Реалізація конституційного права людини на таємницю телефонних розмов в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація конституційного права людини на таємницю телефонних розмов в Україні

Камінська Н.В. - доктор юридичних наук, професор

Джуська А.В. - кандидат юридичних наук

Шемчук В.В. - кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

Мета статті - висвітлити сутність права людини на таємницю телефонних розмов і його реалізацію в Україні; визначити способи захисту цього права. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять методи та прийоми наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод було застосовано для встановлення сутності поняття права людини на таємницю телефонних розмов в Україні. Методи аналізу та синтезу надали можливість конструювати власні визначення та інші теоретичні побудови. Для формулювання поняття «право людини на таємницю телефонних розмов в Україні» було застосовано формально-юридичний метод. Наукова новизна публікації полягає у формулюванні низки нових концептуальних положень і висновків стосовно розуміння права людини на таємницю телефонних розмов, реалізації цього права в Україні, визначенні шляхів його захисту. Висновки. Право людини на таємницю телефонних розмов - основоположне (фундаментальне), невід'ємне право кожної фізичної особи (громадянина, іноземця, особи без громадянства, біженця), яке належить до громадянських (особистих) прав у системі прав і свобод людини й громадянина. Право людини на таємницю телефонних розмов в Україні - гарантована Конституцією України й іншими міжнародними документами в галузі прав людини можливість фізичної особи обмінюватися інформацією голосом у реальному часі з використанням телекомунікаційних мереж зі збереженням таємниці (конфіденційності) таких розмов, тобто без втручання в цей процес третіх осіб - персоналу оператора, провайдера телекомунікацій та спеціальних підрозділів правоохоронних органів держави, на які покладено функцію проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Однак це право не є абсолютним, адже воно може обмежуватися у виняткових, встановлених судом випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. З огляду на реалії сьогодення, право людини на таємницю телефонних розмов в Україні може бути порушено різними способами, зокрема: шляхом викладення телефонних розмов у мережі Інтернет без згоди особи; отримання працівниками правоохоронних органів відомостей від операторів мобільного зв'язку з подальшим їх переданням стороннім особам тощо. Найефективнішим, на нашу думку, способом захисту порушеного конституційного права людини на таємницю телефонних розмов є судовий захист. Крім того, кожен має право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. таємниця телефонний розмова захист

Ключові слова: права людини; право на таємницю телефонних розмов; телефонні розмови (переговори);

Annotation

Kaminska N. - Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Constitutional Law and Human Rights of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

Dzhuska A. - Ph.D in Law, Lecturer of the Department of Constitutional and International Law of the Taurida National V. I. Vernadsky University, Kyiv, Ukraine

Shemchuk V. - Ph.D in Law, Associate Professor of the Department of Constitutional and International Law of the Taurida National V. I. Vernadsky University, Kyiv, Ukraine

Realization of the Constitutional Right to Privacy of Telephone Conversations in Ukraine

The purpose of the article is to reveal the essence of the human right to the privacy of telephone conversations and its realization in Ukraine; identify ways to protect this right. Methodology. Methodological basis of the research is the methods and techniques of scientific knowledge. In particular, the formal-logical method was used to establish the essence of the concept of human right to the privacy of telephone conversations in Ukraine. The methods of analysis and synthesis allowed us to construct our own definitions and other theoretical constructs. The formal legal method was used to formulate the concept of «human right to privacy of telephone conversations in Ukraine». The scientific novelty is to formulate a number of new conceptual positions and opinions on the understanding of the human right to privacy of telephone conversations, its realization in Ukraine; identifying ways of its realization. Conclusions. The human right to privacy of telephone conversations is a fundamental, inalienable right of every individual (citizen, foreigner, stateless person, refugee, etc.), which belongs to civil (personal) rights in the system of human and citizen's rights and freedoms. Human right to privacy of telephone conversations in Ukraine - guaranteed by the Constitution of Ukraine and other international human rights instruments the ability of an individual to exchange information in real-time using telecommunication networks while maintaining the secrecy (confidentiality) of such conversations, without interference in this process of third parties - personnel of the operator, telecommunication provider and special units of the law enforcement agencies of the state, which are entrusted with the function of conducting secret investigation actions. However, this right is not absolute, as it may be restricted by the exceptions provided by the court in cases provided for by law in order to prevent a crime or to find out the truth in a criminal investigation if it is not possible to obtain information by other means. Given the realities of today, human right to the privacy of telephone conversations in Ukraine can be violated in various ways. In particular, making telephone calls to the Internet without the consent of the person; receiving information from mobile operators from law enforcement agencies and then transmitting them to third parties, etc. In our view, the best way to protect a violated constitutional human right to the privacy of telephone conversations is through judicial protection. In addition, everyone has the right to apply to the Ombudsman for the protection of his rights.

