Процес розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології нормопроєктування

Разом із тим вважаємо, що опосередкована реалізація наведених принципів є можливою та важливою умовою якості НПД, в якій беруть участь жителі-члени ТГ. Тому надання відповідної інформації з боку муніципальних службовців та фахівців відповідних підрозділів ОМСВ щодо наявності системності та ієрархічності у муніципальних нормативних актів не тільки буде сприяти підвищенню рівня правових знань у суб'єктів НПД, що є членами відповідних ТГ, а і формувати у них засади муніципальної правосвідомості в контексті формування локального розвитку;

г) принцип застосування прийомів та засобів юридичної техніки має важливе значення не тільки для підвищення якості й ефективності нормотворчості в цілому, а і для підвищення наведених показників НПД. Більш того, саме від формування і використання відповідного «набору» прийомів та засобів юридичної техніки залежить соціальний результат муніципальної регламентації та регулювання.

Враховуючи, що зміст цього принципу визначає система засобів, правил і прийомів здійснення компетентними органами нормотворчої діяльності - для людини-члена ТГ як учасника НПД зростає роль і значення роз'яснювальної роботи в контексті конкретизації суспільних відносин, що підлягають унормуванню. Найбільш ефективною в цьому процесі є діяльність з унормування та нормативізації конкретних життєвих ситуацій, які виникають у людини-члена ТГ у процесі здійснення своєї життєдіяльності в рамках ТГ та в умовах МСВ, із використанням конкретних засобів, правил і прийомів юридичної техніки. Отже, цей принцип може бути реалізований відносно людини-члена ТГ тільки опосередковано та за допомогою фахівців-нормопроєктувальників, що працюють у ОМСВ та володіють необхідним обсягом знань, вмінь і навичок у профільній сфері;

ґ) такий висновок підтверджується наявністю в НТ принципу професіоналізму, - що напряму пов'язаний з якісною оцінкою, яка забезпечується принципом застосування прийомів та засобів юридичної техніки, що, своєю чергою, не може бути реалізованим са-мостійно без професійності суб'єктів її застосування.

Отже, участь у нормотворенні повинні брати висококваліфіковані спеціалісти відповідних галузей науки, наукових установ, які мають необхідні знання та навики. Звідси, жителі-члени ТГ можуть бути запрошені до НПД як помічники, консультанти, експерти відповідних робочих груп із розробки проектів локальних нормативно-правових актів. Для інших жителів-членів ТГ, що беруть участь у процесі НПД, вона може бути тільки опосередкованою через використання каналів інформації та комунікації;

д) принципи досконалості та лаконічності в нормотворчості, що виділяються у науковій літературі, у своєму розумінні передбачають просте та доступне формулювання норм права, а також точне викладення їх у нормативно-правовому акті [18, с. 91]. Треба зазначити, що, по-перше, такий принцип у локальній нормотворчості є недосяжним, бо він практично формує відповідну вимогу до процесу нормотворчості ОМСВ, який у підсумку повинен завершуватися появою якісного нормативно-правового акта, положення якого викладено ясно, чітко, однозначно, вони є продовженням - розвитком, або зміною, або забороною нормативних настанов у профільній сфері муніципальної діяльності, зазвичай із вузьких питань. Однак вважаємо за потрібне відзначити, що саме ці принципи напряму звертаються до рівня, змісту, якості, відповідного ресурсного (організаційного, кадрового, наукового, матеріального, технологічного тощо) супроводження й забезпечення нормопроєктної діяльності, - в якій є присутній та такий, що бере в ній відповідну участь «нетиповий» суб'єкт - людина-член ТГ. Вважаємо, що їх реалізація для такого «нетипового» суб'єкта повинна проходити опосередковано за допомогою муніципальних службовців та фахівців ОМСВ; одночасно наведені принципи можна розглядати як прийоми юридичної техніки й реалізувати в контексті описаного вище принципу.

е) принцип наукової обґрунтованості також відноситься до змістовно-спеціальних ПНТ. Його зміст полягає в тому, що методи, форми та засоби управління суспільними процесами повинні мати наукову основу й бути перевірені практикою. Реалізація цього принципу базується на відповідній процедурно-процесуальній основі: а) обов'язковому зборі й аналізі економічної, правової та іншої інформації; б) використанні юридико-наукової методології в процесі аналізу; в) залученні до розробки проектів нормативно-правових актів фахівців відповідних сфер соціуму, - як наукових працівників, так і практиків-експертів чи консультантів. Отже, участь у реалізації цього принципу в процесі НПД людини-члена ТГ може відбутися лише за умови наявності в нього відповідного фахового рівня чи практичного досвіду в профільній сфері, - в інших випадках вона обмежується тільки інформаційною складовою щодо ознайомлення з результатами реалізації цього принципу;

є) в умовах правової глобалізації, посилення і вдосконалення інтеграційних процесів у світі ми спостерігаємо об'єктивацію, становлення й розвиток ще одного принципу нормотворчості - міжнародного пріоритету в контексті реалізації пріоритету саме між-народного права перед національним правом (законодавством) у правовій практиці України. Реалізація цього принципу потребує насамперед не тільки глибоких професійних знань у сфері міжнародного публічного права та міжнародних відносин, але і глибоких знань міжнародно-правової договірної практики держави, бо тільки на основі цього стає можливим удосконалення національного законодавства, яке має забезпечувати механізм реалізації міжнародно-правових зобов'язань держави у її правовій системі. У цьому контексті вельми продуктивною виглядає доктринальна позиція В. П. Плавича, який вважає таке забезпечення не лише внутрішнім, а й міжнародно-правовим обов'язком держави [16, с. 85]. Дійсно, тільки в такому випадку можна поєднати національні інтереси держави з міжнародними правовими цінностями та стандартами. Вважаємо за потрібне відзначити, що міжнародний рівень нормотворчості не є чужинним для нормотворчості локальної, що реалізують ОМСВ, - бо інститут локальної демократії є об'єктом міжнародно-правової регламентації та регулювання, а формування, функціонування, розвиток і вдосконалення МСВ забезпечується системою міжнародних правових стандартів.

Отже, можна стверджувати, що наведений принцип може реалізовуватися тільки самими суб'єктами нормотворчості, але в контексті участі в нормопроєктуванні людини-члена ТГ його реалізація повинна супроводжуватися інформаційно-роз'яснювальною діяльністю.

Звідси, можна стверджувати, що реалізація формально-спеціальних ПНТ у контексті участі людини-члена ТГ у профільному процесі на рівні МСВ стикається з низкою проблем організаційно-професійного характеру: а) для реалізації таких принципів людина-член ТГ повинна володіти відповідними професійними компетенціями, що передбачають наявність у неї відповідних знань, вмінь та навичок у відповідній сфері соціального життя; б) одночасно в процесі участі людини-члена ТГ у нормопроєктуванні повинні широко застосовуватися інформаційні технології для відповідної підготовки зазначеного суб'єкта до участі в такій специфічній діяльності; в) для успішної організації НПД у локальній нормотворчості необхідно здійснювати низку організаційних заходів щодо відповідної підготовки людини-члена ТГ до участі в такій діяльності.

Отже, можна стверджувати, що розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології НПД об'єктивно потребує посилення організаційної та організаційно-правової діяльності ОМСВ [19] щодо послідовної розробки:

а) мотиваційних факторів до залучення та підвищення участі населення в локальному нормопроєктуванні;

б) організаційних та організаційно-правових форм участі жителів-членів ТГ у НПД;

в) вдосконалення механізмів врахування суспільної думки в межах територіальної локальної спільноти (ТГ) для визначення предметно-об'єктних факторів, що потребують свого унормування та регламентації на рівні локальної нормотворчості ОМСВ;

г) підвищення ефективності діяльності інституцій громадянського суспільства у сфері НПД;

ґ) посилення комунікативної взаємодії між жителями-членами ТГ та ОМСВ з метою виявлення актуальних питань, вирішення яких напряму впливає на стабільне існування та майбутній розвиток ТГ;

д) заходів щодо організації відповідного правового всеобучу щодо профільної діяльності.

Треба зазначити, що наведені напрямки-завдання органічно вписуються у фено-менологію доброго врядування (англ. Good Governance) [20] - це багатогранна концепція, яка базується на принципах, правилах та практиках, розроблених в усьому світі щодо практично нової моделі реалізації публічної влади в умовах глобалізації. Тобто, вона володіє відповідними інструментально-технологічними настановами для свого втілення (інструментально-технологічний критерій. - Авт.).

При цьому стратегія враховує роботу з доброго врядування, що вже проведена Радою Європи та іншими міжнародними організаціями (міжнародно-праксеологічний критерій. - Авт.).

