Державна політика у сфері подолання гендерної нерівності

Наприклад, наявність і прийняття квот для справедливого гендерного представництва, інститутів для обліку гендерного аналізу і протидії насильству стосовно жінок є пріоритетними структурами, що визначають сучасну зовнішню політику, формуючи конкретні норми і стратегії, спрямовані на забезпечення гендерної рівності. У порівнянні з конструктивістськими й інституціональними рамками для поширення норм, міжнародна феміністська теорія в межах транснаціональної мережі усередині і між державами формуються місцевими суб'єктами, такими як жіночі групи й організації, а не міжнародними організаціями або «експертами» співтовариства. Фактично, дослідницька програма з поширення норм була сформована дослідженнями феміністських мереж як агентів поширення [23; 24; 25].

Ці мережі розглядаються як незавершені роботи, що активно формують міжнародні норми, що є динамічними процесами. Дослідникифеміністки вирішили практичні проблеми при дослідженні цих мереж. Вони не могли покладатися на існуючі бази даних або знання. Таким чином, вони створили нові сховища знань, збираючи міжнародні дані про жіночі організації, закони про рівність статей, квоти у певній кількості держав, заручаючись підтримкою ключових партнерів у політичних структурах і громадянське суспільство.

Вивчаючи міжнародні нормативні зміни, теоретики-феміністки помітили динамічну і нелінійну еволюцію значення норм з гендерної рівності і рівності статей.

Динамічне розуміння гендера і гендерної рівності вплине на зовнішню політику. Зосередження уваги на мінливості і множинних значеннях норми забезпечує більший аналітичний важіль для пояснення того, чому норми гендерної рівності, приймаються. Це розуміння безпосереднє застосовно до зовнішньополітичного аналізу й аналізу результатів зовнішньої політики, спрямованої на забезпечення гендерної рівності. Наприклад, у зовнішній політиці за індексом WPS бінарна концепція статі в основі резолюції 1325 РБ ООН. Проте, WPS, як міжнародне співтовариство практиків, поступово визнавало більшу розмаїтість і взаємність у категорії жінок. (дівчинки / молодь, статус меншості/етнічна приналежність, інвалідність), а також визнання категорії чоловіків, особливо як жертви сексуального і гендерного насильства і прихильників участі жінок, що призводить до зміни домінуючого значення «гендеру», як воно розуміється в дискурсі і практиці міжнародної безпеки [2].

Третє видання глобального індексу «Жінки, мир і безпека» (WPS Index) показує, що глобальне підвищення статусу жінок сповільнилося більш ніж наполовину, а нерівність між країнами збільшилася.

У 2017 р. Центр з гендерних питань, миру і безпеці PRIO та Джорджтаунський інститут жінок, миру і безпеки розробили новий глобальний індекс, що забезпечує комплексну оцінку благополуччя жінок. Індекс «Жінки, мир і безпека» (WPS) відбиває автономію і розширення прав і можливостей жінок у межах свого домогосподарства й у суспільстві. WPS - це гендерний індекс, у якому особлива увага приділяється безпеці жінок, поєднуються три аспекти: інклюзивність, справедливість і безпека. На порядку денному від 2000 р., установленою резолюцією 1325 Ради Безпеки ООН про жінок, мир і безпеку, чітко відбито, що жінки відіграють значну роль у питаннях, пов'язаних з досягненням міцного миру, справедливості і безпеки. У 2016 р. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй і Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй прийняли резолюції «Підтримка миру», що були сприйняті як перетворюючий перехід до підтримки миру як «мети і процесу побудови загального бачення суспільства». Порядок денний в галузі сталого світу доповнює Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 р., у якому визнається необхідність побудови інклюзивного, справедливого і мирного суспільства для усіх [27].

Глобальні індекси - це спосіб оцінки і порівняння національного прогресу в досягненні цих цілей шляхом об'єднання складної інформації і складання рейтингу. Гендерні індекси звичайно обмежуються показниками інклюзивності, наприклад, чи закінчують жінки середню школу або чи мають оплачувану роботу. Ці аспекти, безсумнівно, важливі, але вони не відбивають рівень справедливості і безпеки стосовно жінок. Безумовно, помилково зосереджуватися винятково на шкільному навчанні дівчинок, якщо ці дівчинки не почувають себе в безпеці в суспільстві.

Політики зможуть використовувати показники для оцінки прогресу і визначення пріоритетів, приватний сектор може використовувати ці результати як інструмент для аналізу ризиків, а активісти громадянського суспільства зможуть відзначати досягнення, виявляти пробіли і вимагати від своїх урядів відповідальності за виконання рекомендацій, що стосуються жінок.

WPS відбиває статус і досягнення жінок в абсолютному вираженні, а не в порівнянні з чоловіками: країни оцінюються на основі їхніх загальних показників інтеграції, справедливості і безпеки жінок, а не на розриві між жінками і чоловіками. Нові індикатори вимірюють змушену міграцію і відбивають ефективність індикатора WPS [28].

Значна кількість країн прийняла про-гендерні норми в межах зовнішньої політики. Отже, можна стверджувати, що є неохідність вивчити і пояснити цей розвиток подій. Оскільки теоретичних і емпіричних знань як і раніше мало, можна пропонувати як перший крок порівняти випадки зовнішньої політики держави в інтересах забезпечення гендерної рівності. Тому висувають теоретичну основу гендерної зовнішньої політики як спосіб стимулювання наукових досліджень у цій галузі і заохочення більш систематичних досліджень. Дослідники використовують феміністську міжнародну теорію й аналіз зовнішньої політики для створення нових концептуалізацій. Щоб полегшити пояснення, у ньому узагальнені більш широкі знання в галузі міжнародних відносин стосовно лідерства і норм підприємництва, транснаціональних мереж, зовнішньополітичній орієнтації, державної ідентичності, концепції і прогнози влади. Прагнучи розробити нову галузь гендерної і порівняльної зовнішньої політики, визначимо, що наступність і зміни є важливими, щоб зосередитися на тім, що норми гендерної рівності і прав жінок є одними із політичних явищ, що заперечуються. Дослідники визначають лінійну, прогресивну траєкторію, у якій держави приймають зовнішньополітичні стратегії на підтримку рівності чоловіків і жінок або феміністські стратегії. Скоріше теоретичні рамки тут можуть бути використані для вивчення успіхів і невдач або проблем, пов'язаних з гендерними нормами в зовнішній політиці. Насамперед, дослідниками запропонований підхід, що ідентифікує і пояснює про-гендерні норми, має змінити систему вивчення формування зовнішньої політики і лідерства в зовнішній політиці (Hudson 2005).

В африканських країнах значного поширення набули добровільні партійні квоти та зарезервовані місця. Збільшенню кількості жінок тут сприяли потужний розвиток на континенті рухів за їх права, тиск зі сторони міжнародної спільноти на держави Африки, ефект дифузії, а також те, що запровадження квот можна було розглядати як жест назустріч виборцямжінкам і було вигідним для самих партій.

У Азії популярним було резервування місць для жінок, але тут воно розглядалося швидше як негативне явище, що ставало на заваді активній участі жінок у політичному житті.

У Європі квотування стало популярним і поширеним явищем лише в країнах Центрально-Східної. У ліберальній Західній Європі, а особливо в Скандинавії, жінки пройшли довгий шлях до того, як стали вагомими політичними акторами. Спершу вони почали займатися економічною та громадською діяльністю, а вже згодом перейшли й до політики. Кардинально іншу ситуацію спостерігаємо в Латинській Америці. Квоти стали значущим інструментом у боротьбі жінок за свої права в патріархальному світі. Значною мірою завдяки квотуванню жінки змогли отримати інструменти впливу на ваду.

Таким чином, запровадження квот є збільшення представництва певної соціальної групи жінок у політичній системі. Це пов'язано з тим, що жінки складають половину населення, тому мають право на рівне представництво у парламенті; жінки мають досвід, відмінний від чоловічого, який повинен бути репрезентований. Можна виділити три основні типи квот: зарезервовані місця, законодавчі квоти та добровільні партійні квоти. Крім того, квоти можуть бути встановлені конституцією, нормативними актами, що стосуються виборів, а також внутрішньопартійними документами. Впровадження квот є дискусійним питанням, адже вони мають низку недоліків і переваг.

Висновки

Доведено, що дослідження прикладів, розширює наше розуміння гендерної політики в суспільствах, що зазнають соціальних, політичних та економічних перетворень. Ці результати корисні для розуміння політичного представництва жінок в регіоні та інших демократіях. Проте необхідні подальші дослідження. Наприклад, можна розглядати наступні питання: політичне лідерство, умови, за яких сторони вирішують виступати за жінок та просувати власні інтереси.

Обґрунтовано, що поняття «стать» використовується для позначення анатомічних особливостей людей, на основі яких індивідів визначають як чоловіків або жінок. Термін «ґендер» означає сукупність соціальних і культурних норм, які суспільство приписує людям в залежності від їх статі. Тендерні норми є варіативними, а ґендер - культурно конструйованим. Можна виділити відкриту та закриту форми гендерної дискримінації. У той час як з першою світ веде досить успішну боротьбу, друга залишається серйозною проблемою.

Визначено, що жінки недостатньо представлені в органах влади. Їх вплив на процеси, що відбуваються в політиці, є досить слабким. Жінки найчастіше займаються питаннями екології, науки, освіти, культури, тобто в сфері політики прослідковується «горизонтальна сегрегація». Найкраще жінки представлені в Скандинавських країнах та деяких країнах Африки.

Доведено, що важливу роль у цьому процесі відіграють політичні партії, бо саме вони знаходять, визначають і номінують кандидатів для виборів. Але щоб жінки потрапила до виборного органу, вона повинна сама визначити, що хоче та здатна бути кандидатом; вона повинна бути обраною від партії; бути обраною виборцями.

Список посилань/References

1. The official portal of the Verkhovna Rada of Ukraine - http:// iportal. council _ gov. ua / print /8004. html.

2. Celis Karen, Sarah Childs & Johanna Kantola. (2016). Regendering Party Politics: An Introduction. Party Politics, 22 (5), 571-575.

3. Kittilson, Miki Caul. (2013). In The Oxford Handbook of Gender and Politics, edited by Georgina Waylen, Karen Celis, Johanna Kantola, and S. Laurel Weldon. Party Politics. Oxford: Oxford University Press, 536-553.

4. Lovenduski, Joni. (2019). Feminist Reflections on Representative Democracy. In Rethinking Democracy, edited by Andrew Gamble and Tony Wright, 18-35.

5. Childs, Sarah, and Joni, Lovenduski. (2013). In The Oxford Handbook of Gender and Politics, edited by Georgina Weylan, Karen Celis, Johanna Kantola, and S. Laurel Weldon. Political Representation. New York: Oxford University Press, 489-513.

6. Levchenko, Yu.V. (2021). Specificity and problems of political participation of female leaders in Ukraine. Grail of Science, No. 2-3. April, 2021.

7. Gwiazda, Anna. 2019. Introduction to the Special Issue on Politics and Gender in Eastern Europe. Politics & Gender, Vol. 15 (Issue 2), 175-181.

8. Baer, Denise L. (1993). Political Parties: The Missing Variable in Women and Politics Research. Political Research Quarterly, 46 (3), 547-576.

9. Celis, Karen, and Sarah Childs. (2008). Introduction: The Descriptive and Substantive Representation of Women: New Directions. Parliamentary Affairs, 61 (3), 419-425.

10. Childs, Sarah, and Mona Lena Krook. (2008). Critical Mass Theory and Women's Political Representation. Political Studies, 56 (3), 725-736.

11. Beckwith, Karen. (2010). Beyond Compare? Women's Movements in Comparative Perspective. In Women, Gender and Politics. Oxford: Oxford University Press, 29-36.

12. Rupnik, Jacques. (2017). Illiberal Democracy in East-Central Europe. Esprit (Paris, France), June (6), 69-85.

13. Bego, Ingrid. (2015). Gender Equality Policy in the European Union: A Fast Track to Parity for the New Member States. London: Palgrave Macmillan.

14. Cianetti, Licia, James Dawson, and Sean Hanley. (2018). Rethinking `Democratic Backsliding' in Central and Eastern Europe - Looking Beyond Hungary and Poland. East European Politics, 34 (3), 243256.

15. Chiva, Cristina. (2017). Gender, Institutions and Political Representation: Reproducing Male Dominance in Europe's New Democracies. London: Springer.

16. Tkach Oleg. (2021). Collapse of democracy as a danger of returning to authoritarianism. Political studies. Kyiv: I. Kuras Institute of Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Vol. 2, 170-185.

17. Fagan, Adam, Petr Kopecky, Lenka Bustikova, and Andrea L. P. Pirro. (2020). Anniversary Symposium, 1989 at 30 Years. East European Politics, 36 (3), 315-317.

18. Erzeel, Silvia, and Karen, Celis. (2016). Political Parties, Ideology and the Substantive Representation of Women. Party Politics, 22 (5), 576-586.

19. Kenny, Meryl, and Tania, Verge. (2016). Opening Up the Black Box: Gender and Candidate Selection in a New Era. Government and Opposition, 51 (3), 351-369.

20. Norris, Pippa, and Ronald, Inglehart. (2019). Cultural Backlash: Trump, Brexit, and Authoritarian Populism. Cambridge: Cambridge University Press.

21. Vachudova, Milada Anna. (2020). Ethnopopulism and Democratic Backsliding in Central Europe. East European Politics, 36 (3), 318340.

22. Waldner, David, and Ellen, Lust. (2018). Unwelcome Change: Coming to Terms with Democratic Backsliding. Annual Review of Political Science, 21 (1), 93-113.

23. Klotz, Audie. (1999). Norms in International Relations. Ithaca, NY: Cornell University Press.

24. Finnemore, Martha. (1996). National Interests in International Society. Ithaca, NY: Cornell University Press.

25. Zwingel, Susanne. (2015). Translating International Women's Rights. London: Palgrave.

26. Htun, Уэлдон. (2012). Гражданские истоки прогрессивных изменений политики. Американский политологический обзор, 106 (3), 548-69.

27. Krook, Mona-Lena & True, Jacqui. (2012). Rethinking the Life Cycles of International Norms. European Journal of International Relations, 18 (1), 103-27.

28. True, Jacqui. (2019). Gender Research and the Study of Institutional Transfer and Norm Diffusion. In Gender Innovation in Political Science. New Norms, New Knowledge, edited by Sawer Marian, Baker Kerryn, 135-152.

Размещено на Allbest.ru