Порівняльно-правовий аналіз процесів злиття та приєднання господарських організацій в національному та зарубіжному законодавстві (ЄС, Великої Британії, США)

В той же час, деякі представники доктрини, переважно економічної, вважають, що правильним та доцільним буде не розмежовувати поняття злиття та поглинання, а отже розуміють ці процеси як синонімічні [66, c. 17-18]. Аргументація цього економічного підходу зводиться до того, що в результаті процесів як злиття, так і поглинання виникає новий суб'єкт економічних відносин, а саме - єдина економічна одиниця.

Крім того, варто проаналізувати й співвідношення понять «злиття» та «приєднання» в економічній літературі, в якій процес злиття здійснюється двома шляхами: 1) консолідації або 2) приєднання [32, c. 123], тобто останнє розглядається як приватний випадок злиття (на відміну від чинного законодавства, де злиття та приєднання виступають самостійними формами реорганізації). Тому, коли в економічній літературі проводять аналіз видів злиттів за різними критеріями класифікацій, то зазвичай поняттям «злиття» охоплюються процеси як, власне, злиття, так і приєднання, як форм реорганізації, відповідно до норм чинного законодавства (ст. 104 ЦК України).

В науковій економічній літературі виокремлюють низку видів злиттів за різними критеріями класифікації. Зокрема, з урахуванням характеру інтеграції компаній виділяють такі види злиття: горизонтальні злиття; вертикальні злиття; родові злиття; конгломератні злиття. Залежно від національної приналежності виділяють два види злиттів компаній: національні злиття - об'єднання компаній, які знаходяться в межах однієї країни; транснаціональні злиття - злиття компаній, що знаходяться в різних країнах (transnational merger), придбання компаній в інших країнах (crossborder acquisition) [50, c. 47]. З огляду на глобалізацію господарської діяльності у сучасних умовах характерною рисою стає злиття та поглинання не тільки компаній різних країн, але й транснаціональних корпорацій.

Залежно від ставлення управлінського персоналу компаній до угоди про злиття або поглинання компанії, виокремлюють: дружні злиття - злиття і поглинання, за яких керівний склад і акціонери підтримують дану угоду; ворожі злиття - злиття і поглинання, за яких керівний склад цільової компанії не згодний з угодою і здійснює низку заходів, що спрямовані проти захоплення. У цьому випадку компанії доводиться вести на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання [50, с. 50].

Як зазначається в економічній літературі, зокрема Т.М. Гамма, досліджуючи питання особливостей та перспектив розвитку M&A в Україні, виокремлює типові методи ворожого поглинання [67, c. 108], які притаманні розвитку ринку М&А в Україні, а саме: навмисне банкрутство нерентабельних підприємств, в активах якого зацікавлена поглинаюча компанія, наслідком якого є скупка боргів; скупка акцій; оспорювання прав власності кваліфікованим рейдером, який користується помилками некваліфікованого менеджменту компаній; розмивання пакету акцій (ефективний спосіб отримання контролю над підприємством великим акціонером).

Слід зазначати що в Україні 98 % злиттів та поглинань є недружніми [32, c. 123], вони здійснюються практично щодня, втім не враховуються статистикою, а надбанням громадськості стають лише ті корпоративні війни, коли керівництво поглинених компаній відстоює свої права у суді. Причин, що пояснюють дану кількість нерівноправних злиттів, існує достатньо. По-перше, хвиля ринкових злиттів в країнах Євросоюзу забезпечується, насамперед, функціонуванням фондових ринків; більша частина міжнародних, і значна частина національних злиттів у Європі, згідно даних досліджень консалтингової групи «KPMG», оплачувалась акціями, а не в грошовій формі. По-друге, складна структура українських корпорацій, які в основному організовані як група компаній, робить придбання активів уже існуючого підприємства більш технологічною й менш ризикованою угодою в порівнянні з реорганізацією двох компаній, що зливаються [68, с. 69].

Отже, не заперечуючи, що економічна суть злиття, приєднання, поглинання та об'єднання однакова, необхідно відзначити, що в українському законодавстві це є різні правові форми економічної концентрації, зміцнення положення суб'єкта господарювання на ринку. Природньо, що їм притаманні й істотні відмінності. В українському законодавстві, на відміну від права ЄС, як «об'єднання», так і «поглинання» мають самостійний та достатньо визначений зміст.

Під час приєднання, по-перше, майнове положення господарської організації, яка приймає, збільшується рівно на розмір майнового комплексу, який передавався; по-друге, господарська організація, яка передає майновий комплекс, припиняє своє існування як суб'єкт права. При цьому діяльність майнового комплексу, який передається, продовжується, але в складі іншої господарської організації, яка приймає [41, c. 353].

На відміну від приєднання, при якому припиняється існування самостійного суб'єкта права, при поглинанні набувається контрольний пакет акцій (частки) господарської організації, яка продовжує самостійно існувати та функціонувати без зміни свого майнового положення [69, c. 89; 70, c. 44; 71, c. 129; 72, c. 456]. Паралельно при цьому існує та функціонує господарське товариство (корпоративне підприємство), акції (частки) якого набуті (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»). Таке товариство, залишаючись юридично незалежним суб'єктом, стає економічно залежним (ч. 2-4 ст. 126 ГК України). Можливо, термін «поглинання» не зовсім точно, з філологічної позиції, передає та відображає суть процесів, які відбуваються, під час набуття контролю над господарською організацією, проте цей термін, притаманний законодавству України вже майже тридцять років, і, навряд, чи мають місце достатні підстави використовувати його під час визначення приєднання.

Злиття та об'єднання схожі між собою, але тільки зовні, і в першому, і в другому випадку має місце створення самостійного суб'єкта права. Об'єднанням юридичних осіб, зокрема, об'єднанням підприємств відповідно до ч. 1 ст. 118 ГК України, є господарська організація, створена в складі двох чи більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для розв'язання загальних економічних та соціальних задач. Об'єднання можуть створюватися в одній із наступних юридичних форм: консорціумів, корпорацій, концернів, асоціацій, які ч. 1 ст. 118 ГК України віднесені до видів об'єднань підприємств. І, якщо під час злиття та приєднання завжди має місце припинення суб'єкта господарювання, то під час об'єднання, головним є те, що об'єднуючі підприємства не припиняються як самостійні суб'єкти права, вони не змінюють свій юридичний статус; їх права та обов'язки залишаються без змін; кількість суб'єктів ринку в результаті створення фактично збільшується на одиницю [73, c. 16]. Інтереси об'єднання підприємств як сукупності господарюючих суб'єктів представляє центральна господарська організація, яка спеціально для цього створюється [74, с. 362].

Різниця між злиттям та об'єднанням прослідковується і в майновому положенні. Майнова база господарських організацій, які реорганізовані шляхом злиття чи приєднання, представлена у вигляді об'єднаних цілісних майнових комплексів. Іншими словами, об'єднані цілісні майнові комплекси дорівнюють сумі цілісних майнових комплексів господарських організацій, які реорганізуються. В свою чергу, якщо створюється об'єднання, то його майнова база представляє собою сукупність вкладів, які передали його учасники з метою його майнового відокремлення.

Крім того, створення суб'єкта господарювання в процесі злиття та приєднання визнається концентрацією капіталу (пп. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [34]), а суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання - виступають учасниками такої концентрації відповідно (абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Тому у разі перевищення порогового бар'єру, який визначений ч. 1 ст. 24 вище зазначеного Закону, вимагається попереднє отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

В той же час створення суб'єкта господарювання для здійснення координації конкурентної поведінки (тобто об'єднання) законодавець розглядає не як концентрацію, а як узгоджені дії (ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Прикладом таких узгоджених дій у вигляді створення нового суб'єкту господарювання може слугувати створення державного об'єднання «Укрпорт» (22 суб'єкта господарювання, які є учасниками узгоджених дій та входять до складу ДО «Укрпорт», зберігають права та обов'язки юридичної особи) [75, с. 344].

Під час створення суб'єкта господарювання в результаті здійснення узгоджених дій жоден із суб'єктів, який бере участь, не припиняє своє існування в якості самостійного суб'єкта права. І, якщо результатом злиття чи приєднання завжди є зменшення кількості учасників ринку товарів, робіт та послуг (принаймні, на одного, а можливо і на більше - в залежності від кількості учасників реорганізації), то результатом узгоджених дій у вигляді об'єднання декількох суб'єктів господарювання - завжди збільшення кількості учасників ринку на одного.

Крім того, в результаті злиття та приєднання учасники (акціонери) господарських організацій-правопопередників, які реорганізуються, становляться учасниками організації-правопопередника. Навпроти, учасники (акціонери) організацій, які беруть участь в узгоджених діях та створенні об'єднань підприємств, не є самостійними учасниками (акціонерами) знову створеної господарської структури, вони залишаються учасниками підприємств-засновників.

Говорячи про напрямки удосконалення законодавства України в сфері контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, як зазначають фахівці В. Смелік, С. Старосвіт, І. Макарчук, О. Мережко в своїй праці «Регулювання відносин у сфері контролю за концентраціями у законодавстві Європейського Союзу» [76, c. 73], при розробці рекомендацій щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері контролю за концентрацією суб'єктів господарювання слід враховувати наступне. По-перше, Регламентом Ради ЄС № 139/2004 від 20 січня 2004 року про контроль за концентраціями між суб'єктами господарювання (Регламент про злиття) [77] регулюються відносини, пов'язані із концентраціями, що мають т.з. «масштаб Співтовариства», тобто відповідають кількісному тесту, який передбачає досягнення певних порогових значень. Подруге, ефективність взаємодії конкурентних органів держав - членів ЄС із Комісією обумовлюється гармонізацією положень національного конкурентного законодавства та положень актів ЄС, а це вимагає від держав-членів ЄС застосування уніфікованого понятійного апарату та імплементації до національного законодавства положень про розподіл повноважень між конкурентними органами на національному рівні та рівні Співтовариства. Ось чому низка держав-членів ЄС, зокрема Ірландія, Німеччина, прийняли основні закони в сфер конкуренції в новій редакції, положення якої передбачають поняття концентрації відповідно до регламенту, і положення про підвідомчість справ про концентрації.

В Аналітичному звіті від 01 лютого 2023 року щодо заявки України на членство ЄС [78] Єврокомісія надала оцінку спроможності країни дотримуватись зобов'язань членства, зокрема відповідності повному обсягу законодавства ЄС (враховуючи Договір про функціонування ЄС, вторинне законодавство та правозастосовчу практику ЄС (т.з. стандартам Європейського Союзу)). У Звіті щодо загальної оцінки стану конкурентного законодавства зазначено наступне: конкурентне законодавство України загалом узгоджено з acquis ЄС [78, c. 22]; Закон «Про захист економічної конкуренції» широко відображає положення Договору про функціонування Європейського Союзу щодо обмежувальних угод та зловживання домінуючим становищем, вимагає попереднього контролю впливу на конкуренцію угод M&A, учасники яких перевищують визначені ним пороги обороту; відповідає принципам Регламенту ЄС про злиття.

Окрім того, зазначається, що у липні 2021 року пройшов перше читання в Верховній Раді законопроєкт про внесення змін до Закону, спрямований на удосконалення регулювання правил конкуренції зі стандартами ЄС, а також прийняте вторинне законодавство, яке деталізує правила та в цілому узгоджує вимоги Закону з acquis ЄС [79]. Втім, слід наголосити, що у майбутньому, при входженні України до складу ЄС все одно об'єктивно виникне потреба у внесенні відповідних доповнень до Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» [80], Положення про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) [81] у вигляді норм, які вимагатимуть передачі концентрації до Комісії.

Проведене дослідження шляхом порівняння окремих рис постреорганізаційних господарських організацій, які виявились результатом злиття, приєднання, поглинання та об'єднання господарських організацій істотно різняться між собою за порядком визначення складу учасників; за правовими наслідками для учасників зазначених процесів; за порядком формування майнової бази; за цілями, які переслідують учасники; за роллю у функціонуванні конкурентного середовища.

Вказані самостійні форми укрупнення бізнесу як злиття, приєднання, поглинання та об'єднання грають важливу роль в створенні конкурентного середовища та запобігання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Безконтрольність може призвести до прояву окремих видів недобросовісної конкуренції вказаних процесів. В той же час жорстокий контроль може мати й негативні наслідки - штучне гальмування (стримування) укрупнення вітчизняних суб'єктів господарювання, що негативно може сказатися на їх конкурентоспроможності на національному, та ще більше - зовнішніх ринках. Враховуючи, що в законодавстві України поняття «об'єднання», «поглинання», «злиття» та «приєднання» мають принципово різний зміст, автоматичне перенесення вказаних термінів із джерел права ЄС в нормативні акти України неминуче призведе до плутанини на практиці. Це представляється достатньо вагомим аргументом для збереження в національному праві історично сформованої та традиційної термінології, не створюючи при цьому перепон для економічних, інтеграційних процесів, оскільки подібні термінологічні відмінності притаманні й законодавству держав-учасниць ЄС.

Висновки

1. Обґрунтовано, що за національним законодавством України злиття та приєднання є самостійними формами реорганізації господарських організацій, яким притаманні як загальні, так і відмінні кваліфікуючі ознаки. Загальними ознаками злиття та приєднання господарських організацій слід вважати:

- наявність процесу припинення господарської організації під час злиття/приєднання;

- універсальне правонаступництво - загальна підстава переходу всього майна, прав та обов'язків;

- поява оновленого суб'єкта господарювання (наприклад, за рахунок капіталізації грошових коштів та матеріальних ресурсів господарських організацій, збільшення вартості чистих активів, тощо);

- мета - укрупнення суб'єкта господарювання, посилення позицій на відповідному ринку виробництва, виконання робіт, надання послуг;

- виступають правовими формами укрупнення бізнесу;

- визнаються правовими формами економічної концентрації, за якими передбачено державний контроль з боку антимонопольних органів.

Відмінними кваліфікуючи ознаками злиття та приєднання господарських організацій виступають. Для злиття господарських організацій характерними є:

- наявність одномоментно двох процесів - створення господарської організації та припинення господарських організацій;

- припинення двох та більше господарських організації шляхом спрощеної процедури ліквідації;

- створення нової тільки однієї господарської організації;

- кількісний склад суб'єктів: суб'єкти, які припиняють свою діяльність - повинно бути не менше двох; створений суб'єкт - лише один;

- момент, з якого злиття вважається завершеним - з дати державної реєстрації припинення господарських організацій, що припиняються в результаті злиття.

В свою чергу, для приєднання характерними є:

- наявність тільки процесу припинення господарської організації (господарських організацій);

- припинення однієї чи більше господарської організації шляхом спрощеної процедури ліквідації;

- включення майна, всіх прав та обов'язків до вже існуючої господарської організації;

- кількісний склад суб'єктів: суб'єкти, які припиняють свою діяльність - один та може бути більше; новий суб'єкт не створюється, замість цього - наявність існуючої господарської організації;

- момент, з якого приєднання вважається завершеним - з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва господарської організації, до якої приєднуються.

2. Встановлено, що категорія «злиття» в законодавстві ЄС та в законодавстві держав-учасниць ЄС (зокрема, Бельгії, Німеччини, Франції) налічує два способи: “merger by acquisition " (злиття шляхом придбання)/ “merger to an existing company " (злиття з існуючою компанією) та “merger by the formation of a new company" (злиття шляхом заснування нової компанії)/ “merger to a new company” (злиття в нову компанію), що за своєю сутністю відповідає таким вітчизняним формам реорганізації як «приєднання» та «злиття», відповідно.

3. Надано порівняльно-правовий аналіз законодавства України із законодавством ЄС, національним законодавством держав членів ЄС (Бельгії, Німеччини, Франції), а також законодавством Великої Британії та США щодо питань реорганізації в формі злиття та приєднання шляхом виокремлення наступних висновків та пропозицій, які мають не тільки теоретичне, але й практичне значення, зокрема під час законотворчого процесу із зближення законодавства України та законодавства ЄС:

- в законодавстві Великої Британії використовується узагальнюючий термін “merger" (злиття), яким позначаються будь-які правові форми об'єднання компаній, та, яке може відбуватися двома способами: 1) “merger by absorption " (злиття шляхом поглинання) та 2) “merger by formation of a new company" (злиття шляхом створення нової компанії);

- в законодавстві ЄС, Великої Британії, а також держав-учасниць ЄС така категорія як «приєднання» не виділяється в якості самостійної правової форми реорганізації компанії, а розглядається як різновид категорії «злиття», а саме такі способи: “merger by acquisition " (злиття шляхом придбання), “merger to an existing company" (злиття з існуючою компанією), “merger by absorption "(злиття шляхом поглинання);

- в законодавстві США процеси об'єднання двох або більше корпорацій позначаються такими термінами як злиття «merger» (процес, при якому дві чи більше корпорацій зливаються в одну із вже існуючих корпорацій, яка приймає участь в цій процедурі, що відповідає вітчизняній формі «приєднання») та консолідація «consolidation» (процес, при якому дві чи більше корпорацій консолідуються/зосереджуються в одній новій корпорації, яка спеціально створюється для цього на підставі договору про консолідацію, що відповідає вітчизняній формі «злиття»);

- в податковому законодавстві США застосовують поняття “corporation reorganization" (корпоративна реорганізація), яка має 7 типів реорганізацій (A-G), серед яких виділяють один із типів - тип A “a statutory merger or consolidation " (передбачене законом злиття або консолідація), котрий за своєю суттю відповідає процесам злиття та приєднання, які притаманні вітчизняному законодавству. Змістовне навантаження корпоративної реорганізації за законодавством США значно ширше, аніж за законодавством України, оскільки включає в себе і такі процеси, як: поглинання, рекапіталізація, передача активів за процедурою банкрутства.

4. Встановлено співвідношення понять в законодавстві та практиці зарубіжних країн таких процесів як “merger" (злиття), “consolidation" (консолідація), “amalgamation" (об'єднання), “acquisition" (придбання), “takeover" (поглинання), які за економічною суттю відносяться до форм укрупнення бізнесу; виступають інструментом підвищення конкурентоспроможності компаній; з юридичної точки зору, відрізняються один від одного - за процедурою. Крім того, всі ці процеси охоплюються єдиним економіко-правовим явищем - як “Merger and Acquisition"/ “M&A" («Злиття та Поглинання»), яке за правовою природою укладених угод є значно ширшим, аніж такі вітчизняні форми реорганізації господарських організацій як злиття та приєднання та не завжди супроводжується здійсненням процесу реорганізації. Процеси M&A: з формально-юридичної точки зору, мають суттєві відмінності й не можуть розглядатися як тотожні, оскільки передбачають різний порядок їх проведення, відмінні правові наслідки; з точки зору економічного аналізу, мають спільну мету - здобуття більшої частки на ринку, більшого економічного впливу, отримання контролю над іншими суб'єктами.

Погоджуючись із об'єктивністю зближення господарського законодавства, беручи до уваги прийняті Україною зобов'язання щодо зближення національного законодавства із правом ЄС, вважаємо за необхідне із обережністю підходити до запозичення термінів під час формування національного господарського законодавства, в тому числі в сфері реорганізації господарських організацій. Враховуючи, що в законодавстві України поняття «злиття», «приєднання», «об'єднання» та «поглинання» мають принципово різний зміст, автоматичне перенесення вказаних термінів із законодавства ЄС в нормативні акти України неминуче призведе до плутанини на практиці - це є вагомим аргументом для збереження в національному праві історично сформованої та традиційної термінології, втім не лишаючи можливості удосконалювати норми чинного законодавства процедурними положеннями аналізованих процесів, передбаченими нормами законодавства ЄС.

Література

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (2014). Офіційний віник України, 1 (75), 21-25.

2. Бураковський, І., Мовчан, В. (Ред.) (2014). Економічна складова Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: наслідки для бізнесу, населення та державного управління (Звіт підготовлений у рамках проекту «Економічний компонент Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС: професійний аналіз та публічна дискусія»). Київ: Інститут економічних досліджень і політичних консультацій, 141.

3. Беляневич О.А. (2020). Питання правонаступництва при реорганізації субєкта господарювання шляхом злиття

4. Вінник О.М., Щербина В.С. (2000). Акціонерне право. Київ: Атіка, 544.

5. Жеков Д.В. (2015). Припинення юридичних осіб за цивільним законодавством України. Одеса, 20.

6. Єфименко А. (2002). Гармонізація законодавства України та ЄС у сфері регулювання діяльності та бухгалтерської звітності товариств. Юридичний журнал, 3, 23-26.

7. Кібенко О.Р. (2005). Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Харків: Страйк. 432.

8. Кравчук В. (2005). Корпоративне право. Київ: Істина, 656.

9. Кучеренко І.М. (2004). Організаційно-правові форми юридичних осіб. Київ: ДП «Юрид. вид-во «Аста», 327.

10. Сіщук Л.В. (2015). Реорганізація юридичних осіб: теоретико-правові аспекти. Приватне право і підприємництво, 14, 32-36.

11. Юркевич Ю.М. (2009). Припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Львів, 209.

12. Thuronyi V. (1998). Tax Law Design and Drafting. Vol. 2. International Monetary Fund. Chapter 20. Taxation of Corporate Reorganizations, 20.

13. Gaughan P.A. (2018). Mergers, Acquisitions, and Corporate Restructurings. John Wiley & Sons, Inc., 660.

14. Hannigan B. (2015). Company Law. Fourth Edition. Oxford: Oxford University Press, 840.

15. Vesely W.J. (1968). A Reorganizations - Statutory Mergers and Consolidations, 19 Case W. Rsrv. L. Rev. 975, 975-989.

16. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (2003). Відомості Верховної Ради України, 40, 356.

17. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV (2003). Відомості Верховної Ради України, 18, 19-20, 2122, 144.

18. Про акціонерні товариства (2022). Закон України №. 2465-IX. 27.07.2022.

19. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (2018). Закон України № 2275-VIII. 06.02.2018.

20. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. (2003). Корпоративне управління. Харків: Еспада, 687.

21. Гайворонський В.М., Жушмана В.П., Білоусова Є.М. (2005). Господарське право України. Харків: Право, 382.

22. Черепахин Б.Б. (2001). Труды по гражданскому праву. Москва: Статут, 477.

23. Про банки і банківську діяльність (2000). Закон України № 2121-Ш. 07.12.2000.

24. Положення про особливості забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування у разі реорганізації страховиків від 04.06.2004 р. № 913 (2004). Офіційний вісник, 25, 1676.

25. Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків (2017). Закон України № 1985-VIII. 23.03.2017.

26. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків (2009). Закон України № 1617-VI. 24.07.2009.

27. Методичні рекомендації про порядок реорганізації, реструктуризації комерційних банків (2000). Затверджено Постановою Правління НБУ № 395. 2 жовтня 2000 р. Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. 2000. № 11 (втратили чинність від 27.06.2008 р. № 190).

28. Целуйко О.І. (2021). Механізми державного регулювання ринкової капіталізації банківської системи. Право та державне управління, 2, 184-191.

29. Швець Ю.О., Вернидуб М.Ю. (2016). Проблеми та способи підвищення капіталізації банків України. Інвестиції: практика та досвід, 8, 52-57.

30. Васильченко З.М., Доманецький І.В. (2014). Капіталізація банків України: сучасний стан та проблеми нарощення. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики, 1 (14), 3-10.

31. Ільчук П.Г., Коць О.О., Кудь А.О. (2020). Теоретичне трактування категорії «капітал» та капіталізація» у банківській діяльності. Гроші, фінанси, кредит, 2 (50), 125-131.

32. Родь Ю.В., Савущик А.І. (2009). Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу. Віник економічної науки України, 2, 122-125.

33. Андрущак Є. (2002). Реорганізація як ефективний засіб вирішення проблеми банкрутства підприємств. Регіональна економіка, 1, 83-89.

34. Про захист економічної конкуренції (2001). Закон України № 2210-III. 11.01.2001.

35. Саниахметова Н.А. (1998). Нарушения законодательства о защите от недобросовестной конкуренции и санкции за их совершение. Бизнес.

36. Geens K. (1997). Corporations and Partnerships in Belgium. Hague, Bruxelles, 350.

37. Beinert D. (2000). Corporate Acquisitions and Mergers in Germany. Kluwer Law International, 238.

38. Commercial Code of France. With the participation of Louis VOGEL, Professor at the University of Paris II and, for the Book VI on Businesses in difficulty, of Franjoise PEROCHON, Professor at the University of Montpellier I (2006).

39. Companies Act 2006. Part 27 - Mergers and divisions of public companies Chapter 2. Merger, 429.

40. Wild C., Weinstein S. (2009). Smith and Keenan's Company law. Essex: Pearson Education Limited, 609.

41. Щербакова Н.В. (2005). Слияние и присоединение хозяйственных организаций как самостоятельные формы реорганизации. Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право, 1, 348-355.

42. Посполітак В., Мовчан О. (2004). Поняття реорганізації акціонерних товариств за українським, німецьким та європейським правом. Український правничий часопис (українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства), 9 (14), 56-65.

43. New York Consolidated Laws, Business Corporation Law - BSC § 901/ Power of merger or consolidation (2021).

44. Title 8. Corporations. Chapter 1. General Corporation Law. The Delaware Code Online.

45. 2016 Illinois Compiled Statutes. Chapter 805 - Business Organizations. Business Corporation Act of 1983.

46. Model business corporation act (with selected Official Comments) Comments copyright a American Bar Foundation and Law and Business, Inc. reproduced with permission.

47. Model business corporation act (2016 Revision) (December 9, 2017) with official comments (2016).

48. 26 U.S. Code § 368 - Definitions relating to corporate reorganizations. USA Internal Revue Code.

49. Directive 2004/25/EC of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 on takeover bids (2004). Official Journal of the European Union.

50. Кириченко О.А., Ваганова Е.В. (2009). Деякі аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи економіки. Актуальні проблеми економіки, 2, 45-56.

51. Баюра Д.О. (2005). Реструктуризація підприємств. Київ: Київський університет, 209.

52. Савєтчук В.М. (2018). Поняття та сутність категорій «злиття» та «приєднання» у національному та зарубіжному законодавстві: порівняльно-правовий аспект. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 1 (50), 103-106.

53. Tipke K., Steuerrecht L.J. (1991). Dieter Endres & Pilny, Germany Releases Draft Regulation on the Reorganization Tax Act, Tax Notes Int'l 1867 (June 9, 1997).

54. Вовк С. (2013). Стратегії ТНК: злиття і поглинання. Журнал європейської економіки, 12 (1), 28-41.

55. Євстаф'єв С.М. (2019). Реорганізація інституційних одиниць шляхом злиття та поглинання: економічна сутність та причини. Економіка та управління підприємствами, 38-1, 164-169.

56. Смирнова К.В. (2015). Правовий порядок конкуренції в Європейському Союзі (новітні тенденції розвитку). Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 500.

57. Деякі аспекти M&A в Україні (2023). Правовий тиждень.

58. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації (Розділи 8-12) (2004). Закон України № 1629-IV. 18.03.2004. Відомості Верховної Ради України, 29, 367.

59. Коломоєць Т.О., Грищак С.В. (2003). Адаптація інформаційного законодавства України до вимог ЄС як складова сучасного вітчизняного правотворчого процесу. Дніпропетровськ: НГУ, 164.

60. Мамутов В.К. (2003). Экономика и право. Киев: Юринком Интер, 544.

61. Загребельний О.М. (2012). Актуальні проблеми адаптації правового регулювання злиття та поглинання компаній в Україні до права ЄС. Теорія та практика державного управління, 3 (38), 464-469.

62. Про холдингові компанії в Україні: Закон України № 3528-IV. 15.03.2006.

63. Стахєєва Г.О. (2011). Правове регулювання концентрації підприємств в Європейському Союзі. Київ, 19.

64. Fine T. (1989). Merger and Joint Ventures in Europe. The Law and Policy of the EEC. L., 181.

65. Weston J.F., Weaver S.C. (2004). Mergers and Acquisitions. Executive MBA Series. McGraw-Hill Education, 256.

66. Герасименко А.Г. (2004). Політика держави щодо злиття підприємств: напрямки реалізації і вдосконалення. Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України, 4 (13), 16-21.

67. Гамма Т.М. (2016). Особливості та перспективи розвитку ринку M&A в Україні. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія Економіка, 1 (5), 107-112.

68. Авдошева С.Б. (2008). Інтеграційні процеси в промисловості. Злиття & поглинання, 1, 68-71.

69. Шевченко Л.С. (2017). Злиття і поглинання в юридичному бізнесі: економічний аспект проблеми. Економічна теорія та право, 1 (28), 88-97.

70. Максименко І.Я. (2018). Злиття та поглинання як інструмент інноваційного розвитку: стан та перспективи в Україні. Економічний вісник, 2, 43-50.

71. Сабадаш В.В., Гонтар Д.А. (2015). Ринки злиттів і поглинань: стан, проблеми функціонування і тенденції розвитку. Механізм регулювання економіки, 4, 127-138.

72. Оксак А.О. (2014). Особливості ринку злиття та поглинання в Україні. Теоретичні та прикладні питання економіки, 1, 454-462.

73. Иванов Ю.В. (2001). Слияния, поглощения и разделение компаний: стратегия и тактика трансформации бизнеса. М.: Альпина Паблишер, 244.

74. Мамутов В.К., Знаменский Г.Л., Хахулин В.В. и др.; Мамутов В.К. (Ред.) (2002). Хозяйственное право. Киев: Юринком Интер, 912.

75. Валитов С.С. (2005). Конкурентное право Украины. Донецк: Норд-Пресс, 382.

76. Смелік В., Старосвіт С., Макарчук І.; Мережко О. (Ред.) (2006). Регулювання правовідносин у сфері контролю за концентраціями у законодавстві Європейського Союзу. Киев, 119.

77. Council Regulation (EC) № 139/2004 of January 2004 on the control of concentrations between undertakings (the EC Merger Regulation) (2004). Official Journal. No L 24, 1-22.

78. European Commission. Analytical Report following the Communication from the Commission to the European Parliament, the European Council, and the Council Commission Opinion on Ukraine's application for membership of the European Union: Commission Staff working document. Brussels, 1.2.2023/SWD(2023) 30 final, 66.

79. Фефелов О. (2023). Відповідність конкурентного законодавства України до acquis ЄС: над чим доведеться працювати? Юридична газета online.

80. Про Антимонопольний комітет України (1993). Закону України № 3659-XII. 26.10.1993.

81. Положення про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання (2002). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України № 33-р. 19.02.2002.

Размещено на Allbest.ru