Особливості відшкодування моральної шкоди за цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Куpсова pобота

з навчальної дисциплiни «Цивільне право та процес»

на тему: «Особливості відшкодування моральної шкоди за цивільним законодавством України»

Виконав: Пастухов Андрій Вікторович

Вінниця - 2020



ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика правовідносин з відшкодування моральної шкоди у сучасному цивільному законодавстві України

1.1 Поняття та сутність моральної шкоди в теорії цивільного права

1.2 Загальна характеристика зобов'язань з відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Розділ ІІ. Цивільно-правова відповідальність за моральну шкоду за українським законодавством

2.1 Підстави і умови цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду

2.2 Визначення меж та розміру відшкодування моральної шкоди

2.3 Способи відшкодування моральної шкоди

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. На сучасному етапі розвитку правовідносин проблема захисту прав людини є однією з основних, пріоритетних і завжди актуальних проблем правової реальності.

Аналіз наукових розробок дослідження інституту компенсації моральної (немайнової) шкоди свідчить про відсутність єдиного підходу та ідеї розуміння моральної (немайнової) шкоди як такої, що в свою чергу породжує низку пов'язаних з цим проблем даного інституту цивільного права, зокрема таких, як критерії і методика визначення розміру компенсації моральної (немайнової), підстави і умови цивільно-правової відповідальності за моральну (немайнову) шкоду, способи компенсації та інші, які потребують наукового і практичного вирішення. Актуальність теми також зумовлена недосконалістю законодавства України та непослідовністю судової практики компенсації моральної (немайнової) шкоди, що негативно впливає на стан захищеності прав і свобод людини і громадянина в державі. Всі ці не розв'язані правовою наукою проблеми дають вагомі підстави для необхідності подальшого наукового дослідження даної тематики та вироблення практичних рекомендацій для їх вирішення.

Питанням цивільно-правової відповідальності за моральну (немайнову) шкоду приділяли увагу такі відомі українські та російські вчені: І.М. Забара, М.В. Сіроткіна, В.П. Паліюк, О. В. Андрієнко, С.І. Шимон, О.В. Грищук, П.М. Рабінович, О.М. Ерделевський, В.С. Романов, В.Б. Первомайський, С.В. Наріжний, Р.О. Стефанчук, М.С. Малеїн, І.Б. Новицький, Є.О. Харитонов, О. О. Красавчиков, Б. С. Антимонов, В. Нор, Ю. Бурзель, О. Крикунов, О. Букалова, В.Т. Смирнов, Л.Д. Донська, С.М. Антосик, Є. Шумило, І. Озерський та інші.

Аналізуючи праці вказаних вчених, було встановлено відсутність єдиних підходів і позицій щодо основних проблем інституту цивільно-правової відповідальності за моральну (немайнову) шкоду та їх вирішення, що зумовило визначення об'єкта, предмета, мети і завдань наукового дослідження.

Об'єктом наукового дослідження є суспільні відносини, які виникають внаслідок завдання моральної (немайнової) шкоди.

Предметом наукового дослідження є інститут компенсації моральної (немайнової) шкоди як система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм.

Мета і завдання наукового дослідження. Метою наукового дослідження є аналіз цивільно-правової відповідальності за моральну (немайнову) шкоду, характеристика особливостей даного інституту та постановка основних проблем і способів їх вирішення.

Для реалізації поставленої мети були визначені наступні завдання:

здійснити аналіз наукових джерел та законодавства України, на основі чого визначити основні проблеми інституту компенсації моральної (немайнової) шкоди та шляхи їх розв'язання;

проаналізувати, дослідити основні наукові підходи та визначити загальне поняття та суть моральної (немайнової) шкоди;

дослідити підстави і умови компенсації моральної (немайнової) шкоди;

дослідити існуючі методики визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди та розробити пропозиції щодо визначення грошового розміру компенсації;

здійснити аналіз способів компенсації моральної (шкоди) та запропонувати їх вдосконалення;

обґрунтувати запропоновані способи вирішення проблем компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Зв'язoк рoбoти з наукoвими прoграмами, планами, темами закладу вищoї oсвіти, а такoж з галузевими та академічними планами, прoграмами. Тему курсoвoї рoбoти рoзрoбленo у відпoвіднoсті дo плану наукoвo-дoсліднoї рoбoти кафедри цивільно-правових дисциплін, щo відпoвідає плану наукoвo-дoслідних і дoсліднo-кoнструктoрських рoбіт Націoнальнoї академії внутрішніх справ на 2017-2020 рoки.

Методи наукового дослідження. Методологічну основу курсової роботи склали загальнонаукові і спеціально-наукові методи наукового дослідження. З числа загальнонаукових методів наукового дослідження був застосований діалектичний метод, який дозволив виявити особливості інституту цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду; функціональний (при розкритті змісту понять моральної шкоди, компенсації моральної шкоди). Із спеціально-наукових методів у науковому дослідженні були використані метод системного аналізу (використовувався для розгляду інституту моральної (немайнової) шкоди як складової частини цивільного права взагалі і, зокрема, як складової деліктної умов відповідальності); метод формально-логічного тлумачення застосовувався з метою однакового підходу до правових норм інституту моральної (немайнової) шкоди в різних нормативно-правових актах; порівняльно-правовий метод, за допомогою якого досліджувалися подібні відносини по використанню інституту моральної (немайнової) шкоди в різних правових системах, досліджувався юридичний зміст інституту; формально-юридичний метод (при дослідженні змісту правових норм); догматико-юридичний (використовувався при аналізі норм законодавства); структурно-функціональний метод, який використовувався при дослідженні різних наукових підходів до розуміння моральної (немайнової) шкоди.

