Проблеми використання спеціальних ветеринарних знань під час огляду трупа тварини на місці події та шляхи їх вирішення

Далі фахівець спочатку оцінює трупні ранні, а потім пізні трупні зміни. Серед ранніх: трупне охолодження, потім, послідовно, трупне заклякнення, трупні плями, трупне висихання та трупний аутоліз. Серед пізніх трупних явищ важливе значення мають руйнуючі (трупне гниття) та консервуючі (жировіск, муміфікація, торф'яне дублення та замерзання).

Охолодження трупа фахівець у галузі ветеринарної медицини визначає шляхом пальпації окремих частин тіла, а також шляхом двократного вимірювання ректальної температури з інтервалом в 1 годину за допомогою ртутного термометра, введеного у пряму кишку на глибину 7-10 см. Особа, що веде розслідування у протоколі огляду місця події обов'язково зазначає методику термометрії та її результати з точністю до 0,1°С. Дослідженням ознак охолодження трупа фахівець у галузі ветеринарної медицини з'ясовує: ступінь вираженості охолодження трупа (добре, помірне, не виражене), його рівномірність (повне чи не повне; рівномірне чи не рівномірне).

Ступінь вираженості трупного заклякнення фахівець у галузі ветеринарної медицини визначає у жувальних м'язах, м'язах шиї, грудних і тазових кінцівках під час їх пальпації, опускання і підіймання нижньої щелепи, згинання і розгинання шиї, а також кінцівок у суглобах. При цьому інтенсивність вираженості трупного заклякання він реєструє як слабке, помірне, добре виражене, не виражене. Окремо акцентує, у яких групах скелетних м'язів трупне заклякання не виражене, а також встановлює його симетричність (симетричне, асиметричне), поширеність (в ділянці голови, шиї, тулуба, кінцівок). Наприклад, «Трупне заклякання розвинуте добре у всіх звичайно досліджуваних групах м'язів» або «Трупне заклякання не виражене на кінцівках».

Під час описання трупних плям фахівець у галузі ветеринарної медицини зазначає ділянки їх локалізації, ступінь вираженості (добре, помірне, слабке, не виражене), інтенсивність забарвлення (розлиті, у вигляді окремих вогнищ), колір (синюшно-фіолетовий, яскраво-червоний, червоно-рожевий, вишневий, сіро-коричневий, бліді), зміна забарвлення під час натискання (залишаються незмінними, бліднуть, зникають), характер (стабільні чи мігруючі), час, який необхідний для відновлення первинного забарвлення. Наприклад, «На трупі собаки трупні плями розташовані на правій поверхні тіла, бардово- фіолетового забарвлення, під час дозованого натискання пальцем ледь бліднуть».

Висихання трупа тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини визначає під час огляду очей, встановлюючи помутніння рогівки та наявністю плям Лярше, а також огляду голівки статевого члена, мошонки - за наявності щільних западаючих ділянок, носового чи носо-губного дзеркала. Трупне висихання оцінюють за ступенем його вираженості (добре, помірне, слабке, не виражене) та його поширеністю в окремих ділянках тіла. Наприклад, «Труп самця собаки у вигляді муміфікованих частково збережених шкірних покривів пергаментною щільністю, сіро-коричневого кольору та частково оголених кісток скелету».

Ознаки гниття трупа на місці його виявлення фахівець у галузі ветеринарної медицини встановлює за характером та інтенсивністю їх вираженості в окремих ділянках тіла.

Орієнтовним алгоритмом описання гнилісної біотранс- формації трупа тварини може бути такий: вираженість (гнилісні зміни виражені добре, помірно, слабко, не виражені), визначається поширеність на тілі; колір ділянок тіла з гнильними змінами (брудно-бурий, брудно-зелений, сірий, зелений, брудно-зелений, майже чорний, чорний тощо); запах (відсутній, слабкий, різкий неприємний), наявність газів (виражена трупна емфізема, трупний гігантизм, трупні гази відсутні); наявність гнильної венозної сітки, гнильних міхурів, трупної емфіземи (здуття трупа): виражене добре, помірно, слабко, не виражене; зазначає запах, що відходить від трупа.

Наприклад, «Ознаки гниття досліджуваного трупа кота не виражені» або «Труп самця собаки у вигляді муміфікованих частково збережених шкірних покривів пергаментної щільності, сіро-коричневого кольору та кісток скелету, частково оголених. Шкіра сіро-коричневого кольору, щільна. Визначається дефект шкіри та м'яких тканин у потитично-тім'яній ділянці, лівій скроневій ділянці та лівій половині морди з оголенням кісток черепа.

По верхній поверхні тіла, за плеснових суглобів, краї дефектів нерівні, місцями тяжисті, потоншені. Під час руху частин тіла вони відділяються в ділянці суглобів, шкіра розривається.

Трупні плями не визначаються у зв'язку з частковою відсутністю шкіри та її гнилісними змінами. Праве очне яблуко відсутнє, очна орбіта без м'яких тканин та з оголенням кісток очної орбіти. У лівому оці визначається сіро-коричневий щільний, крихкий тяж, що виходить за межі кісткової орбіти. Кістки та хрящі носа цілі. Права вушна раковина ущільнена, ціла. Ліва вушна раковина відсутня. В порожнині рота сторонніх предметів не виявлено. Слизові оболонки та м'які тканини губ, ясен, щік, піднебіння відсутні. Зуба анатомічно цілі. В ділянці шиї шкіра та м'які тканини майже відсутні. Шийні хребці не скріплені між собою, з поодинокими залишками м'яких тканин в отворах та між відростками. Грудна клітка овально-циліндричної форми. Ребра на дотик цілі. Зовнішні статеві органи сформовані за типом самця, крихкі, сіро-коричневого кольору з множинними дефектами шкіри, м'які тканини майже відсутні. Будь-яких тілесних ушкоджень під час зовнішнього огляду не виявлено».

Зауважимо, що у разі виявлення ознак гнильного розкладання трупа тварини, на трупі і в його ложі можуть знаходитись продукти життєдіяльності комах: яйця, личинки, лялечки, імаго. Фахівець у галузі ветеринарної медицини допомагає особі, що проводить розслідування їх збирати з різних ділянок трупа, з його ложа, або із ділянок ґрунту, розташованих під ним на глибині 15-20 см, поміщає у скляні банки, колби чи пробірки і спрямовує на ентомологічне дослідження. При цьому мух відділяють від жуків, а половину відібраних екземплярів ентомофауни можна зафіксувати в етиловому спирті.

Оцінку шкіри, волосяного покриву та інших похідних шкіри трупа тварини на місці події рекомендуємо фахівцю у галузі ветеринарної медицини здійснювати за таким алгоритмом: по-перше, встановити окрас шерсті за переважаючим її кольором: однокольорний (білий, чорний, рудий тощо), двоколірний, багатоколірний.

Основними видами окрасу шерсті, зокрема у собак, є арлекіновий (мармуровий), коричневий з різноманітними відтінками - від чисто коричневого до бурого (коричневого з чорнотою), рудий з відтінками (червоно-рудий, яскраво-рудий, світло-рудий (жовтий), золотисто-рудий (чепрачний), підпалий, тигровий, чалий, сірий, чорний з відтінками (червоно-рудий, світло-рудий, золотисто-рудий) тощо.

По-друге, фахівцю у галузі ветеринарної медицини необхідно оцінити густину шерсті (густа, чи рідка), прилягання її до шкіри, скуйовдженість, вираженість линьки (відсутня, помірна, добре виражена), наявність нашарувань речовини, зовні схожої на кров (відсутні чи реєструються у певних ділянках), відбитків слідів протекторів тощо. По-третє, оцінити стан шкіри за такими ознаками: пігментованість, колір, еластичність (пружна, дрябла, морщиниста, пергаментна), вологість (волога, помірно волога чи суха), запах (специфічний, гнилісний тощо); наявність набряків та висипань.

Наприклад, «Волосяний покрив трупа тварини добре розвинутий, густий, чепрачного кольору, тьмяний. Волосся добре фіксоване у волосяних фолікулах. Шкіра грифелепо- дібного кольору, еластична, суха, без набряків та висипів. У лобовій ділянці праворуч виявляються садно, розміром 0,5«0,8 см. Волосяний покрив в ділянці зазначеного ушкодження відсутній, а шерсть навколо нього забруднена рідиною бурого кольору, зовні схожою на кров. Кігті та м'якуші розвинуті правильно, не деформовані, щільні, тьмяні».

Далі, оглядаючи труп тварини на місці події, фахівець у галузі ветеринарної медицини звертає увагу на наявність виділень із природних отворів (ротової щілини, ніздрів, очей, зовнішнього слухового проходу), описує стан та цілісність видимої частини слизових оболонок (очей, носової і ротової порожнин), з'ясовує наявність у ротовій і носовій порожнинах сторонніх предметів; зазначає про стан ротового отвору, наявність сторонніх предметів у ротовій порожнині, оцінює стан зубів, язика, описує слизову оболонку губ.

Так, під час огляду ротової порожнини він констатує, закрита чи відкрита ротова щілина, чи виявляються в ній сторонні предмети, чи є виділення. Наприклад, «Ротовий отвір закритий, сторонні предмети в ротовій порожнині відсутні Виділення із ротової щілини відсутні. У ротовій і носовій порожнинах сторонні предмети відсутні».

Оцінюючи стан зубів у трупа тварини, виявленого на місці події, фахівець у галузі ветеринарної медицини вказує на їх кількість, цілісність, міцність фіксації у зубних комірках, колір емалі їх коронок, наявність зубного каменю, ушкодження, кількість комірок відсутніх зубів. Наприклад, «У трупа собаки виявляється 42 зуба, їх розвиток відповідає віку тварини. Коронки зубів білого кольору, вони анатомічно цілісні. Відкладання зубного каменю відсутнє».

Так, під час описування стану язика у трупа тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини відзначає його топографічне положення в ротовій порожнині (чи виступає за її межі, чи ні, знаходиться за зубами, верхівка затиснута між зубами), анатомічну цілісність, стан слизової оболонки (колір, вологість, рельєф, наявність прикусів зубами, крововиливів, виразок тощо). Додатково звертає увагу на їх загальну кількість, цілісність, колір, наявність нашарування зубного каменю та нашарування жовтого кольору та їх ушкоджень, зазначають про повну чи часткову відсутність окремих зубів в зубних дугах, стан фіксації зубів в альвеолярних комірках. Наприклад, «Язик за межі ротової порожнини не виступає, анатомічно цілий, помірно вологий. Слизова оболонка спинки язика світло-червоного кольору, сухувата, рельєф збережений. На спинці, бічних поверхнях, вентральній його поверхні і вуздечці язика реєструються численні крапкові крововиливи».

Оцінку видимих слизових оболонок трупа тварини, виявленого на місці події, рекомендуємо фахівцю здійснювати за таким алгоритмом: встановити їх анатомічну цілісність (не порушена чи порушена), колір (блідо-рожевий, блідо-сірий, блідий, жовтяничний, синюшний, пігментований тощо), вологість (виражена добре, помірно, відсутня), ушкодження (відсутні чи реєструються, зазначається ділянка поширення та їх характер), наявність на поверхні слизу, ерозій, виразок, ексудату, а також крововиливів, атрофії (витончення) або гіпертрофії (потовщення). Наприклад, «Слизова оболонка щік, губів, ясен, анатомічно цілісна, рожево-сірого кольору, помірно волога, із крапковими крововиливами. На слизовій оболонці твердого піднебіння виявляється лінійна рана, краї якої прилягають один до одного».

З'ясовуючи стан носа трупа тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини вказує на стан шкіри навколо ніздрів, прохідність останніх, акцентує увагу щодо анатомічної цілісності носа, рельєфу носового чи носо-губного дзеркала, прохідності носових ходів, наявність у носових ходах сторонніх предметів чи вмістимого. Якщо у носових ходах виявляється вмістиме, то необхідно зазначити його характер, кількість, колір, витікання і напрям патьоків. Особливу увагу він звертає на густу кров'яну піну у вигляді клубка у ніздрях та ротовій щілині, котра може утворюватись у разі потрапляння крові у дихальні шляхи тварини за її життя та є достовірною танатологічною ознакою про те, що смерть тварини настала не раптово, а повільно. Наприклад, «права і ліва ніздрі містять лусочки рідини бурого кольору, зовні схожої на кров. Шкіра в ділянці верхівки носа суха з характерним рельєфом, анатомічно цілісна. Під час поворотів голови трупа із ніздрів виділяється рідина бурого кольору, зовні схожа на кров. Кістки та хрящі носа на дотик мають не природну рухливість».

Аргументуємо, що під час дослідження стану очей трупа тварини на місці події, фахівець у галузі ветеринарної медицини звертає увагу на стан очних щілин (закриті чи відкриті), стан кон'юнктиви і рогівки (анатомічна цілісність, колір, вологість, крововиливи, виразки та характер інших ушкоджень), наявність і характер виділень з очей. Наприклад, «ліва очна щілина напівзакрита, рогівка лівого очного яблука сухувата, анатомічно цілісні. Кон'юнктива - сіро-білого кольору, дещо набрякла, з кро- вонаповненими кровоносними судинами, на ній є крапкові крововиливи. Права очна щілина відкрита, з неї виступає видовжене, значно підсохле очне яблуко, дуже забруднене ґрунтом (після ексгумації)».

Наголошуємо, що, оглядаючи стан лівого і правого зовнішнього вуха трупа тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини відзначає стан розвиненості вушних раковин (правильно, з вадами, анатомічну цілісність, стан внутрішньої і зовнішньої поверхонь), прохідність зовнішніх слухових проходів і наявність в них сторонніх предметів (вільно прохідні чи містять сторонні предмети, бруд, вушну сірку), кількість вушної сірки, характер ушкоджень. Наприклад, «Вушні раковини правильної форми, шкіра зовнішньої поверхні дещо забруднена речовиною, зовні схожою на грунт. Внутрішня поверхня правої вушної раковини забруднена речовиною, зовні схожою на грунт, а внутрішня поверхня лівої вушної раковини забруднена речовиною бурого кольору, зовні схожою на кров. Лівий зовнішній слуховий прохід вільнопрохідний, а правий - заповнений рідиною бурого кольору, зовні схожою на кров».

Якщо в природніх порожнинах голови трупа тварини, зокрема, мозковій, носовій, ротовій, приносових пазухах, під час його огляду на місці події знаходять сторонні предмети, то їх виймати не доцільно, оскільки це може призвести до втрати важливих речових доказів. Під час огляду голови трупа тварини також фахівець у галузі ветеринарної медицини звертає особливу увагу на неприродну рухливість кісток черепа та нижньої щелепи. Наприклад, «в ділянці нижньощелепного симфізу (зрощення правої і лівої нижньощелепних кісток) реєструється не природна рухливість і крепітація кісток. Нижня щелепа зміщена дещо ліворуч. В ділянці голови і шиї відзначається набряк м'яких тканин. Також відзначається позасуглобова рухомість в ділянці висково-нижньощелепного суглобу. Реєструється відкритий перелом кісток твердого піднебіння».

У процесі огляду шиї трупа тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини встановлює пропорційність її розвитку, форму, фіксує наявність чи відсутність стронгуля- ційної борозни та сторонніх предметів, зокрема мотузки, ланцюга, дроту тощо, наявність або відсутність ушкоджень. Наприклад, «шия розвинута пропорційно тулубу». Предмети, що стискають шию, на місці огляду трупа не знімають, а надсилають їх разом з трупом для судово-ветеринарного дослідження у спеціалізованій експертній установі».

Під час огляду грудної клітки трупа тварини її стискають у різних напрямах для діагностики неприродної рухливості кісток. Звертають увагу на пропорційність розвитку, форму, симетричність, наявність тілесних ушкоджень в цій ділянці, констатують їх характер, вказують точну локалізацію. Наприклад, «грудна клітка плоско-циліндричної форми, симетрична. Ребра і хребет на дотик цілі».

Зауважимо, що оглядом черева трупа тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини оцінює його конфігурацію (підтягнуте, провисле чи збільшене, голодні ямки запалі чи виповнені) і консистенцію на дотик, виявляє характер ушкоджень, їх локалізацію. У трупів коней і, особливо, у жуйних тварин, важливо звернути увагу на збільшення (здуття) живота, що є однією з ознак тимпанії у жуйних тварин і кольок у коней. Разом із тим, вирішення цього питання потребує великої обережності, тому, що у трупів тварин, які пролежали тривалий час у теплу пору року, особливо у жуйних, газоутворення у шлунково-кишковому каналі є звичайним посмертним процесом, який необхідно відрізняти від прижиттєвого здуття. Наприклад, «Живіт округлий, м'який».

Зазначимо, що під час огляду задньопрохідного отвору, фахівець у галузі ветеринарної медицини вказує на його стан (закритий, відкритий, напіввідкритий, наявність сторонніх предметів, характер ушкоджень, чи забруднена шерсть навколо цього отвору каловими масами), звертає на стан слизової оболонки відхідника (колір, складчастість, вологість, цілісність, характер ушкоджень). Наприклад, «Задньопрохідний отвір не замкнений, слизова оболонка ануса сіро-рожевого кольору, дещо складчаста, помірно волога, анатомічно цілісна, шкіра навколо нього калом не забруднена».

Оглядом стану зовнішніх статевих органів фахівець у галузі ветеринарної медицини встановлює, як вони розвинуті (правильно, чи є вади розвитку), за яким типом (самки чи самця), чи відповідає їх розвиток віку тварини, чи спостерігаються виділення із сечовипускного каналу і піхви. У трупів самок описують стан вульви: цілісність статевих губ, ступінь закритості статевої щілини (закрита, зяє, напіввідкрита), наявність виділень із вульви та їх характер; наявність сторонніх предметів, характер ушкоджень; стан присінка піхви (колір, складчастість, вологість, характер ушкоджень слизової оболонки, наявність сторонніх предметів). Наприклад, «зовнішні статеві органи розвинуті згідно з віком і відповідно до статі тварини, сформовані правильно за типом самки. Статеві губи цілісні, статева щілина дещо відкрита. Слизова оболонка присінка піхви блідо-рожева, дещо волога, цілісна, помірно складчаста. Сторонні предмети у присінку піхви та ушкодження відсутні».

Констатуємо, що у трупів самців тварин, оглядаючи стан зовнішніх статевих органів, фахівець у галузі ветеринарної медицини звертає увагу на стан крайньої плоті, описує стан препуційного отвору (чи виходить за його межі голівка статевого члена для діагностики фемозу, парафемозу), препуційної порожнини (наявність стороннього вмістимого, характер ушкоджень), колір її зовнішньої та внутрішньої пластинки, колір та консистенцію голівки статевого члена, характер її ушкоджень; прохідність зовнішнього отвору сечостатевого каналу та характер виділення із нього; виявляє характер ушкоджень у цих органах. Крім цього, ретельно оглядає мошонку трупа, описує цілісність і колір її шкіри, наявність у порожнині мошонки сім'яників та їх придатків. Наприклад, «голівка статевого члена анатомічно цілісна, вільно виходить за межі препуційного отвору. Сторонній вміст у препуційній порожнині відсутній. Виділення із зовнішнього отвору сечостатевого каналу відсутні. Мошонка цілісна, її шкіра пігментована. Сім'яники і їх придатки знаходяться в порожнині мошонки».

Крім цього, фахівець у галузі ветеринарної медицини оглядає стан молочних залоз, встановлюючи, чи відповідає їх розвиток віку тварини, наявність вад розвитку, цілісність шкіри в ділянці молочних залоз, стан сосків та соскового отвору (вільнопрохідний чи закупорений, характер виділень з нього, характер ушкоджень).

Зауважимо, що для оцінки стану грудних і тазових кінцівок та хребта фахівець у галузі ветеринарної медицини звертає увагу на стан їх розвитку (розвинуті правильно, або виявляються вади розвитку), цілісність їх кісток і суглобів на дотик, рухливість ланок кінцівок у суглобах, у т. ч. неприродна, наявність крепітації; стан розвитку і консистенція скелетних м'язів, характер ушкоджень. Крім того, описують рогові похідні шкіри на кінцівках (кігті, ратичні та копитні капсули). Наприклад, «грудні та тазові кінцівки розвинуті правильно, кістки їх на дотик цілі. Грудні кінцівки зігнуті в ліктьовому і зап'ястковому суглобах, а тазові - у колінному та за плеснових суглобах».

Акцентуємо, що для визначення давності настання смерті тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини застосовує проби, в основі яких лежить властивість тканин реагувати на механічне, хімічне і електричне подразнення [45, с. 70]. Дослідження первинних постмортальний явищ має велике значення у встановленні часу настання смерті. Результати посмертних (суправітальних) реакцій можуть бути виявлені у строк від 12 до 14 год. після настання смерті та зазначаються у протоколі огляду місця події.

Гнильна біотрансформація, муміфікація та жировіск - найчастіші пізні трупні явища, які на місці події приходиться оцінювати фахівцю у галузі ветеринарної медицини. Так, під час дослідження трупів тварин у стані пізніх консервуючих трупних явищ (муміфікація, жировіск, торф'яного дублення) він має виявити і описати морфологічний стан м'яких тканин, у т. ч. шкіри й скелетних м'язів, а також внутрішніх органів, які піддалися змінам у процесі природної консервації.

Основними завданнями дослідження тілесних ушкоджень, виявлених на трупі тварини під час його огляду на місці події, є встановлення характеру, локалізації, кількості ушкоджень, їх насильницького чи не насильницького утворення, попереднє з'ясування, від дії якого знаряддя травмування походять спричинені ушкодження за особливістю характеру травм, виявлених на трупі тварини та інші. Зазначимо, що огляд ушкоджень, виявлених на трупі тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини проводить візуально під час огляду окремих ділянок тіла (голови, шиї, грудної клітки, черева, зовнішніх статевих органів, молочної залози, кінцівок), а також доцільно застосовувати збільшувальні прилади, зокрема лупу. Це забезпечить створення чіткого уявлення про особливості ушкодження, а також дозволить виявити бруд в ділянці ушкодження чи інші мікрочастинки. Огляд трупа тварини і, особливо його ушкоджень, фахівець у галузі ветеринарної медицини проводить відповідно до загальноприйнятих у судово-ветеринарній експертизі послідовності та, таким чином, щоб не заподіювати маніпуляціями йому додаткових ушкоджень чи змінити зовнішній вигляд вже існуючих. При цьому не допускається обмивати ушкодження, щоб не втратити речових доказів, що можуть знаходитись в ділянці ушкодження (шротинки, шматочки дерева, металічні уламки тощо) та могли б указувати на характер знаряддя, яким заподіяно травму.

Констатуємо, що опис тілесних ушкоджень трупа тварини передбачає зазначення їх локалізації, анатомічного характеру (синець, садно, рана, переломи кісток тощо), форму (округла, овальну, подібну до певних фігур тощо), розміри, особливості країв (осаднені чи ні), кінців, поверхні чи дна, стан оточуючих тканин, у т. ч. шкіри.

Для визначення локалізації тілесних ушкоджень, виявлених на трупі тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини повинен використовувати систему скелето-топічних координат із зазначенням анатомічної ділянки тіла та відстані у сантиметрах від ушкодження до виступаючих частин тіла, зокрема, маклаків, сідничних горбів, ості лопатки, реберної дуги, вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців, верхніх кінців остистих відростків хребців тощо.

Наприклад, «На трупі собаки в лобно-тім'яно-скроневій ділянці зліва виявлена рана довжиною 5 см, дугоподібної форми на 2 см догори від лівої надорбітальної дуги, випуклістю орієнтована вперед з утворенням клаптя та відворотом його назад з нерівними осадженими краями, закругленими кінцями, тканинними перемичками біля кінців рани. Її дно у вигляді уламків кісток черепа, залишків мозкової речовини та твердої мозкової оболонки».

Акцентуємо, що для правильного і зрозумілого описування форми тілесних ушкоджень, виявлених у трупа тварини на місці події, необхідно порівнювати її з формою геометричних фігур (щілиноподібна, овальна, округла, трикутна, зірчаста, форми кута (прямого, гострого, тупого), форми трикутника (рівностороннього, рівнобедреного), промениста (двох, трьох променева), гілляста, серпоподібна, веретеноподібна, зигзагоподібна, дугоподібна, s-подібна, округла, овальна, іншої форми, або формою літер (^-подібна, Г-подібна, .S'-подібна тощо). Розміри ушкоджень визначають за двома взаємоперпендикулярними лініями, вимірюючи найбільшу довжину, орієнтуючи його за цифрами циферблату годинника і поперечник, а у Г-подібних і зірчастих ушкоджень довжину променів визначають від центра.

Наприклад, «На трупі коня в ділянці лівої гілки нижньощелепної кістки виявлена рана горизонтально орієнтована з нерівними осадненими краями, загостреними кінцями довжиною 14 см, або ж: в тім'яно-потиличній ділянці зліва і дещо назад від місця прикріплення лівої вушної раковини виявлена рана вертикально орієнтована з нерівними краями, заокругленими кінцями, осадженням по периферії, щілиноподібної форми довжиною 4-5 см».

Кожен вид ушкоджень має свої особливості, що необхідно враховувати під час їх описування. Так, описуючи садна, фахівець у галузі ветеринарної медицини акцентує увагу на їх локалізацію, форму, розміри, колір, особливості поверхні чи дна, їх рівень відносно оточуючої шкіри, забруднення, сторонні частинки, злущені часточки епідермісу, наявність кірочки, її колір, стан шкіри, що оточує садно. Наприклад, «На трупі собаки, у поперековій ділянці праворуч, на 2 см правіше від серединної лінії та безпосередньо над клубовою кісткою виявлене садно під буро-червоною кірочкою, нижче рівня оточуючої шкіри, смужкоподібної форми, вертикально орієнтоване, розміром 13»6 см. Схожі за характером садна виявлені: у проекції остистих відростків 1-4 поперекових хребців, чотири садна овальної форми розміром 0,7x1 см; 0,9«1,5 см; 1,7x1 см; 2x1,5 см».

Під час опису синця, виявленого на трупі тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини зазначає його локалізацію, колір, форму та розміри. Наприклад, «По передній поверхні лівої гомілки в середній третині виявлено синець неправильно-овальної форми, бордово-фіолетового кольору розміром 3x2 см».

Наголошуємо, що найбільш поширеним видом тілесного ушкодження є рани, які виявляють на трупі тварини. Під час їх описування ветеринарному фахівцю необхідно звертати особливу увагу на краї (рівні чи нерівні, осад- нені, просочені кров'ю, відшаровані чи невідшаровані від підшкірної клітковини), форму кінців (заокруглені, Г-подібні, гострокутні), приблизно визначити глибину рани, специфічні особливості ран, характерні для певного виду зброї чи предмета.

У процесі огляду рани, що знаходяться на трупі тварини, необхідно уникати їх зондування, щоб не утворити штучних ходів. Виявивши додаткові ушкодження в ділянці ран (наприклад, надриви, розриви, насічки тощо), фахівець у галузі ветеринарної медицини зазначає, біля якого кінця рани вони знаходяться, вказати їх кількість, глибину проникнення, форму. Наприклад, «На трупі собаки в ділянці верхньої третини правого стегна визначається повне відділення кінцівки з утворенням циркулярної рани, краї якої по передньо-зовнішньо-задній поверхні з ділянками стиснення, осадження в периметрі 11 см, по внутрішньо-задній поверхні краї рани рівні з утворенням вертикального розриву з рівними краями та гострим кінцем, довжиною 10 см. В ділянці відділення у рані знаходяться м'язи, уламки кісток з накладенням незначної кількості сухої рослинності».

Закриті переломи кісток виявляють пальпацією окремих ділянок тіла. У протоколі огляду місця події, особа, що веде розслідування, зазначає назви кісток з виявленою фахівцем у галузі ветеринарної медицини неприродною рухливістю, деформацією чи крепітацією. Відкриті переломи кісток необхідно описувати за правилами описання рани, зазначаючи стан кісткових уламків: чи виступають вони над поверхнею рани, з'ясовують стан країв, напрям площини перелому, чи зміщений периферичний і центральний відломок по довжині і ширині відносно один одного. Наприклад, «У досліджуваного трупа собаки кістки колінного суглоба роздавлені з утворенням множинних уламків, що скріплені між собою м'якими тканинами».

Під час опису на трупі тварини множинних однорідних ушкоджень фахівець у галузі ветеринарної медицини зазначає їх локалізацію, кількість, взаємне розташування, загальну площу. Якщо будь-яких ушкоджень на трупі не виявлено, то в протоколі огляду місця події особа, що проводить розслідування, зазначає, що «Під час зовнішнього дослідження трупа будь-яких ушкоджень не виявлено».

Зауважимо, що після закінчення зовнішнього огляду трупа тварини ветеринарному фахівцеві необхідно провести дослідження ложа трупа, тобто поверхні, на якій він лежить під час виявлення. Ложе трупа тварини доцільно оглянути і описати в динамічній стадії огляду після обережного переміщення з місця первинного розташування.

У ложі трупа слід виділяти 3 зони: власне ложе - поверхня, що безпосередньо контактує з трупом тварини, проєкційна зона - ділянка поверхні ложа, обмежена проєкцією силуета трупа тварини, зона трупних виділень - ділянка поверхні ложа, по якій розтікаються продукти розкладання трупа.

У протоколі огляду трупа тварини на місці події фахівець у галузі ветеринарної медицини зазначає характер поверхні під трупом тварини, вказує загальні обриси його силуету; стан ґрунту, наявність відбитку тіла трупа, забруднень і будь-яких предметів; стан покриття, на якому лежить труп, наявність або відсутність рослин, за їх наявності вказує колір (бліді, жовтуваті через втрату хлорофілу), відсутність або наявність снігу, кірки льоду, їх колір, слідів крові та глибину її проникнення в сніг чи грунт.

Крім цього, доцільно детально оглянути ділянку території, навколо ложа трупа тварини для виявлення слідів його волочіння. Вони можуть бути у вигляді смуг чи борозн різної форми, ширини і глибини (поверхневі на твердій та глибокі - на м'якій поверхнях). В них можуть бути виявлені сліди, зовні схожі на кров, волосся, калові маси тощо.

Зауважимо, що не допускається вводити в ранові канали трупа тварини сторонні тіла, а також здійснювати інші дії, що можуть змінювати первісний вигляд або властивості ушкоджень трупа під час огляду, зокрема: обмивання водою або іншими способами висохлої крові з ушкоджень або оточуючих ділянок шкіри, діставання знарядь і предметів, фіксованих в ушкодженнях і природних отворах.

Наголошуємо, що у разі наявності таких, їх залишають у первинному положенні і забезпечують збереження під час транспортування трупа до місця судововетеринарного розтину. Виявлені сторонні предмети, які вільно лежать на трупі тварини, фахівець у галузі ветеринарної медицини передає особі, яка проводить досудове розслідування, для їх подальших досліджень.

Після завершення зовнішнього дослідження трупа тварини, уповноважена особа, яка проводить досудове розслідування за консультативної допомоги фахівця у галузі ветеринарної медицини описує сліди, що можуть свідчити про напад, боротьбу, оборону, волочіння трупа у вигляді смуг різної форми, ширини і глибини, можливого самостійного пересування тварини після заподіяння їй ушкоджень або переміщення трупа тварини з метою приховування злочину. Якщо ж у слідах виявляють об'єкти тваринного походження, то їх описувати допомагає фахівець у галузі ветеринарної медицини.

Аргументуємо, що відмінною особливістю події на воді та огляду трупа тварини, який дістали із води, є незначна кількість слідів на трупі, які були б у подальшому маркерами для встановлення обставин події, у зв'язку з переміщення трупа тварини у воді, перенесення його течією із однієї ділянки в іншу, руйнування водою, представниками водної фауни (рибами, ракоподібними, іншими тваринними гідробіонтами, водними комахами, п'явками тощо), водним транспортом, за дії метереологічних умов, необережних дій сторонніх осіб, а також дій злочинців для знищення слідів тощо [46, с. 35-41].

Виходячи із власної судово-експертної практики автор цієї публікації констатує, що трупи тварин виявляють у воді за таких ситуацій: у разі смерті від захворювання, що виникло перед потраплянням трупа у воду; смерті від захворювання, що виникло під час перебування тварини у воді; смерті від травми, заподіяної перед потраплянням трупа у воду; смерті від травми, що виникла під час перебування тварини у воді; смерті від утоплення; смерті від інших видів впливу середовища (рефлекторна зупинка серця, переохолодження тощо) [46, с. 21-25].

Застосування спеціальних ветеринарних знань під час огляду трупа тварини, вилученого із водойми, реалізується через призму встановлення причини смерті, способу його потрапляння у водойму (прижиттєво чи посмертно тощо), ознак перебування трупа у воді (мокра шкіра і шерсть, явища мацерації шкіри та подальше відторгнення епідермісу, випадіння волосся, наявність мулу і піску в ніздрях, роті, зовнішніх слухових проходах, різко виражена анемічність шкіри, швидке трупне охолодження, гниття та спливання трупа), а також ознак утоплення (наявність навколо ніздрів і в ротовій порожнині білої дрібнопухирчастої піни) з рожевуватим відтінком. Деякі дослідники виділяють цю піну, як єдину достовірну ознаку справжнього утоплення. Утворюється вона внаслідок змішування води із слизом на слизових оболонках. Рожевий відтінок піни пояснюється гемолізом еритроцитів. Піна ця стійка і не спадається, навіть якщо її відділити від слизової оболонки (стійкість піни прямо пропорційна кількості органічних речовин у рідині, з якої піна утворюється). У разі висихання вона утворює комірчастий рисунок [46, с. 25-26].

Наголошуємо, що на трупі тварини, витягнутому із води, можна знайти різні ушкодження. Вони можуть бути як прижиттєвими, отриманими до потрапляння тіла у воду, так і утворюватись у воді. У таких випадках говорити про травму, як причину смерті, можна лише за наявності ознак прижиттєвих ушкоджень і відсутності ознак смерті від утоплення. Проте вже під час відносно нетривалого перебування трупа у воді (4-5 діб) прижиттєві ознаки можуть бути втрачені, що робить практично неможливим категорично стверджувати про смерть тварини, яка виникла внаслідок травми [46, с. 38].

Констатуємо, що одні із цих ознак можуть бути легко встановлені фахівцем у галузі ветеринарної медицини під час огляду трупа тварини на місці події, проте інші можуть бути виявлені лише під час судово-ветеринарного дослідження трупа у секційній залі спеціалізованої експертної установи.

Вважаємо доцільним підкреслити, що причини, які спричиняють посмертні пошкодження трупа тварини у воді, відрізняються великим різноманіттям.

Прижиттєвим ознаками травмування можуть бути отримані до потрапляння тіла у воду; утворилися під час потрапляння тіла у воду внаслідок падіння туди з висоти тощо, за умови забиття об дно чи різні предмети, що знаходяться у воді; які отримані внаслідок дії рухомих (гребні, гвинти) або нерухомих (підводні крила, киль) елементів конструкції водно-транспортних засобів пересування (наприклад, відомі випадки зіткнення моторних човнів, гідроциклів із тваринами, які купаються або перепливають річку чи озеро [46, с. 38].

До посмертних травм тварин, трупи яких дістали з води, належать такі, що утворилися після смерті тварини у разі удару об ґрунт, деталі водних споруд і випадкові предмети, що знаходяться у водоймі; удари працюючими гвинтами, підводними крилами та іншими елементами конструкцій суден. На м'яких тканинах і навіть на кістках трупа у таких випадках залишаються сліди стертості, сліди волочіння (особливо у разі утоплення у гірських річках); що утворилися під час виймання трупа з води. Вони можуть бути нанесені баграми, шестами, гаками та іншими підручними засобами, що використовуються для пошуків та витягання трупа тварини; ушкодження трупа представниками водної фауни тощо.

Форма та розмір ушкоджень трупа залежить від розмірів тварин, їх кількості та особливостей морфології їх щелеп або ротового апарату. Типові ушкодження трупа тварини спричиняють п'явки, утворюючи множинні Г-подібні поверхневі пошкодження на шкірі трупа [46, с. 38-39].

У випадках навмисного утоплення тварин, під час її огляду на місці події, на трупі часто можна виявити предмети, які застосовані з метою прискорення процесу утоплення (мотузки, липка стрічка, провід або ланцюг, якими зв'язують кінцівки тварини, прив'язані важкі предмети, які тягнуть тварину на дно водойми тощо). Предмети, виявлені на трупі, у таких випадках є речовими доказами злочину [46, с. 39].

За даними Т І. Синоверської [34] щодо пошуку та виявлення об'єктів тваринного походження, сліди зубів тварин під час огляду місця події найчастіше знаходять на знаряддях вчинення кримінального правопорушення (палиці, кийки) (70,8%); продуктах харчування, начинених отруйними речовинами (40%).

Волосся тварин найчастіше може залишитися на знаряддях, пристосуваннях, за допомогою яких тварину прив'язують (мотузки, дріт, липкі стрічки (59,2%)); на килимах, диванах, кухонних приладдях (40,8%).

Сліди крові, слини, блювотних мас найчастіше можна виявити в салоні, на одязі, взутті підозрюваної особи (59,3%); на знаряддях учинення кримінального правопорушення (63%); на землі, підлозі, стінах (сліди бризок) (62,5% випадках); на капоті, бампері автомобіля та в інших місцях (51,7%).

Підтримуємо думку ряду дослідників, зокрема Т. І. Синоверської [34], В. І. Цимбалюка [41], В. Ю. Шепітька [42], Ю. А. Чаплинської [40] про те, що сліди крові, блювотних мас залишаються добре помітними навіть з часом, проте такі об'єкти тваринного походження, як сліди слини, шерсті, волосся, мозкової речовини, складно виявляти без застосування спеціальних технічних засобів.

З цією метою доцільно застосовувати крім звичайних освітлювальних і збільшувальних приладів (лупи, бінокулярного мікроскопа тощо), сучасні технічні засоби, такі як монохромні, лазерні й ультрафіолетові освітлювачі, які дозволять легко виявити непомітні неозброєним оком сліди.

Такі сліди фіксують за допомогою фото- та відео зйомки, а у разі неможливості це зробити необхідно якомога повніше описати їх у протоколі огляду місця події, позначити їх на плані-схемі місця події, розташування відносно інших слідів, об'єктів і трупа тварини, вказати місце розташування, форму, розміри тощо.

Якщо поруч з трупом тварини чи під ним фахівець у галузі ветеринарної медицини виявляє кров, блювотні чи калові маси, речовину головного мозку тощо, то він обов'язково зазначає їх локалізацію відносно найближчих до них частин трупа, найменування, форму, розміри, колір, консистенцію, ступінь просочування в грунт, наявність на поверхні слідів кірок, забруднень.

Експерт-криміналіст їх фотографує або виконує схематичний рисунок, що має важливе значення для правильного встановлення механізму заподіяння смертельних тілесних ушкоджень тварині.

Зазначимо, що характеристика слідів крові на різних предметах-носіях залежить від механізму їх утворення, характеру і форми поверхні, на яку вони потрапили і можуть бути у вигляді крапель, бризок, плям, потьоків, калюж, відбитків, комбінованих слідів. Встановлення механізму утворення слідів крові дозволить виявити місце скоєння злочину, самостійного переміщення травмованої тварини за життя чи переміщення трупа тварини після настання смерті тощо.

Зауважимо, що вилучення слідів крові чи інших біологічних рідин на місці огляду трупа тварини фахівець у галузі ветеринарної медицини проводить залежно від їх стану та характеру предметів на яких вони виявлені.

Для цього можна застосовувати прилади, наприклад, переносний люмінісцентний освітлювач - лампа Вуда (ОЛД-41) і реактиви (перекис водню, бензидин, розчин люмінолу тощо).

Якщо кров виявлена на негабаритних предметах, то уповноважена особа, яка проводить цю слідчу дію, їх вилучає цілком, а якщо сліди крові знаходяться на громіздких предметах-носіях, то кров з них зішкрябують, або змивають на марлю, змочену фізіологічним розчином, висушують за кімнатної температури.

Як контрольний матеріал в лабораторію направляють шматочок чистої марлі.

У разі виявлення калюжі крові її збирають у чистий флакон чи колбу (10-20 см3). Кров, виявлену на снігу чи льоду збирають на марлю, розтоплюють та висушують за кімнатної температури на відстані від сонячного проміння і джерел тепла, не підогріваючи, та направляють в лабораторію разом з контрольним зразком.

У разі виявлення слідів крові на грунті, його вилучають з усієї глибини просочування, просушують за температури 37°С на тарілці чи іншій ємності, поміщають у скляну колбу і направляють для дослідження разом із контролем у лабораторію.

Сліди крові чи іншої біологічної рідни тваринного походження, вилучені на траві, збирають шляхом обережного зрізання травинок, зв'язування їх у пучок, обгортання його злегка вологою серветкою, після чого поміщають їх у картонну коробку.

Кров на гілках, листях, кущах необхідно вилучати шляхом їх зрізання. Далі їх доцільно обгорнути злегка вологою серветкою і запакувати у картонну коробку.

Шкура, кісткові залишки, частини трупа тварини, окремі внутрішні органи, трупи дрібних тварин з виявленими на них слідами повинні бути вилучені цілком, упаковані в чисті мішки з тканини або поліетилену, фанерні чи паперові коробки.

Зберігати їх доцільно за холодильникової температури до моменту направлення на судово-ветеринарну експертизу. Причому оскільки зазначені об'єкти є швидкопсувним матеріалом, то відправити його у спеціалізовану експертну установу їх необхідно як можна найшвидше.

Слід підтримати думку Т. І. Синоверської [34, с. 180], про те, що після виявлення слідів біологічного походження необхідно зазначити їх місцезнаходження, походження на місці події, форму, розміри, орієнтацію відносно трупа тварини, здійснити їх фотографування та відеофіксацію методом детальної фотозйомки, а також позначити в план-схемі опису місця події та описати у протоколі огляду місця події. Після цього такі сліди підлягають вилученню.

Паралельно, уповноважена особа, яка проводить огляд трупа тварини на місці події разом із інспектором-криміналістом виявляють, фіксують (фото-, відео, виготовляють гіпсові зліпки, вилучають в натурі тощо), описують сліди тварини, вимірюють їх.

Аналізом протоколів огляду місця події за кримінальними провадженнями в межах яких призначалась судово-ветеринарна експертиза станом на грудень 2022 р. встановлено, що предмети, які були знаряддям скоєння злочину щодо тварини, виявлені уповноваженою особою, яка проводить досудове розслідування безпосередньо в трупі тварини (37%), знаходилися поблизу трупа тварини (25%), були заховані у приватних домоволодіннях правопорушника (5%), викинуті злочинцем в розташовані поблизу з місцем події сміттєві контейнери (28%), викинуті злочинцем в розташовані поблизу каналізаційні люки (3%), викинуті злочинцем у водойму (2%).

Акцентуємо, що речі, а також труп тварини, вилучені під час огляду місця події, відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК [35], негайно опечатують із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду місця події. Опечатування вилучених речей і трупа тварини здійснюють таким чином, щоб виключити можливість їх негайного ушкодження чи підміни, забезпечити збереженість, не допустити внесення сторонніх мікрослідів та виключити загнивання. Унеможливлюють випадкову дію на об'єкти (тертя, забруднення тощо).

Констатуємо, що після огляду трупа тварини на місці події фахівець у галузі ветеринарної медицини може усно відповісти на питання, що стосуються предмета і об'єктів дослідження, зокрема:

1) тварина якого виду, статі, породи виявлена?

2) характеру тілесних ушкоджень та їх локалізацію і кількість;

3) яка давність настання смерті тварини?

4) чи змінювалось положення трупа тварини після настання смерті тварини?

5) чи є на трупі ознаки, за якими можна встановити знаряддя травмування тварини?

Перелік питань не є вичерпним, адже він може змінюватись залежно від характеру ушкодження, виду, статі, породи, віку тварини, конкретної ситуації. Тобто за можливості фахівець у галузі ветеринарної медицини може відповісти на інші питання, що не виходять за межі його компетенції та спеціальних знань, а також не потребують лабораторних досліджень.

Результати огляду трупа тварини на місці події оформляє уповноважена особа, яка проводить цю слідчу дію шляхом укладання протоколу огляду місця події. У протоколі огляду обстановка місця події має бути відображена у тому вигляді, у якому вона спостерігалася під час огляду. До протоколу можуть додаватися фотозображення, схеми, плани тощо. Фахівець у галузі ветеринарної медицини, котрий брав участь у цій процесуальній дії, формулює під запис слідчого суто характеристику трупа тварини, бере участь в аналізі результатів огляду місця події, побудові та перевірці версій на основі новітніх досягнень.

Як зазначає Т. І. Синоверська [34, с. 180] методична допомога передбачає роз'яснення під час проведення слідчої дії з боку фахівця у галузі ветеринарної медицини термінології, яку використовують в окремій галузі знань, правильних назв вилучених об'єктів або їх частин, характер і локалізацію ушкоджень, виявлених на трупі тварини, чи змінювалось положення трупа тварини після настання смерті тварини, яка давність настання смерті тварини. Іноді під час складання протоколу слідчий записує цю інформацію під диктування фахівця ветеринарної медицини.

Констатуємо, що протокол огляду місця події складається із трьох частин: вступної, описової та заключної. Вступна частина має містити інформацію про місце події, дату, час початку і закінчення огляду, посаду, прізвище особи, яка укладає протокол; прізвище, ім'я та по батькові учасників огляду, домашні адреси понятих. Далі вказують дані про труп тварини.

Описова частина протоколу містить дані щодо умов огляду: характер освітлення (штучне, природне чи змішане), температуру довкілля, погоду, описують місце виявлення трупа, результати його огляду. Заключна частина протоколу повинна містити інформацію про те, що було вилучено з місця події, куди відправлено труп тварини, а також речові докази для подальшого їх дослідження, зазначають методики їх фіксації.

Зауважимо, що у протоколі не зазначають властивостей об'єктів, у т. ч. тваринного походження, особливо, якщо труп тварини досить розчленований чи скелетований, або гнилісно змінений, котрі не можуть бути достовірно ідентифіковані на місці події без спеціальних лабораторних досліджень, зокрема, змінені сліди крові необхідно називати плями, зовні схожими на кров, стріляну кулю - оболонку із металу білого кольору, шротинки - предметами округлої форми, сірого кольору, діаметром 3-4 мм. Протокол має бути укладений зрозумілими для всіх учасників цієї слідчої дії фразами, висловами, формулюваннями, а під час описування щодо трупа тварини, необхідно уникати вживання латинізованих специфічних ветеринарних і біологічних термінів, а якщо цього уникнути не можна, то їх необхідно пояснити.

Наголошуємо, що усі дані, що відображаються у трупі тварини на місці події, мають бути описані точно, послідовно, об'єктивно і у повному обсязі, із застосуванням загальнозрозумілої термінології. Укладений протокол огляду місця події у двох автентичних екземплярах (надрукований чи рукописний) зачитується вголос і підписується всіма учасникам огляду. Один екземпляр зазначеного протоколу уповноваженою особою, яка проводить досудове розслідування, направляється разом із постановою про призначення судово-ветеринарної експертизи, якщо на цей момент відкрите кримінальне провадження, або ж направлення (скерування), якщо кримінальне провадження ще не відкрите у спеціалізовану експертну установу, де буде проводитись судово-ветеринарне дослідження цього ж трупа.

Після закінчення огляду трупа тварини на місці події фахівець у галузі ветеринарної медицини може консультувати слідчого чи дізнавача щодо вилучення і пакування деяких речових доказів, які необхідно направити на дослідження, а також правильно сформулювати питання, котрі уповноважена особа, яка проводить цю слідчу дію має поставити судовому експертові у постанові про призначення судово-ветеринарної експертизи.

Зазначимо, що після огляду труп тварини з місця його виявлення спрямовують у секційну залу спеціалізованої експертної установи для проведення судово-ветеринарної експертизи з метою встановлення причини смерті тварини. Транспортування трупа тварини з місця події є обов'язком органу чи уповноваженої особи, яка проводить досудове розслідування. Разом з трупом тварини у секційну залу експертної установи направляють копію протоколу огляду місця події та постанову про призначення судово-ветеринарної експертизи.

Автор цієї публікації не одноразово брав участь, як фахівець у галузі ветеринарної медицини, в огляді трупів тварин на місці події. Приведемо приклад оформлення протоколу огляду трупа тварини на місці події за кримінальним провадженням. Так, із матеріалів кримінального провадження відомо таке. Свідок події правопорушення вказала, що невідомий громадянин, проїжджаючи на скутері, до багажника якого за допомогою мотузки була прив'язана собака, яка ділянками шляху бігла за скутером, ділянками волочилась, при цьому тварина скиглила, та намагалася підвестися, адже рух скутера був не швидким. Далі свідок прийшла на пустир та виявила на дереві труп собаки, який був повішений на петлі із дроту. За результатами огляду трупа собаки на місці події було укладено протокол, зміст якого подано нижче.

Протокол оформлення огляду місця події

«__» _________р. за (денного, змішаного) освітлення слідчий слідчого відділу (найменування органу, прізвище та ініціали) за участю фахівця у галузі ветеринарної медицини (прізвище та ініціали) в присутності понятих (прізвище та ініціали, місце проживання) провів огляд місця виявлення трупа собаки.

Місцем події є пустир, який знаходиться близько 200 метрів від вулиці Фххххххх, 8 і за 100 метрів від колишньої свиноферми, а також за 400 метрів знаходиться об'їзний шлях до села Кхххххх від міста Нхххххх.

Дані огляду:

Під час огляду встановлено, що за 20 метрів від асфальтного шляху, який проходить паралельно об'їзному шляху та близько 1 метра від асфальтованої дороги на гільці дерева, на висоті 1,6 м від землі, де підвішений за шию на дереві знаходиться труп собаки у вертикальному положенні.

Труп тварини розташований мордою у бік колишньої свиноферми. На лівій вушній раковині знаходиться ідентифікаційна пластикова бирка світло-зеленого кольору, на якій є номер 0171.

Трупом є кобель, віком старше трьох років, безпорідний. Тілобудова трупа собаки правильна, конфігурація пропорційна, зовнішні вади розвитку відсутні, вгодованість середня, особливі прикмети відсутні. Грудні кінцівки витягнуті, розташовані паралельно одна одній, дещо зігнуті у ліктьових і зап'ясткових суглобах. Тазові кінцівки витягнуті, ділянки заплесна, плесна і пальців, а також хвіст спираються на землю, тому Тіло собаки знаходиться в положенні «сидячи». Грудні та тазові кінцівки розвинуті правильно, кістки їх на дотик цілі, розвинуті правильно.

Ректальна температура трупа собаки становить 22,1°С. Трупні явища досліджені (дата) за температури повітря 22,5°С. Охолодження трупа добре, повне, рівномірне. Трупне заклякання скелетних м'язів виражене добре в усіх ділянках тіла, рівномірне, симетричне.

Трупні плями виражені добре, вони синюшно-фіолетового кольору, стабільні, поширені в ділянках тулуба ліворуч. Трупне висихання та гнильні зміни відсутні. Трупні плями виражені добре, вони синюшно-фіолетового кольору, стабільні, поширені в ділянках тулуба праворуч. Трупне висихання та гнильні зміни відсутні».