Воєнні новели трудового законодавства крізь призму судової практики

Таким чином, вперше за всю історію незалежної України у трудовому законодавстві запроваджена можливість працівникам, які володіють тими чи іншими компетенціями, впливати на умови своєї праці, відповідно до власних інтересів та потреб. Застосування договірного режиму регулювання трудових відносин роботодавцями, які мають право його застосовувати, є добровільним.

Незважаючи на військові дії на сході України, кількість іноземних студентів з 2011 року зросла на 43 відсотки і становила в 2020 році 76,5 тис. осіб. Однією з тенденцій, пов'язаною із запровадженням в Україні воєнного стану, є збільшення можливостей для навчання і професійного розвитку громадян України за кордоном на умовах еквівалентного обміну з іншими державами, як зазначено у Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки. Настав час розвивати інноваційне та критичне мислення працівників, розвивати цифрові навички і компетенції, на розвиток яких, повинні бути спрямовані навчальні програми для працівників. Зокрема, як показує практика, в процесі професійного розвитку працівників недостатньо уваги приділяється появі нових засобів реалізації кіберзагроз (кількість кіберінцидентів зросла з початку війни, що у свою чергу викликає загрози національній безпеці України в інформаційній сфері). У нинішніх умовах актуальним стало питання розвитку професійної військової освіти відповідно до принципів НАТО. О. Середа, Ю. Бурнягіна та Н. Галкіна пропонують запустити експериментальний проект у сфері професійного розвитку наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників під час особливого періоду. Зокрема, зосередити увагу на наступних питаннях: психологічна адаптація науково-педагогічної спільноти до умов воєнного стану; практичні аспекти екстреної медичної допомоги; адаптивний формат навчальної діяльності; посилення патріотичної складової під час навчального процесу; створення безпечних умов навчання тощо [3, с. 52].

24 лютого 2022 р. о 5-00 РФ відкрито напала на Україну, офіційно оголосивши про «спеціальну військову операцію», тобто війну, фактичний початок якої варто вести ще з 2014 р., коли РФ анексувала Автономну Республіку Крим та вдерлася на Донецьку та Луганську область.

Такої думки дотримуються і суди України, як зазначає з цього приводу О. Ступак: «...питання захисту трудових прав і врегулювання трудових відносин в умовах воєнного часу не є новим для судів України, воно існує з 2014 року, сьогодні лише географія таких спорів розширилася з Донецької, Луганської областей та АР Крим на всю Україну» [4]. Оскільки судова практика касаційної інстанції з проводу правозастосування норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не напрацьована, спробуємо простежити деякі напрацьовані правові позиції минулих років.

Згідно з правовою позицією сформульованою у Постанові КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі №264/923/17: «невиконання роботодавцем своїх зобов'язань зумовлено непереборною силою збройним конфліктом, який відбувається на території Донецької області, а тому невиплата ним належної працівникові заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов'язаних з проведенням АТО на території Донецької області . Оскільки вина роботодавця є обов'язковою умовою для застосування положень статті 117 КЗпП України, відсутні підстави для покладення на роботодавця обов'язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні» [28].

Відповідно до Постанови Об'єднаної палати КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18: «...з березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» фактично втратило контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, у відповідності до узагальнених висновків науково-правового висновку, складених Торгово-промисловою палатою України від 24 липня 2017 року, дії ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров'я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном . ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з незалежних від нього причин не може виконати зобов'язання, передбачені законом щодо проведення з працівником повного розрахунку при звільненні. Сам по собі факт звільнення працівника з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, натомість працівник уже не працював на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» після його захоплення» [29].

Таким чином із проаналізованих справ вбачається, що настання обставин непереборної сили звільняє роботодавця від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою у спірних правовідносинах є стаття 117 КЗпП України, проте не є підставою звільнення від виконання зобов'язання в натурі виплати заробітної плати за фактично виконану роботу. Також суддя О. Ступак наголосила, що: «...не можна просто посилатися на те, що частина приміщень підприємства захоплена, й робити висновок, що воно не може нести відповідальність перед працівниками, якщо центральний офіс розташований на підконтрольній Україні території». Зауважила, що: «...на сьогодні воєнний стан оголошено на всій території України, однак це не означає, що пов'язані із цим обставини можна вважати форс-мажорними як у Херсонській області, так наприклад, у Закарпатській. Ми не можемо говорити, що форс-мажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України» [4].

Висновки

Трудове право з-поміж інших галузей права, характеризується насамперед своєю соціальною спрямованістю. Розуміючи, що чинне на 24 лютого 2022 року законодавство про працю не адаптовано під реалії введення на території України воєнного стану, що в свою чергу призводитиме до нівелювання його призначення, перед законодавцем постав виклик у найкоротші строки адаптувати трудове законодавство під реалії війни.

Сучасні події зумовили новий етап у розвитку трудового права. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №2136-ІХ “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” (набрав чинності 24.03.2022 року), який і став тим локомотивом, що вніс революційні зміни в регулювання трудових відносин на період дії режиму воєнного стану. 1 липня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (набрав чинності 19.07.2022 року).

Авторкою з огляду на аналіз судової практики судів першої, апеляційної інстанцій та змісту «воєнних» законодавчих норм продемонстровано практичне втілення новели трудового законодавства призупинення трудового договору і надано детальну характеристику останнього. Проведено порівняльний аналіз призупинення трудового договору з простоєм. Сформульовано висновок, що легітимне застосування сторонами трудового договору законодавчої новації «призупинення дії трудового договору» можливе в сукупності дотримання наступних умов: абсолютної неможливості через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. Варто враховувати, що навіть за наявності бажання працівника продовжувати виконувати роботу, але у зв'язку з наявністю реальної небезпеки для життя та здоров'я останнього внаслідок загрози постійних артобстрілів території підприємства, його місцезнаходження поряд з стратегічним військовим об'єктом, який неодноразово піддавався ракетним та бомбовим ударам, територіальними межами державного кордону, а також поблизу території де ведуться бойові дії легітимним вбачається призупинити дію трудового договору.

Надана характеристика окремим новаційним підставам припинення трудового договору. Окреслено окремі питання, пов'язані з виплатою заробітної плати за час перебування працівника в полоні та неможливості роботодавця здійснити її виплату у встановлені законом строки. Звернено увагу, що сам по собі факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою та виключною підставою для порушення виконання обов'язків сторонами трудового договору. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання покладених на них обов'язків: регіон знаходиться в тимчасовій окупації, тривають активні бойові дії, існує блокування населених пунктів, знищення виробничих потужностей роботодавця внаслідок бойових дій, існування реальної загрози здоров'ю та життю сторін тощо. Проаналізовано діяльність органів державної влади, щодо соціального захисту осіб, які втратили можливість працювати на прикладі програм: державна кредитна програма «Доступні кредити 5-7-9%»; компенсація роботодавцю витрат на оплату праці (6500 грн) за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету; програма "Релокація бізнесу" та інші. Перспективною вбачається тенденція запуску експериментального проекту у сфері професійного розвитку наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників під час особливого періоду, подальшого удосконалення, розвитку трудового законодавства з урахуванням: осучаснення правових норм, інститутів, нормативно-правових актів трудового права з огляду на їх «дерадянізацію» та наших євроінтеграційних прагнень.

Література

1. Луценко, О. (2022). Призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану. Діяльність державних органів в умовах воєнного стану. Кривий Ріг, 426-428.

2. Щукін, О.С. (2022). Окремі аспекти правового врегулювання невиходу працівників на роботу у період дії в Україні воєнного стану. Європейський вибір України, розвиток науки та національна безпека в реаліях масштабної військової агресії та глобальних викликів ХХІ століття». Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 1, 534-537.

3. Sereda, O., Burniagina, Y., Halkina, N. (2022). Standards of professional development of employees: international experience and current

prospects in Ukraine. Law and Innovative Society, 1 (18), 43-56.

4. Ступак, О. (2022). Ми не можемо говорити, що форсмажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України.

5. Про введення воєнного стану в Україні (2022). Указ Президента України №64/2022. 24.02.2022.

6. Кириченко, С.О., Лобко, М.М., Семененко, В.М. (2019). Щодо питання правового режиму воєнного стану: актуальні питання національної безпеки і оборони. Наука і оборона, 2, 9-16.

7. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (2022). Закон України №2136-IX. 15.03.2022.

8. Кодекс законів про працю України (1971). Закон УРСР №322-VII1. 10.12.1971.

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (2022). Закон України №2352-IX. 01.07.2022.

10. Коментар Мінекономіки до Закону України від 1 липня 2022 р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (2022).

11. Галкіна, Н.М. (2022). Правова регламентація трудових відносин під час воєнного стану. Інтернаука. Серія: "Юридичні науки", 2, 38-45.

12. Про розгляд листа (2022). Лист Держпраці №1922/4/4.1-ЗВ-22а. 09.05.2022.

13. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/1611/22. 27.06.2022 (2022).

14. Постанова Житомирського апеляційного суду у справі №279/1611/22.18.08.2022(2022).

15. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (2022). Закон України №1207-VII. 07.05.2022.

16. Кримінальний кодекс України (2001). Закон України №2341-Ш. 05.04.2001.

17. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо особливостей діяльності на тимчасово окупованій території України (2022). Проект Закону про внесення змін до Закону України №7646. 08.08.2022.

18. Постанова КЦС ВС року у справі №229/2246/18. 10.02.2021 (2021).

19. Про затвердження Порядку припинення трудового договору у разі смерті роботодавця фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (2022). Постанова КМУ від 14 жовтня 2022 р. №1172.

20. Постанова КЦС ВС у справі №708/254/18. 17.01.2019 (2019).

21. Постанова КЦС ВС у справі №222/438/17-ц. 17.10.2018 (2018).

22. Постанова КЦС вС у справі №646/3573/20.12.10.2022 (2022).

23. Генеральний Директор МОП засудив агресію проти України з боку Російської Федерації (2022).

24. Державна програма: Доступні кредити 5-7-9%.

25. Компенсація за працевлаштування ВПО (2022).

26. Жарикова, А. (2022). Понад пів тисячі релокованих підприємств відновили роботу. Економічна правда.

27. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність (2022). Закон України №5371. 19.06.2022.

28. Постанова КЦС ВС у справі №264/923/17. 27.01.2019.

29. Постанова Об'єднаної палати КЦС ВС у справі №243/2071/18. 10.10.2019.

Размещено на Allbest.Ru