Участь громадських організацій у цивільних правовідносинах

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” від 29 лютого 1996 р., найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди організації є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать ділову репутацію або завдають шкоди її інтересам.

Слід зазначити, що спростування недостовірної інформації як спосіб захисту репутації юридичних осіб у ЦК України не передбачений. Проте, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” №1 від 27 лютого 2009 року не тільки фізична, а і юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.Під поняттям „спростування” розуміють доведення неправильності, помилковості будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поши-ренню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі.

Відповідно до ст.28 та ст.30 Закону України „Про інформацію” за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, яка в свою чергу може бути конфіденційною та таємною. При цьому, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Таким чином, громадські організації можуть володіти відкритою інформацією та інформацією з обмеженим доступом. Відповідно до ч.2 ст.505 ЦК України комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Слід відмітити, що комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності.

Висновки

Отже поняття громадських об'єднань, зокрема, громадських організацій відносно нове і почало формуватися на теренах України лише на початку XX ст. . Проте за цей час воно пройшло довгий шлях вдосконалення, демократизації, та встановлення тих стандартів, за яких об'єднання змогли б виконувати поставлену для них роль. Від ідей добровільних товарист, об'єднань трудящих і до таких формувань, які здатні задовольняти інтереси необмеженого кола осіб. Демократизація й проявляється у відміні спеціальної правоздатності юридичних осіб, а виходячи з цього надання громадським організаціям тих самих прав, що мають й громадяни.

Проте, щоб дослідити участь громадських організацій у цивільних правовідносинах в першу чергу треба відокремити ті громадські організації, що не набули статусу юридичної особи, внаслідок державної реєстрації, адже вони не можуть бути учасниками цивільно-правових відносин, хоча і можуть мати окремі особисті немайнові права, зокрема, право на найменування, що природньо надає їм ті самі можливості, що й організаціям зі статусом юридичної особи.

Громадські об'єднання, зокрема і громадські організації у цивілістиці традиційно відносять до неформальних організацій, проте треба розмежовувати безліч понятть через які намагаються визначити сутність і природу громадських організацій, таких як: неприбуткові, недержавні, неурядові, некомерційні, непідприємницькі організації, організації третього сектору, тощо, адже хоч деякі з цих понять і містяться у чинних нормативних актах, проте не відображають приватно-правового характеру, що не раз підкреслювалося різними авторами та вченими. Таким чином регулювання діяльності громадських організацій здійснюється величезною кількістю законів та підзаконних актів, де може бути не передбачено прямої вказівки на те, що дане формування є громадською організацією. Так у законодавстві існують окремі закони, що регулюють діяльність благодійних, релігійних організацій, політичних партій, професійних спілок(які по своїй природі не можна віднести до такої організаційно-правової форми, як громадська спілка), волонтерських організацій, тощо. Але це не змінює того факту, що їх засновниками виступають фізичні особи, а спрямованість і мета їхньої діяльності є спорідненою для більшостігромадських організацій.

Отже фундаментом участі громадських організацій у цивільних правовідносинх служить інститут юридичної особи, яка заснована фізичними особами. Таким чином громадські організації з даних питань треба розглядати виключно зі сторони юридичних осіб приватного права.А з цього випливає, що громадські організації мають цивільну правоздатність і дієздатність та можуть здійснювати свої права і обов'язки на рівні з іншими суб'єктами цивільного права. Організації мають відокремлене майно (в цілому засоби невиробничого характеру), здатні нести самостійну майнову відповідальність, адже право власності просто необхідне таким організаціям для забезпечення їх діяльності. У зв'язку з цим вони здатні укладати правочини та здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, узгоджену з їх установчими документами та законом. Проте будь-які дії громадських організацій повинні бути спрямовані на їх мету, без якої такі дії по суті є тільки намірами і суб'єктивними правами засновників. Здатні громадські організації і захищати свої права та інтереси, зокрема, у суді, адже подібно іншим юридичним особам вони можуть бути позивачем і відповідачем у суді. Здатні громадські організації мати і особисті немайнові права та відповідно приймати участь у особистих немайнових правовідносинах. До таких прав належать: право на найменування, на недоторканість ділової репутації, таємницю кореспонденції, право на інформацію та інші особисті немайнові права. А внаслідок порушення деяких особистих немайнових прав і вимагати відшкодування моральної шкоди, чи, зокрема, спростування недостовірної інформації, що характерно для захисту особистих немайнових прав. Участь громадських організацій у цивільних правовідносинах стає все більш доступною та врегульованою.

Список використаної літератури

1. Бараненков В.В. Понятие юридического лица в современном гражданском праве России / В.В. Бараненков // Государство и право. -2003. - №11. - С. 53-59.

2. Бондаренко В. Правосуб'єктність громадських об'єднань / В. Бондаренко // Национальный юридический журнал: теория и практика - 2015. №6(16) С. 9-13.

3. Ващук О.М. Визначення та класифікація функцій громадських організацій України / О.М. Ващук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - №3-4. - С. 191-195

4. Войналович М.В. Проблемні аспети реалізації права на об'єднання в Законі України «Про громадські об'єднання» [Текст] / М.В. Войналович// Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України - 2013. - №5. - С. 20-26.

5. Волкова Д. Про розмежування понять «громадська організація», «громадське об'єднання», «некомерційна організація», «неурядова організація» // Юридичний вісник: щоквартальний журнал. - 2015. - Вип.13, т.2. С. 223-228

6. Доброва О.В. - Этапы изучения понятия «общественные организации» и их классификация // Известия ПгПу имени в. г. Белинского. - 2011. - №23. - с. 381-386.

7. Зозуляк О.І. Непідприємницькі юридичні особи, як суб'єкти цивільного права: теоретичний та практичний аспекти: дис. … доктор.юрид.наук.: спец. 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право // Тернопіль: підручники і посібники. - 2017. - 432 с.

8. Іщук В.П. Громадські об'єднання в Україні: Навч.-метод. Матеріали для студентів спец. «Правознавство» // Тернопіль: Економічна думка. - 2000 р. - 30 с.

9. Кормич Л.І. Громадські об'єднання та політичні партії сучасної України: Навч. посібник. / Київ: АВРІО. - 2004 р. - 262 с.

10. Кочин В.В. Визначення поняття «непідприємницька юридична особа приватного права» // Приватне право і підприємництво. - 2011. -Вип. 10. С. 88-96.

11. Кравчук В. Громадські організації в громадянському суспільстві: теоретичні питання / Валентина Кравчук // Українське право. - 2003. - №1. - С. 201206.

12. Криворука Я.В. Цивільно-правові особливості громадських об'єднань зі статусом юридичної особи та без такого статусу // Матеріали XVII Звітної студентської наукової конференції: (м. Одеса, 26 квітня 2014 р.) - т.1 - с. 483-484.

13. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права [Текст]: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Ірина Миколаївна Кучеренко. К.: 2004. 468 с.

14. Лужанський А.В. Об'єднання громадян як суб'єктизвернення у цивільномупроцесі / А.В. Лужанський // Вісник Верховного суду України. - 2009. - №1 (101). - С. 44-48.

15. Менджул М.В. Цивільно-правовий статус громадських організацій [Текст]: монографія / Марія Василівна Менджул. - Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2010. - 200 с.

16. Менджул М.В. Цивільна правоздатність та дієздатність громадських організацій / М.В. Менджул // Держава і право: зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 44. - С. 375-380.

17. Парута Ю.І. Громадські об'єднання як учасники цивільних правовідносин: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Юлія Іванівна Парута. - К., 2016. - С. 14

18. Пишна Л.Г. Реалізація права власності громадськими об'єднаннями в Україні // Науковий вісник Міжнародного Гуманітарного університету Сер.: Юриспруденція: зб. наук. праць - 2015. - Вип.13, т.2

19. Рибіцький С.Б. Громадські правозахисні організації як суб'єкти цивільного права: автореф. дис. … канд.юрид.наук.:12.00.03 - Київ. - 2011.

20.Суханов Е.А. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и дополненое. - М.; Изд-во БЕК, 1998. - 816 с.

21. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности М.: Юрид. лит., 1991. 238 с.

22. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2017.р.: К.: Паливода А.В., 2017. - 408 с. - (Кодекси України)

Размещено на allbest.ru