Особливості аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки

Михайло Васильович Шульга

Національна академія правових наук України

Кафедра земельного та аграрного права, Національний

юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Ганна Сергіївна Корнієнко

Кафедра земельного та аграрного права Національний

юридичний університет імені Ярослава Мудрого

АНОТАЦІЯ

У статті розкрито проблематику щодо аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки. Підкреслено, що продовольча безпека є комплексною категорією, а тому її треба досліджувати з використанням знань як юриспруденції, так і інших наук, зокрема економіки. Встановлено беззаперечний взаємозв'язок національної і світової продовольчої безпеки. Це зумовлено тим, що світ перебуває в єдиному глобалізаційному аграрному ланцюзі, функціонування якого, дозволяє виробляти, переробляти і розподіляти сільськогосподарську продукцію між різними державами. Наголошено, що продовольча безпека спрямована на реалізацію права людини на достатнє харчування. Водночас реалізація будь-якого права означає роботу певного механізму, що складається із сукупності дій і процесів, спрямованих на досягнення бажаного результату. Особливість феномену продовольчої безпеки полягає в тому, що він дозволяє виявити наявність публічних і приватноправових інтересів, які мають один вектор - підтримку достатнього життєвого рівня людини. Обґрунтовано розширення кола засад продовольчої безпеки, якими слід вважати: незалежність, доступність, якість, адекватність, самозабезпече- ність, розумність, добросовісність, справедливість. Установлено, що в умовах воєнного стану правовий режим продовольчої безпеки повинен відрізнятися від звичайного її режиму, зокрема, додатково необхідно підтримувати сільськогосподарських товаровиробників, гарантувати проведення певних специфічних заходів (розмінування земель сільськогосподарського призначення), здійснювати активне міжнародне співробітництво щодо логістики аграрної продукції тощо. Виокремлено засадничі аграрно-правові складові продовольчої безпеки в умовах воєнного стану: адміністрування системи продовольчої безпеки держави; правове забезпечення продовольчої безпеки; забезпечення населення держави якісним та доступним продовольством; матеріально-технічне забезпечення агробізнесу; логістичне забезпечення сільськогосподарського виробництва; регулювання балансу експорту-імпорту сільськогосподарської продукції; оновлення та продовження формування державного продовольчого резерву; міжнародна підтримка продовольчої безпеки в Україні. Визначено та охарактеризовано вразливості аграрно-правових складових продовольчої безпеки в умовах воєнного стану. Встановлено, що логістичне забезпечення продовольчої безпеки в умовах війни поділяється на такі відносно самостійні етапи: 1) 24.02.-17.07. 2022 р. - критичний стан аграрної логістики, яка була обмежена та призупинена внаслідок початку військових дій; 2) 17.07.2022р. -18.07.2023р. - аграрна логістика в умовах «зернової угоди»; 3) з 18 липня 2023 р. - пошуки нових логістичних шляхів.

Ключові слова: продовольча безпека, сільськогосподарська продукція, агробізнес, матеріально-технічне забезпечення, землі сільськогосподарського призначення, логістика.

Mykhaylo V. Shulga National Academy of Legal Sciences of Ukraine Kharkiv, Ukraine Department of Land and Agriculture Law Yaroslav Mudryi National Law University Kharkiv, Ukraine

Ganna S. Korniyenko Department of Land and Agriculture Law Yaroslav Mudryi National Law University Kharkiv, Ukraine

FEATURES OF AGRARIAN AND LEGAL COMPONENTS OF MODERN FOOD SECURITY

ABSTRACT

The article deals with the issues of agrarian and legal components of modern food security. It is emphasized that food security is a complex category, and therefore it should be studied using the knowledge of both jurisprudence and other sciences, in particular economics. The author establishes an undeniable interconnection between national and global food security. This is due to the fact that the world is in a single globalized agricultural chain, which allows growing, processing and distributing agricultural products between different countries. It is emphasized thatfood security is aimed at realizing the human right to adequate food. At the same time, the realization of any right means the operation of a certain mechanism consisting of a set ofactions and processes aimed at achieving the desired result. In the phenomenon of food security, one can identify the existence ofpublic and private legal interests which have one vector - maintenance of an adequate standard of living. The author substantiates the expansion of the range of food security principles which should be considered as follows: independence, accessibility, quality, adequacy, self-sufficiency, reasonableness, good faith, justice It is established that under martial law the legal regime offood security should differ from the usual food security regime, in particular, it is additionally necessary to support agricultural producers, to guarantee certain specific measures (demining, de-mining, etc.). The author identifies the fundamental agrarian and legal components offood security in wartime: administration of the

State's food security system; legal support for food security; provision of the population with quality and affordable food; logistics support for agribusiness; logistics support for agricultural production; regulation of the balance of exports and imports of agricultural products; updating and continuation of the formation of the State food reserve; international support for food security in Ukraine. The author identifies and characterizes the vulnerabilities of agrarian and legal components of food security under martial law. It is established that the logistical support of food security in wartime is divided into the following stages: 1) 24.02. - 17.07. 2022 - the critical state of agrarian logistics, which was limited and suspended as a result of the outbreak of hostilities; 2) 17.07.2022-18.07.2023 - agrarian logistics in the context of the «grain deal»; 3) from July 18, 2023 - the search for new logistics routes.

Keywords: food security, agricultural products, agribusiness, material and technical support, agricultural land, logistics.

ВСТУП

Продовольча безпека будь-якої держави означає наявність достатньої, безпечної та поживної їжі для її населення. Вона є невід'ємним складовим елементом національної безпеки. Її фундаментальні засади закладені в Основному Законі України, в якому проголошено, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я (ст. 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48) [1]. Наведені конституційні положення вказують, що продовольча безпека - це не лише економічне поняття, а й фундаментальна, складна правова категорія, яка забезпечує права людини на фізичне існування. Саме тому навколо визначення її правової природи, виявлення та оновлення її складових постійно точиться наукова дискусія. Водночас ця категорія є й залишається завжди нагальною для наукових досліджень, оскільки продовольча безпека має безпосередній зв'язок із людиною та можливістю її існування. Потреба глибокого наукового її осмислення особливо гостро постала під час широкомасштабної агресії рф.

З 24 лютого 2022 р. Україна опинилась у стані активних бойових дій, частина населення була евакуйована у більш безпечні регіони України та за кордон, насамперед у країни ЄС. Слід зазначити, що більшість українців прийняли рішення залишитися на рідній землі, що ставило перед керівництвом держави, серед інших нагальних завдань, завдання забезпечення фізичної безпеки життя людей, допомоги з житлом, продовольством, медичним обслуговуванням тощо. Тому терміново було прийнято спеціальне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 29.04.2022 № 327-р [2]. Швидке правове внормування суспільних відносин, що стрімко формувалися в екстраординарних умовах, стало важливим чинником впливу на забезпечення продовольчої безпеки, а також проявом однієї із аграрно-правових її складових.

Окремо на рівні українського суспільства та держави активно обговорювалися можливості найбільш ефективного забезпечення продовольчої безпеки. Наприклад, 21 липня 2022 р. Міністерством розвитку громад та територій України та Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» було організовано проведення наради з питань продовольчої безпеки громад під час війни та прийнято план із забезпечення продовольчої безпеки в умовах війни. Цим планом передбачено започаткування моніторингу стану продовольчої безпеки і сільськогосподарської інфраструктури в цілому; надання підтримки виробникам харчових продуктів; надання адресної допомоги соціально вразливим категоріям населення; централізований контроль за цінами на продукти [3]. Слід наголосити, що сучасна продовольча безпека є тим феноменом, що потребує постійного вивчення, аналізу, переосмислення підходів до її забезпечення, підтримки як за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, так і представників агробізнесу, окремих громад та громадян. Ситуація навколо продовольчої безпеки в умовах воєнного стану продемонструвала консолідацію держави, аграрного підприємництва та суспільства.

Допомога у вирішенні проблемних питань продовольчої безпеки в умовах сучасних викликів була надана й міжнародною спільнотою. Яскравим прикладом є «зернова угода» (Ініціатива з безпечного транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів / Чорноморська зернова ініціатива), укладена в Стамбулі 22 липня 2022 р. Її реалізація започаткована 1 серпня 2022 р., завдяки чому було поставлено за кордон понад 30 млн тонн врожаю [4]. Незважаючи на позитивний досвід цього логістичного аграрного коридору, в липні 2023 р. його підступно було припинено країною-агресоркою, яка до того ж знищила й частину сільськогосподарської продукції, що перебувала у портах України. Зокрема, після припинення Чорноморської зернової ініціативи було знищено 60 тисяч тонн зерна [5]. Це негативно вплинуло на продовольчу безпеку багатьох країн Азії та Африки, навіть на ціни в Європі, не кажучи вже про колосальні збитки вітчизняного агробізнесу. Відомо, що наприклад, постачання зернових культур з України дозволяє підтримувати світову продовольчу безпеку, зокрема здолати голод на африканському континенті. Така ситуація ще раз підтверджує, що країни світу перебувають в єдиному глобалізаційному аграрному ланцюзі, який дозволяє виробляти, переробляти та розподіляти сільськогосподарську продукцію між різними державами. Це необхідно враховувати в дослідженні складових продовольчої безпеки.

Внаслідок динаміки розвитку суспільних відносин, світової економіки, змін клімату на планеті оновлюються й складові продовольчої безпеки. Водночас незмінно обов'язковими залишаються її фундаментальні складові: матеріально-технічне забезпечення (наявність земель сільськогосподарського призначення, спеціального технічного оснащення, насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, об'єктів інфраструктури та ін.); логістика (переміщення, зберігання, вільна реалізація, експорт сільськогосподарської продукції); підтримка (державна (внутрішня), міжнародна (зовнішня)); гуманітарне забезпечення. Саме названі аграрно-правові складові продовольчої безпеки потребують всебічного дослідження в динаміці - з урахуванням впливу воєнного стану, інноваційного розвитку, міжнародної підтримки, зміни клімату та ін. Крім того, необхідно виявляти й осмислювати їх трансформації та доповнення.

Мета статті полягає у визначенні аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки. Її досягнення можливе з позицій та на підставі результатів поставлених завдань: охарактеризувати стан та особливості сучасної продовольчої безпеки; виявити її аграрно-правові складові та їх трансформацію внаслідок війни; розкрити роль матеріально-технічного, логістичного та іншого забезпечення продовольчої безпеки й аргументовано наголосити на їх вагомості; надати рекомендації щодо сталого розвитку аграрно-правових складових продовольчої безпеки.

Вивчення, обґрунтування аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки має теоретико-практичне значення. Наукове осмислення цієї категорії надає можливість отримати нові результати щодо продовольчої безпеки, яка була предметом дослідження О. В. Гафурової, О. І. Гойчук, Х. А. Григор'євої, В. М. Єрмоленка, Т О. Коваленко, Т В. Курман, О. М. Туєвої та ін. Критичні зміни у стані продовольчого забезпечення внаслідок війни зумовлюють необхідність виявити якісно нові характеристики в структурі продовольчої безпеки. Такі знання нададуть можливість більш повно розробляти й оновлювати стратегічні напрями розвитку відносин у сфері продовольчої безпеки, аграрної політики та правового регулювання аграрних відносин у цілому. Наведене вказує на актуальність та вчасність теми статті.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Продовольча безпека будучі основоположною дефініцією аграрного права, що має безпосередній зв'язок із іншими категоріями, зокрема агробізнесом, земельними правовідносинами. Складність, багатогранність та вагомість значення продовольчої безпеки для прав людини як особливого явища зумовлює постійний науковий інтерес, який не тільки не згасає, а, навпаки, посилюється, зокрема через екстраординарні обставини, викликані агресивними діями РФ в Україні. Так, одна з провідних фахівчинь у розробці даної тематики Т В. Курман у статті «Агробізнес та продовольча безпека: проблеми правового забезпечення в умовах воєнного стану» слушно звернула увагу на важливе значення гарантування продовольчої безпеки, яке, на переконання дослідниці, є одним із основних завдань кожної сучасної цивілізованої держави, а тому питанням правового забезпечення продовольчої безпеки присвячено важливе місце в концепціях національної безпеки більшості передових країн [6, с. 124]. Оцінюючи потенціал продовольчої безпеки, економіст М. П. Сичевський зазначає, що Україна має всі можливості не тільки для забезпечення продовольчої безпеки на внутрішньому ринку, а й здатна здійснити істотний вплив на її зміцнення на світовому рівні [7, с. 15]. На думку Т Є. Харитонової й Х. А. Григор'євої, слід очікувати наслідки війни для продовольчої безпеки, зокрема поглиблення вітчизняних агроекологічних проблем: деградації ґрунтів, розширення зон опустелювання, зменшення придатних водних ресурсів, доступних для сільськогосподарського поливу, тощо [8, с. 288]. Виходячи з аналізу останніх наукових публікацій, присвячених досліджуваній тематиці, можна стверджувати, що науковці постійно оновлюють, доповнюють та поглиблюють знання про продовольчу безпеку як самостійний феномен. Разом з тим зауважимо, що, з-поміж іншого, дослідникам не вдалося всебічно окреслити зміни в аграрно-правових складових продовольчої безпеки в цілому, тобто як єдиного правового явища. Отже, цей важливий аспект потребує наукового доопрацювання та висвітлення.

Наукове вивчення аграрно-правових складових сучасної продовольчої безпеки можливе завдяки використанню системи загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Одним із базових методів пізнання аграрно-правових феноменів є діалектичний. Його використання дозволило знайти протилежні та спільні тенденції в досліджуваному об'єкті, а також виявити окремі та загальні складові у правовій природі продовольчої безпеки. Для встановлення особливостей нормативно-правових актів, прийнятих для подолання продовольчої кризи в активних військових дій, було застосовано герменевтичний метод. Підкреслити значення продовольчої безпеки для забезпечення природного буття людини та її прав, надав можливість аксіологічний метод. Крім того, він дозволив акцентувати увагу на життєво важливу цінність продовольчої безпеки як для України, так і всього світу. Аксіологічний підхід щодо аграрно-правових складових продовольчої безпеки дав змогу довести їх беззаперечну вагомість та незамінність як для функціонування аграрного ланцюга (вузький підхід), так і їх значення в єдиному застосуванні для сталого розвитку продовольчої безпеки (широкий підхід). Водночас варто підкреслити, що цей методологічний підхід є одним із основоположних у методології аграрних досліджень, оскільки завдяки йому розкривається життєва важливість аграрної продукції та роль агробізнесу для підтримки як існування однієї людини, так і суспільства в цілому.

Внаслідок нестабільного розвитку відносин у сфері продовольчої безпеки в умовах воєнного стану виникла необхідність використати синергетичний метод наукового пізнання. За його допомогою було визначено зміни в побудові аграрно-правових складових продовольчої безпеки як процесу, що організовувався і під час бойових дій. Для характеристики стану продовольчої безпеки, виявлення наслідків війни для аграрного виробництва послуговувалися статистичним методом, який надав змогу сформувати власну авторську оцінку ситуації навколо продовольчого забезпечення країни, ризиків матеріально-технічної бази, логістики агробізнесу в період воєнного стану. Виявити й окреслити особливості кожної зі складових продовольчої безпеки дозволили методи аналізу та синтезу, завдяки яким розкрито зв'язки між ними. Міжгалузевий підхід є одним з основних із сучасних методів пізнання аграрно-правових явищ, оскільки дозволяє розглянути аграрні феномени, які складають предмет дослідження різних наук, зокрема економіки, соціології, політології. Продовольчу безпеку як комплексну категорію треба досліджувати з використанням знань не тільки юриспруденції, а й інших наук, а тому для виявлення характерних ознак, особливостей складових продовольчої безпеки та розкриття суті кожної з них і було використано наведений підхід.

Формально-юридичний метод став дієвим інструментом для з'ясування стану правового забезпечення відносин продовольчої безпеки, змін законодавства щодо підтримки складових продовольчої безпеки, динаміки законодавчого реагування на загрози у сфері продовольчого забезпечення населення. Використання техніко-юридичного методу дозволило сформулювати рекомендації щодо подальшого вдосконалення аграрного законодавства.

Для всебічного й об'єктивного дослідження аграрно-правових складових продовольчої безпеки залучено до вивчення низку матеріалів. Підґрунтям роботи стали наукові літературні джерела у сфері юриспруденції, економіки. Оцінка продовольчої безпеки здійснювалася на підставі статистичних даних, розміщених у різних джерелах. Для виявлення стану суспільних відносин щодо продовольчої безпеки використовувалися публікації, розміщені в засобах масової інформації. Детально досліджувалися нормативно-правові акти, зокрема ті, що врегульовують відносини у сфері агробізнесу та продовольчого забезпечення населення. Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, законодавчі та під- законні нормативно-правові акти аграрного законодавства. Доктринальні засади роботи ґрунтуються на дослідженнях українських та зарубіжних правознавців у сфері аграрного права, які присвячені особливостям правового забезпечення продовольчої безпеки.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Стан та особливості сучасної продовольчої безпеки

22 лютого 2023 р. перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України під час семінару в рамках проєкту Міжнародної організації праці (МОП) та ООРУ зазначив, що для України наразі немає таких ризиків продовольчої безпеки, як для світу, адже криза стала відчутною на початку російського вторгнення, коли підвищилися ціни на продовольство, зокрема в деяких африканських країнах виникла проблема фізичної доступності до їжі. Тому необхідна консолідація міжнародної спільноти для забезпечення відновлення й сталого розвитку українського АПК [9]. Водночас економісти наголошували, що у період 2015-- 2019 рр. світова продовольча безпека поліпшувалася, про що свідчить зменшення кількості голодуючого населення, особливо в азійському регіоні (негативна динаміка спостерігалася лише в африканському регіоні). При цьому внаслідок військової агресії проти України, виникли складнощі щодо українського експорту сільськогосподарської продукції, як наслідок стали формуватися рекордні ціни на продовольство, що погіршило доступ малозабезпечених верств населення до продуктів харчування [10, с. 39]. Про це у 2023 р. також наголошує і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Так, ФАО підкреслює, що від 690 і до 783 мільйонів людей у світі стикалися з голодом у 2022 р. Це на 122 мільйони людей більше, ніж до пандемії COVID-19. У 2022 р. від голоду постраждало приблизно на 3,8 мільйона людей менше, ніж у 2021 р. Це стало наслідком відновлення після пандемії, але, на жаль, і цей незначний прогрес був порушений зростанням ціни на продовольство, енергоносії через війну в Україні [11, с. vii]. Дослідники також доводять, що ефект продовольчої кризи спостерігається не лише щодо того населення, яке безпосередньо потрапляє до зони воєнного конфлікту. Продовольча безпека людей, що проживають часом у абсолютно інших країнах чи на інших територіях, теж суттєво знижується внаслідок вимушених масових переміщень великих мас людей, порушень виробничих процесів, транспортних і логістичних коридорів тощо [8, с. 288]. Наведені дані ще раз підкреслюють, що продовольча безпека світу та окремих країн мають взаємний, а іноді і залежний зв'язок. Не можна в сучасних дослідженнях продовольчої безпеки обходити належною увагою такі її складові, як експорт та імпорт сільськогосподарської продукції, а також національну та міжнародну підтримку агробізнесу окремих держав, оскільки глобалізаційні процеси пронизують усі суспільні відносини у світі, у тому числі й аграрні правовідносини.

Продовольча безпека, за визначенням ФАО, являє собою забезпечувальну систему всього населення продовольством відповідно до фізіологічних потреб та норм, за рахунок власного виробництва та необхідного рівня імпорту сільськогосподарської продукції, відносно якої відсутні внутрішні умови [12, с. 15]. Звернемо увагу, що в цьому визначенні виокремлено такі складові продовольчої безпеки, як матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва, експорт/ імпорт сільськогосподарської продукції, пов'язана із цим логістика, і включено таке поняття, як «норми продовольства для підтримки життєдіяльності суспільства».

У національному законодавстві встановлено, що «продовольча безпека - захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається в гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності» (п. 2.13 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України») [13]. Варто звернути увагу, що наведене визначення продовольчої безпеки розроблено ще у 2004 р. і з того часу, на відміну від інших законодавчих термінів, не було оновлено. Проте наразі, за майже два десятиліття, у країні сформувався та набув сталого розвитку агробізнес, відкрився ринок земель сільськогосподарського призначення, сформовані новітні аграрні логістичні коридори, змінена структура експорту й імпорту аграрної продукції, почалася війна і криза продовольства. Тож очевидно, що такі фактори, які безумовно впливають на зміст будь-якої зі складових, варто враховувати, так само, як і постійно оновлювані підходи ФАО до продовольчої безпеки. Так, ця Організація кожен рік видає статистику, стратегію продовольчої безпеки залежно від виникнення нових обставин, загроз, змін клімату та ін. Тому вважаємо, що визначення поняття «продовольча безпека», яке закріплено в національному законодавстві, потребує уточнення й удосконалення, а отже, звернімося до аналізу наукових підходів до його розуміння й трактування.

В економічній літературі щодо продовольчої безпеки сформовані наступні позиції. Так, Л. В. Кучечук указує, що продовольча безпека - це глобальні стабільні умови розвитку світового ринку продовольства, за яких усе населення планети має доступ до повноцінного харчування, що забезпечується як агропро-довольчим комплексом країни проживання, так і імпортними продуктами харчування [10, с. 35]. Наведений підхід вбачається занадто широким, проте можна погодитися з тим, що продовольча безпека забезпечується агропромисловим комплексом, хоча правильніше сказати - агробізнесом. На думку А. Д. Мостової, продовольчу безпеку слід трактувати як розміщення виробництва продовольства та формування державних продовольчих запасів відповідно стратегічних переваг країни та зовнішньоекономічної політики, які забезпечать гарантований доступ до продуктів харчування населенню країни в кількості й якості відповідно науково обґрунтованих медичних норм [14, с. 90]. У цьому визначенні авторка влучно підкреслила, що продовольча безпека має безпосередній зв'язок із формуванням державних продовольчих запасів, стратегіями розвитку імпорту й експорту сільськогосподарської продукції. М. М. Бабич виокремлює чотири концептуальні підходи до розкриття змісту поняття «продовольча безпека»: як стану системи, як рівня доступу, як механізму забезпечення та за ієрархічним поділом. При цьому продовольча безпека - це соціально-економічний та екологічний стан розвитку, що забезпечує постійний фізичний, економічний та соціальний доступ людей до безпечної та поживної їжі через застосування адекватних механізмів на різних ієрархічних рівнях [15, с. 43]. Аналізуючи це положення, можна ще раз наголосити, що продовольча безпека є складним феноменом, що має на меті доступ людей до безпечної та поживної їжі. Цей доступ може бути досягнутий лише за умов сталого функціонування агробізнесу, державної підтримки, збалансованої політики експорту й імпорту сільськогосподарської продукції.

Правники також надають визначення продовольчої безпеки. Не можна оминути увагою характеристику продовольчої безпеки, запропоновану В. Ю. Уркевичем, який зазначає, що продовольча безпека розглядається як захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається в гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності [16, с. 59]. У цьому визначенні вчений виокремив таку важливу ознаку продовольчої безпеки, як наявність державних гарантій щодо безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування. Наявність механізмів гарантій щодо реалізації права людини на доступ до їжі є тим чинником, що відрізняє економічне розуміння продовольчої безпеки від її юридичного тлумачення. Т О. Коваленко також наголошує, що забезпечення продовольчої безпеки є невід'ємною умовою реалізації одного з основних прав людини - права на достатнє харчування, яке є складником права на достатній життєвий рівень [17, с. 33]. Отже, продовольча безпека безпосередньо пов'язана із забезпеченням права людини на достатнє харчування. Водночас варто підкреслити, що реалізація будь-якого права здійснюється через певний механізм, тобто сукупність дій та процесів, спрямованих на досягнення бажаного результату. У феномені продовольчої безпеки можна виявити наявність публічних і приватноправових інтересів, процесів, які мають один вектор - підтримку достатнього життєвого рівня людини.

У підтримці продовольчої безпеки велику роль відіграє держава, яка набуває особливої ваги в екстраординарних, форс-мажорних обставинах, коли виникає реальна загроза постачанню харчових продуктів і порушується нормальне забезпечення населення харчуванням. Так, в умовах воєнного стану правовий режим продовольчої безпеки має бути адаптований до несприятливих обставин і негативних наслідків, що виникли внаслідок бойових дій. Зокрема, необхідно додатково підтримувати сільськогосподарських товаровиробників, гарантувати проведення певних специфічних заходів (наприклад, розмінування земель сільськогосподарського призначення), здійснювати активне міжнародне співробітництво щодо логістики аграрної продукції тощо. З огляду на відмінності цілком логічно виокремлювати звичайний правовий режим продовольчої безпеки і надзвичайний правовий режим продовольчої безпеки.

Узагальнюючи наведене, можна запропонувати таке визначення: продовольча безпека - це механізм забезпечення гарантованого права людини на достатнє харчування, що включає наявність та достатність продуктів харчування, доступ до них за жодної ознаки дискримінації, який функціонує завдяки наявності системної підтримки національного сільськогосподарського товаровиробника, виваженої політики експорту й імпорту аграрної продукції, своєчасного формування державних продовольчих запасів, здійснення міжнародного аграрного співробітництва.

Аграрно-правові складові продовольчої безпеки та їх трансформація внаслідок війни

Як уже зазначалося, продовольча безпека є складною за змістовним наповненням аграрно-правовою категорією. Дослідники-економісти вказують, що основні якісні характеристики продовольчої безпеки наступні: незалежність, доступність, якість, адекватність, самозабезпеченість [18, с. 265]. Розглядаючи вказане положення, доречно зазначити, що в ньому виокремлено перш за все критерії оцінювання продовольчої безпеки, які визначались у Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 [19]. Із урахуванням розвитку аграрно-правових відносин, наведені критерії доцільно визначати як засади продовольчої безпеки. При цьому слід розширити їх коло, додавши до нього справедливість, добросовісність, розумність, які встановлені ст. 3 Цивільного кодексу України [20]. Можливість застосування цих засад до продовольчої безпеки зумовлено тим, що вона має спрямованість на задоволення як широких публічних, так і приватних інтересів. Зокрема, у центрі проблематики продовольчої безпеки стоїть людина - громадянин країни і споживач [21, с. 43]. Наявність приватного інтересу людини у правовій дефініції вказує на її приватноправову спрямованість. Як підсумок, продовольча безпека має комплексну правову природу, що й дозволяє використовувати комплексне правове регулювання до відносин продовольчої безпеки. Таким чином, основними засадами продовольчої безпеки є незалежність, доступність, якість, адекватність, самозабезпеченість, розумність, добросовісність, справедливість.

Складові продовольчої безпеки - це дискусійне питання в аграрному праві, оскільки чіткого закріплення цієї категорії в законодавстві не встановлено, і, незважаючи на його важливість, залишається відкритим. У Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року було зазначено, що основою аграрного ринку є виробництво вітчизняними товаровиробниками сільськогосподарської продукції, яке переважно формує продовольчу безпеку держави (розділ ІІІ, підрозділ 1, ч. 1) [19]. З наведеного випливає, що продовольча безпека базується на сталому функціонуванні національного аграрного підприємництва. Відомо, що аграрне підприємництво реалізується у формі агробізнесу та являє собою діяльність, урегульовану нормами аграрного законодавства, яка виникає у зв'язку з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції та сировини, а також матеріально-технічним і науковим забезпеченням цих процесів, з метою отримання прибутку суб'єктами цієї діяльності, задоволення потреб споживачів у сільськогосподарській продукції, забезпечення продовольчої безпеки держави, розвитку сільської місцевості, підтримки екологічної безпеки [22, с. 34]. Підтримка агробізнесу в умовах воєнного стану виступає одним із важливих завдань у сфері продовольчої безпеки. Саме в цьому напрямі й поєднуються публічні та приватні інтереси, навіть у збереженні національної та економічної безпеки, забезпеченні продовольством населення.

Проте зазначеного недостатньо для створення сталої продовольчої безпеки, до цього слід додати наявність продовольчих резервів, що формуються в межах законодавства про державний матеріальний резерв. Проблематика щодо продовольчого резерву визначалась у Стратегії реформування системи державного матеріального резерву до 2025 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 771-р. У ній указувалося, що на стан запасів матеріальних цінностей державного резерву негативно впливають численні випадки незабезпечення їх збереження відповідальними зберігачами й неефективне управління запасами матеріальних цінностей державного резерву, особливо продовольчої групи товарів. Станом на початок 2022 року в державному резерві з понаднормативним строком зберігання обліковуються матеріальні цінності продовольчої групи (запаси консервів м'ясних, молочних та рибних, олії соняшникової, цукру) та медичного призначення [23]. Наведене негативно вплинуло на стан продовольчого забезпечення під час війни, зокрема виявлялися факти щодо надання гуманітарних продуктових наборів, у яких містилися харчові продукти з порушенням строків зберігання. Тому, з огляду на надзвичайні обставини, необхідно провести моніторинг залишків продовольчої групи державного матеріального резерву, значно його оновити. При цьому доречно звернутися і до міжнародних партнерів для отримання відповідної допомоги, сформувати державне замовлення для закупівлі державного продовольчого резерву в національних сільськогосподарських товаровиробників.

Підтримка продовольчої безпеки також включена в План заходів забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 327-р [24]. У цьому документі визначено такі напрями забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану:

1) адміністрування системи продовольчої безпеки держави (здійснення моніторингу стану продовольчої безпеки, забезпечення безперебійного виробництва сільськогосподарської продукції та харчових продуктів); 2) забезпечення населення територіальних громад продовольчими товарами (задоволення нагальних потреб функціонування держави щодо забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, продовольчими товарами тривалого зберігання, формування розгалуженої мережі зберігання резервів сировини та продовольчих ресурсів, створення можливостей для самозабезпечення харчовими продуктами територіальних громад та домогосподарств); 3) регулювання зовнішньоекономічної діяльності (забезпечення повноцінного функціонування підприємств агропромислового комплексу, зокрема шляхом задоволення потреби в імпортних складових, регулювання наповнення внутрішнього ринку продукцією власного виробництва та забезпечення експортного попиту).

Аналіз наведеного дозволяє виокремити такі аграрно-правові складові продовольчої безпеки, характерні в період воєнного стану: адміністрування системи продовольчої безпеки держави; правове забезпечення продовольчої безпеки; забезпечення населення якісним та доступним продовольством в умовах війни; матеріально-технічне забезпечення агробізнесу; логістичне забезпечення сільськогосподарського виробництва; регулювання балансу експорту-імпорту сільськогосподарської продукції; оновлення та продовження формування державного продовольчого резерву; міжнародна підтримка продовольчої безпеки в Україні.

У свою чергу, ці складові, конкретизувавши, можна поділити, залежно від характеру засобів із забезпечення продовольчої безпеки на такі елементи:

1) публічно-правовий - державне управління відносинами у сфері продовольчої безпеки: адміністрування системи продовольчої безпеки держави; правове забезпечення продовольчої безпеки; оновлення та продовження формування державного продовольчого резерву;

2) гуманітарний - забезпечення населення якісним, доступним продовольством, міжнародна гуманітарна продовольча допомога;

3) матеріально-технічний, базовий - наявність земель сільськогосподарського призначення, відповідної сільськогосподарської техніки, насіннєвого матеріалу, добрив, об'єктів інфраструктури;

4) логістичний - забезпечення переміщення, зберігання, вільної реалізації, експорту/імпорту сільськогосподарської продукції;

5) допоміжний - підтримка суб'єктів агробізнесу: державна (внутрішня), міжнародна (зовнішня).

Кожен із цих елементів має функціональне значення та відповідне місце в структурі механізму забезпечення продовольчої безпеки. Наприклад, щодо державної підтримки слушною вбачається думка Ю. Ю. Бакай, яка наголошує, що в умовах воєнного стану вона має важливе значення, оскільки від діяльності та продуктивності агропромислового комплексу залежить продовольча безпека не лише України, а й світу в цілому. Для цього дослідниця пропонує прийняти наступні важливі заходи: зменшення податкового навантаження, пільгове кредитування, збільшення посівних площ, надання державних гарантій, бронювання військовозобов'язаних працівників, дозвіл експлуатації сільськогосподарської техніки без реєстрації та ін. [25, с. 281]. Т В. Курман звертає увагу на необхідність формування цілісного й дієвого механізму правового забезпечення аграрних відносин у сфері фінансової підтримки агробізнесу, визначення проблем і прогалин у регулюванні вказаних відносин та опрацюванні шляхів їх подолання, оскільки фінансова підтримка є одним із найважливіших засобів підтримки суб'єктів агробізнесу в умовах воєнного стану й зберігатиме своє значення у повоєнний період [26, с. 287]. Безумовно, правове забезпечення аграрних відносин, про яке веде мову вчена, цілком поширюється й на публічно-правову складову продовольчої безпеки стосовно регулювання відносин у цій сфері. Слід підкреслити, що в умовах воєнного стану можна констатувати підвищену динаміку правового регулювання аграрних відносин, зокрема у напрямі продовольчої безпеки. Це цілком природно, оскільки відносини в умовах військової агресії отримали складну трансформаційну парадигму, яка потребувала якнайшвидшого вирішення в межах підтримки національної безпеки. Саме у цьому полягає яскравий прояв взаємопов'язаності заходів щодо підтримання як загальної національної, так і продовольчої безпеки.

аграрний правовий продовольча безпека

Уразливість аграрно-правових складових продовольчої безпеки в умовах воєнного стану

Дослідники аграрного права в сучасних наукових дослідженнях окремо наголошують, що стан забезпечення продовольчої безпеки безпосередньо залежить від ефективності функціонування її аграрного сектора, зокрема, від ефективності ведення сільськогосподарської діяльності національними суб'єктами агробізнесу в умовах воєнного стану [6, с. 124]. Відомо, що ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише за умови належного матеріально-технічного забезпечення. Агробізнес обов'язково передбачає наявність організаційного (аграрний менеджмент) і матеріально-технічного забезпечення (сільськогосподарська техніка, пально-мастильні матеріали, насіння, добрива тощо) [27, с. 102]. Саме від матеріально-технічного забезпечення товаровиробників перш за все сільськогосподарською технікою, запчастинами до неї й пально-мастильними матеріалами залежить їх функціонування й організація виробництва сільськогосподарської продукції [28, с. 149]. Матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва являє собою складну систему з відповідним поділом на підсистеми, зокрема у сфері наявності земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарської техніки, біологічних ресурсів, добрив, системи обслуговування техніки тощо. Як зазначено в економічних літературних джерелах, функціонування та взаємозв'язок елементів системи матеріально-технічного забезпечення сільського господарства проявляється під дією горизонтальних зв'язків галузі з іншими сферами національної економіки, чинників залучення матеріалізованої праці промисловості. Вертикальні зв'язки в сільському господарстві забезпечуються взаємодією взаємопов'язаних ланок матеріального виробництва, біотехнологічних систем, живої праці з компонентами матеріально-технічної бази, реально існуючими продуктивними силами, які забезпечують просте або розширене її відтворення [29, с. 7]. Узагальнюючи, можна стверджувати, що сільськогосподарське товаровиробництво, як серцевина продовольчої безпеки країни, має залежні зв'язки з іншими суспільними відносинами, тому порушення звичайних відносин у період війни призвів до виникнення нових відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення агробізнесу та їх ускладнень.

Однією з нагальних проблем у забезпеченні продовольчої безпеки є ефективне використання земель сільськогосподарського призначення. Так, за прогнозами Міністерства аграрної політики та продовольства України Україна не використовує приблизно 25 % своїх сільськогосподарських площ через ведення бойових дій, замінування або тимчасову окупацію територій [30]. Влітку 2023 року почалося розмінування сільськогосподарських земель у межах програми ФАО, Всесвітньої продовольчої програми (ВІII І) і Швейцарського фонду протимінної діяльності (FSD) в Миколаївській, Харківській, Херсонській областях. Незважаючи на роботи із розмінування, трагічні випадки продовжують траплятися. Так, 16 липня 2023 р. на Харківщині під час сільськогосподарських робіт трактор підірвався на протитанковій міні, тракторист зазнав поранень. При цьому місцева влада регулярно повідомляє про випадки підриву цивільних осіб на вибухових пристроях, зокрема, в деокупованих Херсонській та Харківській областях [31]. Наведене вказує на ускладнення у сфері виробництва сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану. Така ситуація створює додаткові ризики у праці аграріїв, а тому спостерігається й нестача робочої сили в аграрному секторі, стан який погіршується також у зв'язку з мобілізацією та міграцією населення. За даними НБУ на липень 2023 р. загалом кількість мігрантів на кінець 2023 року залишатиметься майже такою ж, як і наприкінці 2022 року. Адаптація мігрантів, потенційні ускладнення з енергопостачанням упродовж опалювального сезону 2023/2024 років та подальше збереження високих безпекових ризиків стримуватиме їх повернення і наступного року [32]. Окремо слід торкнутися і такої надзвичайно актуальної проблематики, яка стосується знищення земель сільськогосподарського призначення, що перестають використовуватися в якості основного засобу виробництва в сільському господарстві. З подібними випадками світова спільнота практично не стикалася. Це сталося 6 червня 2023 р. внаслідок підриву Каховської ГЕС у Херсонській області, там підтверджено підтоплення близько 1300 га сільськогосподарських угідь. Прямі й непрямі втрати українського агросектору від підриву Каховської ГЕС можуть перевищити 10 млрд доларів [33]. Проблема полягає ще й у тому, що наразі українські сільськогосподарські землі перебувають в уразливому стані. Слід погодитися з точкою зору Т В. Лісової, яка пропонує провести повноцінне обстеження стану земель усіх категорій, особливу увагу приділити стану останніх на деокупованих територіях та тих територіях, які потрапили в зону активних бойових дій [34, с.110]. На наш погляд, також з усією очевидністю виникає нагальна потреба в окремій державній програмі щодо відновлення земель сільськогосподарського призначення та створення безпечних умов праці в сільськогосподарському господарстві в умовах воєнного стану та у поствоєнний період.

Отже, можна виокремити наступні чинники ускладнення та погіршення матеріально-технічного забезпечення продовольчої безпеки: 1) уразливість земель сільськогосподарського призначення в умовах війни (мінування, окупація, псування та знищення земель сільськогосподарського призначення); 2) наявність недостатньої робочої сили на селі (відтік робочої сили, ризики під час виконання робіт на сільськогосподарських угіддях).

Ще одним проблемним напрямом матеріально-технічного забезпечення продовольчої безпеки є недостатня кількість добрив, необхідних для вирощування сільськогосподарських культур. Зауважимо, що використання добрив значно скорочується. Така ситуація виникла внаслідок підвищення їх вартості, відмови від поставок добрив з країни-агресора.

Важливим кроком у вирішенні проблеми забезпечення добривами в умовах воєнного стану в Україні стала Програма USAID АГРО щодо безоплатного надання мінеральних добрив українським сільськогосподарським товаровиробникам на осінню посівну кампанію, яку в липні 2023 р. презентував Уряд США. За підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України реєстрація на отримання допомоги вже розпочалася в Державному аграрному реєстрі. Отримати допомогу можуть агровиробники, які: мають в обробітку від 5 до 500 га у будь-якій області України (за винятком тимчасово окупованих територій), вирощують зернові або олійні культури, зареєстровані як юридичні особи або фізичні особи-підприємці, зокрема, сімейні фермерські господарства [35]. З наведеного випливає, що процес забезпечення необхідними добривами українських виробників аграрної продукції значно ускладнений. Вбачається, що комплексна проблема постачання та забезпечення мінеральними добривами може бути вирішена за допомогою виваженої та своєчасної державної й міжнародної підтримки.

В умовах воєнного стану український Уряд спростив вимоги до імпорту та переміщення сільськогосподарської продукції рослинного походження, у тому числі насіння, згідно з постановою «Деякі питання здійснення фітосанітарних заходів та процедур в умовах воєнного стану» від 01.04.2022 N° 398, затвердженою Кабінетом Міністрів України [36]. Так, було запроваджено принцип екстериторіальності для реалізації повноважень територіальних органів Держпродспоживслужби, скасування обов'язковості переміщення територією України імпортованих об'єктів регулювання, зокрема у супроводі карантинного сертифіката. Наведене вказує на наявність державної підтримки забезпечення насінням сільськогосподарських товаровиробників в умовах воєнного стану. Ще однією постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» введено спрощену процедуру тимчасової реєстрації машин у період дії воєнного чи надзвичайного стану, яка передбачатиме: скорочення переліку документів для реєстрації машин до мінімально необхідного; огляд машин під час реєстрації здійснюватиметься державними інспекторами за можливості;прийняття заяв щодо реєстрації машин, головними управліннями Держпродспоживслужби, за принципом екстериторіальності [37]. Вбачається, що введений принцип екстериторіальності Держпродспоживслужби позитивно позначиться на подоланні вразливості складових діяльності суб'єктів агробізнесу.

Вкрай непростою видається ситуація з таким важливим чинником і складовою забезпечення продовольчої безпеки, як логістика агробізнесу, де на першому плані постає питання «своєчасного логістичного забезпечення експорту сільськогосподарської продукції» [38, с. 632]. Відносини логістики значно змінилися внаслідок виходу країни-агресора з «зернової угоди». Її уклали в липні 2022 р. за посередництва Туреччини та ООН строком на 120 днів. На той момент, за оцінкою української влади, в Україні були заблоковані 22 млн тонн зерна. Згідно з даними ООН, зернова угода дала можливість Україні експортувати 32,9 млн тонн сільськогосподарської продукції, зокрема, 17 млн тонн кукурудзи, 9 млн тонн пшениці, а також майже по 2 млн тонн соняшникового шроту та соняшникової олії [39]. 18 липня 2023 р. ця угода припинила своє існування. Зважаючи на зазначене, можна стверджувати, що логістичне забезпечення продовольчої безпеки в умовах війни поділяється на наступні етапи: 1) 24.02. - 17.07. 2022 р. - критичний стан аграрної логістики, яка була обмежена та припинення внаслідок початку війни;2) 17.07.2022 р. - 18.07.2023 р. - аграрна логістика в умовах «зернової угоди»; 3) з 18 липня 2023 р. - пошуки нових логістичних шляхів. Отже, логіс- тичне забезпечення продовольчої безпеки знову перебуває у вразливому стані, а тому потребує розробки новітньої стратегії розвитку.

Підсумовуючи, можна виокремити вразливі аграрно-правові складові продовольчої безпеки та чинники, що посилюють їх вразливість в умовах воєнного стану: 1) землі сільськогосподарського призначення - мінування, окупація, псування та знищення земель сільськогосподарського призначення; 2) робоча сила на селі - дефіцит робочої сили через її відтік, ризики при роботі на сільськогосподарських угіддях); 3) забезпечення добривами - ускладнення через порушення каналів постачання, зниження фінансової спроможності агротоваровиробника через матеріальні втрати; 4) проблеми імпорту та переміщення сільськогосподарської продукції рослинного походження - ускладнений фітосанітарний контроль; 5) забезпечення сільськогосподарською технікою та її обслуговування - загроза повторного псування або знищення внаслідок бойових дій агресора; 6) труднощі логістичного забезпечення руху сільськогосподарської продукції - зумовлені небезпекою шляхів переміщення в умовах воєнного стану.

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження сучасних аграрно-правових складових продовольчої безпеки можна зробити наступні висновки.

Суспільні відносини у сфері продовольчої безпеки, що піддалися змінам внаслідок війни, потребують переосмислення, зокрема й самого поняття «продовольча безпека». Запропоновано авторське визначення цієї категорії, як аграрноправового механізму щодо забезпечення гарантованого права людини на достатнє харчування, що включає наявність, достатність продуктів харчування та доступ до них за жодної ознаки дискримінації, який функціонує завдяки системної підтримки національного сільськогосподарського товаровиробника, виваженої політики експорту та імпорту аграрної продукції, своєчасного формування державних продовольчих запасів, здійснення міжнародного аграрного співробітництва. Доведено, що фундаментальними засадами продовольчої безпеки є незалежність, доступність, якість, адекватність, самозабезпеченість, розумність, добросовісність, справедливість.

Відмінності в реалізації продовольчої безпеки в умовах воєнного стану й особливості її правового забезпечення дозволяє запропонувати виокремлювати звичайний і надзвичайний правовий режим продовольчої безпеки. Останній правовий режим продовольчої безпеки відзначився динамікою правового регулювання відносин продовольчої безпеки, міжнародною гуманітарною допомогою, виявленням та запобіганням вразливості складників продовольчої безпеки.

Зазначено, що аграрно-правові складові продовольчої безпеки є дискусійною науковою дефініцією, яка вимагає подальшого наукового дослідження. Виокремлено наступні аграрно-правові складові продовольчої безпеки: 1) публічно-правові складові продовольчої безпеки у сфері державного управління відносинами (адміністрування системи продовольчої безпеки держави; правове забезпечення продовольчої безпеки; оновлення та продовження формування державного продовольчого резерву);2) гуманітарні складові продовольчої безпеки (забезпечення населення якісним, доступним продовольством, міжнародна гуманітарна продовольча допомога); 3) матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників (наявність земель сільськогосподарського призначення, відповідної сільськогосподарської техніки, насіннєвого матеріалу, добрив, функціонування об'єктів інфраструктури); 4) логістичне забезпечення (переміщення, зберігання, вільна реалізація, експорт/імпорт сільськогосподарської продукції); 5) підтримка суб'єктів агробізнесу: державна (внутрішня), міжнародна (зовнішня).