Поняття "створення небезпеки" у кримінальному праві України

Отже, можна зробити висновок, що «небезпека», яка створюється в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, має подвійну природу: вона є станом (дійсністю), в якому перебуває об'єкт кримінально-правової охорони і який характеризується порушенням захищеності цього об'єкта (відсутністю безпеки), та водночас вона є можливістю настання істотної шкоди.

Саме тому, з урахуванням вищенаведеного, потрібно дати визначення «створення небезпеки» у кримінально-правовому розумінні. Під створенням небезпеки у кримінальному праві Г.Ю. Полупан пропонує розуміти формування стану можливості настання шкоди, який є наслідком вчинення забороненого кримінальним законом діяння [25, с. 20]. Тобто вчена вважає, що суспільно небезпечне діяння формує стан можливості заподіяння істотної шкоди. Однак, це визначення не є повним, оскільки вичерпно не розкриває змісту поняття «створення небезпеки», не відображає його суттєвих ознак. Зокрема, дослідниця не враховує того, що, небезпека, крім того, що є можливістю заподіяння істотної шкоди, є ще станом, що існує в об'єктивній дійсності, через наявність якого порушено захищеність (безпеку) об'єкта кримінально-правової охорони.

О.О. Маслова вказує, що під створенням небезпеки треба розуміти створення обстановки з небезпечними властивостями, оскільки в цих випадках проявляються фактори (наприклад, джерела підвищеної небезпеки), які створюють загрозу для охоронюваних інтересів. Аргументом, що у такому випадку є підстави вбачати небезпечну обстановку, є особливості законодавчого визначення суспільно небезпечних наслідків у вигляді створення загрози [19, с. 166]. З цим твердженням не можна погодитися, адже, по-перше, це визначення містить у собі логічні помилки, бо відбувається визначення невідомого через невідоме, а також є «коло у визначенні» (створення небезпеки - це створення обстановки з небезпечними властивостями), по-друге, певні фактори самі по собі, лише через те, що вони існують, не створюють реальну небезпеку заподіяння істотної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, адже наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині обов'язково повинна бути спричинена якась шкода, має бути щось, що матиме вплив на ці фактори, зокрема, вчинення суспільно небезпечного діяння винним, по-третє, із законодавчої конструкції випливає те, що мають місце суспільно небезпечні наслідки у виді створення небезпеки (загрози), а не те, що має місце небезпечна обстановка.

Враховуючи все вищенаведене, кримінально-правове поняття «створення небезпеки» є складним, а його зміст обумовлюється низкою факторів. По-перше, лексичним значенням слів «створення» та «небезпека». По-друге, значенням поняття «безпека», яке є протилежним за значенням до негативного поняття «небезпека». По-третє, законами діалектики, які визначають закономірності зміни, розвитку, динаміки речей. По-четверте, видами можливостей - абстрактними (формальними) та конкретними (реальними), які існують в об'єктивній дійсності, а також ступенем ймовірності цих можливостей. По-п'яте, змінами, які виникають в об'єктивній дійсності внаслідок вчинення винним суспільно небезпечного діяння.

З урахуванням цих факторів, «створення небезпеки» у кримінально-правовому розумінні означає і дію як певний процес, в результаті якого виникають зміни у стані об'єкта кримінально-правової охорони, і суспільно небезпечний наслідок такої дії. Тобто у деліктах створення небезпеки винний вчиняє суспільно небезпечне діяння, внаслідок якого змінюється дійсність: реалізується абстрактна (формальна) можливість заподіяння істотної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, що існувала у попередній дійсності і одночасно виникає конкретна (реальна) можливість заподіяння істотної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, яка може зреалізуватись у майбутньому. Таке суспільно небезпечне діяння призводить до породження нової дійсності (стану), коли порушено захищеність (безпеку) об'єкта кримінально-правової охорони.

