Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб як елемент тактичної операції в розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами

При вирішенні питання про проведення одночасного допиту слід обережно підходити до оцінки показань організатора злочину, який визнав свою вину, адже він є найбільш авторитетним й грамотним і частіше за все відмовляється від раніше наданих показань.

При розслідуванні вбивств, учинених злочинними спільнотами вдається отримати показання від організатора або найбільш активного учасника злочину до визнання безпосередніх виконавців. Ефективність використання визнання організатора для викриття на одночасних допитах інших співучасників зумовлюється його «авторитетом» у злочинному товаристві. Водночас до використання на одночасному допиті його показань не слід підходити з переконанням у швидкому успіху розслідування. В більшості випадків організатори, визнаючись у співучасті в злочині, прагнуть отримати вигоду з ситуації, що склалася. Використовуючи довіру, яка виникла у слідчого (детектива), така особа намагається виставити обставини злочину в бажаному для себе світлі та покласти долю своєї вини (в тому числі організатора) на іншого члені злочинної спільноти. Разом із тим, як свідчить практика, організатор безпосередньої участі у вчиненні злочину не бере. Обставини вчинення злочину в усіх деталях (розподіл ролей, місце вчинення вбивства, характер тілесних ушкоджень, послідовність їх нанесення, знаряддя вбивства тощо) організатор в своїх показаннях не викладає з метою уникнути відповідальності, завуалювавши свою роль. Разом із тим, зазначена обставина не виключає можливості проведення одночасних допитів двох чи більше вже допитаних осіб за участю організатора злочину за умови критичного відношення до його показань та ретельного зіставлення їх з іншими наявними доказами.

В слідчій практиці трапляються ситуації, коли на перший погляд доцільність проведення одночасного допиту не викликає сумнівів. Наприклад, у кримінальному провадженні про вбивство одного зі «авторитетів» був встановлений організатор, який раніше організував вбивство його дружини і дочки та чекав за це розправи. Співучасники вбивства були затримані, докази, які б підтверджували їх вину, достатніми для повідомлення про підозру у розпорядженні сторони обвинувачення були відсутні, адже не були виконані всі можливі слідчі (розшукові) дії, а наявна оперативна інформація не реалізована. Проте на черговому допиті організатор дав показання відносно вчиненого вбивства. Його показання частково підтверджувались об'єктивними даними кримінального провадження. В цій ситуації слідчий прийняв рішення провести одночасні допити між співучасниками, причому організатор сам виявив таке бажання.

Однак на одночасному допиті, зрозумівши, що слідчий не має інших доказів, окрім його частково правдивих показань, він дав неправдиві показання, заявивши, що був вимушений обмовити себе під тиском слідчого та прокурора. За відсутності необхідних доказів він не був викритий, а встановлений за оперативними даними виконавець замовлення покінчив життя самогубством. Злочин лишився нерозкритим.

Тому, проведення одночасного допиту між організатором та співучасниками вимагає ретельної підготовки, оскільки перший, користуючись певним впливом, може негативно впливати на інших допитуваних. Прийняття рішення про одночасний допит має враховувати наявність достатньої кількості доказів, а підготовка до неї включати виявлення підозрюваних, котрі не згодні з діями організатора, протидіють йому та вважають його винуватцем положення, яке створилося. Позиція таких підозрюваних повинна отримати підтримку слідчого, мотивовану моральною необхідністю викриття особи, яка представляє найбільшу суспільну небезпеку.

Передбачаючи, що показання особи, яка визнала причетність до злочину на одночасному допиті можуть залишити без змін позиції учасника, котрий заперечує свою вину, слідчий має передбачити можливість використання при її проведенні доказів таким чином, аби по кожному спірному питанню показання учасника, який дає правдиві показання, підкріплювались доказами, що пред'являються. Проте не варто проявляти поспішності з пред'явленням доказів, адже будь-яке передчасне ознайомлення учасників одночасного допиту із зібраними слідством даними є небажаним. Певне розповсюдження мають випадки, коли співучасники злочину та їх захисники самі намагаються з'ясувати ступінь обізнаності сторони обвинувачення.

Рекомендується попередньо спробувати встановити деталі механізму злочину, частково використовуючи показання добросовісного співучасника. До використання доказів на одночасному допиті бажано діставатися лише в тих випадках, коли показання правдивого учасника за певною спірною обставиною щодо викриття та деталізації ролі у вчиненому злочині не справили бажаного ефекту на другого співучасника.

Таким чином, можуть бути виокремлені наступні тактичні особливості реалізації доказів на одночасному допиті, який проводиться з метою викриття неправдивих показань учасників зло- чину Процесуальні особливості реалізації доказів під час проведення одночасного допиту виокремлені Д.О. Шингарьовим, який слушно звертає увагу на те, що «оголошення попередніх показань під час проведення одночасного допиту може здійснюватися слідчим, прокурором, як шляхом читання їх вголос з відповідних протоколів, так і шляхом демонстрації відеозапису, якщо фіксування допиту проводилося саме в такий спосіб» [12, с. 123].:

краще безпосередньо пред'являти наявні у слідчого докази, що має більш сильний психологічний вплив на недобросовісного учасника;

доцільно пред'являти всю сукупність зібраних доказів, оскільки одночасний допит є завершальною слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на викриття учасника злочинної групи, який дає неправдиві показання;

насамперед слід розглядати обставини з числа тих, які викликали суттєві розбіжності в показаннях, за якими слідчий має кілька доказів;

для викриття неправдивих показань обставини зазвичай використовуються суворо залежно від їх значення.

Виокремлені особливості зумовлюють пред'явлення до слідчого, який проводить одночасний допит, певних вимог. Так, слідчий повинен зуміти протягом всього часу проведення одночасного допиту залишитись його керівником, аби уникнути небажаного психологічного впливу одного допитуваного на іншого. Іншими словами, в подібних ситуаціях навіть бездоганне знання норм кримінального процесуального закону, висока правова культура, озброєність криміналістичними рекомендаціями, етичність поведінки слідчого не гарантують йому успіху, якщо тактику проведення одночасного допиту він буде будувати без «психологічного дослідження допитуваного».

Через це питання про допустимість застосування тих або інших психологічних прийомів при проведенні одночасних допитів виникає в силу того, що на практиці слідчі все частіше стали використовувати спеціальні психологічні знання. В літературі немає розбіжностей у поглядах правомірність і важливість використання на очних ставках психологічних знань взагалі. Питання стоїть про правомірність та допустимість створення слідчим таких ситуацій, що базуються на даних психології та зумовлюють відповідну поведінку учасників одночасного допиту. Проте пріоритетною є думка про допустимість та правомірність застосування психологічних прийомів при проведенні одночасних допитів на досудовому провадженні. Воно вірно відображує вимоги сьогодення про більш широке й творче використання психологічних прийомів у боротьбі з тяжкими та особливо тяжкими злочинами. Будь-які заборони використання подібних прийомів рівносильні обеззброєнню слідчого та звуженню можливостей розкриття злочину.

Одночасний допит характеризується найбільш сильним психологічним впливом її учасників один на іншого. Практиці відомі випадки, коли емоційно стримані, досвідчені, заздалегідь готові до всього злочинці, які не реагували на жодні докази, під час проведення одночасного допиту діставалися емоційного зриву та надавали правдиві показання. Цьому сприяє так званий «ефект присутності», при якому яскравість, образність показань одного з учасників у поєднанні з іншими виразними засобами впливу (мімікою, інтонацією, жестикуляцією) має сильну психологічну дію на іншого. Слід зазначити особливо сильне психологічне напруження під час проведення одночасних допитів у кримінальних провадженнях про вбивства, обумовлений скоєним і передбачуваною мірою покарання. Зазначене є основною специфічною особливістю цієї слідчої (розшукової) дії, з урахуванням якої й застосовуються ті або інші психологічні прийоми впливу.

У таких провадженнях кожному з допитуваних доводиться давати показання в присутності співучасника, котрий, як правило, повідомляє протилежні відомості з метою приховати свою роль. При тому кожен зі співучасників, принаймні початково, має тенденцію до відстоювання відомостей, що повідомлялися ним раніше. Отож, у самому одночасному допиті начебто міститься конфліктна ситуація, в якій слідчий докладає зусиль до усунення суттєвих протиріч, виявлених у показаннях раніше допитаних осіб. Причому з психологічної точки зору одночасний допит, стосовно умисних вбивств, значно відрізняється від одночасних допитів у кримінальних провадженнях щодо осіб, які вчинили крадіжки, хуліганства тощо.

Результати аналізу свідчать про те, що лише у 23% випадків особи, які дали правдиві показання, надали згоду без спеціальної психологічної підготовки до участі в одночасному допиті; 35% у такій ситуації категорично відмовились давати які-небудь показання на одночасних допитах. В інших випадках проведенню одночасних допитів передували тривалі підготовчі заходи, в тому числі негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на усвідомлення підозрюваним необхідності надання допомоги в розслідуванні. Таким чином, ще до проведення самої слідчої (розшукової) дії перед слідчим стає питання про доцільність одночасного допиту, необхідність його ретельної підготовки. Практиці відомі випадки, коли підозрюваний виражав готовність повторити правдиві показання в процесі проведення слідчої (розшукової) дії, але безпосередньо на одночасному допиті, в присутності співучасника вбивства, змінював свої показання. В цих ситуаціях слідчим та оперативним працівником недостатньо повно вивчались особа допитуваного, не застосовувались прийоми, здатні здійснити психологічний вплив на вироблення у підозрюваного твердої позиції. Досягти бажаного результату слідчий може лише тоді, коли буде розуміти хід їх розумових процесів, передбачати їх рішення та вчинки, регулювати та спрямовувати їх і з урахуванням цього коригувати свою власну поведінку, контролювати власні дії та висловлювання.

Труднощі, що трапляються, а часом і невдачі при застосуванні тих чи інших психологічних прийомів проведення одночасних допитів більшість слідчих (детективів) та оперативних працівників пояснили по-різному.

Найбільше розповсюдження отримали такі причини:

відсутність належної взаємодії слідчих та працівників уповноважених оперативних підрозділів під час виявлення, розкриття та розслідування злочинів;

дефіцит часу при підготовці до одночасного допиту;

недооцінка психологічних факторів;

переоцінка власних сил та недооцінка можливостей і здібностей допитуваного до протидії слідчому;

невдале визначення тактики застосування того або іншого психологічного прийому;

труднощі, які виникають (особливо недосвідченими слідчими) у виборі найбільш доцільного психологічного прийому на одночасному допиті в даній ситуації;

недостатній рівень знань у галузі психології.

З точки зору психології підозрюваному значно легше давати неправдиві показання слідчому, який, на його думку, не знає всіх обставин, що мали місце, ніж повторювати неправдиві твердження в присутності людини, яка знає дійсно правду, і не тільки знає, але й активно викриває підозрювану особу. При тому слід мати на увазі, що при зіставленні двох свідчень - правдивого та неправдивого - в правдивому більше конкретності, переконливості, тих дрібних деталей, які може передати лише людина, яка реально відтворювала події, в яких вона брала участь.

Безумовно, ситуації на одночасних допитах можуть змінюватись. Коли підозрювані на допитах активно розповідають про своїх співучасників, доцільним є проведення між ними одночасного допиту. Під час його проведення у слідчого з'являється можливість з'ясувати й нові факти, які раніше не були йому відомі. В той самий час слідчому необхідно уважно слідкувати за поведінкою обох допитуваних, аби вони не могли обмінюватись знаками або в інший спосіб змовитися один із іншим.

Все це говорить про те, що під час одночасного допиту взаємовідносини між слідчим та його учасниками, а також між самими допитуваними мають подвійний характер, базуються на принципах психологічного контакту та психологічної боротьби. Найбільший вплив на психологічну обстановку очної ставки мають суттєві протиріччя у показаннях, головною причиною яких є брехня у показаннях одного або обох учасників одночасного допиту.

Конфліктна ситуація на одночасному допиті при застосуванні слідчим правильних психологічних прийомів може бути використана для встановлення істини за спірними обставинами.

Психологічна особливість одночасного допиту полягає також у тому, що при її проведенні один із учасників впливає на іншого своїм авторитетом, своїми вольовими, моральними, інтелектуальними якостями, перевагою у життєвому досвіді. Природньо, що цей вплив буває негативним, коли «авторитет» є недобросовісним учасником одночасного допиту, впливає на добросовісного допитуваного, переконуючи давати неправдиві показання.

Необхідно звернути серйозну увагу на те, що й сам слідчий (детектив) під час проведення одночасного допиту певним чином впливає на учасника, який дає неправдиві показання. В самій постановці питань підозрюваному, який дає неправдиві показання, інтонаціях голосу слідчого (прокурора), в міміці можуть міститися недовіра, закид, порада, побажання. В таких випадках фактично відбувається психологічний вплив двох учасників одночасного допиту на іншого, іншими словами, спостерігається певна перевага.

Пропонуємо застосовувати під час допитів двох чи більше вже допитаних осіб при розслідуванні злочинів, вчинених злочинними спільнотами:

пред'явлення доказів (показань, знарядь злочину, висновків експертиз тощо), про наявність у яких у слідчого (детектива) учасники одночасного допиту не були обізнані;

пред'явлення доказів за наростаючим порядком підозрюваному, який не визнає вину;

проведення декількох одночасних допитів з одним несумлінним учасником, показання якого мають істотне значення (про місце захоронення трупа, знаряддях злочину, інших речових доказах, котрі підтверджують його вину);

стимулювання надій на пом'якшення покарання або збереження життя;

пробудження у підозрюваного відчуття образи, неприязні до співучасників, які втягнули його у вчинення злочину;

проведення одночасного допиту з обмеженням можливості допитуваним спостереження один за іншим та взаємного впливу;

допущення суперечки на одночасному допиті між співучасниками у випадку, коли при його проведенні не досягається бажаний результат;

участь у одночасному допиті оперативних працівників, котрі проводили затримання підозрюваних та отримували первинні правдиві показання;

участь у одночасному допиті спеціаліста - судового медика, який допомагає слідчому (детективу) формулювати питання та оцінювати показання допитуваних з приводу механізму заподіяння смерті та інших специфічних явищ;

присутність на одночасному допиті прокурора;

участь у одночасному допиті захисників підозрюваних;

раптове проведення одночасного допиту без попереднього сповіщення;

проведення одночасного допиту за окремими обставинами кримінального провадження;

використання позитивних сторін особи учасників одночасного допиту для отримання від них правдивих показань;

застосування на одночасному допиті безперервного відеозапису.

Необхідно підкреслити, що багато з розглядуваних психологічних прийомів, які мають значущість при проведенні одночасних допитів під час розслідування злочинів, вчинених злочинними спільнотами, використовуються, звичайно, й під час розслідування інших злочинів, тобто носять загальний характер. Водночас ж правомірним оперування даною класифікацією через те, що, по-перше, без вирішення загальних питань навряд чи можлива розробка окремих проблем, по-друге, специфіка вказаних психологічних прийомів, які використовуються при проведенні одночасних допитів при розслідуванні злочинів, вчинених злочинними спільнотами полягає, насамперед у їх внутрішньому змісті, який диктується конкретними обставинами розслідуваного злочину.

Крім того, існують й деякі специфічні психологічні прийоми, застосування яких є притаманним для розслідування злочинів, вчинених злочинними спільнотами.

Висновки

Сформульовані рекомендації не є вичерпними, але вони адекватно відображують слідчу практику, що склалася та мають значущість для ефективного інформаційного забезпечення процесу проведення одночасних допитів під час розслідування злочинів, учинених злочинними спільнотами.

Література

1. Бондар В.С., Солодовніков А.Г., Дехтярьов Є.В. Розслідування розбоїв, вчинених організованими групами. Навчально-методичний посібник. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. 276 с.

2. Ващук О.П. Невербальна інформація в кримінальному провадженні: теоретико-методологічні основи: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2017. 430 с.

3. Гловюк І.В. Деякі питання кола учасників кримінального провадження (у аспекті «воєнних» змін до КПК України). Кримінальна юстиція в Україні: реалії та перспективи: матеріали Круглого столу (23 вересня 2022 року). Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. С. 136-141.

4. Гловюк І.В., Тетерятник Г.К. Питання унормування належної правової процедури кримінального процесуального забезпечення обміну військовополонених. Юридичний науковий електронний журнал. № 8. 2022. С. 478-483.

5. Гуменюк А.С. Тактика проведення одночасного допиту двох та більше осіб. Верховенство права очима правників-початківців: матеріали Всеукр. наук. конф. студентів та аспірантів (м. Одеса, 24 листоп. 2018 р.) / за ред. Г.О. Ульянової; уклад.: Ю.Д. Батан, А.Д. Шкільнюк [та ін.]. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 589-592.

6. Жалдак І.А. Тактика одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб: дис. ... канд. юрид. наук: 12.0.09 (081 - Право). Київ, 2019. 240 с.

7. Котюк О.І. Мета, фактичні та процесуальні підстави одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб потребують уточнення. Вісник кримінального судочинства. № 1(20). 2016. С. 26-32.

8. Максимишин Н.М. Судовий допит: процесуальне і криміналістичне дослідження: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів, 2016. 250 с.

9. Сімонович Д.В. Методичні рекомендації щодо проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб / Сімонович Д.В., Лозова С.М. Законодавче забезпечення правоохоронної діяльності: навч. посіб. / за заг. ред. В.В. Сокуренка. Харків: Стильна типографія, 2017. С. 432-477.

10. Тіщенко В.В. Вибрані праці. Одеса: Вид. дім «Гельветика», 2017. 436 с.

11. Шейфер С.А. Следственные действия. Основания, процессуальный порядок и доказательственное значение. М.: Юрлитинформ, 183 с.

12. Шингарьов Д.О. Забезпечення прав та законних інтересів осіб під час проведення допиту на стадії досудового розслідування: дис. канд. юрид. наук: 12.0.09. Харків, 2017. 241 с.

Размещено на Allbest.ru