Ідеологічні гарантії права обирати та бути обраним до органів публічної влади: питання теорії та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Ідеологічні гарантії права обирати та бути обраним до органів публічної влади: питання теорії та практики

Діденко О.М. - аспірант кафедри

конституційного права та прав людини

Анотація

виборчий ідеологічний право свобода

Метою статті є здійснення аналізу системи гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, зважаючи на чинні ідеологічні гарантії. Це спричиняє виконання низки завдань, а саме: на підставі доктринального аналізу розкрити підходи до виокремлення ідеологічних гарантій у системі чинних гарантій прав і свобод людини та громадянина; виокремити їхні особливості з огляду на положення ключових нормативно-правових актів України в зазначеній сфері; визначити їхню роль і значення для розвитку виборчого права, належного функціонування виборчої системи України. Методологічну основу статті становить комплекс різноманітних методологічних підходів і методів дослідження: діалектичний, антропологічний, аксіологічний, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, герменевтичний, соціологічний та інші методи. Наукова новизна. Вивчення ідеологічних гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування засвідчило відсутність належної доктринальної основи, наявність широкого спектра проблем теоретичного та практичного характеру. Позитивними зрушеннями на зазначеному шляху є модернізація національного законодавства України, підвищення політичної та правової свідомості, правової культури виборців та інших суб'єктів виборчого процесу, належне його інформаційне забезпечення. Висновки. Правову основу чинних гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх різних видів і форм здійснення становлять Конституція України, Виборчий кодекс України 2019 року та інші нормативно-правові акти України. Ідеологічні гарантії, як правило, належать до загальносоціальних, поряд з політичними, економічними, а також нормативно-правовими, інституційними тощо. Слід акцентувати на визначальній ролі та значенні цього виду гарантій для розвитку виборчого права, належного функціонування виборчої системи України, становлення політично свідомих, патріотичних і відповідальних громадян, підвищення кваліфікації та професіоналізму посадових осіб, уповноважених здійснювати підготовку та проведення відповідних виборів, офіційних спостерігачів, недопущення фальсифікації результатів волевиявлення тощо. Це зумовлює активне дослідження окреслених напрямів, постійну увагу науковців і практиків, громадськості.

Ключові слова: вибори; право обирати; право бути обраним; Виборчий кодекс України; конституційні гарантії; ідеологічні гарантії; правосвідомість; правова культура.

Annotation

Didenko O. - Postgraduate Student of the Department of Constitutional Law and Human Rights of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

Ideological Guarantees of the Right to Vote and to be Elected to Public Authorities: Questions of Theory and Practice

The purpose of this article is to analyze the system of guarantees of the right to elect and be elected to public authorities and local governments, primarily by emphasizing the existing ideological guarantees. From this follows a number of tasks, namely - on the basis of doctrinal analysis to reveal approaches to the separation of ideological guarantees in the system of existing guarantees of human and civil rights and freedoms; to single out their features, based on the provisions of key regulations of Ukraine in this area; to determine their role and significance for the development of suffrage, proper functioning of the electoral system of Ukraine. The methodological basis of the article is a set of existing various methodological approaches and actual research methods. The main ones are: dialectical, anthropological, axiological, historical, comparative law, system-structural, hermeneutic, sociological and other methods. Scientific novelty. The study of ideological guarantees of the right to elect and be elected to public authorities and local governments showed the lack of a proper doctrinal basis, the presence of a wide range of problems of theoretical and practical nature. Positive changes on this path are the modernization of the national legislation of Ukraine, raising political and legal awareness, legal culture of voters and other subjects of the election process, its proper information support. Conclusions. The legal basis of the existing guarantees of the right to elect and be elected to public authorities and local governments, their various types and forms of implementation are the Constitution of Ukraine, the Electoral Code of Ukraine 2019 and other regulations of Ukraine. Ideological guarantees, as a rule, belong to general social guarantees, along with political, economic, as well as normative-legal, institutional, etc. It should be noted the decisive role and importance of this type of guarantees for the development of suffrage, the proper functioning of the electoral system of Ukraine, the formation of politically conscious, patriotic and responsible citizens, training and professionalism of officials authorized to prepare and conduct relevant elections, official observers, fraud prevention. expression of will, etc. This leads to a longer active study of the outlined areas, the constant attention of scientists and practitioners, the public.

Keywords: elections; right to vote; right to be elected; Electoral Code of Ukraine; constitutional guarantees; ideological guarantees; legal awareness; legal culture.

Вступ

Тривалим є шлях становлення виборчої системи України, що супроводжувався численними змінами національного законодавства, пошуком оптимальної моделі виборчої системи ще з початку 90-х років ХХ ст. Її належне законодавче забезпечення та правозастосовна практика є важливими з огляду на феноменологічну політико-правову природу виборів як форми прямого народовладдя, передбаченої конституційними та іншими законодавчими актами більшості сучасних держав.

За Конституцією України, відповідно до загальновизнаних міжнародно-правових стандартів, визначено право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Останні є основоположними, найпоширенішими та дієвими формами участі громадян України в управлінні державними справами. Вибори, спільно з іншими демократичними правовими інститутами, дозволяють народу виступати реальним джерелом влади, визначати своїх представників і наділяти їх мандатом на здійснення його суверенних прав, а також громадянському суспільству - контролювати державу, її органи та посадових осіб.

Водночас слід зауважити, що важливим є не лише правове регулювання, а й створення відповідних умов та інструментів, що забезпечують фактичну можливість здійснення досліджуваного права в повному обсязі. У цьому контексті постає низка чинників і факторів, що впливають на активність виборців, свідомий політичний вибір, політико-правову культуру учасників виборчого процесу, інформаційне забезпечення виборів.

Аналіз вітчизняних джерел переважно в галузі конституційного права України, рідше - у державному управлінні, політології та соціології, засвідчує наявність уваги сучасних дослідників до проблематики виборчого права та виборчого процесу, гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Ці питання вивчали такі вчені: О. Богашова, В. Боняк, В. Букач, Л. Гудзь, М. Гультай, М. Гуренко, Т. Заворотченко, Н. Камінська, В. Камп, Ю. Ключковський, М. Козюбра, О. Константий, В. Кравченко, А. Магера, І. Магновський, Р. Максакова, О. Марцеляк, Л. Медвідь, В. Нестерович, І. Панкевич, В. Саркісян, А. Селіванов, М. Ставнійчук, В. Федоренко, В. Шаповал та ін.

Мета і завдання дослідження

Метою статті є здійснення аналізу системи гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, акцентуючи на чинних ідеологічних гарантіях, їх значенні для розвитку виборчого права, належного функціонування виборчої системи України.

Виклад основного матеріалу

Окрім конституційно-правової регламентації гарантій права обирати та бути обраним до органів публічної влади в Україні, слід зазначити, що їх втілено й у низку нормативно-правових актів іншого рівня. Так, Виборчий кодекс України відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів.

Доволі різноманітними є підходи сучасних дослідників до визначення та розуміння гарантій прав і свобод людини та громадянина, їх системи та класифікації, розкриття особливостей окремих видів. Існує позиція, згідно з якою гарантії пов'язують із категорією «забезпечення». Так, окремі автори забезпеченням конституційних прав і свобод громадян вважають систему гарантій, тобто систему загальних умов і спеціальних (юридичних) засобів, що забезпечують їхню правомірну реалізацію, а в деяких випадках - і охорону (Tertyshnyk, 2002, р. 169).

Так, М. М. Гуренко зазначає, що гарантування прав і свобод людини та громадянина з боку держави є законодавчо визначеною системою засобів, які застосовуються у двох площинах: до порушення прав і свобод, тобто засоби охорони, і ті, які сприяють нормальному процесу реалізації прав і свобод. До них належать дії, спрямовані на запобігання порушенню прав і свобод, на ліквідацію причин, які їх породжують, й усунення перешкод (які не містять у собі ознак правопорушення); активні дії суб'єктів з метою поновлення порушеного права, припинення протизаконних дій як перешкоди реалізації конкретного права (Нигепко, 2002).

Доволі широким є підхід, визначений К. Бабенком, за яким у методологічному плані конституційні гарантії демократизму політичного режиму в Україні можуть бути розглянуті принаймні у двох аспектах: а) як фактологічно-інституційні гарантії формування та функціонування демократичного політичного режиму; б) як регулятивні гарантії незмінності типу політичного режиму в процесі його природної еволюції та внутрішніх видозмін. Якщо перша група гарантій чітко й однозначно фіксована в чинній Конституції України, відображена у висновках Венеціанської комісії, то стосовно другої групи гарантій очевидний її прогресивний характер і політична реформа зумовили політико-правовий дискурс й актуалізацію «порушення принципу поділу державної влади», «війну повноважень» й «узурпацію влади» (Babenko).

У будь-якому випадку важливо акцентувати на проблемі забезпечення демократизму політичного режиму, гарантуванні його незмінності. На наш погляд, власне високий рівень політичної свідомості та культури відповідних посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування цьому сприятиме. Це дозволить не лише консолідувати різні політичні сили, але й забезпечити стабільність майбутнього розвитку політичного режиму в Україні, демократичних правових інститутів, зокрема й інституту виборів.

Науковець Р. Князевич визначає гарантії виборів Президента України як систему засобів, за допомогою яких Конституція та закони України встановлюють порядок організації та проведення виборів Президента України і забезпечують його охорону, а в разі порушення встановленого порядку виборів Президента України відновлюють їх конституційність і законність. Автор класифікує гарантії виборів Президента України на національні та міжнародно-правові, причому до першої групи відносить загальносоціальні, організаційно-правові та нормативно-правові гарантії. Пріоритетним видом міжнародно-правових гарантій у сфері виборів Президента України є міжнародне спостереження за їх організацією та проведенням. Причому політичні права під час виборів Президента України, а саме - право на участь у контролі за виборами - мають не тільки громадяни України, але й іноземці, причому як представники зарубіжних країн, так і міжнародні організації (Kniazevych, 2002).

Можна погодитися з такою позицією, однак гарантії, які виокремив Р. Князевич, потребують доповнення деякими іншими видами, зокрема, ідеологічними.

Водночас А. Грабильніков зауважив, що організаційно-правові гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами можна класифікувати за їх загальносоціальними функціями. За цим критерієм вони поділяються на організаційно-політичні, організаційно-економічні, організаційно-соціальні, організаційно-культурні, організаційно-ідеологічні й організаційно-технічні (Hrabylnikov, 2011).

З огляду на мету нашого дослідження, акцентуємо саме на організаційно-ідеологічних гарантіях. Так, вони становлять комплекс заходів організаційного характеру, спрямованих на формування в громадян України ідеології побудови демократичної, правової, соціальної держави, ідеології широкого залучення до управління державними справами, участі у здійсненні народовладдя. Це, наприклад, розробка Центральною виборчою комісією Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, затвердження Кабінетом Міністрів України заходів щодо її реалізації.

Однак не слід заперечувати проти відокремлення як організаційних, так й ідеологічних гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Дослідник О. Стаднік розглядає дві основні групи гарантій виборчих прав: загальні або загальносоціальні (політичні, ідеологічні, економічні), а також нормативно-правові, які випливають з чинних нормативно-правових актів, об'єктивного виборчого права, що врегульовують виборчий процес в Україні. Він зазначає вагоме значення у забезпеченні реалізації виборчих прав політичних партій, які безпосередньо сприяють формуванню та вираженню політичної волі громадян (Stadnik, 2010).

Так, до ідеологічних гарантій належать: система закріплених державою духовних цінностей, загальна та правова культура суспільства, його членів, свідомість населення, національна свідомість і зрілість громадян, демократичні традиції та менталітет українського народу, належне інформаційне забезпечення членів суспільства, відповідний рівень суспільної та індивідуальної правосвідомості; культурні, національні й місцеві традиції та звичаї, спрямовані на формування демократичної, правової держави, у якій буде створено та забезпечено необхідні умови для реалізації суб'єктами виборчого процесу своїх прав. До цих гарантій належать також діяльність держави, її органів і службових осіб, а також органів місцевого самоврядування та суспільства й правової освіти населення, що сприяє комплексній участі кожної людини в прийнятті можливих державних рішень (Stadnik, 2010).

Вагоме місце в системі ідеологічних гарантій посідає правосвідомість, що становить сукупність поглядів, ідей, які визначають ставлення особи до держави, права, законності, правосуддя, формують їхнє уявлення про те, що є правомірним, а що ні. Правосвідомість як гарантія реалізації виборчого права виражає їхнє ставлення до реалізації своїх суб'єктивних прав і виконання ними своїх обов'язків, визначених у відповідних нормативноправових актах. Правова культура учасників виборчого процесу та референдумів, як зазначено в науковій літературі, формується двома шляхами - теоретичним і практичним, тобто через засвоєння та усвідомлення нагромаджених суспільством знань з питань виборів і рефередумів, законодавства, що їх регулює, через безпосередню їхню участь у виборчому процесі як виборців, організаторів виборів, кандидатів, їхніх довірених осіб, уповноважених осіб політичних партій, офіційних спостерігачів тощо.

У забезпеченні виборчих прав слід акцентувати на ролі виборчих комісій. Так, їхні члени повинні мати високий рівень правової культури в процесі здійснення організаційних заходів щодо підготовки й проведення виборів. Також варто пам'ятати про значення засобів масової інформації (далі - ЗМІ), завдяки яким виборці отримують інформацію щодо організації та проведення виборів. Ці та інші канали проводять пропагандистсько-роз'яснювальну роботу стосовно підвищення рівня знань й уявлень, правової культури виборців як суб'єктів виборчого процесу.

Фактично ЗМІ віддзеркалюють громадську свідомість суспільства, є своєрідним провідником соціальних і політичних змін, сприяють вільній конкуренції політичних поглядів, ідей, уподобань, а також забезпечують неупереджене й виважене висвітлення подій виборчого процесу.

Загалом повноцінна реалізація виборчих прав є можливою, якщо суб'єкт виборчого процесу має високий рівень правової та політичної культури, неухильного дотримання положень виборчого законодавства.

Так, у Виборчому кодексі України регламентовано основні засади інформаційного забезпечення виборів. Відповідно до ст. 47: «Виборцям, зокрема з порушеннями зору та слуху, забезпечується можливість доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого вільного вибору».

Водночас акцентовано на відповідному рівні правової свідомості членів виборчої комісії. Йдеться про положення ст. 38 згаданого документа в контексті змісту присяги члена комісії, яку він складає на першому засіданні виборчої комісії, у якому він бере участь, і в обов'язковому порядку ознайомлюється зі змістом ч. 3-6 цієї статті:

«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), беручи на себе повноваження члена виборчої комісії та усвідомлюючи свою високу відповідальність перед Українським народом, присягаю додержуватися Конституції та законів України, чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки, виходячи з принципів верховенства права, законності, об'єктивності та неупередженості, забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України».

Очевидним є певний прогрес у діяльності Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) щодо підвищення електоральної культури. Йдеться про:

- удосконалення нормативно-правового забезпечення виборів і референдумів;

- методичне забезпечення виборів і референдумів, реалізацію програм (концепцій, заходів) щодо підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів, надання інформації щодо їх реалізації;

- організаційні заходи з питань підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів (проведення конференцій, навчальних семінарів-нарад, круглих столів, випуск інформаційних і навчальних матеріалів тощо). Слід згадати й такий позитивний факт, як підготовка інформаційних матеріалів про зарубіжний досвід щодо підвищення правової культури учасників виборчого процесу та процесу референдуму в Україні; наукових статей, інтерв'ю, пресрелізів ЦВК тощо.