Особливості відшкодування моральної шкоди за цивільним законодавством України

Однак, причинний зв'язок між діянням та наслідком може бути як безпосереднім (діяння закономірно і безпосередньо породжує шкоду), так і проміжним (діяння закономірно породжує друге явище, яке, в свою чергу, закономірно зумовлює настання моральної шкоди).

Більшість науковців визнають теорію необхідного і випадкового причинного зв'язку, однак серед них немає єдиного розуміння причинного зв'язку. Як підставу цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, науковці відносять лише необхідний причинний зв'язок між діяннями та наслідком. Натомість, випадковий причинний зв'язок не породжує юридичних наслідків [26, с. 141].

Для компенсації завданої моральної шкоди причинний зв'язок є чи не основною умовою такої компенсації. В кожному конкретному випадку суд повинен встановлювати наявність причинного зв'язку.

За загальним правилом, більшість діянь, якими було завдано моральну (немайнову) шкоду, мають прямий причинний зв'язок. Однак, деякі особливості причинного зв'язку мають випадки, коли моральна шкода завдається особами, за яких відповідно до законодавства несуть цивільно-правову відповідальність інші особи. Це стосується випадків, передбачених статтями 1178, 1179, 1184 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 1178 ЦК України закріплює, що «шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою». Тобто, для настання цивільно-правової відповідальності батьків достатньо встановити, що своєю поведінкою батьки створили реальну можливість скоєння малолітньою дитиною правопорушення. Таким чином, особливість причинного зв'язку як умови цивільно-правової відповідальності батьків проявляється в існуванні двох ланок причинного зв'язку: між поведінкою малолітнього і завданою шкодою та між поведінкою батьків та поведінкою дітей. В даному випадку причинний зв'язок є не прямим, а опосередкованим (непрямим).



2.2 Визначення розміру та меж відшкодування моральної шкоди

Розмір компенсації завданої моральної (немайнової) шкоди та межі такого відшкодування є найбільш актуальною та дискусійною проблемою інституту відшкодування моральної шкоди цивільного права.

Даною проблематикою займалися такі науковці, як В. П. Паліюк, А. М. Ерделевський, О. В. Андрієнко, М. Малеїна, О. М. Кокун, С. М. Антосик, О. В. Грищук, І. М. Забара, Ю. Бурзель, С. І. Шимон, В. Кашин, С. Є. Сиротенко та інші.

Дана проблема не визначена у законодавчому порядку, а серед науковців й досі немає єдності у методиці визначення розміру компенсації моральної шкоди, відсутня єдина загальноприйнята методика визначення розміру компенсації моральної шкоди.

Так, існує три теоретичних підходи до визначення розміру компенсації моральної шкоди: концептуальний, особистісний і функціональний [7, с. 88].

Концептуальний підхід передбачає визначення моральної шкоди з аналогією зі шкодою майновою. Прихильники такого підходу вважають, що життя людини, функції організму є такими ж цінностями, як і будь-яке майно. Отже, кожна частина людського тіла має об'єктивну вартість яка, у випадку ушкодження підлягає відшкодуванню. На практиці застосовується своєрідна тарифна система. Так, у Англії втрата ока оцінюється у 3000-4000 фунтів стерлінгів, травма щелепи - 6250 фунтів стерлінгів і так далі.

Суть особистісного підходу полягає в тому, що глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, залежить від самої особи. Тому призначення компенсації моральної шкоди полягає в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя і можливості насолоджуватися життям.

Третій, функціональний, підхід передбачає неможливість встановити грошовий еквівалент болю, стражданню. Суд повинен визначити такий розмір компенсації, який би став достатнім для морального задоволення потерпілого, який допоможе потерпілому замінити попередні заняття, звички, хобі, змінити спосіб життя.

Із аналізу норм Цивільного кодексу України очевидним є застосовуваний функціональний підхід до компенсації моральної (немайнової) шкоди. Стаття 23 ЦК України закріплює, що «розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості». Отже, розмір грошової компенсації покликаний сприяти зменшенню, пом'якшенню негативних психічних реакцій та станів потерпілого, а також має на меті полегшити його додаткові зусилля, спрямовані на нормальну організацію подальшого життя.

Саме за такого підходу серед науковців виникає дискусійне питання співвідношення делікту, яким заподіяно моральну шкоду, з розміром її компенсації, і чи може бути компенсація моральної шкоди повна, або вона є лише частковою.

Деякі вчені вважають, зокрема В. П. Паліюк, що компенсація моральної шкоди завжди буде частковою, оскільки неможливо встановити точні критерії матеріального визначення душевного болю. Інші вказують, що є лише припустима шкода, аргументуючи неможливістю довести факт душевних страждань. На мою думку, відшкодувати моральну шкоду повністю неможливо. На відміну від завданої майнової шкоди, яку можна визначити точно, моральну шкоду точно визначити не є можливим, а тому й відшкодувати у повному обсязі також неможна. Тому, як зазначалося мною у першому розділі, варто використовувати термін не «відшкодувати», а компенсувати моральну шкоду. Відсутність можливості визначити точно і повністю розмір компенсації моральної шкоди підтверджує законодавство. А саме у ЦК України відсутні критерії, за якими б визначався розмір компенсації. Отже, розміру компенсації моральної шкоди не існує, допоки суд його не визначить. Тому, О. М. Ерделевський зазначає, що у позивача немає суб'єктивного права вимагати компенсації моральної шкоди у наперед визначеному розмірі. Він може лише вимагати, аби суд визначив цей розмір і виніс рішення про відповідне стягнення з відповідача.

