Системи управління та контролю якості товарів

Відповідно до розпорядження КМУ від

26.11.2014 № 1163-р, яке набрало чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про стандартизацію», ДП «УкрНДНЦ» виконує функції національного органу стандартизації. ДП «УкрНДНЦ» представляє інтереси України в Міжнародній організації зі стандартизації (ISO) та в Міжнародній електротехнічній комісії (IEC) як повноправний член, є організацією-компаньйоном Європейського комітету стандартизації (CEN) та Європейського комітету стандартизації в галузі електротехніки (CENELEC).

Вимоги до змісту національних нормативних документів (національних стандартів і кодексів усталеної практики) закріплено в ДСТУ 1.5:2015 «Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформ- леннянаціональнихнормативнихдокументів», ухвалений наказом ДП «УкрНДНЦ» від

31.12.2015 № 217 та чинний від 01.02.2017. Згідно з п. 9.2.1 ДСТУ 1.5:2015, на продукцію та послуги залежно від їхніх особливостей розробляють стандарти таких видів, які мають відповідні групи положень або вимог: класифікація; основні параметри і/або розміри; загальні технічні вимоги; вимоги щодо безпеки; вимоги щодо збереження навколишнього природного середовища; правила приймання, маркування, пакування, транспортування, зберігання, експлуатування, ремонту, утилізації; методи контролювання; правила приймання; інші. Якщо стандарт об'єднує кілька з цих груп вимог, то такий вид стандарту може мати, наприклад, назву: «Класифікація, основні параметри і/або розміри»; «Класифікація й загальні технічні вимоги»; «Загальні технічні вимоги та методи випробування» тощо. Якщо об'єднаний стандарт зазначає положення всіх наведених груп вимог, йому дають назву «Загальні технічні умови» (для групи однорідної продукції чи послуг) або «Технічні умови» (для однорідної продукції чи послуг). У стандарті, який об'єднує кілька груп вимог, положення, що стосуються однієї групи, викладаються здебільшого в одному розділі. Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів певного стандарту визначають відповідно до особливостей продукції / послуг і характеру вимог, які до них ставляться. Деякі групи положень або вимог, за потреби, дозволено не зазначати. У стандартах на продукцію, виготовлення й використання якої можуть зашкодити здоров'ю майну громадян або природному довкіллю, мають бути обов'язково розділи «Вимоги щодо безпеки» та «Вимоги щодо охорони довкілля».

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про стандартизацію» національний орган стандартизації формує та веде національний фонд нормативних документів, складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики. Офіційний Каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики розміщено на сайті ДП «УкрНДНЦ» за покликанням: http://uas.org.ua/ua/natsio- nalniy-fand-nomativnih-dokumentiv/katalog- normativnih-dokumentiv-2/ та оновлюється щомісяця. Тобто актуальну інформацію щодо чинності національних стандартів, наявності змін та поправок до них можна дізнатися на сайті ДП «УкрНДНЦ».

Легальне визначення поняття «технічні умови» міститься в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію», відповідно до якого -- це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено факт дотримання таких вимог.

Крім стандартів та технічних умов, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їхньої якості, або зразкам (еталонам). У сторін договору поставки є право погоджувати в договорі вищі вимоги до якості товарів, ніж в стандартах, технічних умовах, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їхньої якості, або зразках (еталонах).

Якщо сторони договору поставки домовилися, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати певним стандартам, технічним умовам або іншій технічній документації, у відповідному договорі зазначаються номери та індекси вказаних вище документів. Відповідно до розділу 11 ДСТУ 1.5:2015, позначення стандарту складається з індексу, номера, наданого йому під час ухвалення, й відокремлених знаком «:» (двокрапка) чотирьох цифр року ухвалення. Установлено такі індекси: «КОДЕКС» -- національний кодекс усталеної практики; «ДСТУ» -- національний стандарт; «ДСТУ-П» -- пробний національний стандарт.

Приклади:

ДСТУ 13472:2014 ДСТУ-П 3218:2012 КОДЕКС 42:2016.

Якщо група стандартів утворює комплекс стандартів, то номер стандарту складають з номера комплексу та номера стандарту в комплексі, які сполучаються крапкою:

ДСТУ ККККК.ННН:РРРР, де КККК -- номер комплексу стандартів (від 1 до 99999), ННН -- позначення стандарту в комплексі (від 1 до 999).

Приклади:

ДСТУ 3.27:2000; ДСТУ 2617.5:2004 КОДЕКС 1.001:2015.

Якщо стандарт складено з кількох самостійних частин, їхні номери складаються з номера частини стандарту, відокремлених знаком «-» (дефіс):

НННН-ЧЧЧ:РРРР,

де НННН -- номер багатотомного стандарту, ЧЧЧ -- номер частини.

Приклади:

ДСТУ 4287-25:2002 КОДЕКС 12-5:2015.

За умови, що визначену в договорі документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У випадку визначення в договорі, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати зразку (еталону), то на вимогу покупця постачальник повинен надати до примірника договору технічний опис зразка (еталона). Якщо, наприклад, сторони не узгодили в договорі поставки вимоги щодо якості товарів, то вона визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

У ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ зазначається, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець під час укладання договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Проте, якщо постачальник не був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, то постачальник поставляє товар покупцеві відповідно до звичайного рівня якості для предмета договору чи відповідно до загальних критеріїв якості.

Належний товаросупровідний документ, який надсилається постачальником разом з товаром, якщо інше не передбачено договором поставки, засвідчує якість товарів, що поставляються. Товаросупровідні документи -- це документи, що містять дані про товари (зокрема про його якість), що переміщуються. До основних товаросупровідних документів належать, зокрема, митна декларація, товарно- транспортна накладна, рахунок-фактура, від- вантажувальна специфікація, пакувальний лист, комерційний рахунок тощо. На практиці найрозповсюдженішими товаросупровідними документами є митна декларація та товарно- транспортна накладна. Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ митна декларація -- це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови та способи їхнього переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Положення про митні декларації, затверджене постановою КМУ від 21.05.2012 № 450, визначає вимоги до оформлення та використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їхнього відкликання та визнання недійсними.

Товарно-транспортна накладна -- це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно- матеріальних цінностей на шляху їхнього переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (Розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363). Форма товарно-транспортної накладної закріплена в Додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених зазначеним наказом. У законодавстві може бути передбачено особливості товарно- транспортних накладних, що є супровідними документами до певних видів товарів. Наприклад, спеціалізована форма товарно-транспортної накладної під час перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707; форма товарно- транспортної накладної на переміщення спирту етилового N 1-ТН /спирт/, форма товарно-транспортної накладної на переміщення високооктанових кисневмісних домішок, форма N 1-ТН /вкд/, товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв, форма N 1-ТН /алкогольні напої/, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2005 № 154.

Одним з обов'язків постачальника є поставка покупцеві якісного товару відповідно до договору поставки. У випадку неналежного виконання такого обов'язку постачальником, тобто поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття й оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем, -- вимагати від постачальника повернення сплаченої суми. Водночас покупець може реалізувати свої права щодо відмови від прийняття та оплати товару у разі поставки товару нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), або вимоги повернення сплаченої суми, у разі, якщо товари оплачено до їхньої поставки, незалежно від того чи можуть бути недоліки товарів усунуті, чи ні.

У випадку відмови покупця від своїх прав та за умови, що недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника: 1) усунення недоліків у місцезнаходженні товарів; 2) відшкодування витрат на усунення недоліків засобами покупця. Якщо товари, що поставлені за договором, відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було погоджено сторонами, покупець має право: прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту або відмовитися від прийняття й оплати поставлених товарів. Щодо наслідків відмови покупця (одержувача) від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, то в такому випадку постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, щодо товарів, які швидко псуються, -- протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. У випадку невиконання постачальником (виробником) у зазначений вище строк своїх обов'язків щодо розпорядження товарами, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, покупець (одержувач) має право на власний вибір реалізовувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Висновки.

Економіко-правовізасоби забезпечення якості товарів -- це правові способи вирішення державою завдань щодо створення та підтримання необхідного рівня безпечності вітчизняних товарів (продукції, робіт, послуг) для споживачів та навколишнього середовища, а також щодо сприяння підвищенню конкурентоспроможності товарів у економічному обороті.

Сучасна сфера технічного регулювання якості товарів (продукції, робіт, послуг) оперує такими типами нормативних документів: технічний регламент, стандарт, технічні умови.

Вирізняють такі форми оцінки відповідності: сертифікація продукції та застосування знаків відповідності, проведення лабораторних випробувань в акредитованих лабораторіях, са- модекларування відповідності, заявлена оператором ринку, що може поєднуватися із застосуванням системи контролю (нагляду).

Система управління якістю (СУЯ) -- це система засобів, методів та видів діяльності суб'єкта економічних відносин -- товаровиробника, спрямованих на виконання вимог та очікувань споживачів щодо якості товарів (продукції, робіт, послуг). СУЯ (системи менеджменту якості) мають попереджувальний характер. СУЯ може бути спрямовано на продукцію, навколишнє середовище, процес виробництва чи враховувати комплексно всі напрями. У рамках СУЯ система контролю якості товарів (продукції, робіт, послуг) є сукупністю взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів контролю, використовуваних видів, методів і засобів оцінки якості виробів і профілактики виробничого браку на різних етапах життєвого циклу товару на рівнях управління якістю (ефективна система контролю якості продукції дає змогу, у більшості випадків, здійснювати своєчасний і цілеспрямований вплив на рівень якості продукції, що випускається, попереджати різного роду недоліки та збої в роботі, забезпечувати їхнє оперативне виявлення та ліквідацію (усунення) з найменшими витратами ресурсів). До основних елементів системи контролю якості відносяться підсистеми планування, інспекційного контролю, стимулювання та відповідальності.

Види контролю якості товарів розрізняють так:

за стадіями виробничого процесу: вхідний контроль, післяопераційний (проміжний) контроль, приймальний (остаточний контроль);

за видами контрольних операцій: контроль транспортування продукції, контроль зберігання продукції, контроль маркування продукції тощо;

за мірою охоплення продукції (за обсягом перевірки товарів): суцільний контроль, вибірковий контроль;

за особливостями перевірки (за характером дії на контрольовану продукцію чи товар, що є безпосереднім об'єктом перевірки): руйнівний контроль та неруйнівний контроль;

за мірою механізації та автоматизації: ручний (немеханізований) контроль, механізований контроль, автоматизований контроль;

за контрольованим параметром: контроль за кількісною ознакою, контроль за якісною ознакою, контроль за альтернативною ознакою;

за організаційними формами виявлення та попередження браку: леткий контроль, кільцевий контроль, статистичний контроль, поточний попереджувальний (превентивний) контроль;

за часом виконання: безперервний та періодичний;

за місцем виконання: стаціонарний та пересувний (мобільний) контроль;

за виконавцями: самоконтроль, контроль майстрів, контроль служби технічного контролю, інспекційний контроль, одноступінчас- тий контроль, багатоступінчастий контроль;

за використовуваними засобами контролю: вимірювальний (інструментальний) контроль, реєстраційний контроль, органолептичний контроль, візуальний контроль, контроль за зразком, технічний огляд.

Більшість товаровиробників у сфері економіки на сьогодні з метою підвищення безпеки товарів застосовують системи управління якістю на основі поширених стандартів: ISO, НАССР, GM.Р.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Кузьміна М.М. Господарсько-правові засоби забезпечення якості продукції. Харків: ФІНН, 2010. 184 с.

2. Зверева Е.В. О правовых средствах обеспечения качества товаров, работ, услуг в сфере хозяйствования. Економіка та право. 2004. № 1. С. 28--31.

3. Теория государства и права. Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. Москва: Юристъ, 2000. 776 с.

4. Кошонько О.В. Проблеми оцінки та сертифікації систем управління якістю промислових підприємств. Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 1. С. 18--23.

5. Попова Н.В., Арсеньєва Л.Ю., Мисюра Т.Г. Контроль якості та безпечності продукції галузі. Нац. ун-т харч. технологій. Київ, 2012. 175 с.

REFERENCES

1. Kuzmina M.M. Hospodarsko-pravovi zasoby zabezpechennia yakosti produktsii. Kharkiv: FINN, 2010. 184 p. [in Ukrainian].

2. Zvereva E.V O pravovyh sredstvah obespechenija kachestva tovarov, rabot, uslug v sfere hozjajstvovanija. Ekonomika ta pravo. 2004. No. 1. P. 28-31 [in Russian].

3. Teorija gosudarstva i prava. Pod red. N.I. Matuzova, A.V Mal'ko. Moscow: Jurist#, 2000. 776 p. [in Russian].

4. Koshonko O.V Problemy otsinky ta sertyfikatsii system upravlinnia yakistiu promyslovykh pidpryiemstv. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. 2009. No. 1. P 18-23 [in Ukrainian].

5. Popova N.V., Arsenieva L.Iu., Mysiura T.H. Kontrol yakosti ta bezpechnosti produktsii haluzi. Nats. un-t kharch. tehnologij. Kyiv, 2012. 175 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru