Ідеологічні гарантії права обирати та бути обраним до органів публічної влади: питання теорії та практики

Украй важливими є ідеологічні гарантії права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування поряд з іншими гарантіями прав і свобод людини та громадянина під час передвиборної агітації. З огляду на матеріали аналітичного звіту, під час чергових виборів Президента 31 березня 2019 року надзвичайно гостро постало питання проведення дебатів. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про вибори Президента України» та Положення про порядок проведення Національною суспільною телерадіокомпанією України передвиборних теледебатів між кандидатами на пост Президента України, включеними до виборчого бюлетеня для повторного голосування, Національна суспільна телерадіокомпанія України має організувати проведення відповідних теледебатів. Кандидати на пост Президента України скористалися своїм правом проведення передвиборної агітації у формі дебатів (п. 3 ч. 1, 7 ст. 58 Закону), унаслідок чого 19 квітня 2019 року за кошти виборчого фонду кандидатів відбулися дебати на Національному спортивному комплексі «Олімпійський» (м. Київ).

Модифікація єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» (ЄІАС «ВИБОРИ») 2019 року уможливила оприлюднення у форматі відкритих даних результатів виборів Президента України, адрес окружних і дільничних виборчих комісій, меж виборчих округів, фінансових звітів про використання коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, інші доопрацювання з використанням досвіду попередніх виборчих кампаній.

ЦВК надала дозвіл мати офіційних спостерігачів під час чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року 139 громадським організаціям, на противагу 10 на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року. З метою підвищення прозорості виборчого процесу, рівня довіри міжнародної спільноти до результатів чергових виборів Президента України 2019 року ЦВК для спостереження за перебігом виборчого процесу зареєструвала 2344 міжнародних офіційних спостерігачі, з них 187 - від іноземних держав і 2157 - від міжнародних організацій. Спостереження за повторним голосуванням 21 квітня 2019 року з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року здійснювали 2700 міжнародних офіційних спостерігачів, з них 215 - від іноземних держав і 2485 - від міжнародних організацій. Також ЦВК на зазначених виборах акредитувала 1 149 представників від 192 засобів масової інформації. За даними ЄІАС «Вибори», окружні виборчі комісії для спостереження за перебігом виборів зареєстрували понад 320 тисяч офіційних спостерігачів, з них понад 200 тисяч - офіційні спостерігачі від кандидатів на пост Президента України, понад 23 тисячі - від політичних партій, які висунули кандидатів на пост Президента України, близько 95 тисяч - від громадських організацій ("Vybory Prezydenta", 2019).

Як бачимо, численне представництво спостерігачів, представників ЗМІ, спільно з виборцями та іншими учасниками виборчого процесу демонструє не лише рівень їх компетентності, а й політичної та правової свідомості, свідомої участі, прозорої діяльності та різних форм контролю.

У наукових джерелах останніх років концептуалізуються питання конституційно-правових засад громадського контролю за виборами, що отримало досить ґрунтовне вивчення крізь призму філософського та соціального підходів. Підґрунтям філософського підходу до дослідження конституційно-правових засад громадського контролю за виборами є прагнення глибинного осмислення цього виду діяльності шляхом розкриття сенсу, встановлення цінності та визначення місця й значення громадського контролю за виборами в системі демократичного правління під час проведення виборів. Соціальний теоретичний підхід до дослідження конституційно-правових засад громадського контролю за виборами ґрунтується на здатності громадянського суспільства бути тією силою, яка спроможна зорганізуватися для громадського контролю за виборами та, за потреби, протистояти різного роду перешкодам і викликам під час його здійснення (Sarkisian, 2019; Nesterovych, 2019).

Як зазначають дослідники, складний формат політичних відносин (а виборчі кампанії є саме такими) - це найсприятливіший ґрунт для формування стереотипів викривленої політичної правосвідомості та сприйняття людьми всіляких утопій, ілюзій про майбутнє життя суспільства та перспективи політики. Для укорінення політичних міфів застосовують різні технології маніпулювання свідомістю людей (як грубі, нав'язливі, так і достатньо тонкі, рафіновані): гіперболізація значущості персони чи певної події; упровадження метафор у мову політики (наприклад, «спокійний як Сфінкс», «мудрий що Соломон»); підтасування фактів, поширення неправди й наклепу; замовчування неугодної інформації, оприлюднення напівправди; наклеювання образливих ярликів тощо. Історія вкотре доводить, що навіть цільове руйнування колишніх, віджитих міфів не призводить до неминучої перемоги раціонального в мисленні людини, переважно там творяться нові міфи та герої, про яких PR команди майже всіх політичних сил розповсюджують міфологічні сюжети як про «беззавітно щирих, самовідданих борців за демократію, громадські інтереси й права людини» в періоди передвиборчих баталій (НегаБіпа, 2007).

Тому постає одне з ключових завдань: якими мають бути свідомі виборці та інші учасники виборчого процесу? Йдеться насамперед про їхні компетенції задля здійснення свідомого політичного вибору. Безперечно, погоджуємося з тим, що учасник виборчого процесу має розуміти українську мову, щоб отримати всю необхідну інформацію; розуміти повноваження, які отримає обрана особа на посаді, тобто, як мінімум, знати Конституцію; мати знання з основ економіки, щоб бути компетентним з питань виконання обіцянок, які дають політики; знати, які політичні рішення приймали попередньо, щоб не повторювати помилки. Серед інших характеристик - патріотизм, здатність виборця працювати з інформацією, критичне мислення, невразливість до маніпуляцій, що є особливо важливим в умовах інформаційної війни тощо. Чи гарантує наявність таких компетенцій досягнення певного віку, отримання диплома про вищу освіту? Очевидно, що в умовах сьогодення - ні, але в Україні дуже багато громадян, які мають перелічені компетенції, які свідомо беруть участь у виборах не на емоціях, а на глибокому аналізі політичної програми, досвіду того чи іншого кандидата та його здобутків. Такими виборцями значно важче маніпулювати, тому країна отримає справжні реформи, стрімкий розвиток ^іп^епко; Ком^епко).

Як зазначає В. Середа, сучасні тенденції розвитку українського суспільства висунули на передній план громадського життя проблему громадянськості як якості суспільства, так і якості особистості. Водночас іноді право вільно обирати та бути обраним як одне з пріоритетних прав українських громадян, гарантованих Конституцією, зазвичай більшість українців сприймають як декларативне, оскільки виборці впродовж років переважно схильні до думки, що від їхнього волевиявлення нічого не залежить. Виборці, особливо молоді, точніше - передусім молоді, переконливо заявляють, що їм немає серед кого обирати та від них насправді нічого не залежить. Із розвитком демократичних процесів в Україні байдужість молоді до участі в державотворенні з року в рік стає все прикметнішою. Відтак актуальним нині є питання аналізу окремих чинників, які впливають на формування громадянської свідомості молодих виборців, зокрема громадянського виховання та державної молодіжної політики (Sereda).

Звісно, як і свідомість громадян, помітно змінюється ситуація в політико-правовому полі України. Важливими є скоординовані й ефективні дії уповноважених органів і посадових осіб держави, взаємодія з громадськістю, спрямована на позитивні зрушення у зазначеному напрямі, підвищення правової культури населення, відповідних посадових і службових осіб, які беруть участь у підготовці та проведенні виборів, навчанні членів виборчих комісій, інших суб'єктів виборчого процесу; реалізація просвітніх проєктів і програм, організація та проведення інформаційних кампаній, спрямованих на роз'яснення виборчих прав громадян, положень виборчого законодавства та особливостей виборчого процесу; сприяння організації експериментів і пілотних проєктів під час виборчого процесу.

Водночас перспективними напрямами подальших досліджень у цьому аспекті є, пов'язані з попередженням та протидією негативним явищам у процесі реалізації ідеологічних та інших гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, зважаючи на їх значення для розвитку виборчого права, належне функціонування виборчої системи України, вирішення виборчих спорів (Kaminska, 2020; Bukach, Kaminska, & Medvid, 2021; Oliinyk, 2018; Tytko, Smokovych, Chernezhenko, & Stremenovskyi, 2020), доцільність призначення виборчих омбудсменів, запобігання будь-яким формам дискримінації під час виборів, організація експериментів і пілотних проєктів під час виборчого процесу, проведення незалежних соціологічних досліджень і моніторингів тощо.

Підтвердженням цього є положення Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року. Так, однією з її стратегічних цілей є забезпечення з огляду на міжнародні, зокрема європейські стандарти права громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. З-поміж завдань, спрямованих на досягнення цієї мети, виокремлено такі: забезпечити безперешкодну участь у виборчому процесі осіб з інвалідністю; створити умови для запровадження електронної демократії; удосконалити механізми взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Таким чином, виборчий процес має стати доступним та інклюзивним ("Ukaz Prezydenta", 2021).

Наукова новизна

Вивчення ідеологічних гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування засвідчило відсутність належної доктринальної бази, наявність широкого спектра проблем теоретичного й практичного характеру. Позитивними зрушеннями на зазначеному шляху є модернізація національного законодавства України, підвищення політичної та правової свідомості, правової культури виборців та інших суб'єктів виборчого процесу, належне його інформаційне забезпечення.

Висновки

Попри те, що за ст. 38 Основного Закону України регламентовано право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право вільно обирати й бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, практично відсутні ґрунтовні дослідження ідеологічних гарантій їхнього забезпечення.

Конституція України, Виборчий кодекс України 2019 року та інші нормативно-правові акти України становлять правову основу чинних гарантій права обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх різних видів і форм здійснення. Ідеологічні гарантії, як правило, належать до загальносоціальних гарантій поряд з політичними, економічними, а також нормативно-правовими, інституційними тощо.

Слід акцентувати на визначальній ролі та значенні цього виду гарантій для розвитку виборчого права, належного функціонування виборчої системи України, становлення політично свідомих, патріотичних і відповідальних громадян, підвищення кваліфікації та професіоналізму посадових осіб, уповноважених здійснювати підготовку та проведення відповідних виборів, офіційних спостерігачів, недопущення фальсифікації результатів волевиявлення тощо. Це зумовлює активне дослідження окреслених напрямів, підвищену увагу науковців і практиків, громадськості.

References

1. Babenko, K.A. Konstytutsiini harantii demokratyzmu politychnoho rezhymu v Ukraini: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku [Constitutional guarantees of democracy of the political regime in Ukraine: current state and prospects of development]. Retrieved from https://6aas.gov.ua/ua/proekty/articles/b/429-konstitutsijni-garantiji-demokratizmupolitichnogo-rezhimu-v-ukrajini-suchasnij-stan-ta-perspektivi-rozvitku.html [in Ukrainian].