Серед науковців існує також думка, що саме перед судом ставиться завдання визначення критеріїв розміру суми, що стягується. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 вказує на критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Так, суд визначає розмір залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральний і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступені вини позивача та інших обставин. Так, береться судом до уваги характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації тощо.

Існують також такі підходи до визначення розміру компенсації моральної шкоди. Перший підхід полягає у визначенні розміру компенсації моральної шкоди, виходячи із суспільної оцінки фактичних обставин справи. Таких підхід підтримував зокрема і О. М. Ерделевський. Критеріями визначення розміру компенсації за заподіяння моральної шкоди є суспільна оцінка фактичних обставин, що викликали шкоду, і сфера розповсюдження відомостей про подію, котра відбулася. М. Малеїна вказує, що суд повинен керуватися суспільною оцінкою обставини, яка викликала дискомфорт, а не суб'єктивним сприйняттям її потерпілим. Однак з таким твердженням повністю погодитися неможна, адже за такого підходу повністю виключається індивідуально-психологічний елемент моральної шкоди.

Наступний підхід полягає у визначенні розміру компенсації моральної шкоди, виходячи із суб'єктивної оцінки потерпілим фактичних обставин справи, а також глибини, тривалості психологічних страждань, які виникли в результаті протиправного діяння. До представників такого підходу можна віднести С. М. Антосика та О. М. Кокуна. Основна суть такого підходу полягає у суб'єктивному сприйнятті потерпілими порушення його прав. Головні критерії оцінки - це глибина і тривалість психологічних страждань, які виникли в результаті протиправного діяння.

Третій підхід, комплексний, представником якого є В. П. Паліюк, поєднує два попередні підходи, та виділяє більшу кількість критеріїв для визначення розміру компенсації моральної шкоди. Цей підхід серед науковців є найбільш прийнятним, оскільки дає можливість всебічної оцінки й визначення розміру компенсації моральної шкоди. Так, В. П. Паліюк поділяє всі критерії на загальні та окремі. Так, до загальних критеріїв, на його думку, слід відносити критерії, застосовані до всіх категорій справ, без яких узагалі неможливо встановити наявність моральної (немайнової) шкоди та її розмір. Окремі ж критерії стосуються індивідуальних ознак потерпілого або визначені у спеціальних законах, що регулюють ті чи інші правовідносини. До загальних критеріїв науковець відносить: суть позовних вимог, характер поведінки особи, котра завдала шкоди, ступінь вини відповідача, глибину душевних та фізичних страждань, характер і ступінь душевних та фізичних страждань, період часу, впродовж котрого мають місце втрати немайнового характеру, значущість цих втрат. На думку В. П. Паліюка, суть позовних вимог є одним із чільних показників наявності й розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки лише потерпілий спроможний найбільш об'єктивно оцінити об'єм власних душевних та фізичних страждань, глибину переживань, а також втрати немайнового характеру. Характер поведінки особи, котра завдала шкоди, та ступінь вини відповідача є підставою для збільшення або зменшення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, оскільки ці критерії характеризують ставлення відповідача до своїх дії та їх наслідків. Щодо глибини душевних та фізичних страждань, то науковець виділяє такі рівні: незначний душевний; значний; сильний; руйнівний. Однак чітких критеріїв визначення конкретної глибини душевних страждань немає. Ступінь фізичний страждань визначають як легкі, середні, тяжкі фізичні страждання.

До окремих критеріїв науковець відносить ті, які пов'язані із посяганням на життя та здоров'я людини. Зокрема, вид злочину та спосіб його скоєння, суб'єктивну сторону злочину, соціальний стан потерпілого, спосіб одержання інформації про смерть родичів та їх родинні зв'язки. Щодо посягань на честь, гідність та ділову репутацію виділяють такі окремі критерії: характер розповсюдження відомостей, громадська оцінка обставин, регіон поширення відомостей, резонанс інформації, індивідуальні особливості потерпілого, непристойність форми, в якій дається оцінка особи, наслідки, котрі настали в результаті порушення честі, гідності та ділової репутації, посадове становище потерпілого.

Поряд із названими критеріями, вчені виділяють і підстави для збільшення чи зменшення суми стягнення, застосування яких залежить на розсуд суду. Так М. Малеїна до підстав, що збільшують розмір компенсації моральної (немайнової) шкоди відносить: заподіяння і моральної, і фізичної шкоди при порушенні одного права; заподіяння немайнової шкоди внаслідок одночасного порушення декількох прав. М. Міхно також вказує на те, що збільшенню суми повинні сприяти: наявність корисливих спонукань, покращення власного майнового стану за рахунок порушення прав інших осіб, повторність правопорушення тощо. До підстав зменшення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди відносять: форму і ступінь вини потерпілого, майновий стан заподіювача шкоди, давність виникнення шкоди.

Для порівняння хочу зазначити, що у Німецькій правозастосовчій судовій практиці виділяють наступні критерії визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди:

Фізичні страждання потерпілого (біль). Зокрема, особлива чуттєвість потерпілого до болю, тривалість лікування, тривалість наслідків.

Моральні страждання потерпілого (переживання): наслідки, вік потерпілого, можливість подальшої роботи за спеціальністю, ступінь усвідомлення тяжкості свого стану, переживання про долю своєї сім'ї, можливість збереження специфічних якостей, особлива психічна сприймальність.

Обставини, пов'язані із завданням шкоди: ступінь вини заподіювача, інші фактичні обставини, майновий стан заподіювача [5, с. 58].