Висновки. У результаті проведеного дослідження вдалось реалізувати ті завдання, які були визначені для досягнення поставленої мети. Зокрема, було з'ясовано зміст кримінально-правового поняття «створення небезпеки», охарактеризовано його ознаки, а також запропоновано визначення цього поняття.

«Створювати небезпеку» означає уможливлювати настання певної істотної шкоди, катастрофи (або ж робити можливим настання певної істотної шкоди чи катастрофи у майбутньому), викликати, породжувати стан, коли кому-, чому-небудь щось загрожує або ж бути причиною виникнення такого стану. У результаті створення небезпеки відбуваються зміни в об'єктивній реальності, у стані об'єкта, який існував раніше.

Саме слово «створення» означає і дію як певний процес, в результаті якого виникають зміни у стані об'єкта, і певний результат чи наслідок певної дії.

«Небезпека» у кримінальному праві має подвійне значення (подвійну природу): вона є станом, через наявність якого порушено захищеність (безпеку) об'єкта кримінально-правової охорони, і водночас вона є можливістю настання істотної шкоди.

Можливість, а відповідно і небезпека, може бути абстрактною (формальною) та конкретною (реальною). Якщо говорити про ступінь можливості заподіяння істотної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, то абстрактна (формальна) можливість у кількісному виразі становитиме мінімум ймовірності, а конкретна (реальна) можливість - максимум ймовірності. Кримінальна відповідальність повинна наставати у випадку створення конкретної (реальної) небезпеки об'єктам кримінально-правової охорони.

Механізм заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони у деліктах створення небезпеки полягає у тому, що особа вчиняє певне суспільно небезпечне діяння, внаслідок чого спричинює виникнення певних умов, сукупність яких під дією пєвних чинників або ж за відсутності втручання інших осіб у подальшому за нормального розвитку подій спричинила б заподіяння істотної шкоди для певного об'єкта кримінально-правової охорони. Однак внаслідок того, що діяння винного за своїм характером є таким, що не здатне спричинити реальну істотну шкоду, то істотна шкода не заподіюється, а лише створюється небезпека для об'єкта кримінально-правової охорони.

Логіко-граматична конструкція «…що створило небезпеку (загрозу).» як ознака складу кримінального правопорушення означає конкретну (реальну) небезпеку як наслідок суспільно небезпечного діяння, передбаченого у диспозиції кримінально-правової норми. Також у цьому випадку законодавець вказує на те, що суспільно небезпечне діяння за своєю природою повинне бути таким, що потенційно може призвести до виникнення змін у стані об'єкта.

Література

1. Антонюк Н.О. Фактична помилка та поставлення в небезпеку в ході диференціації кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Часопис Київського університету права. 2020. №1. С. 286-290.

2. Бажанов М.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права. Проблеми законності. Харків, 1999. Вип. 40. С. 145-155.

3. Бєсєдна Л.Л. Визначення юридичного терміна як елемента законодавчої системи. Інформація і право. 2011. №3 (3). С. 34-40.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

5. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. М.: Наука логики, 1975. Т. 1. 452 с.

6. Данильян О.Г., Тараненко В.М. Філософія: підручник. Харків: Право, 2010. 312 с.

7. Дудоров О.О., Мовчан Р О. Земельні злочини екологічної спрямованості: від деліктів створення небезпеки до оптимальної законодавчої моделі. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №1. С. 120-130.

8. Дудоров О., Мовчан Р Про відмову від конструкції «створення небезпеки для життя, здоров'я людини чи довкілля» у складах злочинів проти довкілля (на прикладі ст. 239 Кримінального кодексу України). Кримінальна юстиція: quo vadis? V Львівський форум кримінальної юстиції: збірник матеріалів науково-практичної конференції (19-20 вересня 2019 року). Львів: ЛьвДУВС, 2019. С. 42-50.

9. Желібо Є. П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: підручник. Київ: Каравела, 2006. 288 с.

10. Желібо Є. П., Сагайдак І. С. Безпека життєдіяльності: навч. посібник. Ірпінь: Університет державної фіскальної служби України, 2020. 256 с.

11. Жеребкін В. Є. Логіка: підручник. ll-те вид., випр. К.: «Знання», 2011. 262 с.

12. Кваша О.О. Зміст та значення філософських категорій «можливість» і «дійсність» для кримінально-правових досліджень причинного зв'язку. Часопис Київського університету права. 2012. №1. С. 301-305.

13. Кваша О.О. Філософське значення категорій «необхідність» і «випадковість» для кримінально-правової концепції причинності. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: Серія юридична. 2012. №2 (2). С. 203-212.

14. Кривогуз Г. І. Соціальна та екологічна безпека діяльності: навч. посібник. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2014. 556 с.

15. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05 квітня 2001 року №2341-111. Відомості Верховної Ради України. 2001. №25-26. Ст. 131. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/234l-l4 (дата звернення: 27.10.2022).

16. Курсаев А.В. Развитие уголовного права в свете научно-технической революции. Вестник Тамбовского университета. Серия: гуманитарные науки. 2011. №11. С. 389-394.

17. Курсаев А.В. Состав поставления в опасность в уголовном праве. Вестник экономической безопасности. 2019. №3. С. 166-180.

18. Локтіонова В.В. Створення небезпеки заподіяння фізичної та екологічної шкоди у злочинах проти довкілля. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2013. №5. С. 219-223.

19. Маслова О.О. Вплив обстановки вчинення кримінального правопорушення на суспільну небезпечність діяння. Право і суспільство. 2021. №4. С. 163-172.

20. Мовчан Р.О. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері земельних відносин: автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2020. 38 с.

21. Панов Н.И., Тихий В.П. Уголовная ответственность за создание опасности. Вибрані наукові праці з проблем правознавства. Київ: Ін Юре, 2010. С. 258-266.

22. Пасічник В. Філософська категорія безпеки як основа нової парадигми державного управління національною безпекою. Науковий вісник «Демократичне врядування». 2011. Вип. 7. URL: http://irbis-nbuv. gov.ua/cgi-bin/iibis_nbuv/cgiiibis_64.exe? C2imM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_ DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/DeVr_2011_7_7.pdf

23. Пащенко О.О. До питання про загрозу спричинення шкоди в кримінальному праві. Проблеми законності. Харків, 2007. Вип. 90. С. 141-148.

24. Подольська Є. А. Філософія: підручник. Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. 704 с.

25. Полупан Г Ю. Уголовная ответственность за создание опасности: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2013. 178 с.

26. Полюга Л.М. Повний словник антонімів української мови. К.: «Довіра», 2006. 510 с.

27. Стаховська Н.Ф. Зміни у лексико-семантичній структурі української мови. URL: http://www.confcontact. com/2015-nauka-v-informatsionnom-prostranstve/fl2_stahovska.htm (дата звернення: 27.10.2022).

28. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика: підручник / А.К. Мойсієнко, О.В. Бас - Кононенко, В.В. Бондаренко та ін. Київ: Знання, 2010. 270 с.

29. Тихий В.П. Безпека людини: поняття, правове забезпечення, значення, види. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. №2 (85). С. 31-46.

30. Тихий В.П. Поняття безпеки людини і її правове забезпечення. Вісник Асоціації кримінального права України. 2016. №1 (6). С. 21-40.

31. Толок А.О., Крюковська О.А. Безпека життєдіяльності: навч. посібник. Дніпродзержинськ, 2011. 215 с.

32. Философский энциклопедический словарь / гл. ред.: Л.Ф. Ильичёв, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалёв,

В. Г Панов. Москва: Советская энциклопедия, 1983. 840 с.

33. Філософський енциклопедичний словник / редкол.: В. І. Шинкарук та ін. Київ: Абрис, 2002. 742 с.

34. Церетели Т В. Деликты создания опасности. Советское государство и право. 1970. №8. С. 56-64.

Размещено на Allbest.ru