Чи будь-який злодій має сидіти у тюрмі

Така ж небеззаперечна жорстка регламентація нижньої позначки міри покарання. Життя багатогранне, це повторюємо неодноразово. Суддя не може не порівнювати покарання з численними пом'якшувальними обставинами вчиненого. У законодавчих актах низки країн для цього встановлюється лише верхня його межа, вказівки «від» немає.

У США чоловік з акуратно підстриженою охайною бородою, одягнений у західному стилі, в крилатому техаському капелюсі на голові, спокійно пройшов до стійки оператора банку. Не вимовивши ані слова, він простяг дівчині записку, в якій повідомлялося про пограбування і про те, що вона повинна покласти всю готівку в пакет. Завершувалося звернення грабіжника нагадуванням - якщо співробітниця банку поводитиметься тихо, ніхто не постраждає. Злочинець демонстрував знання прийомів служби безпеки банку. У записці він наказував касирці не ховати між купюрами пакет із фарбою, що вибухає. Отримавши гроші, чоловік швидко переглянув пачки з банкнотами. Тільки переконавшись у відсутності вибухового пакета, він відійшов від стійки, вийшов із банку, спокійно сів у машину та поїхав. Усього було скоєно шість пограбувань, суми викраденого варіювалися від 1772 до 5 тис. дол. Останнього разу, після якого злочинця було заарештовано, він вкрав у банку майже 14 тис. дол. США.

Злочинцем виявилася жінка Пеггі Джо Тал - лас. Вона все життя прожила з важко хворою матір'ю, віддано доглядала її. Сусіди характеризували її як добропорядну громадянку. Провину визнала, розкаялася. Суд засудив її до 33 місяців позбавлення волі. Подібні вироки аж ніяк не є винятком в американській судовій практиці. Вважаємо, зразок необхідно інтерпретувати у вітчизняний КК.

Найменший термін позбавлення волі передбачається у мусульманському кримінальному праві та в деяких європейських країнах: у них починається відлік від одного дня. Не відкладаючи, виступаю з підтримкою такої незвичайної міри.

Онук у дошкільні роки раптом почав із явною заздрістю говорити про підвищений дворовий статус старших хлопців, які товаришують з тими, хто мав судимість. Спроби вплинути на дитину успіху не мали. «Ось Василь розповідає, Петро знає…», - спростовувало всі докази. Як радник начальника Головного управління МВС Луганської області на той час я мав відвідати КПЗ. Погодивши питання, взяв із собою онука. Його помістили в камеру, де він під замком провів близько півгодини, доки я вирішував свої службові завдання. Після цього найкращого «політпрацівника» на прибу - динковій території не було.

Випадків, коли необхідно застосувати превентивні заходи до реального правопорушника не тільки шкільного віку безліч, і для цього зовсім необов'язковим є тривале позбавлення волі. Розробникам проєкту вітчизняного КК України над цими варіантами варто подумати.

Не уникаємо й проведення з виховною метою екскурсій у місця позбавлення волі.

Невідомо, чому розробники зупинилися на півдорозі, проголосивши: «Якщо закон, що діяв на час завершення дії, змінюється перед винесенням рішення, то застосовується най - м'якіший закон». За логікою, цей принцип повинен поширюватися і на випадки, коли засуджений продовжує відбувати покарання. В ідеалі він повинен у певних випадках мати право клопотати про перегляд винесеного вироку і після відбуття покарання.

На якій підставі розраховують на ефект розробники проєкту КК, пропонуючи збільшити термін позбавлення волі до 30 років? (Як тут не згадати Д. Бикова: «поки не повернеться у буквальному сенсі опричнина, тобто публічні страти, я думаю, що падати ще є куди»). Для осіб віком 45-50 років це може бути довічним ув'язненням.

У нас питання стратегічне: чи є наукове підґрунтя для такої пропозиції? Що змінюється під час заміни колишнього максимального терміну, що показав неефективність, у 15 - 25 років на 30? Це замаскована страта? Навіщо її маскувати? Як охарактеризував один із колишніх зеків: «Звільнення нагадує переїзд за кордон. У країну з іншою культурою, правилами життя, засадами». Невже незрозуміло, що за цей час засуджений втратить сім'ю, житло, здатність ефективно працювати? Якщо його не взяти після звільнення на повне державне забезпечення, єдиний спосіб вижити - вчинити новий злочин, щоб повернутися на нари.

Позбавлення волі має бути визнано винятковим заходом і застосовуватися тільки для соціального захисту від осіб, які становлять небезпеку суспільству. Зокрема, довічне позбавлення волі беззастережно має застосовуватися до винних у повторному умисному вбивстві, які вчинили діяння, що становлять загрозу розв'язання воєнних конфліктів, виникнення епідемічних, техногенних, екологічних та інших катастроф, - усього того, що створює реальну загрозу добробуту суспільства.

З урахуванням вітчизняної специфіки, такої ж міри покарання мають зазнавати особи, які сприяють на корупційній основі неналежній організації праці працівників, що призвело до їхньої загибелі.

Спеціальний режим для педофілів. Практично у всіх країнах Європейського Союзу ґвалтівників, які зробили замах на дітей, піддають примусовій хімічній кастрації за рішенням суду. У Чехії це роблять давнім способом - за допомогою хірургічного ножа. За останні 20 років там не зафіксовано жодного випадку рецидиву. Якщо злочинець чинить опір цьому процесу, то вирушає на безстрокове перебування в психлікарні.

Залишилася без реагування зроблена пропозиція запровадити такий інструмент, як заходи соціального захисту, коли засуджений не звільняється від покарання доки не буде визнаний безпечним для суспільства - хоч 30, хоч 50 років позбавлення волі. Не для всіх, а для тих, хто на це заслуговує. Як приклад, пошлемося на справу норвезького терориста Андерса Брейвіка. У липні 2011 р. він влаштував вибух біля урядової будівлі в м. Осло, а потім розстріляв учасників молодіжного зльоту на острові Утейя. Його жертвами стали 77 осіб, понад півтори сотні мали поранення. Роком пізніше суд визнав його осудним та засудив до 21 року позбавлення волі, але з принципово важливим додаванням: «з можливістю необмеженого продовження терміну». (Кримінологи порівнюють практику невизначених вироків із лікарнею, де пацієнта потрібно тримати стільки, скільки необхідно для його одужання, - не більше, не менше).

Злочинець, який змінив ім'я на Фьотольф Хансен, подав прохання про умовно-дострокове звільнення (УДЗ) у вересні 2020 р. Це стало можливим, оскільки він відсидів на той час вісім років, що відповідає мінімальному терміну ув'язнення за його вироком. Прохання було відхилене. «Ризик насильства [яке може вчинити Брейвік] реальний і дорівнює тому, що було, коли йому вперше було винесено обвинувальний вирок», - йдеться у рішенні окружного суду. Воно засноване на висновку психіатра, що виступав у суді, про збереження небезпеки Брейвіка для суспільства.

Парадоксально, за всього схиляння розробників перед Заходом, цей варіант у проєкті ККУкраїни навіть не обговорюється. Не аналізується практика інших країна. У США вийшов на волю Джо Лігон, найстаріший злочинець, який був найдовше за часом в ув'язненні. Його випустили після 68 років ув'язнення у віці 83 років, розповідає телеканал CNN. Підлітком він 1953 р.

був причетний до двох убивств. Літнього американця вже збиралися звільнити 2016-го і 2017 рр., але він відмовлявся від тих умов звільнення, які йому пропонували: він хотів вийти на волю без будь-якого подальшого спостереження і внаслідок досяг цього 2021 р. Історії без цензури та заборон -- на ресурсі «Лента дна», у соціальній мережі Телеграм.

Приклади повчальні, але виникає питання: чому на тому ж Заході з'ясування наявності небезпеки людини для суспільства в рамках чинного кримінального процесу (за винятком осудності) проводиться тільки відносно достроково звільненого засудженого? Набагато логічніше в Україні зробити крок уперед: давайте встановимо право суду виносити вирок із мірою покарання позбавленням волі лише підсудним, які становлять реальну небезпеку для суспільства. Для цього відповідну категорію осіб піддаватимемо попередньому психіатричному обстеженню.

Приклади є й у минулому. Стародавні ацтеки постійно приносили криваві жертви своїм богам. Смерті на вівтарі з цією метою піддавалися як полонені, так і власні діти. У жертву богам могли принести норовливих рабів-суплемінників, проте ця можливість передбачала дотримання певних умов, наприклад, коли спеціальний суд визнавав їх нездатними до виправлення [29].

У Кримінальному процесуальному кодексі (далі КПК) України потрібно регламентувати право органів дізнання та розслідування здійснювати, за наявності для цього підстав, затримання підозрюваного у скоєнні певної категорії злочинів на час проведення психіатричного обстеження та - з санкції суду - психіатричної експертизи.

Психіатричній експертизі доцільно піддавати не лише умовно звільнених, а й тих, хто відбув повний термін позбавлення волі. У судовій практиці є приклади скоєння чергового навмисного вбивства особами, які відбули повторне покарання за друге вбивство. Один із них заявляв: «Мені найбільше подобалося завдавати жертвам максимального страждання, бити молотком по голові, подобався звук удару, відчуття удару». Чи позбудеться він такої потреби, відбувши чергове покарання, - велике питання.

Нині ситуація зайшла у глухий кут, коли звільнений відкрито заявляє: «Перше, що зроблю, коли вийду на волю, - це відправлю на той світ подільника, що заклав мене, через якого я стільки років життя відсидів у таборах!». Така інформація надходить і з оперативних джерел, але обмежити вихід його з місць позбавлення волі після закінчення терміну, визначеного вироком, за законом не можна. У проєкті КК України необхідно передбачити відповідне рішення.

Давно обговорювана, але не реалізована навіть у порядку експерименту пропозиція перетворити установи відбуття покарання на виправно-психіатричні лікарні. За результатами обстеження в них могли б поміщатися ті, хто скоїв злочин вперше, а за загальним правилом - засуджувані повторно. Реалізація цієї пропозиції потребує глибокого наукового опрацювання. Поки що аверсивна терапія значних результатів не дала, але усувати її з подальших планів небажано.

Уявляємо реакцію колег - витрати, терміни, кадри Асоціація психіатрів України 2020 р. висловила стурбованість скороченням 3164 штатних одиниць та 2446 фі-зичних осіб -- співробітників закладів психіатричної допомоги. Виявилося, що були звільнені 197 докторів, 661 медична сестра, 1237 молодших медсестер, три психологи та орієнтовно 400 осіб іншого персоналу. Тим, хто залишився, не дають змоги повноцінно працювати. На неповний робочий день переведено 776 фахівців, 169 докторів, 188 медсестер, 308 молодших медсестер та 119 інших співробітників. Недостатнє фінансування стаціонарної психіатричної допомоги, ще й нераціонально розподілене, призвело до колапсу системи надання цих видів послуг, із порушенням прав пацієнтів та працівників [30]., але «слонові мотузки» час передати історії задля забезпечення справедливого, наукового регулювання поведінки людини у суспільстві. Хочеться сподіватися, що висловлений постулат знайде підтримку не лише у правознавців, а й насамперед у громадськості.

Припустимо стверджувати, що наше суспільство дозріло до розуміння, як мінімум, рівноцінності завдань покарання злочинця та відновлення інтересів потерпілого. Насправді інтереси останніх - на другому плані і не задовольняються. Була спроба покласти вирішення цього завдання на державу, але безуспішно. А вдалі приклади є.

Відомий шоумен Костянтин Меладзе, керуючи автомобілем, грубо порушив правила дорожнього руху, смертельно травмувавши жінку. Подія сталася в районі пішохідного переходу, вина водія безперечна. Проте кримінальне провадження до суду не дійшло: Меладзе взяв зобов'язання утримувати до досягнення повноліття двох дітей потерпілої, і за згодою її родичів інцидент визнали вичерпаним на досу - довій стадії. Проте авторитетний опонент вважав для таких злочинів таку судову практику неприпустимою [31].

Його позиція не є безперечною. У міжнародній практиці, на яку молимося, є прецедент. У ФРН за згодою потерпілого, обвинуваченого та суду прокурор має право не порушувати кримінальну справу, за загальним правилом, протягом півроку під час покладання на винуватця злочину обов'язку щодо відшкодування заподіяної шкоди шляхом виплати грошей та здійснення суспільно-корисних робіт на користь потерпілого або громадських установ. За умови виконання цього обов'язку порушення кримінального переслідування немає. У разі порушення умов щодо відшкодування шкоди обвинуваченим покарання призначається, і він не може розраховувати на повернення будь - якої із внесених ним сум [32].

Раціонально? З позицій здорового глузду - безперечно. Що перешкоджає впровадженню такої ж практики в Україні, додавши виняток до терміну давності, у разі смерті відповідача компенсацію суми збитків, що залишилася, за рахунок конфіскації його майна або, за погодженням з потерпілими, прийняття зобов'язань спадкоємцями?

Стаття 46 чинного КК України регламентує: «Особа, яка вперше вчинила кримінальну провину або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду». Можна погодитись з обмеженнями, хоча ст. 469 ч. 3 КПК України говорить: «Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається». Це, на жаль, типова ситуація у вітчизняному праві, коли фахівці однієї галузі, зорюючи свій «город», не вважають своїм обов'язком зазирнути через паркан до іншого. Але чому в інших випадках і в КК, і в КПК беззастережно не допускається примирення щодо тяжчих злочинів? У чому перешкода? Наявність кримінального минулого у винного враховуємо. За потреби проводимо психіатричне обстеження. Побоювання виступів деяких ентузіастів жорстокого покарання - давайте планово займатися вивченням та формуванням громадської думки.

Хочу сподіватися, наука кримінального права зрештою прийде до побудови раціональної системи стимулювання громадян до взаємоповаги, і позбавлення волі застосовуватиметься лише до осіб, які становлять небезпеку для суспільства. (Одним із зразків для наслідування може бути Японія, де на 100 000 осіб припадає 40 ув'язнених). Для інших - штраф, відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, конфіскація майна, обмеження прав і свобод, зокрема займатися певними видами діяльності, проживати та перебувати у певних місцях, оповіщення населення про скоєний людиною злочин, адміністративний нагляд, примусові роботи, примусове чи добровільне лікування (зокрема кастрація), обов'язок пройти курс навчання.

Історично кримінальне право насамперед захищає інтереси правителя, нині держави. Але ще М. Каплан і М. Катценбах звертали увагу на динамічний характер права, коли писали, що «нова юриспруденція являє право скоріше як процес, ніж сукупність формальних правил» [33, с. 28]. Цей підхід реалізується і в Україні. Так, В. Селіванов акцентував особливу увагу на тому, що наукові юридичні абстракції, юридичні поняття та категорії повинні виражати головні характеристики наявної в конкретних історичних умовах правової системи, проте не лише у стагнації, а й у динаміці [34, с. 485]. Приклад із Меладзе можна трансформувати і на випадки, коли у ролі потерпілого виступає сама держава. Проаналізуйте практику у справах про корупцію, розкрадання державної власності. На чолі - позбавлення волі, беззаперечна конфіскація. Адже тут є своя специфіка. Візьмемо умовний приклад. Успішна фірма має активи 50 млн грн. Проте через публічну безконтрольність її власник за коруп - ційними схемами викрав 100 млн державних коштів. Який вирок суду варто чекати? Позбавлення волі, конфіскація майна власника, зокрема активів фірми. До бюджету держави надійде більш як 50 млн грн. Чи зможе конфісковане підприємство високоефективно працювати за нового керівництва - питання. Найімовірніше, його через чергову корупцію приватизують. Колишній власник відбуватиме покарання в колонії, на що держава змушена нести суттєві витрати, і половина завданих збитків залишиться без компенсації.

Такою є практика. Але важко зрозуміти, чому ніхто не задумався про застосування аналогії з Меладзе щодо турботи про «дітей» держави? Чому тут покарання не тільки не слабшає, а й діє з подвійною силою? А можливості для винятків є. Не розглядатиму всі варіанти. Візьмемо оптимальний: бізнесмен, що скоїв крадіжку, за своїми підприємницькими здібностями є «місцевим Ілоном Маском». Засадимо його за колючий дріт у табір. Там він свої здібності зможе реалізувати у кращому разі, удосконаливши технологію пошиття невеликих партій одягу із замками-змійками, чим зараз займається засуджений російський артист Михайло Єфремов. Закон тріумфує.

Так, був час, коли у «шарашці» - ЦКЛ-39 - для відбуття покарання зібрали багатьох «зірок» радянської науки: Сергія Корольова, Андрія Туполєва, Володимира Петлякова, Володимира Мясищева, Леоніда Кербера, Роберта Бартіні та інших. Майже одразу ЦКЛ-39 у вузьких колах охрестили «Туполівською шарагою». За час існування цього «бюро» там було створено два пікіруючі бомбардувальники: Пе-2 - Петлякова, та Ту-2 - Туполєва. Чи це розумно? Відповідь на запитання надало життя. Але його не чують.

У традиційних межах чинного КК України інше рішення не проглядається. Не видно його й у проєкті нового Кодексу, що розробляється, принаймні у доступних для ознайомлення фрагментах. Основний недолік - немає економічного обґрунтування новацій. Не дивно, що з уваги розробників випав і пропонований варіант.

Визначаю, що за конкретних умов державі сьогодні вигідніше: за стандартною схемою отримати швидке часткове відшкодування збитків чи, як можливий варіант, повне у розстрочку? Якщо повне, суд призначає винному покарання, передбачене Кримінальним кодексом (за загальним правилом - позбавлення волі та штраф), конфіскує майно, зокрема активи фірми. Далі прорив: вироком встановлюється, що він звільняється від покарання як позбавлення волі, а конфіскації активів фірми скасовується за умови відшкодування в обумовлений термін заподіяної шкоди та сплати штрафу. До повного погашення заподіяної шкоди фірма юридично є власністю держави, але керівником фірми залишається колишній власник і несе відповідальність за збереження фондів.

Під час невиконання засудженим зобов «я - зання відшкодувати шкоду у повному обсязі вирок у частині покарання у вигляді позбавлення волі та конфіскації активів фірми набирає чинності. За наявності підстав за погодженням сторін термін може продовжуватися.

Гадаю, подібний регламент має бути високим стимулом засудженому до виконання зобов'язань. Держава заощаджує кошти на охорону взятого під арешт майна підслідного / підсудного. Часом термін обчислюється роками. Нехай не ті масштаби, але, як пише газета La ЕериЬМіса, утримання в Італії замороженого майна, що належить росіянам, внесеним до списків санкцій ЄС, обійдеться за пів року в 13,7 млн євро.

Для контролю ефективності його діяльності засуджений підприємець з використанням інформаційних технологій розробляє та представляє програму із зазначенням основних запланованих заходів, очікуваного результату та можливих ризиків. Надалі програма може коригуватися. Фінансові заходи здійснюються через банк, який здійснює виплати з урахуванням програми. Сторони можуть запропонувати інші рішення.

Контроль за безпекою підприємницької діяльності засудженого може бути покладений на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Бажано розширити його повноваження на контроль умов життя боржника з метою запобігання будь-яким махінаціям на керованому підприємстві чи доручити цю функцію іншій структурі з числа чинних або новостворених.

Виїзд засудженого за кордон заборонено. Винагорода за працю здійснюється у межах встановленого штатного розкладу. Допустимо використовувати китайський досвід обмеження правочинів власників фірм, які мають велику заборгованість. Їм, зокрема, заборонено у службові відрядження літати першим класом, їздити дорогим транспортом, селитися у розкішних готелях. Як пише The New York Times, якщо боржник захоче витратити великі суми грошей, він має отримати спеціальний дозвіл [35].

Життя багатогранне, передбачити його в деталях важко. Казуїстичні ситуації можуть виникнути у сфері кримінальної відповідальності бізнесменів. Наприклад, підприємець, що скоїв крадіжку, має у повній власності одну фірму і на правах спільної власності з двома власниками ще одну. Під час конфіскації першої проблем немає. У другій для конфіскації активи треба розділити на три частини, ту, що належить корупціонеру, вилучити та виставити на торги. Не завжди це безхмарно. Але якщо навіть технічно це можливо, в усіченому вигляді нова структура може стати неприбутковою. Оптимальний варіант - викуп конфіскату власниками, що залишилися. Однак у них, наприклад, немає для цього коштів. Немає й інших охочих. Щоб запобігти банкрутству, доцільно законодавчо передбачити допустимість залишення конфіскованої частки фірми у власності держави як її співвласника з отриманням належних доходів.

Управління (або контроль діяльності) цим «дитям» приватно-державного партнерства також може бути покладено на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

За відсутності умов реалізації пропозиції можна впровадити ще один варіант. Насправді не поодинокі випадки, коли термін між порушенням кримінального переслідування і набуттям рішенням чинності обчислюється багатьма місяцями та роками. Більшість фірм, що «провинилися», господарську діяльність припиняють, продукцію не видають, доходів не мають, податки не платять. Матеріальні та економічні фонди таких фірм знецінюються. У результаті інколи перевищують збитки, заподіяні злочином.

Виникає питання: якщо таку фірму через Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, виставляють на торги після закінчення суду, чому не можна запропонувати швидке рішення? Під егідою того ж таки Агентства можна виставити на торги фірму на початку розслідування, коли картина злочину стане ясною. Вона передається переможцю не у власність, а в оренду на строк до набрання вироком чинності з наступними доходами і зобов'язаннями. Залежно від вироку фірма або повертається власнику, або викуповується орендарем.

Теоретично не обговорюється, зрозуміло, що потерпілий - конструктивний суб'єкт кримінального процесу. Він у межах можливого надає інформацію, що допомагає своєчасно розкрити злочин, покарати винного. Обвинувачений - деконструктивний суб'єкт процесу. Зі зрозумілих причин більшість обвинувачених намагаються спростувати зібрані докази. Специфічною є роль обвинувачених у справах заподіяння економічної шкоди. Тут активність обвинувачених може бути спрямована на пошук потенційних можливостей її відшкодування у процесі розслідування та виконання вироку з метою скорочення суми стягнення.

Завдання набуває особливої специфіки, коли обвинувачений стає засудженим. За можливості його слід зробити союзником у пошуку шляхів скорочення економічних збитків. Наразі вирішення завдання реалізації конфіскованого майна засудженого покладено на АРМА. Результати поки що відносні. Два роки не можуть обрати нового главу Агентства, деякі працівники перебувають під слідством.

Реалізація конфіскованих активів та майна здійснюється за тендером. Є система Ргоіогго. Але й її не застраховано від збоїв. Оскільки засуджений для зниження суми погашення збитків зацікавлений у результатах торгів, його слід наділити правом надання попереднього висновку про економічний потенціал учасників та наслідки придбання конфіскованої бізнес-структури. Не усувається варіант, коли засуджений, запропонувавши перспективний бізнес-план, укладає договір з набувачем про віддалену участь у подальшому управлінні за умови перерахування частки доходу на погашення завданих їм збитків.

Ефективність організації тендеру з продажу активів заподіювача шкоди державі багато в чому залежить від того, куди саме потім витрачатимуться кошти, що надійшли до бюджету. Якщо цей об'єкт відомий, цілком логічно для отримання максимальної суми залучити його представника до організації торгів. В Італії, наприклад, вилучені / конфісковані активи, якщо не повертаються власнику, використовуються для фінансування шкіл, допомоги молодим безробітним та на інші соціальні цілі місцевих громад. Зрозуміло, що такий підхід дає змогу залучити широкі кола громадськості до оцінки ефективності організації оцінки активів та процедури їхнього вилучення.

Законотворчість. Історично військова техніка, двигуни для космічних ракет, лікарські та медичні препарати та інші засоби життєзабезпечення успішно розроблялися на конкурсній основі. Конкуренція була і залишається двигуном прогресу у науковій та практичній діяльності, витрати окупалися. На цьому фоні спільне лихо нашої законотворчості - надання завдання на розроблення проєкту закону лише одному колективу вчених. Майбутній Кримінальний кодекс України готується колективом зіркових авторів із усталеним праворозумінням. Але хотілося, щоб згадали актуальну формулу: «У доброго лісу завжди має бути підлісок». Тим, хто тільки завойовує місце під сонцем науки, теж є що сказати. Однак альтернативного проєкту КК немає, порівнювати нема з чим, тож обговорюємо єдине те, що є. Результати очікувані.

КК України займаються лише фахівці кримінального права. Чому? Законом України від 26.11.2015 №848-УШ «Про наукову та науково - технічну діяльність» (ст. 1) передбачено, що науковий результат може бути у формі звіту, опублікованої наукової статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково - дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття, проєкту нормативно-правового акта, нормативного документа тощо. Кримінальний закон не є винятком. І якщо біологам чи метеорологам можна, чому не можна спеціалістам трудового чи господарського права?

Реально є інший шлях. Кримінальне право є замикаючою галуззю усієї системи права, воно підбиває підсумки розумності, життєвості, дієздатності регулювання в ній. Юрій Баулін справедливо каже: «Єдиним предметом регулювання кримінального права є суспільні відносини, що виникають із факту вчинення особою протиправного діяння, тобто порушення нею обмежень, заборон тощо, передбачених нормою регулятивного (приватного або публічного) права, за умови, що таке порушення відповідає ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України. І якщо у регулятивному законодавстві в частині встановлення обмежень та заборон існує прогалина чи недосконалість регулювання, то треба усувати саме цю прогалину (недосконалість), а не встановлювати таку заборону у Кримінальному кодексі» [21, с. 7]. В ідеалі, кожна галузь права має забезпечувати вирішення всіх практичних проблем самостійно. Кожна має набір відповідних засобів - використовуйте, комбінуйте. І якщо вже свого пороху не вистачає - звертайтеся за стимулами до кримінального права.

Наголошую: звертайтеся до кримінального права, формулюйте проблему, давайте у чітко визначених рамках замовлення на розроблення для них додаткових заходів охорони регульованих відносин. Насправді ж цього немає. Унаслідок тотальні заходи покарання, що ізольовано розробляються в Кримінальному кодексі, глушать можливість галузевого конструктивного, динамічного регулювання складних відносин.

Хоча і проголошується, що робоча група з розроблення Кримінального кодексу мала на меті організувати широке громадське обговорення у професійному середовищі за участю провідних фахівців із різних галузей права та міжнародних експертів, такого обговорення немає. На сайті розробників проєкту КК немає жодної публікації представників інших галузей права. Та й не всім юристам туди можна потрапити - комісія здійснює відбір. Проводились конференції, але сумнівно, що у роботі конференцій масово брали участь рядові слідчі, прокурори, адвокати та судді, а їхня думка має бути першочерговою. Бажано, щоби такі обговорення організували безпосередньо на місцях.

Результати ігнорування галузевих фахівців простежуються практично в усіх розділах травневого проєкту КК 2020 р. хотілося б знати, з якою, наприклад, літературою з екологічного права було ознайомлено розробника проекту.

Розділу 6.3. «Злочини та провини проти безпеки довкілля» та Розділу 7.5. «Злочини та провини проти порядку використання та захисту природних ресурсів», хто його консультував?

Питання виникають, починаючи з формулювання назви розділу. Важко уявити, як можуть відбуватися злочини ПРОТИ безпеки навколишнього середовища. Лише деякі природні явища - виверження вулканів, землетруси, повені, падіння метеоритів періодично створюють загрозу для безпеки людини, і вона має вживати заходів проти них для запобігання потенційним шкідливим наслідкам. Однак у проєкті відповідальність за їхнє неприйняття не обговорюється.

У Кодексі пропонується встановити відповідальність за злочинні екологічні посягання під час використання землі, надр, вод та атмосферного повітря. Рослинний і тваринний світ, за задумом проєктантів Кодексу, є предметом кримінально-правової охорони лише, якщо вони використовуються або можуть бути використані під час здійснення господарської чи іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва чи предметів споживання, та мають споживчу цінність. Постановка питання суперечить загальній спрямованості екологічного права, де багато природних об'єктів можуть мати як споживчу, так і культурно-естетичну цінність, створювати умови для функціонування та розвитку загального природного оточення, незалежно від наявності у ньому людини у цей момент. Проблем там багато.

Ми живемо у століття використання ще одного природного об'єкта - космосу - простору за межами повітряної сфери Землі. Поруч із земельним, водним і атмосферним правом зародилося і діє космічне право - галузь міжнародного права, що є сукупністю правових принципів, спрямованих на регулювання використання космічного простору, правовий статус космічних об'єктів і космонавтів. Кримінальне право не може залишити без охорони цей об'єкт, реалізація цієї мети має знайти своє відображення у проєкті КК України.

Більш ніж спірною є градація екологічних злочинів на дві групи: Розділ 6.3. «Злочини та проступки проти безпеки довкілля» та Розділ 7.5. «Злочини та проступки проти порядку використання і захисту природних ресурсів». За наявності Розділу 7.4. «Злочини та проступки проти порядку господарювання» проєктант невдало спробував відокремити екологічну тематику та поставив два самостійні завдання - охорону природних об'єктів та раціональне їхнє використання. Однак це лише термінологічна екзотика.

Запитання виникають під час оцінки точкових понять. Що таке забруднення - накопичення у землях, надрах, водах чи атмосферному повітрі забруднювальних речовин, що призвело до негативних змін у стані землі, надр, вод чи атмосферного повітря? Кожен із нас за добу видихає приблизно один кілограм вуглекислоти, це кінцевий продукт нашого метаболізму. Те ж саме стосується й інших живих земних істот - всі ми дружно насичуємо нею атмосферу Землі. За добу людина виділяє стільки тепла, що вистачить, щоб довести до кипіння 33 літри крижаної води. Людський мозок генерує за день більше електричних імпульсів, аніж усі телефони світу разом. Через викачування ґрунтових вод з метою водопостачання населення відбувається осідання поверхні значних ділянок Землі. Худоба, яку розводять для забезпечення харчування людини, виділяє більше парникових газів, ніж усі автомобілі світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожна людина щорічно з'їдає орієнтовно чотири кілограми отрутохімікатів і пестицидів, які вносяться в ґрунт під час її оброблення, без чого неможливо отримати запланований урожай. Про яке кримінально каране забруднення природних об'єктів у цій частині можна говорити за наявної планової організації життєдіяльності людини?

Не зрозумілі правова та економічна оцінки наслідків порушення екологічного законодавства. Проєктанти користуються такими критеріями: спричинення смерті людини, тяжкої шкоди здоров'ю, тяжкої майнової шкоди або тяжкої шкоди довкіллю. Однак, як встановлено медициною та практикою, внаслідок забруднення навколишнього середовища шкідливі наслідки для здоров'я людини можуть проявитися не відразу, часом через тривалий термін. Тому первинним критерієм об'єктивно має бути взято загрозу заподіяння шкоди здоров'ю людини, потім її прояв.

Ще більше складнощів з економічною оцінкою шкоди. Кількісні показники наводяться у попередньому розділі про відповідальність за контрабанду: «1. У цьому Розділі відповідні терміни мають таке значення:

1) значний розмір контрабанди - вартість предмета контрабанди, яка в п'ятсот і більше разів перевищує розмір розрахункової одиниці, встановленої цим Кодексом;

2) великий розмір контрабанди - вартість предмета контрабанди, яка в п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір розрахункової одиниці, встановленої цим Кодексом;

3) особливо великий розмір контрабанди - вартість предмета контрабанди, яка в п'ятдесят тисяч і більше разів перевищує розмір розрахункової одиниці, встановленої цим Кодексом».

Під час оцінення наслідків порушення екологічного законодавства проєктантами використовуються оцінки: істотна майнова шкода та неістотна майнова шкода. Коментар не потрібний. Водночас в екологічній сфері сформована ціла система способів обчислення шкоди, заподіяної екологічним правопорушенням. Зокрема, у спеціальній літературі виділяють такі способи обчислення збитків: таксовий, нормативний, розрахунковий і витратний. Використання їх зробило б систему відповідальності ефективнішою.

Суперечливою є редакція деяких норм проєкту. Так, ст. 7.5.4. «Заволодіння природним ресурсом, що спричинило істотну майнову шкоду» проголошує: «Особа, яка: 1) заволоділа ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, 2) заволоділа поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду…вчинила злочин 1 ступеня». Не зрозуміло, як можна заволодіти тільки поверхневим шаром землі? Ґрунти, які розташовані нижче, залишилися у власника? І загалом, якщо за цього той, хто заволодів, не порушив екологічне законодавство, як це порушення стосується Розділу 7.5. «Злочини та проступки проти порядку використання і захисту природних ресурсів»? Залежно від деталей це, скоріше, господарське або кримінально - господарське правопорушення Приклад: поліція встановила, що члени злочинної групи на основі фіктивних документів отримали у власність земельні ділянки на Київщині. Загальну вартість землі оцінюють у понад 9,5 млн грн. До складу організованої злочинної групи входили колишній посадовець Держгеокадастру, директор приватної компанії та киянин. Фігурантам справи повідомлено про підозру у шахрайстві та підробленні службових документів..

Для відома: в Україні існує адміністративна відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням. Може, у випадках знищення їх корисних якостей встановити кримінальну відповідальність?

Ельдар Рязанов поетичним рядком: «У природи немає поганої погоди, будь-яка погода благодать» сформулював найголовніший філософський постулат: «Природа неспроможна зазнавати шкоди». Ми не охороняємо природи як самостійного суб'єкта права - це утопічне завдання. Згадаймо, знявши «рожеві» окуляри, підсічне землеробство і навіть таке, на перший погляд, безневинне починання, як одомашнення диких тварин - це початковий етап агресії людини у своєму природному оточенні. Етап, без якого не було б сучасної людини. А розорювання незліченних гектарів землі, віддавання її на міське та промислове будівництво, будівництво гребель, активне знищення носіїв інфекційних хвороб, запобігання повеням, зсувам, селям та багато іншого - чи могла б без цього людина не в поетичному ореолі, а на грішній землі відчувати себе нині людиною?

Якщо завтра через якісь космічні катаклізми на Землі, як на Марсі, зникне частина атмосфери, природа змінить свою якість, але залишиться природою. Постраждає людина, вона може взагалі зникнути як вид природи, тому прагне опанувати таємниці космосу та протистояти потенційній небезпеці.

Реально ми охороняємо не природу, а людину в її природному оточенні. (Екологічне право в сучасній інтерпретації точніше слід було б називати не правом охорони навколишнього середовища природоохоронним правом, а правом антропоекологічним) У цьому ж ракурсі слід розглядати господарське право. Воно регулює загалом відносини між виробниками, але все виробництво існує для задоволення потреб пересічної людини, яку називають споживачем. А особа-спо- живач перебуває у ньому навіть не на другому, а на якомусь кінцевому плані. На якій підставі, колеги-юристи? В одного з підприємств, що розташоване поряд, витрати на скорочення 100 м³ однакових за складом шкідливих викидів можуть складати 10 тис. грн, а в іншого, через специфіку технології, -- мільйон. Використовуючи аме-риканський Bableprinciple effect («принцип міхура»), припустимо на взаємовигідній основі перерозподілити лі-міти так, щоб одне підприємство фінансувало роботу зі скорочення певного обсягу викидів в іншого й одержу-вало право на збереження або навіть збільшення викидів у себе під час збереження загального нормативу.. Шкода, збитки завдаються не природі, не довкіллю. Вони завдаються людині, суспільству та повинні мати соціально-економічну оцінку, враховувати тенденції інвестицій у підвищення екологічної та ресурсної ефективності виробництв, використання цифрових технологій у різних напрямах екологічного порядку денного. Кримінальній відповідальності підлягають як особи, які завдали шкоди суспільству нераціональним використанням природних ресурсів, так і винні у несвоєчасному ухваленні відповідних нормативних актів та невиправданому завищенні витрат на охорону природи ¹¹.

У межах кримінального права людина винна не в забрудненні атмосфери, землі, вод, а в порушенні відповідних норм / нормативів їхнього використання. Кримінальна відповідальність - порожній звук, якщо не визначено порушені норми законодавства, що регламентують цю безпеку, і хто саме це вчинив.

Група міжнародних геохіміків виявила на території Канади під поверхнею Землі океан архейського періоду (віком 2,7 млрд років) на глибині 410-660 км, обсяг якого втричі перевищує розміри Світового океану. Вода запечатана в кристалічну структуру мінералу рінгвудіт. Попередньо залягання між ядром і земною корою, у шарі нижньої мантії на глибині 520-660 км. Аналогічні структури виявлено під Європейським континентом. Є вони під океанами. У геології розглядається розроблення в перспективі цих джерел для погашення дефіциту питної води для населення планети, наростання якого відбувається. Нехай це й віддалене майбутнє, але темпи сучасних досліджень та практики їхньої реалізації не - передбачувані. У кодексі бажано зазначити необхідність участі України в охороні глобальних водних джерел.

Не буде зайвим урахувати виникнення нових правовідносин людини із природою. Річка Уонгануї у Новій Зеландії стала першою річкою в світі, яку наділили правами людини. Парламент Нової Зеландії ухвалив закон про визнання священної для маорі річки Уонгануї живою істотою. У новому законі шкода Уонгануї дорівнює шкоді племені, оскільки вони вважаються єдиним цілим. Окрім того, річка отримала двох піклувальників: один представляє владу країни, другий - плем'я.

Високий суд індійського штату Уттаракханд оголосив юридичними особами річки Ганг та Ямуна.

У подальшому проєкті КК України зазначені недоліки усунули сокирою, регламентувавши без залучення допомоги спеціалістів загальну відповідальність за порушення природоохоронного законодавства без конкретизації.

Чимало недоліків в інших розділах травневого проєкту КК. Так, ст. 7.1.4. у Розділі 7.1. «Злочини та проступки проти власності на речі» регламентує відповідальність за викрадення. (Особа, яка викрала чужу рухому річ, що спричинило істотну майнову шкоду, вчинила злочин I ступеня). Покарання за грабіж і розбій немає.

До Розділу 7.4. «Злочини та проступки проти порядку господарювання» проситься норма «Неузгоджене із суб'єктом господарювання втручання в його діяльність, яке завдало значної шкоди».

У Розділі 8.2. «Злочини та проступки проти сприяння правосуддю та діяльності органів правопорядку» суперечливою є ст. 8.2.9. «Примушування під час проведення слідчих дій: Прокурор, слідчий, детектив, дізнавач або співробітник оперативного підрозділу, який під час допиту, пред'явлення для впізнання або слідчого експерименту примусив: 1) свідка чи потерпілу особу до давання пояснень або показань чи до відмови від їх давання або 2) перекладача до завідомо неправильного перекладу». У чому злочин під час допиту перекладача зрозумілий, але про які свідчення свідка та потерпілого (правдиві чи хибні) - доводиться гадати.

Не вирішено спірне в теорії питання, чи може відповідати слідчий за примус до визнання підслідного, в якій формі?

Спірною є кваліфікація у ст. 8.2.19. «Діяння щодо доказів: Особа, яка здійснила фальсифікацію, приховала, знищила чи зіпсувала доказ, що використовується у цивільному, господарському, адміністративному провадженні чи провадженні у справах про адміністративні правопорушення, - вчинила проступок». Залежно від тяжкості наслідків це може бути і злочином. Однак у проєкті не передбачено відповідальності за аналогічні способи протидії розслідуванню злочинів.

Зайвий раз переконуєшся у доцільності додавання до складу розробників Кримінального кодексу криміналістів та фахівців відповідних галузей права.

Висновок. У межах статті, а тут і так завищено допустимі розміри, неможливо висвітлити всі проблеми, вирішення яких потребує розширення колективу дослідників. Вважаємо виправданим просити розробників проєкту КК України зробити вимушену паузу і з урахуванням думки наукової громадськості дати оцінку, наскільки реальна характеристика чинного кримінального права є Сизіфовою працею? Залежно від цього внести корегування до проєкту Кодексу, що розробляється.

Одночасно на нас чекає велика праця з прогнозу потенційних доповнень і змін до КК України за настання миру, на який з нетерпінням чекає все населення країни.

Автор бажає розробникам проєкту КК України плідного завершення роботи.

Список літератури

воля злочин кримінальний законодавство

1. Woetzel J., Madgavkar A., Seong J., Manyika J., Sneader K., Gupta S. Outperformers: High-growth emerging economies and the companies that propel them. Retrieved from: Report. McKinsey Global Institute. September 11, 2018. URL: https://www.mckinsey.com/featured-insights/innovation-and-growth/outperformers-high-growth-emerging- economies-and-the-companies-that-propel-them (дата звернення: 10.06.2022).

2. GDP per capita, PPP (constant 2017 international $) -- Ukraine, Poland, Slovak Republic, Hungary, Romania. International Comparison Program, World Bank. URL: https://data.worldbank.org/indicator/NYGDP.PCARPR KD?locations=UA-PL-SK-HU-RO (дата звернення: 10.06.2022).

3. Євген Шульга. Зниження урядових витрат має стати основним критерієм українських реформ GDP per capita. Центр соціально-економічних досліджень «CASE Україна». 27 травня 2021 року. 10 c. URL: https://cost.ua/ content/uploads/sites/2/2021/05/Case_rozmir-derjavy_imprimatur.pdf (дата звернення: 10.06.2022).

4. Бочкарев А. Страна мигрантов: как Украина стала трудовым придатком Европы. Klymenko Time. 10.04.2021. URL: https://klymenko-time.com/obshhestvo/strana-migrantov-kak-ukraina-stala-trudovym-pridatkom-evropy-i - chto-iz-etogo-vyshlo-albo/ (дата звернення: 10.06.2022).

5. Україна 2020-2021: Невиправдані очікування, неочікувані виклики (аналітичні оцінки). Центр Разумкова. Київ, 2021. 304 с. URL: https://razumkov.org.ua/uploads/other/2021-PIDSUMKI-PROGNOZI-UKR-ENG.pdf (дата звернення: 10.06.2022).

6. Дуда підписав закон про залучення іноземних медиків на роботу до Польщі. Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України. URL: https://wwwukrinform.ua/rubric-world/3163603-duda-pidpisav-zakon - pro-zalucenna-inozemnih-medikiv-na-robotu-do-polsi.html (дата звернення: 10.06.2022).

7. Є реальна загроза, що нас буде близько 30 мільйонів, - професорка Елла Лібанова. Телеканал Еспресо. URL: https://zahid.espreso.tv/e-realna-zagroza-shcho-nas-bude-blizko-30-milyonrv-profesorka-ella - libanova (дата звернення: 10.06.2022).

8. Наше громадянське суспільство усвідомило свою спроможність докорінно змінити подальшу історію України. Коментарі академіка Елли Лібанової (Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України) «5 каналові». Офіційний сайт НАН України. 14.04.2022. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/ Pages/View.aspx? MessageID=8955 (дата звернення: 10.06.2022).

9. Названо количество пожизненно заключенных лиц в Украине. Информационно-юридический сайт «Яи Закон». URL: https://yaizakon.com.ua/nazvano-kolichestvo-pozhiznenno-zaklyuchennyh-lits-v-ukraine/ (дата звернення: 10.06.2022).

10. Шаргородский М.Д. Прогноз и правовая наука. Правоведение. 1971. №1. С. 40-50.

11. Лобода Ю.П. Правова традиція українського народу (феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу). Львів: Світ, 2009. 280 с.

12. Теория государства и права: учебник для юрид. спец. вузов. Отв. ред. А.И. Королев, Л.С. Явич. 2-е изд., пере - раб. и доп. Львов: Изд-во ЛГУ, 1987. 550 с.

13. Неклассическая философия права: вопросы и ответы Под ред. А.В. Стовбы. Харьков: Тарасенко В.П., 2013. 271 с.

14. Суд в Італії: крадіжка їжі через голод - не злочин. BBC Україна. 03.05.2016. URL: https://wwwbbc.com/ ukrainian/news_in_brief/2016/05/160503_rl_italy_food_theft (дата звернення: 10.06.2022).

15. Розовский Б.Г Сизифов труд уголовного права. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2021. №1 (41). С. 30-46. https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-31-46

16. Розовский Б. Сизифов труд уголовного права. Юридичний вісник України. 2021. №22-23. С. 10-11; №24. C. 6-7.

17. Розовский Б.Г. Уголовному Кодексу следует придать напоминание-эпиграф: «Многие расстрелянные были посмертно реабилитированы!» Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2020. №2 (40). С. 196-200.

18. Розовський Б. Кримінальному кодексу слід надати нагадування: «Багато розстріляних були посмертно реабілітовані!». Голос України. 01.04.2021. URL: http://www.golos.com.ua/article/343977 (дата звернення: 10.06.2022).

19. Розовский Б.Г. «Рваные» нормы Уголовного кодекса. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2021. №3 (95). С. 287-304. https://doi.org/10.33766/2524-0323.95.287-304

20. Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть общая: Пособие к лекциям. Санкт-Петербург, 1887. 434 с.

21. Баулін Ю.В. КК України 2001 року і проєкт нового КК України: наступність та новації. Зб. тез доп. учасників наук.-практич. круглого столу «Кримінальний кодекс України 2001 року: 20років після прийняття» (29 квіт. 2021 р.). Упоряд. А.А. Стрижевська, К.П. Задоя, Д.С. Птащенко, С.Д. Шапченко. Київ, 2021. 127 с.

22. Карчевський М.В. Протидія злочинності в Україні (2013-2020): інфографіка. Київ: ВАІТЕ, 2021. 312 с.

23. Дудоров О., Письменський Є. Комплексне реформування кримінального законодавства України. Перший вагомий крок зроблено. Юридичний вісник України. URL: https://yvu.com.ua/kompleksne - reformuvannya-kryminalnogo-zakonodavstva-ukrayiny-pershyj-vagomyj-krok-zrobleno/ (дата звернення: 10.06.2022).

24. Wallerstein J., Wyle C. Our Law-Abiding Law-Breakers. Probation. 1947. №25. March - April. P 107-112.

25. Кистяковский Б.А. Откуда приходит право. Новое время. 1994. №25. С. 43-45.

26. Криминология. Под ред. Дж.Ф. Шели. Пер. с англ. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 864 с.

27. Хавронюк М.І. Якість Кримінального кодексу: як її забезпечити та якою є справжня роль вчених - кримінологів? Зб. тез доп. учасників наук.-практич. круглого столу «Кримінальний кодекс України 2001 року: 20років після прийняття» (29 квіт. 2021 р.). Упоряд. А.А. Стрижевська, К.П. Задоя, Д.С. Птащенко, С.Д. Шапченко. Київ, 2021. 127 с.

28. Нуркаева Т.Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-правовыми средствами (вопросы теории и практики): автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.08. Нижний Новгород, 2002. 43 с.

29. Валдис Пейпиньш. Кровавая жизнь ацтеков. Загадки истории. 2019. №51.

30. Асоціація психіатрів України заявляє про масове урізання фінансування психіатричних закладів. Цензор. Нет. 24.04.2020. URL: https://censor.net/ua/n3191310 (дата звернення: 10.06.2022).

31. Хавронюк М. Поки робота над проєктом Кодексу триває, чекаємо пропозицій, а не обурення (відповідь Б. Розовському). Інтернет-сайт «Новий Кримінальний кодекс». URL: https://newcriminalcode.org.ua/article/m - havronyuk-vidpovid-b-rozovskomu-i100 (дата звернення: 10.06.2022).

32. Дубровин В.В. Правовое регулирование возмещения вреда, причиненного преступлением, по законодательству Федеративной Республики Германия. Международное уголовное право и международная юстиция. 2009. №4. С. 31-35.

33. Kaplan M.A., Katzenbach N.B. The Political Foundations of International Law. New York: John Wiley & Sons, 1961. 372 p.

34. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. Київ: Веселка, 2002. 704 c.

35. A Chinese Billionaire Is Barred From Spending Over Unpaid Debts. The New York Times. Sept. 16, 2020. URL: https:// www.nytimes.com/2020/09/16/business/hna-chairman-debt-blacklist.html (дата звернення: 10.06.2022).