Варто також зазначити про методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, створену відомим науковцем С. І. Шимон. Згідно її методики до критеріїв, що повинні враховуватися потерпілим та судом при визначенні розміру компенмсації моральної шкоди належать: характер моральних страждань (прості переживання, душевні страждання, психічні страждання, що повязані з фізичним болеем); глибину моральних страждань (незначний душевний біль, значний, сильний, нестерпний, душевний біль руйнівної сили для здоровя); істотність вимушених змін у житті потерпілого (неістотні, які можуть бути повінстю чи частково відновлені, та істотні, які неможливо відновити); тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди у випадках короткочасної чи тривалої дії негативних наслідків; ступінь вини потерпілої особи у випадках ушкодження особи (значення має лише вина у формі грубої необережності; форма вини на розмір компенсації не впливає); регіон поширення відомстей про події, що сталися (кількість обізнаних осіб); спосіб поширення відомотей та ступінь зниження престижу, репутації залежно від характеру професійної діяльності потерпілого у сфері захисту честі та гідності; суспільна нбезпека правопорушення, що спричинило моральні втрати; майновий стан особи, яка заподіяла шкоду.

Окрім того, С. І. Шимон виділила пять принципів компенсації моральної шкоди: рівність втраченого блага та того, що може бути придбане, сумлінність, розумність, поміркованість та справедливість. Також, вчена виділила загальне правило, яке полягає в тому, що розмір компенсації моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілого та не має призводити до його збагачення. З таких загальним правилом погоджуються всі науковці.

З точки зору індивідуальних ознак, до вирішення питання щодо компенсації моральної шкоди підходить Т. П. Будякова, яка зазначає, що «індивідуальні ознаки людини самі по собі не є підставою для виникнення юридичних обовязків, вони стають такими лише у випадку неправомірного вторгнення у сферу особистих немайнових прав особистості, коли набувають статусу інфдивідуальних особливостей потерпілого». З огляду на це, вона вказує, що предметом доведення в ході судового розгляду справи повинен бути факт впливу чи відсутності наявних у потерпілого індивідуальних ознак соціологічного характеру (стать, вік, сімейний стан тощо) на ступінь страждань, що переживаються ним, а також факт наявності індивідульних параметрів психологічного плану (особливості хорактеру, ціннісні орієнтації і так далі), що можуть збільшувати або зменшувати ступінь переживань, які відчуваються.

Також власну методику визначення розміру компенсації моральної шкоди створив науковець В. Кашин. Його методика побудована на засадах методу дисконтування, тобто переказу майбутніх грошових потоків, що генеруються за рахунок здоров'я в його поточну вартість. Для цього вчений пропонує визначити потенціал здоров'я за спеціальним тестом, який включав би оцінку за трьома складовими:

Психосоматичне здоров'я.

Образ та умови життя.

Інвестиції у здоров'я.

В. Кашин пропонує визначити найбіль ефективне використання ресурсів здоров'я, яке повинно задовольнити чотири вимоги: бути юридично вирішеним, фізично можливим, економічно обгрунтованим та найбільш дохідним. Результат такого розрахунку, на думку автора, повинен бути оформлений у вигляді «Звіту про оцінку втрат ресурсів здоров'я та визначення компенсації моральної шкоди», який у свою чергу, повинен стати додатком до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди. Таку своєрідну методику науковці не підтримують. Так, Р. О. Стефанчук вказує, що автор даної методики грунтує своє бачення на оцінці не стільки моральної шкоди, скільки вартості втраченого здоровя, що суперечить самій сутності процессу компенсації моральної шкоди. Адже моральна шкода - це не втрата здоров'я. І тому Р. О. Стефанчук зазначає, що неможна ставити знак рівності між моральною шкодою та втраченим здоров'ям.

Ще одну методику розробив вчений С. Волочай [27, с. 76]. На його думку, для адекватної оцінки моральної шкоди потрібнe комплексне вивчення особистості позивача, включаючи вивчення структури особистості, системи цінностей, психофізичних особливостей, зокрема суб'єктивних особливостей сприйняття. Для цього, на його думку, потрібно наступне: виокремлювати значимі особистісні втрати позивача, заподіянням яких він обгрунтовує заподіяння моральних страждань; виявити індивідуально-психологічне та соціально-психологічне значення цих втрат в термінах особистісних змістів позивача, визначити параметри виявлених особистісних характеристик; підібрати адекватні методи психолого-діагностичного дослідження особистості позивача (опитування, бланкове тестування тощо) для визначення ступеню впливу на значимі для нього особистісні характеристики тих немайнових втрат (у його суб'єктивному сприйнятті), які іменуються психотравмами та складають сутність моральної шкоди, що завдана данному позивачеві; визначити матеральний еквівалент засобів, необхідних для нівелювання наслідків психологічного травмування особистості поивача - відновлення особистостості до того стану, у якому вона перебувала до настання психотравми. Така методика, на думку Р. О. Стефанчука, має недолік, який полягає в тому, що дана методика є надзвичайно складною для її безпосереднього застосування у судах та створює необхідність звернення до спеціалістів.

Існують також математичні розробки щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди, авторами яких є вже згадувані С. М. Антосик та М. Н. Кокун [28, с. 17-21]. Вчені виокремили сім основних груп психотравмуючих факторів, зокрема: інтенсивність психотравмуючого впливу і викликане ним відхилення у психофізіологічному стані потерпілого; величини шкоди, що спричинена соціальному престижу постраждалого; порушення життєвих планів та перспектив; порушення професійних планів та перспектив; величина матеріальної шкоди; негативний вплив на обставини, що виникли внасоідок протиправних дій на близьких родичів і знайомих; подальша психотравмуюча поведінка заподіювача шкоди. Відповідно до цього, вчені запропонували визначити на підставі психологічної експертизи величину кожного з них за 100-бальною шкалою і вираховувати по відповідній формулі. Кожний фактор має свій матеріальний коефіцієнт (у грошових одиницях), на який множиться отримана кількість балів. У результаті складання таких добутків отримується базова сума відшкодування матеріального еквіваленту моральної (немайнової) шкоди. Величина матеріального коефіцієнта повинна передбачати як можливість повної оплати заходів, спрямованих на відновлення попереднього стану постраждалого (психічного, соціального тощо), так і компенсування інших втрат немайнового характеру. Підсумкова сума відшкодування моральної (немайнової) шкоди отримується після множення базової суми на ряд коефіцієнтів: “коефіцієнт провини відповідача”, “коефіцієнт провини постраждалого”, “сумарний стресовий коефіцієнт” (який застосовується, якщо сумарний стрес-вплив призвів до значних незворотних змін способу життя, планів, психофізіологічного стану постраждалого). Формула визначення підсумкової суми матеріального еквівалента відшкодування моральної (немайнової) шкоди (D) має такий вигляд: D = Db х St х Fv x (1- Fs)

де Db - базова сума матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди;

St- "сумарний стресовий коефіцієнт";

Fv- "коефіцієнт провини відповідача";

Fs- "коефіцієнт провини постраждалого".

Необхідно також зазначити і про методику відомого вченого О. М. Ерделевського. Вчений пропонує використовувати співвідношення максимальних санкцій кримінального кодексу, які, на думку автора, найбільш об'єктивно відображають значимість охоронюваних благ для визначення розміру відшкодування презюмованої моральної (немайнової) шкоди. Автор методики обгрунтовує це тим, що покарання за кримінальні злочини проти життя і здоров'я людини найбільш повно відображають значимість прав і свобод людини і громадянина, а також суспільну небезпечність порушення таких прав. Основним критерієм для визначення розміру компенсації моральної шкоди є презумована моральна (немайнова) шкода для певного виду правопорушення - це страждання, які, за загальними уявленнями, повинна відчувати (тобто не може не відчувати) «середня», «нормально» реагуюча людина на вчинення щодо неї протиправної дії. Автор пропонує перелік матеріальних еквівалентів розмірів презумованої моральної шкоди, які виражені в кількості мінімальних заробітних плат (згідно з російським законодавством) для різних видів правопорушень. Такий підхід дозволив автору розробити шкалу розмірів презумованої моральної (немайнової) шкоди для його відшкодування в грошовій формі. Суть шкали полягає в тому, що розмір відшкодування презумованої моральної (немайнової) шкоди при завданні тяжких тілесних пошкоджень, поєднаний з переживаннями, приймався ним за відносну одиницю. Що стосується інших правопорушень, то розмір презумованої моральної (немайнової) шкоди зменшувався в залежності від тяжкості наслідків, що наступали після правопорушення.

Розмір відшкодування презумованої моральної (немайнової) шкоди в сфері цивільно-правових відносин, які не охоплюються покараннями за кримінальні злочини, за О. М. Ерделевським, дорівнює розміру відшкодування тієї ж шкоди для видів злочинів, що тягнуть аналогічну моральну (немайнової) шкоду. Автором була запропонована формула для підрахунку завданої моральної (немайнової) шкоди: D = d x fv x i x c x (1 - fs),

де D, d - damage (шкода); f- fauit (вина); v- violator (порушник, делінквент);

s- survivor (потерпілий); i - individual (індивідуальний); c - circomstances (обставини); D- розмір моральної шкоди, що належить відшкодуванню; d- розмір відшкодування презумованої моральної шкоди; fv - ступінь вини делінквента досліджуваної шкоди, при цьому 0 <f(v)>1; i- коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого, при цьому 0 <і>2; с- коефіцієнт врахування вартих уваги обставин, при цьому 0 <с>2; fs- ступінь вини потерпілого, при цьому 0 < fs >1.

Для цієї формули О. М. Ерделевський запропонував використовувати наступні ступені вини делінквента: fv= 0,25 для простої необережності; fv= 0,5 для грубої необережності; fv = 0,75 для непрямого умислу; fv = 1,0 для прямого умислу. Ступінь вини потерпілого приймається на рівні : fs = 0,5, оскільки вина потерпілого враховується для зменшення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди тільки у формі грубої необережності. Коефіцієнт врахування вартих уваги обставин “с” належить коригуванню в залежності від роду правопорушення та порогу відчуттів людського організму на зовнішні подразники. Зокрема, цей коефіцієнт може дорівнювати одиниці при “звичайних” правопорушеннях, двом одиницям - в разі, якщо ці обставини суттєво відрізняються від “звичайних”. Зазначений коефіцієнт може бути менше одиниці в тому випадку, коли делінквент добровільно відшкодує завдану моральну (немайнову) шкоду.

Така методика О. М. Ерделевського, як вказують вчені, має ряд недоліків, зокрема не зовсім обґрунтованими є вихідні розміри відшкодування, максимально можливий його розмір, коефіцієнти, що застосовуються. Також, автор методики недостатню увагу приділив врахуванню психологічних аспектів.

Авторську методику визначення розміру компенсації моральної шкоди також розробив вчений В. Чернадчук [22, с. 13]. Запропонований В. Чернадчуком метод ґрунтується на положенні статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Оскільки права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то, на думку автора, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. При цьому, найбільш жорсткою мірою відповідальності, яка застосовує держава за здійснене правопорушення, є кримінальне покарання, і в цьому В.Чернадчук поділяє думку О. М. Ерделевського. Співвідношення максимальних санкцій норм Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за злочинні посягання проти особи, найбільш об'єктивно відображають співвідносну значущість благ, що охороняються цими нормами. Ці співвідношення і було запропоновано В. Чернадчуком для використання при визначення розміру відшкодування “презумованої моральної шкоди” в разі порушення відповідних норм. При цьому автор визнає, що вони будуть мати достатньо умовний характер, але не більше ніж розміри санкцій за різні злочини і співвідношення між ними. Виплати відшкодування за заподіяну моральну (немайнову) шкоду завжди нестимуть елемент умовності внаслідок відсутності загальних одиниць виміру матеріальної та нематеріальної субстанцій. Розмір презюмованої моральної (немайнової) шкоди можна визначити за формулою:

Р = 12 МС х НД,

де МС - максимальна санкція за тотожний кримінальний злочин (рік);

НД - неоподаткований мінімум доходів громадян.

Застосування цього базисного рівня і співвідношень санкцій Кримінального кодексу дало автору змогу розробити таблицю визначення розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди стосовно різних видів порушень трудових прав працівників з урахуванням наслідків цих порушень. Базисний розмір відшкодування і, відповідно, таблиця можуть коригуватися відповідно до змін у законодавстві, якщо будуть підстави вважати, що інший розмір відшкодування є розумним.

При цьому визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається за формулою:

D = d х f(v) х i х c х l х t

де d - розмір презумоваї моральної (немайнової) шкоди, f(v) - коефіцієнт ступеня вини заподіювача шкоди (0 < f(v) < 1); і - коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого; с - коефіцієнт обставин, що заслуговують на увагу; l - коефіцієнт тривалості моральних страждань; t - критерій часу.

При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди слід використовувати такі значення коефіцієнта ступеня вини заподіювача моральної (немайнової) шкоди:

f(v)= 1 - для грубої необережності;

f(v)= 0,75 - для простої необережності;

f(v)= 0,5 - для необережності у формі неосвіченості або необізнаності;

f(v)= 0,25-0,5 - при обопільній вині.

Обопільна вина має місце у випадку, якщо в заподіянні моральної (немайнової) шкоди є й вина самого працівника.

Коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого і визначають з урахуванням рівня больових реакцій працівника, його віку і стану його здоров'я, а для вагітних жінок - стану вагітності.

1 < і < 2 - якщо у працівника більш високий у порівнянні з нормальним рівень больових реакцій;

і = 1 - для працівника із “середнім” рівнем больових реакцій;

0 < і < 1 - якщо у працівника більш низький порівняно з нормальним рівень больових реакцій;

і = 0 - якщо працівник позитивно відноситься до негативних у загально прийнятому розумінні наслідків.

Коефіцієнт врахування обставин, що заслуговують на увагу «с» коригується залежно від роду правопорушення і порогу чутливості на зовнішні подразники. При врахуванні обставин слід пам'ятати те, що вони можуть бути різними в разі посягання на різні блага.

1 < с < 2 - за наявності обставин, що обтяжують тяжкість страждань: у разі надання несвоєчасної медичної допомоги; негативні наслідки порушення трудових прав працівника: захворювання, припинення навчання, тяжкість незаконного дисциплінарного стягнення, трудовий стаж, трудова репутація працівника;

0 < с < 1 - за наявності обставин, що згладжують тяжкість страждань: добровільне відшкодування власником заподіяної шкоди, а також здійснення інших дій, спрямованих на згладжування заподіяних моральних страждань.

Коефіцієнт тривалості моральних страждань l залежить від тривалості моральних страждань і визначається у межах:

2 <l <3 - якщо моральні страждання не можуть бути повністю усунуті і залишаються назавжди;

1 < l < 2 - якщо моральні страждання тривалі;

0 < l < 1 - якщо моральні страждання короткочасні.

Критерій часу t - це показник, який враховує тривалість часу від заподіяння моральної шкоди до звернення до її відшкодування і враховується при короткочасних моральних стражданнях у межах від 0 до 1.

Проте обмеженість її тільки виключно галуззю трудового права робить її менш поширеною при практичному використання.

Серед існуючих методик та критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди вченими багато уваги приділено індивідуальним особливостям потерпілого, про які було зазначено мною вище, які можуть впливати на розмір компенсації. Ці індивідуальні особливості можна встановити за допомогою спеціальних психодіагностичних заходів. Тому представники такого підходу вказують на необхідність проводити психологічну експертизу.

Така експертиза повинна встановити факт психічного захворювання чи близького до нього стану, ступінь ушкодження нервової системи, зворотність чи незворотність психічних змін, можливість видужання. Суд повинен отримати максимум необхідної інформації і на цій основі, в сукупності з іншими факторами, котрі мають значення для справи, визначити розмір компенсації. Серед перших, хто започаткував проведення в Україні експертиз моральної шкоди, була член-кореспондент Академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор А. М. Карпухіна. За її участі було розроблено методологію психологічного дослідження та проведено психофізичну експертизу на предмет визначення психофізичного стану та розміру немайнових втрат із застосуванням комп'ютерної діагностики і тестування.

На базі проведених психологічних експертиз моральної шкоди вченими були визначені такі основні групи психотравмуючих факторів, які необхідно брати до уваги для об'єктивної оцінки розміру моральної шкоди:

Інтенсивність психотравмуючого впливу і викликане ним відхилення у психофізіологічному стані потерпілого (інтенсивність та тривалість психічних страждань, порушення психічних процесів, функцій, властивостей, якостей, порушення здоров'я, ступінь зворотності-незворотнсоті негативних відхилень, строки відновлення та його прогноз.

Величина шкоди, спричиненої соціальному престижу і діловій репутації потерпілого - суб'єктивне відчуття, строки та зусилля для відновлення нормального стану.

