Система та структура адміністративних судів України

Зазначено, що покладення на слідчого суддю здійснення судового контролю за дотриманням прав громадян при обмеженні їх особистої свободи на теперішній час дублює сферу відання прокуратури (п. 4 ч. 1 ст. 121 Конституції України). При цьому висловлено позицію щодо того, що наділення слідчого судді передбаченими ст. 206 КПК України повноваженнями є виваженим кроком законодавця, реальною гарантією додержання прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

2.2 Апеляційні суди: види, склад, повноваження

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються відповідно до указу Президента України в апеляційних округах та діють на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Основними нормативно-правовими актами, що визначають повноваження суду є Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Повноваження апеляційного суду визначає ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

- аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику,

- інформує про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд;

- надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Судову палату очолює секретар судової палати, який обирається з числа суддів суду строком на 3 роки. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду.

Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати.

Суддя апеляційного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Так, повноваження апеляційного суду під час розгляду цивільних справ визначено статтею 307 Цивільного процесуального кодексу України:

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

2. За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3. За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повноваження апеляційного суду під час розгляду апеляційних скарг у кримінальному провадженні визначено статтею 407 Кримінального процесуального кодексу України:

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1 - 5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:

1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;

2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Повноваження апеляційного суду під час перегляду постанови про адміністративне правопорушення визначено статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Територіальна підсудність

Розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм справ називається підсудністю. Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду.

Так, глава І розділу ІІІ ЦПК України визначає правила підсудності цивільних справ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3) , глава ІІІ розділу І КПК України визначає правила підсудності кримінальних проваджень (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17).

2.3 Вищі спеціалізовані суди: види, склад, повноваження

У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

2. Вищими спеціалізованими судами в: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

3. До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому спеціалізованому суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

4. У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.

5. У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, визначених цим Законом. Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються цим Законом.

6. При вищому спеціалізованому суді утворюється Науково-консультативна рада, статус якої визначається цим Законом.

7. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

У ч. 1 ст. 125 Конституції України міститься припис, за яким система судів загальної юрисдикції будується за принципом територіальності і спеціалізації. На виконання цього положення у коментованому Законі виокремлено в системі судів загальної юрисдикції суди, які мають розглядати спори, що виникають у конкретній сфері правовідносин, оскільки, як свідчить практика, спеціалізація завжди дає більший ефект, ніж універсальна (загальна) діяльність. Фактично в судах загальної юрисдикції спеціалізація завжди неформально існувала. Що стосується Верховного Суду України (за коментованим Законом, щоправда, палати в ньому не утворюються), апеляційних загальних судів, то наявність у них палат, де розглядається певна категорія справ, є не що інше як спеціалізація, хоча Закон на це прямо і не вказує.

Коментована стаття визначає поняття, види, порядок утворення, склад та структуру вищих спеціалізованих судів.

Вищими судовими органами у системі спеціалізованих судів України є: Вищий господарський суд України - відносно спеціалізованих судів, які розглядають господарські спори; Вищий адміністративний суд України - відносно спеціалізованих судів, які розглядають спори, що виникли у сфері публічних правовідносин; Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ - відносно розгляду в касаційній інстанції справ, вирішених судовими палатами відповідно з цивільних або кримінальних справ апеляційних загальних судів.

Останній утворено Указом Президента України "Про Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ" віл 12 серпня 2010 року № 810/2010 з 1 жовтня 2010 року.

Вищі спеціалізовані суди складаються з професійних суддів, які обрані на посаду безстроково, тобто мінімальний практичний досвід їх роботи на посаді професійного судді становить не менше п'яти років. Загальне адміністративне керівництво вищим спеціалізованим судом здійснює голова суду та його заступники, дотримуючись при цьому принципу незалежності суддів та підкорення їх тільки закону. Голова та його заступники призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів даного суду і звільняються з посади у порядку, визначеному статтею 20 цього Закону.

У вищому спеціалізованому суді утворюються судові палати для розгляду окремих категорій справ у межах відповідної спеціалізації судової юрисдикції. Так, відповідно до Наказу Вищого Господарського Суду України від 27 лютого 2003 року №18 (з наступними змінами) у складі Вищого господарського суду діють такі судові палати:

1. Судова палату з розгляду справ про банкрутство.

Судова палата з розгляду справ про банкрутство розглядає справи про банкрутство.

2. Судова палату з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами. Судова палата розглядає справи у господарських спорах про:

- право власності та інші речові права;

- укладення, зміну і розірвання договорів;

- визнання угод недійсними і застосування наслідків їх недійсності (за винятком справ за участю податкових органів);

- розрахунки за продукцію, товари, послуги;

- невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникають з договорів;

- цінні папери, корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав;

- захист ділової репутації суб'єктів підприємницької діяльності;

- інші справи у господарських спорах, що виникають між господарюючими суб'єктами.

3. Судова палату з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів.

Судова палата розглядає справи у господарських спорах, що виникають з податкових відносин, а також про:

- визнання недійсними актів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших установ і організацій, що здійснюють контроль за підприємницькою діяльністю;

- спонукання органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших установ і організацій видати акт або вчинити дії, необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

- стягнення штрафних санкцій за порушення встановленого порядку підприємницької діяльності;

- про повернення стягнутих з суб'єктів підприємницької діяльності у безспірному порядку сум штрафних санкцій;

- створення, реорганізацію і ліквідацію юридичних осіб, скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

- продовження строку адміністративного арешту активів платника податків; застосування:

- земельного законодавства;

- митного законодавства;

- законодавства про захист економічної конкуренції та захист від недобросовісної конкуренції;

- законодавства про зовнішньоекономічну діяльність;

- бюджетного законодавства (справи за участю Рахункової палати, органів контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства);

- інші справи у господарських спорах, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів.

4. Судова палату з розгляду справ у господарських спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності.

Судова палата з розгляду справ у господарських спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності, розглядає справи у господарських спорах про захист авторського права і суміжних прав, захист права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, сорти рослин, інші об'єкти).

Матеріали справ разом з касаційними скаргами передаються до судових палат управлінням документального забезпечення Вищого господарського суду України відповідно до встановленої цим наказом спеціалізації.

Контроль за додержанням порядку, розподілу справ між судовими палатами покладається на керівника апарату.

Судові палати вищого спеціалізованого суду формуються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Він організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.

Для вирішення загальних питань, що виникають у діяльності спеціалізованих судів України, однакового застосування законодавства у відповідній судовій юрисдикції нижчестоящими судами у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду, який є колективним органом. До його складу входять всі судді вищого спеціалізованого суду. Пленум вирішує питання, передбачені ст. 36 цього Закону.

Вищі спеціалізовані суди можуть мати свої друковані органи. Це положення Закону забезпечує оперативне доведення інформації яро конкретні судові рішення, узагальнення судової практики, постанови Пленуму до суддів, прокурорів, адвокатів, установ і організацій, інших суб'єктів правозастосовної діяльності (див. коментар до ст. 37 цього Закону).

Оскільки робота суддів пов'язана з опрацюванням великого масиву нормативно-правових актів, інших актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, коментована стаття передбачає можливість утворення при вищих спеціалізованих судах науково-консультативних рад, які займалися б роз'ясненням таких актів та їх науковим обґрунтуванням, що дасть можливість уникнути можливих помилок при розгляді конкретних справ.

Головним завданням науково-консультативних рад є опрацювання питань, пов'язаних з роз'ясненням законодавства, подання висновків щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, а також опрацювання інших питань, пов'язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду. Саме тому до цих рад поряд із суддями, які мають значний досвід роботи і схильність до наукового осмислення судової практики зі складних питань застосування законодавства, входять також провідні науковці-фахівці в певних галузях права.

