Охорона і збереження аудіовізуальної спадщини за нормативно-правовими документами Ради Європи та Євросоюзу

- розробити довгострокову стратегію розвитку національної кіно- спадщини на аналогових носіях і в цифровій формі як складову національної культурної політики з чітким баченням адекватних засобів її практичної реалізації;

- підтримувати ефективне використання промислового і культурного потенціалу європейської кіноспадщини та підвищення конкурентоспроможності європейської кіноіндустрії шляхом заохочення політики інновацій, впровадження результатів наукових міждисциплінарних досліджень, новітніх технологій, оцифрування для збереження і використання кінематографічних творів;

- впроваджувати ефективні системи депонування кінематографічних творів, що належать до аудіовізуальної спадщини держав-членів і зберігаються у національних архівах, кіноінститутах чи в аналогічних установах, а також прийняти відповідні нормативно-правові акти і здійснити адміністративні заходи для їх некомерційного використання в освітніх, культурних або дослідних цілях;

- всебічно підтримувати діяльність аудіовізуальних архівів, особливо архівів установ кіноспадщини щодо систематичного збирання, каталогізації, забезпечення оптимального режиму збереження кінематографічних творів, їх некомерційного використання з дотриманням вимог авторського права і суміжних прав у таких формах як відтворення або відновлення матеріалу, публічні покази, презентації на виставках, у наукових, освітніх цілях або у заходах із медіаграмотності, розширити доступ до цих творів через Європіану;

- забезпечити з урахуванням використання цифрових технологій в установах кіноспадщини підвищення рівня професійної підготовки і медіаграмотності їхнього кадрового складу, оволодіння сучасними знаннями, необхідними для здійснення фахової діяльності у цій сфері;

- активізувати співробітництво між архівами в Європі за такими перспективними напрямами: забезпечення збереженості документальних зібрань і запобігання їх втратам в європейських архівах; створення та підтримка інтернет-порталу документів і архівів в Європі; вирішення проблем автентичності, довгострокової збереженості, удоступнення електронних документів і архівів; оцифрування документів, розроблення стандартів і форматів роботи з цифровими і оцифрованими документами; поширення кращого досвіду щодо національного та європейського законодавства з управління документами і архівами, доступу до архівних документальних ресурсів.

Отже, проаналізовані нормативно-правові акти надають підстави для висновку, що культура, культурна спадщина розуміються Радою Європи і керівними інститутами Євросоюзу як потужні інструменти розвитку цивілізації, європейського суспільства, міжкультурного діалогу та загальноєвропейської інтеграції. Парадигма правового регулювання суспільних відносин у сфері культурної спадщини базується на таких ключових чинниках: фундаментальні загальнолюдські цінності (верховенство права, культурні права і свободи, правова держава, демократія, сталий розвиток); відповідальність влади і громадянського суспільства за її повноцінне функціонування; доктрина культурної єдності та різноманітності Європи; концепція спільної культурної спадщини Європи; комплексний підхід до охорони і збереження культурної спадщини, розроблення спільних дій проти глобальних для неї загроз (воєн, соціальних потрясінь, забуття, згубного гніву тих, хто не визнає інших минулих і сучасних культур, посилення техногенного впливу на довкілля, зростання масштабів незаконної транскордонної торгівлі культурними цінностями). Європейська аудіовізуальна спадщина у розглянутих документах трактується як невід'ємна складова національної й загальноєвропейської культурної спадщини, спадщини рухомих зображень, культурної спадщини людства. Їх положення і норми націлені об'єднати зусилля європейської спільноти та активізувати співпрацю на міжнародному і національному рівнях для забезпечення повноцінної охорони об'єктів аудіовізуальної спадщини, в умовах масштабного розповсюдження цифрових технологій і динамічних процесів цифровізації - їх збереження, правомірне удоступнення та актуалізацію. Доцільно підкреслити, що культурна політика Ради Європи та керівних інститутів Євросоюзу стосовно аудіовізуальної спадщини, як і загалом у сфері культурної спадщини, сконцентрована саме на консенсусних і координаційних аспектах, пошуку і практичної реалізації перспективних, ефективних і сприятливих для всіх національних культур форм співпраці та інтегративних підходів. Для європейської культурної інтеграції не властивий лінійний характер, вона виразно відображає безперечно складний, але водночас гнучкий механізм культурного співробітництва.

Збереження і охорона культурної спадщини в умовах гібридних загроз і гібридних війн, що визначають характер сучасного безпекового довкілля, залишаються вкрай актуальними і надскладними. Серйозним випробуванням для реалізації норм міжнародного права і загалом викликом для всього цивілізованого світу стала розпочата російською федерацією у 2014 р. збройна агресія проти нашої держави. Порушуючи норми міжнародного права, власні міжнародні зобов'язання, країна- агресор здійснила пряму анексію Криму, окупацію частини територій Донецької й Луганської областей, врешті - відкрите, широкомасштабне вторгнення на територію нашої держави 24 лютого 2022 р. Дії агресора боляче вдарили по культурній сфері України, поставили під загрозу тотального знищення величезний ареал її культурної спадщини - складової європейської й світової культурної спадщини, унікальні формовияви інтелектуального, культурного й мистецького життя Українського народу. Масштаби руйнування культурної спадщини у різних регіонах України сягають непоправних втрат - від активних бойових дій і масових ракетних обстрілів пошкоджені або знищені шедеври старовинної архітектури у класичних історичних стилях, сакральні споруди з їхнім художнім опорядженням у вигляді монументальних розписів, іконостасів з унікальними іконами, вітражами, твори образотворчого і декоративного мистецтва у колекціях музеїв різного рівня (національних, обласних, районних, приватних) і галереях, документальні зібрання архівів, бібліотек, наукових установ, постраждали театри, філармонії, заклади мистецької освіти, клубні заклади. Зокрема, втрачено контроль за збереженістю близько 2 млн документів Національного архівного фонду (НАФ), що перебувають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, і більш ніж 3,5 млн документів НАФ, що залишилися на тимчасово окупованих територіях у Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях. Зазнали ушкоджень і руйнувань окремі приміщення й будівлі державних архівних установ у Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях. Масові звірства російських окупантів проти українського населення мають тісний зв'язок із широкомасштабним мародерством і організованим пограбуванням культурних цінностей, їх вивезенням з окупованих територій і введенням у своє т. зв. «правове поле». Цілком ймовірно, що культурні пам'ятки опиняються у приватних колекціях або на «чорному ринку». Дії агресора спрямовуються на позбавлення українського народу державності, національної ідентичності, історичної пам'яті, інтелектуальних і культурних надбань, знищення будь-яких проявів національного духу українства.

За висновками вітчизняних науковців і експертів, національне законодавство щодо захисту культурної спадщини потребує зміни концептуальних підходів відповідно до європейської та євроатлантичної перспектив України, а також з урахуванням загроз українській ідентичності в умовах російської агресії. Акцентовано увагу на позитивному міжнародному та європейському досвіді реалізації Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 р. і її двох протоколів, що включає такі заходи: здійснення детальної інвентаризації культурних цінностей місцевого, національного, міжнародного значення, приватної (недержавної) формі власності, матеріальних або нематеріальних, рухомих чи нерухомих, їх внесення до національного реєстру культурних цінностей і забезпечення його удоступнення через національні онлайнові бази даних; картографування інвентаризованих культурних цінностей із метою інформування цивільного й військового персоналу для визначення в конкретній місцевості культурних цінностей, що потребують особливої уваги у разі надзвичайної ситуації; внесення культурних об'єктів до Міжнародного реєстру культурних цінностей, що перебувають під спеціальним захистом, Списку культурних цінностей, що знаходяться під посиленим захистом для можливостей звернення за фінансовою допомогою до Фонду захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту на національній території; цифровізацію і використання інноваційних цифрових технологій для переведення у цифровий формат інвентарних списків, документальних зібрань установ культурної спадщини, фотографій, мап із метою захисту, дослідження і збереження культурних пам'яток, а також здійснення їх оцифрування у рамках програми ЮНЕСКО «Пам'ять світу»; активізація і зміцнення співробітництва з міжнародними організаціями, зокрема, з ООН, ЮНЕСКО, НАТО, Міжнародним центром вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей (ІККРОМ, The International Centre for Conservation in Rome, I^ROM), Міжнародним альянсом із захисту спадщини у конфліктних зонах (International alliance for the protection of heritage in conflict areas, ALIPH), Смітсонівським інститутом у США (Smithsonian Institution), Фондом принца Клауса (Prince Claus Fund) у Нідерландах. Підкреслено, що більшість держав-учасниць прийняли у межах національного законодавства положення щодо криміналізації та судового переслідування будь-яких порушень Гаазької конвенції 1954 р. і двох протоколів до неї, також поширено практику внесення до національних кримінальних кодексів окремого положення з цього питання. Наголошується про важливість моніторингу, документування злочинів російських військових щодо знищення, незаконного привласнення і переміщення українських культурних цінностей різних форм власності на територію рф, складання реєстрів понівечених і знищених культурних цінностей, ініціативне документування подій війни архівами для створення ґрунтовної доказової бази і здійснення правосуддя на національному рівні та ефективного відстоювання інтересів України у міжнародних судових інстанціях Див.: Світова гібридна війна : український фронт : монографія / На-ціональний інститут стратегічних досліджень; за заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків, 2017. 496 с.; Іванова Н., Пестрецова О. Правові аспекти збереження культурної спадщини в умовах війни // Наукові праці Національної бібліо-теки України імені В. І. Вернадського. 2022. Вип. 64. С. 28-42; Кара-Васи- льєва Т. В. Культурна спадщина України : дослідження, її стан у період новіт-ніх викликів сучасності // Вісник Національної академії наук України. 2022. № 7. С. 42-46; Культурна спадщина та національна безпека : аналіт. доп. / В. Потапенко, Ю. Тищенко, Ю. Каплан та ін.; за ред. В. Потапенка; Націо-нальний інститут стратегічних досліджень; Центр внутрішньополітичних до-сліджень. Київ, 2023. С. 18-22. Рішняк О. Культурна спадщина у воєнному конфлікті : міжнародний досвід другої половини ХХ - початку ХХІ ст. та українська дійсність // Український історичний журнал. 2022. № 4. С. 159-173; Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної іден-тичності // Архіви України. 2022. № 1. С. 12-38; Хромов А. Нас підтримує весь світ. Україна переможе! // Там само. 2022. № 1. С. 7-11; Концепція розвитку архівної справи до 2026 року (проєкт). С. 2. URL: https://https://archives.gov.ua/ wp-content/uploads/18.10_SURGe_Концепція розвитку-2026.pdf (дата звернен-ня: 11.12.2023).. Як справедливо стверджував знаний дослідник проблематики українських культурних цінностей С. Кот, втрати незліченних культурних скарбів - безцінних національних реліквій, яких зазнала Україна, не мають термінів давності, з ними неможливо примиритися Кот С. Зазнач. твір. С. 7..