Структура роботи. Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, п?яти підрозділів висновків, та списку використаної літератури.



РОЗДІЛ І.Загальна характеристика правовідносин з відшкодування моральної шкоди у сучасному цивільному законодавстві України

1.1 Поняття та сутність моральної шкоди в теорії цивільного права та за законодавством України

Проблематика визначення поняття моральної шкоди та її сутності в теорії цивільного права, незважаючи на достатньо велику кількість наукових досліджень, написаних монографій та захищених дисертацій українськими та зарубіжними вченими, досі залишається актуальною та відкритою для досліджень. Представниками досліджуваного напрямку є Забара І. М., Стефанчук Р.О., Паліюк В. П., Шимон С. І., Ерделевський О. М., Андрієнко О. В., Кузнецова О. В., Малеїн М. С., Рабінович П. М., О. В. Грищук та інші.

На сучасному етапі розвитку теорії цивільного права відсутнє загальноприйняте, серед наукового кола, єдине визначення поняття моральної шкоди та її сутності. Однак, не лише це питання є відкритим. Незважаючи на суто цивілістичний зміст інституту відшкодування моральної шкоди, деякі науковці, зокрема Рабінович П. М., вважають, що даний інститут потрібно досліджувати комплексно, і він повинен стати загальноправовим, адже, дійсно, з розвитком українського законодавства правовідносини, які виникають внаслідок завдання моральної шкоди особі, врегульовані не лише нормами цивільного права, а й нормами кримінально-процесуального права, адміністративного, тобто, правовідносини з відшкодування моральної шкоди є вже не суто приватно - правовими (цивілістичними), а й публічно-правовими.

Однак, повертаючись до предмету мого наукового дослідження, необхідно провести аналіз поняття «моральна шкода» та визначити її сутність.

Перед тим, як вести мову про моральну шкоду, необхідно зазначити, що поняття «мораль» означає систему поглядів, уявлень, оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Мораль у психології Інтернет -ресурс Вільної енциклопедії - http://uk.wikipedia.org/wiki/Мораль - це частина психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивіда спосіб.

В іншому джерелі зазначено, що мораль (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї, поведінка) - духовність, форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин; один зі способів регулювання поведінки людини у суспільстві за допомогою усталених приписів [1, с. 770]. Сучасна мораль, як вказано в енциклопедії, є втіленням цілісної системи поглядів на соціальне життя, буття людини. Основою моралі є свобода людини, соціальна справедливість у суспільних відносинах.

Скакун О. Ф. зазначає, що мораль - це система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством, спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки [2, с. 352].

Мораль має свою структуру, яка складається з моральних поглядів, життєвих орієнтацій та ідеалів, моральних почуттів, традицій, норм, принципів, мотивів, оцінок, категорій добра і зла, совісті, честі, справедливості [3, с. 903].

Таким чином, поняття «мораль», хоч і має деякі відмінності у термінології, однак суть в усіх визначеннях однакова, - поведінка людини у відповідності з категоріями добра і зла, справедливості, совісті тощо, та система уявлень і поглядів людини на життя і буття.

У теорії цивільного права поняття моральної шкоди не завжди збігається зі змістом поняття моралі. В першу чергу хочу зазначити, що у праві під поняттям шкоди (польс. szkoda від давньонім. scado - втрата збиток) розуміють (в загальнотеоретичному розумінні) зменшення або знищення майнової, немайнової чи іншої сфери потерпілого [1, с. 707].

Варто також перед тим, як аналізувати проблематику поняття та сутності моральної шкоди в теорії цивільного права, та з метою більш глибокого вивчення проблеми, розглянути визначення «моральна шкода» з психологічної точки зору.

Так, з точки зору психології, моральна шкода - це частина психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивіда спосіб.

Щодо поняття моральної шкоди в теорії цивільного права, то науковці ще не дійшли спільної згоди з приводу цього. Так, Рабінович П. М. зазначає, що «моральна шкода» складається з двох елементів: соціально-морального та індивідуально-психічного [4, с. 8]. Сутність соціально-морального елемента полягає у приниженні оцінки гідності індивіда як у його самооцінці, так і в уявленнях інших суб'єктів (тобто у соціальній оцінці його престижу, репутації). Другий елемент є явищем індивідуально-психічним. Автор вказує, що йдеться саме на негативні психічні стани і (чи) процеси людини (психічні травми, «ушкодження» психіки). І тому науковець зазначає, що поняття «психічна шкода» є родовим щодо поняття «моральна» шкода. З цього випливає, що замінити поняття «моральна шкода» на термін «психічна шкода» є необґрунтованим. Адже, як слушно вказує автор, психічна шкода може бути завдана не лише неправомірними діями, а навпаки, правомірними діями особи.

Однак хочу зазначити, що термін «психічна шкода» вживається в таких країнах, як Англія, США ( psychological injury - психологічна шкода, psychiatric injury - психіатрична шкода, nervous shock - нервовий шок) [5, с. 9]. Повертаючись до наукових міркувань Рабіновича П. М., то він зазначає, що моральна шкода - це приниження оцінки гідності людини, яке викликає в її психіці негативні стани і процеси. В свою чергу, загальноприйнято розуміти, що гідність означає поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність всякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Поєднуючи поняття гідності людини та визначення моральної шкоди, яке наводить Рабінович П. М., виходить, що моральна шкода - це приниження оцінки уявлення про цінність людини, в тому числі і самооцінку, внаслідок чого у людини відбуваються негативні процеси у психіці. Таким чином, у даному визначені поєднані два елементи моральної шкоди.

Так, у своїй праці Рабінович П. М. зазначає, що Шимінова М. Я. є прихильником соціального підходу і вважає немайновою шкодою результат порушення нематеріальних благ [6, с. 100-103]. Однак з таким твердженням, як на мій погляд, повністю важко погодитися, оскільки до нематеріальних благ, згідно Книги І ЦК України, відносять, зокрема, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, особисті немайнові блага (здоров'я, життя, честь гідність тощо). А поза увагою залишаються матеріальні блага. Адже при завданні шкоди безпосередньо майну особи останній може бути спричинена і моральна шкода.

Для порівняння хочу зазначити, що у німецькій правовій доктрині використовується саме такий підхід, за якого під моральною шкодою визнається применшення немайнових прав і благ, які належать особистості [5, с. 9].

Пласкін В. наводить визначення моральної шкоди, під якою необхідно розуміти порушення звичного для конкретної людини способу життя, викликаного протиправними діями іншої особи [7, с. 79-88].

Представники індивідуально-психічного підходу визначають моральну шкоду, виходячи з категорії моральних чи фізичних страждань. Так, Малеїн М. С. вказує, що моральна шкода це немайнова шкода, котра виявляється у заподіянні потерпілому моральних чи фізичних страждань, і вказує, що моральна шкода може знаходити свій вираз у порушенні благополуччя, душевної рівноваги особи потерпілого [7, с. 79-88]. Необхідно зазначити, що являють собою страждання. Взагалі, у загальноприйнятому розумінні слова, страждання розуміють як муку, біль. Щодо фізичних страждань, то під ними розуміють погіршення фізичного здоров'я людини, функцій організму. А як страждання можуть бути моральними, виходячи з загального поняття моралі, про яке було вище зазначено? На мій погляд, моральні страждання це негативні переживання, емоції людини, які виникли в результаті травмуючих психіку факторів (наприклад, порушення прав).

Використання психологічного підходу до визначення поняття моральної шкоди підтримують також такі вчені, як Кокун О. М., Антосик С. М. Вони зазначають, що моральна шкода - це негативні наслідки у сфері людської психіки, викликані неправомірними діями, якими порушуються суб'єктивні немайнові права фізичної чи юридично особи [8, с. 17-18]. Однак і дане визначення необґрунтовано залишає поза увагою порушення майнових прав людини, через що теж завдається моральна шкода. Малєїн М. С. також вказує, що право на компенсацію моральної шкоди виникає в особи не лише внаслідок порушення її немайнових благ, а й майнових прав (благ) також [9, с. 32-39].

Інші представники даного підходу, зокрема Нор В. Т., Крикунов О. В., вважають психологічний підхід найбільш прийнятим [10, с. 523-529]. Вони вказують, що для того, щоб визначити зміст поняття моральної шкоди та зрозуміти її суть, необхідно проаналізувати механізм заподіяння моральної шкоди. Від складається з поступального, безперервного ланцюга психічних процесів:

Сприйняття факту правопорушення, злочину за допомогою сенсорних органів центральної нервової системи.

Усвідомлення факту порушення прав.

Оцінка змісту події та її наслідків.

Емоційне реагування особи на вчинене проти неї посягання.

На основі свого дослідження зазначені науковці зводять моральну шкоду до негативних психічних процесів у психіці людини, спричинених будь-яким порушенням її прав. При цьому зазначають, що негативні психічні процеси у психіці це стрес, дистрес, фрустрація, криза, конфлікти тощо.

Бєлякова А. М. вказує, що моральна шкода виражається у переживаннях та стражданнях, а також у обмежені можливостей особи брати участь в активному житті [7, с. 79-88].

Існує ще індивідуально-соціальний підхід до розуміння моральної шкоди, представником якого є Дубрівний В. А. Він вказує, що під моральною шкодою слід розуміти порушення нормального психічного стану людини, викликаного посяганнями на охоронювані законом її суб'єктивні права та інтереси, а також на інші блага, в результаті чого цій особі заподіюються моральні страждання [7, с. 79-88]. Шимон С. І. вважає, що моральна шкода являє собою втрати немайнового характеру, заподіяні фізичними чи душевними стражданнями, які виникли внаслідок дії (бездіяльності), що порушує права або блага, належні особі від народження чи унаслідок закону [11].

Паліюк В. П. також зазначає, що моральна шкода - це негативні наслідки, які настали в результаті порушення суб'єктивних прав потерпілих, котрі призвели до приниження їх честі, гідності, ділової репутації в широкому значенні, в результаті чого потерпілому необхідні певні додаткові засоби для компенсації психологічних, моральних переживань і відновлення звичного душевного стану, способу життя [12, с. 54-61].

Під моральною шкодою такою розуміють шкоду і збитки, завдані не лише імені й гідності людини, але і її душевному стану. Отже, вказаний підхід до визначення поняття «моральної шкоди» зводиться до її розуміння, як моральних, психічних, фізичних страждань.

Повертаючись до визначення моральної шкоди, наведене Паліюком В. П., зазначу, що автор пропонує класифікувати моральну шкоду на види та підвиди. До видів моральної шкоди він відносить: страждання, переживання, втрати немайнового характеру. Щодо підвидів, то автор виділяє їх лише у стражданнях, як то: фізичні, душевні та психічні.

Цікаво навести приклад визначення поняття моральної шкоди науковця у галузі криміналістики, зокреама Сіроткіної М. В., яка у своїй дисертації на здобуття ступеня кандидата юридичних наук (кримінальний процес, кримінологія судова експертиза) зазначає, що при розкритті змісту поняття “моральна шкода” необхідно враховувати як зовнішній (ставлення суспільства до скоєного, що формується на основі моральних поглядів про добро та зло, справедливість та несправедливість), так і внутрішній (ставлення потерпілого до скоєного з урахуванням настання негативних змін у його психологічному, емоційному стані) аспекти [13, с. 6-7]. Проаналізувавши висловлювання науковців щодо визначення поняття “моральна шкода”, автор приходить до висновку, що під даним терміном слід розуміти моральні та фізичні страждання. На думку дисертанта, доцільно, при визначені змісту категорії “моральна шкода” керуватися терміном “страждання”, а не “страждання і переживання”, оскільки під час заподіяння моральної шкоди шкідливі зміни в охоронюваних благах відображаються у формі відчуття (фізичні страждання) і уявлення (моральні страждання). Автор критично ставиться до пропозиції охарактеризувати “моральну шкоду” як “психічну чи психологічну, емоційну” не тільки з точки зору розкриття змісту, але й на термінологічному рівні. Дане судження ґрунтується на тому, що необхідно враховувати не лише внутрішній аспект поняття “моральна шкода”, який можна охарактеризувати вищезазначеними термінами, але й зовнішній, що обумовлюється впливом соціальних чинників.

Шимон С. І. у своїй праці зазначає, що російські фахівці визнають моральною шкодою будь-яке порушення душевного стану потерпілого, пов'язане з посяганням на його права незалежно від виникнення негативних змін у його житті. Такою позицією було вироблено в теорії цивільного права презумпцію моральної шкоди.

Таким чином, проаналізувавши ряд праць науковців у галузі цивілістики, зазначу, що вчені застосовують різні підходи до визначення поняття «моральної шкоди» та вкладають у це поняття різний зміст.

Проаналізувавши різні позиції науковців, далі необхідно провести аналіз норм права, а саме законодавство України, яке містить поняття та розкриває сутність моральної шкоди.

Основний нормативно-правовий акт в моєму аналізі - Цивільний кодекс України від 01 січня 2004 року. Зокрема, стаття 23 Книги першої, розділу І, глави 3, яка називається «Відшкодування моральної шкоди». Вказана стаття розкриває зміст моральної шкоди, тобто у чому саме вона полягає, хто має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок чого, спосіб відшкодування, порядок визначення розміру і меж компенсації.

Частина 1 вказаної статті закріплює, що «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Із змісту положень Цивільного кодексу України щодо прав фізичної особи випливає, що право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи внаслідок порушення її як майнових прав, так і особистих немайнових прав (благ).

Частина друга статті 23 закріплює, що «моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак, поряд із закріпленим у статті 23 поняттям моральної шкоди, Цивільний кодекс України у статті 16 закріплює положення, що один із способів захисту цивільних прав та інтересів є «відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Такий виклад у статті 16 Цивільного кодексу України не повинний підміняти одне поняття іншим, адже розмежування цих понять достатньо аргументоване у цивілістиці. Більшість науковців стверджують, що термін «моральна шкода» варто застосовувати лише до фізичних осіб, а термін «немайнова шкода» - до юридичних осіб. Однак, у статті 23 ЦК України вказано, що «особа має право на відшкодування моральної шкоди….», але не зазначено яка - фізична чи юридична особа. Незважаючи на те, що стаття 23 називається «відшкодування моральної шкоди», термін «моральна» шкода застосовується до обох суб'єктів права - фізичних та юридичних осіб, що не зовсім послідовним є із закріпленим у статті 16 поняттям «немайнова шкода».

Статті 23 ЦК України закріплює досить широке тлумачення поняття моральної шкоди: фізичний біль та страждання, душевні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації. На мою думку, це позитивний крок законодавця, спрямований на забезпечення реалізації та захисту особами будь-яких своїх порушених прав [14, с. 34-39]

В постанові Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 із внесеними змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд зазнчив, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності». Таким чином, суд тлумачить поняття моральної шкоди дсить таки широко.

Визначення поняття моральної шкоди закріплене й у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991, де зазначено, що «моральна шкода - це шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження». У даному випадку немайнову шкоду нерозривно повязують з майновою шкодою. Для порівняння визначення змісту «моральна шкода» варто звернутися до нормативно-правових актів інших країн. Зокрема, в Цивільному кодексі Білорусії у статті 152 закріплено, що «якщо громадянину завдана моральна шкода (фізичні або моральні страждання) діями, які порушують його особисті немайнові права або посягають на належні громадянину інші нематеріальні блага, а також в інших випадках, передбачених законодавством, громадянин має право вимагати від порушника грошову компенсацію моральної щкоди» [15]. Як бачимо, в даному випадку моральною шкодою визнаються лише фізичні та моральні страждання, і тільки у випадку порушення немайнових прав громадянина. Таке тлумачення поняття моральної шкоди є вузьким і обмеженим в порівнянні з легальним визначенням в законодавстві України.

Цивільний кодекс Республіки Казахстан від 01.07.1999 у статті 951 закріплює, що «моральна шкода - це порушення, применшення, або позбавлення особистих немайнових благ та прав фізичних та юридичних осіб, у тому числі моральні та фізичні страждання (приниження, роздратовування, пригніченість, гнів, сором, відчай, фізичний біль, занепадність, дискомфортний стан тощо), які відчуває (переживає) потерпілий вналсідок скоєного проти нього правопорушення» [16]. Таке тлумачення моральної шкоди є досить широким та вдалим для реалізації субєктами права своїх прав та їх захисту, адже таке визначення не повязуєю наявність моральної шкоди з негативними наслідками як обовязковою умовою для компенсації. Наявність лише самих негативних емоцій, які відчуває потерпілий, є достатнім для реалізації його права на компенсацію моральної шкоди.

Таким чином, під поняттям «моральна шкода» необхідно розуміти фізичні та моральні (душевні) страждання, які особа зазнає внаслідок порушення її прав, або прав її сім'ї чи близьких родичів, а також приниження її честі, гідності та ділово репутації.

1.2 Загальна характеристика зобов'язань з відшкодування моральної (немайнової) шкоди

відшкодування моральний шкода

Деліктними зобов'язаннями, зокрема з відшкодування моральної шкоди, займалися такі вчені, як Б. Й. Тищик, В. К. Грищук, І. С. Шабуніна, І. Д. Бєляєв, Є. М. Орач, І. Конер, І. Б. Новицький, Є. О. Харитонов, О. О. Красавчиков, Б. С. Антимонов та інші.

Характеризуючи зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зазначу, що під зобов'язанням розуміють правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грощі тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України). Зобов'язання складається з елементів, якими є суб'єкти - учасники зобов'язання, об'єкти - це те, з приводу чого встановлюються правовідносини, та зміст - правомочності та обов'язки його суб'єктів.

Оскільки зобов'язання є різновидом цивільних правовідносин, підставою його виникнення можуть бути юридичні факти, визначені у статті 11 ЦК України. Підставою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є відповідно завдання особою такої шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК). Як правило, основною підставою виникнення зобов'язань є договір, в результаті чого такі правовідносини називають договірними. Зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди у теорії цивільного права називають позадоговірне, оскільки воно не грунтується на договірних умовах, а виникає при завдання шкоди іншій особі.

Даний вид зобов'язань є охоронним, адже виникає воно лише внаслідок завдання шкоди, та спрямований на охорону (захист) порушеного права. Зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одностороннім, адже одній стороні зобов'язання належить право, а іншій - обов'язок. Даний вид зобов'язань також називають делікними (від лат. delictum -- проступок, правопорушення), адже походить даний інститут з римської юриспруденції. Поняття “делікт” офіційно у цивільному законодавстві України не застосовується, але в науково-правовій літературі і практиці вживається широко. Того, хто заподіює шкоду, називають делінквентом. Того, кому шкоду заподіяно -- потерпілим.

Виходячи з вище викладеного, зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші (або передати майно, або в інший спосіб) на користь другої строни (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Серед науковців існують розбіжності з приводу визначення поняття зобов'язання з відшкодування моральної шкоди. Так, О. О. Красавчиков визначає даний вид зобов'язань як цивільно-правові зобовязання, в силу яких одна сторона (потерпілий-кредитор) має право вимагати від іншої сторони (заподіювача-боржника) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом надання певного майна в натурі або відшкодування збитків [17, с. 84-89]. М. Є. Єгоров визначає це як зобов'язання, що виникають внаслідок порушення майнових та особистих немайнових прав потерпілого, які носять абсолютний характер, покликані забезпечити найбільш повне відновлення порушених прав за рахунок заподіювача шкоди або інших осіб, на яких законом покладено обов'язок відшкодувати шкоду.

Зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають такі ознаки:

правова форма реалізації цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди або засіб захисту потерпілого;

основні функції - поновлення майнового становища потерпілого, що було до завдання шкоди, а також виховно-запобіжний вплив;

засоби відповідальності, реалізовані через це зобов'язання, не вживають безпосередньо на правопорушника, а діють через обмеження його майнових інтересів;

зобов'язання виникає за наявності передбачених законом умов і, як правило, лише за наявності протиправної поведінки.

На думку М. Д. Єгорова, для зобов'язань з відшкодування моральної шкоди є такі характерні положення:

їх дія охоплює як майнові, так і немайнові відносини;

виникають внаслідок порушення абсолютних прав;

мають недоговірний характер;

у випадках, встановлених законом, обов'язок відшкодувати завдану моральну (немайнову) шкоду може бути покладений не на заподіювача, а на іншу особу [18, с. 134-143].

Красавчиков О. О. характеризуює даний вид зобов'язань наступним:

а) за своєю економічною суттю вони є правовою формою відносин для перерозподілу матеріальних благ;

б) за юридичною природою, це форма реалізації цивільно-правової відповідальності;

в) основна функція - відновлювальна, яка спрямова на відновлення прав;

Таким чином, характериними ознаками зобов'язань з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є: виникають внаслідок неправомірних дій (рішень); настають у тому випадку, коли особи не перебувають в договірних відносинах; це завжди новий юридичний обов'язок; регулюються імперативними нормами; виступають лише у формі відшкодування шкоди.

Аналізуючи даний вид зобов'язань, варто охарактеризувати коло суб'єктів, які можуть бути учасниками зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частина 1 статті 23 ЦК закріплює, що «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Виходячи із положень статті 2 ЦК, особами є людина (фізична особа) та організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (юридична особа). Звідси випливає, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають фізичні та юридичні особи, тобто виступати кредиторами зобов'язань з відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Натомість, такого права не мають інші суб'єкти цивільного права, які не є особами: Український народ, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права.

Аналізуючи положення статті 1167 ЦК, боржником правовідносин з відшкодування моральної (немайнової) шкоди виступають фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної респебліки Крим, органи місцевого самоврядування.

Щодо фізичної особи - боржника даного виду зобов'язання, то ним може бути фізична особа досягнувши 14 років, що закріпленно у статті 1179 ЦК. Тобто, боржником може виступати неповнолітня особа.

Характеризуючи кредитора, варто зазначити, що особа кредота та потерпілого не завжди можуть збігаєтися в одній особі. Так, що стосується відшкодування завданої моральної шкоди малолітньою особою, то відповідно до статті 1178 ЦК, така шкода відшкодовується батьками такої особи або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Тобто, боржником у даному випадку є особи зазначені у с. 1 ст. 1178 ЦК.

Також, боржником у зобов'язанні з з відшкодування моральної (немайнової) шкоди може бути опікун або заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатною фізичною особою, якщо відповідно моральна (немайнова) шкода була завдана такою особою (стаття 1184 ЦК).

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена вступає боржником самостійно у зобовязанні з відшкодування моральної (немайнової) шкоди (статті 1185 ЦК).

Боржником також може виступати юридична особа або фізична особа, яка моральна (немайнова) шкода була завдана особі їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків (стаття 1172 ЦК).

Крім боржника, особа кредитора-потерпілого також може не збігатися в одній особі. Так, при завданні шкоди смертю людини потерпілим є загиблий. Відповідно до статті 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (тобто бути кредиторами) мають непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Тобто, за загальним правилом, боржником виступає та особа, яка завдала моральну (немайнову шкоду). Поряд з цим, ЦК передбачає випадки, в яких боржником за завдання такої шкоди є інша особа [19, с.23-31].

Об'єктом будь-якого зобов'язання є те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів, тобто певні дії щодо речей, грошей, послуг. Об'єктом зобовязання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є цивільно-правовий обов'язок боржника перед кредитором, що може виявлятися у передачі грошей або відшкодування шкоди в інший спосіб.

Останнім елементом данного виду зобовязання є його зміст, що включає в себе права та обовязки сторін. Основним правом кредитора є право на відшкодування завданої морально (немайнової) шкоди та право вимоги від боржника компенсувати завдану шкоду. Обов'язком боржника є передача (відшкодування) кредиторові грошових коштів, майна або в інший спосіб здійснити компенсацію за завдану шкоду [20, с.182].



РОЗДІЛ ІІ.ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МОРАЛЬНУ ШКОДУ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

2.1 Підстави і умови цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду

У теорії цивільного права проблема підстав компенсації моральної (немайнової) шкоди є одна із основних. Даною тематикою займалися такі вчені, як Р. О. Стефанчук, М. С. Малеїн, З. В. Ромовська, Л. Г. Кузнецова, І. С. Ніжинська, В. Т. Смирнов, Л. Д. Донська та інші.

Підставою будь-якого виду юридичної відповідальності є делікт (правопорушення), а саме факт його вчинення. Однак для того, щоб особа несла таку відповідальність, необхідно, щоб був склад такого правопорушення, що є в свою чергу безпосередньо умовами юридичної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, зазначається, що моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьким родичів;

У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням її майна;

У приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи [20, с. 56-60]

Як зазначає Стефанчук Р. О., такий підхід до розуміння підстав компенсації моральної шкоди породжує цілу низку проблемних питань [21, с. 67 - 83]. Автор вказує, що така позиція законодавця не дає підстав для одностайного висновку, чим є вказані вище складові - підставами чи сутністю. Більшість науковців вважають, що така позиція законодавця чітко розкриває сутність моральної шкоди.

Щодо проблеми визначення підстав до компенсації моральної (немайнової) шкоди. М. С. Малеїн вважав, що стосовно підстав компенсації моральної шкоди можливо три основних позиції:

моральна шкода не повинна компенсуватись взагалі;

моральна шкода повинна компенсуватись лише в конкретних, передбачених чинним законодавством випадках;

моральна шкода повинна компенсуватись у всіх випадках її заподіяння [22, с. 125].

З першою позицією з огляду на розвиток законодавства погодитися не можна. Щодо другої, то формулювання підстав компенсації моральної шкоди, яке передбачено у ст. 23 ЦК України спонукало деяких авторів вважати, що цим самим «…законодавець дає вичерпний перелік ознак моральної шкоди, що дозволить у майбутньому уникнути безпідставних судових позовів про відшкодування моральної шкоди». Однак з такою позицією не можна погодитися, адже компенсація моральної (немайнової) шкоди, як загальний спосіб захисту усіх цивільних прав, передбачена у статті 16 ЦК України. З вищевикладеного випливає, що компенсація моральної шкоди повинна бути у будь-якому випадку порушення прав особи, коли буде доведена її наявність.

З огляду на існування в цивілістичній науці таких позицій щодо підстав компенсації моральної (немайнової) шкоди, виникає ще одне проблемне питання, як презумпція моральної шкоди. Деякі науковці, розглядаючи проблему компенсації моральної шкоди, вважають, що така шкода заподіюється будь-яким правопорушенням [23, с. 78]. Так, Ромовська З. В. вважає, що «моральна шкода має розглядатися постійним супутником кожної протиправної поведінки щодо фізичної особи…, тому факт заподіяння моральної шкоди не потребує доведення: він є очевидним, як тільки буде доведено вчинення протиправної поведінки» [24, с. 42-43]. З таким твердженням автора науковці не погоджуються, виходячи з концептуальних засад: якби моральна шкода полягала лише в стражданнях, то таку позицію можна б було сприйняти, але моральна шкода не полягає лише у самих стражданнях. Моральна шкода - це певні негативні наслідки, що є результатом страждань. Я підтримую позицію Ромовської З. В. про наявність моральної шкоди при будь-якому порушенні прав особи незалежно від наслідків такого порушення. Оскільки при порушенні права особа зазнає негативний психологічний стан, але різної глибини.

Стефанчук Р. О. вказує, що негативне ставлення науковців до такої загальної презумпції не заперечує існування можливості введення презумпції щодо окремих випадків заподіяння моральної шкоди. Зокрема, автор зазначає, що презумпція існування моральної шкоди повинна бути у випадках, коли протиправною поведінкою особи чи іншого учасника цивільних правовідносин заподіюється шкода життю, здоров'ю, честі, гідності, недоторканості чи безпеці фізичної особи [21, с. 72]. Щодо підстав відповідальності за завдану моральну шкоду, то частина 1 статті 1167 ЦК України закріплює: «моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті». З цього випливає, що єдиною підставою для компенсації моральної (немайнової) шкоди є неправомірні діяння, тобто правопорушення, за умови настання моральної шкоди, вини заподіювача такої шкоди та причинного зв'язку між діями та наслідками.

Проаналізуємо такі умови відповідальності більш детально. Щодо такої умови для компенсації моральної шкоди, як її наявність. Як зазначалось мною вище, серед науковців немає єдиної думки з цього приводу. Позиції розділились на дві частини: одні автори вважають, що повинна бути презумпція наявності моральної шкоди у всіх випадках порушення прав, свобод чи інтересів, інші вказують, що наявність такої шкоди необхідно довести особою, чиї права були порушені, і що, згідно статті 60 ЦПК України, діє загальний розподіл тягаря доказування.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд зазначив, що «відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди…». Таким чином, суд у вказаній постанові спростував існування на практиці презумпції наявності моральної шкоди.

Право особи на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на компенсацію - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію. З цього випливає, що особа не може просто поставити питання про компенсацію моральної шкоди, якщо не було встановлено її наявність.

Наступною умовою відповідальності за моральну (немайнову) шкоду є протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди. Загальноприйнято вважати, що протиправна поведінка - це поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - не вчинення особою дій, які вона зобов'язана за законом вчиняти. Однак, цивільне законодавство, на відміну від кримінального чи адміністративного, не передбачає переліку окремих дій, що визнаються протиправними. Тому протиправними будуть дії, як будь-яке порушення чужого суб'єктивного права, що ґрунтується на принципі генерального делікту. Принцип останнього означає, що кожний факт заподіяння визнається протиправним, якщо інше не встановлено законом.

Моральна шкода може бути заподіяна і правомірними діями. Зокрема, Цивільний кодекс України відносить до правомірних дії, якими була завдана моральна (немайнова) шкода, дії особи у разі здійснення нею права на самозахист (стаття 1169). Вказана стаття закріплює: шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію. Отже, якщо моральна (немайнова) шкода була завдана правомірними діями, то вона не відшкодовується особою, яка її завдала.

Наступною умовою компенсації моральної (немайнової) шкоди є наявність вини заподіювача, яка презумується. Під виною у теорії права загальноприйнято розуміти психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків [25, с. 9-10]. Тобто, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо ж особа доведе, що така шкода була завдана не з її вини, то вона не буде відшкодовувати таку шкоду.

Однак, ЦК України встановлює випадки, коди відповідальність за завдану моральну (немайнову) шкоду може мати місце без вини. Зокрема, частина 2 статті 1167 закріплює, що «моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 ЦК України).

До інших встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини слід віднести також випадки її заподіяння внаслідок:

Прийняття державного закону, що припиняє право власності на певне майно (стаття 1170 ЦК України).

Неправомірних дій органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, або дій їх посадових осіб (статті 1174, 1175 ЦК України).

Безпідставного огляду транспорту, вантажу, що знаходиться в ньому, а також безпідставного доставлення їх в органи внутрішніх справ (стаття 8 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» редакції 2016 року).

Здійснення компетентними органами оперативно-розшукових заходів щодо особи, причетність якої до правопорушення не підтвердилася (стаття 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Інших незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну (немайнову) шкоду без вини буде і в інших випадках, коли таку відповідальність прямо передбачено законом.

Для порівняння зазначу, що у Цивільному кодексі Російської Федерації (стаття 1100) закріплено, що компенсація моральної шкоди здійснюється незалежно від вини заподіювача у випадках, коли:

шкода заподіяна життю або здоров'ю громадянину джерелом підвищеної небезпеки;

шкода заподіяна громадянину в результаті його незаконного засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування в якості запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

шкода заподіяна розповсюдженням відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію;

в інших випадках, передбачених законом.

В даному випадку російське цивільне законодавство у порівнянні з українським містить на один випадок настання компенсації за моральну (немайнову) шкоду без вини більше, а саме якщо шкода заподіяна розповсюдженням відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію.

У Цивільному кодексі Республіки Білорусь щодо підстав та умов цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду закріплено лише загальні положення. Зокрема, визначено, що є моральною шкодою і що громадянин, якому було її завдано, має право вимагати грошову компенсацію від особи, яка завдала моральну шкоду. Щодо наявності вини та випадків компенсації моральної шкоди без вини особі, якій її завдано, у кодексі відсутні відповідні положення. Однак, у частині 2 статті 152 зазначено лише, що при визначенні судом розміру компенсації враховується ступінь вини.

Наступною умовою для компенсації моральної (немайнової) шкоди є наявність причинного зв'язку між діями заподіювача шкоди та наявністю такої шкоди. У сучасній українській науці цивільного права проблема причинного зв'язку традиційно досліджувалася у межах підстав цивільно-правової відповідальності. Проблематикою причинного зв'язку у галузі цивілістики займалися такі науковці, як: В. В. Вітрянський, Л. І. Лунц, Г. К. Матвєєв, В. Т. Смирнов, А. А. Собчак, Л. Г. Кузнєцова, Я. М. Шевченко, Д. В. Боброва, І. С. Ніжинська та інші.

Причинний зв'язок у цивільно-правовому розумінні, а зокрема щодо заподіяння моральної шкоди, означає, що шкода породжується протиправним діянням завдавача. Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Заподіювач має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою дає можливість визначити суб'єкта відповідальності та її межі, тобто особа несе відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана її поведінкою.

Наукою розроблено різні концепції щодо проблеми причинного зв'язку. Зокрема, до основних таких концепцій можна віднести три теорії:

1) “Conditio cine gua non”;

2) адекватності причини;

3) необхідного спричинення.

У перекладі з латинської “Conditio cine gua non” означає «умова, без якої немає». Суть цієї теорії полягає в тому, що той чи інший фактор, без якого не було б наслідку, є необхідною умовою настання моральної шкоди і тому - підставою для висновку про наявність причинного зв'язку. Теорія “адекватності причини” визнає такими, що мають правове значення, тільки “типові” причини, наприклад, ушкодження здоров'я.

Ця концепція також неприйнятна, оскільки питання про “типовість” або “нетиповість” причин, по суті, віднесено на розсуд суб'єкта застосування норми, що не виключає можливості судового свавілля у вирішенні цих важливих питань.

Оскільки причинний зв'язок - це об'єктивна категорія, цю проблему треба вирішувати не суб'єктивно, а на підставі вивчення і врахування об'єктивних закономірностей. Такий методологічний підхід властивий теорії необхідного спричинення. Квінтесенцією цієї теорії є те, що вона надає значення елемента цивільно-правового делікту, лише такому причинному зв'язку між явищами, коли наслідок стає необхідним, об'єктивно закономірним, а не випадковим результатом діяння. Для необхідного причинного зв'язку як умови цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду з точки зору теорії необхідного спричинення характерно: діяння завжди передує наслідку за часом; діянню внутрішньо властива неминучість або реальна можливість настання моральної шкоди; у конкретних умовах місця, часу та обстановки ця реальна можливість перетворюється в дійсність - діяння спричиняє шкоду; наслідок породжується саме цим діянням як результат його закономірного, необхідного розвитку.

...