Порушення життєвих планів та перспектив.

Порушення професійних планів та перспектив.

Розмір матеріальної шкоди - інтенсивність переживань з приводу: безпосередніх матеріальних втрат у результаті протиправної дії, витрат, пов'язаних із захистом своїх прав у суді, втраченої вигоди.

Негативний вплив обставин, що виникли внаслідок протиправної дії на родичів.

Подальша психотравмюча поведінка відповідача.

Вченими пропонується для визначення розміру компенсації моральної шкоди використовувати стандартизовану психологічну експертизу, в котрій величина кожного з указаних вище факторів оцінюється за 100-бальною шкалою. Кожний чинник має свій матеріальний коефіцієнт (у грошових одиницях), на який множиться отримана кількість балів. Величина матеріального коефіцієнта повинна передбачати як можливість повного фінансування заходів, спрямованих на відновлення попереднього стану потерпілого, так і компенсування інших втрат немайнового характеру. За такого підходу формула загальної суми матеріального еквівалента компенсації моральної шкоди (D) має такий вигляд: D = Db*St*fv*(1-Fs), де Db - базова сума матеріального еквівалента компенсації моральної шкоди, St - сумарний стресовий коефіцієнт, fv - коефіцієнт провини відповідача, Fs - коефіцієнт провини потерпілого.

Серед науковців немає єдиного погляду не тільки на загальноприйняту методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, а й на питання меж компенсації моральної шкоди. Свої погляди щодо меж компенсації моральної шкоди висказувало чимало вчених, зокрема Р. О. Стефанчук, В. П. Паліюк, О. В. Андрієнко, Ю. Бурзель, О. М. Ерделевський та інші.

Є випадки встановлення й верхньої межі компенсації моральної шкоди. Так, закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», визначається, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійно працездатності, відшкодовується у розмірі не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати. Також, верхня межа встановлена закном України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», відповідно до якого відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 мільйонам спеціальних прав у національній валюті за кожний ядерний інцидент тощо.

Деякі вчені пропонують встановити максимальну межу компенсації моральної шкоди у розмірі 200 мінімальних заробітних плат. Обгруновують таке твердження тим, що на практиці завжди потерпілі завищують розмір компенсації [30, с. 47-48].

2.3 Способи відшкодування моральної шкоди

Наступною актуальною проблемою компенсації моральної шкоди є проблема способів (форм) такої компесації. Даною проблематикою займалися такі вчені, як Р. О. Стефанчук, О. В. Андрієнко, С. І. Шимон, В. П. Паліюк, Т. П. Будякова та інші.

В науковій літертурі зустрічається різна термінологія, зокрема «способи» або «форми» компенсації моральної шкоди. Так, під терміном «спосіб» розуміють той чи інший порядок, зразок дій, метод в виконанні якої-небудь роботи, в досягненні якої-небудь цілі [13, с. 6-7]. Термін «форма» означає спосіб існування змісту, його вираз; зовнішній вид предмета; встановлений зразок чогось. Тому виходячі з вище вмкладеного, вважаю, що використовувати термін «способи» компенсації моральної шкоди є найбільш вдалим і точним.

У статті 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Законодавець визначив домінуючий спосіб компенсації моральної шкоди грошовий спосіб. Таку позицію підтримують й більшість вчених, а деякі з них, наприклад С. І. Шимон, вказує, що грошовий спосіб компенсації є єдиним можливим способом. З такою позицією Р. О. Стефанчук не погоджується. Він зазначає, що такий підхід сприяє комерціалізації процесів щодо компенсації моральної шкоди, вказуючи, що на сьогодні вимога про компенсацію моральної шкоди стала фактично супутником кожного позову, що подається до суду. Автор наголошує, що такий стан речей деформує розуміння моральної шкоди, нівеліює її згладжувальну функцію, створює умови для сприйняття моральної шкоди як узаконеного варіанта помсти порушнику, перетворюючи її у фактичний «штраф за неправомірну поведінку», тим самим породжуючи у людей бажання швидкої наживи. Тому Р. О. Стефанчук звертає увагу на можливість компенсації моральної шкоди іншими способами, не грошовими, і вважає, що одним із можливих напрямків розвитку інституту відшкодування моральної шкоди повинно стати його цілеспрямування на реальне злагодження негативних наслідків від пережитих страждань шляхом надання особі певних компенсацій, не повязаних із грошово-майновими задоволеннями, а навпаки, налаштування на такі нматеріальні способи, якіб дали можливість відчути задоволення від визнння судом факту порушення права потерпілого або в інший спосіб, який створював би реальні умови для відсторонення потерпілого від тих переживань, що були спичинені протиправною поведінкою порушення тощо.

О. В. Андієнко зазначає, що судовою практикою визнано дві негрошові форми компенсації моральної шкоди: визнання порушеного права; спростування неправдивих відомостей. Перша форма, як вказує автор, наявна у всіх рішеннях на користь позивача й у понад 90 % поєднується з грошовою формою. Друга форма нерідко виключає наступне задоволення грошових вимог.

Негрошовий спосіб компенсації моральної шкоди може передбачати компенсацію шляхом передання потерпілому іншого майна, наприклад, автомобіля, телевізора, магнітофона, одягу, меблів тощо. Інший спосіб може плягати у наданні благ не речового, а іншого майнового характеру: безкоштовних путівок до санаторіїв, у туристичну подорож, виконання робіт чи надання послуг [31, с. 56-57].

Серед негрошових способів компенсації моральної шкоди потерпілому відомою російською вченою Т. П. Будяковою, кандидатом психологічних наук, професором Єлецького державного університету імені І. О. Буніна, було запропоновано цілий ряд психологічних форм компенсації. Так, однією з можливих психологічних форм може бути вибачення особою, яка заподіяла моральну шкоду потерпілому. Така форма, як зазначає автор, має свої особливості:

Квазіпримусовий характер такої форми.

Нематеріальний характер.

Наявність різних форм вибачення.

Складність виокремлення кола правопорушень, де така форма буде достатньою мірою компенсаці.

Залежність сприйняття такої форми від індивідуальних особливостей потерпілого.

Серед інших форм компенсації вчена виділяє такі, як спростування відомостей, які порочать честь і гідність потерпілого та заходи психотерапевтичного та реабілітуючого характеру. Зокрема, ті, що направленні на зменшення психологічної травми (переживань, душевних страждань) та на відновлення нормального душевного стану потерпілого. До таких форм Т. П. Будякова відносить фінансування за рахунок заподіювача моральної шкоди потерпілому спеціальних психологічних курсів, програм, курсу лікування та санаторно-лікувальний відпочинок, тренінги у психологічних центрах, допомогу у лікуванні від наркологічної та алкогольної залежності (якщо моральна шкода була завдана наркоману або особі, залежної від алкоголю), інші види психологічної допомоги тощо. Автор вказує, що саме такі психологічні форми компенсації моральної шкоди є доцільнішими, оскільки безпосередньо здійснюють психореабілітаційну та відновлюючу дію на психічний стан потерпілого. А грошовий спосіб компенсації моральної шкоди не може за своєю суттю здійснювати такий психологічний і відновлюючий вплив.



ВИСНОВКИ

Стан наукової розробки проблем інституту компенсації моральної (немайнової) шкоди, які досліджувалися у курсовій роботі, перебувають на стадії розвитку. Існують проблеми відсутності загальноприйнятих позицій щодо окремих проблем даного інституту, зокрема щодо поняття і змісту моральної шкоди, різний підхід законодавця до визначення поняття моральної шкоди, що обумовлюється специфікою відповідної галузі права, відсутність обґрунтованої методики визначення розміру компенсації моральної (немайнової шкоди) та критеріїв, недосконалість способів компенсації моральної (немайнової) шкоди, які потребують практичного вирішення.

Дослідження окремих проблем інституту компенсації моральної (немайнової) шкоди за законодавством України дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

Більшість науковців визначають моральну шкоду як втрати немайнового характеру, які зазнала особа внаслідок посягання на її немайнові блага, а також на інші права та інтереси. Такі втрати немайнового характеру виникають у зв'язку з наявністю у особи фізичних та (або) моральних страждань. Аналізуючи положення статті 23 ЦК України щодо поняття моральної шкоди (буквальне тлумачення), законодавець чітко визначив, що моральна шкода - це фізичний біль, фізичні або моральні (душевні) страждання особи, приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. А вже наслідки таких страждань лише можуть впливати на розмір компенсації моральної шкоди, і не є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду.

Виходячи з цього, вважаю за доцільне під моральною шкодою розуміти безпосередньо фізичні або душевні страждання, тобто негативні процеси у психіці особи, які виникли в результаті порушення її суб'єктивних прав незалежно від наслідків, що настали.

Серед науковців та на законодавчому рівні існюють розбіжності щодо використання термінології досліджуваного інституту цивільного права. Такі розбіжості полягають у застосуванні двох термінологічних понять - відшкодування моральної (немайнової) шкоди та компенсація моральної (немайнової) шкоди.

Було проаналізовано семантику та лексичне значення термнів «компенсація» та «відшкодування». На основі досліджуваного матеріалу вважаю, що повинен використовуватися термін «компенсація» моральної (немайнової шкоди), адже саме значення цього терміну найбільш повно розкриває зміст та призначення інституту компенсації моральної (немайнової) шкоди в цивільному праві.

Було встановлено, що серед науковців немає єдиної загальноприйнятої позиції щодо такої підстави цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду, як наявність моральної шкоди. Відтак існує проблема презумпції моральної шкоди в цивільному праві.

Під час наукового дослідження були розглянуті методики визначення розміру компенсації моральної шкоди, розроблені О. М. Еределевським, С. І. Шимон, В. Кашином, С. Волочай, С. М. Антосиком, М. Н. Кокун, В. Чернадчуком. Запропоновані авторами вихідні дані для визначення та розрахунку розміру компенсації моральної шкоди повністю не обгрунтовані.

Компенсація моральної шкоди завжди буде частковою, тому створювати єдину загальноприйняту методику не доцільно.

Було встановлено, що основним способом компенсації моральної (немайнової) шкоди є грошовий спосіб. На основі досліджуваного матеріалу було запропоновано при присудженні судом компенсації моральної шкоди застосовувати подвійний спосіб, тобто поряд з обов'язковим грошовим присуджувати додатковий негрошовий спосіб залежно від обставин справи, тобто такий спосіб, який буде направлений саме на применшення моральної шкоди та відносвлення психічного (душевного) стану особи або його покращення. В даному випадку можуть застосовуватися психологічні методи, розроблені Т. П. Будяковою.

Було здійснено аналіз способів компенсації моральної шкоди, завданої правоохоронними органами, серед яких на законодавчому рівні закріплено лише два: грошова компенсація та публікація у засобах масової інформації відомостей, що реабілітують особу. Вартість немайнової шкоди (ділової репутації) визначено у формі гудвілу, який являє собою нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Юридична енциклопедія: в 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемученко (голова редкол) та ін. - К.: «Укр. Енцикл.», 2001. - 3т. - С. 770.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. З рос. - Харків: Консум, 2006. - 656 с.

Социология: Энциклопедия/ Сост. А. А. Грицанов, В. Л. Абушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О. В. Терещенко. - Мн.: Книжный Дом, 2003. - 1312 с. - (Мир энциклопедий)

Рабінович П. М. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспети) / П. М. Рабінович, О. В. Грищук. - Львів, 2006. - С. 8. (Серія І. Дослідження та реферативні праці; Вип. 9).

Эрделевский А. М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. - М.: Изд. группа «Форум-Инфра-М», 1997. - С. 9-58.

Рабінович П. М. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. - 2002. - № 4. - С. 100-103.

Грищук О. В. Поняття і зміст моральної шкоди // Митна справа. - № 1. - Львів, 2012. - С. 79-88.

Відшкодування моральної шкоди: психологічний аспект // Адвокат. - 2018. - №4. - С. 17-18.

Малеин Н. С. О моральном вреде // Государство и право. - 1993. - № 3. - С. 32-39.

Нор В., Крикунов О. Психологічний підхід до тлумачення поняття «моральна шкода» // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. - Львів, 2003. - Вип. 38 - С. 523-529.

Шимон С. І. Відшкодування моральної шкоди як форма захисту суб'єктивних цивільних прав: автореф. дис. на здобуття ступ. канд. юрид. наук. 12.00.03. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. Корецького. - К., 1998. - 17 с.

Паліюк В. П. Відшкодування морально (немайнової) шкоди (історико-правова спадщина) // Одеський ін-т внутр. справ. Вісник…- Одеса, 1998. - Вип. 2. - С. 54-61.

Сіроткіна М. В. Інститут моральної шкоди в кримінальному судочинстві України: автореф. на здобуття ступеня канд. юрид. наук (спеціальність 12.00.09.) - К., 2006. - С. 6 - 7.

Іванов Ю. Ф. Цивільне право України : Навч. посіб. у 2 т. - 2-ге вид. доповн. і переробл (Рекомендовано до друку Вченою радою НАВС від 27 березня 2018 р., протокол № 5). / Ю. Ф. Іванов, О. В. Куриліна, М. В. Іванова // - Київ: Алерта, 2019. - Т. 1. - 342 с.

Гражданский кодекс Республики Беларусь : Принят 28 окт. 1998 г.: Введен в действие с 1 июля 199 г. / Науч. ред., предисл. В. Ф. Чигира; Ассоц. Юрид. центр. -- СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. -- 1049, [29] с. -- (Законодательство зарубежных стран / [Редкол.: Н. Э. Лившиц (отв. ред.) и др.])

Гражданский кодекс Республики Казахстан / Ассоц. Юрид. центр; Науч. ред. и предисл. Н.Э.Лившиц; Вступ. ст. И.П.Грешникова. -- СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. -- 1027 с. -- (Законодательство зарубежных стран / Редкол.: Лившиц Н.Э. (отв. ред.) и др.).

Русу С. Д. Поняття зобов'язань із відшкодування шкоди.- Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.-№ 3, 2014. - С. 84-89.

Гражданское право: Учебник. Ч. 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.:ПРОСПЕКТ, 2017.- 699с.

Цивільне право України: схеми та роз?яснення: Навч. посібник - К: ФОП Кандиба Т.П., 2018. - 302 с.

Цивільне право України: посібник для підготовки до іспитів \ відп. ред. С.В. Губарєв, О.О. Лов?як - Дніпро: Середняк Т.К., 2017. - 206 с.

Стефанчук Р. О. Компенсація моральної шкоди як спосіб захисту особистих немайнових прав: проблеми та шляхи вирішення // Університетські наукові записки. - Хмельницький, 2007. - Вип. 1 (21). - С. 67 - 83.

Цивільне право України: Академічний курс: Підручник у 2-х томах/ А. Ю. Бабаскін, Т. В. Бондар, Ю. Л. Бошицький та ін. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре» - 2016. - Т. 1 Загальна частина. - 693 с.

Веніаміновна А. Моральна шкода: практичні аспекти доказування її наявності // Юридичний журнал. - 2013. - № 6. - С.78.

Ромовська З. В. Спірні питання відшкодування моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 5. - С. 42-43.

Шимон С. Моральный вред: определение размеров компенсации // Юридическая практика. - 2000. - №42 (148). - С. 9-10.

Донська Л. Д. Проблеми причинного зв'язку у цивільному праві та можливі шляхи їх вирішення. - Учёные записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 21(60). № 2. 2018 г. С. 141.

Волочай С. О моральном вреде глазами експерта: мифы и реальность, практика и стереотипы // Юридическая практика. - 2014. - № 42. - С. 76.

Антосик С. М., Кокун О. М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. - 1998. - № 4. - С. 17-21.

Забара І. М. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві: автореф. дис. канд. юрид. наук.: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - 22 с.

Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України.-- К.: Юрінком Інтер, 1998.-- С. 47 - 48.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу україни: у 2 т. / За відповід. Ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком інтер, 2017. - Т. 1 - С. 56-57.

ДOВІДКА

прo підтвердження автентичнoсті тексту курсoвoї рoбoти

Я, Пастухов Андрій Вікторович викoриставши прoграму «Детектoр плагіату» для перевірки на академічну дoбрoчесність свoєї курсoвoї рoбoти на тему «Особливості відшкодування моральної шкоди за цивільним законодавством України» oтримав наступний результат: oригінальність тексту станoвить 53 %, 24%- пoсилання на емпіричну базу (дoдатoк скрін результату).

Здобувач ступеня вищої освіти

бакалавра за спеціальністю «Право» ПАСТУХОВ Андрій

Размещено на Allbest.ru

...