Участь громадських організацій у цивільних правовідносинах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Одеська юридична академія»

Факультет цивільної та господарської юстиції

Кафедра цивільного права

Спеціальність «Правознавство»

КУРСОВА РОБОТА

З цивільного права

на тему:

Участь громадських організацій у цивільних правовідносинах

Виконав Б.В. Кононець

Студент 2 курсу 2 групи

Керівник: к.ю.н.

доцент Кривенко Ю.В.

м. Одеса - 2018 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та ознаки громадських організацій як суб'єктів цивільного права

1.1 Поняття громадських об'єднань

1.2 Сутність і поняття громадських організацій, як суб'єктів цивільного

права

Розділ 2. Громадські організації та їх участь у цивільних правовідносинах

2.1 Правосуб'єктність громадських організацій

2.2 Участь громадських організацій в майнових правовідносинах

2.3 Особисті немайнові правовідносини за участі громадських організацій

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Внаслідок тенденцій державотворення в Україні та закріплених у Конституції України та інших нормативних актах прав і свобод відбувається демократизація усіх сфер життя, в тому числі з'являється і громадянське суспільство, невід'ємною частиною та інститутом якого виступають громадські організації. Постає питання: як саме вони, як суб'єкти цивільного права здійснюють участь у цивільних правовідносинах?

Актуальність роботиполягає у висвітленні специфіки громадських організацій в Україні, що мають високі темпи розвитку та дедалі частіше вступають у цивільні правовідносини, реалізуючи таким чином фундаментальне право на свободу об'єднання для здійснення захисту певних прав і свобод та задоволення певних інтересів. Також до уваги треба брати загальну несталість і динамічність українського законодавства, які відобразились у прийнятті ЗУ «Про громадські об'єднання» та втраті чинності ЗУ «Про об'єднання громадян». А отже дослідження даної проблеми, що були зроблені до 2013 року потребують певних уточнень та переосмислення, адже логічно, що були внесені зміни та уточнення, не говорячи вже про те, що старий закон закладав тільки загальні основи заснування й діяльності громадських об'єднань і був визнаний Європейським судом з прав людини у 2008 році недемократичним.Дана робота також спрямоване на дослідження і визначення змісту і способів ефективної реалізації цивільних прав громадських організацій. Адже на період сьогодення громадські об'єднання постійно і безперервно створюються та продовжують розвиватися, що обумовлюється їх цінністю для становлення суспільства, реалізації, захисту та поширення окремими групами свої прав та інтересів. Дослідження є необхідним, також, з тої причини, що громадським організаціям тільки в останні часи почали приділяти увагу зі сторони цивілістики, незважаючи на велику кількість досліджень зі сторони конституційного права, адміністративного права, політології і навіть історії.

Таке велике коло аспектів розгляду тільки підтверджує необхідність діяльності громадських організацій, а що головніше - необхідність поглиблення у природу їх існування, зокрема з боку цивільного права. Розуміння їх поняття і сутності, ознак, особливостей правосуб'єктності, в кінці кінців, можливостей участі громадських організацій у цивільних правовідносинах. Адже як вони зможуть реалізувати свої конституційні права, не маючи чіткого визначення цивільних? Відповідь очевидна - конституційні права стануть декларативними. Саме тут на допомогу і приходять добровільні об'єднання громадян, включно і громадські організації, які у процесі своєї діяльності та участі у правовідносинах, мають важелі впливу на державу та широкий спектр всеосяжного задоволення і захисту різних потреб та інтересів громадян. Адже як відомо гарантією відокремлення громадянського суспільства від держави є інститут приватної власності, а вплив держави обернено пропорційний впливу та силі громадянського суспільства, безпосереднім інститутом якого є громадські організації.Отже дослідження участі громадських організацій у цивільних правовідносинах допоможе виявити та усвідомити не тільки переваги існування даних суб'єктів цивільного права, а й виявити та усунути недоліки у їх регулюванні для ще більш ефективного здійснення цивільних прав кожним з нас, як учасником або членом громадських організацій.

Мета: дослідити участь громадських організацій у цивільних правовідносинах.

Завдання:

- Визначити поняття громадських об'єднань

- Розкрити поняття громадських організацій, як суб'єктів цивільного права

- Дослідити правосуб'єктність громадських організацій

- Виявити особливості участі громадських організацій у майнових правовідносинах

- Розглянути особисті немайнові правовідносини за участі громадських організацій

Об'єкт дослідження:цивільні правовідносини за участі громадських організацій

Предмет дослідження:поняття громадських об'єднань та організацій, цивільно-правове регулювання їхньої участі у цивільних правовідносинах.

Методологічні основи: загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема: аналізу, індукції, дедукції, системно - структурний, діалектичний, а також інші методи.

Структура роботи: Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У розділі 1 розглядається поняття громадських об'єднань та випливаюче із поняття громадського об'єднання поняття громадських організацій, як суб'єктів цивільних прав.

У розділі 2 детально описано правосуб'єктність громадських організацій та досліджено аспекти особистих немайнових і майнових правовідносин за їх участі.

Розділ 1. Поняття та ознаки громадських організацій як суб'єктів цивільного права

1.1 Поняття громадських об'єднань

Поняття громадських об'єднань у вітчизняному законодавстві відносно нове, адже його впровадження відбулося 1 січня 2013 року із прийняттям Закону України від 22.03.2012 року «Про громадські об'єднання». Спрямування цього закону мало на меті втілення у життя засад створення і діяльності громадських організацій, які відповідають стандартам Європейського Союзу. Існують різні думки з приводу відповідності цього закону Європейським стандартам.

Деякі автори, зокрема, Д. Волкова висловлює недовіру такій відповідності, говорячи про те, що поняття громадські об'єднання є більш орієнтованим на законодавство СРСР, і є таким собі модифікованим терміном «об'єднання трудящих». Хоча одразу ж зазначає, що російське дореволюційне та радянське право до початку 90-х років XXстоліття не оперувало термінами «громадське об'єднання» та «некомерційна організація», воно мало такі аналоги, як «громадська організація» та «добровільні об'єднання громадян».Волкова Д. Про розмежування понять «громадська організація», «громадське об'єднання», «некомерційна організація», «неурядова організація» // Юридичний вісник: щоквартальний журнал. - 2015. - Вип.13, т.2 На підтвердження цьому О. Доброва у своєму дослідженні зазначає, що в післяреволюційний період владою використовувався термін «добровільні товариства і союзи, які не переслідують мети одержання прибутку». Таким чином 30 серпня 1930 Постанова ВЦВК і РНК РРФСР офіційно закріпила за самодіяльними об'єднаннями найменування «добровільні товариства», в затвердженому ж 10 червня 1932 р положенні «Про добровільні товариства та їх спілки» вони визначалися як «організації громадської самодіяльності».В положенні роз'яснювалося, що найменуванням«добровільні товариства» законодавець характеризує особливий вид громадських організацій, якийохоплює різні за своїми безпосередніми завданнями, але родинні за своєю соціальною природою об'єднання трудящих»Доброва О.В. - Этапы изучения понятия «общественные организации» и их классификация // Известия ПгПу имени в. г. Белинского. - 2011. - № 23. - с. 381-386..

На сучасному етапі попередником терміну громадського об'єднання було визначення «об'єднання громадян», що визначалося,як добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод у Законі України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 р.

В будь-якому разі чинний закон визначає громадське об'єднання, як добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Окремі цивілісти критикують і цю дефініцію посилаючись на відсутність у ній цивілістичних ознак та висвітленні громадського об'єднання тільки учасником конституційно - правових та адміністративно - правових відносин, не зважаючи на присутність й приватно-правових. І це при тому, що громадські об'єднання є найчисельнішою групою непідприємницьких юридичних осіб, що звісно вже говорить про високу участь останніх у приватноправових відносинах.

Визначення цивілістичного характеру надала Ю.І. Парута, говорячи про те, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи «- це непідприємницьке товариство, яке створюється з метою здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, члени якого не мають права на майно товариства та не несуть відповідальності за його зобов'язаннями»Парута Ю.І. Громадські об'єднання як учасники цивільних правовідносин: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Юлія Іванівна Парута. - К., 2016. - С. 14

Отже у законі зазначається, що громадське об'єднання за організаційно-правовою формою може утворюватися як громадська організація або громадська спілка.

Відповідно громадською організацієює громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а громадською спілкою виступає громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

І головне, що нас цікавить - згідно з законом здійснення діяльності громадського об'єднання відбувається зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Отже постає питання, якіиможливості, а точніше які права і обов'язки надає громадському об'єднанню статус юридичної особи? Для цього треба з'ясувати саме поняття юридичної особи. Згідно Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку,що наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді, а також має відокремлене майно і може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та обов'язки. З цього випливає, що громадське об'єднання, яке діє зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, які є характерними для будь-якої юридичної особи.

Так відповідно у статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може: створювати відокремлені підрозділи; здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, передбачену статутом об'єднання, якщо така діяльність відповідає меті об'єднання та сприяє її досягненню; бути учасником цивільно-правових відносин; брати участь у здійсненні державної регуляторної політики; засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; брати участь у порядку, визначеному законодаством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності; також може бути виконавцем державного замовлення відповідно до закону.

Крім того громадським об'єднанням, що не мають статусу юридичної особи, надаються можливості здійснення таких дій, як: вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету; звертатися до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформаці; брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативноправових актів, що стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя; проводити мирні зібрання, здійснювати інші права не заборонені законом.

Зокрема право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління. Таким чином управління майном перебуває у компетенції вищого органу, на відміну від підприємницьких товариств, де управління фактично зосереджується у виконачих органах.

О.І. Зозуляк наголошує, що у доктрині цивільного права непідприємницькі структури прийнято називати «неформальними організаціями». Він зазначає, що:«відсутність у них статусу юридичної особи ,безперечно, не означає, що вони не виступають учасниками відносин приватноправової сфери»Зозуляк О.І. Непідприємницькі юридичні особи, як суб'єкти цивільного права: теоретичний та практичний аспекти: дис.…доктор.юрид.наук. : спец. 12.00.03- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право // Тернопіль: підручники і посібники. - 2017. - 432 с.. Таким чином вони наділяються окремими майновими та особистими немайновими правами. У частині майнових прав такі організації не є власниками, проте наділяються окремими правомочностями володіння та користування майном. Непідприємницькі організації без статусу юридичної особи наділяються окремими немайновими правами, зокрема правом на найменування та правом на символіку. Хоча право на власну символіку реально використовується, воно не зовсім змістовно закріплено і викликає декілька питань. Міститься воно у ст.18 Закону України «Про громадські об'єднання».З цього приводу вчений М. В. Войналович зауважує, що стаття не повністю узгоджена з її змістом, адже право на символіку надається тільки лише об'єднанням зі статусом юридичної особи, попри відсутність заборон у законі мати власну символіку об'єднанням з відсутністю такого статусу і дещо суперечить ч.5 ст.1 цього ж Закону, віповідно до якого громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.Войналович М. В. Проблемні аспети реалізації права на об'єднання в Законі України «Про громадські об'єднання» [Текст] / М.В. Войналович // Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України - 2013. - № 5. - С. 20-26. Таким чином доповнення, яке передбачало б мати власну символіку для громадського об'єднання без статусу юридичної особи надало б рівні можливості з об'єднаннями, що мають такий статус, з чим важко не погодитись.

Щодо цивільно-процесуальних прав, то неформальні організації, та громадські об'єднання без статусу юридичної особи, що випливають з них не наділяються такими правами, оскільки не відносяться до жодного суб'єкта, перерахованого в ч.1 ст.45 ЦПК України. Безумовно, вони не позбавлені права на захист інтересів інших осіб, однак такі дії виникають з відносин добровільного представництва і право на захист реалізується у межах інституту групового позову.

Відносно майнових прав об'єднань громадян як юридичних осіб, то їм властиві ті загальні ознаки, що присутні праву власності всіх юридичних осіб, зазначає Пишна Л. Г. та виділяє такі ознаки: юридична особа є єдиним власником належного, і якщо у підприємницьких юридичних осіб головною метою є отримання прибутку, а засновники та учасники в обмін на передане ними майно набувають майнові права, в громадських об'єднаннях засновники і члени не мають щодо переданого ними майна жодних прав.Пишна Л.Г. Реалізація права власності громадськими об'єднаннями в Україні // Науковий вісник Міжнародного Гуманітарного університету Сер.: Юриспруденція :зб. наук. праць - 2015. - Вип.13, т.2Сюди ж відноситься право здійснювати щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб. У власності перебуває майно, передане їй як вклади(внески) та майно, набуте в ході безпосередньої діяльності. І наостанок юридична особа набуває цивільні права та приймає на себе відповідні обов'язки через свої органи, що діють відповідно до закону та установчих документів.

Таким чином природньо виникає питання співставлення термінів «неприбуткова організація» та «непідприємницька юридична особа», адже законом передбачено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, будучи неприбутковою організацією може здійснювати підприємницьку діяльність, якщо це передбачено статутом відповідного об'єднання та якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню.

Це питання як не можна краще розкриває висновокЗозуляк О.І.: «кожна неприбуткова організація належить до непідприємницьких юридичних осіб, проте не кожна непідприємницька юридична особа відповідає вимогам, які б дозволяли їй набути неприбутковий статус та бути звільненою від сплати податків. Поняття «неприбуткова» характеризує непідприємницьку юридичну особу в якості суб'єкта оподаткування, що має певні пільги, категорія «непідприємницька» розкриває цивілістичну сутність тієї чи іншої юридичної особи як різновиду юридичних осіб».

Отже визначившись із загальним поняттям громадських об'єднань та історією їхнього розвитку і розуміння їх природи законодавцем, що звісно не моглоне вплинути на особливості правосуб'єктності і правового статусу останніх, можна зробити висновок, що участь таких об'єднань у цивільних правовідносинах вкрай важлива для здійснення, захисту та охорони інтересів окремих осіб груп осіб, але з якихось причин дефініції громадських об'єднаннь на законодавчому рівні недосить добре визначені з боку цивілістики.

Проте вищенаведені твердження мали на меті розкрити загальні цивілістичні аспекти громадських об'єднань, а так як законом визначені організаційно-правові форми утворення об'єднань, то доречно буде перейти до більш конкретного розгляду громадського об'єднання у формі громадської організації.

1.2 Сутність і поняття громадських організацій як суб'єктів цивільного права

Отже згідно зі ст.1 Цивільного кодексу України під сферу регулювання цивільного законодавства припадають особисті немайнові та майнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Таким чином ніщо не перешкоджає громадським організаціям, які, відповідно, набули статус юридичної особи, брати участь у таких відносинах нарівні з іншими особами - учасниками цивільних відносин.

Для визначення поняття громадських організацій як суб'єктів цивільного права, требаознайомитись із визначеннями, які закріплені в нормативно-правових актах та приведені у різноманітних наукових юридичних творах.

До нормативно-правових актів, що регулюють дане питання відносяться такі Закони: «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року, «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року, «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також «Про благодійництво та благодійні організації» від 5 липня 2012 року, також сюди можна віднести Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року. Взагалі дане питання є дискусійним через наукові спори, але на даному етапі розглянемо саме ті визначення, що на думку законодавця, виходячи з аналізу тих чи інших нормативно-правових актів можна віднести до громадських організацій відповідно до Закону «Про громадські об'єднання».

Таким чином відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадська організація - це громадське об'єднання засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Щодо молодіжних та дитячих громадських організацій, то ними вважаються об'єднання громадян у яких визначається їх вік, тобто передбечені спеціальні суб'єкти: (від 14 до 35 років для молодіжних) і (від 6 до 18 для дитячих) метою яких є здійснення діяльності спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів (для молодіжних) і реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільста (для дитячих).

Благодійна організація визначається як юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, як основну мету її діяльності.

Наостанок приведемо визначення обєднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир або нежитлових присіщень багатоквартирного будинку для сприяння використанн. Їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. У законі також зазначається, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Отже майже всі ознаки приналежні громадській організації випливають з даного визначення.

Аналізуючи ЗУ «Про громадські об'єднання» та інші закони, що регулюють це питання, в них не дуже яскраво підкреслюють приватноправовий характер діяльності різних видів громадських організацій та, хоча, і містяться окремі ознаки цивільного права, зокрема, захист певних інтересів, які не суперечать законодавству тощо, та є багато білих плям, що викликає певні непорозуміння у сфері науки.

Існує багато підходів до поняття громадських організацій, де здебільшого виділяють добровільність таких об'єднань, їх недержавність і некомерційність. Напевно у звязку з цим поряд із терміном «громадські організації» існує велика кількість інших термінів, таких як: «неурядові організації», «недержані організації», «організації третього сектору», «некомерційні організації», «неприбуткові організації» і т.д.

Так, Д. Волкова зазначає,що «станом на 1 липня 2015. р. база даних «Законодавтство України» на офіційному сайті верховної ради України нараховує 142 документи, у тексті яких використано словосполучення «неурядові організації».Волкова Д. Про розмежування понять «громадська організація», «громадське об'єднання», «некомерційна організація», «неурядова організація» // Юридичний вісник: щоквартальний журнал. - 2015. - Вип.13, т.2. С. 223-228Тим не менш, такий термін характерний здебільшого міжнародному та конституційному праву, на відміну від цивільного, якому характерний термін «громадська організація»

Поняття ж, організацій так званого «третього сектору» є більш характерним для політологічної науки, та відображає відмінність таких організацій від першого та другого сектору, до яких відносять державні та прибуткові організації.

Щодо виокремлення некомерційної природи громадських організацій, то В.В. Кочин визначає громадське об'єднання як «непідприємницьке товариство, з метою задоволення інтересів невизначеного кола осіб та/або суспільних потреб»Кочин В.В. Визначенняпоняття «непідприємницькаюридична особа приватного права» // Приватне право і підприємництво. - 2011. -Вип. 10. С. 88-96..

М.В. Менджул робить висновок, що: «поняття громадської організації, що закріплене в чинному законодавстві України та зустрічається в наукових працях, не відображає суть громадських організацій як суб'єктів цивільного права».Менджул М.В. Цивільно-правовий статус громадських організацій [Текст]: монографія / Марія Василівна Менджул. - Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2010. - 200 с. І хоча її висновок зроблений до прийняття чинного закону, він є актуальним,навіть, по теперішній час, адже мало що змінилось. Отже на думку вченої, набуття статусу юридичної особи для громадської організації обумовленене не лише питаннями матеріального забезпечення основної діяльності, а й необхідне для здійснення такої діяльності

Таким чином, підбиваючи підсумки, можна сказати, що більшість науковців, які досліджували питання участі громадських організацій у цивільних правовідносинах підкреслюють, що тільки ті тільки громадські організації, що набули статусу юридичної особи внаслідок державної реєстрації, можуть брати повнопрану участь у цивільних правовідносинах. Аїх виступ у ролі самостійних юридичних осіб обумовлюється необхідністю матеріального забезпечення їх основної діяльності, яка не пов'язана з участю в майнових відносинах.

Відповідно до чинного законодавства громадські організації в Україні можуть існувати шляхом створення юридичної особи та без створення юридичної особи, проте з обов'язковим повідомленням про заснування. Алесуб'єктами цивільного права є тільки ті громадські організації, які набули статусу юридичної особи внаслідок державної реєстрації. Таким чином, громадським організаціям як суб'єктам цивільного права притаманні ознаки юридичної особи. До таких ознак можна віднести: організаційну єдність, майнову відокремленість, самостійну майнову відповідальність, участь в цивільному обороті від власного імені.

Під організаційною єдністю у теорії цивільного права розуміють наявність сталої внутрішньої структури з чітко визначеною компетенцією органів, порядком їхнього функціонування. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється статутом або іншими установчими документами. Також під організаційною єдністю вчені розуміють незалежність існування юридичної особи від її засновників або членів або учасників, автономність такої особи. Тобто саме організаційна єдність сприяє вираженню єдиної волі громадської організації і забезпечує її виступ у цивільному обігу як єдиного цілого.

Наступною ознакою громадських організацій як юридичних осіб є їх майнова відокремленість. У науці цивільного права під нею розуміють відокремленість майна юридичної особи від майна її членів, засновників, держави, територіальної громади та інших осіб.Майнова відокремленість громадських організацій буквально означає, що вони є власниками належного їм майна. Отже майнова відокремленість, означає здатність юридичної особи мати на праві власності майно, яке є відокремленим від майна її засновників, учасників (членів) та інших осіб. Однак В.В. Бараненков відзначає, що поняття „відокремлене майно” й „майнова відокремленість” не зовсім рівнозначні. І це є важливим, адже знову виявляється значення наявності статусу юридичної особи. На думку науковця, до моменту визнання організації юридичною особою мова може йти тільки про певне відокремлення майна, а майнова відокремленість в організацій виникає після набуття самостійної правосуб'єктності.Бараненков В.В. Понятие юридического лица в современном гражданском праве России / В.В. Бараненков // Государство и право. -2003. - №11. - С. 53-59.

Третьою ознакою є самостійна майнова відповідальність громадських організацій. Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Дане загальне положення поширюється і на непідприємницькі товариства, в тому числі громадські організації.

О.М. Ващук відзначає, що громадську організацію слід розглядати як юридичну особу приватноправового характеру, яка створюється на добровільних засадах, забезпечує представництво і реалізацію прав та інтересів приватних осіб, тобто носить громадський характер. Така організація носить некомерційний (неприбутковий) та корпоративний характер.Визначення та класифікація функцій громадських організацій України / О.М. Ващук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - №3-4. - С. 191-195

Таким чином, можна виділити наступні характерні ознаки громадської організації як учасника цивільних правовідносин:

1) ознаки, властиві їй як юридичній особі (організаційна єдність, державна реєстрація та цивільна правосуб'єктність, проявами якої є майнова відокремленість, виступ юридичної особи у цивільних відносинах від свого імені, самостійна майнова відповідальність та здатність бути позивачем або відповідачем у суді).

2) ознаки, притаманні громадським організаціям як непідприємницьким товариствам (спеціальна правоздатність, непідприємницький характер діяльності та неприбутковість).

3) конститутивні або істотні ознаки, тобто такі, які необхідні й достатні для розкриття сутності громадської організації - мета створення і діяльності (громадські організації створюються для задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів) та членський характер громадських організацій.

Водночас, дискусійним залишається питання щодо визначення кола суб'єктів, які входять до переліку громадських організацій. З цього приводу на початку дослідження виникало багато питань, адже часто було незрозумілим і збивало з пантелику співвідношення чинних нормативно-правових актів та окремих тверджень у науковій літературі, а виходячи з цього і коло досліджуваних суб'єктів. Так, М. Кучеренко стверджувала, що «громадськими організаціями є професійні, релігійні, благодійні, політичні та інші організації, метою яких є реалізація та захист прав та інтересів осіб»Кучеренко І.М. Організаційно-правовіформиюридичнихосібприватного права [Текст] : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Ірина Миколаївна Кучеренко. К.: 2004. 468 с.. З урахуванням наведеного, беручи до уваги особливості цивілістичної доктрини до громадських організацій приписують тих із них, засновниками яких виступають фізичні особи. Таким чином в перелік громадських організацій входять, зокрема: професійні спілки, молодіжні та дитячі громадські організації, організації роботодавців, творчі спілки, політичні партії, релігійні організації, благодійні товариства, волонтерські організації, громадські організації споживачів, фізкультурно-спортивні організації, організації науковців, адвокатів, нотаріусів, жіночі об'єднання, об'єднання ветеранів, об'єднання інвалідів, об'єднання охорони природи, правозахисні громадські організації та інші організації.

Отже виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що в Україні існує досить велика кількість різноманітних громадських організацій, діяльність яких врегульована обширною сукупністю нормативних актів, через що іноді виникають деякі суперечності у тлумаченні певних норм, але в цілому нормативна база постійно оновлюється та доповнюється. Так, на даний момент громадські організації, що є учасниками цивільно-правових відносин, тобто, суб'єктами цивільного права, представляють собою юридичні особи приватно-правовового характеру, непідприємницька діяльність яких направлена на захист і задоволення інтересів необмеженого кола осіб, та засновниками і учасниками яких є фізичні особи. Звісно, визначивши певні ознаки громадських організацій, як суб'єктів цивільно-правових відносин необхідно дослідити й їх участь у таких відносинах.

правосуб'єктність цивільний громадський об'єднання

Розділ 2. Громадські організації та їх участь у цивільних правовідносинах

2.1 Правосуб'єктність громадських організацій

Закріплення за громадською організацією статусу юридичної особи, внаслідок її державної реєстрації в той же час тягне за собою виникнення у неї цивільної правосуб'єктності.Правосуб'єктність визначає наявність у відповідної особи, як суб'єкта права цивільної правоздатності та дієздатності. Таким чином здатність фізичних та юридичних осіб у встановленому порядку бути суб'єктами права, тобто мати та реалізовувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, визначається в науковій літературі як правосуб'єктність. Отже участь у цивільних правовідносинах громадських організацій можлива тільки при наявності визнаної державою правосуб'єктності, інакше кажучи громадські організації не можуть бути суб'єктами цивільного права без цивільної правоздатності та дієздатності.

У науковій літературі правосуб'єктність поділяють на загальну, галузеву і спеціальну. При цьому під загальною правосуб'єктністю розуміють здатність особи бути суб'єктом права взагалі, а галузеву правосуб'єктність визначають як закріплену правом здатність особи мати і реалізувати конкретні (відповідно до галузей права) юридичні права та обов'язки. Спеціальну ж правосуб'єктність визначають, як здатність особи бути учасником лише певного кола правовідносин у рамках певної галузі.

Цивільна правосуб'єктність є однією з галузевих правосуб'єктностей. Громадська організація, володіючи конституційною, адміністративною, цивільною правосуб'єктністю, є єдиним суб'єктом права. Єдино можлива форма цивільної правосуб'єктності громадської організації - це інститут юридичної особи. Тому, як зазначає М.В. Менджул«у громадської організації можуть виникнути суб'єктивні цивільні права та обов'язки тільки після її державної реєстрації як юридичної особи, на відміну від громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення про заснування, які можуть бути учасниками конституційних та адміністративних правовідносин і не будучи юридичними особамиМенджул М.В. Цивільнаправоздатність та дієздатністьгромадськихорганізацій / М.В. Менджул // Держава і право:зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститутдержави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 44. - С. 375 - 380.»

Громадська організація як суб'єкт цивільного права, володіє правоздатністю і дієздатністю, якими вона наділяється відповідно до ст. 80 ЦК України. Під цивільною правоздатністю науковці розуміють необхідну передумову визнання особи суб'єктом цивільного права, здатність мати цивільні права та обов'язки.У науці цивільного права розрізняють загальну (універсальну) та спеціальну цивільну правоздатність.Загальна правоздатність не носить абсолютного характеру й надає юридичній особі можливість мати права, враховуючи встановлені законом обмеження чи загальну заборону. Сутність спеціальної правоздатності полягає в тому, що особа має право вчиняти лише дії, спрямовані на досягнення зазначеної в установчих документах мети. Таким чином на відміну від громадян, які мають загальну правоздатність, юридичним особам притаманна й наявність спеціальної правоздатності, хоча й на даний момент у чинному Цивільному кодексу відійшли від принципу спеціальної правоздатності.

В Україні визнано загальну правоздатність за всіма юридичними особами. Так, ч.ст.91 ЦК України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Хоча до прийняття чинного Цивільного кодексу юридичні особи в Україні мали спеціальну правоздатність, яка була закріплена у 26 статті Цивільного кодексу Української РСР, згідно з яко. юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

У більшості країн спостерігається тенденція відмови від принципу спеціальної правоздатності та визнання загальної правоздатності юридичних осіб. На усунення недоліків спеціальної правоздатності та закріплення загальної правоздатності була спрямована і перша директива Ради Міністрів ЄС від 9 березня 1968 р.

Водночас мета створення лежить в основі поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі та виступає одною з основних ознак громадських організацій. І тому деякі науковці хоча і вважають надання загальної правоздатності позитивним явищем, проте визнають помилковою відмову від обмеження діяльності непідприємницьких товариств статутною метою. На підтвердження цьому Бондаренко В. підкреслює, що « очевидно, що існування громадського об'єднання (зокрема в нашому випадку громадської організації) неможливе без певної юридично значущої діяльності, адже наявність мети є основною структуроутворювальною будь-якого об'єднання.Бондаренко В. Правосуб'єктність громадських об'єднань / В. Бондаренко // Национальный юридический журнал: теория и практика - 2015.№ 6(16). - С. 9 - 13. Таким чином, вона зазначає, що за відсутності такої мети або юридично значущої діяльності можна казати лише про наміри засновників, а також про суб'єктивні права цих засновників.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність громадської організації виникає з моменту її створення і припиняється з днявнесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Для юридичних осіб із спеціальною правоздатністю, в тому числі громадських організацій, важливо розмежовувати предмет їх статутної діяльності й конкретні правочини по здійсненню цієї діяльності. Так, торгівля не входить у предмет статутної діяльності громадської організації, проте право укладення договорів купівлі-продажу у таких організацій не оспорюється, якщо це необхідно для ведення їх основної діяльності. Так, громадським організаціям згідно до п.2 ч.3 ст.21 ЗУ «Про громадські об'єднання не забороняється здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Таким чином, у сфері цивільного обігу конкретні правочини організації зі спеціальною правоздатністю можуть бути ширші за предмет її статутної діяльності, але лише такі, які відповідають їх статутній меті.

Відповідно до ст.92 ЦК України громадська організація як юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які створюються та діють відповідно до установчих документів та закону.Для участі в цивільному обороті громадським організаціям необхідна не тільки наявність правоздатності, а і дієздатність. Тому відміну від фізичних осіб у юридичних осіб правоздатність та дієздатність виникають і припиняються одночасно. Внаслідок цього враховуючи дані особливості у багатьох вчених сформувалася думка, що правоздатність та дієздатність юридичних осіб збігається, чи, взагалі, що різниця між даними категоріями для юридичних осіб не має значення.Під цивільною дієздатністю розуміють передбачену нормами права здатність юридичної особи власними діями набувати та здійснювати цивільні права, створювати для себе обов'язки і виконувати їх. Отже цивільна дієздатність громадських організацій, які також при умові їх участі у цивільних правовідносинах є юридичними особами, можна визначити, як встановлену нормами права здатність відповідних організацій власними діями набувати та здійснювати цивільні права, створювати для себе обов'язки і виконувати їх.

Слід зазначити, що у громадських організацій окрім правоздатності та дієздатності присутня і деліктоздатність, яка виникає з моменту їх державної реєстрації. Під деліктоздатністю особи розуміють її здатність нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення, або ж визнану державою здатність та можливість суб'єкта бути учасником відносин юридичної відповідальності.

2.2 Участь громадських організацій в майнових правовідносинах

Внаслідок існування у цивільному праві поділу суб'єктивних прав на особисті немайнові та майнові, ми спочатку розглянемо участь громадських організацій у майнових правовідносинах. Так як громадська організація виступає учасником цивільних відносин - юридичною особою приватного права, то вона підпадає і здійснює свої цивільні права згідно ст. 12 ЦК.

Відповідно до ст. 12 ЦК України громадська організація здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення громадською організацією своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, окрім випадків, встановлених законом.Громадська організація може відмовитися від свого майнового права, передати його за відплатним або безвідплатним договором іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

Отже за умови набуття громадською організацією статусу юридичної особи, вона наділяється майновими правами, зокрема, речовими і зобов'язальними. Відповідно до існуючого у науці поділу прав на абсолютні і відносні, право власності та інші речові права прийнято відносити до абсолютних суб'єктивних цивільних прав.Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Так, Є.О. Суханов з цього приводу відзначає, що майно юридичних осіб є головним і невід'ємним атрибутом їх існування, яке забезпечує досягнення цілей і завдань . Вчений відзначає, що відсутність у юридичної особи майна позбавляє змісту її існування, як самостійного суб'єкта майнових відносин і перетворює її на завідомо шахрайську організацію.Суханов Е.А. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник/ Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и дополненое. - М.; Изд-во БЕК, 1998. - 816 с. Таким чином робимо висновок, що забезпечення права власності є вкрай необхідним для громадської організації, яка навряд чи зможе нормально функціонувати та виконувати свої цілі і призначення без такого. Зміст права власності у доктрині цивільного права визначається, як поєднання повноважень власника, щодо володіння, користуванння, та розпорядження своїм майном. Виходячи з вищенаведеного, під володінням розуміється юридично закріплена можливість фактичного господарського панування власником над майном, користуванням - юридично забезпечена можливість вилучення з майна корисних властивостей шляхом його використання, а розпорядженням - юридично забезпечена можливість визначити долю майна шляхом вчинення юридичних актів щодо нього.

Таким чином у суб'єктивному значенні право власності громадських організацій можна визначити, як можливість володіти, користуватися й розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд з метою досягнення статутної мети її створення та діяльності. У об'єктивному розумінні право власності громадських організацій складає система норм, які регулюють відносини щодо набуття, здійснення, захисту та припинення права власності громадських організацій, як суб'єктів цивільних правовідносин.

Зокрема у ст.24 ЗУ «Про громадські об'єднання» зазначено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню, а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Об'єктом права власності громадської організації може бути будь-яке майно, необхідне для забезпечення здійснення її статутної діяльності, за винятком речей, вилучених з цивільного обороту. Суб'єктом ж права власності є громадська організація як юридична особа, а не органи її управління чи відокремлені підрозділи.

Е.А. Суханов приписує праву власності громадських об'єднань певні специфічні ознаки. До них відносяться: по-перше, високий ступінь усуспільнення майна за відсутності єдиного фонду права власності всіх об'єднань громадян; по-друге, переважання об'єктів невиробничого призначення і характеру; по-третє, специфічний порядок і підстави набуття права власності об'єднань громадян; по-четверте, виділення вагомої ролі членських внесків.Суханов Е.А. Лекции о праве собственности - М.: Юрид. лит., 1991. - 238 с.

Право власності, відповідно до ст.328 ЦК України, набувається громадськими організаціями на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Громадські організації можуть набувати право власності також у порядку спадкування за заповітом. Громадські організації набувають право власності на кошти та іншемайно передане його членами, учасниками або державою; набуте як членські внески; пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями; набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання або створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств); майно, придбаним за рахунок власних коштів; тимчасово надане у користування (крім розпорядження) та на інших підставах, не заборонених законом. Хоча Валентина Кравчук відзначає, що європейські громадські організації значною мірою фінансуються урядом, спонсорськими структурами, членськими внесками, благодійними внесками, на відміну від українських громадських організацій, що фінансуються головним чином донорськими програмами інших країн, державне фінансування та внески організацій чи громадян - незначніКравчук В. Громадськіорганізації в громадянському суспільстві: теоретичні питання / Валентина Кравчук // Українське право. - 2003. - №1. - С. 201 - 206.

Громадська організація може бути учасником зобов'язальних правовідносин і володіти зобов'язальними правами та обов'язками, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства та статуту. Останнім часом особливого значення набуває формування майна громадських організацій за рахунок одержання грошових коштів та іншого майна в результаті укладення і виконання цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, дарування, оренди, підряду тощо).

Також законом гарантується здійснення підприємницької діяльності, якщо така діяльність передбачена в статуті та не суперечить меті відповідного громадського об'єднання. Таким чином,відповідно до ст. 86 ЦК України непідприємницькі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Безперечно, громадські організації не повинні здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, а тільки для досягнення статутних цілей.

Громадська організація як юридична особа має також право бути позивачем (відповідачем) в суді. Відповідно до ст.22 ЦК України громадська організація, якій завдано збитків (реальних збитків та упущеної вигоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Не слід забувати також право громадських організацій представляти права та законні інтереси своїх членів у суді. Лужанський А.В. відзначає, що з урахуванням положень ч.1 ст.45 ЦПК об'єднання громадян, що мають статус юридичної особи, можуть звертатися до суду для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб. Лужанський А.В. Об'єднаннягромадян як суб'єктизвернення у цивільномупроцесі / А.В. Лужанський // Вісник Верховного суду України. - 2009. - №1 (101). - С. 44-48. Громадські організації як юридичні особи також мають право на звернення до Європейського суду з прав людини за захистом прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї.

2.3 Особисті немайнові правовідносини за участі громадських організацій

Отже у попередньому підрозділі ми охарактеризували майнові правовідносини за участі громадських організацій, проте вони здатні брати участь і у особистих немайнових правовідносинах. Таким чином громадська організація як юридична особа, відповідно до ст.94 ЦК України, має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Громадські організації мають також право на власне найменування, печатки, штампи та символіку.

Громадська організація, відповідно до ст.90 ЦК України та ст.10 ЗУ «Про громадські об'єднання» повинна мати своє найменування. Відповідно до ст.10 ЗУ «Про громадські об'єднання» власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань. Аналізуючи ст.90 ми можемо зробити висновок, що громадська організація, подібно іншим юридичним особам приватного права, зобов'язана мати своє найменування та не користуватися найменуванням іншої юридичної особи. Водночас громадська організація має такі права: право мати скорочене найменування, виключне право на використання свого найменування, та право вимагати припинення неправомірного використання найменування, та випливаюче звідси право на захист від такого неправомірного використання. У ч.9 ст.10 ЗУ «Про громадські об'єднання закріплена заборона використання найменування громадського об'єднання фізичними та юридичними особами, які не належать до цього громадського об'єднання, без згоди такого громадського об'єднання для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього громадського об'єднання. Проте на думку Марії Василівни Менджул, яка досліджувала формулювання ще на підставі ЗУ «Про об'єднання громадян», що був попередником чинного закону, і у якому формулювання майже ідентичне теперішньому, таке формулювання не сприяє захисту від неправомірного використання найменування громадської організації. Це зумовлено тим, що воно, не забороняє неправомірне використання назви громадської організації особам, які є її членами, для цілей пов'язаних з її діяльністю.Менджул М.В. Цивільно-правовий статус громадських організацій [Текст]: монографія / Марія Василівна Менджул. - Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2010. - 200 с.

Відповідно до ст.94 ЦК України громадська організація, що набула статусу юридичної особи, має право на недоторканність її ділової репутації. Відповідно під діловою репутацією розуміють загальну думку про особу, що склалася на підставі оцінки її професійної, суспільнокорисної діяльності чи роботи, якості продукції. Науковці вважають, що ділова репутація не виникає тільки із-за факту створення юридичної особи, а формується в процесі здійснення особою суспільно значущої діяльності на професійній основі. Формування ділової репутації громадської організації відбувається шляхом всебічного сприйняття, оцінки фізичними та юридичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування її діяльності.

Громадські організації як юридичні особи не можуть володіти честю та гідністю, які визначають моральні якості людини (фізичної особи). Під честю розуміють суспільну оцінку особистості, її моральних та соціальних якостей, а гідність визначають як самооцінку особистості своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. У разі приниження ділової репутації громадської організації, вона відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, має право на відшкодування моральної шкоди.У постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р. №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У даній постанові також визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.