Результатом узагальнення такого досвіду стала відповідна правова база Ради Європи у сферах демократії, прав людини та верховенства права, що може бути узагальненою в 12 принципах доброго демократичного врядування (засадничо-узагальнюючий критерій. - Авт.).

Необхідною передумовою для реалізації цих принципів є те, що ОМСВ вже мають повноваження, обов'язки та ресурси, які дають їм змогу здійснювати «регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення» (див. ст. 3.1 Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року) (ресурсний критерій. - Авт.).

Отже, участь людини-члена ТГ у НПД, - в контекстуалізації останньої як етапу/стадії локальної нормотворчості ОМСВ, є можливою, доктринально, конотаційно, наративно, технологічно, нормативно супроводжуваною та забезпеченою. В умовах муніципального реформування локального соціуму вона є новим, перспективним й ефективним організа-ційним та організаційно-правовим засобом її участі в МСВ, а у функціональному розумінні є не тільки могутнім засобом підвищення мотивації людини до участі в ньому, а й суттєвою формою розширення такої участі в процесах локальної демократії.

Висновки

Резюмуючи викладене, можна дійти таких висновків:

- процес розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології НПД відповідає конституційно-правовим настановам частини 2 ст. 5 Конституції України про те, що носієм суверенітету в Україні є народ; частини 3 ст. 5 Конституції України про те, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами та посадовими особами; частини 4 ст. 5 Конституції України про те, що ніхто не може узур-пувати державну владу; ст. 69 Конституції України про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії;

- системний аналіз наведених конституційних правоположень дає змогу визначити, що: а) вони не носять характер норм-декла- рацій; б) скоріше можуть бути ідентифіковані як норми-засади, норми-константи; в) мають комплексний, системо утворюючий характер; г) скеровані на виникнення складної багаторівневої системи горизонтально-вертикальних зав'язків управлінського характеру; ґ) замикаються на становлення та розвиток публічно-правових відносин навколо процесів формування, становлення, реалізації, розвитку і вдосконалення публічної влади; д) включають різні форми безпосередньої та опосередкованої демократичної участі громадян у зазначених процесах, зокрема, по-перше, процес нормотворчості, а також, по-друге, НПД, що виступає його первинною і «запускаючою» стадією; е) це дає можливість віднести демократичну участь громадян у зазначених процесах не тільки до кола конституційних цінностей, а й до засобів активізації участі людини і громадянина в місцевому самоврядуванні;

- найважливішими факторами впливу на участь людини-жителя й одночасно члена територіальної громади в локальній нормотворчості, зокрема в її початковій стадії - нормопроєктуванні, є: а) фундаментальний вплив на такий процес концепції локальної демократії, бо діалектика процесу становлення громадянського суспільства свідчить, що демократія є змістом місцевого самоврядування, а воно, своєю чергою, є формою, способом існування та здійснення демократії; б) актуальні питання реалізації людиною своїх природних прав у сфері місцевого самоврядування в процесі реалізації нею свого життєвого циклу;

- особливу актуальність досліджувана проблематика має в умовах трансформації суспільства, коли розпочата муніципальна реформа в Україні та реально об'єктивується у зв'язку з цим процес локальної нормотворчості, що детермінує оновлення всіх сфер життєдіяльності територіальної громади. Звідси, участь у цих процесах жителів-членів громади, особливо на стадії НПД, є особливо важливою й актуальною;

- найяскравіше вираження участь людини-жителя й одночасно члена територіальної громади в локальній нормотворчості, зокрема в її початковій стадії - нормопроєктуванні, отримує в результаті системного аналізу основних (загальних) та спеціальних ПНТ, що в контексті дії відповідного механізму реалізації кожного з них передбачає наявність відповідних організаційних та організаційно-правових форм діяльності уповноважених суб'єктів, у тому числі і жителів-членів територіальної громади, а також методів, засобів юридичної техніки, що мотивує, детермінує, сприяє, супроводжує й забезпечує їх участь у локальній нормотворчості, зокрема у нормопроєктній діяльності;

- участь людини-члена ТГ у нормопроєктній діяльності, - в контекстуалізації останньої як етапу/стадії локальної нормотворчості ОМСВ, є можливою, доктринально, конотаційно, наративно, технологічно, нормативно супроводжуваною й забезпеченою. В умовах муніципального реформування локального соціуму вона є новим, перспективним й ефективним організаційним та організаційно-правовим засобом її участі в МСВ, а у функціональному розумінні є не тільки могутнім засобом підвищення мотивації людини до участі в ньому, а й суттєвою формою розширення такої участі в процесах локальної демократії.

Список використаних джерел

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141.

2. БаймуратовМ.А., ГригорьевВ.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине: монография. Одеса: Юридична література, 2003. 248 с.

3. МищакІ. М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та пер-спективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 1. С. 54-57.

4. Баймуратов М. О., Боярський О. О. Дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування в сфері захисту прав людини: методологічні підходи до розуміння та визначення. URL: https://www.publichne- pravo.com.ua/index.php?option = com_ content&view=article&id=87:pp-2019-34- 04&catid=90&Itemid=483&lang=uk (Дата звернення: 16.05.2021).

5. Шваб К. Четвертая промышленная революция / пер. с анл. К.: Форс Україна, 2019. 208 с.

6. Роль юридичної служби органу місцевого самоврядування в формуванні та функ-ціонуванні правового простору локальної демократії: монографія / М. О. Баймуратов, О. О. Кравець; Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Одеса : Фенікс, 2018. 326 с.

7. Баймуратов М. О. Правовий простір місцевого самоврядування: актуалізація пробле-матики визначення. Реформа місцевого самоврядування в Україні: сучасні тенденції та ви-клики. Львів : ЛРІДУ НАДУ 2018. С. 19-23.

8. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985року. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text (Дата звернення: 16.05.2021).

9. Костенко О. М. Що таке природне право? Концепція природного права у світлі соціального натуралізму. URL: https://www.academia. edu/49001518/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D 0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D 1%80_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D 0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_3?fbclid=Iw AR3rODppvPYZAnQakxSjJQGMjz3ADNknkA2P0- iWT 8ReplhyhiPZ1SK1hVw (Дата звернення: 16.05.2021).

10. ГоловистиковаА.Н., ДмитриевЮ.А. Проблемы теории государства и права: учебник. М. : Из-во ЭКСМО, 2005. 832 с.

11. Проблеми функціонування місцевих рад та їх виконавчих органів: монографія / за ред. Ю. М. Тодики. X.: Право, 2009. 540 с.

12. ЧорнолуцькийР. В. Нормопроектування як початкова стадія нормотворчості органів місцевого самоврядування. Держава і право. 2016. Вип. 74. С. 92-110.

13. ЛьвоваЄ. Глобальний конституціоналізм: теоретичні підходи та правові виклики до формування : монографія / за ред. д.ю.н., проф. М. Баймуратова. Одеса: Фенікс, 2019. 294 с.

14. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник. Харьков : Консум, 2000. 704 с.

15. Ященко Р. Ю. Система принципів правотворчої діяльності та їх законодавче забез-печення. Держава і право: Збірн. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 44. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. С.249-258.

16. ПлавичВ.П., ПлавичС.В. Засадничі принципи правотворчої діяльності як основа її ефективності. Альманах права. Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці. Вип. 4. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. С. 83-87.

17. ФігельМ. В. Поняття принципів правотворчості та основні підходи до їх класифі-кації. Наукові записки. Т 53. Юридичні науки. К.: Вид. Дім «Києво-Могилян. акад.», 2006. С.21-24.

18. ЧаплюкО.І. Загальні та спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 87-93.

19. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan. Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fur Ostrecht. 2019. P. 15-30.

20. Бенчмаркінг доброго врядування: практ. посіб. / за заг. ред. А. Гука. К.: ТОВ «Вид-во «Юстон», 2018. 60 с.

References:

1. Konstytutsiya Ukrainy: pryynyata na p'yatiy sesiyi Verkhovnoyi Rady Ukrainy 28 chervnya 1996 roku. (1996). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrainy, 30, st. 141 [in Ukrainian].

2. Baymuratov, M. A., Hryhor'ev, V. A. (2003). Munytsypal'naya vlast': aktual'nye problemy stanovlenyya y razvytyya v Ukraine. Odesa : Yurydychna literatura [in Russian].

3. Myshchak,I.M. (2013). Zakonodavche zabezpechennia mistsevoho samovriaduvannia

v Ukraini ta perspektyvy yoho udoskonalennia. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 54-57 [in

Ukrainian].

4. Baymuratov, M. O., Boyars'kyi, O. O. Dyskretsiyni povnovazhennya orhaniv mistsevoho samovryaduvannya v sferi zakhystu prav lyudyny: metodolohichni pidkhody do rozuminnya ta vyznachennya. URL: https://www.publichne- pravo.com.ua/index.php?option = com_ content&view=article&id=87:pp-2 019-34- 04&catid=90&Itemid=483&lang=uk (Last accessed: 16.05.2021) [in Ukrainian].

5. Shvab,K. (2019). Chetvertaya promyshlennaya revolyutsyya / per. s angl. K.: Fors Ukraina [in Russian].

6. Rol' yurydychnoyi sluzhby orhanu mistsevoho samovryaduvannya v formuvanni ta funktsionuvanni pravovoho prostoru lokal'noyi demokratiyi. (2018) / M.O.Baymuratov,

O. O. Kravets'; Kharkiv. nats. un-t im. V. N. Karazina. Odesa : Feniks [in Ukrainian].

7. Baymuratov,M.O. (2018). Pravovyy prostir mistsevoho samovryaduvannya: aktualizatsiya problematyky vyznachennya. Reforma mistsevoho samovryaduvannya v Ukrayini: suchasni tendentsiyi ta vyklyky. L'viv: LRIDU NADU, 19-23 [in Ukrainian].

8. Yevropeys'ka khartiya mistsevoho samovryaduvannya 1985 roku. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text (Last accessed: 16.05.2021) [in Ukrainian].

9. Kostenko, O. M. Shcho take pryrodne pravo? Kontseptsiya pryrodnoho prava u svitli sotsial'noho naturalizmu. URL: https://www. academia.edu/49001518 /%D0%9E%D0%BB% D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD %D0%B4%D1%80_%D0%9A%D0%BE%D1%8 1%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0% BE_3?fbclid=IwAR3rODppvPYZAnQakxSjJQGMjz 3ADNknkA2P0-iWT 8ReplhyhiPZ1SK1hVw (Last accessed: 16.05.2021) [in Ukrainian].

10. Holovystykova,A.N., Dmytryev,Yu.A. (2005). Problemy teoryy hosudarstva y prava. M.: Izd-vo EKSMO [in Russian].

11. Problemy funktsionuvannya mistsevykh rad ta yikh vykonavchykh orhaniv. (2009) / za red. Yu. M. Todyky. Kh.: Pravo [in Ukrainian].

12. Chornoluts'kyy,R.V. (2016). Normoproektuvannya yak pochatkova stadiya normotvorchosti orhaniv mistsevoho samovryaduvannya. Derzhava i pravo, vyp. 74, 92-110 [in Ukrainian].

13. L'vova, Ye. (2019). Hlobal'nyy konstytutsionalizm: teoretychni pidkhody ta pravovi vyklyky do formuvannya / za red. d.yu.n., prof. M. Baymuratova. Odesa: Feniks [in Ukrainian].

14. Skakun, O. F. (2000). Teoryya

hosudarstva y prava. Khar'kov: Konsum [in Russian].

15. Yashchenko,R.Yu. (2009). Systema pryntsypiv pravotvorchoyi diyal'nosti ta yikh zakonodavche zabezpechennya. Derzhava i pravo: Zbirn. nauk. prats'. Yurydychni i politychni nauky, vyp. 44. K.: In-t derzhavy i prava im. V. M.Korets'koho NAN Ukrayiny, 249-258 [in Ukrainian].

16. Plavych,V. P., Plavych,S.V (2013). Zasadnychi pryntsypy pravotvorchoyi diyal'nosti yak osnova yiyi efektyvnosti. Al'manakh prava. Svoboda, rivnist ta hidnist osoby v pravoviy teoriyi ta yurydychniy praktytsi, vyp. 4. K.: In-t derzhavy i prava im. V. M. Korets'koho NAN Ukrayiny, 83-87 [in Ukrainian].

17. Fihel',M.V. (2006). Ponyattya pryntsypiv pravotvorchosti ta osnovni pidkhody do yikh klasyfikatsiyi. Naukovi zapysky, T 53. Yurydychni nauky. K.: Vyd. Dim «Kyyevo- Mohylyan. akad.», 21-24 [in Ukrainian].

18. Chaplyuk,O.I. (2010). Zahal'ni ta spetsial'ni pryntsypy natsional'noyi pravotvorchosti: ponyattya, znachennya ta vydy. Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava, 1, 87-93 [in Ukrainian].

19. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan (2019). Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fur Ostrecht, 15-30.

20. Benchmarkinh dobroho vryaduvannya: prakt. posib. (2018) / za zah. red. A.Huka. K.: TOV «Vyd-vo «Yuston» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru