Завдання судово-ветеринарної експертизи: теоретичні й праксеологічні проблеми та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання судово-ветеринарної експертизи: теоретичні й праксеологічні проблеми та шляхи їх вирішення

І.В. Яценко, доктор ветеринарних наук, професор, провідний науковий співробітник Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса"

Анотація

Постановка проблеми. У статті розглянуто теоретичні й праксеологічні проблеми вирішення завдань судово-ветеринарної експертизи та окреслено специфіку ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних (ситуалогічних) завдань судово-ветеринарної експертизи, а також наведено приклади розв'язання таких завдань. Мета статті полягає в окресленні кола ідентифікаційних, діагностичних і ситуалогічних завдання, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою, виявленні їх теоретичних та праксеологічних проблем та обґрунтуванні шляхів їх вирішення.

Методологічною основою дослідження був системний підхід, зумовлений специфікою теми роботи і пов'язаний із використанням загальнонаукових спеціально наукових методів, серед яких: аналіз, синтез, аналогія для визначення сутності категоріального апарата завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; формально-логічний для впорядкування алгоритму реалізації завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; логіко-граматичний для з'ясування етимологічного змісту класифікаційних, діагностичних, ситуалогічних завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; логіко-юридичний, системно-структурний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання та контент-аналіз.

Результати. Доведено, що завдання судово-ветеринарної експертизи мають тісний зв'язок із предметом експертного дослідження, адже предмет відображається у питаннях, які уповноважена особа чи орган ставлять на вирішення судовому експертові. їх доцільно розподіляти на ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні. Ідентифікаційні завдання судово-ветеринарної експертизи полягають у тому, що вони дозволяють здійснити ідентифікацію цілого об'єкта (ідентифікованого), наприклад, трупа тварини за окремими від нього частинами (ідентифікуючого), наприклад, окремими ділянками тіла. Метою експертної ідентифікації є встановлення тотожності шуканого об'єкта (наприклад, туші тварини) і конкретних об'єктів, що перевіряються (наприклад, фрагментів туші тварини), тобто того, що це один і той же об'єкт, проте знаходяться у різному стані. Ототожнення кормів і кормових добавок, як об'єктів судово-ветеринарної експертизи, може бути потрібним для встановлення, чи мають вони єдине джерело походження, наприклад, встановлення належності кормів чи кормових добавок до однієї партії, встановлення факту вироблення кормів одним оператором ринку, за однією рецептурою, на одній технологічній лінії тощо.

Висновки. Аргументовано, що завдання судово-ветеринарної експертизи можуть вирішуватись у формі однорідної експертизи з використанням спеціальних ветеринарних знань чи комплексної експертизи - з використанням синтезу спеціальних знань у різних галузях науки, зокрема: судовими ветеринарно-біологічною, ветеринарно-трасологічною, ветеринарно-балістичною, ветеринарно-медичною, ветеринарно-генетично-молекулярною та ін. Показано, що діагностичні завдання судово-ветеринарної експертизи розв'язуються для встановлення властивостей і стану об'єктів цього класу судової експертизи. Встановлено, що ситуаційні завдання судово-ветеринарної експертизи спрямовані на встановлення певної ситуації, пов'язаної з контактуванням окремих компонентів взаємодіючого комплексу, елементами якого є живі підекспертні тварини, трупи тварин чи їх залишки, корми для тварин та кормові добавки, окремі об'єкти тваринного походження (внутрішні органи, кістки скелета, сліди крові, сперми, виділень, блювотні маси, ембріони, відчленовані частини туші чи трупа тварини, скелетовані трупи, зольні залишки тварини, похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо), шматки хутра та шкури тощо; місце події; матеріали справи чи провадження; матеріали, отримані під час оперативно-розшукової чи слідчої діяльності (протоколи, схеми, фото-, відеодокументи); ветеринарні документи. Зазначено, що методологічною основою розв'язання ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи є вирішення системи підзавдань із застосуванням комплексу методів різних наук.

Ключові слова: судово-ветеринарна експертиза; діагностичні завдання; ситуалогічні завдання; підекспертні тварини; праксеологія

Abstracts

Tasks of forensic veterinary expertize: theoretical and praxeological problems and ways of their solution

I.V. Yatsenko, Doctor of Veterinary Sciences, Professor, Leading Researcher, National Research Center "Institute of Forensic Expertise Named After Ex. Prof. M.S. Bokarius"

Problem statement. The article investigates the theoretical and praxeological problems of solving the tasks of forensic veterinary expertize and outlines the specific identification, diagnostic and situational (situological) tasks of forensic veterinary expertise, as well as examples of solving such tasks. The article's purpose is to outline the range of diagnostic and situological functions that are solved by forensic veterinary expertize, to identify their theoretical and praxeological problems and to substantiate the ways to solve them. The methodological basis of the research was a systematic approach determined by the specific topic and is associated with the use of general scientific and unique scientific methods, including analysis, synthesis, analogy to determine the essence of the categorical apparatus of tasks solved by forensic veterinary examination; formal-logical for streamlining the algorithm for the implementation of tasks solved by forensic veterinary examination; logical-grammatical for elucidating the etymological content of identification, diagnostic, and situational tasks solved by forensic veterinary examination; logical-legal, systematic-structural, sociological, statistical methods, modeling method and content analysis.

Results. It has been proven that the tasks of the forensic veterinary expertize are closely related to the subject of expert research because the subject is reflected in the questions that the authorized person or body applies for the decision to the forensic expert. It is advisable to divide them into identification, diagnostic and situational tasks. The identification tasks of the forensic veterinarian allow one to identify a whole object, for example, an animal corpse, by its separate parts (identifier) or individual parts of the body. The purpose of expert identification is to establish the identity of the searched object (for example, an animal carcass) and specific objects that have been checked (for example, fragments of an animal carcass), that it is the same object but in a different state. Identifying feed and feed additives as objects of forensic veterinary expertize may be necessary to establish whether they have a single source of origin. It is needed to determine if feed or feed additives belong to the same batch, if the feed production was conducted by the same market operator, according to the same recipe, on the same technological line, etc.

Conclusions. It is determined that the tasks of forensic veterinary expertize can be solved in the form of a homogeneous examination using special veterinary knowledge or complex examination - using a synthesis of special knowledge in various branches of science, in particular: forensic veterinary-biological, veteri- nary-traceological, veterinary-ballistic one, veterinary-medical one, veterinary-genetic-molecular one, etc. It is shown that diagnostic tasks of forensic veterinary expertise are solved to establish the properties and condition of objects of this class of forensic expertise, i.e. solving the question: What is it? It was established that the situational tasks of the forensic veterinary expertize are aimed at establishing a certain situation related to the contact of individual components of the interacting complex, the elements of which are live sub-expert animals, animal corpses or their remains, animal feed and feed additives, individual objects of animal origin (internal organs, bones of the skeleton, traces of blood, semen, secretions, vomitus, embryos, dismembered parts of an animal carcass or corpse, skeletonized corpses, ash remains of an animal, derivatives of animal skin (hair, feathers, scales, etc.), pieces of fur and skins, etc.; scene of the event; materials of the case or proceedings; materials obtained during an operational search or investigative activities (protocols, diagrams, photos, video documents); veterinary documents. It is noted that the methodological basis for solving identification, diagnostic, and situational tasks of forensic veterinary expertize is the solution of a system of subtasks using a complex of methods of various sciences.

Keywords: forensic veterinary expertize; diagnostic tasks; situational tasks; sub-expert animals; praxeology.

судово-ветеринарний експертиза корм

Постановка проблеми

Категорійне поняття "експертне завдання" має важливе значення у загальній теорії судової експертизи, оскільки воно реалізується у питаннях, поставлених уповноваженою особою чи органом для вирішення судовим експертом. Це поняття включає як процесуальний, так і гносеологічний аспекти. Встановлення фактів і обставин у процесі експертного дослідження обмежується певними питаннями (завданнями), які мають бути вирішені судовою експертизою та завжди обумовлюються змістом предмету судової експертизи і не можуть виходити за його межі.

Особливого теоретичного обґрунтування потребують питання щодо завдань судово-ветеринарної експертизи, як "молодої" сфери судово- експертної діяльності, що активно розвивається в системі установ судових експертиз Міністерства юстиції України з 2019 року.

Таким чином, чітке окреслення кола завдань судово-ветеринарного дослідження (ідентифікаційних, діагностичних та ситуаційних) надасть можливість визначити його предмет, що у свою чергу, буде підставою для розмежування судово-ветеринарної експертизи від інших класів і видів суміжних судових експертиз, а також дозволить окреслити чіткі шляхи їх вирішення та обґрунтовано здійснити судово-ветеринарне та криміналістичне оцінювання ознак як на кожній стадії експертного дослідження, так і у синтезуючому розділі висновку експерта, надати правильні й обґрунтовані заключні висновки за результатами проведення судово-ветеринарної експертизи в цілому.

Класифікацію, зміст і види завдань практичної судово-експертної діяльності досліджували відомі українські науковці та практики, поміж них: Е.Б. Сімакова-Єфремян [1] обґрунтувала класифікацію завдань комплексної експертизи контактної взаємодії об'єктів; М.Г. Щербаковський [2] розглянув поняття й види завдань судової експертизи як практичної діяльності; Н.І. Клименко [3] з'ясувала поняття і місце загальної теорії судової експертології в системі наукового пізнання; Т.А. Кунділовська, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко [4, с.72-95] деталізували завдання судової експертизи за напрямом інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень, а також оціночної діяльності; І.В. Пиріг [5, с. 127-150] узагальнив теоретико-прикладні проблеми експертного забезпечення досудового розслідування; Т.Є. Балинян, Л.М. Дереча [6] показали специфіку розв'язання діагностичних і ситуаційних (ситуалогічних) завдань у судово-біологічній експертизі об'єктів рослинного та тваринного походження; А.О. Полянський та Г. Юодкайте-Гранскіенє [7] проаналізували концептуальні засади, погляди й ідеї щодо розуміння сутності класифікації завдань загальної теорії судової експертизи і практичної судово-експертної діяльності; О.О. Мєшков [8] окреслив об'єкт, предмет і завдання судової інженерно-технічної експертизи нещасних випадків, пов'язаних із електротравмуванням; О.А. Гуменський [9] виробив єдиний підхід до класифікації завдань судових експертиз за метою як основним змістом поняття завдання; В.С. Сезонов [10] розкрив завдання комплексного експертно-криміналістичного дослідження транспортних засобів; О.М. Дуфенюк [11, с.33-38] проаналізувала завдання експертного дослідження у кримінальному провадженні за законодавством України та Польщі; О.Ю. Грошева [12, с.65-84] вперше узагальнила завдання комплексної судової біолого-трасологічної експертизи та встановила їх місце в системі завдань судової експертизи.

Вирішення окремих видів діагностичних і ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи знайшло своє відображення в наукових працях зарубіжних вчених, зокрема, А. Даутартас, М.В. Кеніхерц, Г.М. Відолі, Л.М. Янц, А. Мундорф, Д.В. Стедмен (Dautartas, Kenyhercz, Vidoli, Jantz, Mundorff and Steadman, 2018) встановили критерії диференціального розкладання останків свині, кролика та людини [13]; Х. Вічіано, С. Лопес-Ласаро, С. Танга (Viciano, Lopez-Lazaro and Tanga, 2023) обґрунтували посмертний стоматологічний профіль як потужний інструмент у судово-ветеринарних дослідженнях тварин, адже, як стверджують дослідники, застосовуючи різноманітні методи стоматологічного профілювання, можна не лише оцінити вид, стать, вік на момент смерті та розмір тіла тварини, а й з'ясувати дані про її географічне походження та посмертний інтервал [14]; Т. Мурасе, Ю. Сімба, М. Міма, Ю. Ейб, Х. Ямашіта, К. Ікемацу (Murase, Shinba, Mitsuma, Abe, Yamashita and Ikematsu, 2022) розробили критерії визначення терміну заподіяння рани на основі динаміки експресії хітинази 3-подібного білка 1 [15]; А.Дж. Спайс, М. Стейн, Д. Брітс (Spies, Steyn and Brits, 2022) аргументували діагностичну точність комп'ютерної томографії, рентгенівських променів і Lodox для виявлення травми тупим предметом, заподіяним свині [16]; Р.С. Хаут, Ф. Вэй (Haut and Wei, 2017) провів біомеханічні дослідження різних варіантів перелому кісток черепа з використанням моделі свині [17]; С.-Л. Сю, С.-С. Сюй, П.-В. Ляо, Ф.-Х. Ян, А.Н. Лі, У.-Х. Хуан (Hsiou, Hsu, Liao, Yang, Lee and Huang, 2022) узагальнили судово-ветеринарне дослідження смерті 31 кішки від укусу собаки [18]; Ч.К. Гарсія, Г.П. Робінсон, Б. Дж. Гамбіно, М.Т. Стріт, О. Лайтано, Т.Л. Клентон (Garcia, Robinson, Gambino, Rua, Laitano and Clanton, 2022) встановив вплив кастрації на фізіологічні реакції у мишей за теплового удару [19]; Б. Дж. Макьюен, Дж. Гердін (McEwen and Gerdin, 2016) продемонстрували вирішення діагностичних та ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи за утоплення і вилучення тіл тварин із води [20]; Ж.-А. Джунно, А. Котіахо, П. Ура (Junno, Kotiaho and Oura, 2021) розкрили алгоритм дослідження трупа свині методом посмертної комп'ютерної томографії для судово-експертної оцінки відстані пострілу [21]; Ф.М. Гетффер, К. Грегор, І. Здора, П. Вольсейн, Ф. Шоттес, У. Зіберт (Gethoffer, Gregor, Zdora, Wohlsein, Schottes and Siebert, 2022) окреслили проблеми та показали шляхи вирішення діагностичних та ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи за обмороження у нутрій (Myocastor coypus) [22]; Т. Снєгоцький, Б. Селл, А. Посиняк (Sniegocki, Sell and Posyniak, 2019) з'ясували користь MS3 для підтвердження отруєння собак стрихніном [23].

Наукові напрацювання згаданих вище вчених безумовно збагатили криміналістику і судову експертологію, проте у судово-ветеринарній експертизі, як новому різновиді судових експертиз, залишаються ще не вирішені теоретичні аспекти, які потребують дослідження, розв'язання та впровадження в практику, наприклад, теоретичне та праксеологічне обґрунтування завдань.

Мета роботи - окреслити коло ідентифікаційних, діагностичних і ситуалогічних завдання, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою, виявити їх теоретичні й праксеологічні проблеми та обґрунтувати шляхи їх вирішення. її новизна полягає в окресленному автором колі ідентифікаційних, діагностичних і ситуалогічних завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою та тісно повязані з предметом судово-ветеринарного дослідження. Це, у свою чергу, позитивно вплине на ефективність призначення уповноваженою особою, яка проводить досудове розслідування та її проведення. Завданням статті є виокремлення проблемних питань класифікації завдань судової експертизи, а також з'ясування та обґрунтування сутності ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних (ситуалогічних) завдань, що вирішуються судововетеринарною експертизою для її ефективного призначення та проведення.

Проблемні питання класифікації завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою

Підставою для проведення конкретної судової експертизи, на думку О.Ю. Паладійчука [24, с.88], є експертне завдання, яке необхідно вирішити судовому експерту в процесі та за результатами використання спеціальних знань із застосуванням наявних в нього засобів та методів. Експертиза спрямована на виявлення саме фактичних даних, які можуть підтвердити або спростувати факти, що мають юридичне значення. Самі по собі юридичні факти експертизою не встановлюються чи не виключаються, оскільки право на це в процесі належить лише суду.

О.А. Гуменський [25] повідомляє, що під за- дачею у судовій експертизі прийнято розуміти мету, досягнення якої можливе за дотримання певних умов (правил вирішення задачі), адже мета експертної задачі значною мірою зумовлює вибір способів її вирішення. У процесі вирішення експертної задачі завжди мають місце два моменти: безпосереднього завдання, яке стоїть перед експертом, та його дії з дослідження та вирішення цього завдання. Ми цілком підтримуємо такий підхід, проте зауважимо, що більш доцільно у цьому випадку вживати термін не "задача", а "завдання", адже термін "задача" більше вписується у математичну термінологію.

Заслуговує на увагу позиція М.Г. Щербаковського [2], який стверджує, що типові завдання судової експертизи мають значення для формування предмета судової експертології, тому що завдання практичної діяльності визначають потреби в теоретичному осмисленні, що в неї виникають. Типові завдання експертного дослідження, на думку вченого, надають можливість конкретизувати предмет експертного пізнання, що у свою чергу, повинне бути підставою для розмежування теоретичних і методичних основ різних класів і родів судових експертиз.

Дослідження проблеми класифікації та обґрунтування завдань, що вирішуються судововетеринарною експертизою має важливе науково-теоретичне і прикладне значення в судово-експертній діяльності, адже вона дозволить окреслити напрями науково-дослідної діяльності вчених-судово-ветеринарних експертів та сприятиме вирішення актуальних проблем експертного забезпечення правосуддя у цій сфері діяльності.

Опрацювання наукових джерел показало, що вчені розподіляють арсенал завдань експертних досліджень за характером поставлених питань та основних цілей на три великі групи: ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні [26], адже вони мають важливе значення в досягненні кінцевої мети судової експертизи - надання висновку експерта. Ми також дотримуємося такого підходу, щоб інтегрувати їх до судово-ветеринарної експертизи та сформулювати концептуальні засади вчення про її завдання, а також виокремити теоретичні й праксеологічні проблеми та окреслити шляхи їх вирішення.

Для виокремлення завдання судово-ветеринарної експертизи, виходячи з її предметної галузі, виявимо і окреслимо дискусійні положення у цій сфері. Наголошуємо, що завдання судової експертизи пов'язані із предметом судово-експертного дослідження, адже для встановлення причини смерті тварини, причин розладу здоров'я тварини або безпечності і якості кормових добавок для тварин тощо необхідно застосувати спеціальні ветеринарні знання.

Ідентифікаційні завдання судово-ветеринарної експертизи

Спрямовані на встановлення ототожнення об'єктів, про що заявляє М.Г. Щербаковський [2]. Так, вчений зазначає, що ідентифікація за матеріальним слідами здійснюється на підставі дослідження властивостей об'єктів, що пов'язані з механізмом злочину, формуються ним і являють собою "відбитки" обставин події. Другий вид ідентифікації за матеріальними слідами реалізується на підставі дослідження знаків об'єкта (літери, цифри, символи, слова, вирази).

Ідентифікаційними завданнями судової експертизи, як зазначають Т.Є Балинян та Л.М. Дереча, є визначення загальної родової, групової належності, єдиного джерела походження, єдиної маси, єдиного цілого, однієї особи. Ми підтримуємо таку думку вчених, адже кінцевою метою вирішення подібних завдань є ідентифікація, хоча не завжди такі завдання можна вирішити на рівні індивідуальної тотожності.

О.Ю. Грошева [12, с.64] на основі всебічного дослідження питання щодо ідентифікаційних завдань комплексних судових біолого-трасологічних досліджень встановила, що вони спрямовані на ототожнення інтеграційного об'єкта біолого-трасологічної природи за відображеннями (слідами) контактної взаємодії або встановлення спільної родової (групової) належності об'єктів контактування біологічного та іншого походження.

Наголосимо, що в судово-ветеринарній експертизі ідентифікаційні завдання полягають у тому, що можна здійснити ідентифікацію цілого об'єкта (ідентифікований) за окремими від нього частинами (ідентифікуючі). Для уповноваженої особи, яка проводить розслідування, а також для судового експерта шуканий об'єкт є абстрактним. Якраз він підлягає пошуку та ототожненню за об'єктами, що перевіряються. Отже, метою експертної ідентифікації є встановлення тотожності шуканого об'єкта і конкретних об'єктів, що перевіряються, тобто того, що це один і той же об'єкт, проте знаходяться у різному стані. Так, наприклад, в судово-експертній практиці автора цієї публікації неодноразово виникала експертна необхідність встановити належність окремих фрагментів туші (наприклад, кінцівки, реберна стінка, внутрішні органи, таз тощо) до однієї, наприклад, туші лося, коли окремі фрагменти туші знаходились на певній відстані один від одного на певній території заповідника. Або ще такий приклад, необхідно було встановити належність окремих частин розчленованої туші тварини, які були упаковані в окремих мішках, а ці мішки знаходились на певній відстані один від одного у межах певної території, одній чи кільком тваринам. Також, вирішуючи ідентифікаційні завдання, можна встановити належність розчленованої туші тварини до певного виду тварин, наприклад, всі фрагменти тіла належать лосю, або всі фрагменти належать оленю, або певні фрагменти належать лосю, а певні - оленю. Методологічно такі завдання можуть вирішуватись і шляхом проведення комплексних судових експертиз шляхом використання спеціальних знань у галузі: ветеринарної медицини, біології, молекулярної генетики, трасології тощо.

Таким чином, ідентифікація цілого об'єкта судово-ветеринарної експертизи за окремими частинами цього ж цілого, дозволяє встановити зв'язок між вчиненим правопорушенням і фактом виникнення слідів, тобто залежність різних, але взаємопов'язаних між собою подій, а також причетність особи до вчинення злочину тощо.

Крім того, важливо акцентувати увагу, що ідентифікаційні завдання можуть вирішуватись і під час дослідження таких об'єктів судово- ветеринарної експертизи, як корми і кормові добавки. Ототожнення може бути необхідним для встановлення, чи мають єдине джерело походження корми і кормові добавки. Наприклад, встановлення приналежності кормів і кормових добавок до однієї партії, виробленого одним оператором ринку, за однією рецептурою, на одній технологічній лінії тощо. Зазначені завдання вирішуються шляхом дослідження морфологічного складу кормів і кормових добавок, а також їх біохімічного складу. Методологічно такі завдання, як і завдання з об'єктами тваринного походження (трупи, туші тощо) можуть вирішуватись шляхом проведення комплексних судових експертиз шляхом використання спеціальних знань у галузі: ветеринарної медицини, біології, молекулярної генетики тощо. Діагностичні завдання судово-ветеринарної експертизи

Загальні положення криміналістичної діагностики - науки про основні принципи та загальну методику встановлення стану і властивостей об'єкта, подій, явищ, процесів, засновані на розв'язанні діагностичних завдань. Значення терміна "діагностика" має багато значень, проте у перекладі із грецької мови означає "здатний розпізнавати", тобто дозволяє встановити природу об'єктів. Ми цілком поділяємо думку Т.Є. Балинян та Л.М. Деречі [6] про те, що діагностичними завданнями є розпізнавання стану та властивостей об'єкта, подій, явищ і процесів.

Зауважимо, що до діагностичних завдань судово-ветеринарної експертизи необхідно відносити визначення стану тварини (хвора, з ушкодженнями, скалічена, мертва), визначення причини захворювання, ушкодження, розвиток каліцтва чи смерті та ступеня їх взаємозв'язку із вчиненим правопорушенням; встановлення часу події, що сталася, наприклад, відбулося ушкодження чи настала смерть, а також окреслення просторових характеристик, наприклад, за локалізацією трупних явищ можна встановити, чи відбувалося переміщення трупа тварини після її загибелі, що встановлюється на місці події чи на місці виявлення трупа. Так, наприклад, за охолодженням, а також за ступенем заклякнення трупа тварини можна встановити приблизний час настання її смерті.

Дослідження процесу становлення та розвитку засад судової експертизи показав, що серед них окремі дослідники виокремлювали класифікаційні завдання в окрему і самостійну групу завдань. Проте ми, як і інші вчені, зокрема, О.Ю. Грошева, підтримуємо твердження Е.Б. Сімакової-Єфремян [27] про недоцільність такого розподілу, оскільки судово-експертні дослідження щодо віднесення об'єкта до заздалегідь визначеного типу, класу, роду, виду традиційно належать до діагностичних, адже для того, щоб віднести об'єкт до будь-якої категорії, необхідно встановити його властивості та стан.

Іншої думки, ніж Е.Б. Сімакова-Єфремян [27], дотримується О.А. Гуменський [9], який є прихильником виділення класифікаційних експертних завдань у самостійну групу, адже, як наголошує вчений, класифікацією є віднесення об'єкта до однієї із встановлених строго визначених класифікаційних груп, а підставою для класифікації можуть бути різні за рівнем спільності групи, але вона при цьому не перестає бути класифікацією.

Підтвердження ідеї Е.Б. Сімакової-Єфремян [27] та О.Ю. Грошевої [12] про віднесення класифікаційних завдань до діагностичних експертних завдань продемонструємо на прикладі судово-ветеринарної експертизи. Так, укладаючи висновок судового експерта за результатами проведеної судово-ветеринарної експертизи тварин, першим питанням, на яке має відповісти судовий експерт, це, до якого виду і класу належить, наприклад, підекспертний труп тварини, адже відповідь на це питання надасть можливість встановити, що труп належить до хребетних чи безхребетних тварин. Останнє вплине на кваліфікацію уповноваженою особою, яка проводить досудове розслідування, правопорушення. Так, належність трупа тварини до хребетних надасть можливість кваліфікувати злочин за ст.299 Кримінального кодексу України (жорстоке поводження з тваринами), а, належність трупа тварини до безхребетних - за ст.194 (умисне знищення або пошкодження майна). Зазначене питання класифікації може вирішуватися судово-ветеринарним експертом як самостійно, так і в комплексі під час використання спеціальних ветеринарних та біологічних знань.

Наголошуємо, що під час проведення комплексної судової ветеринарно-токсикологічної експертизи класифікаційним завданням діагностичного характеру може бути визначення виду отрути від якої настала смерть тварини.

Зазначимо, що під час судово-ветеринарної експертизи кормів та кормових добавок для тварин класифікаційним завданням, як підвидом діагностичних завдань може бути таке: чи можна вважати упакований корм / кормову добавку з маркуванням (пиводиться повна назва), кормом / кормовою добавкою з назвою (зазначається їх назва). Якщо ні, то до якої категорії речовин можна віднести досліджені зразки.

Після вирішення класифікаційних завдань, як підвиду діагностичних завдань, можна вирішувати експертні судово-ветеринарні завдання власне діагностичного характеру, які йому ставить уповноважена особа, яка проводить досудове розслідування, коли у її розпорядженні є лише об'єкти, вилучені під час виконання слідчих дій. Практика судово-ветеринарної експертизи свідчить, що вирішення діагностичних завдань залежить від стану та виду об'єктів дослідження: жива підекспертна тварина, труп тварини чи його рештки, корм для тварини чи кормові добавки тощо.

За результатами власних наукових досліджень, а також багаторічної експертної судово-ветеринарної практики автор цієї публікації прийшов до висновку, що найбільш типовими експертними завданнями діагностичного характеру є такі:

1) у разі, якщо об'єктом експертного дослідження є жива підекспертна тварина, встановлення: виду і класу, до якого належить підекспертна тварина, її фізіологічних особливостей та належність до хребетних тварин; характеру ушкоджень з ветеринарної точки зору та їх локалізації, механізму виникнення, черговості та послідовності заподіяння; чи могли виявлені ушкодження виникнути без постороннього втручання; виду знаряддя травми за характером ушкоджень тіла тварини; давності виникнення тілесних ушкоджень; ступеня тяжкості кожного з ушкоджень; небезпечності ушкоджень для життя в момент їх заподіяння; наслідків кожного із спричинених ушкоджень для здоров'я тварини; недоліків надання ветеринарної допомоги підекспертній тварині, що стали причиною спричинення їй ушкоджень; причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними тварині тілесними ушкодженнями за встановлених обставин і розладом її здоров'я; причинного зв'язку між заподіяними тварині ушкодженнями і перериванням вагітності; каліцтва тварини; характеру ушкодження екстер'єру тварини, його виправності, не виправності та знівечення; слідів на тілі підекспертної тварини, які вказують на заподіяння їй болю; впливу дії, пов'язаної з тривалим позбавленням тварини тепла, корму, пиття, утримання в умовах, шкідливих для здоров'я на стан її здоров'я; чи спричинили виявлені у підекспертної тварини тілесні ушкодження фізичний біль і страждання;

2) у разі, якщо об'єктом експертного дослідження є труп тварини, встановлення: виду, класу, статі, віку, фізіологічних особливостей та належність трупа тварини до хребетних; кількості, локалізації, характеру тілесних ушкоджень; черговості і послідовність, давності утворення, прижиттєвості чи посмертності виявлених тілесних ушкоджень; ступеня тяжкості тілесні ушкодження; ускладнення здоров'я від прижиттєвих заподіяних ушкоджень; каліцтва; причини смерті; виду знаряддя травми за характером ушкоджень, виявлених на трупі тварини; причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними тварині тілесними ушкодженнями і настанням її смерті; чи могли бути виявлені ушкодження результатом насильницької дії над твариною; чи спричинили виявлені ушкодження фізичний біль, страждання і мучення тварини перед смертю.

Так, наприклад, під час вирішення діагностичних експертних завдань, у разі виявлення в трупі тварини рани, краї якої рівні та не просочені кров'ю, у судово-ветеринарного експерта будуть всі підстави дійти висновку про те, що така рана заподіяна тварині після її смерті і, навпаки, якщо краї рани не рівні та просочені кров'ю, то вона могла утворитися за життя тварини.

Особливу групу хімічних ушкоджень є отруєння тварин із смертельним чи не смертельним наслідком. У зв'язку з цим судово-ветеринарною експертизою вирішуються такі завдання діагностичного характеру: встановлення виду, класу, статі, віку, фізіологічні особливості та належність тварини до хребетних; патоморфологічні зміни, що виявлені у трупі тварини та механізм їх утворення; причина смерті тварини; давність настання смерті тварини.

Деякі завдання діагностичного характеру можуть бути вирішені виключно комплексною судовою ветеринарно-токсикологічною експертизою, зокрема такі:

- визначення отрути, від якої настала смерть тварини;

- концентрація отрути в трупі тварини та чи є вона смертельною;

- швидкість настання смерті тварини після введення отрути в її організм;

- причинно-наслідковий зв'язок отруєння із смертю тварини;

- ускладнення здоров'я, що виникли у отруєної тварини;

- шлях введення отрути в організм тварини (через рот, легені, неушкоджену шкіру чи ін'єкцією) та у якому вигляді (порошок, таблетки, рідина, розчин, газ);

- спосіб потрапляння отрути до організму тварини (з кормом, водою, як ліки або як протиотрута);

- якщо отруту виявлено у трупному матеріалі, чи потрапила вона у тканини після смерті тварини;

- чи пов'язане отруєння тварини з прийомом корму і води;

- чи заподіяло виявлене отруєння фізичний біль, страждання і мучення тварини перед смертю;

- ідентичність отрути, яка міститься в шматках м'яса, біологічному матеріалові, що опечатаний в сейф-пакеті Національної поліції України № ...., наданий на судову експертизу, тій отруті, від якої загинула досліджувана тварина.

У разі, якщо об'єктом експертного дослідження є корм чи кормова добавка, діагностичними експертними завданнями є встановлення:

- чи входять до їх складу інгредієнти не передбачені рецептурою? якщо так, то які саме; чи відповідає склад корму / кормової добавки змісту маркування, яке є на упаковці цього продукту? якщо ні, то в чому невідповідність;

- чи можна вважати упакований корм / кормову добавку з маркуванням який містить інгредієнти не передбачені рецептурою, кормом / кормовою добавкою із зазначеною у маркуванні назвою? якщо ні, то до якої категорії речовин можна віднести досліджені зразки; чи відповідають показники якості та безпечності корму / кормової добавки вимогам нормативних документів України? якщо ні, то за якими показниками виявлена невідповідність;

- чи відповідає корм / кормова добавка змісту Декларації виробника? якщо ні, то в чому невідповідність;

- чи відповідає корм / кормова добавка за показниками безпечності вимогам нормативних документів? якщо ні, то в чому невідповідність;

- чи дозволяється використання для годівлі тварин корм / кормова добавка? якщо ні, то яким може бути його(її) подальше використання;

- які наслідки може спричинити корм / кормова добавка у разі згодовування його(її) тваринам?

Під час вирішення діагностичних завдань судової експертизи проводяться дослідження з відтворення обстановки й обставин події правопорушення, зокрема, шляхом інтеграції спеціальних знань з ветеринарної медицини, біології, мистецтвознавства, трасології, молекулярної генетики, балістики, матеріалознавства тощо, тобто під час проведення комплексної судової експертизи.

Діагностика видової, групової, вікової, статевої і органно-тканинної належності біологічного матеріалу тваринного походження, наявність чи відсутність отрут в організмі тварин (ссавців, бджіл, тваринних гідробіонтів тощо), ушкодження та мор тваринних гідробіонтів, заподіяних електротравмою; ушкодження та смерть тварин від дії вогнепальних, вибухових, метальних чи інших знарядь вирішується за допомогою комплексної судової експертизи, зокрема комплексної судової ветеринарно-біологічної (можна встановити вид, вік, стать тварини за кістками скелета та за особливостями будови зубів; видову належність луски риби), комплексної судової ветеринарно-балістичної (наприклад, можна встановити, яким видом знаряддя травми спричинені ушкодження тварині у разі вогнепальної травми), комплексної судової ветеринарно-мистецтвознавчої (наприклад, у разі пропаганди жорстокого поводження з тваринами), яка виконується шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини та біології тварин, трасології, балістики, мистецтвознавства тощо. Це ми пояснюємо тим, що до біологічних об'єктів тваринного походження належать кістки скелета [28], зуби тварин [29], сліди крові [30]; ембріони тварин, сперма, виділення (сеча, кал, блювотні маси); внутрішні органи, скелетовані та гнилісно змінені трупи або їх фрагменти, відчленовані рештки туші чи трупа тварини [31], луска риби [32], волосся ссавців [33], пір'я птиці [34] тощо.

Специфіка об'єктів судово-ветеринарної експертизи, зокрема, живої тварини, трупа тварини тощо, а також їх взаємодія з подією правопорушення, що розслідується зумовлює класифікацію діагностичних експертних досліджень. Проте, як зазначає О.А. Гуменський [9], нині питання класифікації задач судової експертизи є дискусійним. Додамо, що вирішення питань класифікації судово-ветеринарної експертизи до нині не обговорювалось взагалі на сторінках спеціальної юридичної літератури.

У зв'язку із наведеним, аналіз власної експертної судово-ветеринарної практики надав можливість виокремити окремі групи діагностичних завдань. Так, перша група включає експертні завдання, що стосуються розпізнавальних ознак трупа тварини, зокрема: до якого виду належить труп дослідженої тварини, якої статі, віку труп тварини, його належність до хребетних чи безхребетних тварин, фізіологічні особливості.

Друга група включає експертні завдання щодо характеру зовнішнього впливу, тобто заподіяних тілесних ушкоджень, обґрунтування механізму їх заподіяння, часових і просторових характеристик, прижиттєвості чи посмертності; сумісності ушкоджень з життям тварини; заподіяння ушкодженням каліцтва тварини; характерні ознаки ушкодження, за якими можна встановити характер та особливості зброї чи інших знарядь, якими заподіяні травми.

Третя група експертних діагностичних завдань стосується причинно-наслідкового зв'язку між виявленими ушкодженнями та смертю тварини; з'ясування, чи спричинили виявлені ушкодження біль, страждання та мучення тварини перед смертю; чи могли бути заподіяні ушкодження результатом жорстокого поводження з тваринами.

Зауважимо, що аналіз експертної судово-ветеринарної практики дослідження кормів і кормових добавок дозволив виокремити окремі групи таких діагностичних завдань:

По-перше, виявлення наявності у дослідженому кормі чи кормовій добавці певних інгредієнтів, що не передбачені рецептурою; відповідності дослідженого об'єкта, що містить інгредієнти не передбачені рецептурою, з відповідним маркуванням, кормом для тварин / кормовою добавкою, а якщо ні, то до якої категорії речовин належать досліджені зразки.

По-друге, встановлення відповідності чи невідповідності складу корму / кормової добавки змісту маркування, яке є на пакуванні цього продукту; відповідності чи невідповідності показників якості та безпечності корму / кормової добавки вимогам нормативних документів України, а, якщо ні, то за якими показниками виявлена невідповідність; відповідності чи невідповідності корму / кормової добавки змісту Декларації виробника, а, якщо ні, то в чому не відповідність.

По-третє, встановлення, чи дозволяється використання для годівлі тварин корм /кормова добавка, якщо ні, то яким може бути його(її) подальше використання; наслідків, що може спричинити корм / кормова добавка у разі згодовування його(її) тваринам.

До найбільш типових загальних діагностичних завдань судово-ветеринарної експертизи належать такі:

- визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров'ю тварини;

- визначення каліцтва тварини;

- встановлення причини смерті тварини.

В залежності від дії чинників на організм тварини, найбільш типовими експертними завданнями діагностичного характеру є:

1) встановлення ушкоджень та смерті від дії: механічних чинників (тупих чи гострих предметів, вогнепальних ушкоджень, енергії вибуху), гострої гіпоксії, крайніх температур, електрики, барометричного тиску, хімічних речовин, променистої енергії (світловим, рентгенівським та іонізуючим випромінюванням), біологічних чинників, пошкодження сукупністю чинників (механічних і термічних, механічних і хімічних тощо).

2) визначення характеру ушкоджень:

A) за морфологічними ознаками: садна, синці, рани, крововиливи, вивихи та розтягнення, переломи і тріщини, вивихи, розриви внутрішніх органів, розім'яття чи розтрощення органів, розчленування, ушкодження порожнин та внутрішніх органів, розділення тіла;

Б) за функціональними ознаками: заподіяння фізичного болю, шок від удару в рефлексогенні зони, струс головного мозку та інших органів, струс усього тіла, порушення легеневого дихання, спричинене механічними причинами (механічна асфіксія); парези, паралічі;

B) від вогнепальної зброї: рани, переломи.

3) визначення ушкоджень за походженням, видом травматичної дії та морфологією:

A) від дії тупих предметів:

- від удару: забої, синці, гематоми, садна, рани, розім'яття, розтрощення, надломи, переломи, роздроблення, надриви, розриви, відриви;

- від стиснення: синці, розшарування, поділ, розім'яття;

- від тертя: садна, травматичне облисіння, потертість, потертість, травматичне "спилювання кістки";

- від струсу: крововилив, тріщини, надриви, відриви;

- від розтягування: надриви, тріщини, відриви, рани від перерозтянування шкіри;

Б) від дії гострих предметів: подряпини; рани колоті, різані, колото-різані, рубані, пиляні, розчленування, переломи, надруби, вруби, розруби, стесування, тріщини;

B) від вогнепальної зброї: рани кульові, дробові, осколкові, переломи;

4) визначення локалізації': в ділянці голови, шиї, грудної клітки, черева, тазу, тазових кінцівок, грудних кінцівок; та проникнення ушкоджень (проникаючі та непроникаючі);

5) визначення механізму ушкодження від: дії тупих предметів (удар, стиснення, розтягування, тертя), дії гострих предметів (розрізування або розруб, проколювання або проколювання з розрізуванням); дії кулі (пробивна, клиноподібна, розривна, забивна); від гострої гіпоксії (порушення функції центру дихання, зовнішнього дихання, транспорту кисню, зменшення дихальної функції крові, зниження споживання кисню); механізмом утворення забитих ран є стиснення, розминання, розчавлення, розривання; механізмом утворення ран, спричинених гострим знаряддям травми є розрізування або розруб, проколювання, проколювання з розрізуванням; переважним механізмом утворення саден є тертя і удар;

6) визначення черговості та послідовності заподіяння ушкодження;

7) визначення давності утворення ушкодження чи давності настання смерті тварини;

8) визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров'ю тварини: тяжкого, середнього та легкого ступеня;

9) визначення каліцтва за таким ознаками:

- стійкість розладу здоров'я тварини внаслідок тілесного ушкодження чи його наслідків, вроджених вад розвитку, захворювань, нещасного випадку;

- повна або часткова втрата будь-якого органа чи ділянки тіла тварини;

- повна чи часткова втрата лише функцій органа чи ділянок тіла тварини;

- стійка втрата або значне обмеження можливості забезпечувати фізіологічні прояви життєдіяльності на рівні з іншими тваринами цього ж виду (харчування, розмноження, орієнтація та переміщення в просторі, координація рухів, ведення природного способу життя, контакту з іншими тваринами, самозахисту, здатності до виконання корисної роботи тощо);

- спотворення зовнішнього вигляду тварини через знівечення частин тіла в результаті деформації, а також їх фізичної відсутності;

10) визначення ступеня обмеження життєдіяльності тварини у зв'язку з каліцтвом: помірно виражене (третього ступеня); виражене (другого ступеня); значно виражене (першого ступеня);

11) визначення причини смерті тварини:

A) за категорією: насильницька чи ненасильницька;

Б) за родом смерті:

- вбивство, нещасний випадок (насильницька);

- раптова, від захворювання за поставленого діагнозу, фізіологічна (ненасильницька);

B) залежно від виду насильницької смерті: від механічного ушкодження, від механічної асфіксії, від отруєння, від дії крайніх температур, від дії електрики, від впливу змін атмосферного тиску, від дії променевої енергії, від дії інших чинників зовнішнього середовища;

Г) залежно від виду ненасильницької смерті: від захворювань органів кровообігу, дихання, центральної нервової системи, органів травлення, злоякісних новоутворень, за інфекційних захворювань, за вагітності та пологах, від захворювань інших систем організму.

Наголосимо, що методикою діагностичного експертного дослідження є програма з'ясування ознак певних об'єктів, що включає розшукову й доказову інформацію. Завданням такої методики є використання в оптимальній та ефективній послідовності спеціально розробленої системи методів і технічних засобів дослідження.

Акцентуємо, що вирішення діагностичних завдань судово-ветеринарної експертизи полягає у визначенні властивостей і стану об'єктів дослідження (трупа тварини, живої підекспертної тварини, кормів для тварин і кормових добавок, ветеринарних документів тощо), встановлення відхилень від анатомічної чи функціональної норми, визначення причини цих змін (діагностування хвороби чи тілесного ушкодження, причини смерті, відхилення показників якості та безпечності кормів чи кормових добавок від вимог нормативно-технічних документів: ДСТУ чи ТУ), встановлення ступеня взаємозв'язку із вчиненим правопорушення (причинно-наслідкового зв'язку: прямий чи не прямий), а також встановлення часових і просторових характеристик.

Діагностичні експертні завдання можуть бути вирішені як під час безпосереднього дослідження об'єкта, так і за його відображеннями, наприклад, ознаками ушкодження чи каліцтва. Вони можуть стосуватися об'єкта на місці події (наприклад, констатація факту смерті тварини, визначення ступеня прояву трупних явищ, характеру тілесних ушкоджень, давності настання смерті) та вирішуватися як під час безпосереднього дослідження об'єкта, так і за його відображенням, наприклад, за фотографіями чи копіями ветеринарних документів [35, с.27].

Зазвичай під час проведення судово-ветеринарної експертизи чи експертного дослідження судовий експерт повинен посилатися на оригінали ветеринарних чи інших документів (журнал реєстрації хворих тварин чи виписку з історії хвороби тварини (епікриз)), які пов'язані з предметом судово-ветеринарної експертизи. У виняткових випадках можна використати засвідчені належним чином копії ветеринарних документів з підписом фахівця ветеринарної медицини, який надавав ветеринарну допомогу тварині, виготовлені згідно з оригіналами, якщо в останніх вичерпно відображені відомості про характер, локалізацію та клінічну картину перебігу ушкоджень, а також іншу необхідну інформацію, що має суттєве значення для експертизи [35, с.28].

Зауважимо, що за певних обставин судово-ветеринарний експерт може використовувати результати досліджень, що проводилися із залученням вузькопрофільних фахівців ветеринарної медицини, котрі спеціалізуються у певній сфері ветеринарної медицини - внутрішніх хвороб, хірургії, репродуктології, кардіології, травматології, ендокринології, неврології тощо, не обстежуючи постраждалої тварини особисто. У цьому випадку такі відомості про результати досліджень мають бути викладені у вигляді письмового консультативного висновку фахівця з його особистим підписом, засвідченим належним чином. У цих випадках у висновку експерта чи висновку експертного дослідження зазначається: де, коли і ким досліджувалася підекспертна тварина; які об'єктивні дані при цьому були встановлені; яких висновків дійшов залучений фахівець ветеринарної медицини.

Підкреслюємо, якщо підекспертна тварина не може бути доставлена судовому експертові, то судово-ветеринарна експертиза для встановлення каліцтва може проводитись з використанням фотозображень цієї тварини з детальним їх описанням, проте виключно у тих випадках, коли ознаки каліцтва є очевидними. Очевидними ознаками каліцтва тварини є такі, що дуже помітні, неприховані, безсумнівні, безперечні. Такими є каліцтво на органному рівні (втрата ока, кінцівки, язика тощо) [36].

Акцентуємо, що завдання діагностичного характеру в судово-ветеринарній експертизі включають встановлення стану об'єкта (жива тварина, труп), що безпосередньо стосуються події правопорушення. Об'єктом дослідження є не лише сліди правопорушення, наприклад, у вигляді синців, ран, переломів кісток тощо, а й динаміка патофізіологічних особливостей, оскільки будь-які зміни в об'єкті судово-ветеринарного дослідження необхідно аналізувати у часі та просторі, адже вони можуть проявлятися як у явній та очевидній формі (наприклад, травматична ампутація частини кінцівки, травматична енуклеація очного яблука тощо), так і в прихованій (наприклад, постгеморагічна анемія, тромбоемболія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові тощо, котрі можна виявити лише інструментальними та лабораторними методами клінічного дослідження), що може встановити виключно судово-ветеринарний експерт.

Зауважимо, що специфіка об'єктів судово-ветеринарної експертизи полягає в тому, що вони за своєю природою схильні до незворотних змін, наприклад, розвиток трупних ранніх та пізніх трупних явищ, які закономірно з'являються після настання біологічної смерті тварини. Зазначене потребує невідкладного дослідження об'єкта, щоб не втратити характерних патоморфологічних ознак, котрі дозволять поставити правильний і всебічно обґрунтований судово-ветеринарний діагноз. Проте трапляються випадки, коли саме ступінь вираженості та характер локалізації трупних явищ дозволяє встановити, переміщували труп тварини після настання смерті тварини, чи ні. Таким чином, стверджуємо, що інформація, отримана під час вирішення діагностичних експертних завдань, може бути корисною для розкриття правопорушення та встановлення осіб, винних у його скоєнні.

Ситуаційні (ситуалогічні) завдання судово-ветеринарної експертизи

Доцільно виділити в самостійну, окрему групу. За своєю природою ситуаційні (ситуалогічні) завдання близькі до діагностичних. Ситуаційними (ситуалогічними) завданнями судової експертизи є виявлення елементів, що становлять механізм події; встановлення механізму взаємодії об'єктів судової експертизи у конкретній ситуації в цілому за слідами, що є на об'єктах, у т. ч. й судово-ветеринарної, наприклад, за жорстокого поводження з твариною; відновлення об'єктивної сторони події правопорушення в динаміці за станом об'єктів, забезпечуючи таким чином відтворення речової обстановки події, що розслідується. Зауважимо, що, як правило, зазначені завдання вирішуються комплексним дослідженням.

На відміну від діагностичних завдань, де об'єктом є одна елементарна окрема подія, під час вирішення ситуаційних експертних завдань об'єктом є система подій, то їх називають ситуаційними (ситуалогічними). Розв'язуючи ситуаційні (ситуалогічні) завдання можна виділити нові властивості та взаємозв'язки в об'єкті, який досліджують, сприйняти його як цілісну структуру.

Об'єктом ситуаційного (ситуалогічного) дослідження є система властивостей матеріальної ситуації, що відображає динаміку основної або окремої події, проте більш загальної, ніж у діагностичному дослідженні. Вирішення ситуаційних (ситуалогічних) завдань у судово-ветеринарній експертизі дозволяє виділити властивості та взаємозв'язки в досліджуваному об'єкті, а також сприйняти його як цілісну систему. Ми схвалюємо позицію науковців Е.Б. Сімакової-Єфремян, Ю.М. Грошевої, Т.Є. Балинян, Л.М. Деречі, М.Г. Щербаковського, О.А. Гуменського, А.О. Полянського, Г. Юодкайте-Гранскіенє, які виокремлюють діагностичні та ситуалогічні завдання судової експертизи в самостійні, проте взаємопов'язані групи.