Права працівників, працівників-мігрантів та профспілок за конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Незважаючи на ці уявлення Суду про прогресивні тенденції розвитку соціальних прав, він одночасно виявляв регресивні тенденції, які ефективно протидіяли деяким досягненням вищезазначеної юриспруденції. Одним із таких прикладів є справа “Національна спілка залізничних, морських та транспортних працівників проти Сполученого Королівства,” в якій заборона Великої Британії на вторинні дії протягом двох десятиліть викликала критичні відгуки з боку Комітету експертів Міжнародної організації праці, а також Європейського комітету з соціальних прав. National Union of Rail, Maritime and Transport Workers v United Kingdom (2015) 60 EHRR 10. Суд взяв до уваги порівняльне законодавство та зазначив, що “вторинні дії захищені або дозволені, з урахуванням різних обмежень та умов, у переважній більшості держав- членів Європейського Союзу.” National Union of Rail, Maritime and Transport Workers v United Kingdom (2015) 60 EHRR 10. Розглядаючи справу, ЄСПЛ також визнав існування відповідного міжнародного права та тлумачення підключених до нього органів. Однак його висновок відображав надто широку залежність від свободи розсуду національної влади. Цей висновок був зроблений, незважаючи на усвідомлення Судом того, що пряма заборона Великої Британії на вторинні промислові дії відображає найбільш обмежувальну форму національних регуляторних підходів. Ibid. Суд зазначив, що заявник значною мірою покладається на застереження справи Демір і Байкара щодо планів національної влади обмежити свободу об'єднання профспілок, але дистанціювався від цієї аргументації, зазначивши, що справа Демір і Байкара посилалася на більш далекосяжне втручання у свободу об'єднань, а саме розпуск профспілки. Ibid. ЄСПЛ заявив, що “якщо це є не основним, а вторинним або допоміжним аспектом діяльності профспілок, маржа є ширшою, і втручання за своєю природою, швидше за все, буде пропорційним, що стосується його наслідків для здійснення свободи профспілок.” Ibid. Широкомасштабне втручання та вплив цієї заборони на вторинні страйки, які фактично мінімізували здатність профспілки захищати інтереси своїх членів, не враховувалися. Крім того, Суд дистанціювався від висновків міжнародних органів, завданням яких було тлумачити відповідні міжнародні документи. Ibid.

Ці висновки суперечать попередньо розробленій прецедентній практиці, яка враховувала, що в демократичному суспільстві найвищим практичним засобом переконання роботодавця почути вимоги робітників є, очевидно, страйкові дії. Результатом у цій нещодавній справі справді є обмеженням прав профспілок, і це лише зміцнює сильну сторону за переговорним столом - роботодавців, які отримають вигоду від широкої свободи розсуду, встановленої національними органами влади в галузі економіки та соціальної політики. Ефект цієї регресивної тенденції буде також очевидний у моїй останній темі, а саме в галузі заходів жорсткої економії.

Заходи жорсткої економії та права працівників

Останніми роками спостерігається зростання кількості заяв, що стосуються наслідків заходів жорсткої економії, запроваджених урядами в рамках програм структурної перебудови, включаючи підвищення оподаткування і скорочення програм суспільного добробуту. Заходи жорсткої економії значно зіпсували похвальний імідж Суду як “фортеці захисту соціально-економічних прав.” Antonia Baraggia and Maria Etena Gennusa, “Social Rights Protection in Europe in Times of Crisis? A Tale of Two Cities,” Vienna Journal on International Constitutional Law 11(4) (2017): 479. Заходи жорсткої економії не тільки можуть потенційно послабити захист прав за Конвенцією, вони також можуть охоплювати і тим самим посилювати якість захисту найслабших членів суспільства. Див. Nicholas J. Lusiani and Sergio Chaparro, “Assessing Austerity: Monitoring the Human Rights Impacts of Fiscal Consolidation,” Center for Economic and Social Rights (2018): 20: “Кінцевою метою будь-яких фіскальних заходів, як експансивних, так і суперечливих, має бути реалізація прав людини.”

ЄСПЛ намагався встановити межі, вказуючи на те, що певними правами не можна нехтувати, незалежно від існування економічних труднощів внаслідок внутрішньої або навіть світової фінансової кризи. Див., серед іншого, Nencheva and Others v. Bulgaria App no 48609/06 (ECHR, 18 June 2013), стосовно смерті 15 дітей у дитячому будинку в умовах економічної кризи та позбавлення їх основних потреб для виживання. Проте деякі його останні рішення не дають особливо яскравого уявлення про готовність Суду включити до Конвенції міркування щодо соціальних прав. Я хотів би підкреслити, чому необхідно, особливо під час кризи, щоб Суд усвідомлював свою роль щодо захисту конвенційних прав, включаючи встановлений соціальний аспект Конвенції.

Незалежний експерт Організації Об'єднаних Націй (ООН) стосовно впливу зовнішнього боргу та інших пов'язаних із ним міжнародних фінансових зобов'язань держав на повне здійснення прав людини, зокрема економічних, соціальних і культурних, підкреслив неподільність прав людини та зазначив, що заходи жорсткої економії не тільки потенційно шкідливі для захисту економічних і соціальних прав, а, крім того, можуть суттєво вплинути на громадянські та політичні права: “Скорочення бюджету на державні послуги <.. .> може призвести до неможливості гарантувати громадянські права на справедливий судовий розгляд, сімейне життя, недискримінацію, свободу від катувань та жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження, або навіть права на життя.” Далі було зазначено, що держави повинні “керуватися існуючими міжнародними правами людини <...>, що включає основні міжнародні договори про права людини, а також їх авторитетне тлумачення в загальних коментарях, заявах, відкритих листах, рішеннях, заключних зауваженнях та рекомендаціях, виданих органами моніторингу договорів.” Див.: Guiding principles on human rights impact assessments of economic reforms Report of the Independent Expert on the effects of foreign debt and other related international financial obligations of States on the full enjoyment ofhuman rights, particularly economic, social and cultural rights, A/HRC/40/57, 19 December 2018, Principle 5, https://www.undocs.org/AZHRC/40/57. Також див.: The Council of Europe's Feasibility Study on the Impact of the Economic Crisis and Austerity Measures on Human Rights in Europe, adopted by the Steering Committee for Human Rights (CDDH), 11 December 2015, para. 20, https://rm.coe.int/ the-impact-of-the-economic-crisis-and-austerity-measures-on-human-righ/16806f2030.

Ці висновки відповідають справам, які виникли в Суді внаслідок заходів жорсткої економії. Справа “Куфакі та АДЕДІ проти Греції” стосувалася невибіркового скорочення зарплат та пенсій на 20% працівникам державного сектору. Koufaki and ADEDYv. Greece App nos 57665/12 and. 57657/12 (ECHR, 7 May 2013). ЄСПЛ ухвалив рішення на користь держави-відповідачки і стверджував, що Греція діяла у межах своєї свободи розсуду. Koufaki and ADEDYv. Greece App nos 57665/12 and. 57657/12 (ECHR, 7 May 2013). Він вирішив, що зменшення зарплати першого заявника не було драконівською мірою, яка поставила б заявника в положення нижче загальноприйнятого прожиткового мінімуму. Kjartan Asmundsson v. Iceland App no 60669/00 (ECHR, 12 October 2004). Зниження пенсій може бути виправданим, якщо воно являє собою “розумне і пропорційне зменшення, а не повне позбавлення.” Відзначаючи “існування виняткової кризи без прецедентів в грецькій історії,” Ibid. визнав, що втручання у ст. 1 Першого Протоколу мало місце, але було виправдане правильним зважуванням суспільних інтересів щодо заявників.

Іоанна Перву критикувала точку зору Суду, заявляючи, що “як суд з прав людини, Європейський суд з прав людини повинен був використати сферу застосування права як вихідну точку, а потім оцінити ступінь втручання. Зрештою, втручання повинно бути винятком, тоді як захист прав людини є правилом у системі Європейського суду з прав людини.” Ioanna Pervou, “Human Rights in Times of Crisis: The Greek Cases before the ECtHR, or the Polarisation of a Democratic Society,” Cambridge Journal of International and Comparative Law 5(1) (2016): 113, 119-20. Також прикро, що Суд проігнорував висновки інших міжнародних органів. Раніше Європейський комітет із соціальних прав оцінив заходи жорсткої економії, вжиті Грецією, та виявив порушення прав, яке є результатом “кумулятивного ефекту обмежувальних заходів та процедур, прийнятих для їхнього застосування.” European Committee on Social Rights, Pensioners' Union of the Agricultural Bank of Greece (ATE) v. Greece App no 80/2012 (ECHR, 24 September 2012). Таким чином, рішення у справі Куфакі було прийнято шляхом підкреслювання свободи розсуду національних держав і особливо вагомих суспільних інтересів. Цей акцент зменшує обтяжливе порушення особою її права володіння згідно зі ст. 1 Першого Протоколу, а крім того, не враховує міжнародну м'яку практику, яка могла б допомогти в оцінці впливу заходів. Лоерчер також зазначив відсутність розгляду стосовно інших національних конституційних рішень у Європі. Klaus Loercher, “EGMR prьft drastische SparmaЯnahmen,” https://www.hugo-sinzheimer-institut.de/ hsi-newsletter/europaeisches-arbeitsrecht/2013/newsletter-022013.html. Підхід Суду, по суті, суперечить справі Демір та Байкара та послаблює захист, передбачений Конвенцією. Подібним чином, справа “Джаві проти Греції” Giavi v. Greece App no 25816/2009 (ECHR, 3 October 2013) - щодо зменшення надбавок до заробітної плати. є показовою для регресивної тенденції усвідомлення Судом нерозривно переплетеного характеру громадянських, політичних, економічних та соціальних прав.

На відміну від карт-бланшу, виданого у справі Куфакі, рішення у справі “Сільва Карвалю Ріку проти Португалії” пропонувало більш тонкий підхід до реалізації заходів жорсткої економії. Хоча в кінцевому результаті Суд визнав заяву неприйнятною, він ретельно проаналізував наслідки заходів жорсткої економії та, крім того, виклав дві важливі вимоги, які були виконані урядом Португалії. По-перше, на відміну від справи Куфакі, обмежувальні заходи відбувались як тимчасові. По-друге, заходи жорсткої економії не застосовувалися рівномірно, що непропорційно обтяжувало б найменш забезпечене населення. Крім того, Конституційний суд Португалії покладався на інтегровану німецьку концепцію “за умови можливого,” відому німецькою мовою як Vorbehalt des Mцglichen, Див., наприклад, Decisions by the official collection (BVerfGE) 43, 291 (314f); 33, 303 (333), https:// www.bundesverfassungsgericht.de/DE/Entscheidungen/Entscheidungen/Amtliche%20Sammlung%20 BVerfGE.html: “Vorbehalt des Mцglichen im Sinne dessen, was der Einzelne vernьnftigerweise von der Gesellschaft beanspruchen kann” - “Застереження щодо того, що людина може обґрунтовано вимагати від суспільства.” що, зі свого боку, лежить в основі принципу пропорційності. Da Silva Cavalho Rico v. Portugal App no 13341/14 (ECHR, 1 September 2015). Відповідно, економічні, соціальні та культурні права реалізуються “за умови можливого,” а отже, відповідно до наявних економічних ресурсів. Принцип базується на передумові, що держава не завжди суворо виконує однакові обов'язки щодо захисту соціальних прав, оскільки на цей обов'язок впливатиме загальний контекст бюджетного добробуту держави. Принцип обмежує порушення соціальних прав, передбачаючи, що основне соціальне право не продається. Отже, навіть у кризові періоди повинен бути забезпечений мінімальний захист соціальних прав, а принципи рівності та людської гідності повинні залишатися недоторканими. Суд визнав це, оцінивши, чи призведуть обмеження до “повного позбавлення права, що призведе до втрати засобів до існування.” Ibid. У справі “Сільва Карвалю Ріку проти Португалії” цей рівень не був досягнутий, і ЄСПЛ дійшов висновку, що в моменти надзвичайної фінансової кризи, як це було в Португалії на той час, заходи, що зменшують розмір пенсії, базуються на законних суспільних інтересах. Ibid. Детальна оцінка Судом заходів суворої економії отримала подальший розвиток у справі “Н. K. M. проти Угорщини.” N. K. M. v Hungary (2016) 62 EHRR 33. Заявниця, довгострокова державна службовиця, стикалася з податком у розмірі 98% з виплати вихідної допомоги через нове положення, яке було введене незадовго до звільнення. Суд визнав “істотне позбавлення доходу,” якого зазнала заявниця, що становило “надмірне та індивідуальне навантаження на сторону заявниці.” Ibid. Отже, він визначив, що працівники повинні бути захищені від звільнення, і тому держава не має необмеженої можливості для оподаткування компенсацій працівникам за припинення трудових відносин навіть у кризові періоди. Суд цілком справедливо висловив думку, що “залишаються серйозні сумніви щодо того, чи застосовуються загальні обґрунтування до заявниці, оскільки вона не могла бути відповідальною за фіскальні проблеми, які держава мала намір усунути.” Ibid. Ця справа разом зі справою “Р. С. проти Угорщини” R. Sz. v. Hungary App no 41838/11 (ECtHR, 2 July 2013). виділяється тим, що Суд врахував соціальний вимір права власності та підтверджує, що право власності є визначальним у захисті прав працівників, особливо у випадку звільнення. Розглядаючи заходи жорсткої економії, ЄСПЛ доклав певних зусиль, намагаючись пролити світло на процес його аргументації при розгляді порушень прав у результаті криз. Прогресивне оподаткування домогосподарств із вищими доходами частіше відповідає принципу пропорційності, Mateus and Others v. Portugal App no 62235/12 and 57725/12 (ECHR, 8 October 2013); Da Silva Cavalho Rico v. Portugal App no 13341/14 (ECHR, 24 September 2015). тоді як соціально “сліпі” заходи, які ефективно спрямовані на всіх громадян, як якби всі вони перебували в однаковому фінансовому становищі, не будуть прийматись як такі, що потрапляють у межі розсуду держави.

Висновки: Регресивні тенденції у судовій практиці та подальший шлях

Тенденція до регресу прецедентної практики Суду є помітною, але її не можна зупинити. Трьома знаковими справами, які суттєво сприяли соціальному виміру прав працівників у світлі Конвенції, є: "Демір і Байкара проти Туреччини,” “Костянтин Маркін проти Росії” та “Бербулеску проти Румунії.” Після цих знакових справ судова практика не була лінійною, і регресивні елементи проникли у низку справ, зокрема у галузі прав профспілок та заходів жорсткої економії. Як правило, можна помітити, що, коли Суд застосовує гармонійний, інтегрований підхід до тлумачення права Конвенції та справді враховує сучасні висновки міжнародних органів, а також європейські тенденції, він постане перед викликами дотримання конвенційних прав - особливо в часи потрясінь, які зіпсовані соціальними та економічними заворушеннями. Роберт Алексі цілком слушно стверджує: “Саме в часи кризи навіть мінімальний конституційний захист соціальних прав здається необхідним.” Robert Alexy, A Theory of Constitutional Rights (Oxford: Oxford University Press, 2002), 344.

Bibliography

Abdelgadir, Aala, and Vasiliki Fouka. “Political Secularism and Muslim Integration in the West: Assessing the Effects of the French Headscarf Ban.” Stanford University Working Paper (2019): 29. Albuquerque, Paulo Pinto de, and Andrea Scoseria Katz. “Is Religion a Threat to Human Rights? Or Is It the Other Way Around?” In Religion and International Law, edited by R. Uerpmann-Witzzack, E. Lagrange and S. Oeter, 277-93. Leiden: Boston Brill Nijhoff, 2018.

Alexy, Robert. A Theory of Constitutional Rights. Oxford: Oxford University Press, 2002.

Allain, Jean. “Rantsev v Cyprus and Russia: the European Court of Human Rights and Trafficking as Slavery.” Human Rights law Review 10(3) (2010): 555.

Baraggia, Antonia, and Maria Etena Gennusa. "Social Rights Protection in Europe in Times of Crisis? A Tale of Two Cities" Vienna Journal on International Constitutional Law 11(4) (2017): 479.

Barrow, Charles. “Demir and Baykara v Turkey: Breathing Life into Article 11.” European Human Rights Law Review (2010): 419.

Bernal, Paul. “Data Gathering, Surveillance and Human Rights: Recasting the Debate.” Journal of Cyber Policy 1(2) (2016): 2.

Brems, Eva. “Face Vail Bans in the European Court of Human Rights: The Importance of Empirical Findings.” Journal of Law and Policy (2014): 540.

Dorssemont, Filip, Lorcher, Klaus, and Isabelle Schцmann. The European Convention on Human Rights and the Employment relation. London: Bloomsbury Publishing, 2013.

Ebert, Franz, and Martin Oelz. “Bridging the Gap between Labour Rights and Human Rights: The Role of ILO Law in Regional Human Rights Courts.” ILO, Discussion paper, International Institute for Labour Studies, DP/212/2012.

Eide, Elisabeth. “Chilling Effects on Free Expression: Surveillance, Threats and Harassment.” In Making Transparency Possible. An Interdisciplinary Dialogue, edited by R. Krovel and M. Thowsen. Oslo: Cappelen Damm Akademisk, 2019.

Ewing, Keith, and John Hendy. “The Dramatic Implications of Demir and Baykara.” Industrial Law Journal 39(1) (2010): 41.

Freedman, Jane. “Women, Islam and Rights in Europe: Beyond a Universalist/Culturalist Dichotomy” Review of International Studies 33(1) (2007): 43.

Guiding principles on human rights impact assessments ofeconomic reforms Report ofthe Independent Expert on the effects of foreign debt and other related international financial obligations of States on the full enjoyment of human rights, particularly economic, social and cultural rights, A/HRC/40/57 (19 December 2018). https://www.undocs.org/A/HRC/40/57.

Loercher, Klaus. “EGMR prьft drastische SparmaЯnahmen.” https://www.hugo-sinzheimer-institut.de/ hsi-newsletter/europaeisches-arbeitsrecht/2013/newsletter-022013.html.

Lopez, Julia. Collective Bargaining and Collective Action: Labour Agency. London: Bloomsbury Publishing, 2019.

Lusiani, Nicholas J., and Sergio Chaparro. “Assessing Austerity: Monitoring the Human Rights Impacts of Fiscal Consolidation.” Center for Economic and Social Rights (2018): 20.

Mantouvalou, Virginia. “Labour Rights in the European Convention on Human Rights: An Intellectual Justification for an Integrated Approach to Interpretation.” Human Rights Law Review 13(3) (2013).

O'Connell, Rory. “Judges of the World United? Collective Aspects of the Right to Work in Regional Human Rights Systems.” In Buckley and Others, Towards Convergence in International Human Rights Law. Leiden: Brill, 2016.

Penney, Jon. “Internet Surveillance, Regulation and Chilling Effects Online: A Comparative Case Study” Internet Policy Review 6(2) (2017).

Pervou, Ioanna. “Human Rights in Times of Crisis: The Greek Cases before the ECtHR, or the Polarisation of a Democratic Society.” Cambridge Journal of International and Comparative Law 5(1) (2016).

Schauer, Frederick. "Fear, Risk and the First Amendment: Unravelling the Chilling Effect.” Boston University Law Review 58(685) (1978).

The Council of Europe's Feasibility Study on the Impact of the Economic Crisis and Austerity Measures on Human Rights in Europe, adopted by the Steering Committee for Human Rights (CDDH) (11 December 2015). https://rm.coe.int/the-impact-of-the-economic-crisis- and-austerity-measures-on-human-righ/16806f2030.

UN, General Assembly, Vienna Declaration and Program of Action, A/CONF.157/23 (12.03.1993).

Размещено на Allbest.ru