Keywords: human rights; the right to privacy of telephone conversations; telephone conversations (negotiations); listening to telephone conversations (negotiations).

Виклад основного матеріалу

На наше переконання, актуальним є питання дослідження конституційного права кожного на таємницю телефонних розмов, яке є недостатньо дослідженим у науці конституційного права та часто порушується.

Аналізу різних аспектів дотримання, захисту, обмеження права людини на таємницю телефонних розмов в Україні присвячено праці О. Бандурки, В. Бикова, А. Бущенко, Л. Воєводіної, Є. Захарова, І. Козьякова, В. Маляренка, В. Назарова, І. Петрухіна, В. Тертишника, Ж. Удовенко, О. Ярмиша та ін.

З огляду на те, що наукових праць, у яких висвітлено питання щодо права людини на таємницю телефонних розмов в Україні, обмаль, причому ці дослідження було здійснено до прийняття нового КПК України 2012 року, а також прослуховування телефонних розмов (переговорів).

Захист прав, свобод і законних інтересів людини є одним із найважливіших завдань Української держави. Стан забезпечення прав людини в державі найточніше відображає рівень гуманності й цивілізованості суспільства.

Стаття 31 Конституції України встановила, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо ("Konstytutsiia Ukrainy", 1996).

зважаючи на те, що це право часто порушують, вважаємо за доцільне привернути до цієї проблематики увагу держави та громадянського суспільства.

Публікація має на меті всебічно дослідити сутність права людини на таємницю телефонних розмов в Україні, а також розглянути проблемні питання, пов'язані з реалізацією цього права, запропонувати шляхи захисту права кожного на таємницю телефонних розмов.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- визначити місце права людини на таємницю телефонних розмов у системі прав і свобод людини й громадянина;

- сформулювати дефініцію права людини на таємницю телефонних розмов в Україні;

- дослідити проблемні питання, пов'язані з реалізацією права людини на таємницю телефонних розмов в Україні;

- запропонувати способи захисту права людини на таємницю телефонних розмов в Україні.

Право людини на таємницю телефонних розмов - основоположне (фундаментальне), невід'ємне право кожної фізичної особи (громадянина, іноземця, особи без громадянства, біженця), яке належить до громадянських (особистих) прав у системі прав і свобод людини й громадянина. Це право є громадянським (особистим), адже воно індивідуальне, природне, таке, що виникає з часу народження людини, незалежно від її громадянства, і не може бути ніким скасоване чи припинене (Fedorenko, 2016, p. 221). Однак, відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права людини на таємницю телефонних розмов, гарантованого ст. 31 Конституції України, із зазначенням строку дії цих обмежень.

Оскільки право людини на таємницю телефонних розмов гарантоване Конституцією України (ст. 31), це право слід вважати конституційним. Крім Основного Закону, воно закріплене в найважливіших міжнародно-правових актах з прав людини - Загальній декларації прав людини 1948 року (ст. 12), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (ст. 17), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8) тощо.

Право кожного на таємницю телефонних розмов тісно пов'язане з правом на невтручання в особисте й сімейне життя, передбачене ст. 32 Конституції України. Однак положення ст. 31

Основного Закону, яка гарантує кожному таємницю телефонних розмов, виходять за межі виключно приватного життя людини і не можуть бути зведені тільки до забезпечення особистої або сімейної таємниці. Вони нарівні стосуються і сфери службових, ділових та інших суспільних відносин (Tatsii et al., 2011, p. 223).

Зауважимо, що українські правознавці обґрунтовують нові теоретичні підходи до тлумачення права людини на недоторканність приватного життя (right to privacy). У найзагальнішому сенсі воно є соціально зумовленою та гарантованою мірою можливої поведінки особи, визначеною нормами права, що має забезпечити автономію людини у сфері приватного життя для задоволення її власних потреб й інтересів щодо усамітнення та приватного спілкування (Serohin, 2010, p. 153).

Телефонними розмовами вважають обмін інформацією голосом у реальному часі з використанням телекомунікаційних мереж. Слід ураховувати, що особа, використовуючи телекомунікаційні послуги, довіряє провайдерам телекомунікації не зміст своїх відправлень або повідомлень, а лише передання кореспонденції або технічне забезпечення обміном інформацією. Саме тому на суб'єктів ринку телекомунікації закон покладає обов'язок зберігати таємницю телефонних розмов.

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року проголошує, що зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонено, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних й організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікації, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами (ст. 9). Персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, а також інформації з обмеженим доступом щодо організації та функціонування телекомунікаційних мереж в інтересах національної безпеки, оборони й охорони правопорядку (ст. 41) ("Zakon Ukrainy", 2003).

Проте право на конфіденційність телефонних розмов не є абсолютним. Із цього приводу в рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини» (1978) зазначено, що існування законодавства, яке дає повноваження щодо здійснення спостереження за листуванням, поштовими відправленнями й телефонними розмовами, є у виключних випадках необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки і/або для попередження безладдя або злочинів. У правовій системі держави мають існувати адекватні й ефективні гарантії проти зловживання з боку органів державної влади, уповноважених на здійснення такого спостереження. Стаття 31 Конституції України безпосередньо передбачає можливість встановлення винятків у випадках, передбачених законом. Їх може бути встановлено виключно за рішенням суду й тільки з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Встановлені Конституцією України підстави обмеження цього права аналогічні відповідним положенням ст. 8 Конвенції: «Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб». Такі винятки об'єктивно обумовлені, адже, з огляду на принцип пропорційності інтересів, притаманну Конвенції узгодженість між вимогами захисту демократичного суспільства й прав приватних осіб, обмеження права на конфіденційність телефонних розмов у деяких випадках є необхідним заради досягнення соціально значущої мети, захисту інтересів інших осіб і суспільства. Отже, щоб таке втручання не порушувало конституційне право, воно має бути здійснено з дотриманням таких умов: по-перше, за рішенням суду; по-друге, повинно бути передбачено законом; по-третє, воно має бути спрямоване на досягнення чітко визначеної законом мети.

Сферою застосування заходів, що обмежують таке право, є кримінальне судочинство. Тому важливе значення в процесі правового регулювання оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності набувають гарантії збереження особистої таємниці, забезпечення права кожного на невтручання в особисте життя, конфіденційність телефонних розмов (Tatsii et al. 2011, p. 224-226).

Процес прослуховування телефонних розмов, зазначає В. Маляренко, становить сукупність дій з конспіративного слухового контролю за допомогою спеціальних оперативно-технічних даних переговорів, що ведуть через мережі телефонного електричного, стільникового, радіорелейного, супутникового, транкінгового оперативного рухомого зв'язку або однобічних повідомлень, їх фіксацію з метою одержання відомостей (акустичної інформації) про злочинну діяльність особи, виявлення її зв'язків й отримання іншої інформації в інтересах виконання конкретних завдань оперативно-розшукової діяльності (MaHarenko, 2004, p. 155). Цей процес охоплює також порівняно новий напрям, що активно розвивається, пов'язаний з використанням систем комп'ютерної телефонії. Такий клас систем ґрунтований на інтеграції можливостей телефонних станцій і сучасного комп'ютерного устаткування зі спеціалізованим програмним забезпеченням. Їхня інтеграція дає змогу отримати спектр додаткових сервісних послуг і можливостей (Udovenko, 2019, p. 123).

Прослуховування телефонних переговорів - це негласне отримання інформації, переданої через лінії зв'язку особами, підозрюваними в учиненні злочинів, або особами, винність яких встановлена, але їх розшукують у зв'язку з ухиленням від кримінальної відповідальності. Нині за допомогою деталізації телефонних переговорів можливо також відстежити місцеперебування (пересування) людини в просторі, визначити рід її занять, а також отримати іншу значущу для розслідування інформацію (Nazarov, 2009, p. 122).

Як і будь-яка НСРД, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж має на меті не лише отримання нових доказів та їх перевірку, а й висунення і перевірку слідчих версій (Udovenko, 2019, p. 123).

Відповідно до ст. 258 КПК України, ніхто не може зазнавати втручання в приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання в приватне спілкування в порядку, встановленому ст. 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія передбачатиме таке втручання. Спілкуванням є передання інформації в будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформацію передають і зберігають за таких фізичних чи юридичних умов, за яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Одним з різновидів втручання в приватне спілкування є зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Втручання в приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонено.

Згідно зі ст. 263 КПК України (зі змінами від 4 жовтня 2019 року), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання в приватне спілкування, яке проводять без відома осіб, що використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання в приватне спілкування в цьому випадку додатково мають бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які надають можливість унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому можуть здійснювати втручання в приватне спілкування. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає в проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яку передає особа, значущу для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні й фіксації різних видів сигналів, що передають каналами зв'язку. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладено на уповноважені (оперативно-технічні) підрозділи органів Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань й органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, уживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді ("Кгутіпаїпуі protsesua^ kodeks", 2012).