Проблеми переходу української пенсійної системи до трирівневої
Обґрунтування необхідності запровадження у майбутньому накопичувального рівня пенсійної системи та недержавного пенсійного страхування. Оцінка доцільності реалізації переходу до трирівневої пенсійної системи після закінчення воєнних дій в Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.04.2023 |
| Размер файла | 49,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ТРИРІВНЕВОЇ
Кушнір Ю.Б, кандидат економічних наук, доцент, доцент Молнар О.С., кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економічної теорії
Булеца Н.В., кандидат економічних наук, доцент, доцент
Палійчук Є.С., кандидат економічних наук, доцент, доцент
Анотація
пенсійний накопичувальний система страхування
У статті проаналізовані проблеми, притаманні сучасній пенсійній системі України, та запропоновано ряд заходів щодо їх усунення. Обґрунтовано необхідність запровадження у майбутньому накопичувального рівня пенсійної системи та недержавного пенсійного страхування. Розглянуті як аргументи «за» запровадження накопичувального рівня пенсійної системи, так і негативний зарубіжний досвід у цій сфері. Встановлено, що перехід до трирівневої пенсійної системи доцільно реалізувати після закінчення воєнних дій в Україні.
Ключові слова: пенсійна система, пенсійна реформа, солідарний рівень пенсійної системи, накопичувальний рівень пенсійної системи, недержавне пенсійне страхування.
Постановка проблеми
Проблеми пенсійного забезпечення не втрачають своєї актуальності в сучасному українському суспільстві та у світі в цілому. Системи пенсійного забезпечення, що діють у більшості країн, досягли своєї зрілості. Це означає, що більшість працюючих охоплені пенсійними планами і мають право на одержання певних гарантій у повному розмірі; населення старіє, частка осіб, які сплачують внески в рамках пенсійного забезпечення, зменшується.
У багатьох країнах, насамперед розвинених, відносна чисельність людей старшого віку значно збільшилась у порівнянні з минулими роками. У більшості розвинених країн світу процес старіння супроводжується не тільки зниженням народжуваності, а й зменшенням смертності, як наслідок - збільшенням тривалості життя. У зв'язку зі старінням населення і зростаючою нестійкістю солідарних пенсійних систем в багатьох країнах, починаючи з 80-их років минулого століття, стали змінювати деякі параметри пенсійних програм, запроваджуючи схеми обов'язкових базових виплат, підвищуючи законодавчо встановлений вік виходу на пенсію, доповнюючи їх системами обов'язкових та добровільних пенсійних накопичень.
Пенсіонери в Україні залишаються однією з найбільш вразливих соціальних груп населення. Рівень бідності залишається високим серед осіб пенсійного віку внаслідок низького рівня пенсійного забезпечення, що свідчить про необхідність подальшого вдосконалення пенсійної системи - переходом її до 3-рівневої (солідарний рівень, накопичувальний рівень, недержавне пенсійне забезпечення).
Аналіз останніх досліджень і публікацій
В останні роки проблемам пенсійної системи та необхідності проведення пенсійної реформи присвячені праці таких вчених, як Зубик О, Княжанський В., Коваль Л., Малолєткова О., Павловський А., Трунова Г., Хохлов В., Шавалюк Л., Шемяткін О.
Мета статті
Дослідити проблеми переходу української пенсійної системи до трирівневої (солідарний рівень, накопичувальний рівень, недержавне пенсійне забезпечення).
Опис основного матеріалу дослідження
Згідно дослідження, яке проведено соціологічною службою Центру Разумкова, 57,1% опитаних пенсіонерів має єдине джерело доходів - пенсію, а для 80,4% основним джерелом доходу є пенсія (20,1% з них вказали ще й на наявність підсобного господарства, 16,1% - отримують допомогу від дітей). 52,2% українським пенсіонерам пенсії не вистачає навіть на найнеобхідніше. [2, c.8]
Протягом довгого періоду пенсійна система України перебуває у кризовому стані. Так, дефіцит Пенсійного фонду на межі 150 млрд. гривень. [3, c.4] На фінансовий стан бюджету Пенсійного фонду найбільший вплив мають 2 основні чинники: низькі зарплати українців, з яких сплачуються внески, і те, що багато наших співгромадян або взагалі працюють у тіні, не сплачуючи внесків, або сплачують їх лише з частини доходів, більшу частку яких отримують у конвертах. [3, c.4]
Відповідно до міжнародно-правових стандартів розмір забезпечення за віком згідно з Конвенцією МОП №102 встановлено у розмірі як мінімум 40% від зарплати, Конвенції №128 - 45%, а Рекомендації №131 - 55%. Одним із напрямів удосконалення у сфері пенсійного забезпечення повинно бути введення міжнародних соціальних стандартів у сфері пенсійного забезпечення, а саме коефіцієнту заміщення зарплати не нижче 40%. [9, c.77] Тим часом в Україні падає коефіцієнт заміщення пенсіями заробітку - наразі він дорівнює 29% (середня пенсія становить 29% від середньої зарплати), а в майбутньому може впасти нижче 20%. [6, c.4]
Для ефективного функціонування пенсійної системи та забезпечення мінімального рівня безпеки доходів для людей пенсійного віку повинні бути усунені або ж мінімізовані соціально-економічні проблеми, а саме:
- ліквідація безробіття, створення нових робочих місць, особливо для молоді;
- забезпечення гідної зарплати;
- забезпечення гендерної рівності в питаннях оплати праці;
- вирішення проблем масової трудової міграції;
- ліквідація неформальної зайнятості. [9, c.77]
Принципова позиція уряду полягає в тому, що в межах самої солідарної системи пенсійного забезпечення неможливо поліпшити життя пенсіонерів. Покоління людей, які зараз працюють і яким понад 35 років, приречені на мізерні пенсії лише за солідарною системою. Недарма в чинному українському законодавстві передбачено запровадження трирівневої пенсійної системи: солідарної, накопичувальної й недержавної. Тобто в ідеалі пенсія кожного українця має складатися з 3 частин:
- 60% - солідарна;
- 30% - накопичувальна;
- 10% - недержавне пенсійне страхування. [3, c.4]
Оцінюючи ефект від запровадження загальнообов'язкового накопичувального (другого) рівня пенсійної системи України, експерти відзначають, що в результаті:
- люди отримають додаткову пенсію, яка разом із солідарною становитиме не менше 40% від зарплати;
- економіка отримає довгостроковий інвестиційний ресурс для створення нових робочих місць, який за перші 35 років складе 40 - 67% ВВП;
- додатково відбуватиметься детінізація зайнятості та зарплат, що, у свою чергу, стане додатковим джерелом наповнення солідарної пенсійної системи;
- люди навчаться користуватися інструментами накопичення і будуть додатково добровільно накопичувати, підвищуючи свій рівень добробуту та обсяг внутрішніх інвестицій в економіці. [6, c.5]
Найстійкіші пенсійні системи - багаторівневі, де один рівень доповнює інший та зменшує ризики для людини. Так, солідарний рівень не вразливий до фінансових ризиків (кошти збираються та одразу виплачуються, їх не потрібно захищати від знецінення, втрат), але вразливий до демографічних (майбутня пенсія залежить від того, скільки працюючих буде в країні, коли людина вийде на пенсію, які в неї будуть доходи тощо). Накопичувальний рівень, навпаки, невразливий до демографічних ризиків (людина накопичує сама собі), але вразливий до фінансових. Тому їх поєднання, коли людина отримуватиме частину доходів із солідарного рівня, а частину з накопичувального - це більш надійна система, аніж будь-який один із рівнів. До того ж 87% українців упевнені, що держава зобов'язана піклуватися про гідне забезпечення їхньої старості. [2, c.8] На думку міністра соціальної політики України Лазебної Марини,