2.4 Верховний суд України як найвищий суд у системі судоустрою України

Верховний Суд - найвищий суд в системі судоустрою України Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до ч.2 ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд: 1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; 3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою; 4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; 6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; 7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування; 8) здійснює інші повноваження, визначені законом. 2. Склад та структура Верховного Суду Згідно з ст. 37 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше ста. У складі Верховного Суду діють: І) Велика Палата Верховного Суду - є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 3 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Судді Верховного Суду обираються до Великої Палати зборами суддів відповідних касаційних судів з числа суддів таких касаційних судів. Кожен касаційний суд у складі Верховного Суду обирає по п'ять суддів до Великої Палати Верховного Суду. До складу Великої Палати Верховного Суду також входить Голова Верховного Суду за посадою. Суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, здійснює повноваження судді Великої Палати Верховного Суду протягом трьох років (крім Голови Верховного Суду), але не більше двох строків поспіль.Суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, а також Голова Верховного Суду не здійснюють правосуддя у відповідному касаційному суді. Суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, не може бути обраний на будь-які адміністративні посади, окрім посади Секретаря Великої Палати Верховного Суду. Секретар Великої Палати Верховного Суду обирається з числа суддів Великої Палати строком на три роки та звільняється з посади Великою Палатою шляхом таємного голосування більшістю голосів. Звільнення з посади судді та припинення його повноважень, закінчення строку, на який суддю обрано Секретарем Великої Палати Верховного Суду чи до Великої Палати, припиняє його повноваження як Секретаря Великої Палати Верховного Суду. Секретар Великої Палати: 1) організовує роботу Великої Палати і головує на її пленарних засіданнях; 2) організовує аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики; 3) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Великої Палати; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Засідання Великої Палати Верховного Суду вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу. ІІ) Касаційний адміністративний суд; ІІІ) Касаційний господарський суд; IV) Касаційний кримінальний суд; V) Касаційний цивільний суд. До складу кожного касаційного суду входять судді відповідної спеціалізації. У кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів. Кількість та спеціалізація судових палат визначаються рішенням зборів суддів касаційного суду з урахуванням вимог частин п'ятої та шостої цієї статті та судового навантаження. У Касаційному адміністративному суді обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо: 1) податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 2) захисту соціальних прав; 4 3) виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. У Касаційному господарському суді обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо (про): 1) банкрутство; 2) захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; 3) корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду. Касаційний суд очолює його голова. Голову касаційного суду обирають шляхом таємного голосування збори суддів відповідного касаційного суду з числа суддів цього суду.Голова касаційного суду обирається строком на чотири роки з правом обіймати посаду голови такого касаційного суду не більше двох строків поспіль. Голова касаційного суду може бути достроково звільнений з посади за ініціативою не менш як однієї третини від загальної кількості суддів відповідного касаційного суду шляхом таємного голосування більшістю голосів суддів відповідного касаційного суду. Голова касаційного суду: 1) представляє касаційний суд перед органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами з питань діяльності цього суду; 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови касаційного суду; 3) контролює ефективність діяльності структурного підрозділу апарату Верховного Суду, який здійснює організаційне забезпечення діяльності відповідного касаційного суду, погоджує призначення на посаду та звільнення керівника цього підрозділу - заступника керівника апарату Верховного Cуду, вносить подання про заохочення або накладення на нього дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у касаційному суді у триденний строк з дня їх утворення; 5)скликає збори суддів касаційного суду; вносить на розгляд зборів питання та головує на їх засіданнях; 6) інформує збори суддів касаційного суду про стан правосуддя у відповідній судовій спеціалізації та практику вирішення окремих категорій справ; 7) забезпечує виконання рішень зборів суддів касаційного суду; 8) організовує ведення та аналіз судової статистики в касаційному суді, вивчення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 5 9) сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів касаційного суду, підвищення їхнього професійного рівня; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду для вирішення питань, визначених Конституцією України та ЗУ. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду визначаються ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». 3. Повноваження судді Верховного Суду Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» - суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років. Суддя Верховного Суду: 1) здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду; 3) аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні; 4) бере участь у розгляді питань, що виносяться на збори суддів відповідного касаційного суду, та здійснює інші повноваження, визначені законом.

2.5 Перспективи розвитку та покращення роботи адміністративних судів України

У підрозділі 2.1 "Підсистема адміністративних судів в Україні і шляхи її удосконалення" проаналізовано процеси утворення органів адміністративної юстиції в сучасній Україні і прогнозуються шляхи їх вдосконалення. При цьому відзначається, що сукупність адміністративних судів являє собою автономну підсистему у системі судів загальної юрисдикції поряд з підсистемами загальних і спеціалізованих господарських судів. Взаємозв'язок органів адміністративної юстиції з Конституційним судом України проявляється передусім у тому, що адміністративні суди повинні у своїй діяльності керуватися рішеннями і висновками Конституційного Суду. В роботі доводиться оптимальність обраної трьохланкової структури адміністративної юстиції. Водночас робиться висновок про те, що існуюча 10 модель може розглядатися як змішана, оскільки відокремленість її від інших судів є неповною. По-перше, через наявність у Верховного Суду України права переглядати окремі рішення адміністративних судів, а, по-друге, через те, що місцеві загальні і господарські суди розглядають частину справ, що належать до юрисдикції адмінсудів. Критично оцінюється негативне ставлення частини науковців та практиків до існування підсистеми адміністративної юстиції і підкреслюється, що її фактична ліквідація означала б крок назад у здійсненні судової реформи і викликала б негативне ставлення з боку Європейського співтовариства. Аргументується, що сучасна підсистема адміністративних судів не може вважатись остаточною, оскільки певною мірою ускладнює доступ громадян до правосуддя. В майбутньому вважаємо за доцільне створити міжрайонні, а згодом - міські і районні адмінсуди на місцевому рівні та апеляційні адмінсуди на рівні області. Доцільно уже зараз відмовитись від назви "окружні адміністративні суди" через невизначеність цього терміну і назвати їх регіональними чи місцевими судами.

Размещено на Allbest.ru