абсолютно беззаперечний факт.

Водночас ймовірнісний характер такого прогнозування не слід розглядати як недолік, оскільки в плануванні заходів з протидії організованій злочинності буде теж закладатися завчасно негативний наслідок можливого невиконання заходу чи отримання негативного результату, що призводитиме до «заперечення прогнозів» активною реалізацією планових заходів.

Слід відмітити, що в адміністративно-правовому забезпеченні протидії організованій злочинності прогнозування повною мірою не використовується через цілий ряд причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. З моменту створення спеціальних підрозділів МВС по боротьбі з організованою злочинністю ще у 1985 році і в подальшому до їх ліквідації у 2015 році була зроблена спроба створити необхідну організаційну базу для здійснення прогнозування організованої злочинності в Україні, але, на жаль, цього так і не відбулося. Усі аналізи і прогнози організованої злочинності зводилися тільки до конкретних епізодичних ситуацій, і кожна служба (ГУБОЗ, ГУКР, ДСБЕЗ та інші) здійснювали внутрішній аналіз і прогноз, а загальновідомчого, не кажучи уже про загальнодержавний, не було і, на жаль, немає й досі.

Сьогодні, на нашу думку, головним недоліком застосування прогностичної діяльності щодо організованої злочинності є відсутність відповідної нормативно-правової бази, яка б чітко визначала суб'єкти протидії організованій злочинності і порядок здійснення прогнозування з цих питань.

Слід відмітити, що загалом організаційно-правове забезпечення прогнозування організованої злочинності в Україні майже відсутнє. Тому сьогодні доцільно говорити не про вдосконалення цієї діяльності, а радше за її започаткування. Для цього необхідно готувати й спеціальних працівників, які сьогодні теж відсутні. Тільки підготовлені працівники, які володіють методикою здійснення прогнозування, в змозі виконувати цю функцію, розробляти прогнози, необхідні для ефективного адміністративно-правового забезпечення протидії організованій злочинності.

Водночас проблема прогнозування адміністративно-правового забезпечення протидії організованій злочинності в Україні полягає також у відомчій і міжструктурній розпорошеності суб'єктів протидії організованій злочинності, відсутності єдиного центру, який би здійснював такий прогноз. Сьогодні, на наш погляд, це завдання доцільно покласти на Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю (далі - Центр), який є робочим органом при Раді національної безпеки і оборони України і здійснює опрацювання питань боротьби з організованою злочинністю, що мають міжгалузевий характер, забезпечує науково-аналітичне та прогнозне супроводження діяльності РНБО України з проблем боротьби з організованою злочинністю [6; 7]. Як бачимо, цей Центр працює тільки на підготовку документів для РНБО України, яка останніми роками ніяких рішень з протидії організованій злочинності не приймала. На наш погляд, доцільно, щоб Центр забезпечував аналітичною інформацією усіх суб'єктів протидії організованій злочинності, щоб його аналітичні документи можна було використовувати як у прийнятті стратегічних (перспективних) рішень, нормотворчій діяльності, так і у повсякденній діяльності суб'єктів протидії. І тут ще раз доцільно звернути увагу, що складність та різноманітність методики здійснення прогнозування організованої злочинності, особливо в умовах складної і нестабільної соціально-економічної та політичної обстановки в державі, потребує наявності висококваліфікованих фахівців, які могли б забезпечити цей напрям діяльності. Особливо з огляду на те, що в сучасних умовах під час здійснення прогнозу організованої злочинності необхідно використовувати найрізноманітнішу інформацію, яка характеризує політичні, правові, соціальні, економічні, фінансові, демографічні та інші процеси, які тією чи іншою мірою впливають на стан, структуру і динаміку організованої злочинності, заходи протидії їй. Без урахування цих та інших факторів неможливо здійснити достатньо обґрунтований та достовірний прогноз організованої злочинності.

Тому ми можемо сьогодні констатувати, що нормативно-правове, організаційне, а відтак і прогностичне забезпечення протидії організованій злочинності в Україні все ще залишається на досить низькому рівні, що свою чергою відбивається на прийнятті і застосуванні обґрунтованих і дієвих адміністративно-правових заходів. Хоча значення такого прогнозування для протидії організованій злочинності важко переоцінити. Його результати повинні використовуватися під час: а) вироблення державної політики щодо протидії організованій злочинності, в тому числі і на міжнародному рівні; б) розробки та прийняття нормативно-правових актів з питань протидії організованій злочинності; в) формування чи реформування суб'єктів протидії організованій злочинності; г) розробки планів, програм, концепцій, стратегій протидії організованій злочинності; д) здійснення планування діяльності суб'єктів протидії організованій злочинності, що дозволятиме застосовувати адекватні заходи з вирішення поточних питань; е) інформування органів державної влади, місцевого самоврядування та населення з метою привертання їх уваги до проблем протидії організованій злочинності і надання допомоги суб'єктам протидії організованій злочинності тощо.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що прогнозування відіграє важливу роль в адміністративно-правовому забезпеченні протидії організованій злочинності. Довгострокові прогнози з протидії організованій злочинності можуть використовуватися під час вироблення стратегії соціально-економічного розвитку як країни, так і окремих її регіонів. Адже таке прогнозування дає уявлення про масштаби збитків від організованої злочинності, що зазнає держава і суспільство щороку. Розміри цих збитків обов'язково потрібно враховувати під час розробки програм і планів фінансового забезпечення протидії організованій злочинності.

Список використаних джерел

1. Юридична енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України, Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. Київ: «Укр. енцикл.», 1998. Т 5: П-С. 2003. 736 с.

2. Інструкція з організації планування в системі Національної поліції України: затв. наказом НП України № 202 від 24.12.2015 р.

3. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография. Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. 368 с.

4. Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія: навчальний посібник. URL: http://textbooks.net.ua/content/view/153/11/ (дата звернення: 29.03.2020).

5. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник / за ред. Ю.Ф. Кравченка. Київ: Нац. акад. внутр. справ України, 1999. 702 с.

6. Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю: затв. Указом Президента України від 26 лютого 2007 року № 144/2007.

7. Про внесення змін до Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю: затв. Указом Президента України від 11 травня 2012 року № 309/2012.

Размещено на Allbest.ru