References

аудіовізуальна спадщина правовий європейський

1. Akulenko, V. I. (2013). Mizhnarodne pravo okhorony kulturnykh tsinnostei ta yoho implementatsiia u vnutrishnomu pravi Ukrainy [The international law for the protection of cultural values and its implementation in the domestic law of Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Chyc, A. (2021). The Council of Europe Activity for Culture. Dzialalnosc Rady Europy w obszarze kultury [Review]. Studia Iuridica Lublinensia (Vol. XXX, № 2, pp. 81-110). Retrieved from https://joumals.umcs.pl/sil/article/view/9934/pdf [in English].

3. Council of Europe. Convention on Cinematographic Co-production (revised) (ETS No 220). Rotterdam, 30.I.2017. Retrieved from https://www.coe.int/en/web/ culture-and-heritage/cinematographic-coproduction [in English].

4. Council of Europe. European Convention for the Protection of the Audiovisual Heritage (ETS No. 183). Strasbourg, 8.XI.2001. Retrieved from https:// www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=183 [in English].

5. Council of Europe. Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society (CETS No. 199). Faro, 27.X.2005. Retrieved from https://www.coe.int/ en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=199 [in English].

6. Directive 2012/28/EU of the European Parliament and of the Council of 25 October 2012 on certain permitted uses of orphan works. Retrieved from https:// eur-lex.europa.eu/homepage.html [in English].

7. Directive (EU) 2018/1808 of the European Parliament and of the Council of 14 November 2018 amending Directive 2010/13/EU on the coordination of certain provisions laid down by law, regulation or administrative action in Member States concerning the provision of audiovisual media services (Audiovisual Media Services Directive) in view of changing market realities. Retrieved from https:// eur-lex.europa.eu/homepage.html [in English].

8. Edmondson, R. (2016). Audiovisual archiving: philosophy and principles. Third edition. UNESCO Bangkok Office 90 p. Retrieved from https://unesdoc. unesco.org/ark:/48223/pf0000243973 [in English].

9. European Parliament resolution of 28 April 2015 on European film in the digital era (2014/2148(INI). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/homepage. html [in English].

10. Hnatovskyi, M. M. (2005). Yevropeiskyi pravovyi prostir. Kontseptsiia ta suchasni problemy [European legal space. Concept and modern problems]. Kyiv. [in Ukrainian].

11. Kot, S. (2020). Povernennia i restytutsiia kulturnykh tsinnostei u politychnomu ta kulturnomu zhytti Ukrainy (ХХ - poch. ХХІ st.) [The return and restitution of cultural values in the political and cultural life of Ukraine (XX - the beginning of the XXI centuries)]. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Luts, L. A. (2005). Yevropeiski mizhderzhavni pravovi systemy: zahalnoteoretychna kharakterystyka [European interstate legal systems: general theoretical characteristics]. (Extended abstract of Doctor's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

13. Protocol to the European Convention for the Protection of the Audiovisual Heritage, on the Protection of Television Productions (ETS No. 184). Strasbourg,

8. XI.2001. Retrieved from https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list? module=treaty-detail&treatynum=184 [in English].

14. Recommendation of the European Parliament and of the Council of 16 November 2005 on film heritage and the competitiveness of related industrial activities (2005/865/CE) Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/homepage.html [in English].

15. Rishniak, O. (2022). Kulturna spadschyna u voiennomu konflikti: mizhnarodnyi dosvid druhoi polovyny ХХ - pochatku ХХІ st. ta ukrainska diisnist [Cultural heritage in military conflict: international experience of the second half of the 20 th - the beginning of the 21 centuries and Ukrainian reality]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 159-173. [in Ukrainian].

16. Yakoviuk, I. V. (2013). Pravovi osnovy intehratsii do YeS: zahalnoteoretychnyi analiz [Legal basis of integration in the EU: general-theoretical analysis]. Kharkiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru