Віртуальні активи при укладенні підприємницького договору: проблемні питання імплементації міжнародного досвіду до правозастосовної практики України в умовах європейської інтеграції
Правове забезпечення використання та запровадження віртуальних активів іншими державами. Юридична природа та особливості використання віртуальних активів при укладенні підприємницького договору як об’єкта договору або як основного платіжного засобу.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.05.2023 |
| Размер файла | 70,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Університет сучасних знань
ВІРТУАЛЬНІ АКТИВИ ПРИ УКЛАДЕННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ДОГОВОРУ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ДО ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
ХАТНЮК Наталія Сергіївна - доктор юридичних наук, професор, професор кафедри публічного права Факультету права та міжнародних відносин
ПОБІЯНСЬКА Неллі Борисівна - кандидат юридичних наук,
доцент кафедри приватно-правових дисциплін
Анотація
Військова агресія російської федерації стала викликом існуванню нашої держави, зруйнувала її економічну стабільність та підірвала діяльність багатьох підприємств. У складних фінансових умовах опинилися окуповані території України, для забезпечення необхідного рівня фінансування підприємств набули важливого значення вміння користуватись віртуальними активами, а саме віртуальними валютами, оскільки їх природа характеризується швидкими та відносно безпечними операціями між користувачами. віртуальний актив підприємницький договір
Авторами проведено дослідження теоретичних та законодавчих засад визначення таких понять, як віртуальні активи, криптовалюта, біткоїн, стейблкоїн, токен, цифрова валюта, віртуальні валюта, електроні гроші, грошові сурогати, фіатні валюти тощо. У статті проаналізовано досвід та правове забезпечення використання та запровадження віртуальних активів іншими державами, чий досвід можна визнати позитивним та успішним, для подальшої імплементації цих напрацювань до нормативно-правового поля України. Досліджено зміст та перспективу правового регулювання обігу віртуальних активів, як цінних паперів, та й інвестиційних договорів через призму наявної юридичної та судової практики. Розкривається юридична природа та особливості використання віртуальних активів при укладенні підприємницького договору як об'єкта договору або як основного платіжного засобу. В умовах розвитку євроінтеграції у статті розкрито актуальність запровадження підприємницьких договорів, предметом яких є віртуальні активи.
Також у статті окреслено проблемні питання новоприйнятого й апробованого на практиці Закону України «Про віртуальні валюти», та подані пропозиції щодо напрямків удосконалення правового регулювання господарських операцій, предметом яких є віртуальні активи, враховуючи їх складний, динамічний характер і відсутність сталої форми щодо майбутньої трансформації та розширення сфери їх застосування.
Ключові слова: криптовалюта, біткоїн, стейблкоїн, токен, цифрова валюта, віртуальна валюта, електроні гроші, грошові сурогати, фіатні валюти, майнінг, криптовалютна ферма.
Annotation
Natalia Khatniuk Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Public Law, Faculty of Law and International Relations, Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University,
Nelly Pobiyanska Associate Professor of the Department of Private Law Disciplines, University of Modern Knowledge, PhD in Law,
VIRTUAL ASSETS ARE AT THE CONCLUSION OF ENTERPRISE TREATY: PROBLEM QUESTIONS OF IMPLEMENTATION OF INTERNATIONAL EXPERIENCE ARE TO LAW FOR APPLICATION PRACTICE OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF EUROPEAN INTEGRATION
Military aggression of the Russian federation became a call existence of our state, pranged it economic stability and blew up activity of many enterprises. The occupied territories ofUkraine found oneself in difficult financial terms, for providing of necessary level of financing of enterprises purchased the important value of ability to use virtual assets, namely by virtual currencies, as their nature is characterized fasts and relatively safe operations between users.
Authors are conduct research of theoretical and legislative principles of decision of such concepts as virtual assets, cryptocurrency, bitkoin, steyblkoin, token, digital currency, virtual currency, electron money, money substitutes, fiatny currencies and others like that. In the article experience and legal providing of the use and introduction of virtual assets is analysed by other states, whose experience can be acknowledged positive and successful, for subsequent implementation of these works to normatively legal the fields of Ukraine. Investigational maintenance and perspective legal adjusting of appeal of virtual assets, as securities, and investment agreements through the prism of present legal and judicial practice. Legal nature and features of the use of virtual assets opens up at the conclusion of enterprise treaty as to the object of agreement or as a basic circulating medium. In the conditions of development of eurointegration in the article actuality is exposed introductions of enterprise contracts, the article of which are virtual assets.
Also in the article outlined problem questions of new accepted and approved in practice Law of Ukraine «About virtual currencies», and given suggestions, in relation to directions of improvement of the legal adjusting of economic operations the article of which are virtual assets, taking into account them difficult, dynamic character and absence of permanent form, in relation to future transformation and expansion of their application domain.
Key words: cryptocurrency, bitkoin, steyblkoin, token, digital currency, virtual currency, electron money, money substitutes, fiatni currencies, mayning, cryptocurrency farm.
Постановка проблеми
Віртуальні активи - це нове поняття, яке швидко ввійшло в правове поле, проте, сьогодні ми не можемо сказати, що воно має узагальнене визначення, яке є все-охоплююче та чітко дозволяє сформувати його ознаки та розкрити сутність. Розвиток інформаційних технологій робить застосування віртуальних активів не тільки швидким і зручним, а й подекуди необхідним, раціональним та єдино можливим. Усе це робить виклик юридичній науці, яка повинна визначити віртуальний актив або як засіб платежу, або як інвестицію, або як спосіб забезпечення захисту сторін договору, укладеного з використанням віртуальних активів, або як спосіб виконання зобов'язань та звернення стягнення на таке майно. Така правова невизначеність створює сприятливі умови для забезпечення відмивання грошових коштів, ухилення від сплати податків та протиправних дій щодо неправомірного заволодіння чужим майном.
На цей час уже наявний певний досвід інших країн щодо правового регулювання ринку віртуальних активів, їх використання як платіжного засобу та інвестиційного інструменту. Цей міжнародний досвід ґрунтується на різноманітних підходах, а саме, від чіткого регламентування до максимального самоусунення державних органів, від обмеження учасників ринку в роботі з цим інструментом, де регулятором постає судова практика.
Метою публікації є вивчення проблемних питань щодо уніфікованого визначення поняття віртуальних активів як об'єкта підприємницького договору, а також удосконалення правового регулювання віртуальних активів при укладенні підприємницьких договорів в умовах євроінтеграції шляхом дослідження позитивного міжнародного досвіду та імплементації його у вітчизняне законодавство.
Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв'язку із укладенням підприємницького договору, об'єктом якого є віртуальні активи різних форм.
Предметом дослідження є теоретичні та правові засади, що визначають правову природу та форму віртуальних активів як об'єкта підприємницького договору, що пов'язані з їх використання в цивільному та господарському обігу в Україні, з урахуванням міжнародного досвіду.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, метод системного підходу та наукової абстракції як загальнонаукові методи пізнання; та спеціально-юридичні методи пізнання - формально-правовий; правового прогнозування, ретроспективний та порівняльно-правовий методи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дослідженню питань використання віртуальних активів у цивільному або господарському обігу присвячено ряд сучасних наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних правників-науковців, а саме: М. Кучерявенко, Р. Майданик, Л. Майданик, К. Некіт, Є. Смичок, В. Костюченко, Д. Нікколаї,І. Гусєва, Т. Петрова, Р. Прайс, Л. Фрідкін, В. Ерланк, Гр. Ластовка, Дж. Нельсон,П. Палка, Дж. Фейрфілд, Д. Хантер,Д. Шелдон та інших. Однак, поза увагою науковців залишився ряд недосліджених питань у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про віртуальні активи», а саме уніфікації визначення форми та змісту поняття віртуальних активів, форми віртуальних активів залежно від їх характеристик, використання віртуальних активів при укладенні підприємницьких договорів як об'єкта договору або як платіжного засобу тощо.
Виклад основного матеріалу
17 лютого 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про віртуальні активи» (далі за текстом «Закон»). Аналізуючи проєкт цього закону, Міністерство юстиції України у своєму листі голові комітету Верховної Ради України від 30 червня 2020 року № 28847-1209-1-20/8.1.2, визначило такі проблемні питання, як:
- пунктом 3 частини першої статті 2 проєкту Закону пропонується встановити, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникають у зв'язку зі здійсненням правочину відносно віртуальних активів, якщо особа, що здійснює цей правочин, визначає, що до такого правочину застосовується право України, якщо це не суперечить міжнародним договорам України, при цьому проєкт Закону не містить жодних положень стосовно того, що слід розуміти під поняттям «правочин відносно віртуальних активів» та не конкретизує, які правочини можливо вчиняти щодо такого особливого виду майна, як віртуальні активи;
- не визначено, якими нормативними положеннями варто керуватися при їх вчиненні, зокрема, у частині вимог до таких правочинів, їх форми тощо;
- забезпечення віртуального активу визначається правочином, згідно з яким такий віртуальний актив створено, а право вимоги на відповідний об'єкт цивільних прав передається набувачу такого віртуального активу, при цьому пунктом 3 статті 1 проєкту Закону пропонується встановити, що забезпечений віртуальний актив - віртуальний актив, який надає його власнику право вимоги щодо інших, крім самого віртуального активу, об'єктів цивільних прав, та проєктом Закону не визначено чіткого алгоритму дій, які необхідно вчинити для забезпечення віртуального активу, а також випадки, у яких таке забезпечення може мати місце, адже відсутність нормативного регулювання вказаних правовідносин ставить під сумнів можливість реалізації зазначених положень проєкту Закону на практиці;
- частинами першими статей 21, 22 проєкту Закону передбачається застосування «принципу взаємності», проте питання «принципу взаємності», а саме визначення поняття та механізм його реалізації законодавчо не врегульовано, зокрема й міжнародними договорами України [1].
Таким чином, саме вищезазначені питання, що потребують законодавчого врегулювання, на нашу думку, ми маємо розглядати. Тому для пошуку оптимальних шляхів пропонуємо звернутись до міжнародного досвіду та запозичити позитивні напрацювання та запровадити у вітчизняний правовий простір.
У своєму інтерв'ю інтернет-виданню «Мінфін» заступник міністра цифрової трансформації з питань розвитку інформаційних технологій висловив свою думку щодо легалізації криптовалют в Україні, при цьому власники криптовалют отримають низку переваг. Завдяки тому, що з'явиться законодавче регулювання цієї сфери, вони, як мінімум, зможуть захистити свої статки у віртуальних активах, якщо щось трапиться. Новий закон дозволить зробити віртуальні активи цілком легальним та звичним явищем для влади та суспільства. Випадки шахрайства трапляються і в класичній економіці з фіатними грошима, тому не варто думати, що такі ситуації - це проблема тільки віртуальних активів. Усе залежить від того, у якій країні зареєстрована криптобіржа, якщо, наприклад, у Туреччині або Китаї, то і звертатись потрібно до тієї держави, яка надавала ліцензію на випуск такої валюти. Гарантії для українських покупців криптовалюти підвищиться завдяки тому, що певні криптобіржі будуть отримувати дозвіл на роботу саме в Україні, відповідно їх перевірятимуть і слідкуватимуть за тим, щоб вони працювали добросовісно [2].
Першою такою спробою регулювання обігу криптовалюти можна вважати зроблене Національним банком України від 10.11.2014 року роз'яснення щодо правомірності використання в Україні віртуальної валюти/криптовалюти «Bitcoin», у якому Національний банк України розглядав віртуальну валюту/криптовалюту «Bitcoin» як грошовий сурогат, котрий не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства [3]. Аналогічно, у листі Національного банку України від 08.12.2014 року за № 29-208/72889 Національний банк України визначив «Bitcoin» як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю [4]. Але згідно із листом Національного банку України від 23.03.2018 року за № 40-0006/16290 лист від 08.12.2014 року було визнано таким, що втратив актуальність. Отже, у період з 2014 до 2018 року «Bitcoin» офіційно визнавався в Україні як грошовий сурогат [5].
Так, відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про Національний банк України» грошовий сурогат - це будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті, крім валютних цінностей [6].
Для розуміння змісту, який вкладений законодавцем у поняття, що є предметом розгляду цієї статті, не тільки в межах правового поля України, а й у загальному розумінні міжнародного досвіду роботи з такими інструментами, автор вважає за доцільне розкрити сутність наступних визначень:
Валюта віртуальна неконвертована (або закрита для обігу) (англ. non-convertible, virtual currency) - призначена для використання в конкретних віртуальних сферах або світах, таких як глобальні онлайн рольові ігри з великою кількістю користувачів або магазин Amazon.com, і яка за правилами, що регулюють її використання, не підлягає обміну на фіатну валюту. При цьому слід зазначити, що навіть якщо за умовами, встановленими адміністратором, неконвертована валюта може офіційно використовуватися тільки в конкретному віртуальному просторі, можливе виникнення неофіційного додаткового чорного ринку, на якому є можливості для обміну неконвертованої віртуальної валюти на фіатну валюту або іншу віртуальну валюту. Зазвичай, адміністратор застосовує санкції (включаючи анулювання облікового запису власника та/або конфіскацію віртуальної валюти, яка залишилась) до тих осіб, які намагаються створити або використовувати чорний ринок, порушуючи встановлені правила використання валюти. Розвиток стійкого чорного ринку конкретної неконвертованої віртуальної валюти може на практиці призвести до перетворення такої валюти в конвертовану віртуальну валюту. Таким чином, ознака неконвертованості віртуальної валюти не обов'язково є сталою та незмінною. Усі неконвертовані віртуальні валюти є централізованими за визначенням, оскільки вони емітуються центральним адміністратором, який встановлює правила, що обмежують їх конвертованість (джерело: The FATF Guidancefor a risk-base dapp roach virtual currencies (June 2015) [7].
У свою чергу, валюти віртуальні децентралізовані, так звані криптовалюти (англ. digital currency) - розподілені на математичних принципах пірінгові віртуальні валюти з відкритим вихідним 128В кодом, у яких немає центрального адміністратора і відсутній централізований контроль або нагляд. Прикладами є Bitcoin (Біткоін); LiteCoin (Лайткоін); Ripple (Ріппл) [7, 8].
Віртуальна валюта (англ. virtual currency) - це засіб вираження вартості, яким можна торгувати в цифровій формі й який функціонує як засіб обміну та/або розрахункова грошова одиниця, а також як засіб збереження вартості, але не володіє статусом законного платіжного засобу, тобто не є офіційно визнаним і законним засобом платежу при розрахунках із кредиторами. Віртуальна валюта не емітується і не забезпечується жодною юрисдикцією і виконує вищевказані функції тільки за згодою в рамках спільноти користувачів віртуальної валюти. Віртуальна валюта відрізняється від фіатної валюти («реальної валюти», «реальних грошей», «національної валюти»), що становить монети і паперові гроші, які є її законним засобом платежу, офіційною грошовою одиницею, перебувають в обігу, повсюдно використовуються і приймаються як засіб обміну в країні-емітента. Віртуальна валюта також відрізняється від електронних грошей, які є цифровим засобом вираження фіатної валюти і використовуються для електронного переказу вартості (вираженої) у фіатній валюті. Електронні гроші є механізмом цифрового вираження фіатної валюти, тобто вони використовуються для електронного переказу валюти, мають статус законного платіжного засобу [7, 8].
Електронні гроші (англ. electronic money; e-money; digital cash) - це цифровий засіб вираження фіатної валюти, що використовується для електронної передачі вартості вираженої у фіатній валюті. Е-гроші представляють собою механізм цифрового переказу фіатної валюти - тобто вони використовуються для електронного переказу валюти та мають статус законного платіжного засобу [9];
грошова вартість, що зберігається на електронному пристрої, у тому числі магнітному носії, представлені у вигляді вимоги до емітента, яка випускається під час отримання коштів для проведення платіжних операцій, як це зазначено в п. 5 ст. 4 Директиви 2007/64/ЄС, та яка приймається фізичною або юридичною особою, відмінною від емітента електронних грошей [10];
одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Випуск електронних грошей може здійснювати тільки банк. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, бере на себе зобов'язання з їх погашення. Випуск електронних грошей здійснюється шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, зобов'язаний погашати випущені ним електронні гроші на вимогу користувача [11];
- грошові зобов'язання емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Міжнародні банківські установи, зокрема, банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що це необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку. Оскільки купівельна спроможність електронних грошей є потенційно необмеженою, їх природа характеризується як грошова. Правове визначення електронних грошей для країн Європейського Союзу міститься в Директиві 2000/46/ ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року Відповідно до статті 1 Директиви, «електронні гроші - це грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка: - зберігається на електронному пристрої; - емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована їх грошова вартість; - приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент». Однією з особливостей електронні гроші, порівняно з традиційними видами грошей, є обмеженість щодо виконання ними функцій засобу платежу і засобу грошового обігу. Як засіб платежу електронні гроші мають суттєві технічні обмеження: можливість їх приймання залежить від технічної оснащеності торговців (наявність картридерів, електронних гаманців тощо) [12];
- умовна назва грошових коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. По суті, це кредитні гроші, які приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв (банківських білетів, чеків, векселів), а завдяки запровадженню у сфері розрахунків найновітніших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку [13].
Фіатні валюти (англ. fiat currencies) - більшість сучасних паперових грошей, які не мають власної внутрішньої цінності та використовуються тільки як засіб платежу [14].
Фіатні гроші (англ. fiat money) - це гроші, законні платіжні засоби, номінальна вартість яких встановлюється, забезпечується та гарантується державою на основі свого авторитету та влади. Вони не мають самостійної внутрішньої вартості, співставної зі встановленим державою і зазначеним на банкноті чи монеті номіналом, не мають гарантій обміну у фіксованій пропорції на золото або інші дорогоцінні метали. Їх обіг здійснюється на основі розпорядження, яке спирається на задекларований авторитет державної влади [7].
Ми вважаємо, що доцільно звернутись до досвіду Люксембургу, який до 2019 року Люксембург уже прийняв закон, який чітко вказує, що цінні папери можна законно зберігати та передавати за допомогою технологій розподіленої мережі, додавши ще один шар до своєї давньої традиції «інновації через закон», де однією з найважливіших засад є правова визначеність. У 2021 році законодавчий орган Люксембургу ввів подальші інновації, ухваливши закон, який чітко визнає можливість випуску дематеріалізованих цінних паперів з допомогою технології розподіленої мережі, такої як блокчейн [15]. Це також була перша країна в Європі, яка ліцензувала платформи обміну віртуальних валют як платіжні установи. Якщо емісія віртуальних валют як така не потребує авторизації, послуга, яка надається посередником отримання коштів від покупця біткоїнів для їх подальшого переведення продавцю підпадає під дію авторизації як платіжна установа. Цей дозвіл повторює думку Комісії з нагляду за фінансовим сектором (CSSF), яка у 2014 році була першим регулятором фінансового сектору, який виступав за регулювання платформ для обміну віртуальних валют під час здійснення діяльності фінансового сектору, незважаючи на те, що наразі в Люксембурзі не існує законодавчої бази, яка б конкретно застосовувалася до віртуальних валют, слід мати на увазі, що будьяке надання послуг у фінансовому секторі фізичною або юридичною особою потребує дозволу міністра фінансів[16].
Цікавим є досвід Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), які мають правову систему, яка швидко модернізується та становить систему цивільного права з впливом шаріату (мусульманське право), до основних правових кодексів якого належать Федеральний Закон ОАЕ «Про цивільно-правові угоди» [17], Федеральний Закон ОАЕ «Про комерційні операції» [18], Кримінальний кодекс [19] та Федеральний Закон ОАЕ « Про комерційні компанії» [20]. На доповнення до федерального законодавства ОАЕ, кожен із семи еміратів ОАЕ (Абу-Дабі (який виконує функцію столиці), Аджман, Дубай, Фуджейра, Рас-Ель-Хайма, Шарджа, Умм-Ель-Кайвайн) має власні закони та положення у тих сферах, де немає федерального законодавства. У сфері фінансових ринків та ринків капіталу федеральними наглядовими органами є Центральний банк ОАЕ та Управління з цінних паперів та товарів ОАЕ. Кожен емірат також має власні вільні економічні зони, де присутня обмежена незалежність від еміратного та федерального законодавства. Однак, є дві вільні фінансові зони, створені відповідно до Конституції та федерального законодавства ОАЕ, які є повністю окремими юрисдикціями в тому сенсі, що вони мають режим цивільного, фінансового та комерційного законодавства, окремий від решти теренів ОАЕ, а саме: Міжнародний фінансовий центр Дубая, де наглядовим органом є Управління фінансових послуг Дубая, та Глобальний ринок Абу-Дабі, де наглядовим органом є Управління з питань регулювання фінансових послуг. Блокчейн та технологія розподіленого реєстру є пріоритетами для уряду ОАЕ, який розпочав різні заходи та ініціативи, що пов'язані з блокчейном, багато з яких у співпраці з іншими юрисдикціями. З погляду нормативно-правового регулювання, то Глобальний ринок Абу-Дабі тут був найактивнішим. Він у 2018 році вже видав значну кількість нормативних актів. Закони, положення та керівні настанови Глобального ринку Абу-Дабі регулярно оновлюються, щоб бути в курсі глобальних змін у сфері регулювання блокчейну.-/ З огляду на це, Глобальний ринок Абу-Дабі викликав значний інтерес з боку міжнародних учасників індустрії, зокрема у тих, хто управляє провідними біржами віртуальних валют [21]. Вичікуючи кілька років, та після суперечливих заяв і великої невизначеності, Управління з цінних паперів та товарів ОАЕ нарешті 1 листопада 2020 року оприлюднила довгоочікуване положення щодо криптоактивів. Це Положення № 23 від 2020 року «Про регулювання діяльності з криптоактивами» [22] є далекосяжним та спрямоване на регулювання розміщення, емісії, лістингу та торгівлі криптоактивами в оншорах ОАЕ. Положення «Про регулювання діяльності з криптоактивами» Управління з цінних паперів та товарів ОАЕ було прийнято після того, як Центральний банк ОАЕ оприлюднив оновлену Постанову про засоби збереження вартості, у якій також розглядаються криптоактиви. Як бачимо, тільки Міжнародний фінансовий центр Дубаїв поки уникав питання щодо регулювання криптоактивів. Однак, у першому та другому кварталах 2021 року Управління з питань регулювання фінансових послуг провело публічні консультації [23] щодо запропонованої нормативно-правової бази для інвестиційних токенів у Міжнародному фінансовому центрі Дубаїв, також вказавши, що Управління надалі планує здійснювати регулювання над обігом інших криптоактивів.
...Подобные документы
Загальна характеристика договору позики, його правове походження. Укладання договору, його суттєві умови, обов’язки та відповідальність сторін. Особливості та проблеми практичного використання договору позики та його значення в цивільному праві України.
курсовая работа [67,2 K], добавлен 14.05.2008Виникнення та розвиток договору ренти, його види. Поняття та юридична характеристика договору ренти. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Характер і специфіка цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору ренти.
реферат [36,1 K], добавлен 06.05.2009Правова характеристика договору дарування, його юридичні ознаки, основні суб'єкти та зміст. Порядок укладання договору та особливості його виконання. Відмежування договору дарування від договору позички. Визначення прав та обов'язків сторін договору.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.05.2015Гарантії при укладенні, зміні та припинення трудового договору. Строки трудового договору. Укладення трудового договору. Випробування при прийнятті на роботу, строки випробування, результати випробування. Контракт - особливий вид трудового договору.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 06.03.2008Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Поняття юридичних гарантій та їх класифікація. Гарантії залучення громадян у сферу праці. Гарантії, що забезпечують здійснення трудових прав після укладення трудового договору.
автореферат [27,2 K], добавлен 15.11.2002Значення колективного договору як засобу регулювання трудових відносин. Поняття, юридична сутність, специфіка узгодження колективного договору з профспілками. Обов’язкова процедура розробки та укладання колективних договорів, їх зміст і структура.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 03.05.2010Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України. Поняття та значення шлюбного договору, його головний зміст та призначення, ступінь розповсюдженості в сучасному суспільстві. Умови виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 23.02.2011Становлення та розвиток житлового законодавства в Україні. Правове регулювання житлових відносин. Поняття та юридична характеристика договору оренди житла. Вивчення особливостей складення та розірвання договору. Дефініція договору найму житла з викупом.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 04.01.2014Юридична природа договору дарування та пожертви. Зміст, поняття та ознаки договору дарування та пожертви. Сторони та зміст договору дарування та пожертви. Укладання договору дарування та пожертви. Розірвання договору дарування та пожертви.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 18.05.2006Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.12.2013Поняття "припинення трудового договору" за трудовим законодавством України. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника. Припинення трудового договору по підставах, передбачених трудовим контрактом. Порядок укладення колективного договору.
контрольная работа [26,8 K], добавлен 13.02.2011Поняття трудового договору, його значення в системі сучасного трудового права України. Аналіз правових норм, які регулюють порядок укладання трудового договору. Види та сторони трудового договору. Заповнення трудової книжки. Порядок розірвання договору.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.11.2014Теорії договору: угодницька (правочинна), зобов’язальницька, актова. Правова основа, поняття та ознаки господарського договору. Класифікація та система господарських договорів за законодавством України. Порядок укладання, зміни та розірвання договору.
курсовая работа [61,9 K], добавлен 06.02.2011Поняття договору довічного утримання. Зміст договору: майно, що може бути об’єктом договору; строк чинності договору; права і обов’язки сторін; підстави і порядок розірвання, припинення договору. Договор довічного утримання в законодавстві країн СНД.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 31.01.2008Світова практика використання ліцензійних договорів. Порядок укладання договору про передачу та ліцензійного договору. Особливості застосування виключної, одиничної та невиключної ліцензії. Визначення умов надання примусової ліцензії в судовому порядку.
презентация [50,3 K], добавлен 10.05.2019Дослідження правової природи господарського договору як засобу організації господарсько-договірних відносин. Суспільні правовідносини, що виникають у сфері господарської діяльності при визнанні господарських договорів недійсними та неукладеними.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 30.03.2014Форма, зміст та предмет договору житлового найму як засобу реалізації права громадян на житло. Сторони договору (фізичні та юридичні особи). Права та обов’язки наймача жилого приміщення. Особливості зміни та розірвання договору найму житлового приміщення.
курсовая работа [83,5 K], добавлен 26.12.2011Поняття і основні ознаки юридичної відповідальності. Підстави припинення трудового договору. Припинення трудового договору з ініціативи власника. Поважні причини при звільненні за власним бажанням. Види змін умов трудового договору за статтею 32 КЗпП.
контрольная работа [14,5 K], добавлен 02.01.2013Правове регулювання відносин, пов’язаних з орендою землі. Специфічні особливості суборенди. Використання земельної ділянки на умовах оренди і тимчасове землекористування: спільне й відмінне. Істотні умови й терміни орендного земельно-правового договору.
реферат [11,0 K], добавлен 23.01.2009
