Договір охорони

Поряд з обов'язками держави у сфері захисту й охорони прав і свобод громадян у Конституції України (ст. 55) визначено, що "кожний має право будь-якими способами, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". Одним із таких способів є приватна охоронна діяльність. Визначаючи лояльне ставлення держави до створення приватних охоронних підприємств, (що зумовлено його зацікавленістю в забезпеченні законності і правопорядку), зазначимо, що важливим чинником є також можливість залучити до вирішення даної проблеми додаткові сили і кошти. Відповідно до Закону України "Про підприємництво", закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням", затвердженої наказом МВС України від 28 лютого 1994 р. № 112 приватна охоронна діяльність полягає у наданні на договірній основі послуг фізичним і юридичним особам підприємствами, що мають ліцензію органів внутрішніх справ, стосовно діяльності приватної охорони, де йдеться, як правило, про захист особистих і майнових прав, - життя і здоров'я, майна тощо [12].

Слід зазначити, що на осіб, які здійснюють приватну охоронну діяльність, не поширюється дія законів, що закріплюють правовий статус співробітників правоохоронних органів. Серед головних напрямів приватної охоронної діяльності виокремлюється захист життя і здоров'я клієнтів, забезпечення безпеки фізичної особи. Якщо під безпекою організації мається на увазі стан динамічної стабільності, у якому вона може здійснювати свої функції в повному обсязі, то під безпекою фізичної особи розуміється стан його захищеності від фізичного, психологічного чи іншого насильницького зазіхання.

Підприємці надають значні кошти для організації ефективного протистояння загрозам життю і здоров'ю своїх співробітників і членів їхніх родин. Ці кошти спрямовуються на оплату праці охоронців, їхню професійну підготовку, придбання озброєння, транспорту, коштів зв'язку, екіпірування. Взаємозв'язок коштів, витрачених на охорону, за умови ефективного й обґрунтованого їхнього використання, і надійності захисту клієнтів очевидна. Існують спеціально розроблені методики підрахунку витрат на безпеку об'єктів підприємництва. Однак оцінка сил і коштів, необхідних для змісту особистої охорони фізичної особи, завжди провадиться індивідуально. Розмаїття чинників та обставин, що характеризують життєдіяльність того чи іншого об'єкта охорони в кожному конкретному випадку, припускають необхідний рівень його захисту і відповідно визначають її вартість. Охорона фізичних осіб як комплексний захід коштує недешево, адже навіть витрати щодо страхування охоронців несуть клієнти.

Отже, не зважаючи на неприйняття Верховною Радою України Закону України "Про охоронну діяльність", Закону України "Про зброю", Державна служба охорони і приватні охоронні структури на сьогодні загалом забезпечені нормативно правовими актами, що дозволяє їм динамічно розвиватися, але для виживання в умовах ЄС необхідні кардинальні зміни як у законодавчому забезпеченні, так і в організації управління підрозділів.

Розділ 3. Зміст правовідносин охорони за договором

3.1 Права сторін за договором охорони

Оскільки договір як юридичний факт є підставою виникнення цивільно-правових відносини, то зміст цього зобов'язання розкривається через права й обов'язки його учасників, виражені в умовах (пунктах) договору.

Правове регулювання договірних відносин, у тому числі й відносин щодо оплатного надання послуг, характеризується вказівкою закону й інших нормативних актів на обов'язки сторін. Природно, мається на увазі, що обов'язкам сторони відповідають права її контрагента. Однак у ряді випадків законодавець використовує й інший варіант, вказуючи не на обов'язки, а на права сторони в договорі. При цьому відбувається сполучення імперативного й диспозитивного регулювання. Припускається, що правила закріплюють взаємні права й обов'язки або однозначно, або надають можливість визначити їх угодою сторін.

Виходячи з визначення договору про надання послуг, одним із видів якого є договір охорони, можна зробити висновок про те, що основним обов'язком виконавця за даною угодою буде надання відповідної послуги шляхом вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (п. 1 ст. 901 ЦК України).

Охоронна організація (охоронець) має право відмовити в прийнятті майна під охорону, якщо на момент передачі виникли обставини, за які охоронець не відповідає, і які перешкоджають виконанню або виключають взагалі можливість належного виконання ним своїх обов'язків. Наприклад, такими обставинами можуть бути: несправність засобів охоронно-пожежної сигналізації, що знаходяться на об'єктах; відсутність електроенергії; несправність телефонної лінії, якщо вона використовується для передачі сигналу тривоги з об'єкта, що охороняється; інші обставини, в тому числі й ті, які є результатом дій послугоотримувача.

У випадках, передбачених договором, при виникненні обґрунтованої необхідності огляду внутрішніх приміщень об'єкта, який охороняється, охоронна організація має право зробити такий огляд у присутності володільця або уповноважених ним осіб, а у разі їх відсутності, має право самостійно відкрити об'єкт для огляду в присутності понятих, про що повинен бути складений відповідний акт. У разі виявлення ознак проникнення, порушення цілісності об'єкта або збитку, заподіяного майну власника об'єкта, охоронна організація зобов'язана сповістити про це володільця або уповноважених ним осіб, а також правоохоронні органи й вжити заходів з охорони місця події до прибуття представників правоохоронних органів.

У період дії договору охоронна організація має право в порядку й строки, передбачені договором, робити інспектування охоронюваного об'єкта на предмет відповідності нормативним актам технічної укріпленості об'єкта, справності й надійності засобів сигналізації тощо. Виявлені при цьому недоліки, а також строки їх усунення відображаються в акті, який підписується представниками охоронної організації і володільцем майна або його уповноваженим представником. Вимоги щодо усунення недоліків протягом цих строків є обов'язковими для виконання, а у разі їх невиконання є підставами для одностороннього розірвання договору охорони. Зміст зазначеного акту слід розглядати як додаткові договірні умови, тому істотне значення мають повноваження осіб, які беруть участь в інспектуванні. Такі повноваження повинні бути належним чином оформлені, тобто в цьому випадку йдеться про представництво, засноване або на адміністративному акті, або за довіреністю (п. 3 ст. 237 ЦК України). Якщо виявлені в період строків, зазначених в акті, недоліки стали причиною, що сприяла здійсненню крадіжки, грабежу, розбійного нападу тощо, вони є підставами для звільнення охоронної організації від відповідальності або зменшення розміру відповідальності лише в випадках, якщо про це прямо зазначено в договорі.

Однією з особливостей досліджуваного договору є те, що відносини можна характеризувати як довірчі (фідуціарні) [16, 20]. Як звертає увагу Л.Г. Єфімова, "особисто-довірчий характер правочину тільки тоді має юридичне значення, коли він виражений у певних юридичних наслідках. У противному разі будь-яке визначення правочину як довірчого стає юридично неістотним" [15, 113]. Одним із таких наслідків є те, що володільцеві майна (замовнику послуги) надається право в односторонньому порядку, попередивши про це охоронця, відмовитися від договору в будь-який момент без пояснення причини. Проте в договорі має бути вирішене питання про строки, протягом яких послугоотримувач мусить зробити таку заяву, її форму та розмір компенсації витрат, пов'язаних з односторонньою відмовою від договору. В типових договорах це правило сформульовано не досить вдало, зокрема в п. 13 Типового договору на охорону об'єктів підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України зазначено, що "при розірванні за ініціативою "Власника" договору охорони об'єкта достроково або при відмові "Власника" від охорони окремих приміщень (будівель), включених до дислокації, "Охороні" відшкодовуються пов'язані з цим витрати". Виникає питання як ці витрати визначити, тобто хто, в якому порядку і за якою методикою їх має обчислити. В цьому випадку умовами договору було б доцільно передбачити обов'язок замовника послуги сплатити певну грошову суму в якості відступного (ст. 600 ЦК України).

3.2 Обов'язки сторін договору охорони

Залежно від виду договору охорони набір взаємних прав і обов'язків може значною мірою відрізнятися. Тому ми зупинимося на висвітленні лише основних прав і обов'язків, що виникають унаслідок укладення договору охорони і становлять зміст цих договірних правовідносин, тобто таких прав і обов'язків сторін, які спрямовані, насамперед, на досягнення основної мети договору охорони як одного з договорів про надання оплатних послуг. Розглянемо для прикладу договір охорони майна.

Розкриваючи зміст основних обов'язків охоронця (детентора), необхідно мати на увазі, що метою договору охорони є відвернення небезпек, що можуть загрожувати, насамперед злочинних посягань третіх осіб, та відповідно до якої мають бути здійснені певні дії.

Як уже згадувалося, договір охорони є консенсуальним, тому одним із основних обов'язків охоронної організації (охоронця) є обов'язок прийняти, наприклад, майно під охорону. Передача майна під охорону залежно від виду договору здійснюється способом, передбаченим безпосередньо в самому договорі. Під терміном "передача" в даному випадку мається на увазі спосіб встановлення контролю й панування охоронця відносно майна. На практиці спосіб і порядок передачі майна під охорону, як правило, зазначається та закріплюються в окремих додатках (інструкціях), які є невід'ємною частиною договору. Така передача може здійснюватися як за участю представника охоронної організації (охоронця) і оформлятися документально, тобто в письмовій формі, так і без участі останнього, наприклад, з використанням технічних засобів (охоронно-пожежної сигналізації) шляхом набору відповідного коду. Момент установлення охорони має бути чітко зафіксований передбаченим договором способом. Саме із цим моментом пов'язується необхідність здійснення охоронцем дій, що становлять предмет договору.

Основним обов'язком охоронної організації (охоронця) є забезпечення зовнішньої недоторканності майна чи фізичної особи, які охороняються, від небезпек, що їм загрожують, насамперед, від протиправних дій третіх осіб, які можуть бути кваліфіковані як злочини. Недоторканність майна забезпечується комплексом дій, які створюють певні перешкоди для інших осіб. Проте цим не вичерпуються обов'язки охоронця. Ще одним елементом предмета даного договору є дії, спрямовані на припинення посягання. У сукупності ці дії й спрямовані на забезпечення схоронності майна. Саме в цьому полягає мета даного договору. Відповідно, застосування встановлених договором (законом) наслідків його порушення (відшкодування збитків, сплата неустойки і т. ін.) є результатом того, що очікувана спрямованість договору не досягнута. Із цього випливає, що всі елементи, які становлять предмет договору повинні бути гарантовані. Однак слід мати на увазі, що зобов'язання з охорони майна буде вважатися виконаним належним чином, якщо посягання на майно припинене на будь-якій стадії його здійснення, або особи, що посягали на нього, затримані безпосередньо після закінчення посягання. Тому уявляється, що у разі, якщо особа(и), яка здійснила таке посягання, була затримана співробітниками охоронної організації, навіть якщо має місце шкода, заподіяна охоронюваному майну діями цієї особи, зобов'язання слід вважати виконаним належним чином.

У ст. 978 ЦК України основний обов'язок охоронця сформульовано так: "За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються". З огляду на вищевикладене під забезпеченням недоторканності майна, яке охороняється, слід розуміти сукупність дій, які виключають можливість його розкрадання або навмисного пошкодження.

Після прийняття майна під охорону охоронець зобов'язаний передбаченим договором способом здійснювати нагляд (контроль) за об'єктом, у якому знаходиться майно, до моменту зняття охорони. Такий нагляд може здійснюватися залежно від виду договору охорони різними способами. Наприклад, шляхом візуального спостереження, з використанням засобів сигналізації, теле(відео)-спостереження, шляхом патрулювання тощо. Практика показує, що наявність такого контролю вже сама по собі має певний позитивний ефект. Однак мета встановлення контролю (нагляду) полягає у своєчасному виявленні посягання і його припиненні шляхом вжиття всіх можливих за даних обставин заходів. Іншими словами, здійснення контролю є передумовою для належного виконання основного обов'язку охоронця.

У разі, якщо в період здійснення охорони виникли обставини, за які охоронець не відповідає, і які виключають можливість здійснити реагування передбаченим договором способом, охоронна організація (охоронець) зобов'язана сповістити про це володільця майна або уповноважених ним осіб. До їхнього прибуття на охоронюваний об'єкт охоронець зобов'язаний здійснювати охорону будь-яким можливим за даних обставин способом протягом того проміжку часу, який передбачений договором. Якщо сповістити володільця або уповноважених ним осіб не було можливості, охоронна організація (охоронець) має право організувати охорону іншим способом, а також в окремих випадках передоручити здійснення охорони іншим особам, відповідаючи за дії останніх, як за свої власні. Це може мати місце внаслідок угоди з іншими охоронними організаціями про співробітництво і взаємне надання допомоги. Якщо всі вищеназвані дії спричинили додаткові витрати, охоронець має право вимагати їх компенсації. Уявляється, що таке право на додаткову компенсацію виникає незалежно від того, чи передбачене воно в договірних умовах. Природно, що інший обраний виконавцем послуги спосіб охорони, виходячи з конкретних обставин, має відповідати принципам розумності й економічності.

У разі виявлення ознак посягання на цілісність об'єкта, охоронна організація (охоронець) зобов'язується вжити заходів реагування з метою запобігання або припинення посягання. Обов'язок буде вважатися виконаним належним чином, якщо посягання діями охоронної організації було попереджене або припинене на будь-якій стадії його здійснення.

Як було сказано, охоронна організація (охоронець) при реагуванні зобов'язана вдатися до всіх можливих за даних обставин дій для забезпечення недоторканності майна. Однак слід зауважити, що протидія злочинам є досить небезпечною діяльністю як для самих виконавців, так і для навколишніх осіб, а цінність людського життя жодним чином не може порівнюватися із цінністю будь-якого майна. Як зазначено в ст. 5 проекту Закону України "Про охоронну діяльність" [4]: "Охоронна діяльність, безпосередньо пов'язана з виконанням на професійній основі функцій з організації та/або здійснення заходів охорони та безпеки, є роботою з підвищеною небезпекою. Під час здійснення заходів охорони та безпеки захист життя та здоров'я громадян і персоналу охорони є пріоритетним". Тому слід мати на увазі, що у разі, коли виконання обов'язку за договором ставить під загрозу життя й здоров'я сторонніх осіб, самого послугоотримувача, його довірених осіб або безпосередньо конкретних виконавців, то це надає право охоронцеві (детентору) припинити виконання своїх обов'язків або при явній невідповідності обраного способу охорони мірі наявного посягання - взагалі утриматися від виконання. Таке право охоронця має бути відображене в умовах договору.

Ці випадки слід розцінювати як невиконання внаслідок крайньої необхідності або неможливість виконання, що настала, як результат дії непереборної сили. Водночас ці обставини слід визначити в договорі як підстави звільнення охоронця від майнової відповідальності.

Крім наведених вище основних прав і обов'язків охоронної організації (охоронця), на практиці в договори включаються й додаткові обов'язки, виконання яких також сприяє відверненню небезпек, що можуть загрожувати. Так, у разі виявлення пожежі або загоряння, а також спрацьовування пожежної сигналізації, охоронець зобов'язаний негайно сповістити про це органи пожежної охорони, власника і вжити всіх необхідних заходів для ліквідації пожежі. Виконання таких додаткових обов'язків може спричиняти й додаткові витрати, компенсація яких має бути прямо передбачена договірними умовами.

Згідно зі ст. 18 проекту Закону "Про охоронну діяльність" [4] охоронець зобов'язаний зберігати таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність організацій або замовника послуг на здійснення заходів охорони та безпеки, оголошену такою в установленому порядку, відомості про приватне життя фізичних осіб, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або обов'язків за угодами.

Основним обов'язком замовника послуги з охорони є створення необхідних умов для виконання охоронною організацією взятих на себе зобов'язань. Специфічною особливістю договору охорони є те, що без тісного співробітництва між сторонами договору і створення необхідних передумов належне виконання може бути вкрай утруднене. Тому варто звернути увагу на досить важливий обов'язок послугоотримувача щодо створення необхідних умов для подальшого виконання сторонами покладених на них обов'язків за договором. Залежно від виду договору такі обов'язкові умови можуть бути різними. Зокрема, це може бути безкоштовне виділення охоронній організації приміщень для створення постів, надання засобів зв'язку, інвентарю, а також необхідних комунальних послуг (водопостачання, освітлення, опалення) і т. ін. Володілець зобов'язаний надавати діючі телефонні лінії для підключення сигналізації, вживати заходів зі своєчасного ремонту ліній телефонного зв'язку й електропостачання, до яких підключена сигналізація. Володілець не має права без узгодження з охоронною організацією (охоронцем) проводити будь-які роботи, що порушують цілісність об'єкта охорони, самостійно демонтувати або ремонтувати засоби охоронно-пожежної сигналізації, установленої на об'єкті. Невиконання цих обов'язків є підставою для тимчасової відмови в наданні послуг з охорони або розірвання договору в односторонньому порядку, і це має бути чітко визначено в умовах договору.

З огляду на оплатний характер договору охорони також одним з основних обов'язків володільця є своєчасна виплата передбаченої винагороди. Розмір винагороди й порядок розрахунків визначаються умовами договору. Як правило, оплата послугоотримувачем охоронних послуг здійснюється щомісячно після виконання охоронною організацією своїх обов'язків за договором. Невиконання обов'язку з оплати в строки, передбачені договором, є підставою для покладання на послугоотримувача відповідальності у вигляді штрафної неустойки за прострочення виконання. Розмір неустойки визначається відповідно до закону або договору. Водночас невиконання обов'язку з оплати є підставою для одностороннього розірвання договору охоронною організацією (охоронцем) і можливості вимагати відшкодування завданих збитків.

До обов'язків послугоотримувача також відноситься забезпечення вільного доступу уповноважених осіб охоронної організації (охоронця) до засобів охоронної сигналізації для їх перевірки й ремонту, а також недопущення сторонніх осіб до цих засобів у період, що передує здачі об'єкта під охорону. Володілець зобов'язаний письмово повідомляти охоронну організацію про проведення капітального ремонту або переобладнання об'єкта, зміну на ньому режиму й профілю робіт, появу нових місць зберігання цінностей, а також про проведення заходів, унаслідок яких може виникнути необхідність у зміні характеру й способу охорони.

Висновок

Отже, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК).

Охорона належить до видів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Договір охорони має багато спільного з договором зберігання.

Але на відміну від договору зберігання, договір охорони завжди консенсуальний, оплатний, двосторонній. Договір охорони потребує обов'язкової письмової форми.

За договором зберігання послуги надаються безперервно, за договором охорони - можуть бути епізодичними, наприклад, в нічний час чи в певні години. Обов'язки охорони, як правило, обмежуються обов'язком не допустити крадіжку, розбій, грабіж на об'єкті, а професійний зберігач повинен вживати всіх необхідних заходів до забезпечення збереженості майна, навіть якщо про це безпосередньо в договорі не зазначено (періодично провітрювати, трусити, змазувати, перекладати, ставити мишоловки тощо).

Охорона діяльність є видом підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, тому і договір потребує спеціального суб'єктного складу - Державна служба охорони, відповідний підрозділ міліції або охоронна фірма, яка має відповідну ліцензію.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який надає охоронні послуги, може бути позбавлений ліцензії за грубе порушення правил та умов надання послуг, пов'язаних з охороною, а саме:

надання послуг не за договором;

протидія правоохоронним органам при виконанні ними службових обов'язків із забезпечення правопорядку та громадської безпеки;

надання послуг, пов'язаних з охороною вантажів, що вивозяться (ввозяться) в Україну без експортної (імпортної) ліцензії;

використання приладів та систем охоронної сигналізації, що не мають отриманого в установленому порядку сертифіката на їх застосування в Україні та ін.

Водночас Кабінет Міністрів України затверджує Перелік об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами державної служби охорони (державні архіви; державні підприємства по випуску зброї, вибухівки; пункти поховання радіоактивних відходів; склади мобілізаційного резерву; спецвідділення лікарень (де проводять судово-психіатричну експертизу осіб, які підозрюються у вчиненні злочину); особливо важливі мости на залізничних та автомобільних магістралях; об'єкти в зоні безумовного відчуження тощо).

ЦК дає лише загальне визначення договору охорони. Залежно від суб'єктного складу договору детально права і обов'язки сторін визначаються або підзаконними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, або безпосередньо в договорі.

Найбільш поширеними видами договорів охорони є договори на охорону: об'єктів, квартир, вантажів, готівки, фізичних осіб.

Використана література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30 - ст. 141.

2. Цивільний кодекс України: Офіц. видання. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 664 с.

3. Закон України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №36. - ст. 299.

4. Проект Закону України "Про охоронну діяльність"

5. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 10 серпня 1993 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №938 від 20 липня 2004 року).

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" №615 від 10 серпня 1993 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2004 року №938) // ЛІГА Бізнес Інформ.

7. Типовий договір на охорону об'єктів підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Затверджений наказом МВС №52 від 04.05.95 р. і зареєстрований в Міністерстві юстиції України // ЛІГА Бізнес Інформ.

8. Брагинский М.И. Договор подряда и подобные ему договоры. - М.: "Статут", 1999. - 254 с.

9. Витрянский В.В. Новые типы гражданско-правовых договоров // Закон. - 1995. - №6. - с. 14-16.

10. Витрянский В.В. Общие положения о договоре // Хозяйство и право. - 1995. - №12. - с. 3-25.

11. Волошин Н.П. Договор охраны объектов силами вневедомственной сторожевой охраны при органах милиции: Учебное пособие. - М.: Изд-во Высшей школы МООП РСФСР, 1962. - 55 с.

12. Галунько В.В. Державна служба охорони при МВС України

13. Гражданское право Украины. Часть ІІ: Учебное пособие / Под редакцией Слипченко С.А., Кройтора В.А. - Харьков: Эспада, 2000. - 399 с.

14. Довбій С.П. Щодо розмежування правового регулювання охоронної діяльності // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. Випуск 7. - Харків: "Право", 2004. - с. 194-202.

15. Ефимова Л.Г. Банковские сделки: право и практика. Монография. М.: НИМП, 2001. - 654 с.

16. Жуков В.И., Юровский Б.И. Юридическая природа "услуги" // Экспресс-анализ. - 1999. - № 15. - с. 20-22.

17. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 912 с.

18. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: "Юрид. лит.", 1975. - 880 с.

19. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Гражданско-правовой договор и его функции / Межвузовский сборник научных трудов. - Свердловск: УрГУ, 1980. - с. 3-20.

20. Красавчиков О.А. Охрана интересов личности и Свод законов Советского государства // Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР. Свердловск, 1977. - 160 с.

21. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. - М.: Статут, 1999. - 352 с.

22. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. - М.: Юрид. лит., 1991. - 240 с.

23. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций, г. Чебоксары: Чув. кн. изд-во, 1997. - 331 с.

24. Травкин А.А. Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны при МВД СССР и пути его совершенствования. - Омск, 1975. - 39 с.

25. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - Т. 2. Загальна частина. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2006. - 408 с.

26. Цивільне право України. Курс лекцій. У 6 т. Т. 1: навч. посіб. для студ. вузів. - Вид. 2-е, випр. та доп. // За ред. Шишки Р.Б., Кройтора В.А. - Х.: Еспада, 2008. - 680 с.

27. Цивільне право України. У 2 т. Т. 1: підручник // За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К. Юрінком Інтер, 2007. - 552 с.

28. Цивільне право України: В 2-х томах. Т. 2. Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. - X.: ТОВ "Одіссей", 2008. - 872 с.

29. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн. 2. - 640 с.

30. Цивільне право. Частина друга: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової та ін. - К.: Вентурі, 1997. - 480 с.

31. Цивільне право: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.І. Книга 1 / Р.Б.Шишка, В.А.Кройтор, Я.О.Чапічадзе, М.О.Самойлов; За ред. Р.Б.Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.

32. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. - Х.: Одіссей, 2003. - 856 с.

33. Шешенин Е.Д. Договор на оказание услуг организациями вневедомственной сторожевой охраны // Сб. учен. тр. Свердловского юрид. ин.-та, 1964. - Вып. 4 - С. 299-322.

34. Шишка Р.Б. Предпринимательское право Украины: Учебник. - Харьков: Эспада, 2001. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru