Еволюція кримінального процесу України за 30 років незалежності України

На відміну від КПК 1960 року, за чинним КПК України, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами. Проте суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їхнього проведення (ч. 3 і 4 ст. 333 КПК).

КПК 2012 року передбачено нові види кримінальних проваджень:

• кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (гл. 40),

• кримінальне провадження на підставі угод про примирення між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, а також угод між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (гл. 35),

• кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (гл. 37),

• кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (гл. 41).

Уперше в КПК окремо врегульовано також питання відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (розд. VN) і, з урахуванням положень міжнародних договорів, які стосуються кримінального процесу, - питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження: міжнародна правова допомога під час проведення процесуальних дій (гл. 43), видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) - гл. 44; кримінальне провадження в порядку перейняття (гл. 45); визнання і виконання рішень судів іноземних держав і передача засуджених осіб (гл. 46).

Важливість цього етапу для розвитку кримінального процесу України полягає насамперед у тому, що у цей період була проведена велика робота із систематизації кримінального процесуального законодавства України, за результатами якої, з урахуванням вимог Конституції України, міжнародно-правових актів із прав людини і судочинства, рішень ЄСПЛ, було прийнято перший у незалежній Україні новий Кримінальний процесуальний кодекс, який є своєрідною процесуальною конституцією для органів і осіб, які здійснюють кримінальне провадження, і для фізичних і юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального провадження, з визначенням у ньому належної правової процедури кримінального провадження, що має забезпечувати швидке, повне і неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд і прийняття законних, обґрунтованих і справедливих процесуальних рішень. Підкреслюючи значення КПК України, законодавець наголосив, що закони й інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. Під час здійснення кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу (ч. 3 ст. 9 КПК).

Розвиток кримінального процесу після прийняття КПК України 2012 року

Після прийняття КПК України 2012 року до нього були внесені досить важливі зміни та доповнення, зокрема до статей КПК, які були спрямовані на вдосконалення правового регулювання реалізації конвенційних прав кожної особи на доступ до правосуддя, справедливий судовий розгляд, на захист, на свободу й особисту недоторканність (ст. 5 і 6 ЄКПЛ) як під час досудового розслідування, так і в судовому провадженні, у тому числі і зміни, які пов'язані з трагічними подіями в житті держави Україна.

Особливості правового регулювання кримінальної процесуальної діяльності в умовах проведення АТО

В умовах анексії Російською Федерацією Криму й окупації окремих районів Донецької та Луганської областей і через неможливість здійснювати там правосуддя Україна вимушена була скористатися передбаченою ст. 4 МПГПП та ст. 15 ЄКПЛ можливістю відступу від зобов'язань під час надзвичайної ситуації, яка передбачає, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань, за цим Пактом і за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

У травні 2015 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" [40]. Ідеться про відступ від зобов'язань, визначених п. 3 ст. 2, ст. 9, 12, 14 та 17 МПГПП та ст. 5, 6, 8 та 13 ЄКПЛ (про право на свободу й особисту недоторканність, право на справедливий суд, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на ефективний засіб юридичного захисту), на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме, до моменту виведення всіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Відступ полягав у тому, що прийнятими Верховною Радою України 12 серпня 2014 року Законами було передбачено:

1) як виняток, можливість здійснення в районі проведення довготривалої АТО превентивного затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж 30 діб, за згодою прокурора та без ухвали слідчого судді, суду [19];

2) на час проведення АТО вводиться особливий режим досудового розслідування, відповідно до якого повноваження слідчих суддів, визначені чинним КПК України, тимчасово передаються відповідним прокурорам, які набувають додаткових процесуальних прав, і діє цей режим виключно в районі проведення АТО та за умови неможливості слідчого судді виконувати повноваження, визначені чинним КПК України [24]. КПК України доповнено новим розділом ІХ-1 "Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції" з однією статтею 615 з такою самою назвою, який нині має нову редакцію назви від 27 квітня 2021 року [25].

Стаття 615 КПК передбачила, що на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених ст. 163, 164 (розгляд і вирішення питання про тимчасовий доступ до речей і документів), 234, 235 (надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи), 247 та 248 (надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії) цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-¹, 258-258-⁵, 260263-¹, 294, 348, 349, 377-379, 437-444 КК України, ці повноваження виконує відповідний прокурор;

3) на час проведення АТО було передбачено зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних судам, розташованим у районі проведення АТО, та підслідності кримінальних правопорушень, учинених у районі проведення АТО, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування через фактичну відсутність функціонування судів та органів досудового розслідування в окремих районах Донецької і Луганської областей, спричинену збройною агресією Російської Федерації та діями терористичних угруповань, підтримуваних Російською Федерацією [19].

Запровадження спеціального кримінального провадження (in absentia)

В умовах воєнної агресії Російської Федерації проти України було запроваджено спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження (in absentia).

Це - провадження щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, проти життя і здоров'я особи, проти громадської безпеки (зокрема, дії, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК), державна зрада, диверсія, шпигунство, умисне вбивство; створення злочинної організації, бандитизм, терористичний акт та ін.), але переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності й оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 5 ст. 139, глава 24-1 "Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень", ч. 3 ст. 323 КПК) [14].

Пізніше Законом від 27 квітня 2021 року було уточнено визначення суб'єкта, стосовно якого має здійснюватися спеціальне кримінальне провадження, - стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук [25].

Згідно із ч. 5 ст. 139 кПк ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Внесеними до КПК України зазначеними змінами і доповненнями врегульовано особливості встановлення обставин кримінального провадження щодо відсутнього підозрюваного, обвинуваченого і порядку вручення йому повідомлення про підозру, обвинувального акта й інших процесуальних документів і забезпечення інших прав відсутнього підозрюваного, обвинуваченого.

У цьому випадку згідно з ч. 2 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 цієї статті, з урахуванням особливостей, установлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia).

Ухвалу щодо здійснення спеціального досудового розслідування стосовно відсутнього підозрюваного виносить слідчий суддя за клопотанням слідчого, прокурора, а про здійснення спеціального судового провадження щодо відсутнього обвинуваченого - суд за клопотанням прокурора (ч. 3 ст. 297-4, ч. 3 ст. 323 КПК). У разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист і доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження (ч. 5 ст. 374 КПК).

Внесеними Законом від 27 квітня 2021 року змінами і доповненнями до КПК установлено додаткові гарантії права обвинуваченого, який з'явився в суд, на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 4 ст. 323 КПК, якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. За клопотанням сторони захисту суд продовжує судовий розгляд із моменту з'явлення або доставлення обвинуваченого до суду та повторно досліджує окремі докази, які досліджувалися за відсутності обвинуваченого (якщо про таке дослідження доказів просить сторона захисту).

Удосконалення правового регулювання права особи на свободу й особисту недоторканність

До КПК України 2012 року були внесені також досить важливі зміни та доповнення, спрямовані на вдосконалення правового регулювання реалізації конституційного і конвенційного права кожної особи на свободу й особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, ст. 5 ЄКПЛ) як під час досудового розслідування, так і в судовому провадженні.

По-перше, було визнано таким, що не відповідає вимогам ЄКПЛ і Конституції України положення ч. 5 ст. 176 КПК, якою ця стаття була доповнена Законом від 7 жовтня 2014 року у зв'язку із запровадженням спеціального кримінального провадження і згідно з якою запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, тобто мав застосовуватися лише один запобіжний захід - тримання під вартою.

Із цього приводу ЄСПЛ, з урахуванням положень ст. 6 ЄКПЛ, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що тяжкість злочину є істотною обставиною, але вона не повинна вимагати безальтернативності запобіжного заходу найбільш суворого [41]. З таких же мотивів Конституційний Суд України своїм рішенням від 25 червня 2019 року № 7-р/2019 визнав положення ч. 5 ст. 176 КПК України неконституційним і таким, що втрачає чинність із дня ухвалення ним рішення [63].

По-друге, нарешті вирішено проблемне питання, яке стосувалося передбаченої Кодексом (третє речення ч. 3 ст. 315 КПК) можливості автоматичного, за відсутності клопотань сторін, продовження судом під час підготовчого судового провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ще під час досудового розслідування. Такий підхід законодавця не відповідав положенням ст. 5 ЄКПЛ щодо підстав і порядку обмеження права людини на свободу й особисту недоторканність та рішенням ЄСПЛ із застосування цієї статті, в яких він звертав увагу на те, що тримання під вартою без відповідного судового рішення, особливо протягом періоду після закінчення слідства та до початку судового розгляду, а також на підставі судових рішень, винесених на стадії судового розгляду, які не містять визначених строків подальшого тримання під вартою, суперечить вимогам ст. 5 Конвенції [41]. Згідно з практикою застосування ЄСПЛ п. 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") [60].

Конституційний Суд України у своєму рішенні констатував, що положення Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їхнього застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам Конституції України, є неконституційним, а тому втрачає чинність із моменту ухвалення ним цього рішення [62].

Саме таким чином уже врегульовано це питання стосовно судового розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

По-третє, тривалий час існувала проблема, яка привертала увагу і ЄСПЛ у зв'язку з констатацією у його рішеннях порушення вимог ст. 5 і 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою, і Конституційного Суду України. На це мусив звернути свою увагу і законодавець України. Ідеться про те, що рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою могло бути оскаржене стороною захисту лише одночасно з рішенням, яким завершувався судовий розгляд, а судовий розгляд міг тривати досить довго - місяцями, а інколи й роками.

Частина 2 ст. 392 КПК передбачала, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал могли бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1 цієї статті.

Конституційний Суд України у своєму рішенні дійшов висновку, що положення Кодексу в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам Конституції України. Він визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті [61].

Відповідно до цього рішення 2 грудня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон, яким, зокрема, доповнила ст. 331 КПК частиною 4 такого змісту: "Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання такої скарги не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції" [27].

Зміни в системі органів, які здійснюють кримінальне провадження щодо корупційних злочинів

Ратифікувавши 2006 року Конвенцію ООН проти корупції [42] і Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією [50], Україна набула статусу Сторони Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції з 2 грудня 2009 року, а Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією з 1 березня 2010 року стосовно застосування відповідно до їхніх положень заходів щодо запобігання, розслідування та кримінального переслідування за корупцію.

Після прийняття КПК України 2012 року для реалізації цих міжнародно-правових зобов'язань у 2014 році прийнято Закон "Про запобігання корупції" [30], який визначає правові й організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Також було прийнято закони про органи, які мають здійснювати кримінальне провадження про корупційні злочини:

• про Національне антикорупційне бюро України [9] як державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності (ч. 5 ст. 216 КПК України), а також запобігання вчиненню нових (ст. 1 Закону),

• про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру як самостійний структурний підрозділ Офісу Генерального прокурора [13], яка здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України і підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях (ст. 8 Закону),

• про Вищий антикорупційний суд [10], який є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України і здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях (ч. 1 ст. 1 і ч. 1 ст. 4 Закону). Згідно із ч. 1 ст. 33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці ст. 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У кримінальних провадженнях щодо корупційних правопорушень з'явився новий учасник кримінального провадження, який покликаний допомогти у викритті корупційних діянь. Це - викривач корупції - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулась із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування (п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК, п. 1.1 Закону України "Про внесення змін до закону України "Про запобігання корупції" щодо викривачів корупції" від 17 жовтня 2019 року і яка за повідомлення про корупційний злочин та сприяння його розкриттю має право на виплату винагороди (ст. 131-1 кПк) [20].

Зазначимо також, що після прийняття КПК 2012 року відбулися й інші зміни в системі органів, які здійснюють кримінальне провадження.

По-перше, нарешті було вирішено питання про позбавлення прокуратури функції здійснення досудового розслідування у зв'язку з неприпустимістю здійснення одним органом і досудового розслідування, і нагляду за законністю цього досудового розслідування.

Законодавець ще під час прийняття Конституції України 1996 року передбачив у п. 9 розділу ХУ "Перехідні положення", що "прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції". Частину кримінальних справ, підслідних слідчим прокуратури (зокрема, про вбивства, зґвалтування), було передано до підслідності слідчих органів внутрішніх справ (нині - слідчих органів Національної поліції України) ще до прийняття КПК 2012 року [26]. Пунктом 4 розд. Хііі "Перехідні положення" Закону про прокуратуру" передбачено, що слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному кПк України порядку до початку діяльності Державного бюро розслідувань, але не пізніше п'яти років після набрання чинності КПК України до початку діяльності Державного бюро розслідувань [13].

2015 року прийнято Закон "Про Державно бюро розслідувань" (далі - ДБР) і після початку здійснення ДбР функції досудового розслідування йому були передані кримінальні провадження слідчими органів прокуратури [11].

По-друге, з метою створення єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними злочинами, й уникнення дублювання відповідних функцій у різних правоохоронних органах було прийнято Закон "Про Бюро економічної безпеки України", який набрав чинності з 25 березня 2021 року і за яким створено Бюро економічної безпеки України (БЕБ України) - орган центральної виконавчої влади, на який покладається завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави (ст. 1 Закону) [38].

Цей орган створено замість податкової міліції, яка ліквідовується, він також переймає на себе функції Національної поліції України і Служби безпеки України з розслідування злочинів у сфері публічних фінансів і господарювання з метою уникнення дублювання відповідних функцій у різних правоохоронних органах. Детективи БЕБ України мають у межах своєї компетенції, визначеної Законом "Про оперативно-розшукову діяльність" та КПК України, здійснювати оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності України (ст. 216 КПК).



Висновки

Після розпаду Радянського Союзу і з проголошенням незалежності Україна як суб'єкт міжнародного права вже у першому засадничому документі - Декларації про державний суверенітет України - заявила про визнання переваги загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права (ст. Х), з урахуванням потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини і визнаючи необхідність побудови правової держави. Цими положеннями й визначався основний зміст становлення і розвитку кримінального процесу України на всіх його етапах. Уже на першому етапі, упродовж 1990-1994 років було прийнято закони, які визначали правовий статус основних суб'єктів кримінального процесу (про суд, прокуратуру, СБУ, міліцію, адвокатуру) та з інших важливих питань, пов'язаних із кримінальним процесом (про попереднє ув'язнення, про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду), внесено зміни до чинного на той час КПК 1960 року в частині завдань кримінального процесу та його змісту з акцентуванням на необхідності забезпечення прав особи як під час досудового розслідування, так і в судовому провадженні.

Основним, базовим, етапом розвитку кримінального процесу став період, коли Україна 1996 року прийняла свою Конституцію, в якій проголосила себе правовою державою (ст. 1), а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - своїм головним обов'язком (ст. 3), закріпила основні засади судочинства, права людини та їх судові гарантії, а, ратифікувавши 1997 року ЄКПЛ, узяла на себе обов'язок визнати юрисдикцію ЄСПЛ і обов'язковість рішень Суду у справах своїх громадян проти України.

Це визначило зміст подальших змін і доповнень до КПК 1960 року і прийняття 13 квітня 2012 року нового КПК України, який закріпив систему загальних засад кримінального провадження, притаманних правовій державі (верховенство права, доступ до правосуддя тощо), судовий контроль за дотриманням прав і законних інтересів особи під час досудового розслідування і змагальність сторін у судовому провадженні, врахувавши основні вимоги Конституції України і міжнародно- правових актів щодо забезпечення прав особи.

Зрозуміло, що з прийняттям нового Кодексу розвиток кримінального процесуального законодавства не завершився. До його змін і доповнень змушували Україну і зовнішні, і внутрішні чинники (воєнна агресія Росії проти України на Сході України і проведення АТО, проблема боротьби з корупцією тощо). кримінальний право кодекс процесуальний

Процес удосконалення кримінального процесуального законодавства триває, зокрема й пов'язаний із подальшим зміцненням судових гарантій прав людини у кримінальному провадженні, з необхідністю поєднання публічних і приватних інтересів у кримінальному провадженні. До цього зобов'язує і досить невтішна статистика звернень громадян за захистом своїх прав до ЄСПЛ, за якою Україна займає з року в рік одне з перших місць.



Список використаних джерел

1. Акт проголошення незалежності України. Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року №1427-ХІІ. [Електронний ресурс]. режим доступу 08.08.2021 р.

2. В Комитете гос безопасности СССР. Рабочая трибуна. 1990. №37. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

3. Вєдєнєєв Д. Незаконні політичні репресії 1920-1980-х років в Україні та проблеми формування національної пам'яті. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

4. Висновок ПАРЄ №190 (1995) "Щодо заявки України на вступ до Ради Європи" від 26 вересня 1995 року(пункт 11.5).

5. Висновок щодо проекту Кримінально-процесуального кодексу України, підготовлений Директоратом з питань правосуддя та захисту людської гідності Генерального директорату 1 -Права людини і верховенство права, на підставі експертизи Лорени Бахмайер-Вінтер, Джеремі Мак Брайда та Еріка Сванідзе, Страсбург, 2 листопада 2011. DG-1 (2011) 16). [Електронний ресурс].

6. Вісник Генерального Секретаріату Української Народної Республіки. 1917, 23 грудня. №7. С1.

7. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. Закон України. [Електронний ресурс].

8. Декрет РНК УРСР "Про суд" від 14 лютого 1919 р. Закон УРСР. 1919. № 14. Ст. 154.

9. Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII. [Електронний ресурс].

10. Закон "Про Вищий антикорупційний суд" від7 червня 2018 року № 2447-VIII. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021)

11. Закон "Про Державно бюро розслідувань". (дата звернення 08.08.2021 р.)

12. Закон "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

13. Закон "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ (ч.5 ст.8, ст.8-1.) [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

14. Закон "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини" від 7 жовтня 2014 року №1689-УІІ[Електронний ресурс].

15. Закон СРСР "Про затвердження Указів Президії Верховної Ради СРСР про внесення змін і доповнень до законодавчих актів СРСР" від 31 липня 1989 року [Електронний ресурс].

16. Закон України від 15 грудня 1992 року "Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України. [Електронний ресурс]. t (дата звернення 08.08.2021 р.)

17. Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

18. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року (дата звернення 08.08.2021 р.)

19. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" щодо превентивного затримання в районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години" від 12 серпня 2014 року №1631- УІІ. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

20. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про за побігання корупції" щодо викривачів корупції" від 17 жовтня 2019 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

21. Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

22. Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

23. Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 12 липня 2001 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

24. Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції" від 12 серпня 2014 року № 1631 -УІІ. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

25. Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв'язку із здійсненням спеціального досудового розслідування" від 27 квітня 2021 року №1422-ІХ. [Електронний ресурс].

26. Закон України "Про внесення змін до статті 112 Кримінально- процесуального кодексу України" від 19 квітня 2007 року №965-У. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

27. Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання підвартою" від 2 грудня 2020 року №1027-ІХ. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

28. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 року (дата звернення 08.08.2021 р.)

29. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь і кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

30. Закон України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. (дата звернення 08.08.2021 р.)

31. Закон України "Про міліцію" від 25 грудня 1990 року [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

32. Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

33. Закон України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

34. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

35. Закон України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31 жовтня 1995 року)

36. Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

37. Закон України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

38. Закон України від 28 січня 2021 року "Про Бюро економічної безпеки України". [Електронний ресурс].

39. Закон України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" №3436-15 від 9 лютого 2006 року. (дата звернення 08.08.2021 р.)

40. Заява Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод". Постанова Верховної Ради України від 21 травня 2015 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

41. Заява N 40107/02 від 10 лютого 2011 року (рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України"(Заява N 40107/02) від 10 лютого 2011 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

42. Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року та Закон України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 18 жовтня 2006 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

43. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

44. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Указ Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006. [Електронний ресурс]. Text (дата звернення 08.08.2021 р.)

45. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Указ Президента України від 8 квітня 2008 року №311/2008. [Електронний ресурс]. Text (дата звернення 08.08.2021 р.)

46. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні. Указ Президента України від 24 травня 2011 року №597/2011. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

47. Концепція судово-правової реформи в Україні. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

48. Кримінальний процесуальний кодекс України. Проект. Бюлетень Міністерства юстиції України(спецвипуск). К., 2009. С.13-243

49. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР. Закон Української РСР від 28 грудня 1960 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

50. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

51. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6847/ 15-к (провадження №13-43кс19) [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

52. Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету "Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу УСРР" від 9 грудня 1934 року. Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1934. №36. Ст.288.

53. Постанова Народного Секретаріату України "Про введення народного суду" від 4 січня 1918 рокута Про суд: Декрет РНК УРСР від 14 лютого 1919 р. ЗУ УРСР. 1919. № 14. Ст. 154.

54. Постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів СРСР "Про внесення змін до чинних кримінально- процесуальних кодексів союзних республік" від 1 грудня 1934 року. СЗ СССР. 1934. №64. Ст.459.

55. Постанова Центрального Виконавчого Комітету СРСР "Про внесення змін до чинних кримінально-процесуальних кодексів союзних республік" від 14 вересня 1937 року. СРСР. 1937. №67. Ст.266.

56. Постановою Народного Секретаріату України "Про введення народного суду" від 4 січня 1918 року та Про суд : Декрет РНК УРСР від 14 лютого 1919 р. ЗУ УРСР. 1919. № 14. Ст. 154.

57. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 ро- ку[Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

58. Резолюція ПАРЄ від 4 жовтня 2010 року №1755 "Функціонування демократичних інститутів в Україні"(пункт 3.7.3) (дата звернення 08.08.2021 р.)

59. Рекомендація № Rec (2005) 10 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про "особливі методи розслідування" тяжких злочинів, а також у разі терористичних актів" від 20 квітня 2005 року [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

60. Рішення ЄСПЛ від 6 листопада 2008 року, заява №17283/02. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

61. Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 ро- ку№4-р/2019 у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України. [Електронний ресурс].

62. Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу. (дата звернення 08.08.2021 р.)

63. Рішення КСУ від 25 червня 2019 року №7-р/2019 у справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

64. Указ Президента Союза Советских Социалистических Республик "О восстановлении прав всех жертв политических репрессий 2050-х годов" от 13 августа 1990 г. Известия. 1990. №227.

65. Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 19 жовтня 1973 року. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

66. Устав уголовного судопроизводства. Издание 1892 года. [Електронний ресурс]. (дата звернення 08.08.2021 р.)

67. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР(1917-1941 рр.). Т.1. К., 1963. С. 555

68. ЦДАВОУ . Ф. 1115. Українська Центральна Рада. Оп . 1. Одн. зб. 1. Арк.С. 169 - 170



Reference

1. Akt progoloshennya nezalezhnost Ukrami, Postanova Verhovno'i' Radi Ukrami vH 24 serpnya 1991 roku №1427-НІІ. [Act of Independence of Ukraine. Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine]

2. V Komitete gos bezopasnosti SSSR.Rabochaya tribuna. [In the State Security Committee of the USSR. Working tribune]

3. Vєdєnєєv D. Nezakonm polrtichm represn 1920-1980-h rokw v Ukralm ta problemi formuvannya na^onal^!' pam'yatr [ Illegal political repressions of 1920-1980 in Ukraine and problems of formation of national memory]

4. Visnovok PARЄ №190 (1995) "SHCHodo zayavki Ukrami na vstup do Radi Єvropi" vH 26 veresnya 1995 roku(punkt 11.5).[ PACE Opinion 90190 (1995) "On Ukraine's application to join the Council of Europe"]

5. Visnovok shchodo proektu Krimmal'no-procesuarnogo kodeksu Ukrami, p^gotovlenij Direktoratom z pitan' pravosuddya ta zahistu lyuds'ko'f g^nosh General'nogo direktoratu 1 -Prava lyudini і verhovenstvo prava, na pіdstavі ekspertizi Loreni Bahmajer-Vmter, DzheremMakBrajda ta Erika Svamdze, Strasburg, 2 listopada 2011. DG-1 (2011) 16). [Opinion on the draft Criminal Procedure Code of Ukraine, prepared by the Directorate for Justice and Protection of Human Dignity of the Directorate General 1 - Human Rights and the Rule of Law, based on the expertise of Lorena Bachmeier-Winter, Jeremy McBride and Eric Svanidze, Strasbourg]

6. Vtenik General'nogo Sekretariatu Ukraїns'koї Narodno'f Respu- bhki.[ Bulletin of the General Secretariat of the Ukrainian People's Republic]. 1917, 23 grudnya. №7. S1. (in Ukrainian)

7. Deklaradya pro derzhavnij suveremtet Ukrami. Prijnyata Verhovnoyu Radoyu Ukraїns'koї RSR 16 lipnya 1990 roku. Zakon Ukrami.[Declaration of State Sovereignty of Ukraine. Adopted by the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR]

8. Dekret RNK URSR "Pro sud" vH 14 lyutogo 1919 r. Zakon URSR. [Decree of the SNC of the USSR "On the Court'].1919. № 14. St. 154. (in Russian)

9. Pro Nadonal'ne antikorupcjne byuro Ukrami" vH 14 zhovtnya 2014 roku. Zakon Ukrami № 1698-VII. [On the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine]

10. Pro Derzhavno byuro rozsNduvan. Zakon Ukrami.[ About the State Bureau of Investigation]

11. Pro operativno-rozshukovu d^armst'" Zakon Ukrami vH 18 lyutogo 1992 roku. [About operative-search activity]

12. Pro prokuraturu. Zakon Ukrami vH 14 zhovtnya 2014 roku №1697- Ull (ch.5 st.8, st..8-1.)

13. Pro vnesennya zmm do Krimmal'nogo ta Krimmal'nogo procesual'- nogo kodeksu Ukrami shchodo nevHvorotnosh pokarannya za okremі zlochini proti osnov nadonarno'f bezpeki, gromads'ko'f bezpeki ta korupdjm zlochini. Zakon Ukrami vH 7 zhovtnya 2014 roku №1689-Ull [About modification of the Criminal and Criminal procedural codes of Ukraine concerning inevitability of punishment for separate crimes against bases of national safety, public safety and corruption crimes]

14. Pro zatverdzhennya Ukazw Prezidn Verhovno'f Radi SRSR pro vnesennya zmm і dopovnen' do zakonodavchih aktiv SRSR. Zakon SRSR vH 31 lipnya 1989 roku. [On Approval of Decrees of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR on Amendments and Addenda to Legislative Acts of the USSR]

15. Pro vnesennya dopovnen' і zmm do deyakih zakonodavchih aktiv Ukrami. Zakon Ukrami vH 15 grudnya 1992 roku [About introduction of additions and changes to some legislative acts of Ukraine]

16. Pro advokaturu. Zakon Ukrami vH 19 grudnya 1992 roku. [About the bar].

17. Pro vikonannya rishen' ta zastosuvannya praktiki Єvropejs'kogo sudu z prav lyudini. Zakon Ukrami vH 23 lyutogo 2006 roku.[ On the implementation of decisions and application of the case law of the European Court of Human Rights]

18. Pro vnesennya zmm do Zakonu Ukrami "Pro borot'bu z terorizmom" shchodo preventivnogo zatrimannya v rajom provedennya antiteroristichno'f operacn osb prichetnih do teroristichno'f dtyal'nosti, na strok ponad 72 godini. Zakon Ukrami vH 12 serpnya 2014 roku №1631-Ull.[ On Amendments to the Law of Ukraine "On Combating Terrorism" Concerning Preventive Detention in the Area of an Anti-Terrorist Operation of Persons Involved in Terrorist Activities for a Term of More Than 72 Hours]

19. Pro vnesennya zmm do Zakonu Ukrami "Pro zapodgannya korupcn shchodo vikrivacdv korupcn Zakon Ukrami vH 17 zhovtnya 2019 roku. [On Amendments to the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" Concerning Detectors of Corruption]

20. Pro vnesennya zmm do Konstitucn Ukrami (shchodo pravosuddya). Zakon Ukrami vH 2 chervnya 2016 roku.[ About modification of the Constitution of Ukraine (concerning justice)

21. Pro vnesennya zmm do Krimmal'no-procesual'nogo kodeksu Ukrami. Zakon Ukrami vH 21 chervnya 2001 roku.[ On amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine]

22. Pro vnesennya zmm do Krimmal'no-procesual'nogo kodeksu Ukrami. Zakon Ukrami vH 12 lipnya 2001 roku. [On amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine]

23. Pro vnesennya zmm do Krimmal'nogo procesual'nogo kodeksu Ukrami shchodo osoblivogo rezhimu dosudovogo rozsNduvannya v umovah уоєпподо, nadzvichajnogo stanu abo v rajoni provedennya antiteroristichnoY operaciY. Zakon UkraYni vid 12 serpnya 2014 roku № 1631-UN.[ About modification of the Criminal procedural code of Ukraine concerning the special mode of pre-judicial investigation in the conditions of martial law, a state of emergency or in the area of carrying out anti-terrorist operation]

24. Pro vnesennya zmin do Kriminal'nogo procesual'nogo kodeksu UkraYni shchodo vdoskonalennya okremih polozhen' u zv'yazku iz zdijsnennyam special'nogo dosudovogo rozsliduvannya. Zakon UkraYni vid kvitnya 2021 roku №1422-IH. [About modification of the Criminal procedural code of Ukraine concerning improvement of separate provisions in connection with implementation of special pre-judicial investigation]

25. Pro vnesennya zmin do statti 112 Kriminal'no-procesual'nogo kodeksu UkraYni. Zakon UkraYni vid 19 kvitnya 2007 roku №965-U.[ On amendments to Article 112 of the Criminal Procedure Code of Ukraine]

26. Pro vnesennya zmin do Kriminal'nogo procesual'nogo kodeksu UkraYni shchodo zabezpechennya vikonannya rishennya Konstitucijnogo Sudu UkraYni stosovno oskarzhennya uhvali sudu pro prodovzhennya stroku trimannya pidvartoyu. Zakon UkraYni vid 2 grudnya 2020 roku №1027- IH. [About modification of the Criminal procedural code of Ukraine concerning maintenance of execution of the decision of the Constitutional Court of Ukraine concerning the appeal of the court decision on prolongation of term of detention]

27. Pro derzhavnij zahist pracivnikiv sudu i pravoohoronnih organiv Zakon vid 23 grudnya 1993 roku.[ About the state protection of employees of court and law enforcement agencies]

28. Pro zabezpechennya bezpeki osib, yaki berut' uchast' i kriminal'- nomu sudochinstvi. Zakon UkraYni vid 23 grudnya 1993 roku. [On ensuring the safety of persons involved in criminal proceedings]

29. Pro zapobigannya korupciY. Zakon UkraYni vid 14 zhovtnya 2014 roku № 1700-VII. [On the prevention of corruption]

30. Pro miliciyu. Zakon UkraYni vid 25 grudnya 1990 roku. [About the police]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-12#Text (in Ukrainian)

31. Pro Sluzhbu bezpeki UkraYni. Zakon UkraYni vid 25 bereznya 1992 roku. [about the security service of Ukraine]

32. Pro poperednє uv'yaznennya. Zakon UkraYni vid 30 chervnya 1993 roku. [on pre-trial detention]

33. Pro poryadok vidshkoduvannya shkodi, zavdanoY gromadyaninovi nezakonnimi diyami organiv, shcho zdijsnyuyut' operativno-rozshukovu diyal'nist', organiv dosudovogo rozsliduvannya, prokuraturi i sudu.. Zakon UkraYni [About the order of compensation of the damage caused to the citizen by illegal actions of the bodies carrying out operatively-search activity, bodies of pre-judicial investigation, prosecutor's office and court]

34. Pro prtednannya UkraYni do Statutu Radi Cvropi. Zakon UkraYni vid 31 zhovtnya 1995 roku. [On Ukraine's accession to the Statute of the Council of Europe]

35. Pro status suddiv. Zakon UkraYni vid 15 grudnya 1992 roku. [On the status of judges

36. Pro reabilitaciyu zhertv politichnih represij na UkraYni. Zakon UkraYni vid 17 kvitnya 1991 roku [ On the rehabilitation of victims of political repression in Ukraine ]

37. Pro Byuro ekonomichnoY bezpeki UkraYni. Zakon UkraYni vid sichnya 2021 roku. [ About the Bureau of Economic Security ofUkraine]

38. Pro ratifikaciyu KonvenciY pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod 1950 roku, Pershogo protokolu ta protokoliv №2, 4, 7 ta 11 do KonvenciY" (v redakciY Zakonu UkraYni "Pro vnesennya zmin do deyakih zakoniv UkraYni. Zakon UkraYni №475/97-VR vid 17 lipnya 1997 roku[ On the ratification of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, the First Protocol and Protocols II, 4, 7 and 11 to the Convention]

40 Pro vidstup UkraYni vid okremih zobov'yazan', viznachenih Mizhnarodnim paktom pro gromadyans'ki i politichni prava ta Konvencteyu pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod". Postanova VerhovnoY Radi UkraYni vid 21 travnya 2015 roku.[ On Ukraine's Derogation from Certain Obligations Defined by the International Covenant on Civil and Political Rights and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]

41. "Harchenko proti UkraYni"(Zayava N 40107/02). Rishennya CsPl u spravi vid 10 lyutogo 2011 roku. [Kharchenko v. Ukraine]

42. Pro ratifikaciyu KonvenciY OrganizaciY Obdnanih Nacij proti korupciY. Zakon UkraYni vid 18 zhovtnya 2006 roku.[ On ratification of the United Nations Convention against Corruption]: https://zakon.rada.gov.ua/ rada/show/251-16#Text (in Ukrainian.)

43. Koncepciya vdoskonalennya sudivnictva dlya utverdzhennya spravedlivogo sudu v UkraYni vidpovidno do єvropejs'kih standartiv. Ukaz Prezidenta UkraYni vid 10 travnya 2006 roku №361/2006. [The concept of improving the judiciary to establish a fair court in Ukraine in accordance with European standards.]

44. Koncepciya reformuvannya kriminal'noY yusticiY UkraYni. Ukaz Prezidenta UkraYni vid 8 kvitnya 2008 roku №311/2008.[ The concept of reforming the criminal justice of Ukraine]

...